МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АЗОВСЬКОГО  РЕГІОНАЛЬНОГО ІНСТИТУТУ УПРАВЛІННЯ

ЗАПОРІЗЬКОГО  НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 

Кафедра економіки та менеджменту 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «МІКРОЕКОНОМІКА»

на тему: «ЗАГАЛЬНА РІВНОВАГА ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ» 
 
 
 

                                                  Виконала:

                                                  студентка 2 курсу

                                                  факультету управління

                                                  групи 203-А

                                                  Торба Ганна Андріївна

                                                  Науковий керівник:

К.е.н. доц. Несторенко Тетяна Петрівна 
 
 
 
 
 

Бердянськ – 2009 
ЗМІСТ 
 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ РІВНОВАГИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ                                        5

1. Поняття часткової та загальної рівноваги                                                     5

1.2   Методи  аналізу загальної рівноваги                                                              8

1.3  Поняття економічної ефективності                                                              13

1.4  Визначення  взаємозв’язку загальної рівноваги  і економічної       ефективності                                                                                                          15

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ  ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ РИНКУ ЗНАНЬ ІЗ РИНКОМ ПРАЦІ В УКРАЇНІ                                                                                                18

2.1   Розкриття поняття ефекту зворотного зв’язку                                           18

2.2  Взаємозв’язок ринку знань із ринком праці                                               20

2.3   Дослідження  попиту на знання та їхня  пропозиція на ринку праці        23

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 

ВСТУП 
 

     Економіка – це тісний клубок найрізноманітніших зв'язків між господарюючими суб'єктами: економічний імпульс від одного з них через систему ринку  обов'язково передається іншим. Тому необхідний аналіз загальної рівноваги, тобто всеохоплюючий розгляд взаємозв'язків між усіма ринками і цінами, які утворюють ринкову систему в цілому.

     Проблема  взаємодії ринку праці та ринку  освітніх послуг є важливою та актуальною сьогодні. Без її вирішення неможливе  формування якісно нової робочої сили, забезпечення кваліфікованими кадрами економіки країни. Однак перехідний період до ринкової економіки виявив таку проблему, як невідповідність параметрів функціонування ринку освітніх послуг потребам ринку праці. Незважаючи на те, що останнім часом намітилася позитивна тенденція розвитку ринку праці (збільшились обсяги зайнятості населення та знизився рівень безробіття), незайнятість випускників вищих навчальних закладів є значною. Отож змарновано кошти, зокрема державні, випускники не можуть реалізувати набуті професійні знання, а підприємства не одержують кваліфікованих фахівців.

      Поняття "ринок знань" виникло в умовах ринкової трансформації соціально-економічних  процесів. Воно відображає не лише новий  підхід до аналізу ролі знань у  процесі формування і розвитку людського капіталу, а й зростання значення інтелектуальної діяльності для всього відтворення суспільного життя.

         Звідси, особливу значимість здобуває завдання виявлення особливостей попиту та пропозиції знань як суспільних благ в цілому, зокрема, умов і механізму встановлення рівноваги в суспільному секторі, а також розкриття ролі фінансово-бюджетної, податкової, цінової і маркетингової політики у відтворенні знань, як суспільних благ.

     Мета  курсової  роботи –   розглянути взаємозв’язок між ринком праці й ринком освіти, що складають ринкову систему.

     У перспективі досліджень – визначення принципів сегментування ринку  підприємств та пошук способів позиціювання випускників вищих навчальних закладів на ринку праці.

      Для досягнення поставленої цілі в курсовій роботі були сформовані й вирішені наступні завдання:

1. визначення поняття загальної рівноваги та економічної ефективності;
2. розкриття поняття ефекту зворотного зв’язку;
3. дослідження попиту на знання та їхня пропозиція на ринку праці;
4. взаємозв’язок ринку знань із ринком праці.

      В теоретичній частині роботи завданням  дослідження є визначення часткової  та загальної рівноваги, методи аналізу  цих рівноваг, поняття економічної  ефективності, вимірювання ефективності на мікро - і макрорівні та ін.

     В практичній частині курсової роботи на прикладі двох ринків (ринку освітніх послуг і ринку праці) проаналізований і розглянутий взаємозв’язок цих ринків і проблеми(способи) їх вирішення.    
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА  РІВНОВАГА ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ 
 

      1.1. Поняття часткової та загальної рівноваги 

      До  цих пір процес встановлення ринкової рівноваги часто розглядався  тільки на моделях часткової рівноваги. При цьому не враховувалося, як зміна  ціни одного блага впливає на ціни інших благ, і ігнорувався що виникає в цьому випадку ефект зворотних зв'язків. Насправді всі ціни знаходяться в тісній взаємодії. Ціни факторів виробництва визначають витрати на блага, що лежать в основі їх цін. При заданих витратах ціни благ визначають обсяг випуску, від якого залежить обсяг попиту на фактори виробництва, а, отже, і їх ціни. Оскільки одні й ті ж фактори застосовуються при виробництві різних благ, то ціни останніх виявляються взаємопов'язаними.

      Крім  того, від цін факторів виробництва  залежать доходи їх власників, а доходи споживача, визначаючи його попит, що безпосередньо впливають на ціну блага. Кількісною мірою такого впливу, є коефіцієнт еластичності попиту по доходу. До взаємозалежності всіх цін призводить і та обставина, що будь-яке благо (за винятком благ "першої необхідності") за своїми споживчими властивостями є або взаємозамінним, або взаємодоповнюючими до якихось інших благ.

      Для кількісної характеристики даної взаємозалежності цін використовується коефіцієнт перехресної  еластичності.

      З перерахованих обставин більш достовірне представлення про процес ринкового ціноутворення та його ролі в національній економіці можна отримати на основі побудови моделі загальної економічної рівноваги, в якій досліджується механізм формування системи рівноважних цін, що забезпечують рівність попиту і пропозиції одночасно на всіх ринках. Велика кількість чинників, що визначають систему рівноважних цін, робить моделі загальної економічної рівноваги значно більш складними в порівнянні з моделями часткової рівноваги.

     У політичній економії, що обслуговувала адміністративно-командну систему, стверджувалося, що ринкова економіка в умовах капіталізму має хаотичний характер розвитку. Насправді ж ринкова економіка здатна до саморегулювання. Воно відбувається під впливом вільної конкуренції, постійної зміни цін, регулювання економічних процесів на основі співвідношення попиту і пропозиції.

     Хоча  в ринковій економіці можливі  прорахунки, але по кожному товару встановлюється певний рівень ціни на основі рівноваги попиту і пропозиції. Діє система саморегулювання. У кожний певний момент виникає конкретна рівновага між попитом і пропозицією. І ця рівновага досить ефективна.

     При встановленні такої рівноваги випуск продукції досягає економічно доцільного, витрати чинників виробництва —  мінімального рівня. В результаті, як дотепно зауважує П. Самуельсон, людям, які люблять яблука, ніхто не пропонує апельсини і навпаки.

     Автором теорії загальної рівноваги є  відомий швейцарський економіст  Леон Вальрас (1834-1910), професор Лозаннського університету, за походженням француз. Він був одним із засновників теорії граничної корисності. Однак особливо став відомим як автор теорії рівноваги. Своє відкриття він зробив на основі математичних висновків.

     Леон  Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції і попиту. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги.

     Рівноважна  ціна — це ціна на конкурентному  ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів ні послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва.

     Основні постулати теорії рівноваги Л. Вальраса:

1. зміни цін впливають на попит і пропозицію і навпаки; зміна попиту впливає на пропозицію і навпаки. Отже, їхній взаємозв'язок впливає на встановлення рівноваги;
2. рівноважна ціна встановлюється в результаті конкуренції, співвідношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та інших чинників;
3. загальна рівновага здійснюється щодо всіх товарів. Це пояснюється тим, що потреба у цьому товарі залежить від наявності інших товарів. Наприклад, споживання м'яса залежить від наявності кави;
4. рівновагу характеризує, як правило, мінова вартість. Мінова цінність товарів — це рівень економічної рівноваги. В умовах конкуренції діють механізми, які усувають диспропорції та встановлюють таку мінову вартість, що ґрунтується на ціні рівноваги. В умовах монополії диспропорції зберігаються;
5. рівновага досягається на основі дії всіх учасників ринку;
6. рівновага здатна забезпечити максимально високий рівень задоволення потреб (безумовно, за наявності ресурсів);
7. попит на кожний товар залежить не тільки від його ціни, а й від цін на всі інші товари. Наприклад, зростання цін на деякі продукти харчування призвело в Україні до зменшення попиту на періодичні видання. Багато людей відмовляються від передплати на газети і журнали. Різко скоротилися їхні тиражі;
8. сума попиту споживача на всі закуплені ним товари і покупки за вартістю дорівнює сумі всіх проданих ним товарів і послуг (у тому числі послуг праці);
9. ринок безперервно здійснює «пошук» так званих рівноважних цін;
10. конкуренція — це важливий чинник встановлення рівноваги (через ціни). Існуючі цінові сигнали регулюють ринок, з допомогою їх досягається рівновага;
11. для рівноваги потрібний ринковий механізм, який діє значно ефективніше, ніж у минулому так звана планова система.

     Однією  із особливостей ринкової економіки  є те, що рівновага на окремому ринку  залежить від рівноваги на інших  ринках. В умовах вільної конкуренції  сукупність цін на товари відповідає стану загальної рівноваги (рівноваги на всіх ринках).

     На  встановлення рівноваги впливає  взаємозв'язок між попитом і пропозицією. Зміни цін впливають на попит  і пропозицію і навпаки; зміна  попиту впливає на пропозицію. За лінійних функцій попиту і пропозиції на двох ринках взаємозамінних благ може існувати стійка спільна рівновага тільки за умови, коли попит і пропозиція кожного з благ в більшій мірі реагують на зміну ціни цього, а не іншого блага, тобто коли коефіцієнт прямої цінової еластичності більше за коефіцієнт перехресної цінової еластичності благ. 
 
 

     1.2. Методи аналізу загальної рівноваги 
 

     Одні  й ті ж ресурси можуть бути використані  для виробництва різних благ, а  ціна фактора виробництва визначається ціною продукції, яка виробляється із даного ресурсу. Це говорить про те, що ціни на різних типах ринків є взаємопов'язаними. Окрім того, від ціни ресурсу залежать доходи їх господарів, а доходи споживача визначають його попит і безпосередньо впливають на ціну блага. Кількісною мірою такого впливу є коефіцієнт еластичності попиту від доходу. На взаємозалежність всіх цін вказує і те, що будь-який товар, за виключенням товарів першої необхідності, є або ж взаємозамінним, або взаємодоповнюючим. Кількісною оцінкою такої залежності є коефіцієнт перехресної еластичності.

     Отже, однією із особливостей ринкової економіки  є те, що рівновага на окремому ринку  залежить від рівноваги на інших  ринках. В умовах вільної конкуренції  сукупність цін на товари відповідає стану загальної рівноваги (рівноваги  на всіх ринках), якщо задовольняються наступні вимоги:

1. усі споживачі максимізують свою корисність за даних бюджетних обмежень;
2. усі виробники максимізують свій прибуток за даної технології;
3. для кожного блага попит дорівнює пропозиції.

     На  відміну від аналізу часткової рівноваги, аналіз загальної рівноваги здійснюється з передумови, що ціни і кількість благ на всіх ринках визначаються одночасно з урахуванням факторів зворотних зв'язків. Ефектом зворотного зв'язку називають зміну ціни і кількості товару на деякому ринку у відповідь на аналогічні зміни, що виникають на спряжених ринках. Наприклад, зміна ціни на нафту обов'язково позначиться на ринку газу, вугілля, а зміна цін на бензин - на ринку автомобілів і т. д.

     Велика  кількість факторів, що визначають систему рівноважних цін, робить моделі загальної економічної рівноваги значно складнішими за ті, що розглядались для часткової рівноваги. Існує дві основні моделі загальної економічної рівноваги: неокласична (або Вальраса) та неокейнсіанська. За допомогою моделей загальної економічної рівноваги намагаються відповісти на запитання: за яких умов можливе існування системи цін, яка забезпечує загальну рівновагу на всіх ринках?

     Аналіз  характеру взаємозв'язку цін благ розглянемо на взаємодії двох ринків за умови, що підвищення ціни на одне із благ підвищує попит на інше, і навпаки. Для виготовлення благ використовують одні й ті ж ресурси, а тому в міру підвищення ціни на одне із них зменшується пропозиція іншого. Функції попиту і пропозиції на обох ринках є лінійними:

    ; ;

    ; ,

   де  а, b, с, k, d, l, т, f, h, п, s, z – додатні  коефіцієнти, що відображають характер попиту і пропозиції на ринках.

   Вектор  рівноважних цін має забезпечити  рівновагу одночасно на обох ринках:

    ;

    (1)

    (2)

     Підставивши відповідні значення функції попиту і пропозиції і вирішивши рівняння (1) і (2) відносно Ц1 і Ц2 отримаємо, що:

      ; (3)

      , (4)

     де 

     Рівняння (3) і (4) визначають ціни часткової рівноваги, що забезпечують рівність попиту і  пропозиції на одному із ринків за заданої  ціни на іншому ринку, рівноваги на якому може і не бути. Із цих рівнянь витікає також, що між цінами існує пряма залежність.

     Щоб відшукати систему цін, яка забезпечує одночасну рівновагу на обох ринках, необхідно вирішити систему рівнянь (3) і (4). Графічне вирішення цієї системи показано на рис. 1: лінія 1, рівняння (3) і лінія 2, рівняння (4). Прямі 1 і 2 побудовані із передумови, що коефіцієнти β і γ менші за одиницю, а це означає, що попит і пропозиція на кожному із ринків в більшій мірі залежать від ціни цього, а не іншого блага. За таких умов прямі 1 і 2 перетнуться у першому квадранті, а їх спільна точка покаже вектор рівноважних цін , що забезпечує стійку економічну рівновагу господарства, яке складається із двох ринків. Посилання на рис.1.1. 

     Рис. 1.1 Часткова і загальна рівновага 

     Припустимо, що на першому ринку встановилась рівновага за ціни (рис. 2). Із рівнянь (3) і (4) або за відповідними прямими на графіку можна установити, що на другому ринку за такої умови буде дефіцит. Ціна другого блага буде зростати, що зумовить підвищення попиту на перше благо і зниження його пропозиції. Внаслідок цього ціна першого блага також буде зростати. Тому, коли ціна на другому ринку підвищиться до , на першому вона буде уже вище . Якщо ціна на першому ринку на цей час прийме значення , то знову буде рівновага на першому ринку і дефіцит на другому. Так буде до тих пір, поки не сформується система рівноважних цін і . Посилання на рис.1.2. 

   Рис.1.2 Стійка загальна рівновага 

     Аналогічно, якщо ціни будуть вище рівноважного значення. Наближення до рівноважного значення (рис. 2) відмічено стрілками. Отже, ми маємо стійку загальну економічну рівновагу, подібну до часткової стійкої рівноваги.

     Якщо  параметри функцій попиту і пропозиції будуть такими, що α > 0, і δ > 0, але  β > 1 і γ > 1, тоді прямі 1 і 2 не будуть перетинатися у першому квадранті, що говорить про те, що не існує системи цін, яка б забезпечила спільну рівновагу на обох ринках.

     Якщо  β > 1 і γ > 1, а α < 0 і δ < 0, то це буде вказувати на те, що загальна економічна рівновага двох ринків існує, але вона є нестійкою (рис. 3).

     Тут, як і у випадку стійкої рівноваги, ми маємо загальну зміну цін на ринках 1 і 2, але ця зміна буде спрямована у зворотному напрямку (віддалення від рівноваги). Посилання на рис.1.3. 

     Рис. 1.3. Нестійка загальна рівновага 

     Отже, за лінійних функцій попиту і пропозиції на двох ринках взаємозамінних благ може існувати стійка спільна рівновага тільки за умови, коли попит і пропозиція кожного з благ в більшій мірі реагують на зміну ціни цього, а не іншого блага, тобто коли коефіцієнт прямої цінової еластичності більше за коефіцієнт перехресної цінової еластичності благ. 
 

      1.3. Поняття економічної ефективності   
 

        Ми визначимося із значенням понять економікс і економічна ефективність,  які є ключовими в розгляді даної теми  “Основу економікс складає два фундаментальні факти:

      1) матеріальні потреби суспільства, тобто матеріальні потреби складових його індивідів і інститутів, буквально безмежні і неутоліми;

     2) економічні ресурси, тобто засоби виробництва товарів і послуг, ограніченні, або рідкі "Економікс - це наука про ефективність використання рідких ресурсів. Суспільство прагне використовувати свої обмежені ресурси ефективно, тобто воно бажає отримати максимальну кількість корисних товарів і послуг з доступних йому ресурсів.

       Економічна ефективність - це отримання  максимуму можливих благ від  наявних ресурсів. Для цього потрібно постійно співвідносити вигоди (блага) і витрати, або, кажучи по-іншому, поводитися раціонально. Раціональне поведінка полягає в тому, що виробник і споживач благ прагнуть до найвищої ефективності і для цього максимізують вигоди і мінімізують витрати. [3, стр 24-26]

     Економічна  ефективність - результативність економічної  діяльності, економічних програм  та заходів, що характеризується відношенням  отриманого економічного ефекту, результату до витрат факторів, ресурсів, який зумовив одержання цього результату, досягнення найбільшого обсягу виробництва із застосуванням ресурсів певної вартості. [4, стр 842]

     Підходи до вимірювання ефективності на мікро - і макрорівні розрізняються. Фірма  вважає тільки ті витрати, яких вона зазнала в процесі виробництва блага, а покупець зазвичай співвідносить купується благо з ринковою вартістю благ від яких йому довелося відмовитися, щоб отримати більш значуще для нього. Однак при цьому обидва не враховують ті витрати, які несе все суспільство, але які не завжди входять у витрати фірми на виробництво блага і відповідно в його ринкову вартість.

     Прикладом може служити виділення державою субсидій (Субсидія - виплата урядом, фірмою або домогосподарством грошей (або товарів або послуг), в  обмін на які вони не отримують товари і послуги; коли така виплата проводиться урядом, вона являє собою урядовий трансферний платіж [3, стр . С-32]) з державного бюджету на виготовлення дешевих товарів для людей похилого віку чи дітей. Субсидування занижує витрати виробництва підприємства, і величину альтернативної вартості для споживача. В результаті виробництво і споживання цих благ і для споживача і для виробника буде ефективніше, ніж при відсутності субсидії.

     Але подивившись на ситуацію з іншого боку, неважко помітити, що витрати в цьому випадку несе все суспільство, тільки вони представлені у вигляді субсидії, що надається з державного бюджету, який поповнюється за рахунок податків, що збираються з усього суспільства. Тобто якщо розглядати ці витрати, то ефективність на макроекономічному рівні (народногосподарська ефективність) буде нижчою, ніж на мікроекономічному рівні (фірмова ефективність). 
 

     1.4. Загальна рівновага і економічна  ефективність 
 

     "Загальна  рівновага - це рівновага, що  виникає в результаті взаємодії  всіх ринків, коли зміна попиту  чи пропозиції на одному ринку  впливає на рівноважні ціни  і обсяги продажів на всіх  ринках". [2, стор 353]. Досягнення загальної  рівноваги - результат впливу зміни на одному ринку на всі інші ринки, у тому числі і на той ринок, з якого почався рух. Взаємозв'язок товарних ринків можна записати за допомогою системи рівнянь, яку запропонував швейцарський економіст Леон Вальрас:

      функція попиту на даний товар 

      запас готівкових грошей

      показник реальних активів, що відображає багатство країни

      - ціни n-товарів і послуг 

     Якщо  відомі А і М, то число рівнянь  дорівнює кількості невідомих. Це означає принципову можливість розв'язання системи (тобто досягнення загальної рівноваги) і по-друге, єдиність такого рішення.

     Ця  система називається системою загальної  рівноваги. Л. Вальрас розглядав  шлях до рівноваги як поступовий процес ( "нащупиваніе") вірних пропорцій обміну. Л. Вальрас говорив: "система загальної рівноваги стійка, і, будучи виведена із цього стану, прагне до нього знову через механізм відносних цін".

     Модель  Вальраса кілька ідеалізувала дійсність, тому що в ній передбачалося, що споживач знає свої функції попиту та пропозиції, технічні коефіцієнти та ін. Модель загальної рівноваги виходить із досконалої конкуренції, що передбачає ідеальну мобільність всіх ресурсів, повну інформованість всіх учасників, абсолютизує стан рівноваги, тоді як в реальній дійсності набагато частіше зустрічаються диспропорції та дисбаланси. Більше того, Л. Вальрас йшов від моделі, до реальної дійсності, а не навпаки. Однак цю модель можна спрощувати й ускладнювати шляхом включення нових змінних. Модель Л. Вальраса універсальна настільки, що у відомих межах придатна для опису будь-якої економічної системи.

     Як  відомо, продукти розподіляються між  споживачами. Розподіл продуктів ефективно, коли весь обсяг виробленої продукції  розподіляється між споживачами так, що не можна поліпшити стан одного, не погіршивши становище іншого. Щоб знайти всі безліч можливих ефективних варіантів розподілу двох благ між споживачами, потрібно визначити всі точки дотику взаємного їх кривих байдужості. Поєднавши їх ми отримаємо криву контрактів (договірну криву).

     Крива контрактів - це безліч можливих ефективних варіантів розподілу двох економічних  благ між споживачами або безліч точок, відповідних розподілів благ, після яких взаємовигідний обмін  втрачає сенс, тому що неможливі подальші взаємовигідні угоди. Безліч таких розподілів називають Парето - ефективними (Парето-оптимумом) від імені італійського економіста Вільфреда Парето, який запропонував цей критерій ефективності. Розподіл називається Парето - ефективним, якщо товари не можна перерозподілити так, що щоб поліпшити чиє - те положення, не погіршивши положення інших.

     Дійсно  для досягнення ефективності за Парето необхідно усунути будь-які додаткові  вигоди від обміну. А це і передбачає рівність граничних норм заміщення одного товару, другим у всіх споживачів, що беруть участь в обміні. Дотик кривих байдужості означає рівність граничних норм заміщення. У загальному вигляді, це означає, що співвідношення цін обмінюваних товарів рівні для всіх учасників угоди.

     Подібне визначення ефективності часто застосовується не тільки в економіці, але і в математиці і в інших науках. 

РОЗДІЛ 2

  ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК РИНКУ ЗНАНЬ ІЗ РИНКОМ ПРАЦІ В УКРАЇНІ 
 

      2.1.  Розкриття поняття ефекту зворотного  зв’язку 

      Загальна  рівновага відображає ефекти зворотного зв’язку. Ефектом зворотнього звязку називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакції на зміни, що виникають на споріднених ринках.

      Основа  ринкових відносин – це купівля  – продаж товарів і послуг, котрим історично і логічно передує  категорія "знання". Знання – це все те, що втілює в собі певну корисність (явище, предмет, продукт праці) та задовольняє певну людську потребу і відповідає інтересам, цілям і прагненням людей [5, с.107]. Товар, за визначенням Ф. Котлера, – це все, що може задовольняти потребу та пропонується на ринку з метою привернути увагу, придбання, використання чи споживання. Товаром можуть бути як матеріальні, так і нематеріальні блага, послуги.

         Трудові прийоми і методи завжди  відтворюються працівником як  його власні здібності, як інноваційні компоненти, – своєрідні інформаційні "додавання" [6, с.22]. У цьому зв'язку викликає інтерес зауваження І.Едвінсона, висловлене ним у контексті аналізу так званого "локалізованого виробництва", коли групи робітників сконцентровані "у вузьких межах промислового міста або густонаселеного індустріального району". Говорячи про вигоди, що вилучають працівники "від близького сусідства один з одним", І.Едвінсон зазначає: