Загальна оцінка і прогнозування фінансового стану організації АТ «УкрАВТО»

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………………………..………………………3

1. Методичний підхід до  загальної оцінки і прогнозування  фінансового стану організації….……………………………………………………………………………………………………………………………5

1.1. Економічний зміст  фінансового стану підприємства………………………………...……5

1.2. Методика оцінки фінансового  стану підприємства……………………………..………….6

1.3. Ефективність прогнозування фінансового стану організації…………….……………7

1.4. Вплив аналізу фінансового  стану організації на її діяльність…………………………9

2. Економічна оцінка фінансового  стану АТ «УкрАВТО»………………………………..…………..11

2.1. Загальна характеристика  господарської діяльності АТ  «УкрАВТО»………..……11

2.2. Горизонтальний та вертикальний аналіз фінансової звітності…………....….......13

2.3. Оцінка фінансового стану підприємства…………………………………………………..…...20

2.4. Прогнозування фінансового  стану підприємства………………………………………….25

3. Обгрунтування управлінських рішень за результатами проведеного аналізу фінансового стану підприємства АТ «УкрАВТО»……………………..………………………………………..27

Висоновки…………………………………………………………………………………………………………………31

Список використаної літератури………………………………………………………………………………32

Додатки……………………………………………………………………………………………………………………33

ВСТУП

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансового аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна та капіталу, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Особливого значення набуває  своєчасна та об`єктивна оцінка фінансового стану підприємств різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити, тільки своєчасно й об’єктивно проаналізувавши фінансовий стан підприємств.

Систематичний аналіз фінансового  стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, величина прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, визначаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок [1, 329].

Предметом аналізу фінансового  стану підприємства є його фінансові  ресурси, їх формування та використання. Фінансові ресурси є основним і пріоритетним видом ресурсів підприємства. Їх наявність, розміщення та ефективне  використання, оптимальне співвідношення джерел формування визначають фінансову стійкість підприємства, його платоспроможність, ліквідність, ділову активність, отже й рівень економічного потенціалу підприємства. Економічний потенціал підприємства — це сукупність економічних можливостей підприємства (суб'єкта господарювання), здатність виконувати поставлені перед ним завдання, використовуючи наявні матеріальні, трудові та фінансові ресурси. У його складі виділяють: майновий потенціал (майновий стан підприємства) і фінансовий потенціал (фінансовий стан, фінансові можливості).

Суб'єктами аналізу є як безпосередньо, так і опосередковано зацікавлені  в діяльності підприємства користувачі звітної фінансової інформації. До перших належать власники, в тому числі й акціонери підприємства, інвестори, кредитори, постачальники, конкуренти, держава (в особі контролюючих органів), персонал та менеджери підприємства [2, 306-307].

Аналіз фінансового стану  підприємств здійснюється в основному  за даними річної і квартальної бухгалтерської звітності й у першу чергу за даними бухгалтерського балансу.

Прийняте угруповання  дозволяє здійснити досить глибокий аналіз фінансового стану підприємства. Це угруповання зручне для « читання  балансу », під яким приймають попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства і його фінансовим станом безпосередньо по бухгалтерському балансі.

При читанні балансу з'ясовують: характер зміни підсумку балансу  і його окремих розділів статей, правильність розміщення засобів підприємства, його поточну платоспроможність і т.п.

Аналіз фінансового стану  підприємства закінчують комплексною  його оцінкою. При аналізі фінансового  стану свого підприємства після  комплексної оцінки розробляють заходу щодо поліпшення фінансового стану, звертаючи особливу увагу на розробку фінансової стратегії підприємства на перспективу й у найближчі періоди [3].

1. МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ЗАГАЛЬНОЇ ОЦІНКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ 

ФІНАНСОВОГО СТАНУ  ОРГАНІЗАЦІЇ

1. Економічний зміст фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства — це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями. Таке трактування суті поняття «фінансовий стан» дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, у якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.

Якщо параметри діяльності підприємства і розміщення його фінансових ресурсів відповідають критеріям позитивної характеристики фінансового стану, говорять про фінансову стійкість підприємства. У системі об'єктів фінансово-економічного аналізу саме їй належить провідна роль [4, 354].

Фінансовий стан підприємства – це сукупність показників, які  відображають його здатність погасити свої довгострокові зобов’язання [5, 18].

Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх  елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою моделей, методів і показників, які відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Передовсім зміцненню фінансового стану підприємства сприяють безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як звичайно, чим вищими є показники обсягу виробництва  і реалізації продукції, робіт, послуг і нижчою їхня собівартість, тим  вищою буде прибутковість підприємства, а це також позитивно впливатиме на його фінансовий стан.

І навпаки, неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, через що погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може спричинити перебої в забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже, у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на організацію  систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, додержання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Отже, фінансовий стан —  це одна з найважливіших характеристик кожного підприємства [1, 329-330].

Під прогнозуванням фінансового  стану розуміють передбачення обсягу та розміщення фінансових ресурсів підприємства на певний термін наперед шляхом вивчення динаміки розвитку підприємства як суб'єкта господарської діяльності на фоні реалій економічного життя суспільства.

Об'єктом прогнозування  має бути насамперед обсяг фінансових ресурсів, які надійдуть у розпорядження підприємства за період, стосовно якого складається прогноз [6].

2. Методика оцінки фінансового стану підприємства

Використання  видів, прийомів та методів аналізу  для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності утворює методологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три головні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі є головними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів; і подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі грунтуються на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі — це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпоширеніші з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

Нормативні моделі — це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства з нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як заведено, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та в розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів. Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні і жорстко детермінованих факторних моделей.

Отже, під час аналізу  фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу.  Їх кількість і широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Класифікація і порядок розрахунку комплексу основних оцінних показників, що з них залежно від конкретної мети аналізу можна вибрати відповідну кількість та види за такими ознаками: майновий стан підприємства, його прибутковість; ліквідність, платоспроможність та кредитоспроможність; фінансова стійкість та стабільність; рентабельність; ділова активність; оцінка акціонерного капіталу.

Обов’язковими елементами дослідження фінансових результатів  діяльності підприємства є:

• аналіз змін кожного показника за поточний період (горизонтальний аналіз показників фінансових результатів за звітний період);
• аналіз структури відповідних показників та її змін (вертикальний аналіз показників);
• дослідження хоча б у найзагальнішому вигляді динаміки зміни показників фінансових результатів за низку звітних періодів(трендовий аналіз показників) [1, 335-392].

3. Ефективність прогнозування фінансового стану організації

Без прогнозу показників фінансового стану  підприємство не має змоги планувати розвиток своєї матеріально-технічної бази, робити витрати, віддача від яких віддалена в часі від їх проведення (наприклад на науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи, на вдосконалення технології виробництва, на купівлю цінних паперів, капітальні витрати в соціальну сферу тощо), розумно будувати свої господарські відносини з покупцями й постачальниками, банками, іншими партнерами. Так, жоден комерційний банк не надасть позичку підприємству, яке не може дати чіткого прогнозу свого фінансового стану на період до повернення заборгованості.

Під прогнозуванням фінансового стану  розуміють передбачення обсягу та розміщення фінансових ресурсів підприємства на певний термін наперед шляхом вивчення динаміки розвитку підприємства як суб'єкта господарської діяльності на фоні реалій економічного життя суспільства та держави.

З погляду  побудови тактики діяльності підприємства прогнозування є «відправним пунктом», з якого розпочинається процес взаємодії всіх підрозділів підприємства, та саме на основі розробленої тактики відбувається їх співпраця. Під час прогнозування розглядаються всі можливі варіанти подальшого розвитку діяльності підприємства на основі прийняття того чи іншого напрямку роботи. В процесі прогнозування найважливішими елементами є наступні:

·        прибутковість;

·        наявність власних фінансових ресурсів;

·        раціональне розміщення основних і  оборотних коштів;

·        платоспроможність;

·        ліквідність.

За  рахунок прогнозування цих показників досягається стабільність в діяльності підприємства. Прогнозування прибутковості  базується на інформації про прибутки, отримані в минулих періодах. За рахунок аналізу всіх джерел прибутку підприємства (реалізація готової продукції, напівфабрикатів, прибутки від операційної  діяльності, від інвестиційної діяльності тощо) можна з прогнозувати показники прибутковості на наступний період (як на цілий рік, так і помісячно). Показники прибутковості дозволяють з корегувати  можливі зміни в структурі ресурсів підприємства, зростання інвестицій як власного капіталу, так і зовнішніх вливань до діяльності підприємства, стабілізувати фінансовий стан підприємства задля досягнення стратегічних цілей, тощо.

     З показниками прибутковості  підприємства тісно пов’язані  показники платоспроможності та ліквідності. Аналіз та прогнозування цих показників проводить на основі фінансової звітності та на основі розрахунку ряду коефіцієнтів та показників, на яких базується оцінка кредитоспроможності та ліквідності підприємства. Прогноз цих показників є основою для отримання позичкових коштів, залучення нових інвесторів та інноваційного розвитку підприємства.

Знаючи  з більшою чи меншою мірою ймовірності  обсяг власних фінансових ресурсів, що надійдуть у майбутньому, для підприємства можливим є зробити прогноз їх розміщення в активи у розрахунку на додержання вже досягнутого рівня ліквідності і платоспроможності (якщо вони задовільні) або на поліпшення показників, що їх характеризують.

Об'єктом  прогнозування в першу чергу  є обсяг фінансових ресурсів, які  надійдуть у розпорядження підприємства за період, стосовно якого складається прогноз. Такими ресурсами є прибуток, що залишається у підприємства після сплати всіх податків та обов'язкових платежів, а також  амортизаційні відрахування, які відшкодовуються через ціну на продукцію.

Таким чином, прогнозування фінансового  стану підприємства є основою  для подальшого розвитку та розширення підприємства. На основі прогнозних показників прибутковості, платоспроможності, ліквідності, раціонального розміщення обігових коштів, тощо є можливим формування подальшої стратегії розвитку підприємства та корегування короткострокових планів за рахунок зміни тактичних завдань та цілей. В умовах нестабільності розвитку економіки країни прогнозування дозволяє уникнути втрат прибутку та зниження конкурентоспроможності національних підприємств [6].

4. Вплив аналізу фінансового стану організації на її діяльність

Правильно проведений аналіз фінансового стану  організації надає можливість власнику оцінити всі слабкі місця, недоліки, проблеми на підприємстві і докласти максимум зусиль, потрібних спеціалістів, в тому чи іншому питанні, щоб їх виправити. Тим самим є можливість вивести організацію на вищий рівень отримуючи вищі прибутки, менші втрати. Дивлячись на аналіз фінансового стану підприємства інвестори мають змогу оцінити інвестиційну привабливість, інвестиційну активність, рівень ризику інвестування коштів чи варто взагалі вкладати власні кошти в це підприємство. Кредиторів цікавить кредитоспроможність підприємств-позичальників, обсяг, склад і форми залучення ними коштів, ліквідність, оцінка ефективності використання коштів підприємства. Постачальники й інші партнери зацікавлені в рівні платоспроможності організації, здатності виконувати взяті на себе зобов’язання, чи варто співпрацювати з цим підприємством.

Використання  результатів аналізу фінансового  стану дає змогу контролювати діяльність підприємства та управляти  ним.

2. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ АТ «УКРАВТО»
1. Загальна характеристика господарської діяльності АТ «УкрАВТО»

Дiяльнiсть Корпорації "УкрАВТО" включає:

- виробництво  автомобілів, комплектуючих та  запасних частин;

- реалізацію легкових, вантажних автомобілів та автобусів;

- технічне обслуговування та сервіс.

- реалізацію запасних частин;

- реалізацію номерних агрегатів, матеріалів, обладнання;

- всі види автосервiсних послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів;

- діагностику та інструментальний контроль транспортних засобів;

Перспективність виробництва окремих товарів, виконання робіт та надання послуг. В частині автомобільного ринку: Розвиток i зростання автомобільного ринку можливий при реалізації в країні декількох факторів: розвитку економіки, політичної стабільності та системи авто кредитування як банками, так i безпосередньо автовиробниками. В 2010 році росту ринку не очікується, однак повномасштабне виробництво буде розвиватися. Цiльовi сегменти для корпорації B, C класи (ціновий діапазон до 15,0 тис. $) кілька років підряд залишаються найбільш ємним на ринку легкових автомобілів. В частині послуг сервісу: Iз зростанням числа автомобілів i появою нових технічних розробок i моделей в автобудуванні - будуть завжди потрібні кваліфіковані майстри по ремонту i обслуговуванню автомобілів i сучасне устаткування. В частині автомобільного ринку: Автомобільному ринку України притаманна сезонність продажу. Автомобільний ринок України починає зростати з кінця лютого по березень-квiтень, у другому кварталі спостерігається стабільний об'єм продажів, з початку липня по вересень показники починають активно зростати, жовтень та листопад характеризуються поступовим спадом, зманюючи його на ріст в грудні в передсвятковий період. Безпосередній вплив на динаміку продажів мають політичні та економiчнi фактори в країнi (вибори, коливання курсiв валют, змiни в законодавствi). Стосовно торгiвлi запасними частинами немає чiтко вираженої залежностi вiд сезону, окрiм новорiчних та рiздвяних свят. Ринок автосервiсних послуг не суттєво залежить вiд сезонних змiн (сезоннi коливання до 5%) Основнi ринки збуту та основнi клiєнти. В частинi автомобiльного ринку: Основними ринками збуту є Україна (<УкрАВТО> має найширшу мережу дилерських пiдприємств по всiй територiї) та Росiя, а також республiки Казахстан та Бiлорусь, Азербайджан, Грузiя, Молдова, Сирiя та Iталiя. Левова частка продуктового портфелю корпорацiї орiєнтована на споживачiв <бюджетного> сегменту ринку (автомобiлi до 15,0 тис.$) В частинi запасних частин: Основними ринками збуту є Київ та Київська область, а також обласнi центри України. Основними клiєнтами є юридичнi та фiзичнi особи. В частинi послуг сервiсу: Основними ринками збуту є Київ та Київська область, а також обласнi центри України. Основними клiєнтами є юридичнi ( в т.ч. страховi компанiї) та фiзичнi особи. Основнi ризики в дiяльностi емiтента, заходи емiтента щодо зменшення ризикiв, захисту своєї дiяльностi та розширення виробництва та ринкiв збуту Основнi ризики.

В частинi автомобiльного ринку та ринку запасних частин: Корпорацiя <УкрАвто> в своїй роботi використовує дворiвневий канал збуту: 1. Дистриб'юторськi компанiї, як офiцiйний представник торгiвельної марки (бренду); 2. Дилерськi пiдприємства, фiлiали, якi здiйснюють реалiзацiю автомобiлiв, запасних частин та аксесуарiв вiд iменi Дистриб'юторської компанiї. Прямi продажi через торгiвельно-сервiсну мережу Корпорацiї <УкрАвто> споживачам є основним методом продажiв автомобiлiв i запасних частин до них. В частинi ринку автосервiсних послуг: Корпорацiя <УкрАвто> в своїй роботi використовує дилерськi пiдприємства, якi здiйснюють реалiзацiю послуг по ремонту та обслуговуванню автомобiлiв. Прямi продажi через торгiвельно-сервiсну мережу Корпорацiї <УкрАвто> споживачам є основним методом продажу послуг до них.

За останнi роки Товариством приймються активнi заходи по оновленню матерiально-технiчної бази, розширення дiлерської мережi, на що витрачено понад 11581,7 млн. грн.

За 2009 рiк капiтальнi iнвестицiї склали - 69411, тис. грн., з них: - капiтальне будiвництво - 21712,0 тис.грн.; - реконструкцiя, модернiзацiя - 21987 тис.грн.; - придбання необоротних активiв - 25712 тис. грн. Введено в експлуатацiю основних засобiв за 2009 рiк на суму 69295 тис.грн. Залишкова вартiсть основних засобiв на початок року становила 1635749 тис.грн.

На дiяльнисть пiдприємств Корпорацiї "УкрАВТО" впливають полiтичнi, виробничо-технологiчнi, соцiальнi фактори, низька платоспроможнiсть населення України. Ступiнь залежностi вiд законодавчих або економiчних обмежень - висока.

2. Горизонтальний та вертикальний аналіз фінансової звітності

Баланс станом на 2009 рік                        таблиця 2.1

Дані табл. 2.1 показують, що загальна величина необоротних активів  підприємства за звітний період зменшилась на 19837 тис. грн. (з 2813285 тис. грн. до 2793448 тис. грн.). Найбільшою у структурі необоротних активів підприємства є частка основних засобів, яка на кінець звітного періоду становила 117,39%, дещо збільшившись порівняно з початком звітного періоду (на 1,10%). Досить високою є й частка нематеріальних активів (19,59% на кінець звітного періоду), яка має тенденцію до спадання (на 17448 тис. грн. порівняно з початком звітного періоду). У загальній вартості необоротних активів ці дві складові займають 136,98%, вони ж забезпечили 49,14% [(7700 - 17448))/(-19837)] приросту загальної вартості необоротних активів. Це свідчить про орієнтацію підприємства на розширення своєї основної діяльності .

Аж 24,38% у структурі необоротних  активів підприємства становили  на кінець звітного періоду довгострокові  фінансові інвестиції. Причому майже  всі вони (24,34%) припали на інвестиції, що обліковуються методом участі в капіталі. Інші фінансові інвестиції (а це господарські операції, які  передбачають придбання цінних паперів , деривативів та інших фінансових інструментів) у складі довгострокових фінансових інвестицій складають 0,04%. Це свідчить про те, що підприємство практично не здійснює операцій на фондовому ринку, не розміщує кошти на депозитах в банках.

Як позитивну слід оцінити  тенденцію до спаду довгострокової дебіторської заборгованості (на 67304 тис. грн. , або 2,39%), яке свідчить про збереження поточного господарського обороту грошових коштів.

Незначною в структурі  необоротних активів підприємства є частка інших необоротних активів (2,79%) та відсутні в їх складі відстрочені податкові активи.

таблиця 2.2

Дані табл. 2.2 показують, що загальна величина оборотних активів підприємства за звітний період зменшилась на 118960 тис. грн. (з 1625745 тис. грн. до 1506785 тис. грн.). Найбільшою у структурі оборотних активів підприємства є частка дебіторської заборгованості за розрахунками, яка на кінець звітного періоду становила 50,05%, дещо збільшившись порівняно з початком звітного періоду (на 6,58%). Досить високою є й частка дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (18,26% на кінець звітного періоду), яка має тенденцію до зростання (на 19278 тис. грн. порівняно з початком звітного періоду). У загальній вартості оборотних активів ці дві складові займають 68,31%, вони ж забезпечили 56,13% [(47500 + 19278))/( -118960)] приросту загальної вартості оборотних активів.

11,66% у структурі оборотних активів підприємства становили на кінець звітного періоду грошові кошти та їх еквіваленти, які за звітний період зменшились на 114214 тис. грн.( з 289885 тис. грн. до 175671 тис. грн.).

Як негативну слід оцінити тенденцію до  спаду виробничих запасів (на 3538 тис. грн. , або 0,19%), що свідчить про зниження поточного обороту грошових коштів.

Незначними в структурі оборотних активів підприємства є частка інших оборотних активів (0,30%), частка незавершеного виробництва (0,01%) та відсутня в їх складі готова продукція.

таблиця 2.3