Закон зростання потреб. Потреби та інтереси. Сутність, класифікація та взаємодія економічних інтересів

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ  «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра педагогіки та психології

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІН ПСИХОЛОГО–ПЕДАГОГІЧНОГО  ЦИКЛУ 

НА ТЕМУ:

«Економічні потреби. Економічні інтереси, їх сутність, класифікація та взаємодія»

Виконала студентка  ІІІ курсу

спеціальності 6509/1

група 2

Ткаченко Поліна

Керівник курсової роботи

 доцент Завірюха В. В.

КИЇВ КНЕУ – 2012

Зміст

Вступ

В нинішніх умовах становлення  ринкової економіки в Україні, важливим є поширення базових економічних знань у суспільстві. Оскільки щодня сучасна людина стикається з багатьма економічними явищами на рівні з фізичними, біологічними і хімічними природу яких, вона хоч узагальнено розуміє, а економічні іноді залишаються на рівні чогось фантастичного і неясного. Саме тому необхідно розвивати вивчення економіки у середній загальноосвітній школі.

Середня загальна освіта потребує докорінних змін у підході  до вивчення економіки. Оскільки, в  цій системі, нажаль, існують деякі  проблеми. Наприклад, економіку викладають викладачі географії, через що багато інформації залишається на самостійне доопрацювання учням, а отже, не вивчається взагалі; кількість підручників, які затверджені Міносвіти можна перелічити на пальцях і всі вони являють собою збірку скопійованої інформації з підручників для вищих навчальних закладів, через що важкі для сприймання учнями; самостійна робота учнів не виходить за рамки стандартного написання рефератів і т.д.

Думаю, що ці всі проблеми пов’язані з відносно недавнім впровадженням економічної науки в цикл обов’язкових дисциплін загальноосвітніх закладів через що ці недоліки і існують. Проте, сподіваюсь, що створення кваліфікованих викладачів економіки з часом виправить цю ситуацію. Тому, випускаючи спеціалістів у галузі економіки з педагогічними навичками, КНЕУ гарантує зростання рівня розвитку викладання економіки у загальноосвітніх закладах, що вплине на формування економічно мислячої спільноти у майбутньому.

Економіка для школярів має бути загального та прикладного  характеру, не повинна бути переобтяжена складними теоретичними поняттями, оскільки, вони пов’язані вже з професійною освітою. Дисципліна має давати загальне уявлення про економічні явища, які характерні для повсякденного життя і знання про які може допомогти в дорослому самостійному житті, навіть, якщо майбутня професія старшокласника ніяк не зв’язана з економікою.

Значення. Моя курсова робота присвячена темі економічних потреб та інтересів, оскільки, на мою думку, ця тема є однією з тих тем, що створюють базу для подальшого поглибленого вивчення економіки. На основі поняттійно–категоріального апарату цієї теми будується вивчення макро- та мікроекономіки, соціальної економіки, та просто навіть щоденні економічні явища. Це одна з тем, що є більше прикладною ніж теоретичною, через що і є потрібною для вивчення у загальноосвітніх закладах.

Актуальність. Вивчення економічних явищ та потреб буде актуальним допоки існуватиме суспільство. Оскільки поки функціонує суспільство, допоки існує економіка існуватимуть економічні потреби та інтереси. В своїх більш обособлених формах вони зустрічались ще за часів первіснообщинного ладу і усвідомлення їх людиною розпочинається разом із усвідомлення людини як особистості у так званий осьовий час. І всі ці явища щоденно переслідують людину у її повсякденному житті, через що варто зосередити свою увагу на них.

За мету написання цієї курсової роботи я визначила дослідити особливості викладання (зміст, методи і форми навчання) для певних вікових груп (дошкільнята, молодші школярі, підлітки та старшокласники) та особливості сприймання цими віковими групами запропонованої інформації. А також розробити тематичний план і розподіл навчального предмету «Основи економіки», і створити дидактичну розробку з теми «Закон зростання потреб. Потреби та інтереси. Сутність, класифікація та взаємодія економічних інтересів».

Завданням написання моєї курсової роботи є створити такий тематичний план і розподіл навчального часу вивчення дисципліни «Основи економіки», який, на мою думку, є ефективним для створення у учнів старших класів загального уявлення про економічні явища і розробити урок за заданою темою, використовуючи активні методи навчання та враховуючи особливості тієї вікової групи для якої він призначений.

Розділ І. «Урахування вікових соціально-психологічних особливостей різних груп навчання при плануванні, організації та проведенні занять»

Людина в своєму розвитку проходить кілька вікових етапів. Кожен з них характеризується певними психічними функціями та ступенем розвитку особистих якостей. Поступове формування інтелектуальної, логічної пам»яті , уваги перетворює всю поведінку людини. Саме особливостями психічного розвитку людського організму зумовлена необхідність використання різних методів викладання для різних вікових груп.

1. Дошкільнята

Основою навчальної діяльності дітей дошкільного віку є поєднання суспільного досвіду, який засвоює дитина, з невеликим її власним досвідом, і збагачення його у процесі учіння. Головними компонентами такої діяльності є:

— навчальне завдання. У молодшому дошкільному віці воно фігурує в єдності з практичними завданнями. Розрізнення їх з'являється поступово і не відразу. Це зумовлене логічним ускладненням навчальних завдань, виокремленням способів розумової і практичної діяльності, які слід засвоїти, аналізом результатів навчальної діяльності, встановленням їх зв'язку з розумінням завдання, використанням заданих способів діяльності;

— планування. Суть його полягає у відборі засобів  і способів діяльності, встановленні послідовності дій та ін.;

— уміння контролювати діяльність, правильно оцінювати її результати. Це дає змогу раціонально організувати навчальну діяльність дитини, уникати непомірних або спрощених завдань, що є однією з передумов її розумового розвитку;

— мотиви. Вони покликані  спонукати дітей до навчання. Якщо у молодшому і середньому дошкільному віці переважає емоційне ставлення дітей до спілкування з дорослим, організації заняття, навчальних матеріалів, то в старшому віці їх вабить сам процес навчання, з'являються усвідомлення значущості успіху в навчальній діяльності, пізнавальні інтереси.

За спостереженнями  навчання дітей дошкільного віку передбачає:

— засвоєння на заняттях елементарних, достовірних знань, які  не становлять певної системи, а вибудовуються  за принципом послідовності, поступового  ускладнення з урахуванням рівня розвитку дітей і найближчих його перспектив;

— використання методів  і прийомів навчання, розрахованих на образність, конкретність, емоційність  мислення дітей дошкільного віку; поступове підведення їх до мислення у поняттях, до узагальнених знань;

— врахування властивої  дошкільникам швидкої втомлюваності  від напруженої розумової діяльності, тривалого сидіння [6, c. 207].

Дошкільне навчання має  підготувати дитину до систематичного шкільного навчання. Однак вони не є тотожними за жодним параметром. Тому невиправдані, навіть шкідливі намагання перенести у дошкільний заклад інформаційну модель навчання, предметне викладання тощо.

Особливістю дошкільного  навчання є те, що воно здійснюється не лише на спеціально організованих, обов'язкових заняттях, а й у повсякденному житті. Ця принципова відмінність від шкільного класно-урочного навчання зумовлена тим, що за навчання лише на обов'язкових заняттях діти дошкільного віку, які значно відрізняються за рівнем і темпами розвитку, не зможуть ефективно оволодівати знаннями, брати активну участь у навчальному процесі. Натомість значну частину знань і вмінь дошкільник засвоює поза заняттями — у повсякденному спілкуванні з дорослими та однолітками, іграх, під час спостережень. Цей емпіричний досвід дитина уточнює, систематизує та закріплює в процесі занять. Вдумливий, творчий вихователь, зацікавлений в успішному формуванні у дітей навичок навчальної діяльності, сприятиме встановленню зв'язку між знаннями, здобутими дитиною в повсякденному житті, та новою інформацією, доповненню і збагаченню тих знань, які має дитина. Із цією метою використовують влучне слово, народні прикмети, прислів'я і приказки, читання художньої літератури, розповіді, загадки, головоломки. Отже, педагог забезпечує зв'язок організованого навчання на заняттях та навчання поза ними [4, c. 179].

Ще однією особливістю  дошкільного навчання є стиль  взаємин між усіма учасниками навчального процесу, який можна  визначити як співробітництво (дитини і педагога, дітей між собою).

Знання вихователем  особливостей навчальної діяльності дітей допоможе правильно спрямувати їх навчання, організувати пізнавальну діяльність, сприяти розвитку дитини в процесі навчання [8, 123].

2. Молодший шкільний вік

За віковою періодизацією, прийнятою українськими психологами  і педагогами, час життя дітей від шести до одинадцяти років називається молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховуються особливості психічного і фізичного розвитку дітей, береться до уваги перехід їх від ігрової до учбової діяльності, яка стає і у цьому віці провідною.

Основною особливістю  цього віку є зміна соціальної позиції особистості: вчорашній  дошкільник стає учнем, членом шкільного  та класного колективів, де слід дотримуватись  нових норм поведінки, вміти підпорядковувати свої бажання новому розпорядку тощо. Все це сприймається дитиною як певний переломний момент у житті, який супроводжується ще й перебудовою системи взаємостосунків з дорослими, найбільш авторитетною фігурою серед яких стає вчитель [14, c. 279].

Ефективність розвитку істотно залежить вiд того, наскільки цілеспрямовано в процесі навчання учнів спонукають аналізувати свої враження вiд сприйнятих об’єктів, усвідомлювати їх окремі властивості та свої дії з ними, виділяти суттєві ознаки об’єктiв, оволодівати критеріями оцінки окремих їх параметрів, виробляти способи класифікації об’єктiв, утворювати узагальнення, усвiдомлювати загальне у своїх діях при розв’язанні різних видів задач тощо.

Своєрідність учбової  діяльності полягає в тому, що її зміст в основному складають  наукові поняття та зумовленi ними узагальнені способи розв’язання  задач, а її основна мета та головний результат полягає в засвоєнні  наукових знань та відповідних їм умінь.

Структура учбової діяльності складається поступово, відповідно до того, як учні навчаються її здійснювати, виробляючи перші вміння вчитися.

Серед останніх на перший план в сучасних умовах виходять мислительні  та мовні дії, потрібні для усвідомлення навчального завдання, розуміння його змісту, розкриття внутрішніх зв’язків, причинних залежностей в пізнаваному об’єкті тощо. Їм підпорядковуються уявні, практичні та інші дії. Конкретне співвідношення різних дій залежить від етапу навчання та його змісту (мова, математика, природознавство тощо).

Істотну роль у навчанні молодших школярів відіграють різні  види наочності. Підкреслимо, що її використання є засобом донесення до учнів  необхідних для формування уявлень  і понять про пізнавані об’  єкти чуттєвих даних, засобом розвитку здатності сприймати різноманітні явища оточуючої дійсності [9, c. 470].

Збагачується мотивація  учбової діяльності школярів. Розвиваються їх пізнавальні інтереси, зацікавленість не лише процесом, а й змістом  навчання, усвідомлення необхідності виконання учбових завдань, почуття обов’язку, відповідальності перед вчителем та батьками.

Однією з найважливіших  психологічних вимог до організації  початкового навчання є викладання більшості тем та розділів програми на основі учбових ситуацій, які  зразу орієнтують школярів на засвоєння загальних способів виділення властивостей поняття та розв’язання задач певного класу.

Робота учнів в учбових  ситуаціях складається з дій  різного типу, особливе місце серед  яких займають учбові дії. Саме з допомогою  останніх учні відтворюють і засвоюють зразки загальних способів розв’язання задач та загальні прийоми визначення умов їх використання. Виконуються ці дії як в предметному, так і в розумовому плані [6, c. 123].

3. Середній шкільний вік

Середній шкільний вік (від 10-11 до 15 років)

Сприйняття підлітка більш цілеспрямоване, планомірно та організовано, ніж сприйняття молодшого школяра. Іноді воно відрізняється  твердістю та глибиною, а іноді  вражає своєю поверховістю. Невміння зв’язати сприйняття оточуючого життя  з учбовим матеріалом - характерна особливість учнів середнього шкільного віку. Характерна риса уваги учнів середнього шкільного віку - його специфічна вибірковість: цікаві уроки або нецікаві справи дуже приваблюють підлітків, і вони можуть довго зосереджуватися на одному матеріалі або явищі. Але легка збудливість, інтерес до незвичайного, яскравого часто стає причиною переключення уваги.

В підлітковому віці відбуваються суттєві  зрушення в розумовій діяльності. Мислення стає більш систематизованим, послідовним, зрілим. Покращується здатність до абстрактного мислення, змінюється співвідношення між конкретно-образним мисленням та абстрактним на користь останньої. Мислення підлітка набуває нової риси - критичності. Підліток не полягається сліпо на авторитет вчителя та підручника, він намагається мати свою думку, схильний до суперечок та заперечень. Середній шкільний вік найбільш сприятливий для розвитку творчого мислення. Щоб не упустити можливості сенситивного періоду, треба постійно пропонувати учням вирішувати проблемні завдання, порівнювати, виділяти головне, знаходити спільні та відмінні риси, причинно-наслідкові залежності [9, c. 407].

Виховна робота зі школярами середнього віку - важливіша та найскладніша із теперішніх завдань. Педагогам треба  глибоко осмислювати особливості розвитку та поведінки сучасного підлітка, вміння поставити себе на його місце в складні та суперечливі умови реального життя. Учень середнього шкільного віку здатен зрозуміти аргументацію, впевнитися в її обґрунтованості, погодитися з розумними доводами.

4. Старший шкільний вік

Старший шкільний вік (15-18 років).

Юнацтво – це період розквіту всієї розумової діяльності. Старшокласники намагаються проникнути в суть явищ природи та суспільного життя, пояснити їх взаємозв’язки та взаємозалежності. Майже завжди це супроводжує прагненням створити власну точку зору, дати свою оцінку подіям, що відбуваються. Своя точка зору не завжди співпадає із загальноприйнятою, це висновок, здобутий власною працею, напругою думки. Самостійність мислення в цьому віці набуває визначного характеру та край необхідна для самоствердження особистості. Дорослі, вчителі часто безапеляційно заперечують наївні, односторонні, далеко ще не зрілі висновки, створюючи своєю безтактністю передумови для конфліктів та непорозумінь.

Бурхливі соціальні  події, що сталися за останні декілька років в світі і в нашій  країні, перетворення, власною логікою  спонукають молодь самостійно робити вибір, особисто орієнтуватися й  займати незалежні позиції. Саме життя виробляє у більшості сучасних юнаків та дівчат таку психологію, яка багато в чому відрізняється від психології юнаків, що жили декілька десятків років тому. Це й більш відкритий, навіть сміливий погляд на світ, включаючи постановку й вирішення багатьох проблем морально-етичного характеру, і самостійність – хоч і не завжди правильність суджень, і включення в обговорення таких соціально-політичних, економічних і релігійних проблем, які зовсім ще недавно вважалися не характерними для юнацтва, непедагогічними, ідеологічно невиправданими (наприклад, питання релігії, бізнесу, поведінка вчителів та батьків, їх критика тощо).

Мотиваційна сфера учіння включає  в себе:

– мотиви пов’язані із самовизначенням і підготовкою до самостійного життя (орієнтація на майбутнє, на віддалені перспективи і цілі займає провідне місце, є досить дієвою);

– широкі соціальні мотиви (прагнення стати повноцінним членом суспільства, переконання щодо практичної значущості науки, переконання щодо зростання спроможності конкурувати на ринку праці за рахунок власної компетентності та ерудованості);

– інтерес до змісту і процесу навчання (з’являється інтерес до методів наукового дослідження, до самостійної пошукової діяльності з метою роз’язання складних завдань – діяльність Малих академій).

Старшокласники добре розуміють  значення навчання для майбутньої трудової діяльності, для продовження навчання у вищих навчальних закладах, здобуття спеціальності, для життя [6, c. 154].

Така пізнавальна мотивація  може поширюватись на усі предмети, на цикл певних предметів чи на окремий  предмет. Вибірковість пізнавальних інтересів старших школярів часто пов’язана з життєвими планами, які сприяють формуванню учбових інтересів. Характерне взаємопроникнення широких соціальних і пізнавальних мотивів.

Особливості мотивації учбової  діяльності старшокласників виявляються і в їхньому ставленні до шкільних оцінок. Старшокласники глибоко оцінюють ерудицію та глибокі знання, які виходять за межі шкільної програми, підручників.

Мотивами навчання старшокласники можуть виступати:

1. Інтерес до загальної позитивної успішності, який пов’язаний з бажанням успішно закінчити школу чи розширити свою обізнаність і виявляється в однаковому інтересі до всіх дисциплін, які викладаються в школі.

2. Поєднання загального інтересу  з вибірковим інтересом до  того чи іншого навчального предмета, що стосується обраної спеціальності або з яких доведеться складати вступний іспит до вузу.

У старшому шкільному  віці встановлюється тісний взаємозв’язок  між професійними і учбовими інтересами. Вибір професії сприяє формуванню учбових  інтересів, старші школярі починають цікавитися тими предметами, які їм потрібні у зв’язку з вибраною професією. Створюються сприятливі умови для ознайомлення учнів з психологічною характеристикою професій, тобто з тими вимогами, які висуваються до уваги, мислення, характеру та інших психологічних особливостей людини у тій чи іншій професії [10, c. 217].

Розділ ІІ. «Тематичний план предмету «Основи економічних знань»»

Вивчення учнями основ  фундаментальної економічної науки  дасть їм змогу опанувати інші фундаментальні дисципліни, сформувати економічне мислення, потрібне для  ефективної практичної діяльності в умовах становлення ринкової економіки в Україні.

Мета викладання дисципліни полягає в тому, щоб дати школярам теоретичні знання та практичні навички з економічної теорії, аналізу основних економічних явищ, процесів та показників, що їх характеризують, причин і наслідків економічного розвитку країни в умовах ринку і державного регулювання відповідно до цілей та пріоритетів економічної політики.

Предмет: основні економічні явища, процеси та показники, що їх характеризують, причини і наслідки економічного розвитку країни в умовах ринку і державного регулювання відповідно до цілей та пріоритетів економічної політики.

У викладенні матеріалу використовується активні методи навчання: наочний, програмований  і проблемний. Використання мультимедійного проектора під час викладення матеріалу підвищує ефективність засвоєння матеріалу, робить його доступнішим, сприяє активізації учнів. До кожної теми наведено проблемні та контрольні завдання, вирішення яких потребує засвоєння певних знань.

На заняттях активно застосовується обговорення реферативних доповідей, що дає можливість учням через більш детальне заглиблення в проблемне питання розібратися в ньому.

Самостійна робота є індивідуальним видом роботи кожного студента над першоджерелами  та навчальними посібниками і оцінюється вчителем за результатами виступів при проведенні занять.

Індивідуальна робота проводиться зі учнями з метою виявлення рівня їх підготовки, проблемних питань у навчанні та засвоєнні матеріалу. Ці заняття організовуються за окремим графіком.

Тематичний план поданий  у таблиці 2.1

Тематичний  план з дисципліни «Основи економічної  науки»

Таблиця 2.1

Цей тематичний план розрахований на один семестр (17 тижнів) з урахуванням, що кожного тижня буде проводитись по 2 заняття (по 45 хвилин).

Обрана мною тема називається «Економічні потреби. Економічні інтереси, їх сутність, класифікація та взаємодія». Яка охоплює питання класифікацій та закону зростання потреб. Після розгляду кожної теми проводиться експрес–контроль освоєних знань. А в кінці семестру пишеться одна підсумкова контрольна робота по всіх розглянутих темах. Підсумкова контрольна робота розрахована на одну академічну годину – 45 хвилин.

Під час вивчення даного курсу рекомендується використовувати  такі джерела:

1. Загальна економіка (підручник для середніх загальноосвітніх закладів, 10–11 кл.)/І.Ф. Радіонова та ін., 2000.

2. Політична економія: Навч. посібник/Бєляєв О. О., Бебело А. С., 2001

3. Економіка (підручник для середніх загальноосвітніх закладів 10 кл.)/ В.Г. Мельничук, Г.О. Ковальчук, В.О. Огнев’юк, 2004

Розділ ІІІ. «Методична розробка теми: «Закон зростання потреб. Потреби та інтереси. Сутність, класифікація та взаємодія економічних інтересів»»

1. План розкриття теми

Обрана мною тема називається «Економічні потреби. Економічні інтереси, їх сутність, класифікація та взаємодія». Яка охоплює питання класифікацій та закону зростання потреб.

Ця тема є однією з  тих тем, що створюють базу для  подальшого поглибленого вивчення економіки. На основі поняттійно–категоріального апарату цієї теми будується вивчення макро- та мікроекономіки, соціальної економіки, та просто навіть щоденні економічні явища. Це одна з тем, що є більше прикладною ніж теоретичною, через що і є потрібною для вивчення у загальноосвітніх закладах.

На вивчення цієї теми виділяється дві академічні години (два уроки по 45 хвилин), які діляться на лекційну і практичну частини.

Тема першого уроку: Економічні потреби.

Тема другого уроку: Економічні інтереси.

Мета :зрозуміти сутність економічних потреб, з’ясувати взаємозв’язок економічних потреб, споживання і виробництва, вміти формулювати закон зростання потреб, з’ясувати різницю між мотивами та стимулами, з’ясувати структуру економічних інтересів, з’ясувати способи узгодження і стимулювання економічних інтересів.

Форма занять: комбінований урок.

Методи: пояснювально—ілюстративний, репродуктивний, частково пошуковий, ігровий.

Дидактичне забезпечення: підручник, конспект (задиктується вчителем під час лекційної частини  комбінованого уроку).

Структура занять:

5 хв. — привітатись  з учнями, перекличка;

10 хв. — перевірка домашнього  завдання;

20 хв. — виклад нового  матеріалу;

5 хв. — підведення  підсумків;

5 хв. — розкриття змісту  домашнього завдання.

2. Інформаційний блок

Основні поняття:

1. Потреба — це категорія, яка виражає нестаток чогось, це бажання людини будь—чого, що необхідне для підтримки життєдіяльності людини.

2. Економічна потреба — це  ставлення людини до економічних  умов її життя, які задовольняють  її і спонукають до діяльності, щоб мати і володіти такими умовами.

3. Особисте споживання — це  задоволення потреби людини шляхом  засвоєння продукту.

4. Економічний інтерес — це  усвідомлене зацікавлення людини  в одержанні корисності від  задоволення потреби.

5. Стимули — це способи впливу  на економічні інтереси, вони проявляються як зовнішні причини, що спонукають індивіда до дії.

6. Мотиви — це  спонукальна  причина дій і вчинків самої  людини.

7. Закон зростання  потреб — закон, що виражає  внутрішньо необхідні, сталі і  суттєві зв'язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей, розвиток яких (зв'язків) сприяє появі нових потреб та засобів їх задоволення.

Питання теми «Економічні потреби»:

1. Суть і структура економічних потреб.
2. Взаємозв’язок потреб, споживання і виробництва.
3. Закон зростання потреб

Питання теми «Економічний інтерес»:

1. Економічний інтерес як форма прояву потреби. Мотиви і стимули.
2. Структура економічних інтересів. Пріоритети і суперечності.
3. Економічна політика як спосіб узгодження і стимулювання економічних інтересів.

В питанні першому  теми «Економічні потреби» розглядається  сутність потреб, їх значення у житті економічно мислячої людини та їх еволюцію впродовж розвитку цивілізацій та особистого розвитку індивіда. Наголошується на складових потреб (економічні, політичні, соціальні, культурні, національні, релігійна та інші потреби). Також розкривається сутність саме економічних потреб, та їх місце у вищезазначеному переліку потреб, роль і значення у повсякденному житті людини, їх класифікація за різними ознаками (за суб’єктами, за об’єктами, за способом задоволення, за ступенем задоволення тощо), та їх структура. Також йдеться мова про піраміду потреб Маслоу, її сутність та принцип побудови, і розглядається як один із способів класифікації потреб та обговорюються деякі суперечності у її побудові. Піднімається питання її актуальності у сучасному суспільстві.