Запобігання явищам монотонії в діяльності оператора

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Гуманітарний інститут

Кафедра авіаційної психології

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Інженерна психологія»

на тему:

«Запобігання явищам моногонії в діяльності оператора»

 

 

                               Виконала:

                                             студентка IV курсу 408 групи                                                                                                                                                                            Руденко Д.А.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК

Завідувач кафедри авіаційної психології,

кандидат психологічних наук, доцент

Петренко О. В.    

 

                                

 Київ 2013

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра авіаційної психології

ЗАВДАННЯ

на виконання курсової роботи

з дисципліни «Інженерна психологія»

студентки Руденко Дар’ї Андріївни

 

Тема курсової роботи: «Запобігання явищам моногонії в діяльності оператора»

Графік виконання курсової роботи: 

• Термін виконання курсової роботи з _______ до ________;
• Вивчення літератури з обраної теми: __________________;
• Теоретичне обґрунтування та узагальнення основних положень:__________________________________________;
• Оформлення курсової роботи: ________________________;
• Термін представлений на захист: ______________________;

 

 

Завдання видав                                     /Петренко О. В/

Завдання прийняв                                /Руденко Д.А/

 

Курсова робота захищена з оцінкою_______________

Голова комісії

Члени комісії

«____»______________2013р.

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА МОНОТОНІЇ У СУЧАСНОМУ ЖИТТІ......................6

1.1. Загальні відомості про стан монотонії.......................................................6

1.2. Наукові підходи вивчення проблеми монотонії та роботи оператора....8

1.3. Людина – оператор як суб’єкт монотонії……………………………….11

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ…………………………………....22

2.1. Способи запобігання  явищам монотонії..................................................22

2.2. Методи дослідження  психофізіологічних станів……………………....23

2.3. Технології ресурсозбереження, як метод боротьби з моногонією……25

ВИСНОВОК...........................................................................................................28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ПРОБЛЕМА МОНОТОНІЇ У СУЧАСНОМУ ЖИТТІ

1. Загальні відомості про стан монотонії

В процесі будь – якої діяльності, людина, зазвичай, стомлюється. Звичайно ж відомі симптоми втоми та почуття, які з’являються під час неї. В процесі трудової діяльності крім стану втоми виникає стан монотонії, що  негативно впливає на працездатність людини і, відповідно, продуктивність праці. Важливою передумовою появи монотонних робіт є розвиток напівавтоматичного виробництва і автоматизованих систем керування. Функціями працівника є нескладні, одноманітні рухи, які повторюються, або функції спостереження, керування і контролю за роботою системи.

Можна визначити явище моногонії наступним чином. Монотонія - функціональний стан людини, що виникає при монотонній роботі. Характеризується зниженням загального рівня активації, втратою свідомого контролю за виконанням дій, погіршенням уваги і короткочасного запам'ятовування, зниженням чутливості до зовнішніх подразників, переважанням стереотипних рухів і дії, суб'єктивними відчуттями нудьги, сонливості, млявості, апатії, втратою інтересу до роботи.

Якщо говорити про криву працездатності, монотонія проявляється в частих «пікоподібних» коливаннях продуктивної діяльності, що відображають періодичне включення компенсаторних механізмів за рахунок додаткових вольових зусиль. Монотонія є однією з основних причин нещасних випадків і аварій на виробництві і транспорті. Виникнення монотонії багато в чому визначається індивідуально – психологічними та типологічними особливостями людини. [9;150-151]

Стає зрозуміло, що в операторській діяльності явище моногонії посідає одну з провідних проблем діяльності, адже в більшості випадків, виходячи зі специфіки своєї діяльності несе відповідальність за життя людей.

Існують наслідки монотонії:

• підвищена плинність кадрів;
• швидкий розвиток втоми в зв’язку з локалізацією м’язових і нервових навантажень;
• гіподинамія;
• незадоволення роботою і зниження творчої активності працівника;
• розвиток неврозів.

     Психофізіологічна  суть монотонності пояснюється  закономірностями взаємодії процесів  збудження і гальмування.

Ознаки монотонних робіт:

• малоелементний склад, тобто структурна одноманітність і простота трудових дій;
• незначна тривалість виконання однотипних трудових операцій і дій;
• висока повторюваність трудових операцій і дій за одиницю часу. [20; 74]

          Спільним для монотонії і втоми є те, що вони впливають на працездатність і переживаються як неприємне відчуття. Відмінність між ними полягає у тому, що втома зумовлюється важкістю роботи, а монотонність може мати місце при виконанні легкої, невтомної роботи; втома є фазовим процесом у динаміці працездатності, а монотонність характеризується хвилеподібною кривою, тобто періодичними підвищеннями і спадами; втома посилює психічне напруження, а монотонність послаблює його.

     Залежно від  переважаючого навантаження розрізняють два види монотонності:

                                              ↙                                            ↘

                       рухову                                                     сенсорну.

Рухова монотонність – характеризується одноманітними трудовими рухами і діями, коли навантаження припадає на обмежені групи м’язів (штампувальні, шліфувальні, прості верстатні роботи, праця на конвеєрі, напівавтоматизованих лініях, ручні допоміжні роботи тощо).

        Сенсорна монотонність – має місце у випадках, коли діяльність працівника пов’язана з тривалим пасивним спостереженням, з сприйманням одноманітної інформації, або характеризується браком інформації, що надходить, а значить обмеженим впливом на нервову систему виробничих сигналів.

    Суб’єктивне переживання  монотонії проходить у формі  фазного розгортання таких психічних  станів, як перенасичення, зниження  психічної активності, нудьга, апатія  і байдуже ставлення до роботи, стомлення, сонливість.

    Отже, монотонія – неспецифічний стан, зумовлений негативними змінами в направленості особистості, який супроводжується переживанням одноманітності, що виражається в формі апатії і нудьги, з наступним зниженням психофізіологічної і трудової активності.

 

2. Наукові підходи до вивчення проблеми монотонії та роботи оператора

Монотонна робота, як і всяка інша, викликає втому і відчуття стомлення. Існує дві точки зору на проблему монотонності. Одні вчені розглядають монотонність як різновид втоми. Інші, навпаки, вважають монотонність самостійним явищем, незважаючи на схожість фізіологічного механізму втоми.

Згідно з ученням І. П. Павлова про вищу нервову діяльність для кожного умовного рефлексу в корі головного мозку є своя точка прикладання, тобто нервова клітина, яка відповідає за цей рефлекторний акт. Це означає, що кожною трудовою дією або трудовим рухом управляє спеціальна нервова клітина або група нервових клітин. При виконанні простих одноманітних операцій і дій в стані збудження знаходиться обмежена кількість нервових клітин. За образним висловлюванням І. П. Павлова, у цьому разі має місце «довбання в одну клітину». Внаслідок цього відбувається швидке виснаження енергетичних речовин в працюючих коркових центрах, і процес збудження в них змінюється процесом охоронного гальмування.

Відновлювальна функціональна система блокує робочий акт, щоб запобігти перенапруженню і виснаженню нервових клітин. При цьому гальмування в працюючих коркових центрах розвивається на фоні загального гальмування в корі головного мозку, яке було необхідною умовою формування робочої домінанти. Отже, охоронне гальмування при монотонних роботах виявляється в сонливості працівника і відчутті стомленості, що виключає можливість їх виконання без напруження волі.

М. І. Виноградова – у фізіологічній основі монотонності лежить гальмівна дія одноманітних повторних подразників, яка проявляється тим швидше і глибше, чим більш обмежена подразнювальна область кори, тобто чим простіший склад подразнювальної стереотипної системи.[16; 54]

Основні моделі трудової діяльності оператора

1. Імітаційна модель Зігеля і Вольфа. Розділивши відносно невелику, але важливу ділянку трудового процесу на окремі завдання, визначивши пріоритети між ними і встановивши час виконання кожної, задавшись функцією, визначальною залежність точності і швидкості виконання завдання від індивідуальних особливостей оператора, автори зуміли з досить високою точністю передбачити статистичні результати реальних випробувань ( посадка літака на авіаносець, дозаправлення в повітрі, повітряні перехоплення). Модель враховує гнучкість, характерну для досвідченого фахівця: темп праці залежить від обставин - у складній обстановці час, який витрачає оператор на одну задачу, може бути скорочено вдвічі порівняно з періодом спокійного, нормального режиму праці. Разом з тим зростає і напруга, проте, до деякої межі, після якої швидкість виконання роботи різко знижується. Модель дозволяє врахувати можливість оператора скоротити час на одну задачу за рахунок резервів групової діяльності. Таким чином моделюється синхронізація, яка типова для будь-якої праці - сповільнюючи або прискорюючи дії, оператор домагається збігу в часі різних подій трудового процесу. На жаль, спроби втілити ідеї моделі на вітчизняному грунті поки не привели до успіху.

2.Інформаційні та інформаційно-процесуальні моделі (наприклад, модель Шеннона). Модель Шеннона визначає інформацію як міру невизначеності сигналу. Інформація, яку несе сигнал, залежить від його ймовірності: найбільшу інформацію несуть найбільш рідкісні з випадкових сигналів; сигнали, які не випадкові, не несуть ніякої інформації. Модель була використана для моделювання процесів в каналі зв'язку між джерелом і приймачем інформації. Канал характеризується обмеженою пропускною здатністю: при проходженні через канал частина інформації втрачається. Психологи використовували ці уявлення для своїх описів разом з інформаційною мірою для визначення о’єму пам'яті: 1 біт і заходи пропускної здатності каналу: 1 біт / сек. У роботах по вимірюванню часу реакції на сигнали, що несуть різні кількістні інформації, було встановлено, що час реакції зростає із збільшенням невизначеності сигналу. Модель цілісного процесу дозволяє проводить подальші дослідження або може бути використана в ході проектування або модифікації системи «Людина-машина».

3.Лінійні моделі. Головна особливість - вони використовуються для тимчасового аналізу послідовності операцій, які виконуються в ході простого, тобто одиночного акту. Це окремий руховий акт, результати якого не можуть бути поліпшені усередині нього самого (щоб поліпшити результат, потрібно зробити інший акт). Тимчасовий опис такого простого акта проводиться одночасно з побудовою якісної моделі, блоки якої відповідають вимірюваним процесам (Бродбент ввів у модель слухову пам'ять і блок послідовного зчитування, а Сперлінг - іконічну пам'ять і блок сканера).

4.Кореляційні моделі. Факторні, кластерні й інші моделі дозволяють вивчити зв'язки між характеристиками суб'єкта й успішністю трудового процесу. [18; 218]

Статистичні методи дозволяють будувати цілісні моделі, визначати зв'язки між різноманітними показниками, однак вони практично не піддаються осмисленню та психологічній інтерпретації.

 

1.3 Людина – оператор як суб’єкт монотонії

«Діяльність» в інженерній психології, розглядається як предмет об'єктивного наукового пізнання. Вона розкривається і відтворюється в теоретичних схемах і моделях відповідно до методологічних принципів і залежно від конкретних завдань.

Особливий вид діяльності «операторська діяльність» – сформувалась у зв'язку з досягненнями науково-технічного прогресу, розвитком технічних систем і систем управління ними. Мета діяльності оператору задається, як правило, і полягає в забезпеченні функціонування СЛМ (до якої він сам і належить) щодо встановленої програми для отримання необхідного кінцевого продукту. Об'єктом діяльності людини–оператора виступає машина. Для уточнення меж діяльності використовують термін «цикл діяльності», який визначається сукупністю дій для виконання повної трудової задачі  або періодом безперервної роботи. Щоб зовнішня мета стала особистісною, вона повинна відповідати його потребам. Але при розподілі праці оператор може виконувати такі функції, які самі по собі не задовольняють його потреби. В цих випадках людина задовольняє потреби тільки завдяки своїй участі в колективній праці. Мотиви останньої тісно пов'язані з особистісними мотивами діяльності оператора.

Отже, людина–оператор розглядається як найважливіший компонент системи, який не тільки визначає мету діяльності, а й організовує всю систему для досягнення заздалегідь визначеного результату. Тільки оператор, маючи мету, визначає і завдання, вирішення яких забезпечує її досягнення. Технічні засоби, котрі використовує оператор, сприяють виконанню його дій і в той самий час несуть інформацію про їхні результати. Формування у свідомості оператора образу–мети пов'язане з прогнозуванням змін у стані об'єкта управління. Якщо технічні засоби відображення інформації не сприяють розгортанню цього процесу або йому перешкоджають, то це призводить до порушень у діяльності оператора, зокрема – до помилок, відмов, затримок виконання дій. До того ж формування оперативного образу поточного стану об'єкта теж залежить від особливостей інформаційної моделі, її структури і конкретних технічних засобів. Подальше формування концептуальної моделі управління визначає спрямованість пошуку адекватного рішення і впровадження його у систему через сформовану програму дій. Сама програма дій, як і всі інші компоненти механізму регуляції операторської діяльності, будується з урахуванням конкретних технічних пристроїв, за допомогою яких вона реалізується. Про результати виконаних дій оператор отримує інформацію через інформаційну модель, а сформований образ об'єкта порівнює з образом-метою. [18; 98]

В інженерній психології переважно розглядається діяльність людини в автоматизованих системах, яку поділяють на п'ять видів:

• Оператор–маніпулятор, що керує роботами, маніпуляторами, тобто технічними системами, які підсилюють м'язову енергетику людини або дублюють її рухи. В цих видах діяльності основну роль відіграють механізми сенсомоторної діяльності, а також, хоча і меншу, образного і поняттєвого мислення;
• Оператор\наглядач\контролер за роботою технічних систем, котрі працюють у реальному масштабі часу.
• Оператор – технолог, який керує технологічним процесом, працює в режимі негайного обслуговування, виконуючи керуючі дії згідно з розробленими інструкціями, правилами, алгоритмами. Відповідні документи, зазвичай, містять усі можливі ситуації і їхні рішення;
• Оператор–дослідник різних профілів, який може використовувати сучасні комп'ютерні системи. Органи управління відіграють незначну роль, оператор у своїй діяльності значною мірою використовує апарат поняттєвого мислення, а також досвід, що закладений в образно – концептуальних моделях. Суттєве значення має побудова інформаційних моделей, систем кодування;
• Оператор – керівник, який управляє соціотехнічними системами. В його діяльності головна роль відводиться процесам керування людьми, групами людей. Цей процес може здійснюватись як безпосередньо, так і опосередковано, через технічні системи, канали зв'язку. Провідним психічним процесом у цій діяльності є оперативне мислення. Оператор-керівник, організатор повинні не тільки досконало знати можливості технічних компонентів системи, а й ураховувати психологічний портрет підлеглих, їхній стан, настрій тощо.

Основними етапами роботи оператора в системі людина-машина являються наступні:

• Прийом, сприйняття інформації, що надходить, де виконуються наступні основні дії: виявлення сигналу; виділення найбільш важливих сигналів; розшифровка і декодування інформації; побудова попереднього образу ситуації.
• Оцінка і переробка інформації, припускають виконання наступних дій: запам'ятовування інформації; вилучення з пам'яті нормативних інформаційних зразків; декодування інформації.
• Прийняття рішення. При цьому важливу роль відіграє виділення оператором критерію правильного рішення (критерію вибору однієї з альтернатив), відповідного уявленням оператора про цілі і результаті своєї роботи.
• Реалізація прийнятого рішення, яка багато в чому залежить від готовності оператора швидко, на рівні автоматизму виконувати складні дії в екстремальних умовах. Для підтримання такої (автоматизованої) готовності важливу роль відіграють спеціальні заняття на тренажерах, де моделюються різні екстремальні ситуації.
• Перевірка рішення та його корекція.

Таким чином, можна виділити наступні особливості діяльності людини –оператора:

1. Керування великою кількістю об’єктів і параметрів, що зумовлює значні навантаження на нервово-психічні функції;
2. Сприймання, переробка інформації і прийняття рішень є суттю діяльності;
3. Необхідність декодування інформації, отриманої в закодованому вигляді від приладів, і співвіднесення її зі станом реального процесу або об’єкта;
4. Висока точність дій і швидкість прийняття рішень та здійснення управлінських функцій;
5. Висока відповідальність за дії і прийняті рішення;
6. Висока готовність до екстрених дій;
7. Обмежена рухова активність, незначні м’язові навантаження;
8. Сенсорна монотонія або політонія;
9. Сенсорні, емоційні та інтелектуальні перенавантаження.

Ефективність роботи оператора, як і всієї системи в цілому, залежить від раціонального розподілу функцій між людиною і машиною, виходячи з врахування їх переваг і обмежень.

В одних випадках можливості людини набагато більші, ніж у машини, в інших, навпаки, машина має переваги над людиною. Так, людина здатна працювати в несподіваних ситуаціях, їй властива висока гнучкість і адаптивність до мінливих зовнішніх впливів, може працювати по багатьох програмах. Для машини неможливо запрограмувати всі випадковості; їй властиві мала гнучкість і висока ціна багатоваріантної роботи. Людина здатна створити повне уявлення про події, явища за неповної інформації. У машини така можливість обмежена. Людина має великі можливості для вибору способів дії, може швидко використовувати резерви, виправляти помилки. У машини ці можливості обмежені. В той же час у людини обмежена «пропускна здатність» щодо сприймання і переробки інформації. У машини – навпаки. У людини зменшується працездатність внаслідок розвитку втоми, розсіюється увага, з’являється різні емоційні стани і переживання. Машина має практично постійну роботоздатність. Людина порівняно повільно і неточно виконує обчислювальні операції, в той час як для машини характерні висока швидкість і  
точність обчислень. В зв’язку з цим необхідна автоматизація тих функцій, які можуть бути виконані без участі людини. За людиною залишаються функції щодо прийняття рішень, що і зумовлює більшу ефективність праці людини порівняно з роботою автоматичних пристроїв. Мислячий оператор посідає центральне місце у великих системах управління. [16; 109]

До взаємодії людини і технічних засобів ставляться підвищені вимоги, що вимагає пристосування техніки до людини (конструювання машин з врахуванням людських можливостей) і людини до машини (добір і підготовка спеціалістів).

Зазначені особливості операторської праці дозволяють виділити її в специфічний вид професійної діяльності, основні етапи якої такі:

• Сприймання інформації щодо об’єктів керування та навколишнього середовища, яка важлива для розв’язання завдань, поставлених перед системою «людина-машина». Для цього оператор повинен помітити сигнали, виділити з їх сукупності найбільш важливі та розшифрувати. Внаслідок цих дій у оператора формується попереднє уявлення про стан керованого об’єкта. Якість сприймання інформації залежить від типу і кількості індикаторів, організації інформаційного поля, характеристик інформації.
• Оцінка і переробка інформації. На цьому етапі порівнюються задані і реальні режими роботи системи, здійснюється аналіз та узагальнення інформації, виділяються критичні об’єкти і ситуації. На основі вже відомих критеріїв важливості і терміновості встановлюється черговість обробки інформації. На оцінку і переробку інформації впливають спосіб кодування, обсяг і динаміка змін в системі, а також відповідність обсягів інформації можливостям пам’яті і мислення оператора.
• Прийняття рішення про необхідні дії на основі проведеного аналізу та оцінки інформації, а також на основі інших відомостей про мету і умови роботи системи, можливі способи дії, наслідки правильних і неправильних рішень. Ефективність прийнятого рішення залежить від типу задачі, складності логічних умов, алгоритму та кількості можливих варіантів рішення.
• Реалізація прийнятого рішення шляхом виконання певних дій або видачі відповідних розпоряджень. На цьому етапі окремими діями є перекодування прийнятого рішення в машинний код, пошук потрібного органу керування і маніпуляції з ним тощо. Виконання рухів залежить від кількості органів керування, їх типу і способів розміщення.

На кожному етапі необхідний контроль власних дій, який може бути інструментальним або візуальним, що забезпечує надійність роботи оператора. Перші два етапи називають отриманням інформації, інші два – її реалізацією.

Інформація отримується через сприймання оператором інформаційної моделі об’єкта керування, тобто різних носіїв інформації. Після декодування сприйнятих сигналів формується логічне знання про керований процес, яке називають концептуальною моделлю. Концептуальна модель дає можливість операторові поєднувати в єдине ціле окремі частини керованого процесу і на основі прийнятого рішення здійснити ефективні керівні дії, тобто реалізувати отриману інформацію.

Залежно від переважання того чи іншого психічного процесу в роботі оператора можна виділити такі види діяльності:

• сенсорно–перцептивну;
• моторну;
• інтелектуальну.

У сенсорно–перцептивній діяльності центр ваги припадає на отримання інформації і її первинну оцінку. Основне завдання вирішується в сфері сприймання, а виконавські дії прості.

Для моторної діяльності характерна висока питома вага виконавських дій, в той час як сприймання інформації і прийняття рішення підпорядковані цій основній задачі.

Діяльність інтелектуального типу характеризується тим, що на перший план виступають функції прийняття рішень, логічної переробки інформації, обчислення.

Ефективність роботи оператора залежить від режиму, в якому вона протікає. Розрізняють мінімальний, оптимальний і екстремальний режими роботи:

Мінімальний режим роботи оператора має місце при керуванні нормально працюючою високоавтоматизованою системою. Недовантаженість інформацією, комфортні умови, монотонність призводять до втрати пильності, гіпнотичних станів оператора, що може бути причиною несвоєчасних дій на аварійні сигнали, виникнення аварій, катастроф.

Оптимальний режим роботи характеризується комфортними умовами і нормальною роботою автоматичних пристроїв. Людина слідкує за станом системи, коригує ті параметри, які виходять за межі норми. Основне значення мають набуті навички, звичний темп. Робота виконується без значних нервово-психічних затрат. [13; 127]

Екстремальний режим роботи відзначається різко підвищеними вимогами до інтелектуальної та емоційно-вольової сфери людини. Робота в складних, відповідальних і несподіваних ситуаціях вимагає вміння швидко аналізувати обстановку і за короткий час прийняти та реалізувати рішення. Оператору часто потрібна мужність, заснована на почуттях обов’язку і відповідальності за свої дії. У цьому режимі має місце дискомфорт, а нервові перенавантаження можуть призвести до перевтоми, нервового виснаження і зриву діяльності.

Для ефективного функціонування системи «людина–машина» особливо велике значення має така властивість оператора, як надійність. Під надійністю розуміють здатність людини виконувати задані функції своєчасно і з необхідною точністю за умови можливих перешкод. Надійність оператора залежить від:

• конструктивних характеристик технічних засобів;
• професійної підготовки;
• індивідуальних особливостей працівника.

Так, з основними властивостями нервової системи пов’язані такі показники надійності оператора, як витривалість, в тому числі витривалість до екстреного напруження і перенапруження, стійкість до перешкод, реакція на непередбачені сигнали, стійкість до факторів зовнішнього середовища.

Причиною зниження надійності оператора є перевантаження інформацією, що може призвести до її пропусків, помилок в обробці, затримки відповіді тощо.

Підвищенню надійності сприяє самоконтроль, який дозволяє своєчасно попередити або знайти допущені помилки в процесі виконання роботи.

Всі помилкові дії оператора поділяються на закономірні і випадкові.

До закономірних відносяться ті помилки, причини яких можуть бути виявлені, проаналізовані і ліквідовані. Причини випадкових помилок невідомі, вони носять стохастичний характер.

Основні характеристики надійної роботи оператора такі:

• безпомилковість;
• витривалість;
• готовність до екстреної роботи;
• стійкість до перешкод;
• емоційна стійкість;
• відновлення працездатності під час відпочинку;
• багатоваріантність способів і прийомів роботи;
• гнучкість і здатність своєчасно змінювати стратегію дій;
• швидкість прийняття і виконання рішення.

В операторській діяльності кожен момент роботи підпорядкований і обумовлений інформацією, яка надходить, про стан керованого об’єкта, що викликає виключно велике психічне та емоційне напруження.

Напруження в роботі оператора може бути операційним та емоційним. Операційне напруження виникає внаслідок складності виконуваної роботи; емоційне — внаслідок впливу негативних емоційних подразників.

За рівнем напруження розрізняють:

• помірне напруження, або нормальний робочий стан, який виникає під впливом праці. Воно супроводжується помірними зрушеннями фізіологічних функцій і виявляється в доброму самопочутті, стабільному виконанні роботи;
• підвищене напруження виникає в екстремальних умовах роботи, які вимагають максимального, за межами норми, напруження фізіологічних і психічних функцій.