Жанрові особливості аналітичної статті

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ  І. АНАЛІТИКА СЕРЕД ІНШИХ ЖАНРОВИХ ГРУП ЖУРНАЛІСТИКИ……………………………………………………………………….6

1. Аналітичні жанри в сучасних друкованих ЗМІ…………………………………….6
2. Стаття як основний жанр аналітики………………………………………………8

1.2.1. Загальнодослідницька стаття………………………………………………….10

1.2.2. Проблемна  стаття………………………………………………………………12

1.2.3. Полемічна  стаття……………………………………………………………….14

Висновок………………………………………………………………………………….16

РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІТИЧНА СТАТТЯ В СУЧАСНИХ ДРУКОВАНИХ ЗМІ…….18

2.1. Жанрові особливості загальнодослідницької статті…………………………........18

2.2. Специфіка  проблемної статті……………………………………………………….24

Висновок………………………………………………………………………………….27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………..29

Додаток А. Загальнодослідницькі статті……………………………………………….32

Додаток Б. Проблемні статті…………………………………………………………...66

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….92

ВСТУП

Кожного дня  у світі відбувається багато подій, про які ми дізнаємося через телебачення, радіо та газети. Усі ці види ЗМІ мають свою специфіку висвітлення подій. Така специфіка різних засобів медіа зумовила потребу класифікувати журналістські матеріали за певними нормами, вокремивиши три жанрові групи: інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні.

Поділ жанрів на відповідні групи значною мірою ґрунтується на відмінності та ступені складності інформації. Телебачення та радіо інформують читача чи слухача одразу після події, яка відбулася, переважно використовуючи інформаційні жарни, а газети натомість дають більш широку інформацію, аналізують її, з’ясовують причини і роблять прогноз ситуації. Така особливість друкованих ЗМІ вимагає від журналістів певних навичок аналітичного мислення. Саме тому, аналітика – це невід’ємна частина журналістської творчості, адже журналістові необхідно насамперед виявити найбільш істотні факти для аналізу, визначити вузлові моменти основної проблеми, ретельно відбирати, систематизувати події. Аналітичні жанри журналістики покликані не просто повідомити про факт, подію, а й проаналізувати, порівняти, оцінити ситуацію й запропонувати вирішення проблеми, що склалася.

Одним з найважливіших  аналітичних жанрів, який дозволяє детально, глибоко, по-науковому трактувати проблеми соціальної дійсності, осмислювати  їх і узагальнювати теоретично, є  стаття. Предметом аналізу в цьому жанрі є масштабна ситуація, що виникає в будь-якій галузі життя суспільства. Зазвичай така ситуація пов’язана з виникненням і постановкою актуальної проблеми, яка цікавить багатьох людей. Залежно від призначення, використовують різні види статті. Прагнучи привернути увагу читачів до актуальної проблеми, автор пише проблемну статтю. Намагаючись заперечити чиюсь думку і довести свою правоту, він створює полемічну статтю. Розмірковуючи над значенням наукового відкриття, журналіст пише теоретичну, загальнодослідницьку статтю.

Аналіз літератури із зазначеної теми, дозволяє стверджувати, що стаття як жанр аналітики не досить широко представлена у наукових студіях. Так, у працях науковців В. Ворошилова [5], О. Кузнєцової [19], Д. Григораша [9], В. Карпенка [14], подано короткий аналіз та характеристику аналітичних жанрів журналістики. Дослідники-журналістикознавці В. Здоровега [12], А. Москаленко [22], Л. Кройчик [18], В. Гуревич [10] виокремлюють статтю як основний жанр аналітичної журналістики, а також дають їй коротку характеристику. Види статей диференціюють дослідники П. Павлюк [23], Д Туманов [25] та О. Кузнєцова [19]. Спробу охарактеризувати та виокремити жанрові особливості видів статей спробувала В. Дунаєва [11], Однак найбільш ґрунтовний аналіз жанру аналітичної статті та її жанрових форм здійснив науковець О. Тертичний [24]. Проте проблема з’ясування жанроутворювальних особливостей статті та диференціації її жанрових різновидів вимагає більш пильної уваги науковців.

Актуальність  теми дослідження зумовлена потребою дослідити сучасний стан аналітичної статті, звернути увагу на жанрові особливості різних її видів та простежити еволюцію жанру.

Мета  курсової роботи полягає у виявленні та дослідженні жанрових особливостей різновидів аналітичної статті у сучасній вітчизняній журналістиці.

Досягнення  поставленої мети передбачає вирішення  таких завдань:

• розкрити сутність поняття “аналітичні жанри” та дослідити місце аналітики серед інших жанрових груп журналістики;
• виділити основні види статті;
• розглянути специфіку різних видів аналітичної статті;
• проаналізувати жанрові особливості статті на конкретних прикладах.

Об’єктом  аналізу в роботі є аналітична стаття та її різновиди. Вибір об’єкта мотивується потребою дослідити специфіку та ознаки цього явища.

Предметом дослідження є жарнові особливості проблемної та загальнодослідницької статей, опублікованих в аналітичних виданнях “Український тиждень” та “Корреспондент”. Жанрові особивості полемічної статті як різновиду аналітичної статті не був проаналізований нами в роботі, оскільки цей тип публікації не є поширеним у вітчизняних аналітичних виданнях.

Методи  дослідження. З метою всебічного та об’єктивного висвітлення проблеми у роботі використано комплекс наукових методів. Так, за допомогою описового проаналізовано тенденції сучасної аналітичної преси. Для дослідження жанрових особливостей статті обрано методи аналізу та синтезу.

Наукова новизна курсової роботи полягає насамперед у виборі об’єкта дослідження – аналітична стаття у сучасній аналітичній пресі, також запропоновано аналіз жанрових ознак загальнодослідницької та проблемної статей. Сконструйовано деталізоване теоретичне підґрунтя для студіювання аналітичної статті як феномену вітчизняних аналітичних видань.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання в журналістській практиці. Положення курсової роботи можуть знайти застосування при розробці журналістських дисциплін, зокрема, “Аналітичні жанри”, “Журналістська майстерність”.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (26 позицій).

РОЗДІЛ І

АНАЛІТИКА СЕРЕД ІНШИХ ГРУП ЖАНРІВ

1. Аналітичні жанри у сучасних друкованих ЗМІ

Журналіст є  безпосереднім учасником масової  комунікації. Він бере участь у комунікативному процесі через засоби масової інформації, які шляхом практичної діяльності виробили форми масової комунікації. Такими формами є газетні жанри, які покладені в основу інших засобів масової інформації – електронних та інтернет-видань [14, с. 3]. Теоретики журналістики здійснюють аналіз журналістських матеріалів, поєднуючи їх у групи за жанрами. Існує велика кількість жанрів журналістики, які різняться між собою за методом літературної подачі, стилем викладу, композицією і навіть обсягом.

Дослідник Д. Григораш подає таке визначення жанру – це усталений тип твору, який склався історично і відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури [9 с. 76]. Ці ознаки називають жанроутворювальними факторами, основними серед яких є предмет відображення, тематична настанова (функція) відображення, метод відображення.

Зміст тексту будь-якого  жанру залежить від завдань, які  намагається вирішити журналіст. Знання жанрових ознак дозволяє журналістові краще уявити мету своєї творчості, цілеспрямовано дібрати матеріал і представити його відповідно до вимог жанру. Читачу, глядачеві та слухачу знання жанрових особливостей допомагає зорієнтуватися у світі публіцистичних творів, знайти матеріали, що цікавлять його, і більш ясно уявити собі інформаційні можливості публікацій різного типу. Таким чином, розуміння жанрової специфіки публіцистичних творів має значення як для автора, так і для адресата [3].

У журналістиці виділяють три основні групи жанрів: інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні.

Аналітичні  жанри, як й інформаційні, використовують конкретний життєвий матеріал, але, на відміну від них, науково інтерпретують  його. Аналітичні жанри покликані  не тільки повідомити читача, глядача  або слухача про факт, зацікавити його подією, яка відбулася, але й за допомогою авторських міркувань, експертних думок, оцінок, обґрунтувати твердження, глибоко розкрити актуальні проблеми дійсності [9, с. 19].

Журналістська аналітика – широке, складне й суперечливе явище. Будь-яке відображення не може обійтись без відбору певних явищ, що є початком аналіз [12, с. 184]. Аналіз – це метод наукового дослідження шляхом розгляду окремих аспектів, властивостей, складових частин чого-небудь – не тільки став основою назви групи жанрів (аналітичні), але й зумовив їхні особливості [26, с. 190].

Основу аналітичних  жанрів становить осмислення проблеми (аналіз, міркування, ланцюг аргументів), причому автор активно залучає читача до процесу мислення. Таким чином, в аналітичних жанрах першочерговою функцією тексту є вплив на читача, переконання у правильності авторської позиції. Тому аналітика у деяких випадках є невід’ємною частиною журналістських творів. Аналітична журналістика пропонує аудиторії розгляд подій, проаналізованих через ставлення до них журналіста.

Аналітичні  жанри відрізняються глибоким, детальним аналізом причинно-наслідкових зв’язків, оцінкою предмета, ґрунтовністю аргументацій. Предметною підставою таких жанрів є соціальні ситуації, проблеми, конфлікти. У сферу дослідження дійсності залучені методи узагальнення, аналізу, синтезу. Основна вимога до аналітичних жанрів – виваженість фактів, доказовість і чітка авторська позиція [15].

Складність  структурної організації аналітичних  жанрів полягає у тому, що журналіст має справу, як правило, з великою групою фактів, які вже на початковій стадії їхньої обробки вимагають ретельного відбору, систематизації, угрупування та класифікації на різних підставах, знаходження причиново-наслідкових зв’язків між ними. Журналістові необхідно насамперед виявити найбільш істотні факти для аналізу, визначити “вузлові” моменти основної проблеми і подати фактологічні дані.

Важливо не просто подати читачеві факти, а проілюструвати їх у контексті тієї проблеми, що журналіст намагається проаналізувати. Тому у структурній організації аналітики головну роль приділяють таким моментам:

– висуненню основної тези для доказу;

– побудові системи  аргументації, що розкриває суть висунутої  тези;

– висновкам  із системи доказу [15].

Отже, поділ на жанри відбувається через низку факторів, основним з яких є предмет та мета відображення. Аналітичні жанри – складний тип журналістських матеріалів, тому що вони вимагають не просто повідомлення про факт, а аналіз, проникнення у сутність явищ, з’ясування прихованих взаємозв’язків предмета відображення.

2. Стаття як основний жанр аналітики

Стаття – один з найбільш поширених і складних газетних жанрів. Їй притаманні найбільша порівняно з іншими жанрами широта теоретичних і практичних узагальнень, глибокий аналіз фактів і явищ, чітка соціальна спрямованість. Це дослідження, присвячене якомусь важливому конкретному питанню, явищу, де поєднується високий рівень узагальнення з майстерністю літературного викладу. Жанр статті наявний у більшості періодичних видань, саме він визначає їх аналітичний рівень і напрям.

Статті властиві масштабність, глибина узагальнення на основі осмислення великої кількості фактів. Головне для журналіста в статті – простежити зв’язки, що з’єднують описувану ситуацію з соціальними проблемами сучасності. Аргументована і вибудувана  відповідно до з головної думки автора система фактів формує логічний стрижень статті, стає її концепцією. Отже, стаття – це жанр публіцистики, що виражає розгорнуту, докладно аргументовану концепцію автора або редакції з приводу актуальної соціальної проблеми [6, с. 225-226].

Під час підготовки статті, як і інших аналітичних текстів, дуже важливо враховувати вимоги, які висувають до матеріалів такого характеру. Використання аналітичних операцій, логічних методів пізнання дійсності – без цього текст не може претендувати на звання аналітичного. Дослідник О. Тертичний так формулює ознаки статті:

• виявлення взаємозв’язку різних явищ і, як наслідок, сприяння аудиторії у розумінні цих взаємозв’язків;
• використання аналітико-синтетичних операцій: порівняння, оцінки, деталізації, роз’яснення, прогнозу, узагальнення;
• використання комунікативних операцій: діалогічності, ситуативності;
• виявлення й виклад зв’язків, спрямованих у минуле й майбутнє явища;
• побудова від простого до складного, від видимого до невидимого, від відомого до невідомого, від безперечного до спірного.

Завданнями  статті, на думку науковця О. Тертичного, є:

• роз’яснення суті різних суспільних подій, феноменів, демонстрація тенденцій їхнього розвитку, оцінка їхньої значущості;
• аналіз і поширення досвіду вирішення соціальних проблем;
• критика неефективних або помилкових шляхів розвитку, помилкових установок і шкідливих орієнтирів.

Терміном “стаття” об’єднані досить різноманітні газетні тексти. Залежно від мети та жанрових особливостей статті, дослідники виокремлюють різні її види. Так, дослідниця О. Кузнєцова виділяє такі типи статті: редакційна, пропагандистська, рекламна, теоретична та проблемна [19, с. 43]. Науковець П. Павлюк виокремлює статтю-настанову та статтю-“останню новину”. Керуючись завданнями роботи, розглянемо детальніше основні види статті – загальнодослідницьку, проблемну та полемічну.

1. Загальнодослідницька стаття. До цієї групи належать публікації, в яких аналізують загальнозначущі, широкі питання. Наприклад, автор такої статті може вести мову про напрями політичного або економічного розвитку країни чи говорити про рівень моральності, що існує на сьогодні в суспільстві, або про можливість союзу церкви і держави тощо. Такі публікації відрізняються високим рівнем узагальнення, глобальністю мислення авторів. Мета загальнодослідницької статті полягає у вивченні різних закономірностей, тенденцій, перспектив розвитку сучасного суспільства [13].

Загальнодослідницька стаття – жанр важкий тому, що він вимагає не просто знання якоїсь конкретної проблеми, а й припускає теоретичне пояснення її існування. А це під силу лише досвідченому журналістові-аналітику. Журналісту-початківцю важливо зосередити свою увагу на деяких аспектах підготовки такого виду аналітичної статті. Перше, що повинен зробити журналіст, розпочинаючи підготовку, – визначити, що саме він хотів би сказати, що, на його думку, є одним із глобальних питань сучасного розвитку суспільства, а тому заслуговує на розгляд у пресі. Іншими словами, він повинен сформулювати основні тези виступу. З цією метою він використовує наявні знання про об’єктивні закони і закономірності, що діють у тій сфері, до якої належить предмет майбутнього виступу. Саме судження про них і будуть основними тезами статті. Далі журналіст повинен розглянути, як ці закони та закономірності виявляють себе щодо обговорюваного у статті конкретного феномену, тобто співвіднести сформульовані тези з актуальним сучасним досвідом. Судження про цей досвід і стануть у статті аргументами на користь висунутих тез.

Дослідники-журналістикознавці висувають такі загальні структурні вимоги до статті цього типу:

• стаття повинна мати чітку концептуальну лінію; не можна, щоб ця лінія губилася серед великої кількості фактів;
• автор повинен розвивати конкретну думку, щоб роз’яснити читачеві суть політичної, економічної чи іншої ситуації;
• читачеві повинні бути зрозумілі ті методи, які журналіст застосовує, оцінюючи явища. Це допомагає аудиторії правильно сприймати значущість подій, виробляти певну лінію поведінки. Щоб вирішити це завдання, журналіст повинен дотримуватися певних методичних настанов. Одна з них полягає у тому, що композиційно стаття складається з трьох частин: початку, головної частини, висновку.

До кожної з компонентів статті висувають певні вимоги. Так, на початку тексту, у першій третині, викладають експозицію (своєрідний вступ). У ньому читачеві дається актуальний привід дізнатися, чому цю ситуацію аналізують, чому вона важлива для суспільства, чому її треба вирішити. Оскільки розуміння ситуації залежить від того, наскільки ясно усвідомлено актуальні проблеми і завдання, які породжуються нею, то треба показати ці проблеми, завдання, їх зв’язок із ситуацією. Ознайомивши аудиторію з проблемами, завданнями, умовами їх виникнення, автор далі може поставити питання про те, яким чином ці завдання, проблеми можуть бути вирішені та в інтересах яких сил.

Оскільки будь-яка  ситуація містить внутрішні суперечності, то це може викликати сумніви у правильності, корисності, необхідності постановки будь-якої цілі, завдання, пошуку шляхів їхнього вирішення. Тому можна сформулювати в прямій або непрямій формі відповідне запитання-сумнів і адресувати його аудиторії. Таке запитання може бути не тільки у згорнутій, але і в розгорнутій формі (як кілька запитальних речень) [24].

У головній частині  статті автор зосереджує увагу на аналізі тих чинників, які завадили вирішити ситуацію, спробувати з’ясувати, чому завдання досі не вирішені. Крім того, він може показати, яким чином досягти мети або наблизитися до неї, які конкретно кроки варто зробити для цього. Послідовність дій часто буває складною, тому слід звернути увагу на те, щоб не втрачати нитку міркувань, щоб публікація була зрозуміла аудиторії.

Порівняно з  основною частиною, в якій ситуацію аналізують, заключна частина має синтезуючий характер. У ній можуть пояснюватися наслідки зміни ситуації, а також те, які нові завдання і проблеми повинні бути вирішені далі. У кінці статті можуть бути також посилання на те, що може зробити аудиторія для зміни ситуації у кращий бік (тобто певні пропозиції щодо вирішення проблеми).

2. Проблемна стаття. В основу тексту такого виду статті автор вкладає певну думку, головну ідею, яку проводить через всю публікацію. Розглядаючи результати свого аналізу, пропонує концепцію – шляхи і методи оптимального вирішення пов’язаної з певною ситуацією проблеми. І прагне переконати читача в обґрунтованості своєї ідеї, у своїй правоті [13]. Характерні риси проблемної статті – постановка, обговорення, пошук шляхів вирішення злободенних питань суспільного життя. Проблемна стаття звернена перш за все до актуальних практичних проблем промисловості, сільського господарства, підприємництва, культури, науки, освіти, бізнесу, фінансів тощо. У цих статтях аналізують конкретні проблеми, події, дії, ситуації, пов’язані з практичними завданнями, які розв’язуються в тій чи тій сфері діяльності, галузі виробництва. Автор проблемної статті ставить за мету виявити причини ситуації, що склалася у певній сфері виробництва, оцінити їх, визначити тенденції, назвати проблеми, що стоять на шляху вирішення практичних завдань та знайти шляхи ефективного вирішення останніх [24]. Тому в статті такого типу особливу роль відіграє система аргументації, яку використовує автор. Переконати читача він може, лише наводячи аргументи, докази своєї правоти. Кращими аргументами є факти, приклади, цифри, документи і т.п. Аргументами можуть бути думки авторитетних людей, аналогії з виникненням подібних ситуацій у минулому, результати наукових досліджень тощо [10].

Підготовка  проблемної статті починається з  вивчення проблемної ситуації, конфлікту, що існує в реальності між бажаним і можливим. Це протиріччя відбивається автором у формулюванні проблеми. Що більше журналіст знає про предмет, який досліджує, що компетентніший він у сфері, яку висвітлює і вважає “своєю темою”, то більше у нього шансів виступити з цікавим проблемним матеріалом. Правильна постановка проблеми можлива тільки на основі достовірного знання. Якщо журналіст, не маючи даних про сучасну ситуацію у країні або спираючись на застарілі знання, поставить запитання, відповідь на яке даватиме у статті, проблема буде визначена неправильно. Вибір конкретної проблеми з тієї сукупності, яка може існувати в цікавій для журналіста галузі, першочергове висвітлення проблеми, зумовленої насамперед найбільш актуальними потребами аудиторії, на яку “працює” конкретне видання – це завдання журналіста у проблемній статті. Що більшої кількості людей стосується проблема, тим вона важливіша, тим більше заслуговує на увагу журналіста.

Уточнення проблеми здійснюється в ході аналізу існуючої проблемної ситуації. А для цього необхідно здобути відповідну інформацію. Починається пошук з виявлення конкретних дійових осіб ситуації. Визначивши їх, далі слід дізнатися конкретні відповіді на і запитання: що було (буде) зроблено і ким? До яких соціальних груп належать учасники? Які цілі вони переслідують? За яких умов вони діють? Які суперечності є між суспільними вимогами і особистими інтересами учасників? Які проблеми виникають при цьому? Як реагують на це учасники? Які засоби і методи застосовують? З ким і проти кого вони діють? Чому діють так, а не по-іншому? До чого це може призвести? Що це означає для суспільства? Які шляхи виходу із ситуації можна використовувати? Отримавши таку інформацію, автор може сформулювати основну проблему.

Правильне формулювання проблеми означає її вирішення. Вирішення проблеми журналістом – це відповідь на те запитання, яке є в її формулюванні. Отримати необхідні для цього знання можна різними методами як емпіричними, так і теоретичними. Всі вони підпорядковані досягненню основних цілей проблемного виступу: 1) опис та оцінка проблемної ситуації, 2) з’ясування причин виникнення проблеми; 3) встановлення програми та пошук шляхів усунення (тобто вирішення) проблеми.

1.2.3. Полемічна стаття. Зазвичай такі статті публікують тоді, коли в суспільстві виникають суперечки з яких-небудь значущих проблем. У більшості ЗМІ “пік” полемічної активності спостерігається найчастіше напередодні виборчих кампаній. Безпосереднім приводом до публікації полемічної статті зазвичай є виступ політичних опонентів, представників іншої наукової школи, релігійної течії, який зачіпає якимось чином інтереси журналіста чи його видання, дає оцінки та робить пропозиції, з якими автор майбутньої статті погодитися не може [10]. Автор полемічної статті зазвичай представляє своє бачення ситуації, спростовуючи опонентів. У полемічній статті журналіст нерідко використовує не тільки логічні, але й емоційні способи впливу на читачів. Для такого типу дуже важливо, щоб журналіст наводив аргументовані доводи і не перевищував етичні межі своєї професії – наприклад, дозволяючи собі різкі випади на адресу конкретної особи або вторгнення в чиюсь особисту життя. Практика показує, що читачі більше довіряють автору полемічного матеріалу, якщо він посилається на конкретні документи або думки авторитетних осіб [13].

Мета полемічної статті, як правило, є для автора двоякою. По-перше, він бачить перед собою завдання – обґрунтувати свою позицію зі спірного питання, показати своє бачення проблеми, причин її виникнення, значущості, способів її вирішення. А по-друге, йому необхідно спростувати заяву свого опонента. Це не може не позначитися як на характері наведених фактів, прикладів, так і на логічній структурі статті. Факти, які використовує журналіст, зазвичай добирають таким чином, щоб вони лише підтверджували позицію автора. Він не може собі дозволити, на відміну від авторів інших видів статті, наводити аргументи, які суперечать його тезі. Його виступ повинен бути несуперечливим – це принципова вимога до полемічної статті.

Своєрідність авторської мети зумовлює своєрідність логічної структури полемічного виступу. Така стаття формується на базі доказового міркування, що включає, з одного боку, аргументацію на користь основної тези автора виступу, а з іншого – спростування тези, аргументів, демонстрації, які містилися у виступі опонента. У тому чи тому конкретному полемічному творі співвідношення доказів і спростування може бути різним. Але і те, й інше якоюсь мірою обов’язково наявне у тексті. Тому полеміст повинен володіти як мистецтвом доказу, так і мистецтвом спростування.

У будь-якому  випадку створення полемічного  тексту має починатися з формулювання головної думки (основної тези), яку далі автор буде відстоювати як у цьому, так і в наступних виступах у ході всієї полемічної кампанії. Ця думка може бути сформульована в тексті у вигляді самостійного речення. Але може бути висловлена й у формі натяку або посилання на вже відомі публіці обставини. Головне, щоб ідея була зрозумілою читачеві.

Ще однією вимогою до полемічної статті є доказовість доводів (аргументів) на користь основної думки виступу. Виконання цієї вимоги – найбільш важке для полеміста завдання. Докази стають такими тільки тоді, коли наявні в тексті як підтвердження думки журналіста. А до цього вони зазвичай існують для автора у формі фактів. Серйозна полеміка вимагає серйозних фактів. А факти такого типу часто ретельно приховують, а тому вони виявляються недоступними для преси.

Однак доказовість  для читацької аудиторії того, що зазвичай називається фактами, залежить не тільки від ступеня їх серйозності. Дуже важливим моментом є джерело їхнього походження. Найчастіше в полеміці використовують дані, що являють собою: а) результати особистого спостереження автором тих чи тих подій, про які він міркує, б) свідчення інших осіб, до яких звертається за інформацією журналіст, в) документи, що містять відомості з обговорюваного питання.

На жаль, багато полемістів не приділяють достатньої уваги походженню фактів, які вони використовують аргументи у своїх міркуваннях. Між тим, за наявними науковими даними, найбільшу доказову силу для більшої частини аудиторії мають документи Потім – свідчення очевидців, думки авторитетних для аудиторії осіб. А на третьому місці – особисті спостереження журналіста.

Те, який тип аргументів застосовує журналіст, коли готує неполемічний виступ, звичайно ж, може не мати особливого значення. Головне, щоб текст був цікавим, переконливим. Але от якщо автор вступає в суперечку з якогось питання, то характер можливої аргументації необхідно ретельно осмислити. При цьому слід знайти і представити в тексті такі аргументи, які за своєю доказовою силою мають бути рівними тим, які застосовує опонент, або ж перевершувати їх [24].

Отже, аналітична стаття – це жанр публіцистики, що виражає розгорнуту, докладно аргументовану концепцію автора або редакції з приводу актуальної соціальної проблеми. Залежно від теми та мети статті, дослідники поділяють її на різні види, однак традиційними є такі різновиди аналітичної статті: загальнодослідницька, проблемна та полемічна.

Висновок

Зміст тексту будь-якого  жанру залежить від завдань, які  намагається вирішити журналіст. Знання жанрових ознак дозволяє журналістові краще уявити мету своєї творчості, цілеспрямовано дібрати матеріал і представити його відповідно до вимог жанру. Існують три основні жанрові групи журналістики: інформаційна, художньо-публіцистична та аналітична.