Зовнішнє середовище організації: поняття, елементи, характеристики, методи аналізу, особливості зовнішнього середовища вітчизняних орган

          МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ  ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

 

Кафедра менеджменту

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему “Зовнішнє середовище організації: поняття, елементи, характеристики, методи аналізу, особливості зовнішнього середовища вітчизняних організацій”

 

 

 

Студента 3 курсу,

спец. 6601, 4 групи

Гончаренко Антон  Олегович

(прізвище, ім’я  та по батькові)

 

________________________________

Дата здачі роботи на (підпис)

перевірку та рецензування _________

Реєстраційний номер _____ Науковий керівник

Курсова робота Іващенко В.І

захищена з оцінкою “______________” (прізвище, ім’я та по батькові)

___________________________

Дата захисту _____________ (підпис)

Комісія по захисту у складі:

__________________________ ___________

(прізвище, ім’я та по батькові) (підпис)

__________________________ ___________

(прізвище, ім’я та по батькові) (підпис)

__________________________ ___________

(прізвище, ім’я та по батькові) (підпис)

 

                                                    Київ 2012

 

План 

Вступ…………………………………………………………………………3

1. Зовнішнє  середовище, як обєкт дослідження  ………………………5

2. Структура  національної інноваційної системи………………………16

3. Оцінка впливу зовнішнього середовища на ефективність вітчизняних організацій…………………………………………………38

Висновок  ……………………………………………………………….......58

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Одна з  найважливіших характеристик організації - її взаємозв’язок і її функціонування із зовнішнім середовищем. Жодна організація не може існувати сама по собі окремо від інших. Вони повністю залежать від навколишнього світу, від зовнішнього середовища відносно як своїх ресурсів так і споживачів, користувачів тими результатами, яких вона намагається досягти.

В управлінській  теорії поняття зовнішнього середовища з’явилося ще наприкінці 50-х років  ХХ століття. Це був важливий внесок в науку управління, адже підкреслювалася  необхідність для керівника (менеджера) розглядати свою організацію як цілісність, що складається із взаємопов’язаних частин, які, в свою чергу, переплетені  зв’язками із зовнішнім середовищем.

Що стосується зовнішнього середовища в Україні, то воно є складним і нестабільним. Зубожіння більшості населення, протистояння законодавчої і виконавчої влади, часті зміни уряду, велика кількість і слабкість політичних партій, незавершена суперечлива  приватизація, залежність від інших  країн в енергоносіях,  економічна криза, вкрай несприятлива екологія, великий рівень безробіття, значна тіньова економіка, знецінення моральних якостей - все це надзвичайно ускладнює політичний та бізнесовий менеджмент і створює велику нестабільність в зовнішньому середовищі.

Зовнішнє  середовище - надзвичайно складний об'єкт, про який вже написано і  ще буде написано багато книг, з мого боку середовище є не тільки джерелом створення політичних і бізнесових організацій, а й вирішальним  фактором подальшого розвитку цих інституцій. Зміни, що постійно відбуваються у зовнішньому  середовищі, змушують змінюватись і  організації. Політичні партії, зокрема, змінюють свої політичні лозунги, своїх  лідерів, уточнюють свої програми, вишукують  нові форми роботи в масах, утворюють  політичні блоки, коаліції, модернізують організаційну структуру тощо. Бізнес організації припиняють випуск старої продукції і освоюють виготовлення нової, шукають нових споживачів на ринку, використовують нові технологічні процеси, розділяються на дрібніші організації, або ж, навпаки, зливаються з іншими, виходять на ринки інших країн чи припиняють діяльність на тому чи іншому ринку.

Актуальність  обраної теми курсової : Ця тема є досить актуальною тому що в умовах нестабільності зовнішнього середовища важливо знати його особливості,фактори впливу на організації та вміти його аналізувати для успішної роботи організацій.

Метою даної курсової роботи є дослідження зовнішнього середовища організації та методів аналізу впливу його факторів,особливостей зовнішнього середовища  вітчизняних організацій через дослідження досвіду

вітчизняних та зарубіжних науковців.

Об’єктом дослідження є зовнішнє середовище організації зі всіма її елементами.

Предметом дослідження курсової є структура зовнішнього середовища , показники його аналізу та методи оцінки впливу зовнішнього середовища на ефективність вітчизняних організацій.

Основними завданнями курсової роботи є:   теоретичне дослідження основних аспектів структури зовнішнього середовища,структури НІС,розкриття методів аналізу зовнішнього середовища,та аналіз особливостей зовнішнього середовища вітчизняних організацій.

Науковці що досліджували це питання. Дослідження впливу зовнішнього середовища на діяльність організації мало значне відображення в економічній літературі як у вітчизняній так у зарубіжній. Почесне місце в дослідженні цього питання займають праці таких українських та зарубіжних науковців: І. Ансоффа, Х. Віссема, О. С. Віханського, П. Друкера, В Кінга, М. Х. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедоурі, А. А. Томпсона, А. Дж. Стрікленда, В. Г. Герасимчука, Г. І. Кіндрацької, В. Д. Нємцова, Л. Є. Довгань, Д. М. Черваньова, А. В. Шегди, З. Є. Шершньової, С. В. Оборської   та інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Зовнішнє середовище, як об’єкт дослідження.

Будь-яка організація, підприємство є відкритою системою, що перебуває в постійній взаємодії з тими чи іншими елементами зовнішнього середовища. Дослідженню зовнішнього середовища слід приділяти достатню увагу, оскільки воно зумовлює рівень визначеності, в умовах якого приймаються управлінські рішення.

Будь-яку організацію можна розглядати як систему, тобто сукупність взаємозв’язаних  у єдине ціле окремих елементів. Це означає, що вона може існувати лише за умови обміну речовиною, енергією та інформацією з її зовнішнім  середовищем.

До основних компонентів внутрішнього середовища організації відносяться: виробництво, дослідження та розробки, технологія, сировина, матеріали, фінанси, працівники тощо.

Зовнішнє середовище прямого  впливу містить: постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад банки).

До зовнішнього середовища опосередкованого впливу включають: економічну, соціальну, політико-правову, технологічну, екологічну, міжнародну компоненти тощо.[29]

Зовнішнє середовище — це сукупність господарських І суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, І національних і міждержавних інституціональних структур І та інших зовнішніх (відносно підприємства) умов і чинників, І що діють у глобальному оточенні.

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої та опосередкованої дії.

Середовище  прямого впливу на організацію утворюють  певні суб'єкти — споживачі, конкуренти, постачальники, державні органи, фінансово-кредитні установи та інші зовнішні агенти й  контрагенти. Це середовище ще називають  середовищем завдань, тому що до нього  входять елементи, які безпосередньо  пов'язані з операціями організації.

До найвагоміших факторів прямої дії належать закони України про підприємство, підприємництво, власність, охорону праці, захист прав споживачів, про обмеження монополізму  й недопущення недобросовісної  конкуренції, урядові декрети й  постанови, нормативні документи галузевих  і територіальних органів управління, спрямованих на правове та організаційне  закріплення економічних відносин міждержавними владними структурами  й господарськими суб'єктами, напрацювання норм і правил їхньої поведінки (правил гри) в економічному просторі.

Чинне законодавство  в країні може сприяти загальному економічному розвиткові, а може його гальмувати, може позитивно впливати на діяльність одних підприємств  і чинити перешкоди їхнім конкурентам. Стан законодавства характеризується не лише його складністю, а й мінливістю, інколи навіть і невизначеністю, що є особливо характерним для перехідного періоду.

Середовище непрямої дії охоплює  матеріально-технічні умови, суспільні  відносини та інституції, інші чинники, що впливають на організації опосередковано. Цим чинникам властивий високий  рівень варіативності, невизначеності й непередбачуваності. До основних з них, за якими підприємство має  уважно стежити й правильно оцінювати  пов'язані з ними загрози чи зиски  під час вироблення підприємницької  стратегії, належать економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні, екологічні й деякі інші.

         Ефективна діяльність організації припускає, що її менеджмент володіє навичками ведення операцій в умовах невизначеності середовища. Невизначеність – це недостатність інформації для прийняття рішень. 
          Існують дві базові стратегії організації в умовах високої невизначеності середовища: адаптація до змін зовнішнього середовища і вплив на середовище, з метою зробити його більш сприятливим для функціонування компанії. 
       Якщо організація зустрічається з високим рівнем невизначеності в плані конкуренції, державного регулювання, тоді можна використовувати стратегію адаптації. Це означає: 
1. Постійне спостереження за зовнішнім середовищем,координація взаємодії організації з його ключовими елементами. Необхідно в структуру апарату управління ввести посаду спостерігача, який буде виконувати дві функції: займатися пошуком і обробкою інформації про зміни за межами організації і представляти інтереси організації за її межами.

2. Прогнозування  і планування змін у зовнішнім  середовищі, як найважливіший з видів діяльності фірми. Планування використовується при високому рівні невизначеності зовнішнього середовища. 
Гнучка структура. Дослідження показують, що вільна, гнучка структура дозволяє більш ефективно адаптуватися до зовнішніх змін і проводити внутрішні трансформації. Розрізняють два види організаційних структур: ієрархічні та органічні, порівняльний аналіз яки наведено у табл.3. 
Таблиця3 
Характеристика органічної і ієрархічної структури:

3. 4. Злиття  і створення спільних підприємств.  Такі підприємства створюються  для реалізації складних, зв'язаних  зі значними інвестиціями проектів  коли одна з компаній не має достатнього досвіду.  
      Другий варіант стратегії організації в умовах невизначеності середовища полягає в тім, що компанія прагне вплинути на його фактори. До широко розповсюджених способів впливу на середовище відносяться реклама і зв'язки з громадськістю, політична діяльність і членство в асоціаціях. 
1. Реклама і зв'язки з громадськістю. 
Реклама є дуже ефективним методом керування попитом на продукцію компанії. Компанії витрачають великі кошти для того, щоб впливати на потреби споживачів. Реклама – розповсюджений метод зниження рівня невизначеності середовища щодо показників. 
Методи встановлення і підтримки зв'язків із громадськістю спрямовані на формування суспільної думки про саму компанію, її іміджу, а не про її товари. 
2. Політична діяльність – спроби організації вплинути на законодавство і державне регулювання. Багато організацій мають у законодавчих органах свої лобі. 
3. Торгові асоціації. Багато організацій, що мають подібні інтереси, поєднуються в торгові асоціації і спільні зусилля намагаються вплинути на зовнішнє середовище.[32]

 

Загальний стан економіки, тенденції її розвитку час  від часу змінюють економічне середовище господарювання. Для вироблення власної  стратегії розвитку підприємства слід постійно діагностувати його і оцінювати  зміни з погляду можливих для  себе наслідків. До цих факторів належать: рівень і темпи інфляції, зростання і спад виробництва, коливання курсу національної валюти щодо валют інших країн, оподаткування, умови одержання кредиту і відсоткова банківська ставка, рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців, платоспроможність контрагентів тощо. Останнім часом дуже великого значення набула глобалізація — економічний фактор, який робить сильних суб'єктів ринку ще сильнішими, а слабких — ще слабшими, переводить конкурентну боротьбу на нові рівні.

Вплив економічних  факторів на діяльність українських  підприємств може проілюструвати фінансова  криза 1998 р., яка справила величезний негативний вплив на підприємства, що працювали з імпортною продукцією, але для підприємств-експортерів  фінансовий "обвал" відкрив нові можливості — їхня продукція стала  конкурентоспроможнішою на зовнішніх  ринках. Вплинула криза й на стан продовольчого ринку України — поступово зникли іноземні делікатеси, знову з'явилася вітчизняна продукція, оскільки платоспроможність населення зменшилася й купувати якісні товари західного виробництва може тепер лише невелика частина заможних людей у нашій країні. З іншого боку, низька купівельна спроможність громадян робить непривабливим український ринок для основної маси потенційних західних інвесторів, оскільки їх цікавлять в основному великі ринки. Отже, надії на економічне зростання завдяки припливу іноземного капіталу залишаються для України примарними.

Політичні чинники. Ця група факторів постійно має бути в полі зору керівників підприємств  передусім у нестабільному соціально-економічному й політичному середовищі, яке  складається в період трансформації  економічних відносин. Нестабільна  політична ситуація спричиняє відтік капіталу від галузей, що потребують значних довгострокових інвестицій, водночас досить добре почувають  себе торговельні підприємства. У  період зростання політичної активності (виборчі процеси, зокрема) відкриваються  нові можливості для засобів масової  інформації — вони стають надзвичайно  рентабельними (завдяки високій  вартості політичної реклами) і можуть збільшувати свої тиражі, набуваючи  іміджу "правдоносіїв".

Політичні фактори  впливають і на стосунки між іноземними партнерами. Так, через "касетний скандал" (2000 р.) погіршився імідж України  на зовнішньому ринку, й багато вже  підготовлених до ухвалення угод не було підписано, що завдало значних  збитків українській стороні.

Соціокультурні  чинники. Ці фактори формуються в  рамках конкретного суспільства  й відображають особливості основних поглядів, цінностей і норм поведінки  людей, що впливають на прийняття  управлінських рішень. До них належать: ставлення людей до самих себе й до інших, до суспільних інституцій, до природи, до основних культурних цінностей  тощо. Можна сказати, що однією з  основних причин, через яку так  повільно відбуваються ринкові перетворення в Україні, є перенесення управлінського досвіду західних країн на вітчизняне інституційне середовище, яке характеризується своїми традиціями і преференціями. Зокрема, на службове просування чи добір  кандидата на певну посаду часто  впливає не високий професіоналізм, а особиста відданість, належність до певної "сім'ї" чи клану. Основними  ментальними рисами наших громадян є дистанціювання від влади й недовіра до неї, крайній індивідуалізм, правовий нігілізм, нехтування законами, аргументація з позиції сили, а не знань. Усе це зумовлює небажання дотримуватися загальноприйнятих етичних норм ведення бізнесу й замість правила "Діяти так, щоб було вигідно всім" перевага надається нормі "Діяти так, щоб було вигідно мені". Ухиляння від норм етики у веденні бізнесу призводить до зростання плати за ризик. Цим поясняються й високі процентні ставки на кредити, що надаються банками, зокрема й труднощі, пов'язані з отриманням їх для розвитку бізнесу. Ці ж фактори мають враховувати комерційні банки під час надання кредитів для того, щоб забезпечити їх повернення. Приміром, банкрутство АКБ "Україна" пояснюється неповерненням кредитів їхніми клієнтами. Водночас у всьому світі такі фонди є найпотужнішим джерелом інвестицій. Отже, можна стверджувати, що соціально-культурні фактори також істотно впливають на економічну ситуацію в Україні.

Науково-технічні чинники. Нерівномірний перебіг  науково-технічного прогресу, розбіжність  у просторі й часі створення та використання технічних новинок  вимагають врахування підприємствами рівня й тенденцій техніко-технологічного розвитку й того, як його досягнення використовують конкуренти. Динаміка технологічного прогресу у високорозвинених країнах є просто фантастичною. Тому керівникам підприємств необхідно  аналізувати й можливий вплив  загальносвітового науково-технічного середовища на створення і впровадження технологічних новацій. При цьому  велику увагу слід приділяти науковим винаходам чи відкриттям, які можуть істотно вплинути на подальше використання наявних технологій, роблячи їх малоперспективними. Так, компанія "Полароїд" у жовтні 2001 р., після 30 літ існування на ринку  фотопослуг, оголосила про своє банкрутство. Причина — поява нових цифрових фотоапаратів, які буквально протягом секунд за допомогою комп'ютера й  кольорового принтера можуть виготовити скільки завгодно копій фотознімків. Крім того, підвищилася оперативність  роботи традиційних фотопослуг. Останнім аргументом на користь банкрутства  було різке зменшення чисельності  туристів у зв'язку із терактами  у США.

З іншого боку, пропонуючи ринкові науково-технічні розробки (передусім це стосується підприємств, які застосовують технології найвищого рівня, величезного інноваційного  потенціалу — комп'ютерні, лазерні, плазмові, біологічні), слід подбати  про їх належний інформаційний та інженерний супровід. Дуже часто перспективні науково-технічні, в тому числі й вітчизняні розробки не можуть знайти застосування через непідготовленість ринку до їх сприйняття. Тому потрібно заздалегідь готувати грунт для успішного просування новинки на ринок, використовуючи для цього всі можливості — від іміджевої інформації до участі в міжнародних виставках і презентаціях.

Екологічні  чинники. Всебічне обгрунтування підприємницької  стратегії передбачає її відповідність  критерію безпеки людини й навколишнього  середовища. До основних факторів впливу на довкілля, які слід враховувати  і прогнозувати в підприємницькій діяльності, належать: обсяги викидів у середовище забруднюючих та отруйних речовин; рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем і великих технологічних утворень — гідротехнічних споруд, газо- і нафтогонів, тунелів тощо; кількість і якість продукції, що виготовляється, її безпечність і утилізаційна придатність; стан природного середовища, в якому розташоване підприємство (до й після реалізації запланованої стратегії розвитку) й розміри можливих незворотних негативних наслідків. Нині, приймаючи рішення про ті чи інші технологічні аспекти випуску продукції, необхідно оцінювати не лише те, як спосіб виготовлення продукції вплине на довкілля, але і як після закінчення експлуатаційного терміну забезпечити процес утилізації продукції, щоб не завдати шкоди природі й людині.

 

Динамічність зовнішнього середовища та взаємозв'язок його факторів ускладнюють, перешкоджають точному і одночасному  врахуванню всіх можливих наслідків  постійного впливу на різноманітну діяльність підприємства. Своєчасній і об'єктивній оцінці явищ, процесів і тенденцій, що відбуваються в зовнішньому середовищі, стає на заваді також відсутність  певного (часто значного) обсягу достовірної  інформації. Зважаючи на це, керівники  підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, які слід враховувати, віддавати перевагу тим із них, які  найістотніше впливають на результати діяльності. Особливу увагу слід звертати на аналіз середовища прямої дії. Важливою особливістю факторів прямої дії  є інтенсивність і постійний  характер впливу, спрямованість на зміну базових внутрішніх перемінних підприємств. Це потребує оперативної  розробки господарських заходів  щодо пом'якшення їхніх негативних наслідків або, навпаки, повнішого  використання сприятливих можливостей.

Слід зауважити, що діяльність багатьох сучасних підприємств  не обмежується лише внутрішнім ринком. В епоху глобалізації компанії намагаються працювати в тих країнах, які пропонують для цього найкращі умови. Це забезпечує збільшення обсягів збуту, а отже, і прибутків. Стрімкий розвиток комунікаційних технологій зробив набагато простішим управління на відстані, й потужні компанії швидко з цього скористалися, ставши транснаціональними компаніями Так, компанія Colgate-Palmolive присутня в 194 країнах світу й посідає вагоме місце на ринках, що розвиваються; американські компанії McDonalds, IBM, Coca-Cola значну частину своїх прибутків отримують саме від міжнародних операцій. І кожна з цих компаній певним чином адаптувала свій товар і практику ведення бізнесу до умов різних країн.

Але вихід  на зовнішні ринки буде успішним для  компанії, якщо вона ретельно продумає всі нюанси роботи на новому ринку, оскільки складові зовнішнього середовища можуть істотно різнитися від  звичного, притаманного вітчизняному ринку.

 

Основні необхідні для розуміння  міжнародного бізнесового середовища фактори можна згрупувати у три великі сфери (мал. 1,1).

 

Мал. 1,1. Основні фактори міжнародного середовища

Зокрема, законодавчо-політичне середовище зумовлює більший або менший ступінь  ризику, який супроводжує ведення  бізнесу в іншій країні. В різних країнах діють різні закони та обмеження, що робить торгівлю досить проблематичною або невигідною. Ті чи інші країни можуть захищати своїх  виробників митними тарифами, квотами, системою податків. Наприклад, торговельні  стосунки України з Росією постійно лихоманить через уведення обмежень на ввезення цукру, карамелі чи труб великого діаметра; зміна закону про сплату і відшкодування ПДВ Росією спричиняє  відповідні заходи України, а це робить проблематичним укладання довгострокових угод, бо те, що було вигідним учора, стає невигідним сьогодні.

Тероризм, політична  нестабільність також збільшують ризик  ведення бізнесу. Зокрема, неспокій на Балканах зменшив привабливість  туристичного бізнесу в цьому  регіоні, хоча природні умови для  його здійснення просто чудові.

 

Соціокультурне  середовище впливає на стиль повсякденного  життя і преференції споживачів, ділову поведінку партнерів тощо. Відмінності в культурі особливо помітні між східними й західними  регіонами, між країнами, де домінантною  релігією є мусульманство, і країнами із протестантською етикою. Панівні  в суспільстві цінності багато в  чому визначають функціонування організації  і найпоширеніший у ній стиль  управління. Так, японські й американські організації за стилем управління істотно  різняться, хоча обидва стилі управління в цих країнах є високоефективними.

Ефективне управління на міжнародному рівні передбачає, що менеджер добре орієнтується у  власних культурних цінностях. І  тільки після цього він отримує  можливість правильно інтерпретувати культуру країни, в якій йому доведеться працювати, поважаючи її релігію, традиції, мову. Так, менеджери японської компанії Matsushita Electric у мусульманських країнах  надають працівникам спеціальні кімнати для молитов і дозволяють відвідувати їх упродовж зміни двічі. Особливий підхід до навчання своїх  працівників вмінню адаптуватися до нових умов дав змогу цій компанії успішно працювати на ринках 38 країн.

Отже, якщо бізнес має перспективи для розвитку в інших країнах, то слід до цього  готуватися заздалегідь, розробляючи  стратегію проникнення на нові ринки  з урахуванням ключових чинників відповідного ринкового середовища. Звичайно, з надходженням нової інформації і зміною обставин необхідно своєчасно внести поправки в розроблену стратегію, контролюючи рівень ризику й використовуючи засоби його мінімізації. [19]

Для вітчизняних  організацій необхідність враховувати  всі чинники зовнішнього середовища особливо актуальною стала останнім часом. Це пов'язано з швидкими змінами  в економічних умовах діяльності підприємств.

У ринковій економіці керівникам доводиться враховувати зміни зовнішнього  середовища, оскільки організація як відкрита система залежить від зовнішнього  світу щодо постачання ресурсів, енергії, кадрів, а також споживачів. Оскільки від керівництва залежить виживання  організації, менеджер зобов'язаний уміти  виявляти суттєві чинники зовнішнього  середовища. Більш того, він повинен  запропонувати відповідні способи  реагування на зовнішні дії. Адже вижити і ефективно функціонувати в  мінливому середовищі може лише та організація, яка вчасно перебудується  та пристосується до навколишнього  середовища. Даючи визначення зовнішнього  середовища, не потрібно намагатися обійняти неосяжне та враховувати абсолютно  всі його чинники. Керівник повинен  виділяти тільки ті аспекти зовнішнього  середовища, які вирішальним чином  впливають на успіх організації. Виходячи з цієї передумови, за основу визначення зовнішнього середовища можна узяти слова Дж. Бела: "Зовнішнє середовище організації включає  такі елементи, як споживачі, конкуренти, урядові установи, постачальники, фінансові  організації і джерела трудових ресурсів, що релевантні щодо операцій організації". Всі названі чинники  прямо і безпосередньо впливають  на операції організації, тому їх можна  віднести до середовища прямої дії.

Проте термін "зовнішнє середовище" включає  ширший спектр чинників: економічні умови, споживачів, профспілки, конкуруючі організації, природні чинники, чинне законодавство  та інші складові. Ці взаємопов'язані  чинники впливають на функціонування організації, на її виробничу, інноваційну, комерційну, фінансову діяльність. Зовнішнє середовище та організація  не просто співіснують, вони взаємодіють  найактивнішим чином та взаємо проникають.

Чинники зовнішнього середовища поділяються  на дві основні групи — мікро  середовище і макросередовищ, або  прямої та непрямої дії. На рис. 1.2 зображена узагальнена схема функціонування організації, що розглядається з позицій її реальної або можливої взаємодії з основними економічними суб'єктами і середовищами. Чинники прямої дії представлені у вигляді прямокутників з прямими та зворотними зв'язками. Вони безпосередньо впливають на функціонування організації та випробовують на собі вплив її операцій. До цієї групи відносять постачальників трудових, фінансових, інформаційних, матеріальних та інших ресурсів, споживачів, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, конкурентів, контактні аудиторії засобів масової інформації. Чинники непрямої дії представлені на схемі у вигляді широких стрілок односторонньої дії. До цієї групи належать економічні, природні, соціально-політичні, нормативно-правові та інші чинники.

У процесі  проведення операцій організація вимушена в першу чергу враховувати  вимоги зовнішнього середовища прямої дії. Так, продаючи свою продукцію на ринку, організація має враховувати  купівельний попит на неї, а також  позицію конкурентів. Організація, звичайно, прагне продати більше продукції  за якомога вищими цінами, але чи буде вона куплена взагалі, якщо ціни виявляться неприйнятними для споживача  або значно вищими за ціни на аналогічну продукцію конкурентів? Інтереси вступають  у протиріччя і при покупці  необхідних матеріальних ресурсів у  постачальників, при отриманні кредитів в банках, визначенні рівня заробітної плати та умов праці, а також при  виплаті різних податків до бюджету.

Окрім чинників прямої дії керівник повинен враховувати  також зовнішнє середовище непрямої дії. Воно не робить прямого впливу на операції організації, оскільки при  цьому узгоджуються інтереси обох сторін, немає альтернативи. Середовище непрямої дії не впливає на стан організації  в даний момент. Водночас такі чинники, як нові технології, економічний спад, інфляція, політичні зміни в сусідній державі, ставлення преси до певного  бізнесу або конкретного бізнесмена позначаються на діяльності організації  в майбутньому та можуть навіть виявитися  вирішальними. Вплив чинників непрямої дії опосередкований через зміну  чинників середовища прямої дії.

 

Мал. 1,2

Наприклад, економічний спад призведе до скорочення кількості робочих місць, а отже, — до зменшення доходів населення і попиту на вашу продукцію. Або застосування нової технології вашим конкурентом дасть йому виграш у формі продукції, що зміцнить його позиції на ринку та знизить ваші. Тому менеджер зобов'язаний передбачати вплив чинників середовища непрямої дії та вчасно реагувати на них.