Зовнішній імідж України чинники формування

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

 

 

 

 

 

 

Зовнішній імідж України: чинники формування

 

Курсова робота

студентки філологічного  факультету

(спеціальність – журналістика)

Групи ЛЖ-32

Мартиненко  Людмили Ігорівни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків – 2012

Зміст

 

Вступ........................................................................................................................3

Розділ I ЗОВНІШНІЙ ІМІДЖ  КРАЇНИ: ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ....5

1.1 Поняття іміджу країни.........................................................................5

1.2 Чинники  формування зовнішнього іміджу  країни.........................7

1.3 Інформаційна складова іміджу держави та її компоненти...........9

1.4 Сучасний стан іміджу України.........................................................12

1.5 Шляхи поліпшення іміджу України................................................15

Розділ II ПРАКТИЧНІ  ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОГО  ІМІДЖУ УКРАЇНИ..............................................................................................................17

2.1 Аналіз анкетування.............................................................................17

2.2 Аналіз промороликів  про Україну...................................................23

Висновки...............................................................................................................25

Список літератури...............................................................................................28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуалізація теми «Зовнішній імідж України: чинники формування» пов’язана з наближенням часу проведення Євро–2012. Чи виправдає ця подія покладені на неї сподівання, стане зрозумілим потім, але вже зараз видно, що її буде замало для покращення зовнішнього іміджу України. З усіх команд-учасниць лише збірна Франції погодилася мешкати в Донецьку на час проведення чемпіонату, інші ж будуть жити в Польщі, – тож вболівальники-іноземці, ймовірно, віддадуть перевагу також їй. Як зазначив посол Данії в Україні: «У Данії було продано дуже мало білетів на Євро-2012, лише дві тисячі із квоти у шість тисяч, і вболівальники переважно будуть жити у Польщі – вони вважають, що в Україні небезпечно». [10] Саме тому слід починати шукати інші шляхи поліпшення зовнішнього іміджу нашої країни, адже потенційні інвестори, партнери та туристи оминають Україну, зважаючи на її досить негативний зовнішній імідж, а це призводить до браку надходжень закордонного капіталу до нашої країни та гальмує її економічний розвиток, зменшує привабливість України для іноземних туристі тощо. Об’єкт роботи – сучасний зовнішній імідж України. Предмет – чинники, що впливають на нього.

Мета роботи полягає  у виявленні чинників формування зовнішнього іміджу України та пошуку шляхів нівелювання негативного впливу цих чинників та підтримки і збільшення позитивного. Для досягнення мети будуть вирішуватися наступні завдання:

• сформулювати поняття зовнішнього іміджу країни;
• виявити чинники його формування;
• описати інформаційну складову іміджу держави та її компоненти;
• проаналізувати сучасний стан зовнішнього іміджу України та чинники його формування;
• визначити шляхи поліпшення іміджу України;
• провести анкетування людей, які були закордоном, з метою з’ясування рівня обізнаності іноземців про Україну;
• проаналізувати за змістом та формою проморолики про Україну до Євро – 2012.

Визначимося з поняттям «імідж країни» в цілому: це комплекс об’єктивних взаємопов’язаних характеристик державної системи (економічних, географічних, національних, культурних, демографічних та інших), сформованих у процесі еволюційного розвитку державності країни як складної багатофакторної підсистеми світового устрою, ефективність взаємодії ланок якої визначає тенденції соціально-економічних, суспільно-політичних, національно-конфесійних та інших процесів у країні [3].

На формування іміджу України впливає низка чинників як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Серед них слід назвати  внутрішні політичні, економічні та соціальні процеси, зовнішню політику, політичну боротьбу всередині країни та пов’язані із цим різноманітні скандали, а також культурні та спортивні події, діяльність окремих громадян України тощо. [20] Серед вищезазначених чинників до позитивних можна віднести здебільшого культурні (наприклад, перемога на Євробаченні Руслани Лижичко), спортивні (перемоги братів Кличків, Андрія Шевченка, перемога донецької футбольної команди «Шахтар» на турнірі Кубку УЄФА) та діяльність окремих українців.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I ЗОВНІШНІЙ ІМІДЖ КРАЇНИ: ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ

1.1 Поняття іміджу країни

В сучасному світі більшість людей звикли сприймати будь-яке явище чи подію крізь призму інформації, яку вони про неї отримують. І тому важливе місце у позитивному сприйнятті того чи іншого явища, людини, організації чи навіть держави займає формування їх іміджу.  Для окремої держави формування її сприятливого образу є важливою складовою успішності і визнання як серед громадян своєї країни, так і на міжнародній арені. Вдало сформований імідж держави є ознакою її успішної економічної, політичної, соціальної і інших видів політик. Позитивний імідж держави  підтримує її авторитет на міжнародній арені та дає більші можливості для просування та реалізації національних інтересів. Саме імідж стає основною  інформацією  про державу.  Відштовхуючись від її іміджу, ми можемо будувати свої взаємини з тією чи іншою державою. Отже чим точніше ми виберемо і побудуємо свій імідж, тим ефективніше буде комунікація.

У держави не може не бути іміджу: інші держави бачать те, що вона вибрала для показу їм. Картинка зовні рекламує те, що відбувається в середині. Коли держава створює свій імідж, вона допомагає собі вирішити власні задачі та цілі, які вона поставила перед собою. Створення іміджу відбувається за допомогою декількох каналів  комунікації, ніколи не потрібно обмежуватись чимось одним. [14]

 Згідно з вище зазначеним дамо визначення іміджу держави на міжнародній арені. Зовінішній імідж країни - це процес створення та поширення за допомогою різних каналів комунікації бренду країни. Часто імідж країни порівнюють з брендом. Бренд необхідно розуміти як національну ідею країни, її інтелектуальну власність, тобто комплекс думок, відчуттів, асоціацій та уявлень, які виникають у людини, коли вона бачить, чує назву країни чи купує товар, вироблений у цій країні. [11]

Великий вплив на створення іміджу держави чинять стереотипи. Поняття соціального стереотипу вперше було введено в науковий обіг американським дослідником У. Лишшаном для позначення існуючих  в громадській думці упереджених уявлень про членів різних національно-етнічних, соціально-політичних і професійних груп. Стереотипні форми думок з приводу соціально-політичних питань трактувалися їм як своєрідні загальноприйняті морально-етичні правила. Одним словом, стереотипи мають об'єктивну природу і є невід'ємною властивістю психіки людини, схильної робити узагальнення. Дійсно, якби людина не володіла здатністю узагальнювати, спрощувати, схематизувати навколишню дійсність, вона не змогла би швидко орієнтуватися в потоці інформації.[13]

„Галантність французів”, „ортодоксія німців”, „загадкова душа росіян” „гостинність українців” — міфологеми, сформовані талантами кращих творців красного письменства цих країн. Усталені епітети „країна кохання — Італія”, „країна танців і вина — Іспанія”, „туманний Альбіон — Англія”, „незбагнена розумом Росія”, „країна свободи і розкутості — Америка”, „манірна Японія” „країна вранішньої прохолоди — Корея” стали не просто візитними картками країн, а створили їх імідж, започаткований у минулі віки, міцно вкорінений у свідомості сучасників, наполегливо підживлюваний митцями та політиками.

У сучасному світі погана репутація є вагомою вадою для державної політики та для іміджу країни, яка прагне бути конкурентоспроможною на міжнародній арені. Такі поняття, як імідж, репутація розглядаються як необхідні складові стратегічного надбання держави.[11]

Імідж  країни повинен відповідати таким вимогам:  
·         він має бути оригінальним та асоціюватися з країною;  
·              легко піддаватися змінам та нововведенням відповідно до міжнародної ситуації;

·              використовувати постійні цінності та культурні особливості країни;  
·              для його створення та просування необхідна професійна в різних сферах команда, яка має бути аполітичною та інтернаціональною;  
·              мати в наявності слоган (назва країни – обов’язкова) та логотип, який би містив елементи державної символіки (герб, прапор). [12]

 

1.2 Чинники  формування зовнішнього іміджу країни

Міжнародний імідж держави, його привабливість формується та зумовлюється впливом багатьох чинників. Це особливості регіону, національних традицій, історичної пам’яті народу, ідеології, які створюють цілісний образ, на основі якого ідентифікують певну державу серед усієї світової спільноти.[20]

Чинники, що впливають  на процес формування міжнародного іміджу держави, можна поділити на первинні та вторинні. До первинних (переважно матеріальних) чинників належить територія, природні ресурси, навколишнє середовище, історичні події. Це об’єктивні чинники, які існують безвідносно до ситуації та волі людей. Другу групу становлять вторинні (нематеріальні) чинники, що постають як результат дії первинних, мають переважно суб’єктивний характер і визначають інтерпретацію первинних. До них відносять архетипи, ментальність, міфи, національний характер, історичну пам’ять, духовну культуру, цінності народу.[20] Взаємодія цих груп чинників і визначає взаємозв’язок між природно-фізичними та соціокультурними елементами образу держави.

Серед зовнішніх чинників формування міжнародного іміджу на сучасному  етапі виділяють важливі світові стандарти, що сформовані міжнародною спільнотою, задекларовані у нормах міжнародного права, документах міжнародних організацій, фіксуються щорічними рейтингами міжнародних організацій та рейтингових агентств. Це так звані загальносвітові рейтинги (індекси), спрямовані на порівняльну оцінку розвитку державного управління та економіки, рівня корупції та поширенні новітніх технологій, рівня демократії у всіх країнах світу тощо. Вони ілюструють привабливість або непривабливість спільноти і стосуються економічних показників, рівня добробуту, якості життя, прав людини, норм урядування, свободи преси, рівня корупції тощо.

До найважливіших індексів, які впливають на формування іміджу тієї чи іншої держави належать:

• Індекс глобальної конкурентоспроможності (один з найбільш відомих світових індексів, який щорічно складається Всесвітнім  економічним форумом у Давосі (Швейцарія);
• Індекс сприйняття корупції (ІСК) (щорічно розраховується міжнародною організацією Transparency Internetional);
• Індекс електронної участі громадян (оцінює якість та корисність інформації та послуг, які за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій уряд надає громадянам з метою залучення до прийняття управлінських рішень);
• Індекс готовності до електронного урядування (розраховується ООН);
• Індекс економічної свободи та інші.[1]

Важливо згадати, що в  епоху інформаційної революції, розглядаючи міжнародний імідж  держави, все частіше беруть до уваги  успіхи держав в сфері використання найсучасніших науково-технічних та інформаційних технологій.

Для такого оцінювання на сьогодні розроблено більше двадцяти різних е-індексів, які дозволяють оцінити  країну з точки зору її прогресу у напрямку формування інформаційного суспільства. Найбільш відомими серед  них є:

• Індекс Цифрової Спроможності або цифрової перспективи (Digital Opportunity Index, DOI), розроблений ITU в межах;
• Індекс цифрового доступу (Digital Access Index, Dai), ITU;
• Індекс мережної готовності (The World Economic Forum’s Networked Readiness Index) NRI;
• Індекс інформаційного суспільства (Information Society Index? ISI), компанія IDC;[18]

Чинники, зазначенні вище, відіграють вагому роль у формуванні іміджу тієї чи іншої держави. Тому можна зробити висновок, що досить важливим чинником формування іміджу держави на міжнародній арені є його інформаційна складова. Це можна пояснити тим, що ми живемо в глобалізованому світі, де інформаційні технології набувають все більшого значення. І тому саме від інформації, яка буде формуватися ззовні держави чи з середини, залежатиме імідж тієї чи іншої країни.

1.3 Інформаційна складова іміджу держави та її компоненти

Інформаційна складова іміджу держави – це сукупність інформаційних потоків економічного, політичного, дипломатичного, мас–медійного, соціального, культурного, туристичного та інвестиційного характеру, донесення інформації про державу через сучасні інформаційні засоби, а також поширення інформації про державу іншими суб’єктами міжнародних відносин.

Імідж держави - це досить багатогранне поняття, що дозволяє нам виділити в ньому компоненти, які впливають на його інформаційне наповнення: 
·                економічний — характеризує основні економічні процеси в країні, економічний ріст і розвиток тощо. Саме завдяки економічному показнику ми бачимо рівень розвитку країни. Найповніше уявлення про участь країн у світовій економіці дає інформація, яку збирають та оприлюднюють міжнародні організації;

·                політичний —  характеризує основний політичний курс держави, її політику (внутрішню і зовнішню), основні політичні цінності та норми. Тобто саме політична складова іміджу держави дозволяє сформувати образ держави як демократичної чи недемократичної, стабільної чи нестабільної, такої в якій політична еліта здатна проводити в життя ефективні рішення тощо;

·                дипломатичний — це складова, яка стосується ведення переговорів, підписання міжнародних угод, вивчення основних тенденцій та перспектив розвитку як регіональних, так і глобальних міжнародних відносин, позиціонування держави на міжнародній арені, її вплив і вміння співпрацювати з іншими. Вміння проводити стабільну й мирну зовнішню політику. Спрямований на практичну реалізацію  зовнішньої  політики, захист  національних інтересів  у сфері міжнародних відносин,  а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном. Призначенням дипломатії вважається представлення країни на міжнародній арені та забезпечення її політичної стабільності у зовнішніх відносинах. Саме цей компонент інформаційної складової іміджу держави впливає на формування іміджу ззовні, адже висвітлення основних новин щодо зовнішніх відносин між країнами у світі дає можливість оцінити, сформувати думку про її зовнішньополітичний імідж;

·         мас-медійний — це донесення інформації  про державу завдяки газетам, телебаченню та радіомовленню, особливо  Інтернету.

·         соціальний — полягає в задоволенні потреб людей у 
житлі, праці, підтримці здоров'я, в соціальних гарантіях, що теж у тій чи іншій формі формує імідж держави;

·         культурний — спрямований  на задоволення культурних потреб населення,  залучення його мистецьких досягнень до надбань світової культури, створення умов щодо самореалізації особи у творчості й аматорстві. Представлення країни на міжнародній арені як культурної, талановитої нації;

•     туристичний – важливий компонент інформаційної складової іміджу держави. Туристичний бізнес будь-якої країни дає чудову можливість політикам тієї чи іншої держави показати свою країну з найкращого боку, особливо серед іноземців. Разом із тим, це сприятиме піднесенню економіки і процвітанню країни, що значно покращить імідж держави;
•     інвестиційний – дозволяє оцінити основні тенденції розвитку країни, зацікавленість країною різними державними і недержавними організаціями, її вагу у світовому економічному розвитку. Зацікавленість країною, бажання приїхати до неї, робити в ній бізнес та вкладати кошти, комфорт і безпека;

Всі ці компоненти допомагають кожній країні створити імідж. Політичний, економічний, культурний, соціальний та інші компоненти держава віддзеркалює в засобах масової інформації, зокрема в газетах, телебаченні, та звичайно ж Інтернеті. Саме ефективна праця ЗМІ допомагає сформувати думку про державу.  

Щодо дипломатичної складової, дипломатичні представництва  та  консульські установи за кордоном  є  постійно  діючими  установами  держави,  основними завданнями  яких є представництво країни в державі перебування та підтримання  офіційних  міждержавних  відносин,  захист  інтересів своєї держави,  прав  та  інтересів  її  громадян  і  юридичних  осіб за кордоном.

Отже, інформаційна складова іміджу держави є досить важливою для формування позитивного іміджу. При цьому можна зробити висновок, що в цьому контексті імідж держави буде прямим чином залежати від її інформаційної політики, адже інформаційна політика держави, у свою чергу, створює умови для належної присутності держави на світовій арені.

Важливою складовою участі держави в сучасному глобальному світі є її адекватне інформаційне представлення, здатність до наповнення власного інформаційного поля, а також до виготовлення експортного інформаційного продукту. Інформаційне поле країни наповнюється незалежно від того, чи в достатній мірі виробляється національний інформаційний продукт, чи ні, наповнення інформаційного простору держави та задоволення інформаційних потреб населення, бізнесу тощо обмежується виключно можливостями інформаційних мереж. [9]

Держави, неспроможні сформувати власне потужне інформаційне поле і утримувати стан своєї інформаційної безпеки , опиняються в несприятливих умовах, насамперед у міжнародних конкурентних змаганнях за розподіл ринків, ресурсів, добробуту власного населення тощо, стають жертвами інформаційних війн та інтервенцій. І, разом з тим, потрапляють у категорію слабких країн, тим самим формуючи собі імідж неконкурентних і невпливових країн на міжнародній арені. І навпаки, широке запровадження новітніх інформаційних технологій, якісна інформаційна політика держави є необхідною умовою формування іміджу держави самою державою, адже на сьогоднішній день саме інформаційне представлення держави допомагає створювати і просувати бренд країни, сприяти поширенню позитивної інформації про неї. Разом з тим, формування позитивного іміджу країни залежить від інформаційних ресурсів держави і її ефективної інформаційної політики. Інформаційний потенціал держави не лише сприяє конструюванню її іміджу на міжнародній арені, а й допомагає протистояти інформаційному впливу з боку інших держав.

 

1.4 Сучасний стан іміджу України

 Моніторинг, проведений Українським центром економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, який показав що більшість позитивної інформації про Україну, друкованої на шпальтах закордонних газет, стосується вдалих науково-технічних розробок, спортивних досягнень або ж мистецьких проектів. Інші ж призводять до ще більшого погіршення зовнішнього іміджу України.[4]

Нещодавно агентство Bohush Communication оприлюднило результати моніторингу  іміджу України, проведеного в період з 2000 до 2010 року у дванадцяти країнах  світу. Згідно цих результатів, нашу країну іноземці бачать як недостатньо впливову, нестабільну, таку, що перебуває в перманентній кризі, країну з поганим інвестиційним кліматом та високим рівнем корупції. В очах більшості мешканців цих країн символами України є Чорнобиль, «помаранчева революція», брати Клички та Андрій Шевченко. Багато хто також чув, що в Україні красиві жінки, проблеми з російським газом та дешеві повії. Більш освіченим іноземцям відомо про високий рівень алкоголізму, наркоманії та найшвидші в Європі темпи розповсюдження ВІЛ, туберкульозу та гепатиту.[6]

До таких негативних асоціацій з Україною призвела зокрема надзвичайно маленька, порівняно з іншими країнами, кількість грошей, яку держава виділяє на формування міжнародного іміджу. Наприклад, у 2009 році Україна виділила 9,2 млн. гривень, Росія – 300 млн. доларів, США – 1,5 млрд. доларів, а Китай – 6 млрд. доларів. Цих грошей Україні вистачило лише на забезпечення функціонування сайтів представництв, друк брошур та розміщення інтерв’ю з українськими консулами та послами.[8] Тому іноземці складали своє враження про Україну на основі того, що перше потрапляло на очі закордонним журналістам, а це досить рідко було щось позитивне. Наприклад, новиною, що облетіла всі перші шпальти закордонних газет, стало скандальне прийняття державного бюджету у 2010 році.

Але напередодні Євро-2012 ситуація поліпшилася. Наприклад, у 2011 році було виділено 26 мільйонів гривень на розміщення промороліків та телепрограм  з умовними назвами “Ukrainian life” та “Euro-2012” на каналі Euronews. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель». Згідно з документацією “Ukrainian life”, це 7 випусків програм хронометражем до 4 хвилин, які озвучені англійською, французькою, німецькою, італійською, іспанською, португальською, російською, турецькою, арабською та українською мовами, вони були показані у серпні минулого року. “Euro-2012” – це ролики хронометражем 4 хвилини, озвучені 11 мовами, вони транслюються з серпня минулого року до березня цього. Ці ролики мають за мету висвітлити культурні набутки та позитивні риси ведення бізнесу в Україні, повсякденного життя українців та підготовки України до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу у 2012 році.

 Особливу увагу хотілося б звернути на проморолик «Ввімкни Україну», який транслюється з 15 листопада минулого року на каналах Euronews, Eurosport та BBC. Його позиціонують як найголовніший в промо-компанії України. Він був знятий українським режисером Юліаном Улибіним та німецьким оператором Торстеном Липстоком. За словами режисера, в основі сюжету лежить приїзд до України іноземців, які на власні очі побачили нашу країну і відкрили її для себе – нову, невідому, але сучасну. Ролик триває 90 секунд, у ньому показані пам’ятники та панорами міст, приймаючих Євро-2012 (Донбас-Арена» у Донецьку, міст Патона у Києві, Львівський оперний театр, площа Свободи у Харкові), а також пейзажі Криму та Карпат. На зміну цьому ролику у грудні минулого року стартувала кампанія «High time to see Ukraine» («Саме час побачити Україну»). В рамках цієї компанії Україна випустила серію промороліків, які транслюються на провідних світових телеканалах. Мета цих роликів полягає в тому, щоб підкреслити красу нашої країни, де дуже багато цікавих місць. Сюжети показують туристичні маршрути під зовсім іншим кутом, завдяки додаванню чарів та казковості, і глядачі бачать країну зовсім з нової точки зору. У кожній історії присутній елемент, у який важко повірити, але саме ці складові частини, зібрані в одне ціле, створюють образ казкової та прекрасної країни. Саме час приїхати та перевірити це.

Якщо підсумовувати  вище сказане, слід сказати, що за цей  час у рамках різних помокампаній ролики про Україну побачило 2,5 мільярда людей, саме таку аудиторію охоплюють телеканали Euronews, Eurosport, CNN, BBC World News і група каналів FOX. Безумовно, був зроблений величезний обсяг роботи, але чомусь, виходячи навіть з продажу білетів на Євро-2012, значного поліпшення іміджу не відбулося. Це пов’язано з тим, що показу пам’яток та пейзажів  України замало. Немає головних компонентів позитивного іміджу, таких як: економічна та політична стабільність, однозначне законодавство та відповідність правових норм міжнародним вимогам, ефективність владної конструкції, захист приватної власності, інвестиційна привабливість та експорт капіталу з країни, також неможна забувати про психологічні аспекти настроїв населення країни, а саме, бажання жити в країні, будувати в ній свій бізнес та бачити в ній свої майбутнє.

Саме на останні аспекти  більш за все можуть вплинути вітчизняні ЗМІ. Їхньою функцією повинно бути формування позитивного іміджу країни в першу чергу в її громадян, адже як Україну можуть вважати іноземці гідною міжнародного визнання та поваги, якщо її власне населення так не вважає.

1.5 Шляхи поліпшення іміджу України

Для створення, зміни  та поширення ефективного іміджу країни необхідно витратити 15−20 років на цілеспрямовану та скоординовану діяльність у зазначеному напрямку:

·           налагодити співробітництво та залучення представників урядових структур, бізнесових кіл, представників культури, освіти та засобів масової комунікації;  
·                дослідити сприйняття країни власним населенням та міжнародною спільнотою (яка виступає основним об’єктом іміджу), використовуючи кількісні та якісні методи дослідження;

·           проконсультуватися з закордонними експертами щодо слабких та сильних національних рис країни та порівняти з результатами дослідження;  
·                побудувати іміджеологічну  стратегію, яка повинна включати професійну модель іміджу  та види комунікацій, передбачаючи при цьому різні шляхи комунікацій для різних цільових груп;  
·                 створити систему, яка б пов’язувала організації та відділи, що можуть бути частиною іміджу.[2]

Однією із складових національної PR-програми має бути активізація інформаційної політики України. Необхідно доносити до міжнародної спільноти правду про нашу країну, пропагування її надбання і цінності. Головний акцент має бути зроблений на тому, що Україна – це європейська держава з багатими сировинними запасами, родючою землею, сприятливими кліматичними умовами та високим інтелектуальним потенціалом. Українське суспільство володіє значним ринком кваліфікованої робочої сили. В економіці є перспективні напрямки міжнародної співпраці – це галузі, що здатні виробляти високотехнічну продукцію для завоювання міжнародних ринків.національної PR-програми має бути активізація

Для того, щоб задіяти  весь іміджевий потенціал нашої  держави, необхідні продумана державна інформаційна політика й чітко сплановані іміджеві кампанії. Вдале поєднання внутрішньої та зовнішньої складових іміджу дасть можливість скорегувати негативний імідж України та створити підстави для формування позитивного іміджу. Саме зовнішньополітичні техніки PR дозволяють не протидіяти стереотипам, а створювати новий імідж країни чи запускати нові позитивні характеристики, які б закріпили її позиції на міжнародній арені та в міжнародному співтоваристві.

Іміджеві кампанії України  повинні базуватися на дослідженнях щодо вже існуючого іміджу країни, враховувати національні особливості цільових груп та досвід зарубіжних країн. Але cпочатку імідж кампанії має передувати поява та завоювання світового ринку високоякісними вітчизняними продуктами, які б асоціювалися у міжнародної спільноти з Україною.[2]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I I ПРАКТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОГО  ІМІДЖУ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз анкетування

Нами було проведено анкетування людей, які були закордоном, з ціллю виявити, наскільки обізнані іноземці про Україну. В його межах було проанкетовано 60 людей. Усього в анкеті було 10 питань, а також треба було зазначити вік та стать.

Ми розподілили респондентів за віком на 6 груп: до 20 років (14 людей), від 20 до 30 (20 людей), від 30 до 40 (5 людей), від 40 до 50 (9 людей), від 50 до 60 (10 людей) та від 60 років (2 людини).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За статтевою ознакою  з респондентів 42 жінки та 16 чоловіків.

 

 

Перша питання: « В  якій країні/країнах Ви були?» Виходячи з отриманих данних, респонденти  були в таких країнах: Австрія (8 людей), Азербайджан (1 людина), Аргентина (2 людини), Білорусь (4 людини), Болгарія (2 людини), Велика Британія (8 людей), Данія (1людина), Єгипет (3 людини), Ізраїль (6 людей), Індія (3 людини), Іран (1людина), Іспанія (4 людини), Італія (10 людей), Казахстан (3 людини), Канада (1 людина), Китай (2 людини), Латвія (1 людина), Литва (3 людини), Люксембург (1 людина), Молдова (2 людини), Нідерланди (3 людини), Німеччина (12 людей), Норвегія (3 людини), Об’єднані Арабські Емірати (2людини), Польща (12 людей), Росія (26 людей), Румунія (1 людина),  Словаччина (3 людини), Словенія (3 людини), США (7 людей), Туреччина (5людей), Угорщина (13 людей), Узбекистан (1 людина), Франція (8 людей), Чехія (7 людей), Швейцарія (2 людини), Швеція (2 людини), Шри – Ланка (1людина).

 

 

 

 

 

 

Друге питання: «Якою  була мета Вашої поїздки?» Було надано три варіанти відповіді: «туризм», «робота», «навчання», також респонденти могли  зазначити свій варіант відповіді. Варіант «туризм» обрало 34 людини, «робота» - 18 людей, « навчання» - 12 людей. Як свій варіант було зазначено – «відвідати рідних» - 4 людини, « за запрошенням» - 4 людини та «спортивні змагання» - 1 людина.