Зовнішньоекономічна діяльність України та її вплив на формування доходів Державного бюджету

     ЗМІСТ

     ВСТУП…………………………………………………………………………3

     РОЗДІЛ 1 СУТЬ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У ФОРМУВАННІ ДОХОДІВ  ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ…………………………………………………………….5

     РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ НАДХОДЖЕНЬ ВІД ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ…………………..13

     РОЗДІЛ  3 ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ТА ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ НАДХОДЖЕНЬ ВІД ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ………………………………………………………………..…….…..24

     ВИСНОВКИ………………………………………………………………...31

     СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………33 

      ВСТУП 

     У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зазначено, що під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб’єктів господарської діяльності України (частіше підприємств) та іноземних суб’єктів господарювання, яка заснована на взаємовідносинах ї здійснюється або на території України, або за її межами.

     Метою написання даної курсової роботи є дослідження, та проведення аналізу зовнішньоекономічної діяльності держави, та її вплив на формування доходів Державного бюджету України.

     Об’єктом  дослідження є зовнішньоекономічна  діяльність України, та її значення у  формуванні доходів Державного бюджету.

     Завданням написання нашої курсової роботи є проаналізувати зовнішньоекономічну  діяльність держави, та визначити ефективно, чи негативно, чи можливо вона взагалі не впливає на формування доходів Державного бюджету, і зробити відповідні підсумки.

     У даній курсовій роботі розглянуто суть зовнішньоекономічної діяльності держави, та її  значення у формуванні доходів Державного бюджету України, також проведено аналіз надходжень  від зовнішньоекономічної діяльності до Державного бюджету, розглянуто зарубіжний досвід, та вказано можливі шляхи підвищення ролі надходжень у Державний бюджет України.

     Дослідження з даної проблеми висвітлено у працях таких учених, як О.П. Гребельника, В.Є. Новицького, П.В. Пашка, Осики С.Г., Коновалова В.В., Покрещука О.О. Лазебника Л.А., Луценка І. С., Куреда Н.Н., Новицького В.Є., Чернишова Г.П. Бударіна Н.О., Гребельника О.П., Дідківського М.І., Дроздова Г.М., Кириченко О. А. та багато інших.

     Важливим  завданням розвитку зовнішньоекономічного  комплексу кожної країни є об'єднання  виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності в єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Для  України умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу у наш час є: зміцнення і нарощування експортного потенціалу; розширення самостійності суб'єктів господарювання у провадженні зовнішньоекономічної діяльності; підвищення конкурентоспроможності виробничо-господарського комплексу країни взагалі та суб'єктів її господарювання зокрема.

     Зовнішньоекономічна діяльніст в усіх країнах спрямована на  реалізація переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних економік; сприяння вирівнюванню темпів економічного розвитку; порівнянність витрат виробництва на національному і світовому рівнях.

     Зовнішньоекономічна діяльність здійснює організація міжнародного обміну природними ресурсами і результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;  міжнародне визначення споживної вартості продуктів, що виготовляються відповідно до міжнародного поділу праці; організація міжнародного грошового обігу.

      РОЗДІЛ 1

     СУТЬ  ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У ФОРМУВАННІ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ 

     Міжнародні  економічні відносини є однією з  найбільш динамічно розвинутих сфер економічного життя. Економічні зв'язки між державами мають багатовікову історію. Протягом сторіч вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблеми забезпечення населення товарами, що національна економіка робила неефективно чи не робила зовсім. У ході еволюції зовнішньоекономічні зв'язки переросли зовнішню торгівлю і перетворилися в складну сукупність міжнародних економічних відносин, - світове господарство. Процеси, що відбуваються в ньому, торкаються інтересів усіх держав світу. І, відповідно, усі держави повинні регулювати свою зовнішньоекономічну діяльність, щоб досягти дотримання в першу чергу своїх інтересів. Світовий досвід свідчить, що навіть у промислово розвинутих країнах існує об'єктивна необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Держава насамперед, закликана, захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшення обсягів експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансування платіжного балансу, валютного регулювання, і, що особливо важливо, — приймати законодавчі акти, що встановлюють правила здійснення ЗЕД, і контролювати їх неухильне дотримання.

     Поняття "зовнішньоекономічна діяльність" з'явилось в Україні з початком економічної реформи 1987 року, сутність якої полягала у поступовій відміні монополії держави на здійснення будь-яких економічних операцій, у тому числі й зовнішньоекономічних, наданні підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішні ринки, а також стимулюванні розвитку ЗЕД на рівні суб'єктів господарювання.

     Після проголошення в 1991 р. незалежності України  були здійснені заходи, спрямовані на суттєву лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності в країні, розширення прав підприємств і організацій у цій сфері. У цей період прийняті важливі законодавчі акти, зокрема, Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991) , "Про митну справу в Україні" (1991), "Про єдиний митний тариф" (1992), "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (1994), "Про операції з давальницькою сировиною" (1995), "Про режим іноземного інвестування" (1996) та ін [31,c.24].

     На  підставі основних господарських підходів до ведення ЗЕД відокремлені та сформувалися два основні поняття - "зовнішньоекономічні зв'язки" (ЗЕЗ) і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД).

     Зовнішньоекономічні зв'язки (ЗЕЗ) - це сукупність форм, засобів  і методів зовнішньоекономічних відносин між країнами. Як економічна категорія "зовнішньоекономічні  зв'язки" відображає систему економічних взаємин, що виникають внаслідок руху ресурсів всіх видів між державами та економічними суб'єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють всі сфери економічного життя держави і передусім виробничу, торговельну, інвестиційну та фінансову діяльність.

     Через механізм зовнішньоекономічних зв'язків  попит на товари і послуги світового  ринку переноситься на внутрішній ринок  тієї чи іншої держави. Це обумовлює  розвиток виробничих сил, що, в свою чергу, сприяє розвитку промисловості, сільського господарства, торгівлі, сфери послуг і фінансових установ.

     Зовнішньоекономічна діяльність як економічна категорія  висвітлює передусім відповідні (пов'язані зі здійсненням міжнародного бізнесу) функції виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань та ін.). Згідно з Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" поширеним є таке визначення: зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

     ЗЕД в усіх країнах спрямована на таке:

     - реалізація переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних економік;

     - сприяння вирівнюванню темпів економічного розвитку;

     - порівнянність витрат виробництва на національному і світовому рівнях.

     Функції ЗЕД:

     - організація міжнародного обміну природними ресурсами і результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;

     - міжнародне визначення споживної вартості продуктів, що виготовляються відповідно до міжнародного поділу праці;

     - організація міжнародного грошового обігу.

     Матеріальною  основою ЗЕД є зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону), що являє  собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань, підприємств і організацій, які виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

     Важливим  завданням розвитку зовнішньоекономічного  комплексу кожної країни є об'єднання  виробничих і зовнішньоекономічних видів діяльності в єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Для України умовами успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу у наш час є:

     - зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

     - розширення самостійності суб'єктів господарювання у провадженні зовнішньоекономічної діяльності;

     - підвищення конкурентоспроможності виробничо-господарського комплексу країни взагалі та суб'єктів її господарювання зокрема [1].

     Зовнішньоекономічна діяльність стає усе більш важливим фактором розвитку народного господарства та економічної стабілізації нашої країни. Зараз немає практично жодної галузі в промислово розвитих країнах, що не була б втягнута в сферу зовнішньоекономічної діяльності.

     Зовнішньоекономічна діяльність — це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму [1].

     Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою  законів України, актів тарифного  та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

     Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних  послуг. Ці напрями діяльності регулюються, з одного боку, державою в особі її органів, а з іншого — недержавними органами управління економікою (біржами, торговельними палатами, спілками тощо) та самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі укладених між ними координаційних угод [1].

     Виділяють такі основні мотиви розвитку ЗЕД:

     - розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою збільшення прибутку;

     - закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання; залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва, з урахуванням їх унікальності, вищої якості і нижчих цін порівняно з внутрішнім ринком;

     - залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках; участь у міжнародному поділі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки

     В Україні у процесі становлення  ринкової економіки митні податки  виступають інструментом мобілізації  частини створеного валового внутрішнього продукту до державного бюджету. Динаміка надходжень митних платежів від зовнішньоекономічної діяльності за останні роки свідчить про зростання їх ролі в наповненні дохідної частини державного бюджету.

     Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи [1].

     ЗЕД здійснюється за певними принципами, які можна згрупувати таким чином: загальні, специфічні і національні.

     Загальні  принципи зовнішньоекономічної діяльності - це невелика кількість загальновизнаних правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних ділових операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак у кінцевому результаті вони зводяться до трьох головних: науковість, системність, взаємовигідність.

     Принцип науковості ЗЕД означає, що розвиток цієї діяльності здійснюється відповідно до об'єктивних економічних законів; принцип системності ЗЕД - що між окремими її складовими існують міцні взаємозв'язки; принцип взаємовигідності ЗЕД означає, що кожний партнер, який бере участь у міжнародних операціях, одержує свій прибуток.

     Крім  наведених загальних принципів  управління ЗЕД багато специфічних  принципів, яких також слід дотримуватися.

     Специфічні  принципи ЗЕД закріплені у відповідних  міжнародних правових актах і  є обов'язковими для виконання  всіма державами, що підписали той  або інший акт.

     Найбільш  повний перелік принципів організації  міжнародних економічних відносин відображає Хартія економічних прав і обоє 'язків держав - документ, прийнятий IV Спеціальною Сесією Генеральної Асамблеї ООН (1974), отже, зазначені вище принципи такі: суверенітет; територіальна цілісність і політична незалежність держав; суверенна рівність усіх держав; ненапад і невтручання у внутрішні справи; взаємна і справедлива вигода; мирне співіснування; рівноправність і самовизначення народів; мирне регулювання спорів; усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили і позбавляє націю засобів для її нормального розвитку; сумлінне виконання міжнародних зобов'язань; повага до прав людини та основних свобод; відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу; сприяння міжнародній соціальній справедливості; міжнародне співробітництво з метою розвитку; вільний доступ до морів для країн, що їх не мають.

     Значна  частина специфічних принципів  діє на регіональному рівні. Для  України особливий інтерес становлять принципи ЗЕД у Європейському  Союзі, які містяться в так  званій Білій книзі (1985) і включають: контроль і оформлення документів на товари, що перетинають національні кордони; свободу пересування осіб для працевлаштування або постійне місце проживання в будь-якій країні; уніфікацію технічних норм і стандартів; відкриття споживчих ринків; лібералізацію фінансових послуг; поступове відкриття ринку інформаційних послуг; лібералізацію транспортних послуг; створення сприятливих умов для промислового співробітництва з урахуванням законодавства про права на інтелектуальну і промислову власність; усунення фіскальних бар'єрів.

     Національні принципи ЗЕД закріплюються в  законодавчих актах відповідних  країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми  державного регулювання ЗЕД, то існує  і відповідна правова основа таких дій [14, c. 44].

     У фінансовій системі України центральне місце займає державний бюджет, він  є найбільшим централізованим фондом грошових коштів. Поряд із фінансами, державний бюджет є самостійною  економічною категорією і втілює фінансові відносини, що виникають при утворенні централізованого фонду грошових ресурсів країни та його використанням на загальнодержавні потреби. Бюджетні відносини складаються між державою, з одного боку, і підприємствами, установами, організаціями, населеням — з другого боку, з приводу сплати податків, зборів, а також при використанні бюджетних коштів.

       Державний бюджет, як фонд грошових  коштів, має специфічні ознаки:

      1) великі розміри;

      2) має силу закону;

      3) в складі бюджету утворюються  бюджетні резерви, що сприяє зміцненню його стійкості.

     Одним із джерел доходів до Державного бюджету  є доходи від ЗЕД.

     На  сучасному етапі в розвинених країнах непрямі податки є  однією з головних форм оподаткування, в тому числі зовнішньоекономічної діяльності. Доцільність використання надходжень від зовнішньої торгівлі як джерела поповнення державного бюджету досліджено у працях таких учених, як О.П. Гребельника, В.Є. Новицького, П.В. Пашка та інших [34, c. 218].

     В Україні у процесі становлення  ринкової економіки митні податки  виступають інструментом мобілізації частини створеного валового внутрішнього продукту до державного бюджету. Динаміка надходжень митних платежів від зовнішньоекономічної діяльності за останні роки свідчить про зростання їх ролі в наповненні дохідної частини Державного бюджету.

     Основну частку надходжень до Державного бюджету від загального обсягу платежів, що адмініструються Державною митною службою забезпечили податок на додану вартість з увезених в Україну товарів. Якщо Україна буде здійснювати ефективну зовнішньоекономічну діяльність, то і значення її у формуванні доходів Державного бюджету буде зростати. Зовнішньоекономічна діяльність у формуванні доходів Державного бюджету має велике значення, адже в країні відбувається зміцнення і нарощування експортного потенціалу, здійснюється розширення самостійності суб'єктів господарювання у провадженні зовнішньоекономічної діяльності, спостерігається підвищення конкурентоспроможності виробничо-господарського комплексу країни взагалі та суб'єктів її господарювання зокрема, а це все сприяє збільшенню дохідної частини бюджету [24, c.19].

     Отже, зовнішньоекономічна діяльність являє  собою сукупність форм, засобів і методів зовнішньоекономічних відносин між країнами і відображає систему економічних взаємин, що виникають внаслідок руху ресурсів всіх видів між державами та економічними суб'єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють всі сфери економічного життя держави і передусім виробничу, торговельну, інвестиційну та фінансову діяльність. Зовнішньоекономічна діяльність має важливе значення у формуванні доходів Державного бюджету України, оскільки на сучасному етапі непрямі податки є однією з головних форм оподаткування, в тому числі зовнішньоекономічної діяльності, тому є доцільним використання надходжень від зовнішньої торгівлі як джерела поповнення Державного бюджету України.

     РОЗДІЛ 2

     АНАЛІЗ  НАДХОДЖЕНЬ ВІД ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ 

     Зовнішньоекономічна діяльність для України є дуже важливою, адже завдяки їй значно поповнюється Державний бюджет. Доцільність використання надходжень від зовнішньої торгівлі як джерела поповнення державної скарбниці обговорюється у працях таких учених, як О. П. Гребельник, В. Є. Новицький, П. В. Пашко [34, c. 218], інших українських та зарубіжних дослідників.

     Одними  із видів зовнішньоекономічної діяльності – експортно – імпортні операції є головним джерелом доходів Державного бюджету від зовнішньоекономічної діяльності.

     Однією  з особливостей сучасного етапу  економічного розвитку є швидке зростання  обсягів міжнародних економічних контактів, подальший розвиток світового поділу праці, поглиблення економічної взаємозалежності держав. Кінцевим результатом такого процесу має стати вільне переміщення товарів, послуг, об’єктів інтелектуальної власності, капіталів, робочої сили через території різних держав та поступове зникнення торговельних бар’єрів між ними. У цю систему поступово інтегрується й українська економіка [36].

     Одним із значних джерел надходження коштів до Державного бюджету є надходження  від зовнішньоекономічної діяльності. Адже Україна співпрацює з великою кількістю країн на зовнішньому ринку, і ця співпраця в свою чергу приносить певні доходи.

     Розглянемо  яку частину в доходах Державного бюджету у 2008 – 2010 роках складають  надходження від зовнішньоекономічної діяльності (табл. 2.1).

      Таблиця 2.1

     Надходження коштів до Державного бюджету України від зовнішньоекономічної діяльності у 2008 – 2010 роках*

     * Розрахованоавтором на основі [2,3,4].

     Із  наведеної вище таблиці 2.1 ми бачимо, що надходження до Державного бюджету  від зовнішньоекономічної діяльності є досить значними. І за аналізований нами період 2008 – 2010 роки ми спостерігаємо збільшення суми та питомої ваги надходжень до Державного бюджету від зовнішньоекономічної діяльності. Якщо у 2008 році питома вага надходжень від зовнішньоекономічної діяльності до Державного бюджету становила 36,88%, то у 2010 році вона збільшилася на 8,35% і дорівнює 45,23%, а це означає, що діяльність України на зовнішньому ринку має позитивні тенденції.

     На  основі даних таблиці 2.1 розглянемо динаміку надходжень до Державного бюджету  від зовнішньоекономічної діяльності за 2008 – 2009 роки (рис. 2.1). 

     Рис. 2.1. Динаміка надходжень до Державного бюджету від зовнішньоекономічної діяльності за 2008 – 2009 роки*

     * Побудовано автором на основі даних табл. 2.1.

     На  рисунку 2.1 ми спостерігаємо тенденцію  збільшення суми надходжень до Державного бюджету від зовнішньоекономічної діяльності за аналізований нами період, яке спричинене розширенням зони діяльності України на зовнішньому ринку. Якщо у 2008 році вона становила 85546311 тис. грн.. то у 2010 році в порівнянні з 2008 роком вона збільшилася на 29799099 тис. грн. і становить 115345410 тис. грн., що безумовно є позитивним показником, як для розвитку зовнішньоекономічної діяльності України, так і для економіки країни загалом.

     Далі  ми будемо аналізувати, від якого  виду зовнішньоекономічної діяльності, та яка сума коштів надходить до Державного бюджету.

     В Україні у процесі становлення  ринкової економіки митні податки  виступають інструментом мобілізації  валового внутрішнього продукту до державного бюджету України. Митні податки  – це непрямі податки, які нараховуються  при переміщенні предметів і послуг через митний кордон: податок на додану вартість, акцизний збір, ввізне та вивізне мита [26.C. 56 - 59]. Динаміка надходжень платежів від зовнішньоекономічної діяльності за останні роки свідчить про зростання їх ролі в наповненні доходної частини Державного бюджету. Цій тенденції повністю відповідає щорічне зростання питомої ваги платежів, що адмініструються Державною митною службою, в державному та зведеному бюджетах (табл.2.2).

     Таблиця 2.2

     Динаміка  надходження платежів до Державного бюджету, що адмініструються Державною митною службою України, за 2006–2010 рр.*

     *Розраховано автором на основі [45].

     Таке  зростання пояснюється, перш за все, пожвавленням зовнішньоекономічної діяльності та зростанням обсягів експорту й імпорту товарів, яке простежувалося  в останні роки.