Аналіз і прогнозування комплексного соціально-економічного розвитку регіону

     3. Аналіз і прогнозування  комплексного соціально-економічного розвитку регіону 

     Моніторинг, аналіз і прогнозування  соціально-економічного розвитку

• Призначення
• Опис
• Переваги

     Призначення

     Для прийняття обґрунтованих управлінських  рішень регіональні органи влади  мають володіти повною інформацією  стосовно динаміки макроекономічних і  регіональних індикаторів соціально-економічного і бюджетно-фінансового розвитку та мати можливість здійснювати аналіз, моделювання і прогнозування  за зазначеними параметрами.Ефективну підтримку у вирішенні подібних завдань може забезпечити застосування сучасних інформаційних технологій. Системи автоматизації аналітичної та прогнозної діяльності фахівців та керівництва органів державної влади дозволяють організувати процеси збору, зберігання і обробки необхідної інформації та використовувати отримані результати під час прийняття управлінських рішень.

     Розроблена  «Прогнозом» система призначена для інформаційної та програмної підтримки прийняття регіональними органами влади стратегічних і оперативних управлінських рішень з управління процесами соціально-економічного розвитку.

     Основні завдання:

• Моніторинг основних показників суспільного виробництва, соціально-економічного і фінансового розвитку регіону, виконання цільових програм і основних індикаторів розвитку економіки регіону;
• Формування зведених і комплексних оцінок рівня соціально-економічного розвитку, рівня і якості життя, а також податкового потенціалу територій;
• Порівняльний аналіз соціально-економічного розвитку регіону з іншими регіонами, зведеними даними по країні в цілому;
• Виявлення і статистична оцінка ступеню взаємозалежності показників (факторний аналіз), оцінка чутливості показника, що аналізується, до зміни факторів, які впливають на його значення;
• Багатоваріантне короткострокове і середньострокове прогнозування основних соціально-економічних і бюджетно-фінансових показників розвитку регіону з урахуванням зміни зовнішніх факторів впливу.

     Опис

     Система складається з наступних підсистем:

• Підсистема моніторингу;
• Аналітична підсистема;
• Підсистема моделювання і прогнозування («Що буде, якщо..?»);
• Підсистема виведення даних.

     Робота  всіх інтегрованих підсистем здійснюється на основі єдиного централізованого сховища даних (ЦСД), що створює інформаційний простір для рішення усіх видів аналітичних завдань.

     Підсистема моніторингу дозволяє відслідковувати тенденції зміни соціально-економічної інформації розвитку регіону за різні періоди часу, забезпечує формування паспортів регіону (держави) і його муніципальних утворень, а також зведених форм показників економічного і фінансово-бюджетного розвитку регіону в динаміці, виведення інформації у вигляді зведених OLAP-таблиць.

     Основні завдання:

• Моніторинг основних показників суспільного виробництва, соціально-економічного і фінансового розвитку регіону;
• Побудова зведених форм показників суспільного виробництва, соціально-економічного і фінансово-бюджетного розвитку регіону в територіальному і галузевому розрізах у динаміці;
• Формування паспортів адміністративно-територіальних одиниць та муніципальних утворень;
• Ведення реєстру основних підприємств регіону;
• Моніторинг цільових (регіональних, муніципальних, галузевих) програм, інвестиційних проектів і бізнес-планів.

     Пiдсистема аналізу забезпечує можливість формування динамічних аналітичних текстових записок. Вони є елементами експертної системи, що формуються на основі системи бази знань і дозволяють робити висновки щодо якісних характеристик розвитку регіону, галузі або муніципального утворення.

     Інтерфейс користувача для роботи зі звітами  виконаний у єдиному стилі із застосуванням єдиної гами кольорів і зручного механізму гіперпосилань, які дозволяють здійснювати навігацію як всередині звіту, так і між звітами.

     Основні завдання:

• Комплексний аналіз поточної соціально-економічної ситуації у регіоні (динамічний, структурний, кластерний, факторний аналіз основних соціально-економічних показників розвитку регіону та його муніципальних утворень);
• Оцінка чутливості основних соціально-економічних і фінансових показників до зміни факторів, що впливають на їх значення (аналіз виконання бюджету у залежності від валютних курсів, цін на енергоресурси, інфляції тощо);
• Комплексний аналіз соціально-економічного розвитку регіону (формування інтегральних оцінок рівня соціально-економічного розвитку);
• Оцінка інвестиційної привабливості регіону;
• Оцінка рівня і якості життя жителів регіону;
• Оцінка податкового потенціалу та рівня бюджетної забезпеченості регіону.

     Підсистема моделювання і прогнозування є інструментом сценарного моделювання соціально-економічного і бюджетно-фінансового стану регіону (по галузях, муніципальних утвореннях, рівнях бюджету тощо) та його прогнозування на короткострокову і середньострокову перспективу (за принципом «Що буде, якщо...?») в залежності від сценарних параметрів на основі комплексу імітаційних моделей.

     Задача  короткострокового прогнозування  призначена для оперативної оцінки основних показників соціально-економічного розвитку регіону і створення на її основі річних прогнозів. Підсистема оперативного прогнозування дозволяє оцінити динаміку зміни показників, що аналізуються, протягом року і у випадку різких відхилень від запланованого курсу вчасно прийняти необхідні рішення. Перелік показників задачі короткострокового прогнозування відповідає набору показників стандартних звітних форм уповноваженого державного органу в сфері економічної політики.

     Сценарні  умови соціально-економічного розвитку суб'єкта формуються за наступними блоками:

• Зовнішні умови (умови зовнішньої торгівлі, кон'юнктура світових ринків, макроекономічні показники та ін.);
• Керуючі впливи з боку регіональних і місцевих органів влади (інвестиційна політика, бюджетна політика, податкова політика, грошово-кредитна політика, соціальна політика, тарифна політика).

     При роботі з інструментом моделювання  користувач, що не є фахівцем в області інформаційних технологій, може самостійно описувати нові або корегувати існуючі моделі з використанням простого графічного інтерфейсу. Система підтримує моделі, рівняння яких можуть змінюватися у часі. Це необхідно для корегування моделей відповідно до чинного законодавства (наприклад, у випадку зміни ставок оподаткування).

     Підсистема виведення даних дозволяє відображати результати прогнозно-аналітичних розрахунків. У системі підтримуються різні способи візуалізації даних: табличне представлення, ділова графіка, картографія, мультимедійне відображення, WEB-представлення тощо.

     На  основі WEB-технологій здійснюється оперативний  локальний або віддалений доступ користувачів (районних адміністрацій  регіону країни) до готових звітних  документів та інформаційних ресурсів.

     Переваги 

• Комплексна  реалізація різних методів аналітичної обробки даних (моніторинг, аналіз, планування, моделювання і прогнозування) у єдину аналітичну систему;
• Широке використання методів сценарного («Що буде, якщо..?») моделювання для формування оперативних і стратегічних прогнозів і планів розвитку регіону з урахуванням зовнішніх факторів впливу і стратегічних цілей, що поставлені керівництвом регіону та країни;
• Можливість інтеграції існуючих програмних комплексів, баз даних і нових розробок у єдину систему;
• Відкритість системи для змін. Користувачі системи можуть самостійно створювати нові візуальні представлення даних, змінювати алгоритми розрахунку та рівняння моделей без залучення фахівців «Прогнозу»;
• Гнучкість структури системи. Для створення системи використовується Аналітичний комплекс ПРОГНОЗ, у якому реалізовані всі необхідні компоненти для створення аналітичних систем. Це дозволяє оперативно створювати аналітичні системи, які задовольняють вимогам конкретного замовника;
• Розгалуженість мережі, що складається з установлених екземплярів системи.

     У сучасних умовах у процесі розробки прогнозів важливого значення

     набуває подальший розвиток і вдосконалення  методології прогнозування.

     Методологічні питання прогнозування соціально-економічного розвитку ре-

     гіонів  ще далекі від оптимального вирішення. Складнощі полягають в тому,

     що  розвиток не може бути зведений до кількісного  збільшення показників, а

     обов'язково передбачає структурні зміни. Розвиток включає появу нових еле-Науковий вісник, 2004, вип. 14.7

     4. Економіка, планування і управління  в лісовиробничому комплексі 167

     ментів,  а глибока структурна перебудова обов'язково характеризується тим,

     що  такі елементи, які до деякого часу не мали важливого значення, виходять

     на  ключові позиції і істотно  впливають на процеси соціально-економічного

     розвитку  регіонів.

     Основним  завданням у прогнозуванні соціально-економічного розвит-

     ку  регіону є визначення кількісних параметрів і показників розвитку регі-

     ональної  системи у перспективі.  Можуть розглядатися два типи прогнозів:

     загальноекономічні  прогнози розвитку регіональної системи  в цілому і прог-

     нози  розвитку окремих галузей і сфер регіонального господарства. Основою

     загальноекономічних прогнозів є розроблення сценаріїв  перспективного роз-

     витку, в основу яких повинні бути покладені  вірогідні ситуації майбутнього

     розвитку  самої регіональної системи, її взаємозв'язки з іншими системами.

     У рамках загальноекономічного прогнозу повинні визначатись най-

     більш загальні показники,  які можуть служити орієнтирами для подальшої

     розробки  окремих програм. Ці дані можуть бути інформаційною основою для

     прогнозування розвитку окремих ланок регіональної системи.

     Важливою  особливістю прогнозування соціально-економічного роз-

     витку є необхідність прогнозування регіонального  розвитку не просто як са-

     мостійної системи, але як частини національної економіки. У системі управ-

     ління національною економікою та розвитком  регіональних соціально-еконо-

     мічних систем особливе значення належить довготерміновим прогнозам. Під-

     вищення ролі довготермінових прогнозів  викликане умовами становлення

     ринкової  економіки,  суперечливістю цих процесів,  а головне,  відсутністю

     довготривалих орієнтирів, які сприяли б зростанню економіки.

     У довготерміновому прогнозуванні має  домінувати підхід від загаль-

     ного  до часткового,  від варіантів  розвитку соціально-економічної системи

     країни  до обґрунтування прогнозу в рамках конкретного регіону з врахуван-

     ням його специфічних особливостей. Системний  підхід до прогнозування со-

     ціально-економічного розвитку регіону – це, у першу чергу, спосіб представ-

     лення відповідних задач прогнозування,  які вимагають врахування як внут-

     рішніх, так і зовнішніх факторів.

     Всі етапи процесу розроблення прогнозу вимагають узгодження з пос-

     тавленими завданнями та визначеними цілями. При цьому в одних випадках

     на основі поставленої мети прогнозуються шляхи її досягнення,  в інших –

     процес  прогнозування здійснюється для  того,  щоб визначити бажану мету,

     яка відповідає потребам соціально-економічного розвитку системи. У першо-

     му  випадку йдеться про нормативне прогнозування, у другому – про  дослід-

     не. Поєднання нормативного і дослідного прогнозування дає змогу найбільш

     ефективно визначити тенденції розвитку великих  систем.

     При прогнозуванні соціально-економічного розвитку регіону важливе

     значення  має принцип черговості постановки задач прогнозування.  За оцін-

     кою спеціалістів,  нараховується більш ніж 150 методів прогнозування,  хоча

     на  практиці використовується 10-15.  Серед  них можна виділити інтуїтивні,

     аналітичні  і статистичні, які включають  такі групи методів: Український  державний лісотехнічний університет

     168 Збірник науково-технічних праць

     ● інтуїтивні – методи експертних оцінок, методи історичних та географічних

     аналогій;

     ● аналітичні – сіткові методи, матричні методи, методи ігрового моделюван-

     ня, методи оптимізації;

     ● статистичні – методи екстраполяції, методи кореляції і регресії.

     Інтуїтивні  методи використовуються у випадках неможливості кіль-

     кісної  оцінки окремих явищ  (процесів) або  неможливості врахувати і значну

     кількість факторів через складності об'єктів.  Ці методи базуються на вико-

     ристанні  експертних оцінок.

     Суть  методу експертних оцінок полягає у здійсненні експертизи  (ана-

     лізу  явищ, об'єктів, процесів та можливих шляхів їх розвитку) окремими фа-

     хівцями  (індивідуальна експертна оцінка),  або групою фахівців  (колективна

     експертна оцінка).  За допомогою цього методу виявляються особливості

     прогнозних  завдань і систематизується інформація,  необхідна для розробки

     стратегії соціально-економічного розвитку регіону,  а також для прийняття

     управлінських рішень за її реалізації. Хоча отримані результати експертного

     аналізу носять певною мірою суб'єктивний характер,  його переваги поляга-

     ють в отриманні незалежних та фахових  оцінок.

     При здійсненні експертних оцінок перевагу має фаховість експертів, а

     не  їх кількість. Однак при проведенні експертної оцінки залучається якомога

     більша  кількість експертів – спеціалістів різного профілю з метою отримання

     комплексної оцінки досліджуваних проблем. Якість експертних оцінок зале-

     жить, по-перше, від рівня фаховості і знань експерта; по-друге, від рівня во-

     лодіння інформацією про об'єкт дослідження, але цей вид оцінки дуже важ-

     ливий тому, що він:

     ● забезпечує зворотний зв'язок розробників стратегії з населенням регіону;

     ● дає змогу відстежувати таку інформацію, яку неможливо отримати з матері-

     алів  статистичної звітності, фондових та нормативних  матеріалів;

     ● надає більш широкий діапазон критеріїв оцінок;

     ● розкриває перспективне бачення розвитку оцінюваних позицій.

     Метод експертних оцінок є одним з новітніх методів ситуаційного

     аналізу,  придатним до використання з метою  з'ясування ступеня гостроти

     проблем розвитку об'єкта у процесі розробки стратегії регіону. Відомі в ос-

     новному два види експертних оцінок: індивідуальні  і групові. Методи індиві-

     дуальних  експертних оцінок, у свою чергу, діляться на аналітичні експертні

     оцінки,  інтерв'ю,  парні порівняння та інші.  Методи колективної експертної

     оцінки  включають метод комісії,  метод  Дельфі,  Паттерн та інші. Метод  ін-

     терв'ю  передбачає бесіду організатора експертизи з спеціалістом-експертом у

     певній  сфері знання. Метод аналітичних  записок  (оцінок) передбачає можли-

     вість довготермінової та ретельної роботи експерта над поставленими запи-

     таннями.  Суть методу комісії полягає в тому,  що спеціалісти погоджують

     свою  думку про стан будь-якого процесу  в майбутньому або шляхах і  мето-

     дах досягнення цілей у відкритій дискусії. 

     Сутність  і принципи формування господарського механізму

     В основі розвитку економіки підприємства лежать об'єктивні економічні закони розвитку суспільного виробництва. Керувати економікою на будь-якому організаційному рівні - це значить надходити у виробництві так, як вимагають економічні закони, одним з яких є, наприклад, закон випереджаючого зростання продуктивності праці в порівнянні із зростанням заробітної плати. Його порушення призведе до порушення грошового обігу, появи в зверненні так званих "зайвих грошей", породить незадоволений попит, дефіцит багатьох видів продукції та інші негативні явища. Пізнанням економічних законів займається економічна наука.

     4) 4. Загальні принципи формування механізму господарського керування регіоном  
У практиці господарської діяльності люди стикаються не з самими економічними законами в їх загальній характеристиці, а з формами їх прояву та методами використання. Закон вартості, наприклад, об'єктивно вимагає, щоб продукція реалізувалася за вартістю відповідно до витраченим на її виробництво суспільно необхідним працею. У реальному житті люди мають справу не з самою вартістю, а з формою її прояву - ціною. Ціна - об'єктивна економічна категорія, форма практичного використання закону вартості. Звідси виникає необхідність оволодіння механізму ціноутворення, використання цін у регулюванні економіки. Аналогічно іде справа з використанням інших економічних законів - закону розподілу по праці, закону зростання продуктивності праці і т.п.

     Для розумного і ефективного  господарювання економічна наука і практика виробила відповідний  господарський механізм, своєрідний інструментарій використання економічних законів. Цей інструментарій є не що інше, як сукупність різних форм методів, за допомогою яких керуючий суб'єкт (держава, органи управління галузі, підприємства) цілеспрямовано впливає на об'єкт економічного управління - народне господарство в цілому, його галузі, підприємства.

     Під формами розуміються різні економічні категорії, через які в господарському житті проявляється дію економічних законів - різні види планів, їх показники, норми і нормативи, заробітна плата, премії, економічні оцінки ресурсів, ціни, податки, прибуток, фінанси, кредити та ін

     Під методами господарювання розуміються способи впливу на виробництво, в процесі якого використовуються перераховані вище форми - планування, госпрозрахунок, стимулювання, ціноутворення, нормування та ін

     Все різноманіття форм і методів можна розділити на дві групи:

     1 ) Адміністративні.

     2) Економічні.

     Адміністративні методи засновані  на авторитеті влади  керівника і за своєю природою носить примусовий (директивний  характер). Інструментами адміністративного керівництва є централізовані планові завдання, постанови, накази, розпорядження, вказівки, інструкції.

     Економічні  методи - це методи непрямого  впливу на економіку. Вони базуються на використанні економічних (матеріальних) інтересів - колективних і особистих. Інструментами економічного керівництва є економічні важелі і стимули - госпрозрахунок, матеріальна зацікавленість. заробітна плата, премії, ціна, прибуток, економічні нормативи та ін

     Слід  зазначити, що адміністративні  та економічні методи органічно переплітаються. Вони не взаємно виключають одне одного.

     Контроль  діяльності підприємства за допомогою адміністративно-розпорядчих методів гальмує розвиток виробництва, сковує ініціативу і заповзятливість. Непряме регулювання виробництва через економічні важелі і стимули без певної регламентації веде до зниження цілеспрямованості, особливо в довгостроковому плані. породжує елементи стихійності.

     Таким чином, господарський  механізм являє собою  сукупність різних форм і методів, що використовуються для свідомого, цілеспрямованого впливу на економіку з метою всесвітньої її інтенсифікації про підвищення ефективності.

     Соціально-економічна природа господарського механізму визначається пануючими відносинами власності на засоби виробництва. Кожному способу виробництва суттєвий власний господарський механізм.

     Ядром господарського механізму, що визначає його результативність, є система стимулів, які формують спонукальні  мотиви досягнення високих  кінцевих результатів. Від дієвості цих стимулів, їх в'язі з об'єктивно існуючими, постійно змінюються інтересами людей залежить результат виробничої діяльності.

     Виділимо  деякі загальні принципи формування господарського механізму, характерні як для галузі, регіону. так і для окремого підприємства або його підрозділу:

     - по-перше, господарський  механізм на будь-який  щаблі ієрархії  повинен бути зорієнтованим  на досягнення  різноманітних, взаємозв'язаних і періодично змінюються цілей виробничої системи даного рівня, тобто на досягнення кінцевого. а не проміжного результату виробничої діяльності;

     - по-друге, господарський  механізм повинен  погоджувати з  об'єктивно існуючим  неспівпаданням і  суперечливістю інтересів  різних ланок виробництва, груп та окремих працівників, виробляючи порядок застосування того чи іншого стимулу. Ігнорування цієї вимоги може обернутися значними економічними, соціальними, екологічними втратами. Тому дуже важливим є наукове обгрунтування умов застосування різних довготривалих нормативів, порядку їх визначення, рівня стабільності і гнучкості цін, процентних ставок, податків, пільг, санкцій тощо;

     - по-третє, господарський механізм повинен виробляти також способи впливу на процес залучення у виробництво різного роду ресурсів, які стимулювали б, з одного боку, прагнення трудових колективів і окремих працівників до максимально можливого при даному рівні розвитку виробничої системи наближенню до мети, з іншого боку - прагнення до мінімально необхідного залученню у виробничий процес кількості живої і матеріалізованої праці. А саме, господарський механізм за допомогою стимулів повинен забезпечувати ефективне й якісне функціонування виробничих систем;