Аналіз ділової активності підприємства. 2

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………....3

1. Сутність, цілі та критерії оцінки ділової активності підприємства……………………………………………………………………....4

2. Характеристика основних показників ділової активності підприємства………………………………………………………………………8

3. Напрямки підвищення  ділової активності підприємства……….…13

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….…16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...…17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства та його розвиток здійснюються за рахунок самофінансування, а при недостатності власних  фінансових ресурсів – за рахунок  позикових коштів, важливою аналітичною  характеристикою є фінансова  стійкість підприємства.

Термін «ділова активність» почав використовуватися у вітчизняній аналітичній літературі порівняно недавно, що спричинено впровадженням широко відомих у різних країнах світу методик аналізу фінансової звітності на основі системи аналітичних коефіцієнтів.

Проблеми визначення сутності та оцінювання ділової активності розглянуті в працях зарубіжних вчених-економістів, зокрема таких як Д.А.Дакер, Е.Дж. Долан, К.Д.Кемпбел, Р. Дж.Кемпбел, Л. А.Беренстайн, А.Д.Шеремет, В.В.Ковальов, Г.В.Савицька, Р.С.Сайфулін, Н.М.Дєєва, О.І.Дедіков, К.В.Ізмайлова  та ін. Розробці окремих аспектів даної  проблеми присвячені наукові праці  і вітчизняних економістів: Т.А.Лахтіонової, Р.О.Костирко, М.Д.Білик, О.В.Павловської, Н.Ю. Невмержицької, Є.В.Мниха, Н.М.Притуляк, В.О.Подольської, О.В.Яріш, A.M. Поддєрьогіна та ін.

У той же час оцінювання ділової активності залишається  слабо розробленим, оскільки кожен  з авторів пропонує різні методики розрахунку її показників, які в  основному характеризують тільки окремі аспекти ефективності окремого суб'єкта господарювання. Внаслідок економічної  нестабільності в країні практично  відсутнє довгострокове прогнозування  показників, які характеризують економічну ефективність підприємств.

Метою реферату є аналіз теоретичних підходів до визначення сутності ділової активності суб’єкта господарювання та формування показників ділової активності в процесі оцінювання фінансового стану підприємства, та визначення напрямів підвищення ділової активності підприємства.

 

1. Сутність, цілі та критерії  оцінки ділової активності підприємства

 

Стабільність фінансового  стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою  його діловою активністю, що залежить від ринків збуту продукції, його ділової репутації, ступеня виконання  плану за основними показниками  господарської діяльності, рівня  ефективності використання ресурсів і  стабільності економічного зростання.

Економічна наука до кінця XX століття не приділяла достатньо уваги розгляду ділової активності підприємств і підприємців як особливої категорії соціально-економічних відносин. Недостатньою була глибина пророблення багатьох аспектів ділової активності, незважаючи на її об'єктивне існування. Тим часом ділова активність у ході еволюції людства й світового господарства зазнавала суттєвих якісних змін й відігравала вирішальну роль у його прогресі.

Термін «ділова активність»  з'явився в Україні в 90-і роки з  розвитком підприємництва й виникненням  таких понять, як діловий ризик  і діловий крах, запобігання якого  вимагає активних дій від підприємців. Термін «ділова активність» прийшов у вітчизняний економічний лексикон зі світової практики у зв'язку з реформуванням економіки й формуванням ринкових відносин.

Ділова активність — це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства, а тому визначається системою таких  критеріїв, як місце підприємства на ринку конкретних товарів, географія  ділових відносин, репутація підприємства як партнера, активність іноваційно-інвестиційної  діяльності, конкурентоспроможність.

Оцінка ділової активності передбачає визначення результативності діяльності суб’єкта господарювання шляхом застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, що формують оптимальне співвідношення темпів зростання основних показників, а також зумовлюють проміжні та кінцеві результати діяльності.

Фактори, що впливають на рівень ділової активності, поділяють  на: зовнішні, які не залежать від діяльності суб’єктів господарювання, та внутрішні, які безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємств.

Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на діяльність підприємства, формують його бізнес-середовище, яке фактично визначає становище підприємства на ринку, його економічний потенціал та фінансове благополуччя [1].

Зовнішні фактори:

– міжнародного рівня, які поєднують у собі загальноекономічні чинники, вплив міжнародної політики та конкуренції;

– національні, що включають політичні, економічні, демографічні чинники;

– ринкові, до яких належать конкурентні, науково-технічні та споживчі чинники.

До внутрішніх факторів відносять:

– конкурентну позицію підприємства;

– принципи дієвості;

– ресурси та їх використання;

– маркетингову ситуацію й політику;

– фінансовий менеджмент

В умовах нестабільної економіки  рівень ділової активності можна кваліфікувати як:

1) високий (достатній);

2) середній (задовільний);

3) низький (незадовільний).

Слід зазначити, що кожному  рівню ділової активності відповідає характерна виробничо-господарська ситуація, у зв'язку з чим виділяють нормальну, проблемну і кризову ситуації.

Нормальна ситуація властива високому рівню ділової активності та означає такий збіг умов і обставин, коли створюються сприятливі умови для функціонування суб'єкта господарювання, за яких формується стійка тенденція підвищення темпів зростання оціночних показників [6].

Проблемна ситуація існує  на підприємстві, рівень ділової активності якого відповідає середньому і визначається як збіг господарських умов та чинників, за яких формується тенденція до погіршення стану підприємства та спостерігається  нестійка динаміка оціночних показників ділової активності

Кризова ситуація характеризує низький рівень ділової активності і виникає в разі відсутності оперативного реагування на стратегічні питання, які потребують термінового вирішення. Її можна визначити як збіг обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників ділової активності та загрожують підприємству банкрутством.

Визначення проблемної, а  тим більше кризової, ситуації при  оцінці стану ділової активності зумовлює необхідність термінового  регулювання виробничо-господарської  діяльності шляхом прийняття оперативних  управлінських рішень.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється на якісному та кількісному рівнях. Якісний рівень оцінки може бути отриманий у результаті порівняння діяльності даної компанії з однотипними за сферою застосування капіталу підприємствами [4]. Такими якісними критеріями є:

– широта ринків збуту продукції;

– наявність продукції, що експортується;

– наявність унікальної продукції, техніко-економічні параметри якої перевищують або відповідають світовим аналогам;

– репутація підприємства;

– стійкість зв’язків з клієнтами, партнерами тощо.

Кількісну оцінку та аналіз ділової активності здійснюють за двома  напрямами:

а) ступенем виконання плану на основі показників, що забезпечують задані темпи їх зростання;

б) рівнем ефективності використання ресурсів.

Найбільш інформативні аналітичні висновки формуються в результаті зіставлення  темпів їх змін. У цьому зв’язку  найоптимальнішим є зіставлення  таких показників:

100 % < Тс.к < Тр < Тп,

де Тс.к — темп зміни сукупного капіталу, авансованого в діяльність підприємства;

Тр — темп зміни обсягів  реалізації продукції;

Тп — темп зміни прибутку.

Перша нерівність (100 %<Тс.к) означає, що економічний потенціал підприємства зростає, тобто розширюються масштаби його діяльності.

Друга нерівність (Тс.к<Тр) вказує на те, що в порівнянні із збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації підвищується більш високими темпами, тобто ресурси комерційної організації використовуються більш ефективно, підвищується віддача з кожної грошової одиниці, вкладеної в компанію.

Із третьої нерівності (Тр<Тп) видно, що прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва та обігу як результат дій, спрямованих на оптимізацію технологічного процесу і взаємовідносин з контрагентами [3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Характеристика основних показників ділової активності підприємства

 

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнти оборотності – система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності [1].

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

- коефіцієнт оборотності активів;

- коефіцієнт оборотності оборотних засобів;

- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

- коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

- коефіцієнт оборотності матеріальних запасів;

- коефіцієнт оборотності основних засобів;

- коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів  – відображає швидкість обороту  сукупного капіталу підприємства, тобто  показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва  й обіг, що приносить відповідний  ефект у вигляді прибутку, або  скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця  активів:

Коа= Чиста виручка від реалізації продукції/ Середньорічна вартість активів

Коефіцієнт оборотності оборотних  засобів характеризує відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції, без урахування податку на додану вартість та акцизного збору до суми оборотних засобів підприємства. Зменшення цього коефіцієнта свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.

Кооз = Виручка від реалізації продукції / Оборотні засоби підпримства

Коефіцієнт оборотності  дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, укладені в розрахунки, тобто  скільки разів ця заборгованість утворюється та погашається протягом року.

Кодз=Чиста виручка від  реалізації продукції/ Середньорічна  сума дебіторської заборгованості ;

Як правило, чим вище цей  показник, тим краще, тому що підприємство швидше одержує оплату по рахунках. З іншого боку, надання покупцям товарного кредиту є одним з інструментів стимулювання збуту, тому важливо знайти оптимальну тривалість кредитного періоду.

Коефіцієнт оборотності кредиторської  заборгованості – показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження – ріст покупок у кредит. Формула розрахунку коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості має вигляд :

Кокз= Чиста виручка від реалізації продукції/ Середньорічна сума кредиторської заборгованості

Період обороту кредиторської  заборгованості визначається як частка від розділу тривалості аналізованого  періоду на коефіцієнт оборотності  кредиторської заборгованості [2].

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів– відображає число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період. Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. У цілому, чим вище показник оборотності матеріальних запасів, тим менше коштів зав’язано в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище підприємства. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів визначається за формулою:

Комз1= Чиста виручка від реалізації продукції/ середньорічна вартість запасів

Більш точно коефіцієнт оборотності  запасів можна оцінити :

Комз2= Собівартість реалізованої продукції/ Середня величина запасів

Коефіцієнт оборотності  основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від  реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коосз = Чиста виручка від реалізації продукції/ середньорічна вартость основних засобів

Коефіцієнт оборотності  власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства [6].

Ковк = Чиста виручка від  реалізації продукції/ середньорічна  величина власного капіталу

Операційний цикл - інтервал часу, протягом якого поточні активи підприємства роблять повний оборот від придбання запасів для  здійснення діяльності до отримання  коштів від реалізації виробленої з  них продукції.

Специфіка операційного циклу  підприємства визначає структуру оборотних коштів.

Тривалість операційного циклу розраховується як сума тривалості виробничого циклу і періоду  обороту дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги [1].

Виробничий цикл починається  з моменту надходження матеріалів на склад підприємства, закінчується в момент відвантаження покупцеві продукції, що була виготовлена з даних матеріалів.

Тривалість виробничого  циклу обчислюється як сума періодів обороту всіх нормованих складових  оборотних коштів (запасів сировини, незавершеного виробництва, запасів готової продукції).

Фінансовий цикл - часовий  інтервал, протягом якого одноразовий  оборот роблять власні оборотні кошти. Фінансовий цикл починається з моменту оплати постачальникам визначених матеріалів (погашення кредиторської заборгованості), закінчується в момент одержання грошей від покупців за відвантажену продукцію (погашення дебіторської заборгованості). Фінансовий цикл починається після закінчення періоду обороту кредиторської заборгованості.

Тривалість фінансового  циклу менше тривалості операційного циклу на величину періоду обороту  кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги з врахуванням  періоду обороту авансів, тобто  більше на період обороту виданих авансів і менше на період обороту авансів отриманих.

Він здійснює вирішальний  вплив на формування величини і структури  власних оборотних коштів.

У тих випадках, коли власні оборотні кошти мають від’ємне значення, поняття фінансового циклу не існує.

Сутність фінансового  циклу полягає в тому, що чим  вище значення фінансового циклу, тим  вище потреба підприємства в грошових коштах для придбання виробничих оборотних засобів [5].

Від’ємне значення тривалості фінансового циклу є свідченням того, що підприємство в середньому отримує від клієнтів гроші раніше, ніж здійснює платежі своїм кредиторам.

Додатнє значення тривалості фінансового циклу виникає в  наслідок значного зниження обсягів  кредиторської заборгованості одночасно  із зростанням дебіторської заборгованості, що призводить до „вимивання” грошей з підприємства, виникненню потреби  в додатковому залученні капіталу для поповнення оборотних коштів.

За умови, якщо фінансовий цикл підприємства дорівнює „0”, терміни  надходження грошових коштів від  дебіторів підприємства співпадають  із термінами їх повернення кредиторам. Це є прийнятною для забезпечення безперервного функціонування підприємства ситуацією, яка, однак, має певний недолік, пов’язаний із неможливістю накопичення  грошових коштів на рахунках.

Для аналізу ділової активності необхідно не тільки розглянути співвідношення тривалості операційного і фінансового  циклів, але і зробити оцінку структури  цих циклів, тобто порівняти між  собою періоди обороту окремих  складових (запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва, запасів  готової продукції, дебіторської і  кредиторської заборгованості).

Одним з важелів поліпшення фінансового стану підприємства є скорочення фінансового циклу  при збереженні певного балансу  між рахунками дебіторів і  кредиторів.

Оскільки тривалість операційного циклу більше тривалості фінансового  циклу на період обороту кредиторської заборгованості, то скорочення фінансового циклу забезпечує зазвичай зменшення операційного циклу. Шляхи скорочення фінансового циклу залежать від термінів обороту його складових.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Напрямки підвищення  ділової активності підприємства

 

Нестабільна економічна ситуація, необхідність гнучкого та постійного реагування на зміну попиту на ринку  товарів та впровадження у виробництво  нових конкурентоспроможних ідей створили об’єктивну необхідність дослідження  ділової активності суб’єктів господарювання. Підтримання або підвищення ділової  активності розглядається як одна з  функціональних стратегічних цілей  підприємства. Саме тому проблеми, пов’язані  із забезпеченням ділової активності потребують подальшого вивчення та розробки економічного механізму їх вирішення, що визначає актуальність досліджуваної  проблематики.

Ефективність діяльності підприємства в значній мірі залежить від розробленої системи шляхів і напрямів їх реалізації щодо раціоналізації рівня ділової активності та своєчасності прийняття оперативних управлінських  рішень. Зростання ділової активності підприємства полягає насамперед у  підвищенні ефективності використання ресурсів підприємства за рахунок прискорення  оборотності ресурсів і скорочення періоду їх обороту.

Підвищення ефективності використання ресурсів підприємство може досягти шляхом скорочення операційного та фінансового циклів. Напрями їх скорочення пов’язані зі скороченням виробничого циклу, зменшенням тривалості обороту дебіторської заборгованості, збільшенням тривалості обороту кредиторської заборгованості [1].

Операційний цикл суттєво  впливає на обсяг, структуру й  ефективність використання матеріальних цінностей. У процесі управління виробничими запасами в межах  операційного циклу необхідно особливо виділити виробничий цикл. На тривалість виробничого циклу насамперед впливає  прискорення оборотності матеріальних цінностей у процесі виробництва продукції.

Прискорення оборотності  матеріальних цінностей досягається  збільшенням частки оборотних активів  з високою оборотністю і зниженням  частки активів, що обертаються повільно. Водночас матеріальні цінності мають бути на такому рівні, щоб можна було забезпечити безперервність процесу виробництва і реалізації продукції.

Ефективна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів підприємства зводяться до їх раціонального використання, ліквідації наднормативних запасів матеріалів, вдосконаленню нормування, поліпшення організації постачання та ін.

Для підвищення ділової активності підприємства важливе значення має  оптимізація дебіторської заборгованості. Для цього підприємство може залучати установи, які стягують борги, за наявністю  документальних підтверджень;  здійснювати  продаж рахунків дебіторів факторинговій  компанії або банку; виставляти рахунок  покупцям одразу ж при продажу  великої кількості товару; страхувати кредити для захисту від значних  збитків з безнадійних боргів; формувати системи штрафних санкцій  за прострочене виконання зобов’язань.

Що стосується ефективності формування та використання кредиторської  заборгованості підприємства, то вона полягає у забезпеченні своєчасного  нарахування і виплати коштів, які входять до її складу. Важливим напрямом також є визначення джерел погашення короткострокових фінансових зобов’язань підприємства. Варто зазначити, що сповільнення кредиторської заборгованості для зменшення фінансового циклу підприємства є допустимим до того рівня, що не чинить негативний вплив на фінансову стійкість підприємства.

Стійке економічне зростання підприємства також є важливою складовою ділової активності. Основним фактором, який забезпечує стійке економічне зростання підприємства, є величина його прибутку. Тому керівництво підприємства повинно ставити перед собою завдання щодо його максимізації. Основні шляхи максимізації фінансових результатів підприємства полягають у  нарощенні випуску продукції з одночасним підвищення її якості, оптимізації виробничих процесів, зниженні собiвартостi виробництва, диверсифікації ринків збуту продукції та проведенні виваженої дивідендної політики підприємства.

Для забезпечення економічної  стійкості підприємства необхідні  гнучкість та швидкість реакції  на зміни кон’юнктури ринку, підвищення конкурентоспроможності виробництва  та продукції, висока інвестиційна активність,  ліквідність та фінансова стабільність [2].

Отже, ділова активність підприємства в ринкових умовах стає інтегральною характеристикою господарюючого суб’єкта щодо його відповідності об’єктивним  економічним умовам. Основними напрямами  зростання ділової активності підприємства є зменшення періоду операційного та фінансового циклів, підвищення ефективності використання майна, максимізація прибутку, підвищення конкурентоспроможності продукції, пошук нових ринків збуту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Ділова активність підприємства може формуватися як інтегральний показник сукупності критеріїв (кількісних та якісних) діяльності підприємства і є одним з вагомих показників стану підприємства як виробничої системи, який визначає перспективи його подальшого розвитку, можливість досягнення стратегічних цілей та завдань.

На підприємстві ділова активність проявляється в динамічності її розвитку, досягненні нею поставлених цілей, що відображають відповідні натуральні й вартісні показники, в ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту своєї продукції. В фінансовому аспекті ділова активність підприємства знаходить своє віддзеркалення, насамперед, у швидкості обороту його коштів, відображає ефективність роботи підприємства відносно величини авансованих ресурсів або відносно величини їх споживання в процесі виробництва.

Оцінка ділової активності дозволяє дослідити результативність управління і ефективність прийнятих  рішень. Застосування результатів оцінки ділової активності слугуватиме  покращенню результативності виробничо-господарської  діяльності і допоможе здобути конкурентні  переваги на сегменті ринку господарювання. При цьому важливим є розуміння  того, що кожне окреме підприємство вимагає індивідуального підходу  до інтеграції та систематизації методик  оцінювання його діяльності.

Підтримування або підвищення ділової активності може розглядатися як одна з функціональних стратегічних цілей підприємства. Зважаючи на це, виникає необхідність комплексно-комбінованої (експертиза кількісних та якісних показників) оцінки такої активності.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Гарасюк О.А. Проблеми щодо сутності поняття «ділова активність підприємства» / Гарасюк О.А., Ігнатенко М.Ю. // Вісник КТУ. – 2010. – № 22. – С. 63. – ISBN 783-502-013-1

2. Заікіна О.О. Роль показників ділової активності в оцінці управління підприємством // Харчова промисловість. – 2008. – №7. – С.144-148 – ISBN 612-331-647-2

3. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – 2-ге вид. – Київ : Знання, 2005. – 456 с. – ISBN 197-966-324-8

4. Костирко Р.О. Фінансовий аналіз: Навч. Посібник. –Х.: Фактор, 2007. –784 с. – ISBN 594-108-912-7

5. Подольська, В. О. Фінансовий аналіз [Teкст] : навчальний посібник / В. О. Подольська, О. В. Яріш ; Мін-во інформатизації України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. – К. : ЦНЛ, 2007. – 388 с. – ISBN 966-364-360-2.

6. Шморгун, Н. П.. Фінансовий аналіз [Текст] : навчальний посібник / Н. П. Шморгун, І. В. Головко. – К. : ЦНЛ, 2006. – 528 с. – ISBN 966-364-333-1.