Аналіз моделей макроекономічного зростання, та їх застосування в Україні

 

 

 

 

 

Реферат

на тему: «Аналіз моделей макроекономічного зростання, та їх застосування в Україні»

 

 

 

 

                                                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

План

Вступ………………………………………………………………………………3

1.Суть макроекономічного аналізу………………………………………………4

2.Макроекономічні моделі……………………………………………………….6

3.Використання макроекономічних моделей в Україні………………….……14

Висновок………………………………………………………………………….19

Джерела…………………………………………………………………………..20

 

Вступ

Макроекономіка  — це одна з наук, що вивчає економіку. Остання е складною системою. Крім макроекономіки, її вивчають багато інших економічних наук: політична економія, мікроекономіка, маркетинг, галузеві та функціональні економіки тощо.

Макроекономіка  як наука спирається передусім на положення та висновки економічної  теорії про розвиток виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних економічних законів та механізм їх застосування у практиці господарювання. Вона також безпосередньо пов'язана з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку. Дає змогу перейти від кількісного до якісного аналізу економічних процесів та явищ.

Макроекономіка  формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Аналізуючи основні фактори і наслідки макроекономічного розвитку, ця наука водночас пропонує певні «рецепти», методи активного впливу на об'єкт свого дослідження, тобто на процес сування у практиці господарювання. Вона також безпосередньо зміст економічної політики держави, макроекономіка виступає її теоретичною основою.

Макроекономічні моделі використовуються в системі макроекономічного  аналізу. Цей аналіз дуже важливий для  економіки будь-якої країни. Моделюючи  певні процеси, ми можемо краще дізнатися  про особливості певного явища, його недоліки.

1. Суть макроекономічного  аналізу

Макроекономічний аналіз оцінює народногосподарський комплекс загалом.  Він вивчає сукупні економічні величини (національний продукт і національний прибуток, сукупне споживання, сукупне інвестування). Він досліджує взаємозв'язки, що формуються між цими величинами, які виражають діяльність цілих груп господарських суб'єктів.

Макроекономічний аналіз розглядає економічні явища з глобальної точки зору. Тут доречна така метафора: він досліджує загальні аспекти лісу незалежно від складових його дерев.

Цей тип аналізу отримав розвиток за останні тридцять років під впливом знаменитї праці Джона Мейнарда Кейнса  "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Він особливо корисний при вивченні економічного зростання, динаміки загальної економічної активності і загального рівня цін.

У чому ж полягає значення макроекономічного аналізу? Хіба глобальні і середні величини, з якими він має справу, не є просто-напросто підсумовуваними показниками і середніми значеннями індивідуальних господарських одиниць? Хіба конкретні ціни, заробітна плата, різні виробництва не являють собою справжню реальність економічного життя, в той час як узагальнені показники і середні величини є швидше штучними конструкціями, що можуть виявитися неточними або брехливими?

Тому питання про те, чим цікавий макроекономічний аналіз і що можна чекати від нього, є цілком правомірним.

Розвиток макроекономічного  аналізу можна пояснити декількома причинами:

- Воно пов'язане насамперед  з міркуваннями економічної політики: державне втручання торкається  всієї економіки або її великі сектори; воно позначається на самих різних економічних рішеннях всіх громадян - їх споживанні, заощадженнях, їх капіталовкладеннях); проблеми, що встають при цьому повинні розглядатися в рамках глобальної теорії. Іншою перевагою такої теорії є можливість використати кількісні показники при підрахунку сукупних величин за допомогою технічних інструментів національного розрахунку.

- Воно пов'язане, по-друге, з теоретичними міркуваннями. Справа в тому, що макроекономічний аналіз може брати до уваги такі факти і труднощі, які не виявляються в індивідуальному плані. Характерні особливості і поведінка якоїсь сукупності не піддаються визначенню за допомогою простого підсумовування характерних особливостей поведінки його складових елементів.

"Хоч ліс і є просто-напросто  сукупністю дерев, -відмічав К. Боулдінг,  - він не виявляє характеру і поведінки окремих дерев. Дерево виходить з сім'я, росте, вмирає і опадає. Збалансований ліс може рости вічно, зберігаючись незмінним в тому, що стосується віку і характеру складаючих його дерев. Коли окремі дерева ростуть, старіють і вмирають, їх замінюють нові особні і ліс залишається все тим же. У лісі спалити окреме дерево майже неможливо - завжди реальна небезпека лісової пожежі. Окреме дерево не впливає на клімат місцевості, де воно росте; ліс на нього впливає".

І Боулдінг робить висновок стосовно економіки:  "Немає жодної іншої науки, де небезпека узагальнення індивідуального досвіду була б так велика, як в економіці. Саме велике джерело помилок економічної думки пов'язане, можливо, з тією трудністю, яку, як бачимо, випробовує людський розум, намагаючись уявити собі замкнену систему як єдине ціле, і з виникаючою на цій основі тенденцією застосувати до суспільства і до економіки загалом висновки, що виникають з індивідуального досвіду".

 

2. Макроекономічні моделі

 

«Модель Домара»

 

Модель Домара ґрунтується на таких засадах:

• на ринку праці існує надлишкова пропозиція, що зумовлює постійний рівень цін, тобто ціни не гнучкі;
• очікування суб'єктів є статичним;
• вибуття капіталу відсутнє;
• інвестиційний лаг відсутній;
• гранична продуктивність капіталу:
• гранична норма заощаджень s' = const

Ця модель ґрунтується  на наявності тільки двох суб'єктів  економіки – домогосподарств  і фірм.

Домогосподарства виконують функцію заощадження згідно з кейнсіанською концепцією, і тому s' = const. Фірми виконують функцію інвестування, забезпечуючи приріст капіталу в поточному періоді за рахунок інвестицій в попередньому періоді, тобто:

 

∆      (1)

 

Приріст інвестицій (∆I) є чинником зростання як попиту так і пропозиції. Приріст сукупного попиту поточного періоду забезпечується приростом інвестицій поточного періоду. Згідно з теорією мультиплікатора, якщо інвестиції поточного періоду збільшились на , то приріст сукупного попиту поточного періоду становитиме:

 

 

   (2)

 

де  m – мультиплікатор інвестицій;

s' – гранична норма заощаджень.

Приріст сукупної пропозиції в поточному періоді забезпечується приростом капіталу поточного періоду, але інвестиціями попереднього періоду.

 

   (3)

 

Рівноважне економічне зростання  буде досягнуто за умови рівності приростів сукупного попиту та сукупної пропозиції, тобто 

або:

 

     (4)

 

Поділивши обидві частини  рівняння на та помноживши на s', матимемо:

 

      (5)

 

Формула (5) є умовою динамічної рівноваги за моделлю Є. Домара.

Економічний зміст цієї формули  в тому, що зростання економіки буде рівноважним за умови, що темп приросту інвестицій (права частина рівняння) буде дорівнювати добутку граничної продуктивності капіталу та граничної норми заощаджень.

Оскільки обидва компоненти лівої частини рівняння за умовою моделі є величинами сталими, то їх добуток також є величиною  сталою. Тому стійкість динамічного  зростання в моделі Є. Домара залежить виключно від очікувань підприємців, їхньої схильності до інвестування, тобто:

 

 

Як показує рівняння, інвестиції, як і обсяг виробництва та доходу, зростають з однаковим темпом. Така рівновага може виявитись нестійкою  за умови відхилення темпів зростання  планових інвестицій приватного сектору  від рівня, заданого моделлю. Тоді відновлення  порушеної рівноваги вимагатиме втручання держави.

«Модель Р. Харрода»

 

Модель Р. Харрода була запропонована ним у 1939 р. Вона ґрунтується на таких самих передумовах, що і модель Є.Домара.

Особливості моделі Р.Харрода:

• на відміну від моделі Домара, яка базується на інвестиційній функції, заданій екзогенно, ця модель використовує ендогенну інвестиційну функцію;
• попередня модель ґрунтувалась на принципі мультиплікатора, ця ж – на принципі акселератора;
• модель Домара виходила із незмінності очікувань підприємців, а модель Харрода – із змін, що відбуваються в їхніх очікуваннях.

Як і у попередній моделі, у моделі Харрода економіка представлена двома суб'єктами: фірмами і домогосподарствами.

Фірми у цій моделі пред'являють  інвестиційний попит відповідно до теорії акселератора. Обсяг інвестицій поточного періоду (І ) залежить від обсягу очікуваного доходу в поточному періоді. Це означає, що будь-яке зростання доходу зумовлює зростання обсягу інвестиційного попиту пропорційно до зміни доходу і, навпаки, тобто:

 

 

де  β – акселератор.

Підприємці планують зростання  обсягів виробництва, виходячи із ситуації в економіці, що склалася в попередньому періоді.

Якщо їх прогнози у попередньому періоді виявилися правильними  і попит був урівноважений  із пропозицією, то в поточному періоді  підприємці залишать темпи приросту обсягів виробництва незмінними.

Якщо попит перевищував  пропозицію в попередньому періоді, підприємці збільшать темпи приросту виробництва. І, навпаки, якщо попит  був меншим за пропозицію, вони вимушені будуть зменшувати темпи приросту виробництва.

Вираз Р. Харрод назвав гарантованим темпом економічного зростання. Підтримуючи його, підприємці будуть задоволені своїми інвестиційними рішеннями. Їх сподівання здійсняться, бо сукупний попит буде урівноважений із сукупною пропозицією.

Цей темп забезпечує динамічну  рівновагу та повне використання усіх виробничих потужностей. Але повна  зайнятість при цьому досягається  не завжди.

Темп економічного зростання, при якому інвестиційні витрати  будуть достатні для забезпечення повної зайнятості, Р. Харрод назвав природним  темпом.

Якщо фактичний темп економічного зростання дорівнює гарантованому, то такий стан прийнятий для підприємців, оскільки забезпечує повне використання капіталу, але не задовольняє найманих працівників, оскільки існує вимушене безробіття.

Якщо гарантований темп буде перевищувати природний, то матиме місце  дефіцит трудових ресурсів. Тоді фактичний  темп буде нижчим гарантованого. Очікування підприємців не виправдаються і  вони будуть вимушені скоротити обсяг  випуску та інвестиційний попит, що зумовить депресивний стан економіки.

Якщо ж гарантований темп буде меншим за природній, то фактичний  темп буде перевищувати гарантований. Така ситуація означає що в економіці  має місце неповна зайнятість і умови для збільшення інвестування. Економіка буде переживати бум.

Ідеальним, бажаним станом для економіки є ситуація, за якої фактичний, природній і гарантований темпи урівноважені.

Оскільки будь-яке відхилення економічної системи від умов гарантованого темпу зростання  вводять систему з рівноваги, динамічна рівновага у цій  моделі теж виявляється нестійкою. Ця обставина лежить в основі обґрунтування  необхідності державного втручання  в економіку.

Обмеженість кейнсіанських  моделей економічного зростання  – в її передумовах:

• використанні виробничої функції В. Леонтьєва, у якій праця і капітал не є товарами-субститутами, що суперечить дійсності;
• незалежність один від одного таких параметрів, як співвідношення доходу і капіталу, граничної норми заощаджень, приросту працюючих, що мінімізує вірогідність досягнення рівноважного економічного зростання. В цих умовах порушення рівноважного рівня одного з її параметрів руйнує рівновагу всієї системи.

 

«Модель Р. Солоу»

 

Обмеженість кейнсіанських  моделей макроекономічного зростання  намагаються подолати неокласичні  моделі.

Однією з неокласичних моделей економічного зростання  є модель Роберта Солоу, яка була розроблена ним у 1956 р., а у 1987 р. отримав  за цю роботу Нобелівську премію з  економіки. Вона ґрунтується на низці  передумов, серед них головними  є такі:

1. Цільовою функцією моделі є зростання не загального обсягу продукту, а його виробництва на одного працюючого, тобто збільшення продуктивності праці. Тому в даній моделі абревіатура спирається на малі букви, які відображають певні показники в розрахунку на одного працюючого: продуктивність праці – y = Y/L; капіталоозброєність праці – k = K/L; інвестиції – i = I/L. Крім того, враховуємо, що s – норма заощаджень, а d – норма амортизації.
2. Продуктивність праці залежить від її капіталоозброєності. Це положення реалізується на основі перетворення виробничої функції: Y = F(K,L). Якщо обидві частини цього рівняння поділити на L, то отримаємо:

У наведеній формулі Y/L = y, а F(K/L, L/L) = f(k). Звідси виробнича функція набирає такого вигляду:

 

y = f(k)

 

3. Капіталоозброєність ставиться  в залежність від трьох факторів: запас капіталу, приріст населення,  технічний прогрес.

4. Інвестиції дорівнюють  заощадженням, тобто:

 

i = s × y = s × f(k).

 

 

Виходячи із наведених  передумов, визначається вплив окремих  факторів на капіталоозброєність і, як наслідок, на економічне зростання.

Характеристики  моделі Р.Солоу:

• вона враховує вплив на економічне зростання трьох факторів: праці (L), капіталу (K), та технологічного прогресу (E);
• праця і капітал мають короткостроковий вплив на економічне зростання, а технологічний прогрес – довгостроковий;
• параметри моделі беруться з розрахунку на одиницю праці, тобто в моделі параметри набувають таких форм:

продуктивності  праці (y), яка визначається діленням обсягу річного виробництва ВВП на чисельність працюючих, тобто:

 

y = Y/L

 

капіталоозброєності праці (k), яка визначається діленням обсягу капіталу на чисельність працюючих, тобто:

 

k = К/L.

 

Розглянемо вплив усіх трьох факторів на економічне зростання  моделі Р.Солоу: обсягу капіталу, чисельності  працюючих і технологічного прогресу.

Проаналізуємо насамперед вплив  першого чинника – капіталоозброєності – на економічне зростання.

 

Перевагами неокласичної моделі Солоу є:

По-перше, те, що в ній описується механізм довгострокового рівноважного економічного зростання та повного використання усіх видів ресурсів.

По-друге, до цієї моделі вводиться чинник технологічного прогресу, який забезпечує постійне економічне зростання, що являє собою надійну основу зростання добробуту.

По-третє, вона дає відповідь щодо критерію оптимальності економічного зростання – максимізації споживання.

Недоліки моделі:

По-перше, модель Р. Солоу, будучи моделлю довгострокового економічного зростання, не ставить, а тому і не відповідає на питання короткострокового зростання. А останні вельми важливі для економічної політики та популярності чи непопулярності уряду.

По-друге, такі екзогенно задані параметри, як норма заощадження (s'), норма амортизації (σ), темп приросту населення (n), темп приросту ефективності праці (q), зумовлений технологічним прогресом, досконаліші моделі прагнуть перетворюватись на ендогенні, оскільки вони тісно пов'язані з параметрами системи і можуть суттєво впливати на економічне зростання.

По-третє, модель не враховує таких обмежень економічного зростання, як екологічні, інституційні, стохастичні, глобалізаційні.

Незважаючи на зазначені  недоліки, неокласична модель Р. Солоу  є базовою для новітніх досконаліших моделей економічного зростання. Останні, окрім вказаного, мають враховувати  особливості сучасного економічного зростання, пов'язані з процесами  глобалізації, соціалізації, екологізації та нарощування елементів непередбачуваності (випадковості) у розвитку економічних  систем.

Размещено

3. Використання макроекономічних моделей в Україні

 

Ідея макроекономічного  моделювання і регулювання виникла  тоді, коли стало зрозуміло, що ринковий механізм сам не в змозі подолати наростаючої диспропорції, відновити  втрачену економічну рівновагу.

Нажаль ми живемо в добу пост соцалістичного суспільства і  тому використання макроекономічних моделей  в Україні пов’язане з цілою  низкою проблем. Розрив налагоджених господарських  зв’язків з країнами ближньго зарубіжжя, а саме розвал  СРСР  призвів  до того, що ми опинилися в тяжкому  економічному становищі.

Україна вступила в період реформації, вона прямує до ринкової економіки. Оскільки невід’ємною складовою  частиною ринкової економіки є механізм конкуренції, то розглянемо класичну макроекономічну  модель, яка в найбільшій мірі характеризує цей механізм.

Прихильники класичної макроекономічної моделі вважають, що ринкова економіка  функціонує в інтересах всього суспільства. Для обгрунтування доцільності  чи недоцільності використання цієї моделі в Україні використаємо такі показники:

1. Природна ціна товару, послуги або ресурсу – ціна, яка забезпечує покриття витрат на виробництво та отримання середньої норми прибутку і земельної ренти.

Оскільки в Україні  на даному етапі розвитку надто складно визначити природну ціну або вона дуже висока через низький рівень автоматизації виробництва, недосконалі виробничі технології тощо, то використовувати даний показник не видається можливим.

2. Покупців в нашому суспільстві можна поділити на дійсних і латетних.

Дійсні покупці здатні купити товар за природню ціну. Вони є носіями дійсного попиту, такий  покупець сприяє появі товарів на ринку.

Латетні вичікують чи не подешевіє, тобто, вони хочуть мати товар, але не можуть заплатити природню ціну. Вони є носіями латетного  попиту і не сприяють появі товару на ринку.

В Україні реально всіх покупців можна віднести до категорії  латетних. Отже ми можемо зробити висновок: населення України не може сприяти  появі товарів на ринку, таким  чином гальмуючи розвиток економіки  і виробництва зокрема.

Узагальнюючи все вищесказане  ми можемо зробити висновок, що використання класичної макроекономічної моделі не можливе в наш час в наших  умовах.

Тепер розглянемо систему  національних рахунків(СНР) як більш  дієву і більш досконалу.

СНР являє собою струнку  систему з високим рівнем централізації внутрішньої структури й урахуванням усіх зв'язків між елементами на основі методології балансового методу і принципу подвійного запису кожної економічної операції. Ці особливості СНР у поєднанні з відповідною організацією збору та обробки економічної інформації зумовлюють той факт, що дана система є важливою основою для проведення розрахунків у межах макроекономічного регулювання процесу відтворення.

Створення СНР в Україні  має велике значення як для виконання  аналізу на основі міжнародних стандартів, так і для реалізації економічних  методів управління процесом відтворення. Єдина система підготовки, обробки  та аналізу економічної інформації на основі запровадження універсального принципу бухгалтерського обліку в масштабах усієї економіки є дійовим засобом у загальному механізмі регулювання.

Система балансу народного  господарства (БНГ), що донедавна діяла  в Україні, в умовах трансформаційних процесів у бік проголошених країною  соціальне орієнтованої економіки, інтеграції України у світове  співтовариство, зокрема в європейське, не повною мірою відображала реалії відтворення, основні економічні пропорції та взаємозв'язки. Тому згідно з Указами Президента України та постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326 поставлено завдання опанувати сучасні методи національного рахівництва, що дасть змогу відповідно до ринкових умов характеризувати основні процеси виробництва й розподілу продукту, доходу, фінансів та національного багатства країни.

Побудова системи національних рахунків (СНР) стала найважливішим  завданням переходу України на міжнародні стандарти обліку й статистики.

Україна в особі Міністерства статистики впроваджує систему національних рахунків із 1990 року. Вже опубліковано у вигляді статистичних збірників дані національних рахунків за 1990—1995 рр., що уможливило реально відобразити обсяг, структуру, темпи основного оціночного показника СНР — валового внутрішнього продукту, розрахованого за стандартною методологією. СНР ставить такі завдання:

1. Дати цифрове відображення  стану економіки.

2. Встановити зв'язок між  макроекономічною теорією та  реальною економічною дійсністю.

3. Бути інструментом моніторингу  економіки, прогнозування її розвитку, перевірки правильності теорії, вироблення правильної економічної політики.

На основі СНР можна:

1. Виявити кількісні взаємозв'язки  і пропорції, структури формування  й використання ресурсів, матеріальних  благ та послуг.

2. Охарактеризувати процеси  утворення, розподілу, перерозподілу  й використання доходів за секторами і галузями економіки, розподілу на кінцеве споживання й заощадження.

3. Дати аналіз джерел  і напрямків капіталовитрат, оцінку  фінансових активів і пасивів.

4. Охарактеризувати рух  потоків капіталу в розрізах: регіональному, галузевому, формах підпорядкування власності.

5. Кількісно оцінити взаємовідносини  держави, окремих регіонів і  підприємств з іншими країнами.

6. Здійснити порівняльний  аналіз кількісних характеристик,  темпів і пропорцій економіки  країни згідно з іншими державами  світу відповідно до вимог  міжнародних стандартів ООН.

Домінуюча до 70-х років  кейнсіанська модель макроекономічного  регулювання економіки також  має свої недоліки. Такі явища як падіння темпів зростання продуктивності праці, збільшення безробіття та високий  рівень інфляції є характерними наслідками такої моделі і теорії взагалі. Це викликає недовіру до даної теорії, зокрема в умовах України. Кейнсіанська теорія не здатна пояснити одночасне  падіння виробництва та зростання  інфляції – стагфляцію. Саме це, а  також деякі інші моменти показують  неможливість використання даної моделі в Україні, для якої це явище є  характерним.

Сьогодні неможливо суворо дотримуватися тільки кейнсіанської теорії, відповідно до якої фіскальні засоби — це головне, а гроші відіграють другорядну роль. І навпаки, буде помилкою, якщо дотримуватися тільки монетаристської теорії, за якою гроші відіграють вирішальну роль. Світовий досвід показує, що в процесі державного регулювання економіки найбільший ефект досягається лише за умови оптимального співвідношення фіскальних і грошово-кредитних інструментів.

Неможливо ігнорувати і теорію раціональних очікувань, тому що економічна діяльність людей залежить не тільки від реальних змін в економічному середовищі, а й від того, як вони сприймають ці зміни і можуть їх передбачати. Є великий сенс і в теорії економіки пропозиції, відповідно до якої ціни, зайнятість, безробіття залежать не просто від сукупного попиту, а й від його співвідношення із сукупною пропозицією. Тому використовуючи фіскальні методи з метою впливу на сукупний попит, держава не повинна випускати з уваги пропозицію.

Висновок

Перед Україною сьогодні постало завдання — здіиснііти перехід  від командно-адміністративної до змішаної ринкової економіки. Це пов'язано з  багатьма кардинальними зрушеннями у суспільстві — зміною форми  власності, переходом до багатоукладної економіки, створенням конкурентного  середовища, відповідної структури  та інфраструктури ринку, появою неповної зайнятості тощо.

Шлях Україні до ринкової системи господарювавит лежить через  економіку перехідного типу, яка  має риси плановоїі (етатичної) системи, яка поступово відмирає, і риси змішаної економіки, що будуть проявлятись все більш рельєфно. Але пройде достатньо великий, проміжок часу (декількі років), перш ніж економічна система перехідного типу, яка потребує значної перебудови і має, у зв'язку з цим, незбалансований характер, реформусться у систему регульованого ринку. Економіка перехідного типу існує сьогодні у більшості країн світу — країнах колишньої соціалістичної системи, що стали на шлях переходу до ринку, країнах із слаборозвинутою екмомікою в Азії, Африці і Латинській Америці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела

1. А. Гальчинський “Теорія грошей” Київ “Основи” 2006 р.
2. “Гроші та кредит” підручник, Тернопіль – 2007 р.
3. Л. Е. Сімків, О. С. Яцюк, С. Я. Кісь “Основи економічної теорії”, Івано-Франківськ – 2004 р.
4. І. Мочерний , “Основи економічної теорії”, Київ – 1998 р.
5. Макроекономiка: пiдручник/ за ред. Савченка А.Г., Пухтасвич Г.О. та iн., Киiв, 1995.
6. Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч. / За ред. С. Буда-говської. — К.: Основи, 2005.
7. Мэнкъю Η. Г. Принципы экономики. — СПб.: Питер Ком, 1999.
8. Поль Самуельсон “Економікс”
9. Ю.В.Ніколенко А.В.Демківський В.В.Фещенко “Основи економічної теорії ”