Аналіз наслідків проведення грошової реформи України і її вплив на сучасний стан грошової системи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

Індивідуальне завдання

З дисципліни: Гроші і кредит

На тему: «Аналіз наслідків проведення грошової реформи України і її вплив на сучасний стан грошової системи»

Виконала:

студентка групи ФК-11-2

Янчара А.М.

Перевірив:

                                                                                Фоміних В.І.

                                        Дніпропетровськ – 2013

План

Вступ

Метою роботи є розгляд  основних аспектів грошової реформи  в Україні 1991, 1996 років, етапів проведення, причин та аналіз наслідків реформи. Можна сказати, що ті реформи стали початком формування грошової системи України, першою сходинкою. Розуміння першопричин реформи, наслідків, з огляду на циклічний розвиток історії, дає можливість уникати старих помилок у майбутньому.

Отже, основні завдання – розгляд поняття грошової реформи, видів реформ, розгляд особливостей грошової реформи в Україні на першому та другому її етапах, розгляд наслідків проведення реформи.

Грошово-валютні відносини  є надзвичайно складною і важливою сферою господарського життя будь-якої сучасної держави. Органічною частиною системи грошових відносин окремих держав є національна валютна система.

Національна грошова  система невіддільна від реального  стану економіки країни. Вся багатогранність  економічних, соціальних і політичних проблем суспільного розвитку безумовно позначається й на сфері грошового обороту. Грошова система має бути адекватною соціально-економічним умовам розвитку суспільства. Вдосконалення грошової системи, зміна її кількісних і якісних характеристик відбувається в ході проведення грошових реформ, які є одним з найважливіших інструментів грошової політики.

Грошові реформи до яких вдаються окремі держави при винекненні екстремальних ситуацій – глибокого  структурного розбалансування всієї  системи функціонування та механізму  грошового обігу, завжди пов’язане з ризиком. Тут, як засвідчує світова практика, можливі прорахунки та невдачі. Саме це вимагає проведення в кожному випадку, коли йдеться про грошові реформи, глибоких аналітичних розрахунків усебічного підготування. Та світова практика засвідчує, що у багатьох країнах світу завдяки проведенню глибоких грошових реформ вдавалося у стислі строки досягти істотної стабілізації грошового обігу, відтак і загальної санації (оздоровлення) економічного розвитку.

Грошові реформи, що проводились в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялись за своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо. Проте, у будь-якому випадку, необхідність оздоровлення фінансово-грошової системи посилює актуальність проведення економічних реформ. У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ.

Грошові реформи та методи їх проведення

Серед комплексу заходів  щодо оздоровлення та впорядкування  грошового обороту особливе місце  займають грошові реформи. Вони представляють  собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить  держава, з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту відповідно до нових соціально-економічних умов.

Грошові реформи, що проводились  в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялися за своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо. Їх можна класифікувати наступним чином:

1) створення нової грошової системи. Ці реформи проводилися при переході, від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперово-грошового обігу чи кредитного обігу в умовах створення нових держав, як це мало місце в період падіння колоніальних імперій чи після виходу окремих республік зі складу колишнього СРСР.

2) часткова зміна грошової системи, коли реформуються окремі її елементи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії і характер забезпечення тощо.

3) проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою отримання інфляції чи подолання її наслідків.

Нерідко окремі грошові  реформи мають ознаки всіх трьох  типів, як наприклад, грошова реформа 1922-1924 рр. у СРСР. Створення по суті принципово нової держави спричинило виникнення і нової грошової системи. Глибока інфляція в країні вимагала проведення ефективніших стабілізаційних заходів. Все це визначило кардинальне реформування по суті всіх елементів попередньої грошової системи.

Чим би не була викликана  необхідність проведення грошової реформи, найголовнішою її метою завжди є  стабілізація грошового обороту. Для  досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золотовалютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку тощо.

Нерідко грошовій реформі  передує деномінація грошових знаків, тобто обмін всіх старих знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахуванням у цій пропорції всіх грошових показників: цін, тарифів, заробітної плати, балансової вартості фондів тощо.

Крім підготовки економічних  і організаційних передумов грошової реформи, важливе значення для її успіху має правильний вибір методу стабілізації валюти в процесі реформи. Особливо актуальною ця проблема була в епоху функціонування дійсних грошей, коли держави шляхом реформи намагалися поновити систему металевого обігу чи обігу розмінних на метал грошових знаків. З переходом до систем обігу нерозмінних знаків чіткі межі між альтернативними методами стабілізації валют зникли і шляхи проведення реформ уніфікувалися, хоч проведення їх від цього не стало легшим.

Грошова реформа в  Україні була проведена з 2 по 16 вересня 1996 року. Ця реформа була "м'якого" типу (проведення заходів щодо заміни діючої грошової одиниці, стабілізація нових грошей без якісної перебудови системи грошового обороту) з деномінацією грошових знаків (зменшення на п'ять нулів), із зміною назви грошової одиниці. Шляхом обміну грошових купюр (українських карбованців на гривні) масштаб цін, що діяв раніше. Було вилучено з обігу та обмінено без будь-яких обмежень старі грошові знаки на нові у пропорції 10:1.

Офіційна концепція  грошової реформи базувалась на принципах "повної прозорості" і "неконфіскаційності". На думку деяких спеціалістів ці принципи зумовили некомплексність і обмеженість реформи. Також багато хто вважає, що введення гривні носило більше політичний, ніж економічний характер. Та попри все українська держава отримала конституційну національну грошову одиницю. [4, 59-63]

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ

У 90-ті роки в Україні  була проведена широкомасштабна  грошова реформа, яка за своїм  характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать: багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особлива соціальна спрямованість реформи та ін. 
Після виходу зі складу СРСР Україна опинилася без власного емісійного центру, а її рублеві гроші виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла у спадок до Російської Федерації. Сподіватися в цих умовах на нормальне забезпечення потреб обороту грошовою масою та проведення Україною самостійної економічної, фінансової і монетарної політики не було жодних підстав.

Проведення грошової реформи мало щонаймеше три мети:

- створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави;

- забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни; 
- сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.

Такий багатоцільовий характер та особливі умови проведення реформи визначили значну її тривалість і багатоетапність.

Розпочалася реформа  в січні 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багаторазового використання, а закінчилася у  вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала майже 5 років.

Можна виділити кілька етапів реформи:

- перший етап (січень - листопад 1992 p.), на якому в обіг було випущено купоно-карбованець і забезпечено його функціонування; 
- другий етап (листопад 1992 - серпень 1996 p.), на якому український карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина національна, хоч і тимчасова, валюта, а також були створені економічні та фінансові передумови для її стабільного функціонування, насамперед як засобу обігу та засобу платежу;

- третій етап (вересень 1996 p.), яким  успішно завершилася грошова реформа введенням в оборот постійної грошової одиниці гривні.

Завершення реформи у вересні 1996 р. було підготовлено успіхами її другого  етапу: подоланням гіперінфляції, витісненням  з готівкового обігу долара, помітною трансформацією на ринкових засадах економіки, запровадженням у практику нових методів та інструментів монетарного регулювання.

Застосування тимчасових грошей та їх гіпервисоке знецінення не було заздалегідь спроектованою і  свідомо проведеною складовою грошової реформи. Випуск купоно-карбованця багаторазового користування був вимушеним кроком, пов'язаним з необхідністю забезпечення потреб обороту грошовою масою, оскільки з вересня 1991 р. Центральний банк РФ перестав постачати в Україну готівкові рублі, а номінальні обсяги обороту стали швидко зростати внаслідок інфляції, що розпочалася після лібералізації цін. Щоб уникнути "готівкової кризи", і було прийнято рішення про випуск купоно-карбованця.

У листопаді 1992 р. указом Президента "Про  реформу грошової системи України" купоно-карбованець не був замінений постійною валютою, а ще ширше був запроваджений в оборот завдяки поширенню і на безготівкову сферу. З цього часу він став єдиним на території України офіційним засобом платежу під назвою "український карбованець".[1] Тим самим було в основному вирішено перше завдання грошової реформи з трьох, зазначених вище.

Одержавши у своє повне  розпорядження механізм емісії тимчасових грошей, уряд та НБУ використали  його на повну потужність для реалізації своєї інфляційної монетарної політики. За два роки (1992-1993) маса грошей в обороті за агрегатом М2 зросла більше ніж у 240 разів. Відтак був створений досить зручний механізм мобілізації значних фінансових ресурсів для покриття надмірних бюджетних витрат, спричинених невиваженою економічною політикою. Зумовлена цією політикою гіперінфляція стала характерною ознакою грошової реформи в Україні і може розглядатися як її складовий елемент, оскільки через неї були знищені всі грошові заощадження на другому етапі реформи .

Створення нового (ринкового) механізму монетарного регулювання виявилося характерною особливістю грошової реформи в Україні з двох причин: 
- до початку реформи такого механізму в Україні не було; 
- для подолання гіперінфляції і переходу до антиінфляційної політики потрібно було якнайшвидше освоїти найефективніші інструменти монетарного регулювання.

З огляду на ці обставини  на другому - підготовчому - етапі реформи була проведена, починаючи з 1994 p., робота щодо відпрацювання методів та інструментів антиінфляційного спрямування: лібералізовано механізми ціно- та курсоутворення, почали формуватися ринки цінних паперів, валютний, кредитний ринки, запроваджуватися в банківську практику такі монетарні інструменти, як політика облікового процента, обов'язкове резервування, політика рефінансування, операції на відкритому ринку та ін. Протягом 1994-1995 pp. ці методи та інструменти були широко апробовані в діяльності НБУ для подолання інфляції, що сприяло створенню передумов для завершення реформи в 1996 р. Якраз на цій основі НБУ вдається підтримувати відносну стабільність гривні в післяреформений період.

Чи не найскладнішою  особливістю грошової реформи в Україні є її соціальний аспект. Як відомо зі світової практики, підготовка і проведення будь-якої грошової реформи вимагає додаткових фінансових витрат, які переважно перекладаються на плечі широкого загалу населення. 
В Україні на завершальному етапі при випуску в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1:100000 всіх цінових показників, усіх запасів грошей і всіх поточних доходів для всіх категорій фізичних і юридичних осіб, незалежно від обсягу пред'явлених до обміну запасів грошей і розміру поточних доходів. Така пропорція обміну, як зазначалося вище, була вибрана не випадково - вона відповідала рівню інфляції за 1991-1996 р. Все це дало підстави говорити багатьом аналітикам нашої реформи про її неконфіскаційний, прозорий, соціальне справедливий характер. Проте в таких оцінках не враховуються ті тяготи, яких зазначало населення на першому та другому етапах реформи. Насамперед це втрата населенням своїх заощаджень, зокрема розміщених в Ощадному банку і не індексованих на рівень інфляції. При проведенні деномінації у вересні 1996 р. більшість із них перетворилася у мізерні величини.

Якби ці заощадження  були своєчасно індексовані, то проводити  реформу в 1996 р. довелось би зовсім по-іншому. Адже на той час в Україні з'явився певний прошарок "нових українців", які нагромадили значні запаси грошей на спекулятивних операціях, в тіньовому бізнесі, через незаконне використання інфляційного підвищення цін тощо. Частину таких запасів грошей довелось би конфіскувати в ході реформи, переклавши основний тягар її на плечі їх власників. Таку реформу не можна було б назвати некон-фіскаційною, зате вона була б справді соціальне справедливою. [6, 239-242] 

наслідки  грошової реформи для сучасної української економіки

Проведення грошової реформи  було спрямовано на закріплення фінансової стабільності, прискорення розрахунків, залучення в банківську систему надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют.

Головним досягненням  було утримання стабільності грошового, споживчого й валютного ринків. Прогнози щодо наслідків реформи, були розроблені Урядом і Національним банком України, цілком справдилися.

По-перше, вдалося утримати інфляцію у прогнозованих параметрах: 5,7% - за серпень, 2,0% - за вересень, 1,5% - за жовтень.

Певний ажіотаж на споживчому й валютному ринках, що спостерігався  напередодні проведення реформи, швидко був погашений активним роз’ясненням у засобах масової інформації механізмів і характеру проведення реформи, а також здійсненням  термінових заходів адміністративного і фінансового характеру та встановленням жорсткого контролю за роботою обмінних пунктів з іноземною валютою.

По-друге, з перших днів реформи  Національний банк України підтримував стабільний курс гривні до іноземних валют – 176 гривень за 100 дол. США, що відповідало курсу, який склався у карбованцях напередодні грошової реформи. Фактично в період реформи і в перші 20 днів після її завершення для забезпечення фінансової стабільності було зафіксовано курс української грошової одиниці. Деякі зниження курсу, яке почалося 7 жовтня, було підтвердженням відновлення режиму плаваючого курсу і виведення його на реальне значення з метою підтримки вітчизняного виробника і стимулювання експорту.

По-третє, проведення реформи прискорило обіг грошей і сприяло поліпшенню стану грошово-кредитного ринку України. Це насамперед зменшення обсягів готівки в обігу на тлі певного зростання цін та відчутне збільшення ліквідності комерційних банків. Так, протягом серпня-жовтня 1996 р. темпи зростання цін на споживчому ринку становили 9,4%, а обсяги готівки в обігу за цей період не тільки не зросли, а зменшились на суму близько 150 млн. грн.

За рахунок збільшення строкових депозитів суб’єктів  господарювання та населення ліквідність  комерційних банків зросла приблизно на таку ж суму і на кінець жовтня досягла 500 – 600 млн.грн. Поліпшилась структура грошової маси. Якщо на 1 серпня питома вага готівки в загальному обсязі грошової маси перевищувала 45%, то на 1 листопада цей показник зменшився і становив 43%.

Грошова реформа, на той час, поліпшила стан фінансово-грошової системи й створила умови для позитивних соціально-економічних змін. 

Висновки

У період становлення  державної незалежності Україна  почала в умовах економічної та фінансової кризи будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної політики. Грошова система - форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту.

Загальнонаціональне призначення  та особлива місія грошової системи  у функціонуванні держави зумовлюють важливу роль історичного чинника, традицій, національних особливостей, рівня економічного розвитку країни в її формуванні. Грошова реформа проводилась в два етапи. На початку 1992 р. у республіці панувала криза платіжних засобів. Тому першим кроком було введення у січні 1992 року в готівковий обіг тимчасових національних грошей — українського карбованця (купонів багаторазового використання).

Водночас обслуговування безготівкового обігу, на який припадала  основна маса розрахунків між  підприємствами і установами, здійснювалося  рублем — грошовою одиницею колишнього СРСР. 12 листопада 1992 р. згідно з Указом Президента України “Про реформу грошової системи України” функціонування рубля у грошовому обігу України повністю припиняється, і єдиним законним засобом платежу в готівковому і безготівковому обігу стає український карбованець. У результаті Україна вийшла з кола країн, які використовували рубль як грошову одиницю, і заклала вагомі правові основи для створення власної грошової системи. Поліпшення макроекономічної ситуації в 1996 році створило необхідні умови для проведення другого етапу грошової реформи. 25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ “Про грошову реформу в Україні”, в обіг була уведена національна валюта України - гривня та її сота частина - копійка. Отже, на п'ятому році незалежності Україна отримала найважливіший атрибут державності, стабільну грошову одиницю — гривню. Грошова реформа сприяла закріпленню фінансової стабільності, прискоренню розрахунків, залученню готівки до банківської системи, забезпеченню стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют. Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що грошову реформу в Україні проведено успішно, а завдання, які ставилися перед нею, — виконано.

Отже, своєю реформою Україна ще раз підтвердила загальне правило покладання основного фінансового тягаря, пов'язаного з реформою, на плечі широких верств населення. На жаль, тривала стагнація економіки після грошової реформи не дає надій на те, що ці верстви населення одержать відповідний виграш завдяки запровадженню сталих грошей. Більше того, тривалі затримки з виплатами пенсій та заробітної плати, які допускаються заради стабілізації гривні після реформи, завдають найбільших збитків тим групам населення, які втратили заощадження на стадії підготовки реформи.

Грошова реформа не обов'язкова і не є єдиним способом стабілізації валюти. Не обов'язково також вона повинна мати конфіскаційний характер. Що стосується України, то інфляція вже в першій половині 1991 р. понад 30 млн. чоловік поставила за межу бідності, а в 1993 р. в такому становищі опинилося понад 90% населення. Тому грошову реформу було проведено з позицій захисту інтересів та нагромаджень населення, вона супроводжувалася диверсифікацією народного господарства, введенням в обіг української грошової одиниці, митниці та розширенням взаємовигідних стосунків з усіма країнами світу.

Інфляція в Україні на сучасному етапі приблизно наполовину зобов'язана не продовольству й енергоносіям, а внутрішніми економічними показниками. Київ справедливо пишається економічним підйомом. Виробництво, починаючи з 2000 року, збільшується майже на 8% щорічно. Але до 2008 року влади робили дуже мало, щоб сповільнити кредитний ріст, що становить приблизно 50% у рік. І зробили ще менше, щоб обмежити видатки на соціальні потреби. Ще до "помаранчевої революції" 2004 року уряди, які постійно змінювались один за іншим, санкціонували істотні підвищення зарплат бюджетникам і соціальні пільги. У цілому дефіцит бюджету тримали під контролем, але потік коштів заюшили безпосередньо в кишені споживачів.

Цього року Центральний  банк нарешті вжив заходів, підвищивши процентну ставку до 12% і обмеживши видачі кредитів. Але результат зусиль по ревальвації валюти стосовно американського долара, що сильно знецінився, минулого тижня залишався невизначеним, і думки представників ЦБ щодо подальшої політики розділилися.

Але найбільшого впливу на українську економіку зазнає нестабільна  політична ситуація, це впливає на інвестиційну привабливість країни.  
Першочерговим завданням є усунення політичних протиріч між президентом, прем’єром і опозицією, злагоджена робота усіх ланок державної влади, створення сприятливого клімату для нових інвестиційних проектів.

Бібліографічний список

1. Наказ Президента України “Про грошову реформу в Україні” // Вісник НБУ. – 1996. - № 5.
2. Сколотяний Ю. Боротьба з інфляцією — мета чи засіб? // Дзеркало тижня / гроші. — № 11 (690) 22 — 28 березня 2008
3. Никитин С.М. Теории инфляции и их эволюция // Деньги и кредит. – 1995. - № 1.
4. Гальчинський А.С. Теорія грошей. - К.: Основи, 2005.
5. Жаліло Я.А., Архієреєв С.І., Базилюк Я.Б. та ін. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України — К.: НІСД, 2006.
6. Савлука М.І. Гроші та кредит: Підручник. - К.: КНЕУ, 2002.
7. Чистов С. М.,. Никифоров А. Є, Куценко Т. Ф. та ін. Державне регулювання економіки: Навч. посібник — К.: КНЕУ, 2000.
8. Швайка Л. А. Державне регулювання економіки. — К.: Знання, 2006.
9. ukrstat.gov.ua
10. zakon.rada.gov.ua