Аналіз непрямих витрат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра обліку, аудиту і фінансового  аналізу

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Економічний аналіз»

на тему:  «Аналіз непрямих витрат»

 

 

 

Підготувала:

студентка групи ОА-09-1

Гурова Ксенія

 

 

 

М. Кривий Ріг

2011 рік

ПЛАН:

Вступ

1. Аналіз непрямих витрат
2. Зарубіжний досвід обліку непрямих витрат

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

За ринкових умов господарювання жодне підприємство при здійснення своєї діяльності, не може обійтись без витрат, які безпосередньо не можна віднести на собівартість продукції, тобто накладних витрат. Особливістю накладних витрат є те, що вони поділяються на накладні виробничі витрати, та невиробничі накладні витрати.

Сума накладних виробничих витрат (загальновиробничі витрати) розподіляється на види продукції пропорційно до обраної бази розподілу і відповідно включається до виробничої собівартості продукції. Залежно від складності виробничого процесу ставка розподілу виробничих накладних витрат може бути єдиною для всіх виробничих підрозділів ,встановлюватися окремо для кожного виробничого підрозділу або окремо для певних груп накладних витрат.

Накладні невиробничі  витрати (адміністративні, витрати  на збут, інші операційні витрати) враховуються при обчисленні повної собівартості продукції і не підлягають розподілу на види продукції, як загальновиробничі. Сума таких витрати в кінці періоду списується на фінансові результати підприємства.

Частка непрямих витрат на підприємстві досить значна, і від  правильності виробу бази розподілу загальновиробничих витрат буде в значній мірі залежати собівартість виготовленої продукції, а отже і величина отриманого прибутку. При плануванні невиробничих накладних витрат, суму таких витрат ,слід можна більше скоротити.

Протягом останнього часу темі управлінського обліку непрямих витрат приділялась значна увага з боку вчених ,зокрема проблема та головні аспекти обліку непрямих витрат досліджували: Бутинець Ф.Ф.,Голов С., Нападовська Л.В. ,Атамас П.Й , Бахрушина М.А. .Мец В.О,Савицька В.Г., Іваненко В.І.,Лучко М.Р.,Корецький М.Х., Дацій Н.В.,Добровський В.М., Ластовецький В.О. Пельтск Л.В., Волкова О.Н, та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Аналіз непрямих витрат

Непрямі затрати  в собівартості продукції представлені наступними комплексними статтями: витрати на утримання і експлуатацію обладнання, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, комерційні витрати. Аналіз цих витрат проводиться шляхом порівняння фактичної їх величини на гривню товарної продукції в динаміці за 5- 10 років, а також з плановим рівнем звітного року. Таке співставлення показує, як змінилась їх доля в вартості товарної продукції в динаміці та в порівнянні з планом, і яка спостерігається тенденція- росту чи зниження. В прцесі подальшого аналізу виясняють причини, що викликали абсолютні і відносні зміни витрат.

Витрати на утримання  і експлуатацію машин і обладнання включають:

-амортизацію  машин і технологічного обладнання;

-затрати на  їх утримання (включають затрати  на проведення капітальних, поточних  і профілактичних ремнтів- залежать від об’єму ремонтних робіт, їх складності, степені спрацьованості обладнання, вартості запасних частин і ремонтних матеріалів);

-затрати на  їх експлуатацію (залежатьвід кількості  об’єктів, що експлуатується, часу  їх роботи і питомих витрат на одну верстато-годину роботи);

-витрати по  внутрішньозаводському переміщенню  грузів (залежать від виду транспортних  засобів, що використовуються, повноти  їх використання, ступеня викорстання  виробничої прграми, економного  використання засобів);

-спрацювання МШП;

-інші.

Загальновиробничі і загальногосподарські витрати:

-зарплата працівників  апарату управління;

-утримання основних  фондів: амортизація, освітлення, опалення, водопостачання;

-затрати на  поточний ремонт, випробування, досліди;

-утримання легкового транспорту;

-витрати по  відрядженнях;

-витрати на  утримання сторожевої охорони;

-оплата простоїв;

-втрати від  псування і недостачі матеріалів  і продукції;

-податки і  відрахування від зарплати;

-витрати на  охорону праці;

-інше.

Аналіз загальновиробничих і загальногосподарських витрат мають велике значення, так як вони також мають велику питому вагу в собівартості продукції.

Аналіз  непрямих витрат

Як ми вже  знаємо, непрямі витрати в собівартості продукції відображено такими комплексними статтями : витрати на утримання і експлуатацію обладнання, загально виробничі та загальногосподарські витрати ,комерційні витрати.

Витрати на утримання  та експлуатацію машини та обладнання охоплюють витрати на амортизацію  машин і технологічного обладнання, на ремонт і експлуатацію їх, а також витрати на внутрізаводське переміщення вантажів, знос інструментів та `аб. Деякі види витрат не залежить від обсягу

Стаття витрат	Фактор зміни  витрат	Розрахунок  впливу
1	2	3
Зарплата працівників  апарату управління	Зміна чисельності (кількості) персоналу і середньої зарплати (зміна окладів, виплати премій, доплати)
Утримання основних засобів: Амортизація освітлення, опалення, водопостачання тощо.	Зміна вартості засобів і норм амортизації Зміна норм споживання і вартості послуг
Витрати на поточний ремонт, випробовування, досліди	Зміна обсягу робіт  і їхньої вартості
Утримання легкового  транспорту	Зміна кількості  машин і витрат на утримання однієї машини
Витрати на відрядження	Кількість відряджень, середня тривалість, середня вартість одного дня відрядження
Витрати на утримання  сторожової охорони	Кількість працівників  і їхня зарплата
Оплата простоїв	Кількість людино -днів простою і рівень оплати за один день простою
Втрати від  псування і нестачі матеріалів і продукції	Кількість матеріалів і їхня вартість
Податки і відрахування, віднесені на собівартість продукції	Зміна розміру  оподаткованої бази і процентних ставок оподаткування кожного виду
Витрати на охорону  праці	Зміна обсягу намічених  заходів і їхньої вартості

виробництва продукції  і є умовно - постійними (наприклад, амортизація).

Інші цілком або частково залежать від його зміни  і є умовно- змінними. Ступінь  їхньої залежності від обсягу виробництва  продукції визначають за допомогою  коефіцієнтів, величину яких встановлюють дослідним шляхом або за допомогою кореляційного аналізу за великою сукупністю даних про обсяг випуску продукції і суму цих витрат.

Для перерахунку планових витрат на фактичний випуск продукції  можна використовувати таку формулу:

В_ск = В_о *(100+ ВП % * К_з) / 100,

де В_ск - витрати, скориговані на зміну випуску продукції;

В_о - базова сума витрат за статтею;

ВП % - зміна обсягу випуску  товарної дукції, %;

К_з - коефіцієнт залежності витрат від обсягу виробництва продукції.

Аналіз загальновиробничих і загальногосподарських витрат відіграє велику роль, тому що вони становлять значну частину собівартості продукції.

Для аналізу  загальновиробничих і загальногосподарських  витрат за статтями витрат використовуються дані аналітичного бухгалтерського обліку. За кожною статтею виявляють абсолютну і відносну зміну і її причини

Під час перевірки  виконання кошторису не можна  всю отриману економію вважати заслугою підприємства, так само як і всі  допущенні перевитрати оцінювати  негативно. Оцінка відхилень фактичних витрат від кошторису залежить від того ,які причини викликали економію чи перевитрату за кожною статтею витрат. У ряді випадків економія пов'язана з невиконанням намічених заходів з поліпшення умов праці, техніки безпеки, з винахідництва і раціоналізації , підготовки і перепідготовки кадрів тощо. Невиконання цих заходів завдає підприємству іноді більших збитків, ніж сума отриманої економії. У процесі аналізу має бути виявлено непродуктивні витрати, втрати від безгосподарності і надмірностей, які можна розглядати як невикористані резерви зниження собівартості продукції

До непродуктивних витрат відносять збитки від простоїв, недостачі  втрати від псування матеріальних цінностей  і незавершеного виробництва, втрати від недовикористаних деталей, вузлів і технологічного оснащення, інші.

Непродуктивні витрати свідчать про недоліки в організації управління. При обгрунтованні планів непродуктивні  витрати виключають із загальної  суми витрат.

Скорочення невиправданих  перевитрат і непродуктивних витрат є резервом зниження собівартості продукції .

Аналіз загальновиробничих і загальногосподарських витрат у собівартості одиниці виробу проводять з урахуванням результатів отриманих під час аналізу їх в цілому по підприємству. Ці витрати розподіляють між окремими видами виготовленої продукції пропорційно всім прямим витратам, за винятком купованих матеріалів.

Сума цих  витрат, що припадає на одиницю продукції (ПНВ) залежить від зміни:

· загальної  суми загально виробничих та загальногосподарських  витрат (НВ_заг);

· суми прямих витрат, що є базою розподілу накладних (БР);

· обсягу виробництва продукції (VВП_і).

Дані залежності можна подати в такий спосіб:

ПНВ_і = НВ_заг / VВП_і. або

ПНВ_і = НВ_заг * ПВ_і / VВП_і..

Якщо вже  відомо через, які фактори змінилась  загальна сума накладних витрат, можна  визначити їхній вплив на собівартість окремих виробів. Для цього відносну змну суми загально виробничих та загальногосподарських витрат за рахунок і -го фактора треба помножити на фактичну суму накладних витрат, віднесених на цей вид продукції:

Комерційні  витрати охоплюють витрати на відвантаження продукції покупцям (вантажні роботи, доставка), витрати на тару і пакувальні матеріали, на рекламу, на вивчення ринків збуту і т.д.

Витрати на доставку товарів, залежать від відстані перевезення, ваги перевезеного вантажу, транспортних тарифів за перевезення вантажів, від виду транспортних засобів.

Витрати на навантаження і розвантаження збільшуються або  зменшуються у зв'язку зі зміною ваги відвантаженої продукції і  розцінок на навантаження та розвантаження  однієї тони продукції.

Витрати на тару і пакувальні матеріали залежать від їхньої кількості і вартості. Кількість у свою чергу пов'язана з обсягом відвантаженої продукції і нормою витрат пакувальних матеріалів на одиницю продукції. Економія на пакувальних матеріалах, не завжди бажана, тому що красиве, естетичне, привабливе упакування - один з факторів підвищення попиту на продукцію. Збільшення витрат на цю статтю окупається збільшенням обсягу продажів. Те саме можна сказати і про витрати на рекламу, на вивчення ринків збуту та інші маркетингові дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Зарубіжний досвід обліку непрямих витрат

У Швейцарії  витрати виробництва включають  накладні витрати, окрім адміністративних та комерційних витрат. Постійні накладні виробничі витрати розподіляються ,виходячи з потужності обладнання. Витрати на виплату відсотків можна відносити до складу накладних витрат. Більшість компаній включають частину непрямих витрат до вартості запасів. Але фірми, які оцінюють готову продукцію тільки за прямими витратами виробництва.

Сирійська Арабська республіка. В цій країні система обліку витрат організована таким чином ,що витрати на виробництво прийнято поділяти на три групи: матеріали, заробітна плата та інші витрати. Залежно від ступеню співвідношення елементу витрат з технологічним процесом виробництва і способом віднесення витрат на собівартість продукції кожна група поділяється на прямі і непрямі витрати.

В обліку цієї країни непрямі витрати являють собою  витрати, пов'язані з виготовленням  декількох видів виробів або  з різними стадіями обробки виробів. Вони розподіляються між окремими видами продукції або центрами собівартості пропорційно до визначеної бази. До непрямих витрат належать такі витрати, як цехові, управлінські, фінансові, витрати на збут тощо. Методи розподілу непрямих витрат, що застосовуються на практиці, залежать від особливостей технології і організації виробництва .

В США на сьогодні не існує чіткої системи, яка дала можливість класифікувати витрати  виробництва. В промисловості класифікація виробничих витрат залежить від інформації, яка потрібна менеджеру. Зустрічається чимало випадків, коли в середині однієї фірми зустрічаються різні групування витрат для обчислення собівартості продукції.

Як і в  Україні так і в США витрати  поділяються на прямі і непрямі.

Залежно від  методу списання виробничі витрати  поділяються на витрати певного періоду і витрати на вироби. Витрати певного періоду відносяться до невиробничих, а тому як і в Україні списуються на витрати періоду як неминучі. Величина їх залежить від кількості випущеної продукції. Такі витрати включають ринкові, торгівельні, розподільні, дослідницькі та адміністративні витрати.

З позицій управлінської  функції витрати пов'язані з  реалізацією продукції та адміністративні  витрати відносяться до поза виробничих.

В практиці США  поза виробничі витрати прийнято поділяти на :

a) пов'язані  з географічним розташуванням  ,тобто витрати на збут (навантаження, розвантаження, реклама ,заробітна  плата торгівельних працівників  ,витрати на переміщення тощо);

b) адміністративні  - це витрати на утримання керівних  кадрів ,канцелярських працівників та інші витрати на організацію виробництва і управління;

c) на пошукові  роботи (розробки) та дослідження;

d) пов'язанні  з випуском цінних паперів.

З метою контролю за діяльністю виробничих підрозділів  витрати на виробництво в промислових фірмах США класифікують за місцями їх виникнення - центрами витрат або зонами відповідальності .

В Російській Федерації  всі витрати виробництва також  прийнято поділяти на прямі та непрямі (накладні).

Принциповим для  бухгалтерського обліку являється  поділ непрямих витрат на виробничі та невиробничі. В російському фінансовому та податковому обліку прийнято відображати ці дві категорії витрат на різних рахунках. В управлінському обліку прийнято поділяти на дві групи - до загально виробничих витрат відносяться всі непрямі витрати, які виникають у виробничих та допоміжних підрозділах ,- це витрати на організацію, обслуговування та управління виробництвом. Всі витрати невиробничих підрозділів відносяться до невиробничих, оскільки вони викликані функціями управління, які не відносяться до організації виробництва.

Віднесення  витрат до прямих та непрямих здійснюється на основі прийнятої на підприємстві облікової політики та методів калькулювання  витрат. Непрямі (накладні) витрати  розподіляються відповідно до обраної  бази розподілу.

У зарубіжному  обліку відомі три методи розподілу  послуг допоміжних виробництв:

· прямий метод ,згідно з яким усі витрати підлягають списанню на витрати основних цехів;

· метод поетапного розподілу, відповідно до якого витрати  списуються поетапно на основні і обслуговуючі підрозділи і розподіляються пропорційно обсягу наданих послуг;

· метод розподілу  згідно з системою лінійних рівнянь.

Проаналізуємо ступінь використання однакових  баз розподілу накладних витрат в різних країнах світу

Таблиця 2 Використання баз розподілу накладних витрат у розвинених країнах,%

 

 

 

База розподілу	США	Австралія	Велика Британія	Японія
Пряма зарплата	31	21	29	7
Години праці  робітників	31	36	31	50
Машинно- години	12	19	27	12
Прямі матеріали	4	12	17	11
Кількість продукції	5	20	22	16
Основні витрати	-	1	10	21
Інші	17	-	-	-

Проаналізувавши облік та розподіл витрат в різних країнах світу можна зробити  висновок про те, що в кожній країні витрати поділяються на прямі  та непрямі. Непрямі витрати відповідно розподіляються на виробничі та невиробничі витрати. Виробничі витрати включаються до собівартості продукції, а невиробничі визнаються витратами періоду. Непрямі витрати розподіляються на основі обраної бази розподілу.

Відмінності віднесення непрямих витрат на собівартість продукції пов'язані зі специфікою ведення обліку, як на законодавчому рівні, так і на рівні підприємства у різних країнах світу.

 

 

 

ВИСНОВОК

Непрямі витрати  являють собою невід'ємну частину  витрат підприємства, необхідних для  здійснення господарської діяльності. Без таких витрат, яких би зусиль не докладали працівники відділу управління витратами, неможливо організувати процес господарювання.

Від того яким чином  організований процес розподілу  непрямих витрат, що обрану за базу розподілу загальновиробничих витрат, який метод розподілу непрямих витрат обрано на підприємстві й буде залежати рівень рентабельності продукції, яка виготовляється на підприємстві, прибутковість і конкурентно спроможність самого підприємства.

Під непрямими  витратами слід розуміти витрати підприємства, які прямо не можна віднести на собівартість виготовленої продукції.

Непрямі витрати  виникають у кожному операційному циклі. Непрямі витрати (накладні витрати) прийнято поділяти на виробничі накладні витрати та невиробничі накладні витрати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1) Бутинець Ф.Ф. «Бухгалтерський управлінський облік» - Житомир: ЖІТІ, 2000. 

2) Мец В.О. «Економічний аналіз» - К: КНЕУ, 200

3. Савицька В.Г. «Економічний аналіз діяльності підприємства» - К: Знання, 2004
4. Лучко М.Р. «Бухгалтерський облік в управлінні бізнесом зарубіжний досвід» - Київ: «Облікінформ», 1997