Тема  3. Аналіз стану та використання необоротних активів (основних засобів).

     1. Економічна сутність основних засобівта його класифікація.

2. Види оцінки і баланси основних засобів.

3. Показники стану і руху основних засобів.

4. Показники використання основних засобів.

1. Економічна сутність основних засобів 
та його класифікація

        Основний капітал, як складова частина вироблених нефінансових активів (див. рис. 1), є важливим елементом  національного багатства, становлячи 62 % його вартості.

Рис. 1. Класифікація активів за економічною сутністю

  Основний  капітал — це такі вироблені активи, які в незмінній натурально-речовій формі протягом тривалого часу (не менш як один рік) використовуються в економіці для виробництва товарів, ринкових та неринкових послуг і, поступово зношуючись, частинами переносять свою вартість на вироблену продукцію.

  У СНР операції всіх секторів економіки  з нефінансовими активами враховуються в рахунку операцій з капіталом.

  Рахунок операцій з капіталом є першим із чотирьох рахунків, що характеризують зміну вартості активів, які належать інституційним одиницям.

  Основна роль рахунку операцій з капіталом  — відображення вартості нефінансових активів, що здобуваються або реалізуються інституційними одиницями-резидентами в процесі операцій, а також змін чистої вартості капіталу, які обумовлені нагромадженням і капітальними трансфертами.

  У рахунку операцій з капіталом  розрізняють такі п’ять видів  змін у величині активів:

• валове нагромадження основного капіталу;
• споживання основного капіталу;
• зміна запасів матеріальних оборотних засобів;
• придбання мінус вибуття цінностей;
• придбання мінус вибуття невироблених нефінансових активів.

  Валове  нагромадження основного  капіталу інституційної одиниці або сектору визначається в основному вартістю придбаних нових або вже наявних як матеріальних, так і нематеріальних елементів основного капіталу за мінусом вартості вибулих. Вибуття не охоплює споживання основного капіталу.

  Споживання  основного капіталу характеризує зміну величини активів і відображає зменшення вартості основного капіталу, що використовуються у виробництві протягом звітного періоду, у результаті фізичного зносу, морального застаріння та ви- 
падкових пошкоджень. Національним стандартом бухгалтерського обліку передбачається визначення споживання основного капіталу як амортизації — систематичного розподілу вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Якщо від валового нагромадження основного капіталу відняти його споживання, отримаємо чисте нагромадження основного капіталу. У рахунку операцій з капіталом чисте нагромадження основного капіталу не виокремлюється в самостійну статтю.

  З правого боку рахунку операцій з  капіталом вирізняється показник, що характеризує зміну чистої вартості капіталу в результаті заощаджень і чистих капітальних трансфертів. Цей показник не є балансуючою статтею. Він дорівнює сумі коштів (з до- 
датним або від’ємним значенням), які можуть бути використані інституційною одиницею або сектором для придбання нефінансових і фінансових активів.

  Координація показників потоків і запасів  здійснюється через систему рахунків, яка закінчується балансом активів  і пасивів (у СНР) або в концентрованішому  і традиційному вигляді — балансами національного багатства як різновиду економічних балансів.

  У вітчизняній практиці розробляється  баланс основних засобів як головна  складова балансу національного  багатства.

  Основний  капітал поділяється на матеріальний і нематеріальний (рис. 2).

Рис. 2. Склад основного  капіталу

  У національній економіці Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 [4, с. 23] визначає матеріальну частину основного капіталу як основні засоби.

  Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, вироблення послуг, здавання в оренду іншим особам та здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.

  Основні засоби багаторазово використовуються протягом виробничого циклу, не змінюючи при цьому своєї натурально-речової форми, очікуваний термін корисного використання їх становить понад один рік, а вартість не менше 600 грн.

  Не  належать до основних засобів такі предмети:

• терміном служби меншим за один рік незалежно від їхньої вартості;
• вартістю до 600 грн за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. Граничну вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінювати Міністерство фінансів України.

  Згідно  з податковим законодавством щодо нарахування амортизації основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі. Виробничі основні засоби тривалий час беруть участь у процесі виробництва, поступово зношуються і, не змінюючи своєї натуральної форми, частинами переносять свою вартість на готовий продукт. Поновлення виробничих основних засобів здійснюється за рахунок інвестицій.

  Виробничі основні засоби створюють необхідні  умови для науково-технічного прогресу як фактора розвитку економіки. Збільшення обсягу виробничих основних засобів, удосконалення їх якісного складу — передумова поліпшення умов праці, підвищення її продуктивності.

  Невиробничі основні засоби (основні засоби житлово-комунальної сфери економіки, освіти, охорони здоров’я, управління тощо) функціонують тривалий час і поступово зношуються, але не беруть участі у виробничому процесі, і тому втрачена ними вартість не переноситься на вироблений продукт. Відтворення втраченої ними вартості здійснюється за рахунок національного доходу, а на підприємстві — завдяки прибутку. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов’язане з поліпшенням соціальних умов і підвищенням добробуту населення.

  Соціально-економічне значення основних засобів в економіці  зумовлює необхідність їх усебічного статистичного вивчення. На основі даних бухгалтерського обліку, статистичної звітності статистика вивчає обсяг і склад основних засобів, технічний стан і динаміку, характеризує використання основних засобів і озброєння праці ними, досліджує фактори й виявляє резерви підвищення ефективності використання. Джерелом інформації про основні засоби підприємств є форма статистичної звітності № 11-ОЗ «Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос) за ___рік».

  Основні засоби дуже різноманітні за своїм натурально-предметним складом, призначенням у виробничому процесі. Облік основних засобів здійснюється у вартісному виразі. Це дає можливість визначити загальні обсяги, натурально-речову структуру, оцінити процес відтворення та рівень зносу різних засобів виробництва.

  З метою обліку та аналізу основні  засоби згідно з Єдиною типовою класифікацією поділяються на 16 груп.

1. Основні засоби.
1. Земельні ділянки.
2. Капітальні витрати на поліпшення земель.
3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.
4. Машини та обладнання.
5. Транспортні засоби.
6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
7. Робоча і продуктивна худоба.
8. Багаторічні насадження.
9. Інші основні засоби.
2. Інші необоротні матеріальні активи.
1. Бібліотечні фонди.
2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.
3. Тимчасові (нетитульні) споруди.
4. Природні ресурси.
5. Інвентарна тара.
6. Предмети прокату.
7. Інші необоротні матеріальні активи.

  Наведена  класифікація основних засобів конкретизується  для кожної галузі залежно від  натурально-речового складу та їхнього  призначення, але при цьому зберігається можливість приведення цих класифікацій до Єдиної типової.

  Згідно  з класифікацією основних засобів  вивчають їхню структуру (частку окремих  груп у загальній вартості основних засобів) і структурні зрушення. Зміни  у структурі основних засобів за ряд років аналізують на основі лінійного та квадратичного коефіцієнтів структурних зрушень. Динаміка структури засобів праці характеризує зміну пропорцій в економіці та напрям її розвитку.

  У статистичних розробках під час  вивчення складу основних засобів широко використовують їх групування за призначенням, формами власності, видами економічної діяльності, територією.

  В аналізі складу основних засобів  важливе місце посідає визначення частки активних і пасивних засобів праці (технологічна структура) та вивчення зміни співвідношення цих груп протягом ряду років. До активних основних засобів належать такі, що безпосередньо діють на продукт і визначають масштаби виробництва. Насамперед це робочі машини й устаткування. Поділ основних засобів на активні та пасивні деякою мірою умовний. В еко- 
номічній літературі не існує їх чіткого розмежування. В окремих випадках до активних відносять виробничий інструмент та інвентар, транспортні засоби, тобто склад активної частини залежить від специфіки виробництва. Поліпшення структури основних засобів, передусім підвищення питомої ваги їх активної частини, сприяє нарощуванню виробничих потужностей, зростанню виробництва та технічного озброєння праці.

2. Види оцінки 
і баланси основних засобів

        Облік основних засобів  здійснюють у натуральному й вартісному виразі. Вартісна оцінка є узагальнювальною характеристикою різноманітних засобів праці. Оскільки основні засоби мають тривалий термін функціонування, протягом якого змінюються умови їх відтворювання, то це приводить до зміни з плином часу їхньої вартості.

  Існує кілька видів оцінок: за первісною  вартістю, відновною вартістю, ринковою вартістю. Розрахунок проводиться залежно від стану основних засобів у період оцінки у двох варіантах: за повною вартістю і за вартістю з урахуванням зносу (залишковою).

  Повна первісна вартість основних засобів (балансова вартість) — вартість у цінах придбання (введення в дію) з урахуванням усіх транспортних, монтажних та інших витрат, пов’язаних з передаванням прав власності.

  Повна відновна вартість — вартість відтворювання основних засобів у сучасних умовах, тобто з урахуванням зміни цін, що досягається за рахунок щорічних переоцінок основних засобів. У СНР у таблиці А.V.3. Повна послідовність рахунків для сек- 
тору нефінансових корпорацій (продовження) виокремлюється ІІІ.3.2. Рахунок переоцінки.

  Проведення  генеральної переоцінки основних засобів  потребує грошових і трудових затрат. Тому проводиться генеральна інвентаризація основних засобів, під час якої звіряють фактичну наявність об’єктів основних засобів з даними бухгалтерського обліку й визначають фактичну зношеність кожного об’єкта та його відновну вартість.

  Залишкова вартість основних засобів — та частина їхньої вартості, яка не перенесена на виготовлену продукцію; її визначають як різницю між повною вартістю і сумою зносу.

  Ринкова вартість основних засобів — вартість, що спостерігається на ринках активної торгівлі активами, що були вже використані, і за якою окремі види основних засобів може придбати підприємство.

Картонажне  об’єднання в 2000 р. придбало станок для різання паперу за 3 тис. грн. Транспортні витрати на його доставку становили 0,2 тис. грн. У 2003 р. було придбано два аналогічних станки по 3,3 тис. грн за одиницю, витрати на їх доставку становили 0,5 тис. грн. Нарахований знос на все обладнання станом на 31.12.2003 дорівнював  
0,9 тис. грн.

  Вартість  основних засобів станом на 01.01.2004 становитиме, тис. грн:

1. повна первісна: 3 + 0,2 + 3,3 · 2 + 0,5 = 10,3;
2. повна відновна: 3,3 · 3 + 0,25 + 0,5 = 10,65;
3. залишкова первісна: 10,3 – 0,9 = 9,4;
4. залишкова відновна: 10,65 – 0,9 = 9,75.

  У сучасних умовах підприємствам усіх форм власності надається право провадити щорічну індексацію балансової вартості окремих груп виробничих основних засобів і нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

К_і = (І_і – 10 %) : 100 %,

де  К_і — коефіцієнт індексації балансової вартості основних засобів на початок звітного року;

  І_і — індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

  Якщо  значення К_і не перевищує одиниці, індексація основних засобів не проводиться.

  Балансова вартість основних засобів розраховується за окремими їх групами за формулою:

ОЗ_к = ОЗ_п + ОЗ_н – ОЗ_в – А,

де ОЗ_к — балансова вартість групи основних засобів на кінець звітного періоду;

  ОЗ_п — балансова вартість групи основних засобів на початок звітного періоду;

  ОЗ_н — вартість основних засобів, що надійшли протягом звітного періоду, і сума витрат на реконструкцію, модернізацію, здійснення капітального ремонту та інші поліпшення основних засобів;

  ОЗ_в — вартість виведеної з експлуатації відповідної групи основних засобів протягом звітного періоду;

  А — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих за звітний період.

  Амортизація — це вартість основних засобів, що переносяться на виготовлену продукцію відповідно до систематичного розподілу її протягом усього строку корисного їх використання (експлуатації).

  Суми  амортизаційних відрахувань визначаються множенням норм амортизації на балансову  вартість окремих груп основних засобів  на початок звітного періоду.

де А  — сума амортизаційних відрахувань;

  ОЗ_п — балансова вартість відповідної групи основних засобів на початок звітного періоду;

  Н — норма  амортизаційних відрахувань у процентах  до балансової вартості кожної з груп основних засобів.

  Амортизація є вартісним виразом зносу  основних засобів. Згідно з чинним законодавством України норми амортизаційних відрахувань установлюються у процентах до балансової вартості окремих груп основних засобів на початок звітного періоду в таких розмірах (табл. 1).

  Інформаційне  забезпечення статистичного вивчення амортизації — це дані форми звітності № 1-амортизація «Звіт про надходження податкової і економічної амортизації і використання амортизаційних джерел».

  Таблиця 1

  У %

  Після проведення індексації окремих груп основних засобів  їхня балансова вартість зростає. Різниця між скоригованою балансовою вартістю (після індексації) і початковою балансовою вартістю (до індексації) — це капітальний дохід підприємства.

  Він включається  до складу валового доходу підприємства кожного звітного кварталу й дорівнює одній четвертій процента річної норми амортизації відповідної групи основних засобів від суми капітального доходу такої групи.

  Дані  про вартість основних засобів без  урахування індексації та переоцінки звітного року й вартість їх з урахуванням  індексації та переоцінки на початок звітного року знаходять відображення в розділі І статистичної форми звітності № 11-ОЗ.

  Вихідні дані для визначення балансової вартості основних засобів без урахування індексації та з урахуванням її наведено в табл. 2 (дані умовні).

Таблиця 2

(станом  на 1.01.2004, тис. грн)

  Індекс  інфляції за 2003 р. становив 116,0 %.

  Розрахунки  станом на 1.01.2004 проводимо такі:

1. Група основних засобів «Будівлі та споруди»

  Балансова вартість 935 + 415,6 – 126 – 18,6 = 1206,0 (тис. грн).

  Коефіцієнт  індексації К_і = (І_і – 10 %) : 100 %; К_і = (116,0 – 10) : 100 = 
= 1,06.

  Балансова вартість з урахуванням індексації 1206 · 1,06 = = 1278,4 (тис. грн).

2. Група основних засобів «Обладнання, устаткування, прилади»

  Балансова вартість 1112,5 + 452,3 – 215,2 – 111,3 = 1238,3 (тис. грн.)

  Балансова вартість з урахуванням індексації 1238,3 · 1,06 = = 1312,6 (тис. грн).

3. Група «Інші основні засоби»

  Балансова вартість 230,0 + 28,0 – 15,0 – 10,2 = 232,8 (тис. грн).

  Балансова вартість з урахуванням індексації 232,8 · 1,06 = = 246,8 (тис. грн).

  Загальна  балансова вартість основних засобів:

  а) без урахування індексації 1206,0 + 1238,3 + 232,8 = 2677,1 (тис. грн).

  б) після індексації 1278,4 + 1312,6 + 246,8 = 2837,8 (тис. грн).

  Зміна первісної вартості основних засобів  у зв’язку з їх індексацією:

2837,8 –  2677,1 = 160,7 (тис. грн).

  Отже, на суму 160,7 тис. грн буде збільшено  вартість основних засобів станом на 1.01.2004.

  Розрахунки  суми капітального доходу, яка включається  до складу валових доходів підприємства у І кварталі 2004 р.:

1. Група основних засобів «Будівлі та споруди»:

2. Група основних засобів «Обладнання, устаткування, прилади»:

  3. Група «Інші основні засоби»:

  Загальна  сума капітального доходу, яка включається до складу валових доходів підприємства у І кварталі 2004 р., становитиме 6,0 тис. грн (0,9 + 4,6 + 0,5).

  Наявність і рух основних засобів підприємств  і організацій вив- 
чаються за допомогою річних балансів, побудованих за первіс- 
ною та залишковою вартістю основних засобів.

  В основу балансу основних засобів за повною первісною вартістю покладено таку рівність:

ОЗ_п + ОЗ_н = ОЗ_в + ОЗ_к,

де ОЗ_п, ОЗ_к — основні засоби за первісною вартістю відповідно на початок і кінець року;

  ОЗ_н — основні засоби за первісною вартістю, що надійшли протягом року;

  ОЗ_в — основні засоби за первісною вартістю, що вибули протягом року.

  Баланс  основних засобів за первісною вартістю відображається в статистичній звітності  за ф. № 1-ОЗ і наведений у табл3.

Таблиця 3

НАЯВНІСТЬ ТА РУХ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, тис. грн

  За  даними таблиці повна первісна вартість основних засобів на кінець року становить 4396 тис. грн (4200 + 820 – 624).

  Взаємозв’язок між наявністю і рухом основних засобів за залишковою вартістю може бути схарактеризований за допомогою балансового рівняння:

ОЗ′_п + ОЗ′_н – ОЗ′_в – А = ОЗ_к,

де знак «′» означає залишкову вартість.

  Тобто залишкова вартість основних засобів  на кінець звітного періоду дорівнює залишковій вартості на початок періоду  плюс залишкова вартість уведених основних засобів мінус залишкова вартість основних засобів, що вибули, і мінус сума нарахованої амортизації за звітний період.

  Первісна  й залишкова вартість основних засобів  відображаються як у статистичній звітності ф. № 11-03, так і в балансі підприємства (ф. № 1).

  Для визначення залишкової вартості треба знати суму зносу основних засобів. Її визначають за даними бухгалтерського обліку підприємства.

Використаємо  дані табл. 12.2 і припустимо, що рівень зносу основних засобів на початок  року становив 40 %, тобто сума зносу — 1680 тис. грн (4200 · 0,4); залишкова вартість на початок року — 2520 тис. грн (4200 – 1680).

  Протягом  року надійшли основні засоби за повною вартістю на 820 тис. грн, у тому числі  на 720 тис. грн — нові засоби праці (знос нових засобів дорівнює нулю). Були придбані основні засоби на 100 тис. грн (820 – 720), які були в експлуатації, тобто част- 
ково зношені. Припустимо, що рівень їх зносу — 25 %, тоді залишкова їх вартість — 75 тис. грн (100 – (100 · 0,25)).

  За  звітний рік з підприємства вибули основні засоби на 624 тис. грн. З них від морального застаріння та фізичного зносу — на 314 тис. грн (рівень зносу 80 %); продані іншим підприємствам — на 276 тис. грн (рівень зносу 20 %); у зв’язку зі стихійним лихом — на 34 тис. грн (рівень зносу 10 %).

  Сума  зносу основних засобів, які вибули, становитиме 309,8 тис. грн (314 · 0,8 + 276 · 0,2 + 34 · 0,1).

  Залишкова вартість основних засобів, які вибули, — 314,2 тис. грн [(624 — 309,8) або (314 – 251,2) + (276 – 55,2) + (34 – 3,4)].

  Сума  нарахованої за рік амортизації — 580 тис. грн.

  Залишкова вартість основних засобів на кінець року дорівнюватиме 2420,8 тис. грн (2520 + 720 + 75 – 314,2 – 580).

  Баланс  за первісною вартістю характеризує зміну обсягу основних засобів як матеріального ресурсу, а за залишковою — зміну їх реальної (ринкової) вартості.

  Використовуючи  звітні дані підприємств, аналогічно розглянутій схемі будують баланси основних засобів виду економічної діяльності та галузі.

3. Показники стану 
і руху основних засобів