Аналіз структури та динаміки капіталу підприємства

Аналіз  структури та динаміки капіталу 

      Зміст 

      Вступ…………………………………………………………………………...3

      1. Основні джерела фінансування підприємства в структурі його капіталу……………………………………………………………………………….4

      2. Аналіз структури та динаміки  підприємства (на прикладі ВАТ  «Тернобуддеталь»)…………………………………………………………………..8

      3. Основні напрямки поліпшення  використання капіталу підприємства  та оптимізації джерел його  формування……………………………………..............13

      Висновки……………………………………………………………………..18

      Список  використаної літератури…………………………………………...19

Вступ 

     За  ринкових умов господарювання у підприємницьких  структурах незалежно від форм власності  й організаційно-правового статусу  виникає значна проблема в капіталі для забезпечення нормального процесу  фінансування своєї діяльності. Як наслідок, виникає багато питань теоретичного й прикладного характеру щодо оптимізації структури капіталу підприємства як певної сукупності його фінансових ресурсів. Разом з тим в умовах ринкової економіки виникає багато специфічних проблем щодо процесів формування та використання капіталу підприємства, знаходження адекватних шляхів оптимізації його структури, що актуалізує значення відповідних наукових досліджень.

     Об’єктом  дослідження є капітал підприємства як динамічна система, структурований за джерелами його формування.

     Метою науково-дослідної роботи є дослідження динаміки та структури капіталу і його вплив на фінансово-економічні результати діяльності підприємства.

     Для досягнення поставленої мети необхідно  вирішити наступні завдання:

• дослідити сутність поняття «капітал підприємства» за ознаками джерел його залучення;
• визначити переваги та недоліки основних джерел фінансування;
• провести аналіз структури та динаміки капіталу підприємства;
• обґрунтувати вплив динаміки структури капіталу на фінансово-економічні результати діяльності підприємства;
• розробити науково-методичні підходи до визначення оптимальної структури капіталу підприємства.

      1. Основні джерела  фінансування підприємства  в структурі його  капіталу 

     Основна мета функціонування капіталу – це його рух. Впродовж поточної діяльності підприємства форма його капіталу постійно змінюється. Ці зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютної величини капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійснюється перетворення одних ресурсів на капітал, інших – на товар або інші види цінностей.

     Капітал – загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, які авансовані у формування активів підприємства. У бухгалтерському обліку відображається у пасиві балансу.

     Як  відомо, основу фінансового потенціалу підприємства становить його власний капітал. Він показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов’язань підприємства. Тому збереження власного капіталу підприємства є одним із основних показників якості фінансового управлінням підприємством.

     Позичковий  капітал підприємства – це кошти, залучені для фінансування діяльності підприємства на принципах строковості, поверненості та платності. До його складу входять короткострокові та довгострокові зобов’язання та кредиторська заборгованість.

     Співвідношення  між власним і залученим капіталом  – один з важливих фінансових показників діяльності підприємства. Його вагомість  полягає у тому, що підприємство може досягти значних результатів при використанні різних складових капіталу. Застосування комбінованих джерел формування капіталу значно підвищує результативність діяльності підприємства, тому слід визначити переваги і недоліки кожного з джерел (табл.1.1). 
 
 

     Таблиця 1.1

     Переваги і недоліки основних джерел фінансування

     Для власного капіталу характерні такі ознаки:

• простота залучення, оскільки рішення, які пов’язані із збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування), приймаються власниками та менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди інших суб’єктів господарювання;
• висока здатність генерування прибутку у всіх сферах діяльності, оскільки при його використанні непотрібна виплата позикового відсотку;
• забезпечення фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності у довгостроковому періоді, а відповідно і зниження ризику банкрутства.

Водночас  власному капіталу підприємства притаманні певні недоліки:

• обмеженість обсягу залучення, а відповідно і можливостей суттєвого розширення операційної та інвестиційної діяльності підприємства, зокрема в періоди сприятливої кон’юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу;
• висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу;
• невикористана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу підприємства за рахунок залучення позикових фінансових коштів, оскільки без такого залучення неможливо забезпечити перевищення фінансової рентабельності підприємства над економічною.

      Ефективна фінансова діяльність підприємства пов’язана безпосередньо з функціонуванням  залученого капіталу. Його використання дозволяє суттєво збільшити обсяг  господарської діяльності підприємства, забезпечити ефективніше використання власного капіталу, прискорити формування різноманітних цільових фінансових коштів, а в кінцевому результаті – підвищити ринкову вартість підприємства.

      Позичковий  капітал характеризується певними  позитивними ознаками, зокрема:

• достатньо широкими можливостями залучення при значному кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя;
• забезпеченням зростання фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів  і зростання темпів росту обсягу його господарської діяльності;
• більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту «податкового щита» (вилучення витрат на його обслуговування з оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток);
• здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу);

     Водночас  використання позичкового капіталу має окремі недоліки. До основних із них належать:

• використання позичкового капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики – ризик зниження фінансової стійкості та втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно зростанню питомої ваги використання позичкового капіталу;
• активи, сформовані за рахунок позичкового капіталу, генерують меншу норму прибутку, яка знижується на суму виплачуваного позичкового відсотка в усіх його формах (відсотка за банківський кредит, лізингової ставки, купонного відсотка за облігаціями, вексельного відсотка за товарний кредит тощо);
• суттєва залежність вартості позичкового капіталу від коливань кон’юнктури фінансового ринку;
• складність процедури залучення, оскільки надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших суб’єктів господарювання (кредиторів), потребує інколи відповідних сторонніх гарантій або застави (при цьому вони надаються , як правило, на платній основі).

     Отже, підприємство, яке використовує позичковий капітал, має значний фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок  формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності. Водночас при цьому воно генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства.

     За  ринкових умов залучений капітал  займає основне місце у структурі  джерел фінансування. Особливо наочною  ця ситуація була у період гіперінфляції, коли залучений капітал став чи не єдиним реальним джерелом фінансування господарської діяльності підприємств.

     Як  правило, у складі залученого капіталу найбільшу питому вагу займає кредиторська заборгованість. Очевидно, що з позиції  платності джерела кредиторська заборгованість неоднорідна, частина її має приховану платність, яка найчастіше не враховується у фінансовому управлінні підприємством.

     Відносне  збільшення кредиторської заборгованості має подвійний характер. З одного боку, ця тенденція сприяє появі нового джерела фінансування, у певному сенсі безплатному, а з іншого – небезпечне через підвищення ризику можливого банкрутства.

     Таким чином, структура капіталу підприємства безпосередньо впливає на його формування і результативність використання. Вона визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної діяльності підприємства, здійснює активний вплив на кінцеві результати його роботи.

      2. Аналіз структури  та динаміки підприємства (на  прикладі ВАТ «Тернобуддеталь») 

     Аналіз  капіталу підприємства передбачає проведення оцінки, складу і структури капіталу, зміни його складових. Такий аналіз здійснюється на основі порівняльного аналітичного балансу, який складають шляхом агрегування однорідних за складом елементів балансових статей. При цьому розраховують абсолютні й відносні зміни у власних і позичкових коштах підприємства за звітний період.

     При аналізі встановлюють:

• основні джерела формування сукупних активів підприємства;
• зміну власного капіталу і його частку у балансі підприємства за період,що аналізується;
• зміну питомої ваги позичкових коштів у сукупних джерелах утворення активів;
• зміни величини резервів , фондів і прибутку підприємства;
• зміни структури власного капіталу і його складових, що займають найбільшу питому вагу;
• зобов’язання, що переважають у структурі позичкового капіталу;
• зобов’язання, що переважають у структурі кредиторської заборгованості на початок і на кінець аналізованого періоду;
• зміни за аналізований період короткострокових зобов’язань перед бюджетом, постачальниками і підрядниками з оплати праці, зі страхування, з векселів виданих, із внутрішніх розрахунків, з одержаних авансів.;
• темпи росту короткострокової заборгованості в аналізованому періоді.

     За  об’єкт для аналізу візьмемо відкрите акціонерне товариство «Тернобуддеталь»(Код ЄДРПОУ: 04636195), видом діяльності якого є виготовлення збірних залізобетонних і бетонних конструкцій і виробів.

     Агрегований порівняльний баланс підприємства наведено у табл.2.1.

     Таблиця 2.1

     Аналіз  динаміки статей балансу  ВАТ «Тернобуддеталь»

     Дані  табл.1 свідчать, що загальна вартість капіталу підприємства зросла на 13,4% в основному за рахунок збільшення вартості власного капіталу і на кінець звітного періоду становила 84,9%. Збільшення частки власного капіталу є позитивним моментом для даного підприємства, оскільки сприяє зміцненню його фінансової стійкості. Суттєвий вплив на зростання власного капіталу підприємства має зростання вартості нерозподіленого прибутку, темп зростання якого становив 58,0%.

     Стосовно  залученого капіталу, то його питома вага у загальній вартості капіталу на кінець звітного періоду зменшилась на 2,0% і становила лише 15,1%, що свідчить про зниження залежності підприємства від залучених джерел фінансування і поліпшення його фінансового стану. У структурі залученого капіталу значну частку (78,4%) займають поточні зобов’язання, їх обсяг на кінець звітного періоду зріс на 31,0 тис.грн., що свідчить про погіршення розрахункової дисципліни на підприємстві. Зменшення на кінець звітного періоду кредиторської заборгованості на 27,6 тис.грн. означає, що підприємство практично не використовує товарний кредит постачальників і тим самим обмежує свою ділову активність. У цілому модна сказати про досить стійкий фінансовий стан даного підприємства.

     У наведеному прикладі аналіз балансу  обмежений одним звітним періодом. Однак для визначення тенденцій і закономірностей фінансового розвитку підприємства суттєве значення має трендовий аналіз окремих статей балансу за декілька звітних періодів з можливим використанням математичної статистики.

     Далі  доцільно простежити динаміку структури власного капіталу, тобто вивчити причини її зміни впродовж звітного періоду.

      Підприємство, що використовує тільки власний капітал (табл. 2.2), має найвищу фінансову  стійкість (його коефіцієнт автономії  дорівнює одиниці), водночас обмежує темпи свого розвитку (оскільки не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої кон’юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал. 
 
 
 

Таблиця 2.2

Динаміка  структури власного капіталу ВАТ «Тернобуддеталь» 

      Отже, обсяг власного капіталу ВАТ «Тернобуддеталь» на кінець звітного періоду зріс на 548,5 тис. грн.

      У складі власного капіталу найбільшу  питому вагу займає статутний капітал (37,4%), хоч його частка на кінець звітного періоду знизилась на 5,9 пункти. У даній організації простежується тенденція щодо збільшення обсягу фінансування діяльності за рахунок нерозподіленого прибутку. Так на кінець аналізованого періоду у складі власного капіталу нерозподілений прибуток зріс на 7,5 пункти і становив 28,4%. Зазначена тенденція сприяє зміцненню фінансового стану підприємства і підвищенню його ділової активності.

     Розглянемо  структуру залученого капіталу на прикладі ВАТ «Тернобуддеталь». 
 
 

Таблиця 2.3

Динаміка структури залученого капіталу ВАТ «Тернобуддеталь»

     Отже, у складі залученого капіталу на кінець звітного періоду найбільшу питому вагу на підприємстві займають поточні  зобов’язання за розрахунками з бюджетом (21,8%), кредиторська заборгованість постачальникам за товари, роботи, послуги (21,6%) та заборгованість з одержаних авансів (21,3%). Досить суттєвою є заборгованість з оплати праці. Її величина на кінець звітного періоду зросла на 6,2% і становила 127,4 тис. грн. Інші види запозичень мають незначну питому вагу, їх частка у загальній сумі на кінець звітного періоду знаходилась у межах від 0,4 до 9,4%. Загалом на кінець звітного періоду обсяг поточних зобов’язань у ВАТ «Тернобуддеталь» зріс лише на 3,4 тис. грн. і становив 709,0 тис. грн. У валюті балансу поточні зобов’язання на кінець звітного періоду становили лише 15,1%.

     Аналіз  структури залученого капіталу показав, що у процесі своєї діяльності підприємство не використовує кредити  банку. Тому з метою підвищення результативності діяльності ВАТ «Тернобуддеталь» необхідно залучати позичковий капітал, що дозволить істотно збільшити обсяг випуску продукції і підвищити ефективність використання власного капіталу. 

     3. Основні напрямки поліпшення використання капіталу підприємства та оптимізації джерел його формування 

     Формування оптимальної структури капіталу підприємства для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань, що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством.

     Оптимальна структура капіталу відображає таке співвідношення використання власного та позикового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективний взаємозв’язок між коефіцієнтами рентабельності власного капіталу та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

     Будь-яке  підприємство для фінансування своєї  діяльності потребує достатнього обсягу фінансування, яке залежить від періоду  обігу активів та відповідних  ним пасивів. Активи та пасиви підприємства за строками обігу можна поділити на коротко та довгострокові. Залучення того чи іншого джерела фінансування пов’язане з витратами зі сплати процентів за користування цими джерелами. Загальна сума коштів, що сплачується за користування певним обсягом залучених фінансових ресурсів, як уже зазначалося вище, називається вартістю капіталу. В оптимальному варіанті передбачається, що обігові кошти підприємств фінансуються за рахунок довгострокових джерел. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат щодо залучення коштів.

     Мета  управління структурою капіталу – мінімізувати витрати по залученню довгострокових джерел фінансування і тим самим забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених ними грошових коштів.

     Процес  оптимізації структури капіталу здійснюється у наступній послідовності.

     1. Аналіз складу капіталу в динаміці за ряд періодів (кварталів, років) та тенденцій зміни його структури, а також вплив, що вони здійснюють на фінансову стійкість та ефективність використання капіталу. В процесі аналізу розглядаються такі показники, як коефіцієнти фінансової незалежності, заборгованості, співвідношення між довгостроковими та короткостроковими зобов’язаннями, коефіцієнт фінансового важеля.

     2. Оцінка основних факторів, що визначають структуру капіталу. До них відносяться:

• галузеві особливості операційної діяльності (характер цих особливостей визначає структуру активів підприємства, їх ліквідність);
• стадія життєвого циклу підприємства (молоді компанії з конкурентоспроможною продукцією можуть залучати для свого розвитку більше позикового капіталу, а зрілі – використовують переважно власні кошти);
• кон’юнктура товарного ринку (чим стабільніша кон’юнктура цього ринку, а відповідно, стабільніший попит на продукцію підприємства, тим вище та безпечніше стає використання позикового капіталу, та навпаки);
• кон’юнктура фінансового ринку (в залежності від стану цієї кон’юнктури зростає або знижується вартість позикового капіталу);
• рівень рентабельності операційної діяльності;
• податковий тиск на компанію (частка прямих та непрямих податків, що сплачуються у доході від продаж-брутто);
• ступінь концентрації акціонерного капіталу (прагнення капіталовласників зберегти контрольний пакет акцій).

     З урахуванням наведених та інших  факторів управління структурою капіталу передбачає вирішення двох ключових задач:

     а)встановлення прийнятних пропорцій використання власного та позикового капіталу;

     б)забезпечення у випадку необхідності залучення  додаткового внутрішнього або зовнішнього капіталу.

     3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Для таких розрахунків був обраний критерій, який найбільш повно відображає вплив ефективності сформованих джерел фінансування на збільшення доходності вкладених власниками коштів, тобто максимізації фінансової рентабельності. Також для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізм фінансового важеля.

     Сутність  фінансового важеля полягає в  тому, щоб посилити вплив зміни  прибутку на динаміку фінансової рентабельності, тобто у підвищенні еластичності фінансової рентабельності відносно прибутку.

     Друга складова цієї суми – ефект фінансового важеля – відображає вплив структури капіталу на підвищення фінансової рентабельності. Вплив важеля обумовлений тим, що при позитивному значенні диференціалу для підприємства доцільне залучення позикових коштів, однак постійне нарощування плеча важеля може знизити загальний ефект, так як залучення великих розмірів кредитних ресурсів, як правило, супроводжується жорсткістю умов їх залучення. В такому випадку ефект важеля не буде давати максимальної віддачі, а при певних умовах (коли диференціал стане менше нуля) буде знижувати фінансову рентабельність.

     Таким чином, позитивний вплив ефекту фінансового  важеля проявляється тоді, коли економія за рахунок зниження податкових платежів перевищує витрати підприємства за користування позиковими коштами. Значення ефекту фінансового важеля повинно бути таким, щоб компенсувати податкові вилучення з прибутку та забезпечити мінімізацію відхилення між економічною та фінансовою рентабельністю.

     4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес оптимізації базується на попередній оцінці власного та позикового капіталу при різних умовах його залучення та здійсненні розрахунків середньозваженої вартості капіталів. Вирішення задачі побудовано на виявленні тенденції зміни ціни кожного джерела ресурсів при зміні фінансової структури підприємства. Згідно з дослідженнями провідних вчених, зростання частки позикових коштів у загальній сумі джерел супроводжується більш швидкими темпами зростання ціни власного капіталу, ніж ціни позикових коштів. Виходячи з того, що ціна позикових коштів дещо нижча, ніж власних, стверджують, що існує оптимальна структура капіталу, що мінімізує їхню середньозважену ціну, а відповідно, максимізує ціну підприємства.

     Ціна  підприємства має важливе значення для досягнення стратегічної мети підприємства, так як її зростання призводить до зростання цінності підприємства, його привабливості з точку зору власників майна.

     Але оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації середньозваженої ціни капіталу має недолік, так як не враховує впливу сформованої структури на результативні показники діяльності підприємства.