Аналіз Сумської області

Зміст

 

 

Вступ 

Сумська область розташована на північному сході України, в межах двох природних зон - лісостепової та поліської. Територія Сумщини досить рельєфна. В її північній частині виділяється Придеснянське плато, а в південній — Лівобережне плато. Територія області в південній частині простяглася зі сходу на захід приблизно на 170 км, а в західній відстань з півночі на південь дорівнює близько 200 км (по прямій лінії). Загальна площа території області 23,8 тис. кв. км. Територія області поділена на 18 районів, 7 міст обласного підпорядкування, 2 внутрішньо-міських райони м. Суми, 384 сільські ради. Обласний центр — місто Суми.

У 15 містах, 20 селищах міського типу, 1466 сільських населених пунктах станом на 01.01.2010 р. проживало 1172,3 тис. осіб.

Відстань від обласного центра до столиці України м. Києва залізницею становить 350 км, шосейними шляхами — 359 км. На півночі та сході область межує з Брянською, Курською та Бєлгородською областями Російської Федерації, протяжність державного кордону, що проходить по території області, складає 498 км. На півдні, південному сході та заході Сумщина межує з Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України.

Сільськогосподарські угіддя займають 1700 тис. га, або 71,4% території області. Сумщина володіє великим арсеналом культурних рослин. У сільськогосподарському виробництві культивуються різноманітні зернові, технічні, кормові, овочеві, плодоягідні рослини.

Загальна площа земель лісогосподарського призначення - 468 тис. гектарів або майже 18% від загальної площі області. Тваринний світ області налічує 70 видів ссавців, 250 видів птахів, 41 вид риб, 11 видів земноводних, 7 видів плазунів. 

Мета роботи - проаналізувати регіональний розвиток Сумської області. Об’єктом дослідження є Сумський край.

 

 

 

1. Системно-діагностичний аналіз регіонального розвитку

 

Діагностику стану регіону почнемо з визначення показника індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Зміна його значення в часі може свідчити про ефективність обраної управлінської стратегії. ІРЛП визначається як середнє арифметичне трьох індексів:

,   (1.1)

де - очікувана тривалість життя при народженні. При розрахунку мінімальне значення дорівнює 25 рокам, максимальне - 85 рокам;

- рівень освіти. Розраховується як сума індексу письменності дорослих з часткою 2/3 та індексу сукупної частки учнів початкових, середніх і вищих навчальних закладів з часткою 1/3. Індекс письменності для дорослого населення (від 15 років) Хтіп приймається 0, а Хтах- 100%. Індекс сукупної частки учнів розраховується для осіб молодших за 25 років, а його граничні значення такі самі, як і в індексі письменності;

Х3 - реальний обсяг ВВП на 1 людину (в доларах). В розрахунках Хтіп = 100$, а Хтах =5448$ (для України Х=1630$).

Високий показник ІРЛП свідчить про високий рівень життя населення.

Таблиця 1.1

Вихідні дані по Вінницькій області

№ п/п

Показник

Дані по регіону

1

Очікувана  тривалість життя при народженні, років

71,2

2

Реальний  обсяг ВВП на 1 людину , дол.

1963,9

3

Індекс письменності для дорослого населення, %

91,1

4

Індекс сукупної частки учнів початкових, середніх і вищих навчальних закладів, %

70,3


 

Розрахуємо індекс розвитку людського потенціалу:

 

ІРЛП складає 94%, отже можна зробити висновок, що рівень життя у Сумській області досить високий ( ).

 

 2. Діагностика природно-ресурсного потенціалу

 

Сумська область розташована на північному сході України. На півночі та сході область межує з Брянською, Курською та Бєлгородською областями; протяжність державного кордону з Російською Федерацією, що проходить по території області, складає 498 км. На кордоні розташовано три пункти пропуску залізничним транспортом (Волфіно, Пушкарне, Зерново) та п'ять – автомобільним (Бачевськ, Катеринівка, Рижівка, Юнаківка, Велика Писарівка). На півдні, на південному сході та на заході Сумщина межує з Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України. Відстань від обласного центру до столиці України – м. Києва дорівнює 350 км. В південній частині територія області простяглася зі сходу на захід приблизно на 170 км, а в західній частині відстань з півночі на південь складає близько 200 км (по прямій лінії).

У Сумській області є значні природні ресурси, багата мінерально-сировинна база. Розвідано 48 родовищ нафти і газового конденсату, запаси яких становлять 49 млн. тонн або одну п'яту частину запасів України. Невеликі родовища природного газу складають близько 80 млрд. м3 або 7% від запасів на території держави, поклади торфу відповідно 55 млн. тонн або близько 8%.

В області є перспективні запаси, а також прогнозні ресурси нафти і газу, які знаходяться на глибині 3-4 км. Із складною геологічною будовою. Необхідність значних фінансових вкладень для розвідувальних робіт і освоєння перешкоджає використанню цих важливих для держави джерел паливно-енергетичної галузі.

На території регіону розробляється єдине в країні Баницьке родовище кварцетовидних піщаників, які використовуються для одержання кристалічного кремнію.

Роменське родовище кам'яної солі знаходиться на значній глибині, тому його освоєння вимагає спеціальних технологій.

В області є чимало родовищ, які утворюють базу промисловості будівельних матеріалів. Найбільше розробляються родовища будівельного піску ( п ять із десяти ) та крейди будівельної ( два із шести ).

Загальна площа земель Сумщини складає 2351,9 тис. га , з них сільгоспугідь - 1712,0 тис. га, ріллі 1318,6 тис. га або 77,0% загальної площі сільгоспугідь.

Природно-ресурсний потенціал фонду ріллі середньо високий, більше 50% ґрунтів складають чорноземи, що сформувались на лесових породах, понад 25% їх опідзолені, сірі, світло та темно-сірі, а також опідзолені чорноземи та реградировані аналоги цих ґрунтів.

У якісному стані продуктивних угідь відбулись негативні зміни, пов'язані з осушенням земель: значно погіршився стан ґрунтів через різку зміну водного режиму та всіх біологічних процесів.

Водозабезпеченість місцевим стоком одного мешканця вища від середньої в Україні у 1,7 рази, що обумовлене значним випаданням атмосферних опадів.

Сумщина володіє достатніми рекреаційними ресурсами: мальовничими ландшафтами, лісовими масивами, ріками, озерами, запасами лікувальних торф'яних грязей. Проте використання цих природних багатств залишається вкрай недостатнім.

 

 

 

 3. Демографічна діагностика й діагностика ринку праці

 

Зниження народжуваності є основною причиною загострення демографічної кризи як в Україні в цілому, так і в Сумській області. Демографічна ситуація, що склалася у Сумській області характеризується як кризова. Спостерігається зменшення загальної чисельності населення при збільшенні смертності людей, у т.ч. працездатного віку, високий рівень смертності, скорочення середньої тривалості життя, деформація статево-вікової структури населення, нестабільні шлюбно-сімейні відносини, масове поширення бездітності або однодітності.

На момент утворення Сумської області у 1939 р. загальна чисельність населення становила 1706,1 тис. осіб. Це найвищий показник за час існування області з моменту її утворення. Перепис населення 1959 р. зафіксував різке зменшення чисельності населення, що пов’язане з великими втратами під час Великої вітчизняної війни. До 1970 р. населення області поступово зростало, але так і не досягло довоєнної чисельності. А вже перепис населення 1989 р. показав скорочення населення на 71,3 тис. осіб. Процес депопуляції населення продовжувався далі. За даними Всеукраїнського перепису 2001 р. в області чисельність населення скоротилася на 206,4 тис. осіб. порівняно з 1989 р. і складала 1299,7 тис. осіб, що становить 90,8% до рівня 1989 р. Процес скорочення населення продовжувався і у післяпереписний період.

За 2001-2011 рр. Сумщина втратила ще 127,4 тис. осіб. Станом на 1 січня 2011 р. загальна чисельність населення регіону становила 1161,5 осіб (19 місце серед регіонів України), у т.ч. чисельність міського населення зменшилась до 783 тис. осіб (67,4%), сільського - 378,5 (32,6%) тис. осіб. Тобто відзначається скорочення чисельності як сільського, так і міського населення. Однак, якщо чисельність міського населення почала поступово скорочуватись після 1989 р. і цей процес триває й далі, то чисельність сільського населення мала тенденцію до скорочення від року утворення Сумської області (рис. 3.1)

—♦— все населення, —■—- міське, —А—- сільське

Рис. 3. 1. – Динаміка чисельності населення Сумської області протягом 1939-2011 рр.

Одним із головних чинників, що впливає на загострення демографічної кризи у Сумській області, є падіння народжуваності. Народжуваність, разом із смертністю, є основним демографічним процесом. Саме вона у даний час робить вирішальний вплив на характер відтворення населення. Від неї, головним чином залежить те, як у суспільстві здійснюється процес заміщення поколінь. На народжуваність впливає ряд причин: економічних, соціальних, психологічних, біологічних.

В Україні у 2009 р. найнижча народжуваність спостерігалася у північних та східних областях: Сумській (9,1%о), Чернігівській (9,4%о), Луганській (9,3%о), Донецькій (9,7%о). У 2009 р. у Недригайлівському районі Сумської області була зафіксована найнижча народжуваність в Україні - 7,2%. Протягом 2010 р. в регіоні народжуваність ще скоротилася, опустившись до 8,9%.

Аналіз народжуваності в області протягом 1950-2010 рр. встановив, що найбільші її показники зафіксовані у 1950 р. і становили 21,6 народжених на 1000 осіб. Як видно з рис. 2 у Сумській області спостерігалося поступове зменшення народжуваності до 2002 р., коли коефіцієнт народжуваності досягнув свого мінімального значення (6,7%). Протягом 2003-2009 рр. народжуваність поступово зростала, коефіцієнт народжуваності у 2009 р. досяг 9,1%. Однак, вже протягом 2010 р. рівень народжуваності знизився (рис. 3. 2).

За даними управління статистики у 2010 р. в області народилось 10360 дітей, що на 321 дитину менше, ніж у 2009 р. Показник народжуваності зменшився порівняно з 2009 р. з 9,1 до 8,9 народжених на 1000 жителів. У порівнянні з 2009 р. спостерігалося зростання показника народжуваності у м. Шостка, Роменській міськраді та 10 районах області. Найбільше зростання зафіксовано у Конотопському (з 7,3 до 8,7 особи на 1000 населення), Охтирському (з 7,7% до 8,9%), Липоводолинському (з 7,5% до 8,6%) районах. Найвищими показники народжуваності були у Роменській міськраді (10,3 народжених на 1000 населення), Лебединській міськраді та Краснопільському районі (по 10,2%о), Сумській міськраді (10,0%о); найнижчі - у Великописарівському (7,2%о), Недригайлівському, (7,4%), Глухівському (7,5%) районах. У Путивльському районі рівень народжуваності залишився на рівні показника 2009 р.




ввввв

 

 

 

 

 

 

 

 

 

♦ - народжуваність, —■—-смертність, —▲—-природний приріст

Рис. 3. 2. Динаміка народжуваності, смертності та природного приросту (%) населення у Сумській області за 1950-2010 рр.

На високий коефіцієнт смертності в регіоні впливає ряд чинників: висока частка людей пенсійного віку, висока захворюваність населення, низький рівень медичного обслуговування, особливо у сільській місцевості, низький рівень та несприятливі умови життя та праці значної частини населення, поширеність шкідливих звичок та нехтування нормами здорового способу життя. Найбільша кількість смертей у 2010 р., особливо у працездатному віці, спостерігалася від хвороб системи кровообігу, онкозахворювань, нещасних випадків, отруєнь і травм. Сучасна демографічна ситуація характеризується і високою смертністю чоловіків, яка частково спричиняється природними факторами, але сучасна наука пояснює її переважно суспільними факторами. Чоловіки мають нижчу життєздатність, ніж жінки. Висока смертність чоловіків припадає на найкращі роки життя і цей статевий дисбаланс набув особливо великих розмірів у працездатному віці з максимумом в інтервалі віку від 20 до 40 років.

За останніми даними Головного управління статистики у Сумській області, близько половини населення області або 559 тис. осіб становить економічно активне населення. З їх числа 91% або 511 тис. складають зайняті, 
а решта (9% або 48 тис. осіб) – шукають роботу, як самостійно, так і за допомогою державної служби зайнятості.

Рівень зареєстрованого безробіття, розрахований по відношенню до населення працездатного віку, на 1 січня 2013р. складав 2,33%. Зазначений показник коливався від 1,50% у Середино-Будському до 4,69% у Липоводолинському районах.

На обліку останньої на 1 серпня 2012 р. перебувало 16 тис. зареєстрованих безробітних, що на 1,5% менше, ніж у попередньому місяці. Взагалі за період 
з початку року мали статус безробітного близько 37 тис. осіб, з них майже 
12 тис. осіб працевлаштовані зусиллями державної служби зайнятості. Серед працевлаштованих кожний третій отримав роботу на підприємствах сільського господарства, кожний п’ятий – на підприємствах переробної промисловості, кожний сьомий знайшов застосування своєї праці на підприємствах оптової, роздрібної торгівлі та ремонту автотранспортних засобів.

Як засвідчують дані, легше знайти роботу виявилось у Буринському, Тростянецькому та Охтирському районах, де частка працевлаштованих склала більш ніж 40% тих, що перебували на обліку.

На початок серпня п.р. неукомплектованими залишались 1282 вакансії, про які повідомили службу зайнятості підприємства, установи та організації. 
В результаті на одну вакансію на вказану дату претендувало 13 безробітних. 
За професійними групами найбільш потрібними на ринку праці області завжди є кваліфіковані робітники з інструментом, працівники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного обладнання, професіонали, працівники сфери торгівлі та послуг, а також працівники найпростіших професій. 

Значний вплив на формування кількісної складової трудових ресурсів становить демографічна ситуація в області. Численність населення області з  кожним роком скорочується (табл. 3. 1.). 

Таблиця 3. 1. – Розподіл постійного населення Сумської області за віковими групами

 

Кількість населення, тис чол.

у % до всього населення

2007

2008

2009

2010

2011

2009

2010

2011

Все населення, тис. чол.

1259,5

1241,7

1224,2

1209,3

1194,6

100

100

100

у тому числі у віці, років

0-14

178,5

170,0

162,1

156,7

152,1

13,2

13,0

12,7

15-24

185,2

183,5

180,2

177,0

172,7

14,7

14,6

14,5

25-44

353,4

348,0

343,1

338,5

334,7

28,0

28,0

28,0

45-64

319,6

315,5

315,5

315,6

318,4

25,8

26,1

26,7

65 і понад

222,8

224,7

223,3

221,5

216,7

18,2

18,3

18,1

Молодшому за працездатний

197,1

187,1

178,5

172,0

166,4

14,6

14,2

14,0

Працездатному

735,7

732,7

729,5

723,8

717,2

59,6

59,9

60,0

Старшому за працездатний

326,7

321,9

316,2

313,5

311,0

25,8

25,9

26,0


 

 

Зниження чисельності трудових ресурсів можна частково пояснити зменшенням чисельності населення області, в том числі працездатного населення у працездатному віці. За 2004-2008 роки (табл.3) відбулося середньорічне зниження чисельності населення на 64,9 тис. чол. Загальне скорочення чисельності населення обумовлене, по-перше, природним скороченням, по - друге, міграційним відтоком. Так, з 1259,5 тис. чол. в 2004 році зниження чисельності в 2008 році до 1194,6 тис. чол. відбулося із-за природного фактора (перевищення смертності над народжуваністю) та за рахунок - відтоку населення [6].

Демографічна ситуація, що склалась негативно впливає на складові частини трудових ресурсів. Число осіб у працездатному віці на 01.01.2008 року скоротилось порівняно з тим же періодом 2004 року на 18,7 тис. чол. (з 735,9  тис. чол. до 717,2 тис. чол.). В загальній чисельності населення частина осіб старше працездатного віку зросло за період 2004-2008 років на 0,2%, а чисельності осіб, молодше працездатного віку на 0,6%, що свідчить про «старіння» трудових ресурсів та зниження їх якісної складової.

Негативні тенденції в умовах формування трудових ресурсів, такі як депопуляція сільського населення, міграція молоді та працездатного населення із села, структурні зміни у статево-віковому складі адекватно позначилися на чисельності трудових ресурсів і зайнятих в аграрній сфері

Причиною радикальної трансформації та спричиненого нею дисбалансу регіонального ринку праці стали такі чинники, як роздержавлення власності та наступна за ним приватизація підприємств, розвиток малої та середньої форм бізнесу; перерозподіл пріоритетів щодо розвитку різноманітних галузей та сфер економіки; нова фіскальна, податкова та інвестиційна, політика; зміна демографічної структури населення тощо [4].

За останній час відбулися структурні зміни у розподілі зайнятого населення  області за видами економічної діяльності. Кількості працівників за видами економічної діяльності Сумської області в цілому по області зменшилась  з 318,7 тис. осіб у 2004 році до 288,6 тис. осіб у 2008 році (т.б.на 30,1 тис. осіб). Як наслідок -переміщення працівників з виробничих галузей до сфери послуг; відтік кваліфікованої робочої сили; бурхливий розвиток тіньової (незареєстрованої) зайнятості, зростання навантаження на працездатне населення; розрив між інтересами одиниць системи Працівник - Підприємство - Держава; знецінення людських ресурсів в умовах підвищення вимог до працівників)

 

 

 

 

4. Діагностика розселення

 

Основними чинниками розселення, у тому числі його інтенсивності і напрямів, є соціально-економічні, природні та демографічні. Стан демографічних процесів утворює мозаїчну картину, дослідження якої дає змогу визначити стан щільності і концентрації населення.

Необхідно розрахувати коефіцієнт територіальної концентрації населення:

  (4.1)

 

де - середня відстань між найближчими поселеннями;

- площа  дослідженої території;

п - кількість поселень.

Таблиця 4.1

Дані для розрахунку

№ п/п

Показник

Значення

1

Середня  відстань між найближчими поселеннями, км

3,1

2

Площа  дослідженої території, м2

22860

3

Кількість  поселень

1526


 

 

Коефіцієнт територіальної концентрації населення дорівнює 1,6. Це свідчить про те, що населення на території області розміщено хаотично.

 

 5. Діагностика економічного рівня розвитку регіону

 

 

Сумщина має досить розвинений виробничий потенціал і за рівнем техногенного навантаження території займає місце в першій десятці областей України.

Економіка області є значною мірою орієнтована на експорт (експортне виробництво складає близько половини загального обсягу виробництва). Основні експортні товари – механічне обладнання, продукція хімічної та, пов’язаних із нею, галузей, харчові продукти, продукти рослинного походження. При цьому близько 90% експорту формується за рахунок лише трьох підприємств: ВАТ „СНВО ім. М.В. Фрунзе” (близько 70%); ВАТ „Насосенергомаш” (близько 10 %) та ВАТ „Сумихімпром”

  Сумщина посідає 15 місце серед усіх регіонів держави. На частку регіону припадає 1,7% промислового виробництва України та 3,1% сільськогосподарського виробництва. Обсяг реалізованої промислової продукції склав 9602,6 грн на одну особу у 2009 р. і 10318,3 грн у 2008 р. У структурі промислового виробництва області переважає переробна промисловість, частка якої коливається від 80,9% у 2009 р. до 71,6% у першому півріччі 2010 р.

Рис. 1. 5 – Валовий регіональний продукт

Серед галузей переробної промисловості переважають машинобудування (37,9 та 29,5%), насамперед, виробництво машин та устаткування (33,9 та 25,6%), виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (23,1 та 22,4%).

Частка добувної промисловості коливається від 5,2 до 11,6% за досліджуваний період. Частка виробництва та розподілення енергії, газу та води коливається від 14,0% до 16,8%. Водночас при цьому на території області працюють видобувні підприємства ВАТ „Укрнафта”, видобувається 47,5% всієї української нафти, 2,4% – розчиненого в нафті газу, 5,9% - вільного природного газу та 14,8% ─ газового конденсату.

  Це обумовлює значний рівень сегментації промисловості області: слабкий зв’язок між промисловим виробництвом і задоволенням потреб внутрішнього ринку, поєднання відносно динамічних експортоорієнтованих „флагманів” та значної  частки проблемних підприємств у секторах, орієнтованих на внутрішній ринок.

Валова продукція сільського господарства області склала 3161,7 млн грн у 2009 р. і 507,0 млн грн у першому півріччі 2010 р. У її структурі переважає продукція рослинництва – 67%. При цьому в господарствах населення виробляється 52,5% усієї сільгосппродукції, у тому числі 44,1% продукції рослинництва та 70% – тваринництва.  Обсяг інвестицій в основний капітал у розрахунку на одну особу складав 2537,9 грн у 2008 р., а у 2009 р. знизився на 26,8% до 1858,3 грн. За 2009 р. у Сумській області значно зменшилися обсяги кредитування – на 6027,6 млн грн(28,3%), у тому числі суб’єктам господарювання – на 30,4% і населенню – на 22,1%. Проте зросли обсяги залучених депозитів на 1282,9 млн грн (на 14,2%), у тому числі суб’єктів господарювання – на 8,6%, населення – на 18,7%. Рівень зареєстрованого безробіття в області складав у 2009 р. 2,8%, а за результатами першого кварталу 2010 р. – 2,6%. Структура економіки області обумовлює невисокий рівень доходів населення. Середньомісячна заробітна плата в області складає 1593 грн. за 2009 р., за перший квартал 2010 р. становила 1660 грн. За 2009 р. заробітна плата зросла на 8,5%. Зростання відбувалося у всіх галузях, крім рибальства, рибництва, операцій із нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям, державного управління. Найбільше зниження заробітної плати спостерігалось у будівництві – на 16,4%. Заборгованість із виплати заробітної плати за 2009 р. зросла на 60,6%, а найбільше: переробна промисловість, будівництво, транспорт та зв’язок, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги.

У 2009 р. на частку Сумської області припадало 2,3% загального обсягу доходів населення України. Загальна сума доходів населення регіону склала 20,4 млрд грн, а у розрахунку на одну особу наявний дохід менший за середньодержавне значення на 6,5 %. Для Сумської області характерна менша роль заробітної плати у доходах населення (39,6%, порівняно з 41,9% у середньому по Україні) та більша змішаного доходу (18,2% порівняно з 14,6%), що свідчить про вищу підприємницьку активність населення регіону.

Витрати домогосподарств Сумщини на поточне споживання складають 67,8%, порівняно з 79,4% по Україні, а частка фінансових заощаджень складає 24,9% порівняно з 7,8% в  середньому по країні; за цим показником Сумщина поступається лише Луганській області, населення якої заощадило у фінансових активах 27,1% загального доходу.

Специфічність структури економіки області обумовлює особливості її зв’язку з Державним бюджетом. Найбільшими платниками податків до Державного бюджету є: ВАТ „Укрнафта”, ВАТ „Нафтогазовидобувне управління „Охтирканафтогаз”, ВАТ „Сумиобленерго”, ЗАТ „Крафт Фудз Україна”, ТОВ „Гуала Кложерс Україна”, ВАТ „СНВО ім. М.В.Фрунзе”, ДП „Авіакон”, ВАТ „Суми газ”, ТОВ „Горобина”, ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” і ВАТ „Насосенергомаш”. Отже, платежі до державного бюджету забезпечуються насамперед підприємствами добувної галузі, які займають незначну частку в обсягах реалізованої продукції. Бюджетоформуючий потенціал машино-будівних підприємств-експортерів обмежений значними зобов’язаннями зі сплати ПДВ виробникам комплектуючих, які розташовуються за межами області, а також зменшенням зобов’язань із ПДВ через відшкодування його при експорті.

 

.

 

6. Діагностика комплексності господарства регіону

 

Пов'язана з діагностикою галузевої структури. Одним з важливих є показник, що враховує ступінь "самозабезпеченості" регіону:

,  (6.1)

де - рівень комплексності;

- валовий продукт, спожитий регіоном;

- частина спожитого продукту, виробленого в регіоні

 - зведений індекс собівартості одиниці продукції, виробленої в регіоні;

- зведений індекс собівартості  аналогічної продукції в країні.

 

Таблиця 6.1

Вихідні дані для розрахунку

№ п/п

Показник

Дані по регіону

1

Валовий  продукт, спожитий регіоном; грн

27363

2

Частина  спожитого продукту, виробленого в регіоні, грн.

18130

3

Зведений  індекс собівартості одиниці продукції, виробленої в регіоні

0,871

4

Зведений  індекс собівартості аналогічної продукції в країні.

0,735


 

Отже, ступінь самозабезпеченості регіону становить 78,5%, тобто регіон на 78,5% сам забезпечує себе господарською продукцією.

 

 

7. Екологічна діагностика регіону

 

У цьому розділі необхідно провести аналіз викидів забруднюючих речовин в атмосферу регіону в динаміці, наявності сховищ токсичних відходів на території регіону, наявності небезпечних виробництв, надзвичайних ситуацій на даній території.

Аналіз показників техногенного навантаження на навколишнє середовище у Сумській області за останні роки свідчить про деяку стабілізацію та тенденцію до поліпшення, хоча в цілому його рівень залишається досить високим.

У 2011 р. у розрахунку на 1 км2 території обсяг викидів шкідливих речовин становив 3,2 т, на одну особу - 61,7 кг (по Україні відповідно 7,4 т та 94,8 кг). Обсяг викидів від стаціонарних джерел забруднення становив 26,1 тис. тонн. Найбільший обсяг викидів від стаціонарних джерел забруднення мають м. Суми (32,9% викидів по області), Сумський район (28,2%), Охтирський район (10,7%), Роменський район (10,3%); найменший обсяг - Лебединський, Недригайлівський, Путивльський, Середино-Будський райони (по 0,1%). 

Аналіз Сумської області