Аналіз структури та динаміки доходів і видатків бюджету 2008

„Аналіз структури та динаміки доходів і видатків бюджету 2008”

РОЗДІЛ 1

Бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань та функцій, які покладено на органи державної влади, органи влади АР Крим та органи місцевого самоврядування протягом бюджетного року.

За діючою на сьогодні бюджетною класифікацією, що була затверджена наказом Мінфіну від 27 грудня 2001 року за № 604 зі змінами та доповненнями, виділяють такі її складові:

1.      Класифікація доходів бюджету.

2.      Класифікація видатків (у тому числі кредитування з вирахуванням погашення) бюджету.

3.      Класифікація фінансування бюджету.

4.      Класифікація боргу.

Доходи державного бюджету – це фінансові ресурси держави, що використовуються для виконання функцій, закріплених законами за державою. Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України.

Доходи державного бюджету класифікуються за такими розділами:

1)      Податкові надходження – це передбачені податковим законодавством України загальнодержавні та місцеві податки, збори та обов’язкові платежі. Виділяють:

      податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

      податки на власність;

      внутрішні податки на товари та послуги (ПДВ, акцизний збір, плата за ліцензії на певні види господарської діяльності);

      податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

      плата за спеціальне використання природних ресурсів;

      інші податки.

2)      Неподаткові надходження – добровільні компенсаційні платежі, а також штрафи, пені, не пов’язані з податковим законодавством:

      доходи від власності та підприємницької діяльності;

      адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної діяльності та побічного продажу;

      надходження від штрафів та фінансових санкцій;

      інші неподаткові надходження.

3)      Доходи від операцій з капіталом, які включають надходження від продажу:

      основного капіталу;

      державних запасів товарів;

      землі та нематеріальних активів.

4)      Трансферти - це кошти, одержані на безоплатній та безповоротній основі від інших органів державного управління, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних установ для підтримки бюджету або на інші функції, пов’язані з реалізацією функцій держави.

Види трансфертів: дотації; субвенції; інші дотації на збалансування розвитку регіонів внаслідок нерівномірного розміщення об’єктів соціальної інфраструктури; кошти, які передаються з місцевих бюджетів до державного бюджету.

5)      Державні цільові фонди – наприклад, фонд охорони навколишнього, природного середовища, фонд захисту інвалідів.

Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Класифікації видатків бюджету

1)     Функціональна класифікація (функціями, з виконанням яких пов’язані видатки) – дає змогу відстежувати динаміку зміни державних видатків різноманітного функціонального призначення з метою проведення їх аналізу і, таким чином, прогнозувати видатки наступних років. Виділяють:

      витрати на виконання загальнодержавних функцій: фінансування апарату Верховної Ради, уряду, сплата відсотків по боргу, витрати на проведення виборів Президента, уряду;

      витрати на оборону: фінансування цивільної та військової оборони;

      витрати на забезпечення правопорядку та діяльності судової влади: кримінальна виправна система та органи судочинства;

      витрати на економічну діяльність: паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство, транспорт;

      витрати на охорону навколишнього природного середовища: збереження природного фонду та утилізацію відходів;

      витрати на житлово-комунальне господарство;

      витрати на освіту: дошкільну, загальну середню, вищу, післядипломну, професійну, технічну;

      витрати на духовний та фізичний розвиток;

      витрати на охорону здоров’я;

      Витрати на соціальний захист та соціальне забезпечення.

2)     Економічна класифікація (за економічною характеристикою операцій) – деталізує використання коштів за їхніми предметними ознаками: заробітна плата, нарахування на заробітну плату, оплата комунальних послуг, усі види господарської діяльності, виплати населенню та інші категорії, що надає можливість виділити захищені статті видатків бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх розпорядників та одержувачів коштів. Виділяють видатки:

      Поточні – першочергові, захищені статті бюджету (фінансування бюджетних установ, обслуговування державного боргу, дотації місцевим бюджетам);

      Капітальні – видатки бюджету на інноваційну, інвестиційну діяльність (капітальне будівництво, капітальний ремонт, придбання основних фондів, нематеріальних активів та землі, створення державних запасів і резервів, капітальні трансферти);

      Кредитування з вирахуванням погашення – бюджетні позики (платежі з бюджету, що передбачають обов’язкове повернення коштів).

3)     Відомча класифікація – відображає розподіл бюджетних призначень по головних розпорядниках коштів бюджетів. На її підставі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників коштів. Відомча класифікація має на меті оптимізацію кількості головних розпорядників коштів бюджетів, поліпшення бюджетного планування та побудову чіткої, організаційно досконалої системи державного управління.

4)     Програмна класифікація – передбачає розподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами, які є систематизованим переліком заходів, спрямованих на досягнення загальної мети та їх виконання. Планування видатків на базі програм – це система рішень щодо розробки, аналізу, впровадження та розподілу ресурсів.

Як правило, державні видатки аналізують за трьома напрямами або вимірами:

1.      Стосується макроекономічної вартості державних видатків, яка враховує економічні викривлення, що породжені податковим навантаженням, та ризики втрати фіскальної стабільності, які пов’язані із нарощенням боргового тягаря.

2.      Полягає в оцінюванні алокативної (розподільчої) ефективності, або кінцевого (непрямого) результату, досягнутого на кожну додаткову одиницю витрат.

3.      Технічна ефективність, тобто оцінка вхідних ресурсів, необхідних для створення додаткової одиниці прямого (безпосереднього) результату. [Фінанси України -2007, №8]

РОЗДІЛ 2

Зведений бюджет України (2002-2006рр)                                                 (млрд.грн)

2 – Включаючи кредитування за вирахуванням погашення.

3 – Профіцит.

Розглядаючи динаміку зміни доходів зведеного бюджету України в період з 2002 по 2006 рік спостерігається постійне зростання цього показника. Особливий ривок був у 2005 році, порівняно з 2004 роком, коли доходи зведеного бюджету зросли на 42,65 млрд грн. Така ситуація економічного зростання пояснюється за рахунок інтенсивних факторів: завдяки здійснюваній урядом бюджетній політиці, керованій інфляції, зростанню економічної активності, податковій реформі, пенсійній реформі, завдяки чому активізувалося надходження іноземних інвестицій.

В розглянуті роки макроекономічні показники можна характеризувати як досить динамічні. Зростання ВВП, інвестицій в основний капітал, банківських кредитів, продуктивності праці зумовили наповнення коштами доходів Державного бюджету України. Серед основних джерел наповнення державного бюджету значне місце належить непрямому податку – ПДВ, питома вага якого у структурі доходів зведеного бюджету в 2003-2004 роках становила 20%.

Зведений бюджет України (2007, 2008 роки) млрд. грн

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. 
Загальний фонд бюджету включає:

1)       всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

2)       всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

3)       фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету включає:

1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;
2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;
3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету

Частка видатків зведеного бюджету України у ВВП, у %

Частка загальних державних видатків у ВВП у країнах з ринковою економікою коливається у межах від 33,9% та 35%. Починаючи з 2002 року до 2005 року в Україні цей показник мав тенденцію до зростання

Прогнозові показники доходів зведеного бюджету України

Прогнозні показники видатків зведеного бюджету України за функціональним призначенням

Зведений бюджет України у 1992 – 2006 роках

(за даними Державного Казначейства України)

1  Включаючи кредитування за вирахуванням погашення

РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення бюджетної системи

На сучасному етапі розвитку України удосконалення бюджетного процесу і бюджетної системи в цілому залишається досить актуальним завданням. Відповідно до цього потребує поліпшення кожна із стадій бюджетного процесу.

Головними проблемами сучасного бюджетного процесу в Україні є:

            Складання та виконання цільових бюджетних програм;

            Об’єктивне бюджетне планування, яке б забезпечило реальні надходження до бюджету;

            Підвищення ефективності та прозорості використання бюджетних коштів;

            Забезпечення дієвого бюджетного контролю на кожній стадії бюджетного процесу.

Відповідно до Бюджетного Кодексу в Україні впроваджується програмно-цільовий метод формування бюджетів, що потребує удосконалення методики бюджетного планування. З цією метою в Україні доцільно покластися на досвід розвинених країн світу застосування різноманітних методів бюджетного планування, спрямовані на перетворення бюджету в ефективний інструмент досягнення цілей державної політики, підвищення якості управління державними фінансами та досягнення вагомих для суспільства результатів (наприклад, бюджетування „з нуля”; програмне бюджетування; бюджетування, орієнтоване на результати (БОР), що дає можливість порівняти витрати і результати, визначити найефективніші шляхи витрачання бюджетних коштів, вчасно оцінювати ступінь досягнення запланованих результатів та якість).

В Україні необхідне удосконалення стратегічного державного планування. Мають бути розроблені стратегічні завдання держави на довгострокову (10-15 років) та середньострокову (3-5 років) перспективу.

З огляду на вимоги програмно-цільового методу важливим завданням є розроблення ефективної системи показників, яка б дала змогу здійснити попередню оцінку програми бюджетного планування, моніторинг її впровадження, оцінку ефективності виконання програм.

Важливим напрямком поліпшення використання бюджетних коштів є оптимізація системи бюджетних установ та їх реорганізація.

Ефективний бюджетний процес неможливий без належно організованого фінансового контролю. Важливим є поєднання функцій внутрішнього та зовнішнього контролю за дотриманням чинного законодавства щодо складання, розгляду, виконання бюджетів усіх рівнів, здійсненням діяльності розпорядників бюджетних коштів.

Існує проблема дублювання контрольних функцій відповідними органами фінансового контролю на певних стадіях бюджетного процесу. У цьому зв’язку одним із завдань удосконалення фінансового контролю є визначення завдань і сфери відповідальності кожного підрозділу.

Відповідальність учасників бюджетного процесу на всіх його стадіях – запорука ефективної бюджетної політики в державі, цільового використання бюджетних коштів. Важливим кроком у цьому напрямку є встановлення відповідальності на стадії планування та використання бюджетних коштів.

Потрібно забезпечити підвищення рівня прозорості формування та використання бюджетних коштів.

Заходи у сфері державних видатків:

Основною метою для України має бути зменшення в короткостроковій перспективі державних видатків шляхом підвищення ефективності основних програм і проектів, і завдяки цьому, забезпечення підтримання збалансованості бюджету.

Україні потрібно поступово лібералізувати бюджетну політику. Цей процес нелегкий, оскільки державні видатки нелегко скоротити через загрозу соціальних невдоволень, що можуть перерости в політичну кризу. Але такий процес необхідний, бо тільки він може в майбутньому збільшити рівень виробництва. Для кращого ефекту потрібно підвищити якість державних видатків. Разом із скороченням державних видатків потрібно зменшити податковий тягар, що підвищить ефективність податкової системи і звільнить економіку від непосильного навантаження та сприятиме ї розвитку.

Для скорочення державних витрат також було б доцільно провести структурні реформи в адміністраціях з тим, щоб скоротити видатки на них.

Більшу увагу потрібно приділити і державним інвестиціям, оскільки за відсутності міцного приватного сектора в перехідних економіках, держава повинна брати на себе роль головного інвестора. Зокрема, в Україні, на мою думку, потрібно вкладати гроші в покращення і заміну технологій виробництва. Звичайно, інвестиції держави повинні бути прибутковими, що збільшить доходи в бюджет в майбутньому.

При формуванні державних соціальних витрат слід дотримуватись фундаментальних принципів:

            Соціального забезпечення: допомога повинна надаватися лише тим, хто її потребує;

            Соціальні програми повинні сприяти бажаним змінам в економіці, а не гальмувати їх.

Заходи у сфері доходів держави:

Існує чимало радикальних ідей збільшення доходів у бюджет:

1.            В першу чергу потрібно розраховувати державний доход, виходячи з реалістичних уявлень про стан економіки;

2.            Також потрібно поступово зменшувати фіскальний тиск на економіку, що покращить економічну ситуацію і збільшить базу оподаткування (наприклад, різні джерела пропонують Україні зменшити його до 30-35% від ВВП);

3.            Потрібно ефективніше проводити приватизацію для того, щоб залучати нові гроші до бюджету, а також щоб зменшити державні витрати (які витрачаються на державні об’єкти);