Атестація робочих місць за умовами праці. Класи умов праці

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Харківський університет ім.В.Н.Каразіна

Реферат

                                 на тему:

 «Атестація робочих місць за умовами праці. Класи умов праці.»»

                               Виконала:

                                                                  студентка факультету

                                                                  іноземних мов

                                                                  групи ЯА-11

                                                                  Перевірила:

                                                                  Самойлова Наталя Василівна.

Харків 2011

Зміст:

1.Загальні положення..........................................................................................3

2.Порядок проведення.........................................................................................3

3.Принципи та основи гігієнічної класифікації праці..................................4

4.Гігієнічна оцінка умов  праці...........................................................................5

5.Оцінка технологічного  та організаційного рівня робочого  місця...........6

6.Атестація робочих місць..................................................................................7

7.Гарантії прав громадян на охорону праці....................................................8

8.Аналіз шкідливих і  небезпечних чинників..................................................11

9.Шкідливі речовини .........................................................................................12

10.Освітлення.......................................................................................................13

11.Виробничий шум............................................................................................14

12.Випромінювання , що іонізують..................................................................14

13.Електробезпечність........................................................................................15

14.Висновки..........................................................................................................17

15. Задачі...............................................................................................................18

16.Список використаних джерел......................................................................19

1.Загальні положення

Атестація робочих  місць за умовами працi проводиться  на підприємствах i в організаціях незалежно  від форми власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, установки, прилади та апарати, сировина та матеріали є потенційними шкідливими та небезпечними виробничими факторами, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також їхніх нащадків як зараз, так i в майбутньому. 
Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або повноваженним органом i працюючим у сфері реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення ,пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. 
Атестацiя робочих мiсць передбачає: 
- виявлення шкідливих та небезпечних факторів i причин формування несприятливих умов працi; 
- санітарно-гігієнічне дослідження факторiв виробничого середовища, важкості й напруженостi трудового процесу на робочому місці; 
- комплексну оцінку факторiв виробничого середовища i характеру працi на відповідність їх характеристик стандартам безпеки працi, будівельним та санітарним нормам i правилам; 
- визначення ступеню шкідливості і небезпечності працi та її характеру за гігієнічною класифікацією; 
- обгрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкiдливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; 
- визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; 
- визначення i реалізацію технічних i організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію умов та характеру працi. 
Період переатестації визначається самим підприємством у колективному договорі ,але не повинен перебільшувати 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на власника підприємства.

2.Порядок проведення

Для організації і  проведення атестації керівник підприємства повинен видати наказ, у якому  вказується підстава і завдання атестації, визначається склад атестаційної комісії, встановлюються терміни і графіки проведення як підготовчих робіт, так і самої атестації, визначаються проектні і науково-дослідні організації, що необхідні для науково-технічної оцінки умов праці і розробки заходів для їхньої оптимізації. Безпосередньо атестацію проводить атестаційна комісія, до складу якої мають входити головні фахівці, працівники відділу кадрів, праці і зарплати, охорони праці, представники громадських організацій та ін.

Загальний порядок атестації такий:

1. формується необхідна правова й інформаційно-довідкова база й організовується її вивчення;
2. виготовляються плани розміщення устаткування по кожному підрозділу і визначаються межі розміщення робочих місць, складається перелік робочих місць, що атестуються;
3. вивчаються чинники виробничого середовища і трудового процесу;
4. на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника встановлюється відповідність професій і посад працюючих на досліджуваних робочих місцях характеру фактично виконуваних робіт;
5. складається «Карта умов праці» (далі - Карта) на кожне робоче місце або на групу аналогічних місць;
6. проводиться гігієнічна оцінка умов праці;
7. проводиться оцінка технічного й організаційного рівня робочого місця;
8. комплексно оцінюється робоче місце з урахуванням впливу на працюючих усіх чинників виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацією праці, а також впливу технічного й організаційного рівня умов праці і ступеня ризику ушкодження здоров'я;
9. проводиться скорочення або раціоналізація робочих місць;
10. уточнюються діючі і вносяться нові пропозиції по встановленню пільг і компенсацій у залежності від умов праці, визначаються матеріальні витрати на дані цілі.

3.Принципи та основи гігієнічної класифікації праці

В основу гігієнічної класифікації працi покладені наявність та вираженiсть шкідливих факторів виробничого середовища, рівні важкості й напруженості трудового процесу. 
Принцип диференціації умов та характеру праці передбачає визначення ступеню відхилення параметрів виробничого середовища i трудового процесу від діючих гігієнічних нормативів та вплив їх на здоров'я працівників. За цими показниками виділяються три класи умов та характеру працi: 
I клас - оптимальні - умови та характер працi, за яких виключені несприятливий вплив на здоров’я працiвникiв небезпечних та шкiдливих виробничих факторiв, створюються передумови для збереження високого рівня працездатності (відсутність або відповідність рівням, прийнятим як безпечні для населення); 

II клас - допустимі - умови та характер працi, за яких рівень небезпечних та шкiдливих виробничих факторiв не перебільшує встановлених гігієнічними нормативами на робочих місцях, а можливі функціональні зрушення, викликані трудовим процесом, відновлюються під час регламентованого відпочинку на протязі робочого дня або домашнього вiдпочинку до початку робочої зміни i не справляють несприятливого впливу у найближчому та віддаленому періоді на стан здоров'я працiвникiв та їх нащадків; 
III клас - шкідливі та небезпечні - умови та характер праці, за яких внаслідок порушення санітарних норм та правил можливий вплив небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища із рівнями, що перевищують гігієнічні норми та психофізіологічні фактори виробничої діяльності, що викликають функцiональнi змiни організму, які можуть призвести до стійкого зниження працездатності або порушення здоров'я працівників. 
Виділяється три ступеня шкiдливих та небезпечних умов та характеру працi : 
1 ступінь - умови та характер працi ,що викликають функцiональнi зрушення, якi при ранньому виявленні i після припинення впливу мають оборотний характер ; 
2 ступiнь - умови та характер працi ,що викликають стійкі функціональні зрушення, що сприяють зросту показників захворюваності з тим часовою втратою працездатностi i, в окремих випадках, з'явленню прикмет або легких форм професійних захворювань; 
3 ступiнь - умови та характер працi з підвищеною небезпекою розвитку професiйних захворювань та пiдвищеною захворюваністю з тимчасовою втратою працездатностi. 
При наявності двох або більше шкiдливих та небезпечних виробничих факторiв трудової дiяльностi умови праці оцінюються за їх сукупним впливом. 
Класифікація не включає робіт ,що виконуються в екстремальних умовах, за яких умови та характер працi створюють високий ризик виникнення тяжких форм гострих професiйних уражень, каліцтв, загрозу для життя .

4.Гігієнічна оцінка умов праці

Оцінка результатів  лабораторних досліджень (інструментальних вимірів) проводиться шляхом порівняння фактично визначеного значення параметру  з нормативним (по окремих факторах). 
Ступінь шкідливості i небезпечності кожного фактора виробничого середовища i трудового процесу (гр. 6...8 Карти) тільки третього класу визначається за критеріями, встановленими гігієнічною класифікацією працi N 4137-86 . 
Визначається тривалість (відсоток від тривалості робочої зміни) діє виробничого фактора (гр. 9 Карти). 

Бали встановлені по ступеню шкiдливостi факторів i важкості робiт, коректуються за формулою :

Хф = хТ, 
де х - ступінь (бал) шкiдливостi фактора чи тяжкості робіт по результатах вимiрiв та інших оцінок (гр. 6,7,8 Карти); 
Т - частина змiни, на протязі якої дiє фактор, що розглядається (гр. 9 Карти).

Розмір доплати в  залежності вiд фактичного стану  умов праці встановлюється керівником підприємства (установи, організації) за погодженням з профспілками у відповідності. 
При наявності в повітрі робочої зони двох i більше шкідливих речовин рiзнонаправленої дії кожну з них потрібно врахувати самостійним фактором, який підлягає кількісній оцінці. 
При наявностi в повiтрi робочої зони двох i бiльше шкiдливих речовин рiзнонаправленої дiї відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених для них ГДК підсумовуються. Якщо сума відношень перевищує одиницю, то ступінь шкідливості даної групи речовин визначається виходячи з величини цього перевищення з урахуванням класу небезпечності найбільш токсичної речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина. 
Концентрація шкiдливих речовин однонаправленої дiї визначається за ГОСТ 12.1.005-88. 
Оцінка умов працi при наявностi двох i бiльше шкiдливих i небезпечних виробничих факторів здійснюється за найбільшим високим класом i ступенем.

5.Оцінка технологічного та організаційного рівня робочого місця

Оцiнка технічного рівня  робочого місця проводиться шляхом аналізу - відповідність технологічного процесу, будівель i споруд проектам обладнання, нормативно-технiчний документації, а також характеру та обсягу виконуваних робіт, оптимальності технологічних режимів; 
- технологічної оснащеності робочого мiсця (наявності технологiчної оснастки та інструменту, контрольно-вимірювальних приладів та їх технологiчного стану, забезпеченості робочого мiсця пiдйомно-транспортними засобами); 
- відповідності технологiчного процесу або обладнання, оснастки, iнструменту i засобів контролю вимогам стандартів безпеки та нормам охорони праці; 
- впливу технологiчного процесу, що відбувається на інших робочих місцях. 

При оцінці організаційного рiвня робочого рiвня аналізується: 
- раціональність планування (вiдповiднiсть площі, яка зайнята робочим місцем, нормами технологiчного проектування та раціонального розміщення обладнання та оснастки), а також вiдповiднiсть його стандартам безпеки, санітарним нормам i правилам; 
- забезпеченість працівників спецодягом i спецвзуттям, засобами колективного i індивідуального захисту та їх відповідність стандартам безпеки працi i встановленим нормам; 
- організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладiв.

6.Атестація робочих місць

Робоче місце з умов працi оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища i трудового процесу на працiвникiв, передбачених гігієнічною класифікацією працi (розділ I Карти), сукупних технічного i органiзацiйного рівня умов працi (роздiл II Карти), ступеня ризику пошкодження здоров'я. 
На основі комплексної оцінки робочі місця відносяться до трьох видів умов праці: 
- з особливо шкідливими та особливо важкими умовами працi, 
- зі шкiдливими та важкими умовами працi, 
- зі шкiдливими умовами працi та заносяться до розділу III Карти. 
Право на пенсію на пільгових умовах визначається за показниками, що наведені в додатку 5, інші пільги i компенсації залежно від умов працi визначаються за діючими нині законодавчими актами. 
За оцінку умов працi керівників та спеціалістів приймається оцінка умов працi керівних працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених Списками № 1 i 2 їх підлеглих протягом робочого дня. Під повним робочим днем слід розуміти виконання робiт , передбачених Списками , не менше 80% робочого часу , що має підтверджуватись відповідними документами. 
За документами атестації визначаються невідкладні заходи щодо покращання умов i безпеки праці, які не потребують для їх розробки i впровадження залучення сторонніх організацій i фахівців (розділ IV Карти). 
За результатами атестацiї складається перелік: 
- робочих місць, виробництв, робiт, професій i посад, працівникам яких підтверджене право на пільги i компенсації, передбачені законодавством, а також за рахунок коштів підприємства згідно зі статтею 26 Закону України "Про пiдприємства" i статтею із Закону України "Про пенсійне забезпечення "; 
- робочих мiсць з несприятливими умовами працi, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх покращання. 
Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії i посади яких внесені до переліку. 
Матеріали атестації робочих мiсць є документами суворої звітності i зберігаються на підприємстві протягом 50 років.

7.Гарантії прав громадян на охорону праці

Стаття 6. Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору

При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Забороняється укладення  трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана  запропонована робота за станом здоров'я.

Стаття 7. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших  засобів виробництва, стан засобів  колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право  відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.

За період простою  з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право  розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Стаття 8. Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань

Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню  власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Стаття 9. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

Стаття 10. Видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а  також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих  температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі та знешкоджуючі засоби.

Стаття 11. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я

Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням  здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі  втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.

Якщо відповідно до медичного  висновку у потерпілого встановлено  стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого  розмір одноразової допомоги повинен  бути не менше п'ятирічного заробітку  працівника на його сім'ю, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.

Стаття 12. Відшкодування моральної шкоди

Під моральною втратою  потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відшкодування моральної  шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності.

Порядок відшкодування  моральної шкоди визначається законодавством.

Стаття 13. Перегляд розміру відшкодування шкоди

У разі зміни вартості життя порядок пов'язаного з  цим перегляду розміру відшкодування  шкоди і одноразової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Розмір відшкодування  шкоди і розмір одноразової допомоги, що сплачуються потерпілому (або  членам сім'ї та утриманцям померлого), не підлягають оподаткуванню.

Стаття 14. Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах  і на роботах із шкідливими або  небезпечними умовами праці, на підземних  роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Стаття 15. Охорона праці неповнолітніх

Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з цими роботами, визначається положенням, яке затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Неповнолітні приймаються  на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні.

Стаття 16. Охорона праці інвалідів

У випадках, передбачених законодавством, власник зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їх згоди не допускається.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням  рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

8.Аналіз шкідливих і небезпечних чинників

По природі дії на організм людини небезпечні і шкідливі виробничі чинники (НВЧ і ШВЧ) підрозділяються на чотирьох групи:

· Фізичні;

· Хімічні;

· Біологічні;

· Психофізіологічні.

До фізичних ШВЧ відносяться  частини машин; гострі крайки; підвищений рівень вібрації, шуму; аномальне значення мікроклімату; підвищена запиленність і загазованість, випромінювання і т.д.

Хімічні чинники діляться на токсичні, що дратують (алергени), канцерогенні, мутагенні.

Біологічні НВЧ: патогенні  мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності; рослини; тварини; людина.

Психофізіологічні НВЧ: нервово-емоційні перевантаження; монотонність; статичне, динамічне навантаження; робота в нічну зміну і т.д.

У залежності від енерговитрат усі роботи діляться на три категорії:

· легкі;

· середньої ваги;

· важкі.

Легкі фізичні роботи провадяться стоячи, сидячи або пов'язані з ходьбою, але без систематичних фізичних напруг або піднять і перенесення ваг. Енерговитрати до 172 Дж/з або 174 Вт або 150 Ккал/ч. Iа - легкі роботи до 120 Кал/ч, Iб - 121-150 Ккал/ч.

Фізичні роботи середньої  ваги: 151-250 Ккал/ч або 175-290 Вт. IIа - енерговитрати (172-232 Дж/з або 151-200 Ккал/ч) пов'язані з постійною ходьбою, але без перенесення ваг. IIб - перенесення ваг до 10 кілограмів (232-293 Дж/з або 201-250 Ккал/ч).

Важка фізична робота пов'язана із систематичними фізичними  напругами, а також підйомом і переноской вагами більш 10 кг (>293 Дж/з або 250 Ккал/ч або 290 Вт).

9.Шкідливі речовини

Ведення ряду технологічних  процесів супроводжується виділенням у повітря робочої зони шкідливих  хімічних речовин у виді парів, гази і пилюки. По ступені дії на організм людини шкідливі речовини підрозділяються на чотирьох класу небезпеки:

· Надзвичайно небезпечні: ПДК <0,1 мг/м3;

· Високонебезпечні: ПДК  від 0,1 до 1,0 мг/м3;

· Уміренонебезпечні: ПДК  від 1,1 до 10,0 мг/м3;

· Малонебезпечні: ПДК >10,0 мг/м3.

У основу даної класифікації призначена середня смертельна концентрація (ССК) гранично припустима концентрація (ПДК).

ПДК шкідливих речовин - це концентрації, що при щоденній роботі протягом восьми часів або іншої  тривалості, але не більш 41 часу в тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювання або відхилення в стані здоров'я що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені терміни життя дійсних і наступних поколінь.

Засоби індивідуального захисту органів подиху. Підрозділяються на: противопильові маски-распираторы; протигазові респіратори (від пилюки і газу); противогази (що фільтрують і ізолюють).

Засоби індивідуального  захисту тіла. Для захисту тіла застосовують спеціальні костюми, халати в кислотно - полум'я - ядохимзащитном виконаннях. Для захисту рук застосовують спеціальні рукавиці, гидрофобные або гидрофильные мазі. Для захисту голови - спеціальні каски.

Засоби індивідуального  захисту очей. Для захисту очей використовуються спеціальні очки, скафандри, особисті захисні щитки.

Весь персонал, що працює зі шкідливими речовинами періодично і попередньо проходить контроль.

10.Освітлення.

90% інформації людина  одержує через органи зору. Світло  робить позитивний вплив на  обмін речовин, серцево-судинну систему, нервово-психічну сферу. Раціональне освітлення сприяє підвищенню продуктивності праці, його безпеки. При недостатньому освітленні і поганій його якості відбувається швидке стомлення зорових аналізаторів, підвищується травматичность. Занадто висока яскравість викликає явище осліплення, порушення функції ока.

Головні вимоги до виробничого  освітлення :

Освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру  зорової роботи; рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні і відсутність різких тіней; розмір освітлення, постійність в часу (відсутність пульсації світлового потоку); оптимальна спрямованість світлового потоку й оптимальний спектральний склад; всі елементи освітлювальних установлень повинні бути довговічні, вибухоло-пожежо-электробезпечні.

Експлуатація включає: регулярне очищення засклених прорізів і світильників від бруду; своєчасну  заміну перегорілих ламп; контроль напруги в мережі; регулярний ремонт арматури світильників; регулярний косметичний  ремонт помешкання. Для цього передбачені спеціальні пересувні візки з платформами, телескопічні східці, підвісні устрої.

Всі маніпуляції провадяться  при відключеній напрузі. Якщо висота підвісу до 5м - обслуговуються східцевими драбинами (обов'язково 2 чоловік).

Контроль освітлення здійснюється не рідше 1 разу в рік шляхом виміру освітленості або сили світла за допомогою фотометра; наступне порівняння з нормативами.

11.Виробничий шум

Любий небажаний для  людини звук, робить негативний вплив  на здоров'я і працездатність.

Захист від шуму досягається  розробкою шумобезопасної техніки, застосуванням засобів і методів  індивідуального і колективного захисту, будівельно-акустичними методами. Засоби колективного захисту діляться стосовно джерела шуму: понижуючі  шум у джерелі виникнення (найбільше ефективно); понижуючі шум на шляхах його поширення. По способу реалізації:

Акустичні - грунтуються  на акустичному вимірі помешкання і  за принципом дії підбираються засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляція, демпфірування, застосування глушителів шуму.

Активна форма захисту - генерація шуму в противофазі до джерела. Засоби індивідуально захисту: навушники, вушні вкладки, шлемофони, каски.

12.Випромінювання , що іонізують

Іонізація супроводжується  порушенням молекул, як слідство розірвання молекулярних зв'язків і зміною хімічної структури з'єднань, тому що в основному тіло - це вода. Вода розпадається на вільні радикали (радіоліз води). Ці радикали дуже активні і призводять до каталітичних реакцій і окислювання, у результаті чого відбувається руйнація клітин. Відбувається гальмування функції кровотворних органів, звуження сосудів, розлад шлунково-кишкового тракту й імунної системи організму. Зовнішнє опромінення - опромінення, коли джерело радіації знаходиться поза організмом і улучення випромінювання усередину виключається - видеотерминали, рентген, із герметичним джерелом випромінювання. Ознаки опромінення: сухість шкіри, ламкість кісток, тріщини шкіри, променеві виразки. g і рентгенівське опромінення може призводити до летального виходу без зовнішніх ознак. a і b викликають шкірні поразки.

Внутрішні опромінення - відбувається при влученні радіоактивної  речовини усередину організму при  вдиханні забрудненого повітря, через  стравохід, через шкіру.

У цьому випадку людина піддається безупинному опроміненню доти, поки речовина не розсосеться або не буде виведено з організму шляхом фізіологічного обміну. Внутрішньє опромінення небезпечно, тому що уражають внутрішні органи, кров.

До головних мір захисту  відносяться: використання джерел із мінімальним

виходом випромінювання (захист кількістю); обмеження часу роботи (захист часом); видалення робочих  місць від джерел (захист відстанню); екранізування джерел або робочих  місць.

13.Електробезпечність

Опіки бувають: токові, контактні, дугові (супров. обвуглюванням тканин).

До загального відносять: ел удари - уражається або створюється  погроза поразки всього організму  через порушення нормальної діяльності життєважливих органів (серця, мозку, леген). 4 ступеня ел удару:

· судорожне скорочення м'язів без утрати свідомості

· судорожне скорочення м'язів із утратою свідомості, але  зі збереженою роботою серця 

· утрата свідомості і  порушення серцевої діяльності або  подиху (або і того, і іншого)

· клінічна смерть - (відсутність  подиху і кровообігу). Перехідний процес від життя до смерті, що наступає з моменту припинення роботи серця і леген. У людини відсутні ознаки життя, розширені зіниці (мозок погано постачається кров'ю), проте життєві процеси йдуть на старому рівні (мозок ще живий). Це дозволяє шляхом впливу на органи повернути постраждалого до життя. Першими гинуть клітини головного мозку (нейрони), дуже вразливі до кисневого голодування. Тому тривалість коми обмежується з моменту припинення серцебиття 5-7 хвилинами

Біологічна смерть - необоротне явище, що характеризується припиненням біологічних процесів у клітинах організму, розпадом білкових структур. Наступає після клінічної смерті.

Головні міри захисту  від поразки електричним током.

Ізоляція струмоведучих  частин з устроями контролю. Забезпечує нормальну роботу електроустановок і захист від поразки током. Робоча ізоляція передбачається для захисту на випадок ушкодження робочої ізоляції. Ізоляція, яка складається з робочої і додаткової - подвійна.

Поліпшена робоча ізоляція, що забезпечує ту ж ступінь захисту, що і подвійна, називається посиленою ізоляцією. Контроль ізоляції може бути періодичний і постійний.

Вимірюється опір ізоляції мегометрами. Контроль здійснюється при  приймально- здавальних іспитах електроустановок після монтажу, ремонту, при виявленні дефекту ізоляції і в установлені нормативні терміни.

Нормування: найменше припустиме значення опору ізоляції нормується правилами устрою електроустановок: -для котушок, контакти, пускачі, силових щитів і освітлювальних установлень ПДУ не менше 0,5 МОм; -для повторних ланцюгів не менше 1МОм.

Постійний контроль ізоляції здійснюється спеціальними приладами, що включаються в цеп разом  з електроустановкою, автоматично  контролюють опір установки, сигналізують про зниження опору ізоляції нижче припустимого значення.