Атестація державних службовців: правові засади, принципи, порядок проведення

                                      ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Індивідуальна робота

з курсу «Організація діяльності державних службовців»

на тему:

«Атестація державних службовців: правові засади, принципи, порядок проведення»

                                                                                           Виконала:

                                                                                   студентка групи

                                                                                   ОМПі-51

                                                  Крук Ольга                            

                                                         Перевірив:

                                                                  Журавський В.Л.

Ірпінь-2012 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………………………..3

1. Основне поняття, завдання та принципи атестації державних службовців…………………….5
2. Організація та проведення атестації державних службовців…………………………………….9
3. Проблеми та шляхи удосконалення атестації державних службовців…………………………13

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………………………...16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………………………..18

ДОДАТОК………………………………………………………………………………………………..19

ВСТУП

Оцінювання діяльності державних  службовців відіграє важливу роль у  системі управління людськими ресурсами на державній службі, є ключовим Інструментом для керівників, який дозволяє інформувати та узгоджувати цілі й завдання організації із зусиллями державних службовців, а також є Інструментом перегляду та зміни напряму зусиль посадових осіб, слугує інструментом діагностування, визначення потреб державних службовців у навчанні та розвитку.

З точки зору працівників, процес оцінювання є важливим, оскільки є:

• механізмом для підтримки особистого розвитку, вдосконалення діяльності;
• відкриває можливості відвертого діалогу між працівником та безпосереднім керівником щодо якості діяльності, стимулювання та підтримки.

Для ефективного використання кадрового потенціалу державної  служби, а також підвищення його ефективності необхідна систематична оцінка діяльності державних службовців, застосування сучасних кадрових технологій. Саме оцінка кадрів відіграє провідну роль у політиці контролю за виконанням поставлених завдань і пошуку резервів підвищення ефективності роботи.

Для визначення рівня професійної  підготовки і відповідності державного службовця займаної посади державної  служби, а також для рішення  питання про присвоєння державному службовцю кваліфікаційного розряду  здійснюється його атестація.

Удосконалення та впорядкування  проходження державної служби потребує проведення оцінювання результативності та ефективності професійної діяльності державного службовця. Воно реалізується шляхом запровадження періодичної атестації державних службовців.

У будь-якому випадку, де найважливіший вид оцінки, насамперед керівників спеціалістів, який є основою  для управлінських рішень щодо розвитку, навчання та мотивації персоналу. Саме тому атестація є важливим інструментом системи державного управління.

Постановка проблеми. Актуальним запишається питання комплектування державних органів службовцями, здатними кваліфіковано вирішувати завдання державного управління

Атестація — важливий елемент  проходження державної служби, оскільки під час її проведення здійснюється оцінювання відповідності державного службовця займаній ним посаді та приймається відповідне управлінське рішення, яке тягне за собою певні юридичні наслідки, аж до звільнення із займаної посади.

Упорядкування та удосконалення  проходження державної служби неможливе  без періодичної атестації службовців. Розробка правил і порядку проведення атестації та просування по службі тісно взаємозалежні процедури. Тому поняття «атестація» отримає адекватне осмислення тільки тоді, кати буде чітко визначено його статус у структурі інституту державної служби, а точніше — у системі проходження служби.

Актуальність теми дослідження  визначається також вирішенням проблеми професійної компетентності державних  службовців на всіх рівнях регіонального  управління та збільшеною потребою в  постійному їх розвитку, здатності  до саморозвитку, підвищення компетентності і т.д. Не менш важлива проблема їх особистісної готовності до суспільних змін, усвідомлення необхідності вступу на шлях безперервної самоосвіти, професійного мислення, само реалізації, тобто оцінки себе в координатах професійного зростання та реалізації потенційних  можливостей.

 Аналіз останніх  досліджень і публікацій. Питання, пов'язані з реформуванням існуючої системи оцінки, атестації та мотивації праці державних службовців висвітлювали такі вітчизняні вчені, як: В.Б. Авер'янов, Л.Р. Біла. Т.А. Волкова, С.Д. Дубенко. А.П. Жиров, В.М. Ковалевський, В.К. Коппаков, В.Р. Кравець, Є.Б. Кубко. Б.М. Лазарев, І.П.Литвинов, В.Я. Мапиновський, В.А.Мальцев, А.Ф. Ноздрачьов, В.Ф. Опришко. І.М. Пахомов, Ю.М. Старілов, О.В. Тодощак, В.Т. Трофіменко, А.І. Турчинов, В.В. Цвєтков,  Ю.С. Шемшученкота ін.

Надзвичайно важливим є врахування зарубіжного досвіду з атестування  державних службовців і можливостей  його врахування у сфері державного управління України. Серед зарубіжних вчених, що займались вивченням цієї проблеми, слід відзначити: А. Ауера. К. Демке, О.В. Соловйова, Ю.М. Старилову, Н.Н. Тарасову, К.В. Терентьеву та ін.

Однак проблема причинно-наслідкового зв'язку мотивування державних службовців з результатами їх атестації ще не знайшла належного відображення в роботах вітчизняних та зарубіжних авторів і потребує подальшого дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є визначення, на підставі аналізу чинного законодавства і зарубіжного досвіду, особливості застосування атестації як методу оцінки результатів праці державних службовців, розкрити існуючу систему показників і критеріїв, що використовуються при оцінці праці державних службовців; можливості та ступінь застосування механізмів, які дозволяють посилити мотивацію державних службовців до ефективної роботи.

Для реалізації зазначеної мети були поставлені і вирішені наступні завдання, які розкривають організацію, проведення та шляхи удосконалення атестації державних службовців:

• розкрити поняття, завдання та принципи атестації;
• розглянути особливості організації та проведення атестації державних службовців;
• досліди основні проблеми атестації державних службовців;
• запропонувати шляхи удосконалення атестації державних службовців.

Об’єктом дослідження  є відносини між керівниками структурних розділів, де працюють  державні службовці, та самими державними службовцями з приводу оцінки професійної компетенції.

Предметом дослідження виступає процес атестації державних службовців.

Інформаційною базою дослідження  є наукові праці вітчизняних  та зарубіжних вчених, закони України, постанови Кабінету Міністрів України  та нормативні акти.

1. Основне поняття, завдання та принципи атестації державних службовців

Атестація службовців є правовим засобом розширення демократичних  засад у кадровій політиці та в  управлінні державною службою, засобом  забезпечення формування й реалізації цілеспрямованої та передбачуваної кадрової політики у сфері державної  служби.

Існує багато підходів до тлумачення поняття атестації державного службовця. Зокрема, В.А. Савченко визначає її як формалізовану  оцінку кадрів, що проводиться у  визначений час, в установленій формі, за спеціально розробленою процедурою, відповідно до результатів якої приймаються  рішення щодо професійно-кваліфікаційного просування працівників, зарахування  їх до резерву на керівні посади, професійного навчання чи звільнення працівників.

К.І. Борисова говорить про  атестацію державного службовця  як процедуру систематичної формалізованої оцінки згідно із заданими критеріями відповідності діяльності конкретного  працівника чітким стандартам виконання  роботи на даному робочому місці на даній посаді за певний період часу (критерії та стандарти роботи отримані в результаті аналізу робіт і  відображені в описі посади або  посадової інструкції). Процедура  атестації повинна бути оформлена  відповідно до законодавчих вимог та локальних нормативних документів [12].

У будь-якому випадку, це найважливіший вид оцінки, насамперед керівників і спеціалістів, який є  основою для управлінських рішень щодо розвитку, навчання та мотивації  персоналу. Саме тому атестація є  важливим інструментом системи державного управління.

Для просування по службі важливе значення мають процедури атестації або оцінювання (оцінки).

У системі державної служби інститут атестації є складовою  інституту проходження державної  служби. При цьому атестацію державних  службовців слід розглядати як систему, що відповідно до системного підходу  має такі складові:

• цілі атестації;
• завдання та функції атестації;
• структура складових системи атестації та її процедур;
• зв'язок чи комунікації з іншими складовими системами державної служби;
• елементи системи атестації державних службовців;
• управління атестацією державних службовців;
• історія становлення та розвитку.

Загальною метою атестації  державного службовця є сприяння підвищенню результативності та ефективності діяльності органів державної влади, інших органів, на які поширюється  дія Закону України "Про державну службу", шляхом добору, розстановки  та просування по службі професійно підготовлених, кваліфікованих і досвідчених фахівців. Тим самим атестація державних  службовців безпосередньо пов'язана  із забезпеченням результативності надання державних послуг особі, громадянину, юридичним і фізичним особам, що може оцінюватися економічними та соціальними критеріями[5].

З погляду завдань і  функцій атестацію доцільно розглядати у широкому та вузькому розумінні.

Атестація у широкому розумінні  є одним із чинників проведення державної  кадрової політики у сфері державної  служби. Її основні функції та завдання:

• дотримання на практиці принципів державної служби;
• забезпечення законності в системі функціонування державної служби;
• формування професійного кадрового персоналу державних органів;
• виявлення потенційних можливостей державного службовця з метою підвищення його по службі;
• застосування до державного службовця заходів відповідальності та стимулювання;
• підвищення відповідальності та дисципліни;
• забезпечення реального функціонування механізму просування службовців у службовій ієрархії;
• підтримання стабільності державної служб;
• стимулювання підвищення кваліфікації та професіоналізму службовців;
• попередження й боротьба з правопорушеннями та корупцією в системі державної служби [5].

Атестація у вузькому розумінні  провадиться з метою перевірки  й оцінювання професійних, ділових  і особистих якостей службовця, визначення його службово-посадової  відповідності вимогам, висунутим  до служби. Отже, у цьому розумінні  основним завданням атестації є  визначення відповідності службовця посаді, яку він обіймає.

Під атестацією державних  службовців розуміють діяльність, у  процесі якої атестаційна комісія  в межах передбаченої науково  обґрунтованої процедури з метою  виявлення ступеня відповідності  працівника посаді, яку він обіймає, оцінює результати його професійної  діяльності, професійні, особисті й  моральні якості службовця, внесок державного службовця у наслідки діяльності структурного підрозділу, в якому  він працює, та всього органу в цілому, результатами якої стають висновки й  рекомендації атестаційної комісії  щодо поліпшення організації діяльності органу, конкретного структурного підрозділу, умов праці службовця, який атестується, відповідності службовця займаній посаді та пропозиції щодо планування кар'єри цього державного службовця [6].

Іншими словами - це деякий закінчений, оформлений, зафіксований результат його оцінки. Удосконалювання  й упорядкування проходження  державної служби неможливо без  періодичної атестації службовців.

У більшості європейських держав (зокрема, Болгарії, Естонії, Чехії) для цих процедур використовується термін «атестація», але, наприклад, у  Латвії — «оцінка відповідності», у Литві — «оцінювання». Терміни, що застосовуються у зарубіжному  законодавстві, частково відрізняються  і за змістом, який вкладають у  них розробники юридичних конструкцій. Проте наважимось стверджувати, що йдеться про максимально близькі  процедури. Цю тезу можна підтвердити  нормою болгарського закон;. в якому  зазначено: «державний службовець атестується  шляхом оцінки успішності його діяльності на посаді».

В одному з енциклопедичних  видань знаходимо такі дефініції  атестації: І) сукупність дій щодо визначення кваліфікації кандидата і встановлення допуску до виконання конкретного виду робіт; 2) це сукупність дій, що включають перевірку теоретичних, технологічних і практичних знань та навичок фахівця, складання протоколу за результатами перевірки і оформлення кваліфікаційного посвідчення. Тобто, в обох випадках йдеться про з'ясування рівня професійних здібностей службовця, що тягне для нього певні юридичні наслідки, у нашому випадку — у контексті просування по службі.

Сутність атестації у  європейський країнах полягає, передусім, в оцінюванні діяльності державних службовців, тобто його успіхів (чи їх відсутності) при виконанні обов'язків за попередній період служби. Відповідність формальним вимогам перебування на посаді (наприклад, наявність відповідної освіти) може також з'ясовуватися при проведенні атестацій, проте лише у випадках, коли за їх результатами прийматиметься рішення про переведення на вишу посаду. Інакше кажучи, атестації не повинні перетворюватись у конкурс за документами [4].

В нашій державі зміст і сутність атестаційної діяльності розкриваються у науково обґрунтованих принципах атестації, які є похідними від принципів державної служби, а саме: загальність, гласність, системність атестації, об'єктивність і комплексність оцінки, позапартійність, колективність і обґрунтованість оцінки та рекомендацій атестаційної комісії, обов'язковість прийняття за результатами атестації організаційно-правових заходів відповідальності та стимулювання (дієвість атестації).

Принцип загальності атестації  означає, що вона проводиться в усіх органах державної влади, інших  органах, на які поширюється дія  Закону України "Про державну службу".

Принцип гласності полягає  у тому, що атестаційна процедура  здійснюється відкрито. Цей принцип  характеризується відкритістю обговорення  професійних, особистих і моральних  якостей службовця, усіх сторін його службової діяльності. Гласність  виявляється в тому, що службовцеві  надається право ознайомитися з  підготовленою на нього характеристикою. Він має змогу висувати свої заперечення щодо характеристики й готувати пропозиції та зауваження щодо поліпшення роботи конкретного структурного підрозділу та органу державної влади в цілому. Результати атестації підлягають оприлюдненню.

Принцип систематичності  атестації означає, що вона проводиться  постійно через визначені в нормативних  актах проміжки часу. Цей принцип  має забезпечувати належний рівень виконання службовцями посадових  обов'язків незалежно від зовнішніх  чинників, змін, політичних умов.

Принцип об'єктивності оцінювання виявляється у тому, що професійні, ділові, особисті й моральні якості службовця розглядаються з точки  зору їх практичного впливу на результати діяльності органу, його структурного підрозділу.

Принцип комплексності оцінювання має гарантувати всебічність, принциповість  і об'єктивність оцінювання службовця. Комплексність оцінювання означає  атестацію службовця як таких, тобто  оцінювання їхньої роботи за трьома основними  напрямами: результатів діяльності службовців, виконання посадових  обов'язків, процесу управлінської  праці та їх організації, особистих  якостей службовця.

Позапартійність атестації  означає відсутність політичного  підходу до оцінювання виконання  посадових обов'язків державним  службовцем, оскільки згідно з принципом  позапартійності державної служби під час виконання службових  повноважень він зобов'язаний керуватися виробленою єдиною державною політикою  в конкретній сфері управління з  метою задоволення суспільного  інтересу.

Важливим принципом атестації  є колективність оцінювання. Сутність цього принципу полягає в тому, що процес збирання, аналізу, узагальнення атестаційної інформації, розгляду професійних, ділових і моральних якостей  і вироблення оцінки службовців здійснюється групою висококваліфікованих фахівців.

Принцип обґрунтованості оцінювання та рекомендацій атестаційної комісії є одним з найважливіших. Обґрунтувати ту чи іншу оцінку означає довести її доцільність, істинність і справедливість, визнати, що вона відбиває справжні досягнення та заслуги, а також наявні недоліки й помилки службовця.

Серед принципів атестації  чільне місце займає принцип дієвості атестації, що полягає в обов'язковому прийнятті за результатами атестації  організаційно-правових заходів щодо реалізації рішень атестаційної комісії, а в разі потреби – заходів  щодо відповідальності та стимулювання. Атестація не забезпечуватиме свого  головного положення в системі  роботи з персоналом, якщо її результати не підтверджуватимуться і розвиватимуться  стимулюючими заходами. Гарантованість виконання рекомендацій атестаційної комісії – запорука досягнення всіх цілей атестації [7].

Рушієм механізму атестації  має стати зацікавленість державного службовця — матеріальна, моральна, організаційна та ін.

Системний розгляд атестації  як діяльності дозволяє виокремити такі її структурні елементи, як:

• суб’єкт, який призначений для вирішення цілей і завдань проведення атестації та організує процес її проведення;
• об’єкти, що адекватно віддзеркалюють результати професійної діяльності державного службовця і його професійні, особисті та моральні якості;
• процедури для досягнення конкретних результатів атестації та їх нормативно-правове забезпечення;
• результати проведення атестації.

Взаємозв’язок зазначених елементів атестації утворює  їхню єдність.

Суб’єктом, який призначений  для вирішення цілей і завдань  проведення атестації та організує  процес її проведення, є атестаційна  комісія органу державної влади, що формується керівником цього органу. Вона складається з голови (як правило, першого заступника керівника або  заступника, який відповідає за питання  кадрової роботи та державної служби), заступника голови, членів комісії  та секретаря. Керівник органу державної  влади може залучати до роботи в  комісії незалежних членів комісії  з числа висококваліфікованих державних  службовців, науковців.

Об’єктами, що адекватно  віддзеркалюють результати професійної  діяльності державного службовця та його професійні, особисті та моральні якості, мають бути результати функціонування певної сфери чи сектору державного управління, тенденції їх змін, що обумовлені відповідними управлінськими рішеннями  цього органу державної влади. При  цьому тільки цільовий програмний метод  організації діяльності органу влади  спроможний адекватно визначити  конкретний внесок державного службовця  в його отримання [8].

З теоретико-правового погляду атестація службовців як інститут містить норми, що регулюють відносини в системі проходження державної служби. Порядок проходження та просування по службі регламентується відповідними нормативними документами.

Процедури для досягнення конкретних результатів атестації  та їх нормативно-правове забезпечення включають певний порядок діяльності органу та атестаційної комісії, спрямований  на організацію та проведення атестації  службовців, і відповідні норми правового  інституту.

До процедури також  включаються матеріальні норми, що визначають статутні атестаційно-правові  положення (необхідність підготовки атестаційної характеристики, терміни проведення атестації, види атестаційних оцінок), і процесуальні норми, що регулюють  саму процедуру атестації. Атестаційні  норми визначають порядок виникнення, проходження та припинення атестаційно-посадових  відносин і слугують для визначення: цілей і завдань проведення атестації; кола осіб, які підлягають атестації; термінів її проведення; складу атестаційної комісії; порядку проведення атестації; прийняття рішень за результатами атестації  та розробки заходів щодо вдосконалення  процедури атестації та поліпшення діяльності державних органів (їхніх  структурних підрозділів) [7].

Отже, атестація є засобом оцінювання роботи, ділових та професійних якостей працівників при виконанні ними службових обов'язків, визначених професійно-кваліфікаційними характеристиками їх посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів. Таким чином у цьому розумінні основним завданням атестації є визначення відповідності службовця посаді, яку він обіймає.

На думку державних  службовців, результати оцінки та атестації, як правило, мають значення саме при  вирішенні питань звільнення державних  службовців з посад, а також продовження  терміну перебування на службі при  досягненні граничного віку.

2. Організація та проведення атестації державних службовців

Атестація проводиться на підставі Постанови Кабінету Міністрів  України від 28 грудня 2000 року №1922 «Положення про проведення атестацій державних  службовців» .

Відповідно до цієї Постанови, з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідність за доручену справу в  державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, які  виявляють працівники при виконанні  службових обов’язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів  відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. та інших  нормативно-правових актах [3].

Обов’язковою складовою  системи атестації є безпосередня діяльність з проведення атестації, тобто управлінська атестаційна  процедура, яка має організаційно-правовий характер. Атестаційна процедура  — це порядок послідовної реалізації вимог атестаційної діяльності в  органах державної влади, їх організаційного  та технічного забезпечення, тобто  система послідовних дій з  проведення атестації.

Атестаційна процедура складається  з таких основних елементів:

• постановка цілей і завдань атестації;
• розробка підготовчих заходів;
• збирання, вивчення, аналіз та узагальнення інформації про працівника, якого атестують;
• вироблення системи оцінювання службовців;
• проведення атестаційного оцінювання службовців, виявлення ступеня їхньої відповідності державній посаді державної служби, яку вони обіймають;
• підготовка атестаційними комісіями рекомендацій;
• визначення порядку прийняття керівним органом або керівником державного органу рішення за результатами атестації про присвоєння державному службовцеві кваліфікаційного розряду, про матеріальне чи моральне заохочення (стимулювання), введення його до резерву на висунення та ін.;
• формування порядку реалізації результатів атестації — оцінок і рекомендацій атестаційних комісій (розробка необхідних заходів, які цьому сприяють);
• визначення періодичності дій, виявлення суб’єктів і методів реалізації цих дій;
• визначення наслідків реалізації дій і відповідальності посадових осіб за їх виконання.

Атестація проводиться один раз на три роки. Під час неї  оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів  відповідно до Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів [13].

Атестації підлягають державні службовці всіх рівнів, у тому числі ті, які внаслідок організаційних змін обіймають посади менше ніж один рік, якщо їх посадові обов'язки не змінилися.

У період між атестаціями  з метою здійснення регулярного  контролю за проходженням державної  служби та професійними досягненнями державних службовців щороку здійснюється оцінка виконання державними службовцями  покладених на них завдань і обов'язків.