Аудиторський ризик. 3

План

Вступ

1. Поняття ризику і правила його оцінювання 

2. Поняття аудиторського ризику:

2.1 Властивий ризик

2.2 Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю.

2.3 Ризик невиявлення помилок та перекручень.

2.4 Ризик аудиту або загальний ризик

Висновки

Список використанної літератури

Вступ

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був не­значним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик непра­вильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові не­обхідно досягти такої обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно сплану­вати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оціню­вання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхід­них для зменшення ризику до сприятливого рівня.

Ризик виникає лише тоді, коли має місце невизначеність, від­сутність вичерпної інформації щодо умов прийняття рішень. Якщо все відо­мо – ризик відсутній. Тільки за умов багатоваріантності майбутнього, наяв­ності елементів непередбаченості можна говорити про наявність ризику.

Під невизначеністю, як правило, розуміють наявність неповної інфор­мації про умови прийняття рішень, а не її відсутність взагалі. Невизначеність – досить широке поняття, яке відображає об'єктивну неможливість отримання абсолютного знання про внутрішні і зовнішні умови функціонування соціально-економічних си­стем, неоднозначність їх параметрів. Невизначеність характеризується мно­жиною значень параметрів, таких як множина станів, випадків, альтерна­тив, елементарних подій, елементарних випадків, зона невизначеності.

Чинники невизначеності різноманітні:

- випадковий характер науково-технічного прогресу;

- випадкові помилки при прогнозуванні;

- динамічні зміни внутрішніх і зовнішніх умов розвитку економіки;

- ймовірний характер важливих економічних параметрів (врожайність сільськогоспо­дарських культур, запаси корисних копалин);

- розвиток та розширення творчої активності працездатного населення;

Ризик виникає лише тоді, коли приймаються рішення в умовах невизначеності, а особа, яка приймає рішення, зацікавлена в результатах прийнятого рішення.

1. Поняття ризику і правила його оцінювання

У фінансовому словнику подано досить оригінальне визначення ризику: "Ризик економічний — ймовірність того чи іншого резуль­тату (отримання прибутку чи зазнавання втрат) від реалізації пев­ного господарського проекту чи здійснення певної дії. Кількісна величина ризику може виражатися в абсолютних та відносних по­казниках. В абсолютному вираженні ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної операції. Відносний показ­ник ризику обчислюють шляхом віднесення абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує господарську діяльність" .

Об'єктом ризику називають керовану систему, стосовно якої прий­маються рішення, ефективність і функціонування якої заздалегідь точно невідомі.

Під суб'єктом ризику розуміють особу (індивід чи колектив), яка зацікавлена в результатах керування об'єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об'єкта ризику.

Аудиторський ризик являє собою ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

Оцінку аудиторського ризику подано в більш як шести міжнарод­них нормативах аудиту. Оскільки Національні нормативи аудиту України затверджені рішенням АПУ № 73 від 18.12.98 і проходять адаптацію на теренах України, аудиторські фірми й аудитори-підприємці зобов'язані їх дотримуватися.

Метою нормативу № 12 є встановлення порядку отримання ауди­тором знань про систему бухгалтерського фінансового обліку і внут­рішнього контролю, ризик аудиту (загальний ризик) і його складові: властивий ризик, ризик невідповідності внутрішнього контролю і ризик невиявлення помилок.

Детальніше про взаємозв'язок властивого (притаманного) ризику та ризику відповідності внутрішнього контролю розповідається в нормативі № 32 "Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудитор­ської перевірки".

Незалежні процедури перевірки — аудиторські процедури, що використовуються аудитором для визначення того, чи були фінансо­во-господарські операції клієнта належним чином санкціоновані, правильно оформлені й відображені в облікових реєстрах.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був не­значним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик непра­вильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові не­обхідно досягти такої обізнаності про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно сплану­вати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оціню­вання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхід­них для зменшення ризику до сприятливого рівня.

Ризик в аудиті можна охарактеризувати як імовірність того, що аудитор зробить помилку. Оскільки основна мета аудиту полягає в підтвердженні чи непідтвердженні фінансової звітності клієнта, основні помилки аудитора можна умовно поділити таким чином:

1. підтвердження достовірності звітності, в якій насправді містяться суттєві викривлення;

2. визнання недостовірною звітності, в якій насправді суттєвих викрив­лень немає.

2. Поняття аудиторського ризику

Аудиторський ризик – це небезпека того, що аудитор зробить непра­вильний висновок щодо фінансової звітності після виконання ним ауди­торських процедур, тобто за неправильно складеною фінансовою звітністю буде представлений аудиторський висновок без застережень, і навпаки. Аудитор має поставити перед со­бою завдання, які полягають у визначенні і використанні процедур ауди­торської перевірки, які дають змогу звести до мінімуму ризик аудиторської перевірки.

Аудиторський ризик складається з трьох компонентів:

1. властивий ризик;

2. ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю;

3. ризик невиявлення помилок та перекручень.

З математичної точки зору аудиторський ризик дорівнює добутку трьох вищезгаданих компонентів. Ризик, який існує при проведенні аудиторської перевірки, поділяється на два види:

1. фінансові документи містять викривлення;

2. що аудитор не зможе їх виявити.

Перший вид ризику не підлягає контролю з боку аудито­ра. Він лише оцінює його, але не може змінити. Другий вид ризику, який називається ризиком невиявлення викривлень, може контролюватись аудитором шляхом вибору і проведення відповідних перевірок, спрямова­них на одержання конкретних висновків щодо фінансової звітності. Оцін­ка аудитором ризику викривлень у фінансових документах визначає рівень прийнятності ризику невиявлення таких викривлень.

2.1. Властивий ризик – це всі ризики, пов'язані з підприємницькою діяль­ністю, які перебувають під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, зде­більшого прямо не пов'язані з контрагентом підприємця (інфляція, кон­куренція, спад виробництва, розрив ділових зв'язків, зміни ринку збуту, безробіття тощо), а також загальною організацією і структурою підприєм­ства, господарсько-управлінською та фахово-штатною політикою, квалі­фікацією кадрів.

Національні нормативи аудиту зобов'язують аудитора на стадії плану­вання даті оцінку властивого ризику. Аудитор повинен оцінити власти­вий ризик на рівні фінансової звітності в цілому та стосовно найсуттєві­ших залишків за бухгалтерськими рахунками та певних категорій операцій.

Чинники підвищення внутрішнього ризику такі:

- чесність керівництва;

- вид і характер діяльності підприємства-клієнта;

- організаційна і управлін­ська структура підприємства-клієнта;

значна залежність діяльності підпри­ємства від його фінансових результатів.

Діяльність підприємств таких галузей, як бан­ківська, страхова, радіо і телебачення, продаж спиртних напоїв і залізнич­ний транспорт контролюється державою. Урядові органи можуть обмежи­ти чи не дозволити зазначену діяльність за допомогою ліцензій і дозволів.

Впровадження нової продукції може роз­ширити коло споживачів, дати імпульс розвитку галузі і збільшити рівень диференціації товару, що також певною мірою підвищує аудиторський ризик.

Переваги в технології можуть змінити стан галузі, сприяючи виробництву кращих товарів з меншими витратами, та відкри­ти нові перспективи для галузі в цілому. Останніми роками перелив технологій здійснюється також через на­ціональні кордони і стає однією з найважливіших рушійних сил на все більш глобальних ринках і у конкурентній боротьбі.

Постійні зміни у ставленні споживачів до різних товарів виступають потужним джерелом змін у галузі. Занепокоєння споживачів щодо вмісту в продукції солі, цук­ру, холестерину, хімічних добавок змушують підприємства харчової про­мисловості впроваджувати нову технологію, переорієнтовувати науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) і випускати більш здорові продукти.

Ризикк, пов'язаний з діями адміністрації підприємства, аудитор оцінює згідно зі своїм уявленням про чесність керівництва. Питання про чесність керівництва клієнта – одне з самих основних у визначенні ризику ауди­торської перевірки, оскільки нечесне керівництво, як правило, складає і неправильну звітність. Крім професійного ризику, розрізняють ще й репутаційний ризик. Під репутаційним ризиком слід розуміти небезпеку того, що ім'я аудитора може виявитись пов'язаним із несприятливою репута­цією клієнта, чия фінансова звітність була перевірена.

Ознаками для сумніву щодо чесності адміністрації можуть бути: зміни в керівництві, зміна аудиторії, консультантів, адвокатів, зміна банку, часті зміни постачальників, клієнтів, партнерів з бізнесу та ін. Причини кожно­го такого явища мають розглядатись аудитором.

Ділові зв'язки підприємства можуть збільшувати ризик аудиту. Так, якщо основними контрагентами підприємства виступають пов'язані з ним підприємства, то аудитор може припустити наявність систематичних помилок у відобра­женні операцій між цими поєднаними підприємствами. Ризик аудитора збільшується і в тому випадку, коли підприємство веде суттєві бартерні операції, які можуть мати незрозумілий характер і важко підлягають пе­ревірці. Останнім часом набули поширення толлінгові операції, які ство­рюють певні проблеми їх відображення в бухгалтерському обліку. На підприємстві практично неможливо відрізнити, відокремити при зберіганні свою сировину від толлінговоїта готову продукцію, яка належить підприєм­ству, від тієї, що йому не належить. Як наслідок, запаси в балансі відобра­жаються помилково

Організаційна і управлінська структура підприємства здатна породжува­ти значні ризики аудиту, впливаючи на якість звітності і завдання її скла­дання.

Велика кількість контрольованих і дочірніх підприємств збільшує ри­зик шодо неправильного відображення операцій між пов'язаними підпри­ємствами і робить безглуздою перевірку їх дебіторської і кредиторської за­боргованості шляхом розсилання листів-підтверджень.

Нечіткість організаційної структури, відсутність належного розподілу обов'язків і домінуючий вплив однієї особи на процес прийняття рішень свідчать про слабкий внутрішній контроль, а отже, збільшують ймовірність наявності у звітності як випадкових, такі навмисних помилок.

2.2 Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю.До внутрішнього ризику аудиторської перевірки належать ризик неефективності системи обліку клієнта. Але на практиці буває важко відок­ремити контрольні процедури системи бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю. Це посилюється ще й тим, що в сучасних умовах більшість підприємств України не мають інструктивно описаної системи контролю чи не документують його результати.

До операцій з підвищеним ризиком можна віднести:

- операції, вартість яких відображена в іноземній валюті;

- операції, які не відповідають меті підприємства (нетипові операції);

- операції зі спорідненими підприємствами – значні за розміром і не­звичні за характером;

- складні операції, які містять значний ризик помилок;

- операції, які створюють можливості для шахрайства.

Складними з точки зору ризику вважаються операції, які вимагають неочевидних записів, що важко простежуються. До них належать: бартер; лізинг; договори про спільну діяльність та ін. Правила обліку зазначених операцій недостатньо регламентовані і часто змінюються.

Значна вартість чи підвищена ліквідність активів також потребують ана­лізу з метою визначення належного контролю за цими цінностями, щоб припустити відсутність потенційних помилок в їх оцінці.

Під ризиком невідповідності внутрішнього контролю розуміють ймовір­ність того, що недостовірна інформація, котра може існувати за класом операцій або класом укладених угод і могла бути суттєвою окремо або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класа­ми операцій, не буде попереджена або своєчасно виявлена системою внут­рішнього контролю підприємства. Завжди існує ризик певної невідповідності внутрішнього контролю у зв'язку зі звичайною обмеженістю функціо­нування кожної системи внутрішнього контролю.

Аудитору необхідно отримати вичерпні роз'яснення від праців­ників служб внутрішнього контролю і обліку для того, щоб надалі він мав змогу правильно спланувати аудит. Система внутрішнього контролю складається з середовища контролю і процедур контролю. Середовище контролю належить до галузі діяльності керівництва й управлінського персоналу, саме вони запроваджують функціонуван­ня внутрішнього контролю на підприємстві.

Процедури внутрішнього контролю являють собою рішення, що доповнюють середовище контролю, які керівництво прийняло для забезпечення обґрунтованої гарантії того, що конкретні завдання підприємства будуть досягнуті. В основному, це процедури, що сто­суються відповідного санкціонування виконання угод, розподілу служ­бових обов'язків, підготовки та виконання наказів, документів, збе­рігання активів і незалежних перевірок виконавчої дисципліни.

Розуміння системи внутрішнього контролю й обліку разом з оцін­кою внутрішнього (притаманного) ризику, інші міркування дають змогу аудитору встановити види суттєвої недостовірної інформації, що могла існувати у фінансовій звітності, проаналізувати факто­ри, котрі впливають на ризик можливості припущення суттєвих перекручень; підготувати відповідні незалежні процедури пере­вірки.

Аудитор не бере до уваги ті рішення і процедури в межах систем обліку і внутрішнього контролю, що не належать до фінансової інфор­мації. Наприклад, рішення і процедури, що стосуються ефективності певних управлінських процесів прийняття рішень (визначення цін продажу на товари або витрат на дослідження і розвиток), котрі хоч і є важливими для підприємства, але не належать до процесу ауди­торської перевірки.

Отримавши роз'яснення щодо систем обліку і внутрішнього кон­тролю з метою планування аудиту, аудитор повинен здобути необхід­ний рівень знань про системи обліку й управлінського контролю.

Аудитор має отримати вичерпні роз'яснення від персоналу під­приємства про середовище контролю, щоб оцінити ставлення керів­ництва до порядку внутрішнього контролю і усвідомлення ним його значення для підприємства.

Аудитор мусить знати систему обліку клієнта, що дасть йому змо­гу зрозуміти основні види операцій підприємства, закономірність виникнення таких операцій; бухгалтерські проводки, первинні до­кументи і специфічні рахунки, на підставі яких складається фінан­сова звітність; порядок ведення обліку і підготовки фінансових звітів, у тому числі електронно-обчислювальну обробку облікових даних.

Аудитору слід отримати вичерпні пояснення стосовно порядку процедур контролю, щоб правильно спланувати аудиторську пе­ревірку, отримати необхідні знання процедур контролю. Наприклад, під час отримання пояснень про систему обліку грошових коштів аудитор отримує уявлення про стан справ на рахунках у банку клієнта.

Після отримання пояснень про систему внутрішнього контролю й обліку аудитор повинен зробити попереднє оцінювання ризику внутрішнього контролю за конкретними позиціями фінансової звітності.

При плануванні своєї методики перевірки, аудитору необхідно вивчити попередню оцінку розміру ризику невідповідності внутріш­нього контролю (враховуючи власну оцінку внутрішнього (притаман­ного) ризику), щоб визначити відповідний ризик невиявлення поми­лок. Аудитор може зробити попереднє оцінювання ризику невідпо­відності внутрішнього контролю тільки тоді, коли він має спро­можність визначити процедури систем обліку і внутрішнього конт­ролю, що відповідають внутрішнім положенням підприємства і що сприяють виявленню перекручень у фінансовій звітності, коли він планує виконати процедури узгодження, щоб підтвердити свою оцін­ку перевіреної фінансової звітності.

Докази, отримані аудитором, можуть дати йому більше впевненості, аніж докази, отримані ним від інших осіб. До того, як скласти висновок з результатів проведеного аудиту, аудитор повинен переглянути складені ним попередні оцінки ризи­ку внутрішнього контролю.

2.3. Ризик невиявлення помилок та перекручень.

Ризик невиявлення безпосередньо пов'язаний із проведенням не­залежних процедур перевірки. Зроблені аудитором оцінки невідпо­відності внутрішнього контролю й оцінка внутрішнього ризику впли­вають на характер, строки й обсяг аудиторських процедур, що вико­ристовуються аудитором з метою зменшення ймовірності невиявлен­ня помилок і перекручень і доводять ризик аудиту до сприятливого рівня. Певний ризик невиявлення помилок існує завжди, навіть коли аудитор перевірить 100 % залишків за рахунками або всі види опе­рацій, бо більша частина аудиторських доказів має скоріше запевнюючий, ніж підсумковий характер.

З метою зменшення аудиторського ризику до сприятливого рівня аудитор враховує зроблені ним оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю при визначенні характеру, строків і обсягів незалежних процедур перевірки. Залежно від цьо­го аудитор планує:

- тести, спрямовані на перевірку споріднених сторін підприємства;

- строки проведення незалежних процедур;

- обсяг незалежних процедур.

Існує зв'язок між ризиком невиявлення помилок та комбінова­ним властивим ризиком і ризиком невідповідності внутрішнього контролю. Наприклад, якщо властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього контролю мають значний рівень, то рівень ризику ви­явлення помилок може бути низьким.

Є ще ризик бізнесу – вплив обставин ділової активності клієнта на погіршення фінансового стану клієнта, що не залежить від аудитора, і, водночас, аудитор підтвердив, що фінансовий стан задовільний і надійний. На рівень ризику аудиторської діяльності мають вплив помилки, що виникли з причини вибіркового обстеження великого обсягу обліку чи звітності й обмеженого часу на його здійснення.

Для зниження рівня ризику аудитору слід прогнозува­ти випадкові помилки.

2.4 . Ризик аудиту або загальний ризик

Ризик аудиту або загальний ризик — це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку в тих випадках, коли в докумен­тах фінансової звітності існують суттєві перекручення, інакше ка­жучи, за неправильно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Ризик аудиту має три складових:

• властивий ризик;

•ризик, пов'язаний із невідповідністю функціонування внутріш­нього контролю;

• ризик невиявлення помилок та перекручень.

Властивий ризик є показником вразливості залишку за певним бухгалтерським рахунком або певною категорією операцій сто­совно перекручень, які можуть бути суттєвими, або вразливість цих залишків щодо перекручень у загальній сукупності з перекручен­нями за іншими рахунками чи операціями, з припущенням, що за­ходи внутрішнього контролю підприємства на них не поширюва­лися.

При визначенні стратегії проведення аудиту аудитору слід вивчити властивий ризик на рівні фінансової звітності підприємства. При детальнішому плануванні цю оцінку необхідно пов'язувати з залиш­ками на рахунках і класом операцій.

Аудитор може зробити припущення, що існує значний розмір вла­стивого ризику на рівні залишку за рахунком і класом операцій. Незважаючи на це, визначаючи загальну аудиторську стратегію, йому необхідно отримати від клієнта роз'яснення щодо фактів існування ризику на рівні окремих позицій фінансової звітності.

Для того, щоб зробити оцінку властивого ризику, аудитору слід використати свої професійні знання з метою врахування й оцінки численних факторів потенційних ризиків.

Приклади факторів потенційних ризиків на рівні фінансової звіт­ності такі:

• рівень цілісності управління;

• досвід, знання і зміни в управлінському апараті за певний пері­од: малий досвід управлінського персоналу може вплинути на якість підготовки фінансової звітності підприємства; тиск на керівництво підприємства, наприклад, обставини, які можуть наштовхнути керів­ництво на перекручення фінансової звітності (це відбувається тоді, коли підприємство здійснює діяльність у галузі, в якій існує досвід великої кількості підприємницьких невдач, або підприємство має дефіцит власного капіталу, що не дає йому змоги продовжувати опе­рації);

• діяльність підприємства, наприклад, його товари і послуги, струк­тура капіталу, споріднені сторони, виробництво і розміщення, розподіл і компенсаційні методи;

• фактори, що впливають на галузь, у якій здійснює діяльність підприємство, наприклад, економічні умови і умови конкуренції, зміни в технології виробництва та послуг, загальній обліковій практиці, а також у фінансових тенденціях і показниках;

• бухгалтерські рахунки, які дають уявлення про фінансовий стан підприємства, і які, поза сумнівом, вимагають виправлення, наприк­лад, рахунок фінансових результатів, за яким треба було зробити ко­ригування у попередньому періоді;

• складні основні операції, що можуть вимагати залучення спе­ціаліста іншої професії, ніж аудиторська;

• здатність активів до анулювання або неправильного представ­лення;

• терміни завершення незвичайних і складних угод, особливо в останні дні року.

Висновок

Аудиторський ризик являє собою ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

Сучасні економісти стверджують про наявність ризику як певної озна­ки зрілості економіки, її розвиненості. Ри­зик може існувати лише за умови можливості активного керування, управ­ління, прийняття рішень. Ризик відсутній також у разі, коли немає заці­кавленості у результатах прийняття рішень.

Література

1. Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація. – К.: Товариство «Знання», КОО, 2001. – 402 с.

2. Давидов Г. М. Аудит: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Товариство «Знання», КОО, 2001. – 363 с.

3. Савченко В. Я. Аудит: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. 322 с.

4. Усач Б. Ф. Аудит: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 223 с.

5. Кулаковська Л. П. Піча Ю. В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: «Каравелла»; Львів: «Новий світ - 2000», 2002. 504 с.

Міжрегіональна Академія Управління Персоналом

Одеський інститут

Реферат

по дисципліні Аудит

на тему: «Аудиторський ризик»

Виконала:

студентка Ін 18 9-09 Б1МГТ

Іщенко К.О.

Перевірила:

Кузьміна І.Г.

Одеса 2012

13