Аудиторський ризик. 2

План

 

Вступ

1.Суть аудиторського ризику…………………………………………………….5

2.Суттєвість в аудиті та її  взаємозв’язок з аудиторським  ризиком……………8

3.Висновки…………………………………………………………………….…13

Список використаних джерел…………………………………………………..14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

 

Ризик виникає лише тоді, коли має  місце невизначеність, відсутність  вичерпної інформації щодо умов прийняття рішень. Якщо все відомо – ризик відсутній. Тільки за умов багатоваріантності майбутнього, наявності елементів непередбаченості можна говорити про наявність ризику.

 

Під невизначеністю, як правило, розуміють  наявність неповної інформації про умови прийняття рішень, а не її відсутність взагалі. Невизначеність – досить широке поняття, яке відображає об'єктивну неможливість отримання абсолютного знання про внутрішні і зовнішні умови функціонування соціально-економічних систем, неоднозначність їх параметрів. Невизначеність характеризується множиною значень параметрів, таких як множина станів, випадків, альтернатив, елементарних подій, елементарних випадків, зона невизначеності.

Основні нормативні документи,що розкривають  положення даної теми реферата:

Стандарт аудиту 200 «Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів»

Стандарт аудиту 315 «Розуміння суб’єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень»

Стандарт аудиту 320 «Суттєвість  в аудиті»

Стандарт аудиту 330 «Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Суть аудиторського  ризику

 

Аудиторська діяльність — це підприємницька діяльність, якій притаманний підприємницький та аудиторський ризик.

Підприємницький ризик — це ризик, який полягає у можливості подальших збитків як від небажання замовника оплатити послуги, так і внаслідок судових чи інших витрат, пов’язаних із претензіями до якості виконаних робіт.

Аудиторський ризик (ризик аудиту) — це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.(4.ст72)

Ризик аудиту має три складових  частини:

властивий ризик (ВР);

ризик, пов’язаний з невідповідністю  функціонування внутрішнього контролю (РК), це:

ризик неефективності системи внутрішнього контролю (РВК);

ризик неефективності системи бухгалтерського  обліку (РСО);

ризик не виявлення помилок та перекручень (РН):

ризик аналітичних процедур (РАП);

ризик тестування деталей (ризик вибірки  та не вибірковий ризик) (РТД).

Властивий ризик — це здатність залишку на певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.

Під час розробки загального плану  перевірки аудитор оцінює властивий ризик на рівні фінансової звітності. Тобто аудитор порівнює попередню оцінку розміру властивого ризику з найсуттєвішими залишками по бухгалтерських рахунках і певних категоріях операцій. У разі неналежного виконання співробітниками підприємства цього аналізу або повного його ігнорування аудитор повинен зазначити у загальному плані перевірки високий розмір властивого ризику.

Оцінюючи розмір властивого ризику, аудитор визначає такі фактори:

а) на рівні фінансової звітності:

освіта і досвід за фахом керівництва, а також зміни складу керівництва;

чесність керівництва;

компетентність керівництва за певний період, тому що некомпетентність керівництва може вплинути на правильність підготовки фінансових звітів підприємства;

неординарні обов’язки керівництва або значний вплив на них певних обставин, наприклад, є обставини, які підштовхують керівництво на шлях перекручення фінансової звітності. Такими обставинами можуть бути: значний спад чи невдачі в діяльності підприємства, дефіцит власних коштів (капіталу) для проведення постійних операцій, які забезпечують нормальну діяльність підприємства;

характер діяльності підприємства, наприклад, наявна технічна відсталість  його продукції чи послуг;

складність структури його капіталу, вплив споріднених сторін на його діяльність, кількість і територіальне розміщення виробничого устаткування;

обставини, які мають вплив на галузь, у якій здійснює діяльність підприємство, наприклад, економічне становище  підприємства і конкуренція, які  визначаються аудитором шляхом вивчення фінансових оглядів, прогнозів і показників;

зміни в технології виробництва  або послуг, споживчого попиту і  облікової практики (з урахуванням  галузевої специфіки);

б) на рівні показників фінансових звітів і категорій операцій:

показники фінансових звітів, на які можуть вплинути перекручення, наприклад, рахунки, що були раніше скориговані, або ті залишки по рахунках, отримання результату по яких пов’язане з використанням точних облікових оцінок: складність основних операцій та інших операцій, які вимагають залучення сторонніх фахівців (експертів);

тенденції до збиткової діяльності або незаконного присвоєння активів;

момент завершення неординарних і  складних операцій;

операції, які не можуть бути здійснені  за звичайних обставин.

Ризик контролю, або ризик системи внутрішнього контролю та організації бухгалтерського обліку — це ризик неефективності внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку. Він полягає у тому, що системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди функціонують настільки ефективно, щоб своєчасно запобігти, викрити та виправити помилки, які можуть статися у залишку по певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операцій. Такі помилки можуть бути суттєвими самі по кожному залишку або у загальній сукупності з перекрученнями по інших залишках чи операціях.

Ризик не виявлення помилок полягає  у тому, що аудиторські процедури  підтвердження не завжди можуть виявити  помилки, що існують у залишку  по певному рахунку або по певній категорії операцій, які можуть бути суттєвими самі по собі або у комплексі з перекрученнями в інших залишках бухгалтерських рахунків чи операцій.(5ст.44)

Ризик аналітичних процедур — це ризик того, що аналітичні процедури не можуть виявити суттєвих помилок.

Ризик тестування деталей — ризик того, що в результаті проведених детальних тестів не буде виявлено суттєвих помилок (неправильний обсяг вибірки або неправильний підбір тестів).

 

 

 

 

2. Суттєвість  в аудиті та її взаємозв’язок  з аудиторським ризиком

 

Інформація вважається суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може впливати на економічні рішення користувачів, які приймаються на підставі даних фінансової звітності підприємств. Суттєвість залежить від розміру статті або помилки, яка оцінена за певних обставин, відсутності або перекручення змісту інформації. В Україні не існує єдиних правил та прийомів визначення рівня суттєвості, тому рівень суттєвості визначається аудитором самостійно на підставі професійного судження. Під час розробки плану перевірки аудитор приблизно визначає суттєвість за операціями з метою кількісного визначення суттєвих перекручень і помилок.(5.ст77)

 Однак необхідно аналізувати  як кількісні, так і якісні  показники помилок. Прикладом  якісних помилок є неадекватний  або неправильний опис облікової  політики, коли цілком можливо, що користувач фінансової звітності підприємства буде введений в оману цим описом або існує помилка при розкритті порушень вимог українського законодавства, коли цілком можливо, що наступні після можливої перевірки податкової адміністрації платежі до бюджету у вигляді штрафних санкцій і відповідно до цього зміни звітності послаблять господарську та фінансову стабільність клієнта. Аудитору необхідно передбачити можливість існування помилок у пов’язаних між собою сумах, які разом можуть істотно впливати на фінансову звітність підприємства. Наприклад, помилки в операціях на кінець місяця вказують на потенційну суттєву помилку, якщо помилка повторюється кожного місяця.(7ст.105)

 Аудитор визначає суттєвість  як на рівні всієї фінансової  звітності, так і стосовно окремо взятих залишків по рахунках, видах операцій і угодах. На суттєвість можуть впливати, наприклад, вимоги українського законодавства, які стосуються конкретної фінансової звітності, залишків по рахунках і взаємозв’язку між ними. Цей процес може мати різні рівні суттєвості, залежно від того, які види звітності підприємства розглядаються аудитором.

 Під час оцінки впливу  помилок на показники фінансової  звітності аудитор повинен визначати  суттєвість, встановлюючи характер, час і глибину процедур перевірки. При плануванні аудиторської перевірки аудитор передбачає аналіз тих дій і операцій, які можуть призвести до суттєвих помилок та перекручень фінансової звітності даного підприємства. Аудиторська оцінка суттєвості залишків по бухгалтерських рахунках і укладених угодах допомагає аудитору вирішити, які питання і які статті фінансової звітності необхідно проаналізувати, який розмір вибірки використати і які види аналітичних процедур провести. Це дозволить аудитору обрати такі процедури аудиторської перевірки, від яких у сукупності можна очікувати скорочення величини ризику аудиту до прийнятного рівня. У випадку, коли аудитор виявляє суттєву помилку в показниках фінансової звітності, він зобов’язаний довести це до відома клієнта, щоб той міг внести коригування. Якщо клієнт відмовляється виправити показники фінансової звітності, аудитор повинен врахувати це при виборі виду аудиторського висновку, враховуючи суттєвість відхилень. В міжнародній практиці застосовуються такі основні етапи оцінки суттєвості:

 Попереднє судження про суттєвість.

 Застосування попередньої оцінки  суттєвості до окремих ділянок  аудиту.

 Оцінка фактичної загальної  помилки по окремих ділянках  аудиту.

 Оцінка сумарної помилки  по фінансовій звітності в  цілому.

 Порівняння фактичної сумарної оцінки з попередньою оцінкою рівня суттєвості.

Отже, при визначенні рівня суттєвості аудитору слід враховувати такі фактори:

 абсолютна величина допустимої  помилки;

 відносна величина суттєвої  помилки;

 значущість та економічний  зміст конкретної статті, щодо якої визначається суттєвість;

 масштаби господарської діяльності  підприємства;

 мета проведення аудиту та  ймовірних користувачів звітності;

 дотримання принципу безперервності  діяльності підприємства;

 вплив сумарної оцінки помилки  по звітності на рішення користувачів фінансової звітності, що перевіряються.

 Існує взаємозв’язок між  суттєвістю і ризиком аудиторської  перевірки — чим суттєвіше  здійснюється перевірка, тим нижчим  є ризик аудиту, і навпаки. Аудитору  необхідно брати до уваги такий  зв’язок при визначенні характеру, часу і розміру процедур перевірки.[15с.72] Наприклад, якщо після планування спеціальних процедур перевірки аудитор встановлює, що прийнятний розмір суттєвості перевірки можна зменшити, то ризик аудиту пропорційно збільшується. Аудитор повинен урегулювати це шляхом зниження вже оціненого розміру ризику внутрішнього контролю там, де це можливо, і підтримки зниженого розміру виконанням поглиблених або додаткових тестів внутрішнього контролю підприємства, зниження ризику незнайдених помилок шляхом зміни (модифікації) характеру, часу і розміру запланованих основних незалежних процедур перевірки.

На стадії початкового планування попередня оцінка аудитором межі суттєвості і ризику аудиторської перевірки  можуть відрізнятися від оцінок на стадії обробки результатів процедур аудиторської перевірки. Це може статися з причини змін обставин під час проведення перевірки. Якщо дійсні результати діяльності підприємства відрізняються від фінансового стану, оцінка суттєвості і ризику аудиторської перевірки може переглядатися. Крім того, аудитор може під час планування аудиторської перевірки спочатку встановити невелику суттєвість перевірки, а потім при оцінці результатів перевірки збільшити розмір суттєвості. Це може бути зроблено для зменшення ймовірності не виявлення помилок і забезпечення аудитора запасом можливості допустимої похибки при оцінці впливу помилок, виявлених під час аудиторської перевірки.

 При оцінці ймовірності неправильного  представлення фінансової звітності  аудитор повинен оцінити, чи можуть бути визначені помилки в ній як суттєві.

 Помилки фінансової звітності  складаються з:

 помилок, знайдених аудитором  у процесі аудиту облікової  інформації, що стосується періоду  перевірки;

 абсолютного впливу відхилень  у достовірності початкових залишків на рахунках бухгалтерського обліку;

 помилок, що з’являються  після більш правильної оцінки  аудитором інших помилок, котрі  не можуть бути спеціально  визначені (прогнозні помилки).

 Аудитор має проаналізувати, чи насправді помилки є суттєвими.  Якщо він дійде висновку, що помилки можуть бути суттєвими, він повинен порушити питання про скорочення аудиторського ризику шляхом подальшого продовження процедур перевірки або висунути додаткові вимоги до керівництва клієнта щодо внесення виправлень до фінансової звітності підприємства. У деяких випадках керівництво може зажадати самостійно скоригувати свою фінансову звітність з урахуванням виявлених помилок та перекручень.

 Якщо керівництво відмовляється  внести виправлення до фінансової  звітності підприємства, а результати проведених процедур перевірки не дозволяють аудитору зробити висновок, що помилки несуттєві, аудитор повинен переглянути ймовірність складання позитивного аудиторського висновку і може прийняти рішення про складання іншого виду аудиторського висновку із переліку аудиторських висновків, передбачених МСА № 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність».

 Якщо загальна сума помилок,  виявлених аудитором, досягає  істотного розміру, аудитор повинен  проаналізувати ймовірність того, що невиявлені помилки разом зі знайденими можуть перевищити визначений ним раніше розмір суттєвості. Тому, якщо знайдені помилки досягли розміру суттєвості, аудитор повинен проаналізувати можливість скорочення ризику шляхом виконання додаткових процедур аудиторської перевірки або попросити керівництво клієнта внести відповідні виправлення в облік та по можливості у саму фінансову звітність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Аудиторська діяльність в умовах розвитку економіки ринкового спрямування  набуває поширення і усвідомлення суспільством її ролі в системі управління виробничими відносинами. Але за сучасних кризових умов, ринок аудиторських послуг нестабільний і поки що недостатньо ефективний. В цих умовах аудиторська діяльність підлягає високому ризику. Згідно Господарського Кодексу України "підприємницька діяльність – самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції (наданню послуг) з метою отримання прибутку". Саме ризик присутній на всіх етапах діяльності підприємства незалежно від сфери його функціонування і повне його усунення неможливе через причини об'єктивного і суб'єктивного характеру.

 

Таким чином, сучасний кризовий стан економіки України поряд з  негативними проявами та занепадом  окремих підприємств та навіть галузей, України провадить роботи по "оздоровленню" економіки, тобто виявляє найбільш вагомі галузі, найбільш значущі, конкурентоспроможні. Тому аудиту, як і будь-якому виду діяльності, в даний момент важливо довести свою необхідність та безперечність. Особливе місце в цьому займають аудиторські ризики, які тісно пов'язані з самою якістю роботи аудитора, суттєвістю та надійністю. Виявлення ризиків та вміння управляти ними при проведенні аудиту, піднімає роботу аудитора на якісно новий рівень, що доводить надійність роботи всієї сфери. Поняття суттєвості застосовується не тільки в аудиторській практиці. Відомо, що стандартами бухгалтерського обліку встановлюється обов'язковість визначення суттєвості в обліковій політиці кожного підприємства. Міністерством фінансів України було розроблено методичні рекомендації щодо визначення основних елементів облікової політики, які розкривають порядок оцінки суттєвості в процесі складання фінансової звітності підприємств.

 

Список використаних джерел

 

1. Закон України Про аудиторську діяльність. від 22 квітня 1993 р №3125-ХІІ.
2. Аудит.Бутинець Ф.Ф.-Рута.2002,672с.
3. Білик М.Д. Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств: Підручник. –    К.: КНЕУ, 2003. – 628 с.
4. Бондар М. І.Аудит в АПК,навч.методичний посібник-К:КНЕУ,2009.-266с.
5. Бондар М. І.Аудит в АПК,навч.посібник-К:КНЕУ,2003.-188с.
6. Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч. посіб. – К., Знання, 2007 -443с.
7. Давидов Г.М. Аудит: Підр. – К., Знання, 2004 – 511с.
8. Ільіна С.Б. "Основи аудиту: Навчально-практичний посібник"-К.009,738с.
9. Основи аудиту. Навчальний посібник - Деревянко С.І.-К.2008,370с.
10. Савченко В. Я. Аудит: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. 322 с.
11. Стандарт аудиту 200 «Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів»
12. Стандарт аудиту 315 «Розуміння суб’єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень»
13. Стандарт аудиту 320 «Суттєвість в аудиті»
14. Стандарт аудиту 330 «Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків»
15. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002.