Бізнес-план у ринковій системі господарювання

Київський національний університет імені  Тараса Шевченка

Інститут  журналістики 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему: 

Бізнес-план у ринковій системі  господарювання 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала

Студентка III курсу 

1 академічної, 2 практичної групи

Відділення  «Реклама і зв’язки з громадськістю»

Івасюк  Тетяна 
 
 
 
 
 

Київ 2012

План

Вступ

1. Місце планування в ринковій економіці

2. Призначення  та завдання бізнес-плану

3. Формування інформаційного забезпечення бізнес планування

4. Структура бізнес-плану

Висновок

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

Розвинений, різноманітний ринок повинен  базуватися на адекватному виробництві, що передбачає корінні зміни у  всіх його сферах, зокрема й у  невиробничій. У цих умовах бізнес-план стає найважливішим інструментом ефективного  господарювання. У плануванні активну  роль відіграє цілеспрямована діяльність суб'єкта господарювання в

умовах  обмеженості ресурсів. Такий підхід до планування кореспондується з

розумінням  планомірності як свідомо підтримуваної  пропорціональності у

розвитку  всіх чинників виробництва. Ринок протидіє планомірному господарюванню лише тією мірою, в якій містить в собі стихійний  елемент. Умовами стихійного протікання процесів є не тільки соціально-економічні складові, а головним чином слабке планування цих процесів з боку суб'єкта господарювання, недостатність знань та інформації і неможливість своєчасного її перероблення існуючими технічними засобами, слабке методологічне забезпечення. Українські підприємства, які не мають сучасних засобів збирання, перероблення та аналізу великої кількості інформації про виробничі процеси, неспроможні якісно спланувати свою діяльність навіть на короткий проміжок часу, не кажучи про середньо - та довготермінове планування.

Планування  – це вид, сфера діяльності органів  управління підприємства зі передбачення майбутнього стану його економіки  на основі врахування дії законів  розвитку природи і суспільства, а також тенденції розвитку підприємства. Процес планування полягає у визначенні мети, якої підприємство прагне досягнути  за певний період, а також засобів, шляхів та умов її досягнення.

Планування  – складна високоорганізована форма  суспільного впливу

на соціально-економічні системи, якими є підприємницькі структури. Воно

полягає у визначенні на базі прогнозних наукових розробок цілей, потреб і

параметрів  розвитку системи, які розглядаються  як орієнтири для суб'єктів

господарювання . Планування розглядають як одну з функцій управління, або засіб узгодження учасників діяльності. Основна сутність планування полягає у визначенні цілей та обґрунтуванні способів їх досягнення. За допомогою планування встановлюються параметри функціонування економічної системи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Місце планування в ринковій економіці

Планування - це процес розробки і прийняття  цільових установок кількісного  і якісного характеру і визначення шляхів найефективнішого їх досягнення. Це установки, що розробляються у вигляді «дерева цілей».

Місце фінансового планування в ринковій економіці визначається тим, що планування є однією з функцій управління, отже фінансове планування - це функція управління фінансами.

Планування  в управлінні - це:

1) конкретизація  цілей управління в системі  показників фінансово-господарської  діяльності підприємства;

2) розробка  стратегії і тактики діяльності, орієнтованої на досягнення цілей  менеджменту.

З погляду  менеджменту функція "планування" полягає в розробці змісту та послідовності. дій для досягнення сформульованих цілей.

Практично вся система господарського управління і регулювання виробництва побудована на методах планування. Оскільки завершення одного етапу роботи служить початком наступного, пов'язати всі етапи без допомоги планування неможливо.

За твердженням  канадського бізнесмена Д. Дейла, "план є основою контракту між підприємцем  і фінансистом-інвестором. План бізнесу - це загальноприйнятий прийом менеджменту, який використовується корпораціями і  установами всіх розмірів для того, щоб сформулювати мету і запропонувати шляхи її досягнення. Він, як правило, складається на 5 років. Рада директорів розвинутої компанії орієнтується на довгостроковий план, як на дорожню карту".

Вдалий  план, на думку Д. Дейла, - одна з головних умов успіху будь-якої фірми. Виходити на ринок зі своєю продукцією, не маючи чітко продуманого і  розрахованого плану дій, гарантія провалу фірми.

Необхідність  складання планів визначається багатьма причинами, наприклад, В.Ковальов виділяє три найважливіших: контролююча роли плану, невизначеність майбутнього, оптимізація економічних наслідків.

Зміст координуючої ролі плану полягає  у наявності добре деталізованих  і взаємопов'язаних цільових установок, що дисциплінують оперативну і перспективну діяльність підприємства.

Невизначеність  майбутнього полягає не у визначенні точних цифр і орієнтирів стану фірми у майбутньому, а у встановленні важливих напрямів (коридору), в межах яких може коливатись той чи інший показник.

Оптимізація економічних наслідків полягає  в, тому, що будь-яке неузгодження чи збій діяльності системи потребує фінансових затрат на його подолання. Якщо є план, ймовірність збою є нижчою.

Сьогодні  планування діяльності підприємства стало досить серйозною проблемою, що викликано рядом причин. По-перше, це відсутність зрозумілих цілей, задач діяльності підприємства керівництвом. По-друге, це складності, які виникають при визначенні потреб в поточних видатках (кількість працівників, потужності тощо). По-третє, в сучасних умовах плани і кошти більше не спускаються зверху і підприємство повинно самостійно орієнтуватись на ринку. По-четверте, у багатьох підприємств немає системи надання достовірної інформації в необхідний час, в потрібному місці.

Планування - це процес, який складається з наступних процедур:

1) аналіз  фінансових та інвестиційних  можливостей, які має підприємство.

2) прогнозування  наслідків поточних рішень з  метою уникнення несподіванок  і усвідомлення зв'язку зробленого сьогодні з тим, які рішення доведеться приймати в майбутньому.

3) обґрунтування  обраного варіанту рішень з ряду можливих (цей варіант і буде представлений в кінцевій редакції плану).

4) оцінка  результатів підприємства в порівнянні з цілями, встановленими у фінансовому плані.

Хоча  потреба широкого впровадження планування в сучасних економічних умовах є  очевидною, однак є певні фактори, які обмежують його застосування в Україні. Такими факторами виступають:

- відсутність  зрозумілих стратегічних цілей у підприємств;

- нестабільність  фіскальної політики держави;

- складності  при визначенні потреб підприємства в ресурсах;

- недостатність  досвіду самостійної постановки  цілей, планування дій і залучення  ресурсів в умовах ринку; недоліки  існуючої системи управлінського  обліку;

- застарілі  методи оперативного планування; відсутність кваліфікованих кадрів і обізнаних із сучасними методами планування;

- недостатній  ; рівень розвитку інформаційних технологій на підприємствах. 
 

2. Призначення та  завдання бізнес-плану 

Бізнес-план може сприяти залученню інвесторів та кредиторів, Перед тим, як ризикувати своїм капіталом, інвестори мають  впевнитись у надійності розробки проекту  та мати уявлення про його ефективність, Вони мають вивчити бізнес-план перед  розглядом можливості капіталовкладень.

Фірми, що працюють у стабільній ситуації та виробляють товар для сталого  ринку, при зростанні обсягів  виробництва розробляють бізнес-план, спрямований на удосконалення виробництва  та пошук шляхів зниження його витрат. Але всі ці фірми постійно розглядають  заходи щодо модернізації продукції  чи послуг, що виробляються, Фірми, що виробляють продукцію в умовах постійного ризику, насамперед систематично працюють над  освоєнням нових видів продукції, переходом на виробництво товарів  нових поколінь та проведенням їхнього  життєвого циклу. Якщо фірма, плануючи значне зростання виробництва традиційних  продуктів або тих, що освоюються, не має достатніх власних потужностей  для їх виробництва, вона може вирішити цю проблему або шляхом залучення  капітальних вкладень для створення нових потужностей, або шляхом пошуку партнерів, яким вона передасть виготовлення визначених вузлів, деталей тощо.

Найактивніше  у бізнес-план використовується при  пошуку інвесторів: нових акціонерів, кредиторів, спонсорських вкладень тощо. допомагає бізнес-план великим підприємцям  і фірмам, які збираються розширити  бізнес шляхом купівлі пакету акцій  існуючої фірми шляхом реорганізації  діючої організаційно-виробничої структури.

В Україні  бізнес-план може мати найбільше застосування у процесі постприватизаційної  діяльності підприємств, особливо в  малому та середньому бізнесі. При цьому  в основу приватизації може бути закладена  ідея конкурсу бізнес-планів покупців підприємств як альтернативних шляхів їх подальшого та успішного найефективнішого функціонування.

Наказом фонду держмайна України від 26. 05. 1995 р. Положення про типовий бізнес-план, розроблене відповідно до Державної програми приватизації на 1995 рік та інших нормативно-правових актів, які регламентують процес приватизації. Положення визначає порядок розробки покупцям бізнес-планів і вимоги до них.

Згідно  з Положенням бізнес-планом є документ, який містить у собі зобов’язання покупців щодо подальшої експлуатації об’єкта приватизації та обґрунтування  можливостей їх виконання відповідно до вимог, що встановлюються Фондом держмайна України.

Сьогодні  бізнес-план обов’язково розробляється покупцями у таких випадках:

• продаж об’єкта приватизації за некомерційним конкурсом;
• продаж контрольного пакету акцій на неконкурентних засадах іноземним інвесторам;
• при створенні спільного ( за участю держави ) підприємства з іноземними інвестиціями.

У бізнес-плані  повинна міститися інформація, яка  характеризує виробничо-господарську діяльність підприємства за останній рік в цілому та за структурними підрозділами, а також стратегічні напрямки розвитку підприємства на 2, 3, 5- річну перспективу. Заходи та пропозиції, викладені покупцем у бізнес-плані, враховуються в разі підписання договору купівлі-продажу.

Крім  цих зовнішніх та внутрішніх функцій  бізнес-плану , вся справа бізнесу  набуває цілеспрямованості тоді, коли є чітко визначені кінцеві  цілі плану, що дозволяє спрямувати енергію  та дії підприємців в оптимальне русло.

В умовах ринкової економіки бізнес-план є  робочим інструментом, який використовується у всіх галузях підприємництва. Бізнес-план описує процес функціонування фірми, показує, яким чином її керівники мають  намір досягти своєї мети, насамперед підвищення прибутковості роботи. Бізнес-план не є сталим документом: він систематично поновлюється, до нього вносяться  зміни, обумовлені змінами, що відбуваються всередині фірми, змінами на ринку, в економіці в цілому. Для того, щоб бізнес-план був прийнятий, він  має бути забезпечений необхідними  фінансовими ресурсами. При пошуку партнерів, інвесторів і кредиторів добре виконаний та оформлений бізнес-план є найкращою візиткою підприємця: стає можливою стандартизація процесу  ознайомлення з підприємством, що дає  змогу зекономити час і впорядкувати контакти.

Бізнес-план може бути підготовлений менеджером, підприємцем, фірмою, групою фірм чи консолідованою компанією. При підготовці бізнес-плану  необхідно перш за все вияснити яка  ж мета буде переслідуватись цією розробкою і постаратись сформувати цю мету в письмовому вигляді. Що ж  розуміється під метою? 

Мета  – це бажаний результат діяльності, що досягається в межах деякого інтервалу часу.

У бізнес-плані  мета може бути різною, наприклад:

1. Вияснити самому степінь реальності досягнення зазначених результатів в завершеному проекті чи технічному рішенні;
2. Запевнити колег в реальності досягнення визначених якісних та кількісних показників у запропонованому проекті;
3. Підготувати суспільну думку до проведення акціонування підприємства по запропонованій схемі, яку автор вважає оптимальною;
4. Для звернення уваги і посилення заінтересованості потенційного інвестора і т. д.

Таким чином, находження мети проекту рівнозначне  визначенню проекту і складає  важливий етап в розробці концепції проекту. Після знаходження мети проекту приступають пошуку і оцінки альтернативних способів досягнення мети проекту. Отже, при пошуку мети слід відмітити, що вона повинна бути чітко визначена, тобто повинна мати ясний смисл. Результати при досягненні мети повинні бути вимірними, а задані обмеження та вимоги повинні бути виконані. Тобто мета повинна знаходитись в «області допустимих рішень» проекту.

Сам процес визначення мети бізнес-плану розглядається  як творчий процес, який можна поділити на такі послідовні групи:

• Визначення показників мети;
• Визначення можливої мети проекту;
• Описання мети.

А якщо взагалі, то успіх у світі бізнесу залежить від трьох елементів:

• Розуміння загального стану справ на даний момент;
• Представлення того рівня, якого треба досягти;
• Планування процесу переходу з одного стану в інший.

Бізнес-план дозволяє вирішити ці проблеми. Він  включає розробку мети і завдань, які стоять перед підприємцем  на перспективу, оцінку даного стану  економіки, сильних і слабких  сторін виробництва, аналіз ринку і  інформацію про клієнтів. В ньому  подається оцінка ресурсів, необхідних для досягнення поставленої мети в умовах конкуренції.

Таким чином, бізнес-план, по-перше, може бути використаний для розробки концепції  бізнесу, для детального відпрацювання  стратегії, для попередження помилок на папері, а не в реальності шляхом детального аналізу маркетингу, фінансів виробничої діяльності компанії.

По-друге  бізнес-план є інструментом, за допомогою  якого підприємець може оцінити  фактичні результати діяльності фірми за визначений період.

По-третє  бізнес-план є засобом залучення, або «добування» коштів. 

3. Формування інформаційного забезпечення бізнес планування 

Процесу розробки бізнес–плану передує робота по формуванню інформаційного забезпечення (інформаційного поля), тобто робота по підбору інформації щодо розроблюваного проекту.

Інформаційне  поле бізнес–плану - це сукупність документів або даних правового, економічного, комерційного, науково–технічного, зовнішньоекономічного  та соціального характеру, які забезпечують інформаційні потреби підприємця в  процесі опрацювання бізнес–плану.

Зусилля підприємця в процесі формування інформаційного забезпечення бізнес–плану мають бути зосереджені в основному  на пошуку маркетингової, виробничої, фінансової та загальноекономічної  інформації. Так, для успішного просування товару, в якому втілена підприємницька ідея, від виробника до споживача  необхідним є підбір маркетингової  інформації, тобто інформації про:

- потенційних  споживачів продукції майбутнього  бізнесу, їхні запити і незадоволені  потреби;

- технічні, експлуатаційні та споживчі якості  аналогічних видів продукції  й ціни на них;

- особливості  просування даної продукції на  споживчий ринок, інші відомості,  які характеризують ринок майбутнього  бізнесу.

Також, для виготовлення продукції, яка  буде пропонуватися споживачам є  необхідним отримання інформації виробничого  характеру, тобто інформації про  технологію виробництва даної продукції, про машини і устаткування, про  сировину, про спеціальності та кваліфікації робітників, тощо, про встановлення контактів і проведення попередніх переговорів з потенційними постачальниками та партнерами по виробничій кооперації.

Завдання  підприємця полягає не лише в тому, що виготовити і довести свій продукт  до споживача. Зробити це треба так, щоб окупити всі витрати на виробництво та реалізацію продукту та й ще отримати певний прибуток. З  цього погляду підприємця цікавить також і фінансова інформація, тобто інформація про рівень рентабельності аналогічної продукції, про необхідний початковий капітал, про потреби  в кредитах, про особливості руху готівки, про оподаткування, тощо.

З погляду  системного підходу будь – який підприємницький проект – це відкрита система, яка може існувати за умов активної взаємодії з навколишнім  діловим світом. Це означає, що успіх  реалізації підприємницького проекту  багато в чому залежатиме від того, як вдало він буде пристосований  до реальної дійсності. Отже, для опрацювання  бізнес – плану необхідна також  інформація про загальноекономічні і галузеві чинники, які впливають  на процес реалізації проекту, загальноекономічну ситуацію в державі, соціальні та політичні умови реалізації проекту, законодавчі обмеження, тенденції  розвитку галузі тощо.

Основними джерелами інформації для розробки бізнес – плану можуть бути:

- власний  досвід практичної діяльності;

- безпосередні  контакти з майбутніми споживачами,  постачальниками;

- відомості  про конкурентів;

- статистична  інформація про стан і тенденції  розвитку галузі;

- поточні  аналітичні огляди економічної  та ринкової ситуації;

- рекламні  матеріали, інформаційно – комерційні  матеріали виставок, ярмарків та  науково - практичних конференцій;

- публікації  з питань підприємництва.

Цінність  бізнес – плану залежить від корисності інформації, яку він містить. Тому в процесі формування інформаційного поля бізнес – плану особливу увагу звертають на якість базової інформації. Основними показниками якості інформації вважають:

1) об’єктивність,  що характеризується оцінкою  повноти, точності та несуперечливості  інформації;

2) актуальність, що передбачає відповідність  інформації її конкретним інформаційним  потребам;

3) своєчасність, що відображає здатність задовольняти  інформацій ні потреби у визначений  термін;

4) комунікативність, що унаочнює зрозумілість інформації  для відповідного користувача;

5) наочність,  тобто очевидність.

Необхідно зазначити що інформація по бізнес–плану не може складатися тільки з фактичної  інформації, тому при розробці бізнес–плану завжди існує елемент невизначеності - передбачення та припущень. Такими передбаченнями та припущеннями можуть бути прогнозування  обсягів виробництва та реалізації; частки ринку; можливих цін; темпів розвитку бізнесу тощо. 

4. Структура бізнес-плану 

Структура бізнес-плану не має строго обов’язкового  характеру.  Розділи бізнес-плану  також мають різний ступінь деталізації. Це пов’язано насамперед з специфікою описуваного бізнесу.

Розділи, з яких складається  бізнес-план  ,  умовно можна об'єднати в два блоки:

• питання маркетингу (опис бізнесу, товар, ринок збуту, конкуренція);
• питання виробничого і фінансового планування (місце розташування, виробництво, кадри, фінансовий план).

Приблизний  склад і коло розв’язуваних питань по розділах бізнес-плану  мають такий вигляд:

1.  Титульний аркуш – має коротку назву, дату підготовки (може містити попередження про те, що змiст не підлягає розголошенню).

2.  Обов'язкові представницькі дані:

• назва фірми (ім’я підприємця);
• адреса, телефон, факс;
• чи є дана фірма дочірньою компанією чи входить у фінансову групу;
• статутний фонд i т.iн.

3.  Резюме.

Особливістю цього розділу є те, що він складається  за підсумками розробки бізнес-плану. Цей розділ повинен містити в  концентрованому вигляді основний зміст бізнес-ідеї й очікувані  результати  її реалізації:

• коротко   викладену суть проекту;
• стислий опис основних параметрів проекту (очікуваний попит, необхідні засоби і шляхи їхнього отримання, ефективність проекту).

Обсяг резюме не більше 3-4 сторінок.

Той, хто читає резюме повинен отримати загальне уявлення про бізнес-план. Резюме – ключова частина документа, його  «візитна картка», яка  стисло дає уявлення  інвестору про бізнес-ідею та наслідки її реалізації. Тому від даного розділу багато в чому залежить, чи буде далі більш детально розглянутий бізнес-план.

4.  Опис бізнесу:

• описується організація бізнесу;
• вказуються основні переваги бізнес-ідеї;
• при необхідності даються деякі технологічні подробиці;
• вказується, чи є досвід роботи фірми на даному напрямку.

5. Товар (послуга). Ознайомлення з  цим розділом повинне дати  можливість одержати досить повну  картину майбутнього товару. Для  цього треба при викладенні  змісту розділу:

• дати конкретний опис товару (включаючи об'ємні й техніко-економічні характеристики);
• описати корисний ефект для споживачів;
• описати можливість удосконалення товару в майбутньому;
• вказати тенденції попиту на аналогічні товари;
• вказати, як вирішуються питання дизайну, упакування і т.п.

6. Ринок збуту. Матеріал розділу повинен обґрунтовувати майбутній обсяг продаж, тобто мати інформацію про:

• хто буде вашим покупцем;
• яка частка фірми на майбутньому ринку збуту;
• які тенденції розвитку даного ринку;
• як планується відслідковувати можливі зміни потреб клієнтів.

Таким чином, визначається обсяг продаж, намічаються  шляхи   зростання хоча б збереження їхнього обсягу.

7. Конкуренція. Цей розділ складається навіть, тоді, коли фірма є монополістом у даній сфері бізнесу на  ринку збуту. Треба враховувати можливість виникнення конкуренції й обміркувати шляхи нейтралізації її негативних наслідків на обсяг продаж. Найчастіше  даний розділ містить відповіді на запитання:

• хто є основним конкурентом;
• яке співвідношення вашої і конкурента часток ринку;
• які характеристики товару, умови організації бізнесу і т.п. вселяють у вас впевненість в перемозі над конкурентами;
• які ваші слабкі сторони;
• чи є  резерви в конкурентній боротьбі.

У цілому вивчення цього розділу повинне  обґрунтувати  впевненість у  більш високій конкурентоспроможності вашого товару (послуг), а отже, і стабільності бізнесу.

Іноді на основі розділів 5,6 і 7 формується ще один розділ – «План маркетингу».

8. Місце розташування. Вдале розташування фірми може   скорочувати витрати і приносити додатковий доход. Розкриваючи зміст цього розділу, звичайно повідомляють: