Державні символи України (герб, гімн, прапор)
«Державні
символи України
(герб, гімн, прапор)»
План
Вступ
- Державні символи України
- Державний Герб
- Державний Гімн
- Державний Прапор
- Конституція — основний закон держави, що визначає найважливіші засади організації суспільства.
Література
Вступ
Історія національно-визвольних рухів свідчить, що в моменти їхнього піднесення суспільна увага зосереджується на проблемі джерел історії та семантики національної символіки. Це цілком природно, бо національні символи - не випадкові значки і барви. Вони постають внаслідок історичного та культурного розвитку народу і тісно пов`язані з його духовністю, з його прагненням до єднання, готовністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів .
Українська державна символіка відображає традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства.
1. Державні символи
України
В ст. 20 Конституції України передбачено, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Під державними символами України слід розуміти закріплені в законодавстві офіційні графічні чи звукові зображення, в яких втілюються національні ідеї, що символізують державність України. Державні символи затверджуються Верховною Радою України. Характерними ознаками їх є те, що вони: 1) виражають національний менталітет, національні ідеї політичного чи історичного змісту; 2) мають загальнообов'язковий характер. Основою державних символів є державний суверенітет.
Державні символи є складовою частиною більш широкого поняття «державні атрибути», до числа яких входять також столиця держави, офіційна назва держави, державна мова, державна печатка, національні пісні, почесні значки, державні стандарти.
Національні
символи - це свідчення високого
духу нашого народу, його історичних прагнень,
унікальності, своєрідний генетичний
код нації. Державна символіка використовується
досить широко при проведенні офіційних
і урочистих заходів. Сьогодні Державний
прапор постійно майорить на будинках
органів державної влади та місцевого
самоврядування, піднімається під час
офіційних церемоній, при відкритті
міжнародних конференцій, міжнародних
спортивних змагань. При цьому всі
присутні стоять струнко з рівнянням
на прапор. Державний прапор ніколи
і ніде не можна використовувати
як прикрасу, декорацію. Під час
проведення державних або національних
свят дозволяється використовувати
барви Державного прапора. Ним не
можна салютувати або схиляти
перед будь-якою особою або предметом.
Державний прапор, спущений на пів
древка (пів щогли), означає жалобу.
Завдання
справжнього громадянина
- Державний Герб УКРАЇНИ
Згідно з Конституцією великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України, як його головного елемента, та герба Війська Запорізького. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого - тризуб (малий Державний Герб України).
З найдавніших часів тризуб шанувався як магічний знак, свого роду оберіг. Він символізував поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне, поєднання Божественного, Батьківського й Материнського - священних начал, трьох природних стихій - повітря, води й землі. Це зображення археологи зустрічали у багатьох пам'ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Перша згадка у літописах про ці знаки належить до Х століття.
Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. За часів Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком - його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб.
У грудні 1917 року Українська Центральна Рада прийняла тризуб в якості герба УНР. З 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку тризуб увійшов у крайовий герб Західної області УНР. Залишався він головним елементом герба гетьманської держави П.Скоропадського, а також Директорії.
Уперше тризуб як державний герб конституційно був оформлений у травні 1920 року Всеукраїнською Національною Радою. У 1939 році тризуб став державним гербом Карпатської Русі, що проголосила самостійність після розпаду Чехословацької республіки.
У радянській Україні тризуб піддавався офіційній дискредитації, попри це залишаючись символом національно-визвольного руху.
19
лютого 1992 р. Верховна Рада України
ухвалила постанову "Про
Великий
Державний Герб України ще не затверджено,
нині триває розробка його концепції,
в основі якої лежать елементи, що відображають
історичний шлях української державності.
Основними складовими великого Державного
Герба мають стати елементи герба
Війська Запорізького та герба Галицько-Волинського
князівства: козак з мушкетом і
золотий лев, які тримають щит
та виступають охоронцями і спадкоємцями
державного герба великокняжої доби.
Вибір саме цих фігур пояснюється
прагненням об’єднати в одному державному
символі історично тривалий час
роз’єднані частини України –
Східну і Західну.
- Державний гімн України
Державний гімн України - величава пісня, виконання якої пов’язане із святковими урочистостями, офіційними державними заходами, військовими парадами, політичними подіями, релігійними ритуалами тощо. Державні і національні гімни утверджують усталене традицією почуття єдності і самобутності народу. Це ті слова та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, з трепетом у душі слухати мелодію, яка кличе до високого і світлого.
Більшість сучасних державних гімнів європейських країн зародилися у 18-19 ст. У піснях-гімнах сконцентрована жива історія народів, їх прагнення до волі, відображені шляхи визвольних прагнень, національно-політичні ідеали.
Державний
гімн України
Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття Українці, посміхнеться доля!
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці.
Запануєм
і ми, браття, у
своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу Свободу,
І покажем, що ми, браття, Козацького Роду!
Станем разом всі за волю від Сяну до Дону:
В Ріднім Краї панувати не дамо нікому!
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Як
на нашій Україні
доленька доспіє.
Душу й тіло ми положим за нашу Свободу,
І
покажем, що ми, браття,
Козацького Роду!
А завзяття, праця щира свого ще покаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже.
За Карпати відіб'ється, згомонить степами -
України
Слава стане поміж
народами!
Душу й тіло ми положим за нашу Свободу,
І покажем, що ми, браття, Козацького Роду!
Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, відомий поет, член Російського географічного товариства (1873 р.), лауреат золотої медалі Міжнародного географічного конгресу в Парижі (1875 р.) та Уваровської премії Петербурзької Академії наук (1879 р.) Павло Платонович Чубинський (1839-1884 рр.) пише вірш «Ще не вмерла Україна», якому у майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду сталося миттєво. Проте, вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Перша публікація вірша П.Чубинського була у львівському журналі "Мета", 1863, № 4
Отримавши поширення на Західній Україні патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло(Вербицький) (1815-1870 рр.)., ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього. Вперше надрукований у 1863, а з нотами - 1865 вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році.
У 1917-1920 "Ще не вмерла Україна" як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни.
15
січня 1992 музична редакція Державного
гімну була затверджена
Цей
закон підтримали 334 народних депутати,
проти висловилися 46 з 433, що зареєструвалися
для голосування. Не брали участі
в голосуванні фракції
З
прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції
України набула завершеного вигляду.
Національний гімн на музику М.Вербицького
отримав слова, віднині затверджені
законом.
- Державний Прапор України
Державний Прапор України - стяг із синьої (або блакитної) і жовтої (або золотої) смуг. За походженням це кольорове сполучення - від символіки Галицького Королівства, яка в свою чергу має скандинавське походження.
Найбільш поширене його трактування - блакитне Українське небо над ланами золотого збіжжя.
Прапор держави - полотнище одного чи декількох кольорів, офіційна емблема держави, символ її суверенітету.
Прапори держав й народів відомі нам з античних часів. Древні стяги на Русі були у великій шані ще за часів язичництва і після запровадження християнства вони всі освячувались образом животворного Христа, що було перейнято від греків. Слов'яни обожнювали свої знамена. Прапороносцями назначали визначних богатирів, які мали обов'язок постійно тримати прапор над полем бою.
Найдавніші
прапорні полотнища Київської держави
були трикутно-клиновидної форми. У
ХІІІ-ХІV ст. з'являються чотирикутні
прапори з клиновими
За правилами вексиології (прапорознавства), порядок кольорів у багатоколірних прапорах ведеться зверху вниз - першим називають той колір, котрий є верхнім і т. д.
Прапор
Руської землі був переважно
червоним із золотим тризубом - двозубом,
а хоругва Галицько-
Поєднання
кольорів жовтого і синього може
трактуватися багатозначно: це і поєднання
символів життя - золотого сонця у
синьому космосі, це і чисте, мирне
безхмарне небо, що простягнулося
над жовтим кольором хлібного лану
- символом мирної праці і достатку.
Як сказав поет:
Наш стяг - пшениця у степах
Під
голубим склепінням
неба.
Ще є така думка: синій і жовтий - це вогонь і вода, чоловіча і жіноча стать. Однак головна ідея синьо-жовтого - це велика гармонія космосу, сонця, землі та всього на землі сущого.
Цікаво, що слово «хохол», яким дехто зневажливо називає українців - монгольського походження - «хох» - синій, голубий, «улу» (олу) - жовтий. Остання літера редукувалась і маємо «хохол».
Жовто-блакитні
барви символізували Київську Державу
ще до християнізації Русі. Після прийняття
християнства ці кольори освячувалися
образом животворного Хреста. Після
нашестя татарських орд Батия
ця символізація зникла, але згодом
відродилася в церковних
Синя й жовта барви найчастіше трапляються в козацькому одязі часів Визвольної війни (1648-1654 рр.), а пізніше - гайдамаків часів Коліївщини. У XVIII ст. жовта та блакитна барви домінували у побуті, в церковних речах ...
На початку 20 ст. У Галичині з’явився жовто-блакитний прапор, який прийняли Українські січові стрільці. Прапор вивішували на всіляких народних зборах з нагоди відзначення національних свят. У березні 1918 р. Центральна рада затвердила жовто-блакитний прапор, як символ українського народу, Української Республіки. Ініціатором був М.Грушевський. Після перевороту, вчиненого гетьманом П.Скоропадським, прапор з блакитно-жовтого був змінений на синьо-жовтий і таким уже й залишився.
Українці
у еміграції у повоєнний
У
липні 1990 р. у Києві синьо-жовтий
прапор було висвячено в Соборі св.
Софії і урочисто піднято біля
будинку міськради. Після проголошення
незалежності України Верховна Рада
прийняла 28 січня 1992 року постанову
про прийняття національного
прапора державним прапором України.
Відповідно до Конституції державним
прапором є прямокутне полотнище
із двох рівних за шириною горизонтальних
смуг: верхньої синього кольору,
нижньої - жовтого кольору із
співвідношенням ширини прапора
до його довжини 2:3.
2.
Конституція —
основний закон
держави, що визначає
найважливіші засади
організації суспільства.
Відповідь на перше питання пов'язана із визначенням загального співвідношення між суспільством і державою. Державу не можна ототожнювати із суспільством — вона є специфічним, багатоманітним його інститутом, який через організацію влади і управління віддзеркалює всі його основні риси, особливості. Не випадково, ще Гегель зазначав, що держава і суспільство пов'язані в їхній ідентичності і відмінності багатовидовими взаємопроникненнями, що між ними є "безліч переходів, поєднань і залежностей.
Згідно
з цією тезою навряд чи можна стверджувати,
що за рівнем відображення дійсності
конституція — це виключно конституція
держави або виключно конституція
суспільства. Конституції, як свідчить
практика переважної більшості країн,
поряд із закріпленням основ державного
ладу, найважливіших державних
Отже,
маємо підстави стверджувати, що за
загальною характеристикою конституція
— це, насамперед, основний закон держави.
Разом із тим відповідно до впливу на посутні
ознаки держави конституція визначає
основи суспільного ладу певної країни.
Наприклад у статтях 13 і 14 Конституції
України визначаються об'єкти права власності
українського народу, регламентуються
питання, пов'язані із соціальною спрямованістю
економіки нашої держави, соціальним і
правовим статусом землі та правом власності
на неї.
Література:
- Конституція України

- Державні службовці - як субєкти адміністративно правових відносин
- Державні соціальні стандарти
- Державні соціальні стандарти та нормативи соціального забезпечення
- Державні стандарти на молочну продукцію
- Державні фінанси
- Державні фінанси
- Державні фінанси зарубіжних країн ХХ ст.
- Державний фінансовий контроль за цінними паперами і фондовим ринком
- Державницький розум допоміг княгині Ользі облаштувати Країну
- Державні органи управління туристичною роботою
- Державні органи фінансового апарату України
- Державні підприємства: суть, структура, функції, види підприємств
- Державні програми підтримки лізингу
- Державні символи України