Дискусійні питання реформування податкового законодавства України

Вступ 
 

     Посилення ролі держави в економіці призводить до  збільшення державних видатків, а необхідність їх фінансування обумовлює актуальність проблем із формування доходів бюджету, основну частину яких складають податки. Крім того, функціонування національної економіки в умовах постійного бюджетного дефіциту та зростаючого державного боргу висуває на передній план необхідність розгляду питань стосовно трансформації елементів податкової системи з метою забезпечення відповідного рівня податкових надходжень, адекватного вимогам сучасної економіки. 

     За  оцінками експертів Всесвітнього Банку, однією із найскладніших у світі  є податкова система України, що також актуалізує необхідність її вдосконалення. Однак, будь-які зміни  умов оподаткування впливають на соціальний та економічний розвиток на рівні держави та її адміністративно-територіальних одиниць, врахування чого є важливою умовою при розробці та обґрунтуванні  напрямків державного регулювання  оподаткування [9].

     Чинна податкова система отримала негативні  відгуки з боку науковців, органів  законодавчої та виконавчої влади. Недоліки української податкової системи  зазвичай пояснюють поганим податковим адмініструванням, але можливість його поліпшення обмежена самою конструкцією фіскальної системи. В Україні визначають базу оподаткування, ґрунтуючись на інформації про внутрішні фінансові  показники підприємств. Звідси –  протистояння бізнесу та податкової служби, прагнення першого – мінімізація  бази оподаткування шляхом оприлюднення недостовірної звітності, а останньої  – деталізація податкової звітності. І до того ж діюча нині система  є стримуючим фактором для розвитку підприємництва та економічного зростання  – саме того, що могло б дати бюджету  найвищі доходи.

     Таким чином, враховуючи зазначені проблеми та високий рівень тіньової економіки, фахівці вважають, що новий Податковий кодекс України має стати основним та першочерговим заходом, спрямованим на поліпшення соціально-економічного стану держави.

     Значний внесок у дослідження теоретичних  і прикладних аспектів проблеми податкової реформи зробили такі науковці та практики як  М.П. Кучерявенко, Дж. Алма, Б. Джексон, М. Маккі, С.В.Онишко,  О.П. Мельник, Ю.Б. Іванов.

     Я.В. Литвиненко, Т.Є. Литвиненко, А.В. Ліщенко, розглядаючи особливості сучасного  стану податкової системи України, визначили вплив податків на діяльність суб’єктів господарювання і запропонували  основні напрямки реформування податкової системи  України [4].

     Досліджуючи місце та значення податкового регулювання  у здійсненні ефективних податкових трансформацій, Г. Нагорняк і Ю. Вовк визначили  недоліки і напрями його розвитку та запропонували шляхи вирішення проблем механізму податкового регулювання країни, а також удосконалення окремих норм і положень проекту Податкового кодексу України [6].

     У роботах О.Д. Василика, В.П. Вишневського, А.М. Соколовської, В.М. Суторміної, В.М. Федосоої значна увага приділяється обґрунтуванню ролі і місця податків у економічній системі і дослідженню  інституціональних чинників, які  впливають на еволюцію податкових механізмів. Проте  вченими недостатньо досліджено проблеми реформування податкової системи України.

     Головною  метою даного реферату є обґрунтування необхідності реформування податкової системи України, визначення можливих наслідків та прогнозування впровадження Податкового кодексу України в економічну сферу.

1. Необхідність  реформування податкового законодавства  України

     Необхідність  реформування податкового законодавства  вже давно стала першочерговою  у забезпеченні впровадження та реалізації економічних реформ в Україні. Реформа податкової системи передбачає розроблення і запровадження Податкового кодексу України, який  включає введення податку на нерухоме майно, значне скорочення малоефективних податків і зборів, зближення податкового і бухгалтерського обліків [8].

     Стратифікація українського суспільства, внаслідок  якої сформувався значний прошарок зубожілого населення, визначила необхідність проведення реформи, яка б зменшувала податковий тиск на громадян із низьким  і середнім достатком, малий і  середній бізнес, стимулювала започаткування нового бізнесу та інновацій і  в той же час за прогресивною шкалою оподатковувала б високі доходи, розкіш, демонстративне споживання тощо [5]. Модернізація системи оподаткування також  має забезпечити ефективне податкове  навантаження як чинник конкурентоспроможності економіки з одного боку та ефективний первинний перерозподіл доходів  як чинник мінімізації вторинного перерозподілу  у вигляді соціальної допомоги, пільг, субсидій тощо – з іншого. Бізнес-середовище в Україні оцінюється як найгірше серед постсоціалістичних країн  Європи. Відповідно рейтингу Світового  банку «Doing Business» (легкість бізнесу) в 2010 році Україна займала 142 позицію  серед 183 країн світу, поступаючись таким країнам, як Польща (72), Росія (120), Угорщина (47),  Чехія (74). Порівняно з 2006 роком Україна втратила 14 позицій у цьому рейтингу, що свідчить про погіршення умов ведення бізнесу у країні. Україні не вдалося посилити свої позиції у світових рейтингах у частині конкурентоспроможності економіки та якості середовища. Для усунення негативних тенденцій в Україні потрібно переглянути концептуальні засади економічної політики на принципово іншій, ліберально-демократичній основі. Економічні реформи мають включати системні заходи, спрямовані на:

     -    створення сприятливого середовища для ведення бізнесу;

     -    забезпечення довгострокової фінансової стабільності;

     -    підвищення ефективності державного управління;

     -    розвиток конкуренції на внутрішньому товарному ринку [2].

     Податкова система покликана забезпечити  суспільству якнайбільші доходи і справедливий їх розподіл ціною  певної втрати ефективності. Тому оптимальною  структурою податків можна вважати  ту, за якої максимізується суспільний добробут, а вибір між справедливістю та ефективністю якнайкраще відповідає сподіванням суспільства. Частка податкових надходжень у доходах бюджету в останні роки стабільно утримується на рівні 55-65% [10].  Однак, з огляду на високий рівень тіньового сектора економіки України при одночасному перманентному дефіциті бюджетних коштів і критичному рівні зовнішніх боргових зобов’язань країни в цілому, говорити про просте зниження податкового навантаження до оптимального рівня з метою забезпечення умов для економічного росту недоречно, тому що може виявитися недостатньо резервів і потенціалу для фінансування тимчасового збільшення дефіциту бюджетних коштів, яким завжди супроводжуються подібні заходи.

     Таким чином, необхідність прийняття Податкового  кодексу є об’єктивною. Насамперед це дозволить створити єдину законодавчу  базу, що поєднуватиме в собі досі роздрібнені  та часом неузгоджені закони, що регулюють податкове законодавство.

2. Прийняття Податкового кодексу як найкращий 
   спосіб вирішення податкових колізій в Україні

     Податковий  кодекс України як єдиний консолідований нормативно-правовий акт надасть  можливість запобігти штучній податковій збитковості суб'єктів господарювання. Створення єдиних справедливих підходів та прозорих правил нарахування та сплати податків, зборів, обов'язкових  платежів, забезпечить сталість податкового  законодавства в державі. Аналітика  дозволила дійти висновку, що у  деяких розвинених країнах світу  фіскальна політика набуває іншого характеру. Зокрема, в Італії запроваджується  податок на банки й мінімальні ціни на сигарети. Португалія на 2,5 % підвищує ставку податку на прибуток підприємств, на 1 % –  ПДВ, на 1,5 % – податку з доходів фізичних осіб. У Великій Британії ставка ПДВ підвищується з 15 до 20 %, податку на приріст капітальної вартості з 18 до 28 %, планується також запровадити податок на банки [3]. Крім того у багатьох країнах доходи державного бюджету поповняться за рахунок приватизації, тобто в частині логіки боротьби із кризою в Європі, на відміну від України, збільшиться податкове навантаження і зменшиться соціальний захист, тривають пошуки дохідно-витратного балансу фінансового стану держав.      Згідно Податкового кодексу України, який прийнято  2 грудня 2010 року, зміни в загальнодержавних податках та зборах відбулися наступним чином:

     - скасовано такі податки та  збори: податок на промисел, збір  за геологорозвідувальні роботи, збір за спеціальне використання  природних ресурсів, збір за обов’язкове  державне пенсійне страхування,  збір до Державного інноваційного  фонду, плата за торговий патент  на деякі види підприємницької  діяльності, єдиний збір, що справляється  у пунктах пропуску через державний  кордон України, збори до Фонду  гарантування вкладів фізичних  осіб, збір за проведення гастрольних  заходів, збір за соціально-економічну  компенсацію ризику населення,  яке проживає на території зони спостереження, збір за обов’язкове соціальне страхування, державне мито;

     - введено заміну наступних податків  та зборів: рентних платежів –  на рентну плату за нафту,  природний газ і газовий конденсат,  що видобуваються в Україні  та рентну плату за транспортування  нафти і нафтопродуктів магістральними  нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами  природного газу та аміаку  територією України; податок із  власників транспортних засобів  та інших самохідних машин  і механізмів – на збір за  першу реєстрацію транспортних  засобів; збір за забруднення  навколишнього середовища – на  екологічний податок; акцизний  збір – на акцизний податок;

     - введено в дію нові податки  та збори: плата за користування  надрами, збір за спеціальне  використання води, збір за спеціальне  використання лісових ресурсів;

     - податок на нерухоме майно,  плата за торговий патент на  деякі види підприємницької діяльності  та єдиний податок відтепер  належать до місцевих податків  та зборів.

     Кодексом  передбачено зменшення ставки податку  на прибуток. Основна ставка податку  визначена на рівні 16 %. Проте вона застосовуватиметься тільки з 01.01.2014 р., а до цього діятимуть перехідні  періоди і ставки: з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. включно – 23 %;   з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. включно – 21 %; з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. включно – 19 %; з 01.01.2014 р. –  6 % [1].  Ефективність ставки залежить від того, як визначається обсяг валових витрат бізнесу: чим більші валові витрати, тим менший прибуток декларують підприємства і, відповідно, менше сплачують податку. Таким чином, Податковий кодекс з одного боку забороняє включати витрати, товари та послуги придбані від приватних підприємців до валових витрат, з іншого – так і не визначає чіткого переліку дозволених валових витрат. Крім того, передбачається встановлення нульової ставки на прибуток для малого бізнесу – на 5-річний період, для готельного бізнесу та легкої промисловості – на 10-річний період. Також звільняються від сплати податку на прибуток кошти підприємств, направлені на модернізацію та впровадження нових  технологій [5]. На нашу думку, це сприятиме розвитку конкурентних переваг для розвитку бізнесу. За податковими зобов’язаннями, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно – ставка податку на додану вартість становитиме 20 %; з 1 січня 2014 року – 17 %. Запроваджується обов’язкова реєстрація податкових накладних платниками ПДВ, якщо сума ПДВ в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень –  з 1 січня 2011 року;  понад     500 тисяч гривень – з 1 квітня 2011 року;  понад 100 тисяч гривень – з 1 липня 2011 року;  понад 10 тисяч гривень –  з 1 січня 2012 року. Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць. Винятком є платники податків у яких протягом трьох послідовних попередніх років щорічний обсяг доходів не перевищував 3 млн. грн., середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб, та вони мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток (на період з 01.04.2011 р. до 1.01.2016 р.) [3]. Такі платники податку можуть вибрати квартальний податковий період. До об’єкта оподаткування ПДВ не включатимуть консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій із питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем. Таким чином, до цієї дати діятимуть чинні на даний момент правила визначення звичайних цін.  Зазначені зміни можна вважати позитивними, однак  незначне зниження є не принциповим та не призведе до революційних змін у структурі економіки, адже саме ПДВ є стримуючим фактором розвитку внутрішнього ринку та здійснення структурних змін в економіці, так як основні надходження від ПДВ – це надходження від імпорту, що сплачуються при розмитненні товару, і саме негативний зовнішньоторговельний баланс призводить до того, що ПДВ наповнює бюджет.

     Ставка  податку на доходи фізичних осіб збільшиться  до 17 %, але не для всіх. Для тих, чий місячний заробіток більший  за десятикратний розмір мінімальної  заробітної плати, встановленої на 1 січня  звітного року, із суми перевищення  вказаного розміру доведеться платити  податок за ставкою 17 %. Таким чином, якщо заробіток не перевищує 10-ти кратний  розмір мінімальної заробітної плати, ставка податку складатиме 15 %. Як і  раніше, діє загальне правило застосування соціальної пільги – заробітна плата  не повинна перевищувати розмір місячного  прожиткового мінімуму (діючого для  працездатної особи на 1 січня звітного року), помноженого на 1,4 та округленого  до найближчих 10 гривень. Проте розмір такої соціальної пільги складатиме 100 % прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому  законом на 1 січня звітного року. Якщо платник податку утримує  двох чи більше дітей віком до 18 років, то він має право на стовідсоткову  податкову соціальну пільгу в  розрахунку на кожну дитину. Що стосується оподаткування процентів на депозитному  рахунку, то ставка податку становитиме 5 % від розміру процентів. Таким  чином, відбудеться наповнення бюджету  України та зростання економічної  активності.

     Що  стосується місцевих податків та зборів, то необхідно відмітити такі зміни: загальна кількість скоротилася  із 14 до 5. Згідно Податкового кодексу  України скасовано податок з  реклами, комунальний податок, ринковий збір, збір за видачу ордеру на квартиру, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах на іподромі, збір із осіб, які беруть участь у  грі на тоталізаторі на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за проведення кіно- та телезйомок, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, збір із власників собак. Відбулася  заміна збору за паркування автотранспорту – на збір за місця для паркування транспортних засобів і курортного збору – на туристичний збір. Введено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Для місцевих рад є обов’язковим встановлення податку на нерухомість, єдиного податку та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Що стосується інших місцевих податків та зборів, то місцеві ради мають право самостійно вирішувати вводити ці податки чи ні. Ніяких інших податків і зборів місцеві ради не мають права вводити [7].

     Податок на нерухомість, згідно із новим Кодексом, буде запроваджений із 1 січня 2012 року. Передбачається, що ставки даного податку  встановлюватимуться місцевими  органами влади. Мешканці квартир загальною площею до 240 квадратних метрів і будинків до 500 квадратних метрів повинні сплачувати 1 % розміру мінімальної зарплати за один квадратний метр площі. Ті, хто живе у квартирах і будинках з більшою за вказану площу – 2,7 % розміру мінімальної зарплати. Звільнені від оподаткування мешканці квартир площею до 120 квадратних метрів і будинків – до 250 квадратних метрів. Позитивними наслідками податку на нерухомість є регулярне джерело поповнення бюджету та полегшення адміністрування податку. Недоліком введення даного податку є можливість зловживання з метою ухилення від сплати податку. Для прикладу візьмемо пільги для соціальних груп. У зв’язку із введенням податку, спостерігатиметься тенденція перепису житла на ветеранів, інвалідів, тобто нечесним шляхом деякі громадяни зможуть ухилятися від сплати  податків.

     Позитивними наслідками впровадження в діяльність Податкового кодексу для платників  можуть бути:

     - Податковий кодекс України забезпечить  встановлення єдиного механізму  реалізації державою податкової  політики, визначить єдині засади, правила та норми з питань  оподаткування як для платників  податків, так і органів державної  влади, забезпечить уникнення  колізійних норм, прогалин у законодавстві та неоднозначного тлумачення норм, які регулюють відносини у сфері оподаткування;

     - скорочення кількості неефективних  загальнодержавних податків та  зборів на 10, а місцевих – на 9 означає скорочення паперової  роботи для бухгалтерів. Це, у  принципі, має покращити ситуацію, бо Україна за світовими рейтингами  перебуває на доволі низьких  позиціях саме по податковому  законодавству – не через податковий  тиск, який є нижчим, ніж у багатьох  країнах Європи, а через те, що  для сплати податків треба  витратити набагато більше часу, виготовити набагато більше документів, ніж у європейських країнах;

     - запровадження дворівневої системи  оскарження рішень контролюючих  органів замість трирівневої,  що пришвидшить строки вирішення  спірних питань;

     - поступове зниження ставки податку  на прибуток, що призведе до  збільшення суми чистого прибутку  підприємства. Це у свою чергу  дозволить модернізувати виробництво,  збільшити заробітну плату робітникам.

     До  негативних наслідків, які можуть понести платники у зв’язку із введенням у дію нового Податкового кодексу варто віднести:

     - неузгодженість щодо податкових  періодів в першому та другому  розділах проекту, котре може  спричинити плутанину у процесі  ведення бухгалтерського обліку  та складанні звітності;

     - розширення класифікації основних  фондів у податковому обліку, у якій замість 4 груп у діючому  законодавстві введено 16. При  цьому облік балансової вартості  основних фондів кожної групи  вестиметься за кожним об’єктом, що входить до складу окремої  групи, включаючи вартість поліпшення  основних засобів, отриманих безоплатно  або в оперативну оренду (лізинг), та в цілому за групою як  сума балансових вартостей окремих  об’єктів такої групи. Це призведе  до збільшення паперової роботи  для бухгалтерів;

     - арешт майна може бути накладений рішенням керівника органу державної  податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Це може призвести до негативних наслідків для тих підприємств, котрі займаються реалізацією продуктів, які швидко псуються, та інших речей, що фактично спричинить зупинку діяльності підприємства.

     Отже, найважливіший елемент реалізації податкової реформи у вигляді  Податкового кодексу від 2 грудня 2010 року – це єдиний в Україні  законодавчий акт, який сприятиме об'єднанню  в одному нормативно-правовому акті цілого масиву норм, що регулюють сферу  податкових правовідносин в Україні, а також забезпечить спрощення  орієнтування платників податків у  цій сфері, прозорість дій органів  державної влади, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю нарахування та повнотою сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів, чітко визначить засади функціонування системи оподаткування.

3. Обговорення питань щодо реформування податкового  законодавства України

     Академія  фінансового управління започаткувала дискусійну студію 
з питань імплементації податкового кодексу.

     У рамках «Київської міжнародної школи  аналітики», заняття якої щорічно  проходить на базі Національної академії управління, відбулося засідання  дискусійної студії з питань імплементації  Податкового кодексу України. Захід  ініційовано Академією фінансового  управління Міністерства фінансів України.

     Відкриваючи роботу студії, президент Академії фінансового управління Тетяна Єфименко, зокрема, зауважила: «Незважаючи на дискусії довкола податкового законодавства, новий кодекс працює і про це свідчать, насамперед, надходження до бюджету  у межах передбачень». Вона наголосила, що нині є «різні позиції» стосовно імплементації податкового законодавства  та вдосконалення окремих положень Податкового кодексу. Однак шляхи  оптимізації, на її погляд, вимальовуються у відкритій боротьбі ідей, аргументів, інтелекту.

     Загалом же, підкреслила Тетяна Єфименко, потрібно подивитися, що варто практично змінити  в положеннях документа, визначити, як чинний податковий інструмент сприяє економічним реформам. «Ми, як держава, яка прагне бути конкурентоспроможною у світі, маємо створити таку податкову  систему, яка б мала стимулюючий  характер», – зазначила вона. Проте, на її думку, для цього для кожної галузі економіки, а також для  малого і середнього бізнесу потрібно побудувати окрему модель оподаткування, яка б стимулювала розвиток виробництва.

     Учасники  дискусії погодилися з твердженням, що чинний Податковий кодекс України  є прогресивним кроком порівняно  з минулим податковим законодавством. Так, народний депутат України Олег Царьов наголосив, що для бізнесу дуже важливо, щоб податкове законодавство було стабільним і визначало прозорі правила гри. Саме таким документом, на його думку, і є Податковий кодекс, до розробки якого було залучено немалу кількість науковців та практиків. Водночас він закликав попрацювати над вдосконаленням документа, адже його застосування на практиці показало, де і що варто «підправити».

     Про переваги Податкового кодексу відносно попереднього законодавства розповіла  професор Алла Соколовська з Академії фінансового управління. Вона звернула увагу на закладені в документі  норми, впровадження яких призведе до зменшення податкового тиску. Знижувати  податки заплановано поетапно, щоб  пом’якшити навантаження на бюджет, а  пік зниження запланований на 2014 рік. Своїми міркуваннями щодо роботи в  нових податкових умовах поділився  аналітик Федерації роботодавців України  Борис Контролевич. Він звернув  увагу на спірні моменти у питанні  повернення ПДВ. Про окремі неузгодженості Податкового кодексу говорив  також член ради Спілки податкових консультантів України Олег Додукало. Водночас він вважає документ прогресивним і передбачає, що за 1-2 роки у ньому  можна впорядкувати всі неузгодженості. Таку думку підтримав і керівник департаменту Державної податкової служби Григорій Синиця.

     До  дискусії долучилися також міжнародні експерти. Зокрема, професор Воронезького державного університету (Росія) Дмитро Ломсадзе назвав похвальним те, що в  процесі підготовки Податкового  кодексу його положення могли  публічно обговорювати, а думку громадськості  розробники прагнули врахувати в  роботі над документом. Професор Омар Гюльсевен з Близькосхідного  університету (м. Анкара, Туреччина) підтримав  свого колегу, він також ознайомив  присутніх зі специфікою податкового  законодавства Туреччини.

     На  завершення ректор Національної академії управління, доктор економічних наук Сергій Єрохін зауважив, що в рамках роботи дискусійної студії обговорення  такої суспільно важливої і багатогранної  теми як імплементація Податкового кодексу буде продовжено. Упродовж засідання студії відбувалася телезйомка. Найближчим часом телевізійна версія дискусії буде продемонстрована на кількох загальнонаціональних каналах. Засідання відбулося 13 квітня 2011 року

     Тетяна  Єфименко: «Ми потребуємо консультацій з технологій реформування податкової політики, особливо в питаннях, пов’язаних із застосуванням  європейських підходів».

     У ході розмови керівник Німецької  консультативної групи з питань економічних реформ Рікардо Джуччі ще раз висловив позицію незалежних експертів – український Податковий кодекс є прогресивним документом, більш зрозумілим для іноземних  інвесторів, оскільки більшість закладених у ньому норм відповідають європейським стандартам. Водночас, за його словами, є певні моменти, які, за підсумком  аналізу діяльності бізнесових структур, потребують удосконалення.

     Представники  Німецької консультативної групи  з питань економічних реформ надали українській стороні свої пропозиції та зауваження. У ході обговорення  сторони, зокрема. торкнулися питань, пов’язаних з реєстрацією платників ПДВ, пропорційним віднесенням сум ПДВ  до податкового кредиту, митної, звичайної  та ринкової ціни імпортованих товарів, собівартості товарів для оподаткування  податком на прибуток підприємств, норм витрат на брак, обмежень витрат при  сплаті ППП. У розділі податкового  адміністрування сторони обговорили питання відповідальності платників податків за порушення податкових норм до набуття чинності Податковим кодексом та відповідальності з 2011 року та подання податкових звітів, а також торкнулися аспектів визначення термінології, яка б була зрозумілою для всіх, у тому числі й для іноземних інвесторів.

     Президент Академії фінансового управління Міністерства фінансів України Тетяна Єфименко підкреслила  особливу цінність пропозицій німецьких  фахівців, оскільки це позиція незалежних експертів, побудована на європейському  досвіді з питань оподаткування. Вона наголосила на необхідності надалі вивчати цей досвід з тим, щоб  найкращі норми законодавства які  випробувані у Європі, запровадити  у вітчизняні закони. «Ми потребуємо консультацій з технологій реформування податкової політики, особливо в питаннях, пов’язаних з застосуванням європейських підходів», – підкреслила президент  Академії фінансового управління.

     Водночас  вона звернула увагу європейських експертів  на той факт, що нині умовах кризи  багато країн ухвалюють законодавчі  норми, які не відповідають європейським директивам, наприклад підвищують акцизи, податки для багатих тощо. Вона переконана, що у цій ніші також  потрібні коментарі європейських фахівців, щодо того, наскільки це правильно  і чи можливі відхилення від європейських стандартів у такій ситуації. «Для нас це надзвичайно важливі речі», – зазначила Тетяна Єфименко.

     Після завершення зустрічі президент Академії фінансового управління повідомила, що пропозиції німецької сторони  будуть оперативно опрацьовані науковцями очолюваної нею навчально-наукової установи. Тетяна Єфименко особливу увагу  звернула на те, що німецькі консультанти детально вказали на практичні недоліки, зазначивши, що «негативна інформація – це також інформація, яка спонукає до ухвалення рішень». Узагальнені  напрацювання будуть передані до Міністерства фінансів. Також заплановане громадське обговорення запропонованих поправок та внесення змін у податкове законодавство.

     У зустрічі також взяли участь керівник консалтингової компанії «Оттен Консалтинг»  Томас Оттен, заступник директора  Науково-дослідного фінансового інституту  Академії фінансового управління з  наукової роботи, радник міністра фінансів України Людмила Ловінська, заступник  директора Центру наукових фінансово-економічних  експертиз Академії фінансового  управління Світлана Сороко, завідувач  відділу адміністрування податкових та митних платежів НДФІ Академії фінансового  управління Людмила Олейнікова. Засідання відбулося 9 червня 2011 року.

     У нового Податкового кодексу України є майбутнє.

     Нове  завжди незвично і тягне за собою  певні складнощі, пов'язані з його розумінням та застосуванням на практиці. Податковий Кодекс України, прийнятий  не так давно, не виняток. У змінах у податковому законодавстві  часто нелегко розібратися підприємцю, фермеру, працівникові сфери обслуговування, багатьом з тих, хто наповнює скарбницю  держави. На адаптацію діловій частині  країни до сьогоднішніх реалій, безумовно, необхідний час, але її можна і  потрібно прискорити, і цьому, безперечно, посприяє всебічне роз'яснення пунктів, статей, розділів Кодексу. Саме цією метою  і керувалися організатори першого  регіонального семінару, проведеного 17 травня в Києві - Міністерство фінансів України, Академія фінансового управління та Державна податкова служба.