Екологічна ситуація в Узбекистані

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет  ім. О.Гончара

 

Факультет психології

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

З дисципліни "Екологія"

 

 

Тема:

Екологічна ситуація в Узбекистані

 

 

 

 

 

 

		Виконав:	ст. гр. ДС-12-2 Дубиняк Дарина
		Перевірили:

 

Дніпропетровськ 2012

 

 

 

Заголовок

 

Ведення - 3 -

Демографія  і екологія - 4 -

Міграційні  потоки - 5 -

Стан атмосферного повітря - 6 -

Ключові внутрішні  екологічні проблеми - 7 -

Ташкентська область - 7 -

Навойска  область - 7 -

Кашкадар’їнська область - 8 -

Бухарська область - 8 -

Самаркандська область - 8 -

Джизакська  область - 8 -

Ферганська  долина (Андижанська, Наманганська і  Ферганська області). - 8 -

Аральська зона лиха - 9 -

Транскордонні екологічні проблеми - 10 -

Соціально-економічні наслідки впливу екологічних загроз - 11 -

Роль молоді у вирішенні екологічних проблем  Узбекистану - 12 -

Висновок - 13 -

Пріоритети  екологічної політики - 13 -

Література - 14 -

 

Ведення

 

Екологічна ситуація - це просторово-часове поєднання різних, в тому числі позитивних і негативних з точки зору проживання і стану  людини умов і чинників, що створюють  певну екологічну обстановку на території  різного ступеня благополуччя або  неблагополуччя.

Під екологічною обстановкою  розуміється конкретний стан навколишнього  середовища людини, обумовлене взаємодією природи і господарської діяльності людини

За критерієм гостроти екологічних ситуацій, виділяються  наступні їх рівні:

• задовільна ситуація: через відсутність прямого або непрямого антропогенного впливу всі показники властивостей ландшафтів не змінюються;
• конфліктна ситуація має місце в тому випадку, коли спостерігаються незначні в просторі і в часі зміни в ландшафтах, в тому числі в середу, що веде до порівняно невеликої перебудові структури ландшафтів і відновленню в результаті процесів саморегуляції природного комплексу або проведення нескладних природоохоронних заходів;
• напружена ситуація характеризується негативними змінами в окремих компонентах ландшафтів, що веде до порушення або деградації окремих природних ресурсів і, в ряді випадків, до погіршення умов проживання населення; при дотриманні природоохоронних заходів напруженість екологічної ситуації, як правило, спадає;
• критична ситуація визначається по значним і слабкокомпенсуючим змінам ландшафтів;       відбувається швидке наростання загрози виснаження або втрати природних ресурсів (в тому числі генофонду), унікальних природних об'єктів, спостерігається стійке зростання числа захворювань через різке погіршення умов проживання;
• кризова ситуація наближається до катастрофічної, у ландшафтах виникають дуже значні і практично слабо компенсовані зміни, відбувається повне виснаження природних ресурсів і різко зменшується здоров'я населення;
• катастрофічна ситуація характеризується глибокими і часто необоротними змінами природи, втратою природних ресурсів і різким погіршенням умов проживання населення, викликаними в основному багаторазовим перевищенням антропогенних навантажень на ландшафти регіону; важливою ознакою катастрофічної ситуації є загроза життю людей і їх спадковості, а також втрата генофонду та унікальних природних об'єктів.

Під виявленням екологічних  ситуацій мається на увазі: встановлення переліку (набору) екологічних проблем; просторова локалізація екологічних  проблем; визначення комбінація (поєднання) екологічних проблем і віднесення виявленого ареалу до тієї чи іншої міри гостроти екологічної ситуації. Таким чином, процес виявлення і картографування екологічних проблем і ситуацій взаємозалежний і неподільний.

 

 

 

 

 

 

Демографія і екологія

 

Згідно з адміністративно-територіальним поділом, в Республіку Узбекистан входять території 12 областей, 163 районів і 119 міст, включаючи й автономну республіку Каракалпакстан. У країні проживають представники більше сотні національностей, в тому числі узбеки, росіяни, татари, таджики, каракалпаки, українці, киргизи, казахи, туркмени, корейці, євреї, турки, німці та ін.

Адміністративно-територіальний поділ Республіки Узбекистан (загальна пл. 447,5 тис. кв. км).

За оцінками міжнародних  експертів, динаміка відтворення населення  в Узбекистані зростає, тоді як в  інших центрально-азіатських країнах - Казахстані, Киргизстані, Таджикистані - спостерігається зворотна тенденція.

Динаміка відтворення  населення Республіки Узбекистан (тис. чол.).

За 100 років населення  республіки зросло в 8 разів, стабільно збільшуючись кожні 10 років у середньому на 3,6 мільйона чоловік. Якщо темпи зростання населення залишаться такими ж, то до 2014 року в Узбекистані буде проживати не менше 37 млн. чоловік.

Аналіз реальної екологічної  ситуації в Узбекистані показує, що в середньостроковій перспективі - 10-15 років - тут у зв'язку з цим може виникнути комплекс нових екологічних проблем; наявні ж - Аральська криза, дефіцит води, деградація земель, дефляція і ерозії ґрунтів, наслідки нераціонального використання природних ресурсів та інші - будуть посилюватися.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міграційні потоки

 

Міграція населення є, за визначенням російського експерта Д. Нікітіна, об'єктивним соціально-економічним  індикатором, що відображає процес перерозподілу  трудових ресурсів. Зазвичай потік  мігрантів спрямований туди, де більш  сприятливі умови проживання. Наприклад, за даними Статистичного комітету СНД, з 1991 по 1998 рр.. в Узбекистан щорічно  іммігрувало 140-330 тисяч чоловік, а  емігрувало 190-350 тисяч.

На сьогоднішній день спостерігається  інша картина. Згідно з даними узбекистанського дослідника Л. Максакова, з 1990 р. збільшився внутрішній міграційний потік з районів, де склалися важкі екологічні умови. Це міграція населення з Каракалпакстана, Навойській, Хорезмської областей в центральні райони республіки.

У зв'язку з тим, що останній перепис населення проходив в 1989 р., реальну оцінку демографічної ситуації в республіці дати важко. Однак є факти, що свідчать про інтенсивну міграцію із зон екологічних катастроф. Офіційних публікацій, які висвітлюють це питання, мало, і вони вкрай суперечливі. Так, наприклад, згідно з даними Мінмакроекономстата Узбекистану, в 2002 році з республіки виїхало 88,0 тисяч осіб, тоді як тільки міграційна служба МВС Росії зафіксувала 384 000 узбецьких громадян, які приїхали в країну на термін більше трьох місяців.

Тривожить факт інтенсивної  міграції російськомовного населення, а також представників так  званого "середнього класу", тобто  викладачів, інженерів, науковців, фахівців високої кваліфікації. "Витік  мізків" негативно позначається на загальній соціально-економічній ситуації в республіці.

 

 

 

 

Стан атмосферного повітря

 

Більшість промислових міст і населених пунктів розташоване  в зонах, що характеризуються низькою  розсіювальною здатністю атмосфери, особливо для низьких і холодних викидів. Кліматичні умови Узбекистану відрізняються слабкими вітрами, інверсією температури, застоєм повітря. Тут рідкісні тумани і мала кількість опадів, вимивають домішки з атмосфери. Висока інтенсивність сонячної радіації сприяє виникненню в забрудненій атмосфері фотохімічних реакцій, в результаті яких утворюються різні речовини, зокрема озон, часто більш токсичні, ніж первинні, що надходять безпосередньо від джерел забруднення. До таких міст відносяться Ташкент і розташовані в області Алмалик, Ангрен, Ахангаран, Бекабад, Чирчик; в зоні дуже високого потенційного забруднення атмосфери розташовані підприємства Андіжанської і Ферганської областей.

Кліматичні особливості  посилюють вплив викидів промислових  підприємств і автотранспорту.

Якість атмосферного повітря  у багатьох містах і населених  пунктах не відповідає санітарним нормам. Особливо незадовільний стан повітряного басейну в містах Андижан, Коканд, Фергана, Ташкент, Аламалик, Наманган, Самарканд, Бекабад, Навої, Бухара, Чирчик, Ангрен, Гулістан, Нукус. Протягом багатьох років Алмалик і Фергана входили в список найбільш забруднених міст Союзу за станом атмосфери. Потрапляли в цей список також Андижан, Коканд, Ташкент. У таких містах, як Андижан, Наманган, Бухара, Нукус, Самарканд викиди автотранспорту становлять приблизно  від 72% до 92% загального обсягу всіх викидів в атмосферу.

Основними джерелами забруднення  повітря є підприємства енергетики (27% всіх викидів), газової (24%), металургійною (13%) та хімічної (9%) промисловості, підприємства з виробництва будівельних матеріалів (11%).

У більшості міст республіки вміст пилу вище допустимих нормативів в середньому в 4 рази, що пов'язано  як з викидами підприємств, так і  піщаним ґрунтом і пиловими бурями (Хорезмська область, Каракалпакія).

Особливо несприятлива ситуація склалася у Ферганській долині, де розвиток промисловості на обмеженій  території в зоні дуже високого потенціалу забруднення атмосфери поєднується  з високою щільністю населення  і інтенсивним землеробством. Несанкціонований мітинг на Новококандському хімічному заводі був першим в ланцюзі трагічних подій у Фергані (на Узбекистан з його високою щільністю населення припадала десята частина всієї хімічної промисловості Союзу). Міста і села долини буквально задихалися від диму. Складна ситуація змусила закрити Новококандський завод, перепрофілювати інші шкідливі виробництва.

Постійно спостерігається  взаємовплив викидів промпідприємств  міст долини. Так, міста Куваєв, Кувасай, Ленінськ, Наманган, Пап, Чуст, Чартак, Ходжабад, Шахріхан, які мають невеликі власні викиди знаходяться в зоні впливу великих підприємств Ферганської долини.

У Ташкентській області від викидів р. Алмалик страждають колгоспи Гулістан і Калініна Пскентського району. Рівень вмісту оксидів сірки, азоту, вуглецю, фтористого водню на сільськогосподарських територіях порівнянний з рівнем забруднення промислових міст. Винуватцями такої ситуації є Алмаликський гірничо-металургійний комбінат і хімзавод.

Особливо слід відмітити забруднення атмосфери в Сариасійському і Денауському районах Сурхандар’їнської області, де вміст у повітрі фтористого водню, фторидів, сполук сірки, азоту, вуглецю визначають викиди Таджицького алюмінієвого заводу, який використовує сировину з підвищеним вмістом фтору. У результаті за останні роки в Сариасійському районі загинули горіхові гаї, сади і виноградники, з території переїхали жити в інші райони 75 родин.

Ключові внутрішні екологічні проблеми

 

У сформованих сьогодні економічних  умовах в республіці намітилася тенденція "антиекологічного" характеру розвитку народного господарства. Інтенсивна розробка природних ресурсів, нафти, газу, кольорових і рідкоземельних металів у регіонах призвела до деградації земельних і водних ресурсів, забруднення повітряного басейну.

Ташкентська область

Основним забруднювачем  повітряного басейну Ташкентської області виступає Алмаликський гірничо-металургійний комбінат (АГМК). Не кажучи вже про гори шлаку, забруднюючих околиці цього підприємства, - вміст селену, кадмію, фосфатів у підземних водах на відстані 5 км від дамби хвостосховища АГМК перевищує гранично допустиму концентрацію (ГДК) в 8,3 рази. У Алмалику є великий ореол свинцю недалеко від Кальмакирського родовища (600-800 мг / кг). У долині річки Ахангаран, в 3 км від Ангренського вугільного родовища, сформувався ореол ґрунтів, забруднених важкими металами (Cu, Pb, Zn, Fe, Ni). У ґрунтовому горизонті відзначені високі концентрації свинцю та кадмію. Так, наприклад, в містах Ахангаране і Ангрене вони складають 350-500 мг / кг, що перевищує ГДК в десятки разів.

Алмалик (Ташкентська область Республіки Узбекистан). Кальмакирське родовище кольорових металів

Недалеко від м. Янгіабад площу більше 50 кв. км займають радіоактивні відходи загальним обсягом 500 тис. куб. м. Інтенсивність гамма-випромінювання становить від 60 до 1500 мкР / год.

У районі міста Красногорська розміщені відходи уранового виробництва загальною площею більш 600 тис. куб. м. Інтенсивність гамма-випромінювання перевищує 600-1500 мкР / год.

Навойска область

Забруднення радіонуклідами встановлено на ділянках видобутку  урану в Зафарабаде (Кизилкуми), де інтенсивність гамма-випромінювання становить від 200 до 1500 мкР / год, у деяких місцях досягаючи 2500-3000 мкР / год.

У Національній доповіді про  стан навколишнього середовища території  Республіки Узбекистан за 2002 р. зазначено, що застосування підземного вилуговування  при видобутку урану і золота веде до локального забруднення підземних  вод. Основними причинами забруднення  артезіанських вод є протоки  технологічних розчинів, порушення  балансу закачування і відкачування, що приводить до розтікання їх у  суміжні горизонти. Низька технологічна дисципліна призвела до забруднення  підземних вод ціанідами і  рудним розчином. Так, наприклад, в містах Гіждуване, Зафарабаде і на інших прилеглих до них територіях рівень мінералізації питної води досягає 10-11 г / л. Згідно з даними А. Салахітдінова і Р. Ішонкулова (див. "Проблеми питного водопостачання та екології", Т., 2002), показник рН підземних вод зменшився до одиниці, що є ознакою їх лужного забруднень. Очевидно, саме цим пояснюється зростання ракових та ендокринних захворювань серед населення в цих районах.

Джерелом радіаційної  небезпеки є хвостосховища Навоїйського гірничо-металургійного комбінату (ГМЗ-1), розташованого на лівому березі річки Зарафшан. Площа хвостосховища складає 630 га, висота греблі - 15 м. Радіоактивність хвостів досягає 90 кБк / кг, а рівень гамма-поля на дамбах хвостосховища складає від 300 до 500 мкР / год. Зафіксовано зростання мінералізації підземних вод із збільшенням концентрації іонів SO4, хлору, заліза, селени і марганцю.

У районі м. Учкудук розташований склад позабалансових уранових руд об'ємом понад 3 млн тонн. Потужність експозиційної дози становить 10-400 мкР / год.

Узагальнюючи все сказане, екологічну ситуацію в Навойській області можна назвати критичною.

Кашкадар’їнська область    

Інтенсивна розробка газових  і нафтових родовищ призвела до масштабного просідання земель, що може вплинути не тільки на зміну ландшафту, характер пластики рельєфу місцевості, але і на динаміку новітніх і сучасних структур. Основна екологічна проблема району - це водопостачання населення якісною питною водою. Є факти забруднення ґрунтових вод фенолами і нафтопродуктами. Річка Кашкадарья забруднюється комунальними господарствами Карші і Шахрісабза, мінералізація води становить до 1220 мг / л, що перевищує ГДК в 1,2 рази, а вміст у ній нафтопродуктів доходить до 0,41 мг / л. Відмічено зростання захворюваності населення жовчнокам'яній і сечокам'яній хворобами.

Бухарська область

Бухарський нафтопереробний  завод, - основний забруднювач водних ресурсів району. Вміст фенолів і  нафтопродуктів у воді перевищує  ГДК у 2-3 рази. Високий вміст нафтопродуктів у ґрунті спостерігається в районі селища Мубарек і на території станції Караулбазар. Запаси прісних підземних вод виснажені, область відчуває дефіцит питної води. Мінералізація води складає до 1,5 г / л, а її жорсткість - 11-12 мг-екв.

Джерелами екологічних загроз є також і занедбані сільськогосподарські аеродроми, де досі зберігаються хлорорганічні  пестициди, в тому числі і хлорат магнію, який застосовувався в якості дефоліанту бавовнику.

Самаркандська область

Водні ресурси р. Заравшан забруднені важкими металами - відходами уранової та золотодобувної промисловості. Відмічено підвищений вміст у воді та ґрунті стронцію, свинцю і цинку. В окремих місцях відзначається підвищений вміст у воді та грунті нітратів і пестицидів, перевищує ГДК у 4-6 разів. Постачання населенню якісною питною водою незадовільний.

Джизакська область

Дефіцит якісної питної води, проблеми з водопостачанням населення  сільських місцевостей. Деградація земель в результаті їх заболочування, забруднення ґрунту нітратами та пестицидами. Населення для побутових потреб використовує в основному поверхневі води, що сприяє поширенню гострих шлунково-кишкових захворювань.

Дефіцит питної води - гостра проблема Бахмальского району Джизакскої області

В околицях селища Єгізбулок Фарішського району на площі в 5 гектарів розташовано хвостосховище вкрай токсичних пестицидів і отрутохімікатів.

Ферганська долина (Андижанська, Наманганська і Ферганська області).

Найбільш складний з екологічної  точки зору район, де сконцентрований  цілий ряд проблем. "Лідер" за обсягом збитків, завданих навколишньому  середовищу, - нафтогазовидобувна і  гірничодобувна промисловість. Витоку газу і нафти, що відбуваються з причини застарілої інфраструктури, призводять до забруднення атмосфери метаном, якого в середньому спалюється і викидається в атмосферу приблизно 1 млн. тонн на рік. Гарячі "факели" над Ферганською долиною - наочний символ безгосподарності і бездарного ставлення до природи.

Забруднені важкими металами водні та земельні ресурси в Ташлакському районі, в районі Ферганського хімічного заводу, Кокандського суперфосфатного заводу, поблизу хвостосховища підприємства "УзОлмосОлтін", в районі нафтових свердловин Мінгбулакського родовища нафти являють собою джерела підвищеної небезпеки для навколишнього середовища і здоров'я населення. На це справедливо вказується в статті заступника Держкомприроди Ферганської області С. Джаббарова "Переробимо нафтовідходи" .

У північно-західній частині  гірського обрамлення Ферганської  долини в районі таких родовищ  рідкісних металів, як Чадак, Черкісар, Пап, Уйгурсай, є локальні забруднення ґрунту миш'яком, свинцем, стронцієм, марганцем, берилієм. Інтенсивність гамма-поля на поверхні відвалів становить 300-450 мкР / год.

Джерела екологічних загроз тут, як і в Бухарській області, також представляють занедбані сільськогосподарські аеродроми, де досі зберігаються хлорорганічні пестициди. Ґрунти на території Ферганської області є самими забрудненими ДДТ та іншими пестицидами: на окремих ділянках рівень забруднення перевищує 38-39 ГДК. Застосування нового методу обробітку бавовнику під плівкою посилює деградацію земельних ресурсів, так як величезна кількість плівки щорічно закопується в землю, при тому, що період розкладання поліетиленової плівки - не менше 100 років.

Аральська зона лиха

Багато написано і сказано  про те, які значні масштаби екологічних проблем Аральського моря і їх вплив на навколишнє середовище, здоров'я населення. Вирішувати ці проблеми треба сьогодні: завтра може бути пізно. Чи міг хтось припустити двадцять років тому, що висихання Аральського моря буде настільки стрімким і невідворотнім? А між тим, пов'язане з ним глобальне потепління клімату в Центральноазіатському регіоні - це гірка дійсності вже сьогоднішнього дня.

У природі, як відомо, все  взаємопов'язане. Випадання всього лише однієї ланки ланцюга тягне  за собою інші, призводить до виникнення цілого ряду нових проблем. Аральська криза та її наслідки за масштабом впливу на навколишнє середовище і клімат - явище безпрецедентне, що не має аналогів у світі. Це проблема не тільки країн Центральної Азії: вирішувати її необхідно всім світовим співтовариством.

Очевидно, що для подолання  деградації Аральського моря необхідні  фундаментальні дослідження провідних  фахівців, які дадуть оцінку розмірів катастрофи на кількісній основі і  запропонують пріоритетні напрямки дій, спрямованих на вирішення проблеми.

 

 

 

 

 

 

Транскордонні екологічні проблеми

 

В Концепції національної безпеки Республіки Узбекистан в  розділі екології в якості найважливішого пріоритету названо формування Центральноазіатської регіональної системи екологічної  безпеки, здатної забезпечити локалізацію  і комплексне відновлення екосистеми в районах підвищеного екологічного ризику, особливо Аралу.

Деградація Аралу негативно  впливає на екологічну ситуацію в  сусідніх державах. І до цього дня після кожного "вдалого" зльоту космічних апаратів з полігону в Байконурі на території Узбекистану випадають кислі дощі.

У зоні підвищеної екологічної  загрози знаходяться водні ресурси  верхів'їв річки Сирдар'ї, на східному кордоні Узбекистану з Киргизстаном. В районі селища Майлуу-Суу розташовані відвали забалансових уранових руд. В результаті зсувних процесів розкрилися склади відходів, які потрапляють у річку Нарин, а потім в Карасу, що протікає по території Ферганської долини.

Не менш небезпечні склади радіоактивних відходів, розташовані  поблизу селищ в Кадамжае, Сумсаре, Шекафтаре, Дегмае.

Води Амудар'ї забруднюються  сільськогосподарськими стоками і  нафтопродуктами з території  Туркменістану та Афганістану. У  районі м. Термеза мінералізація  води доходить до 600 мг / л, вміст фенолу в ній перевищує ГДК у 2-3 рази.

Повітряний басейн в північній частині Сурхандар'їнськой області забруднюється викидами алюмінієвого заводу, розташованого на території Республіки Таджикистан в м. Турсунзаде. Згідно з даними Держкомприроди Республіки Узбекистан, щорічно в атмосферу викидається понад 40 тисяч тонн забруднюючих речовин, у тому числі 300-400 тонн фтористого водню та діоксинів сірки. Рівень забруднення повітряного басейну Саріасійського, Денауського районів і в даний час настільки значний, що навколишнє середовище деградує. Населення, яке проживає в радіусі 20 кілометрів від заводу, скаржиться на постійні головні болі, оніміння кінцівок, хвороби верхніх дихальних шляхів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Соціально-економічні наслідки впливу екологічних загроз

 

Своєчасне вирішення екологічних  проблем сприяє виявленню і попередженню можливих соціальних, економічних, політичних конфліктів, які можуть призвести  до виникнення напруженості в суспільстві  або до конфліктів між державами.

На душанбинського водному форумі, що проходив у серпні 2003 р., президентом ННО "Перзент" Орал Атаніязовой було піднято питання про соціальний та економічний характер впливу висихання Аралу на населення. Деградація навколишнього середовища на цих територіях, як відомо, призвела до різкого зниження рівня здоров'я населення. У цьому зв'язку хотілося б запропонувати ввести єдиний стандарт оцінки рівня здоров'я населення в зонах екологічної напруженості. Очевидно, в якості параметрів характеристики здоров'я населення було б розумно брати середню тривалість життя та рівень смертності (диференційовано за статтю та віком). Інші показники можуть бути визначені і зіставлені тільки при суцільному обстеженні населення за єдиною методикою. За відсутності ж цього дуже часто реальна картина впливу забрудненого навколишнього середовища на здоров'я населення залишається невідомою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роль молоді у вирішенні  екологічних проблем Узбекистану

 

З ініціативи обласного відділення Екологічного руху Узбекистану 15 лютого поточного року в Джизак проведено «круглий стіл» на тему: «Роль молоді у вирішенні екологічних проблем».

Захід був організований  з метою обговорення участі молоді у сприянні вирішення екологічних  проблем регіону, а також вироблення пропозицій щодо вирішення наявних  недоліків в даній сфері.

У роботі «круглого столу» взяли участь представники територіального  відділення ЕКО руху, Комітету охорони природи, політичних партій, махалінских сходів громадян, активісти Комітету жінок, ОДМ «Камолот», викладачі та студенти місцевих вузів і коледжів, представники ЗМІ області.

Учасники заходу були детально проінформовані про стан охоронюваних зон в області, зокрема, в Заамінськом районі, а також наявних проблем в цих зонах. Крім того виступаючі зупинилися на правопорушеннях в сфері екології, наявні проблеми в питаннях очищення ариків, де було зазначено, що ставлення місцевого населення до проблем охорони навколишнього середовища не відповідає сьогоднішнім вимогам, і викликає необхідність подальшого підвищення їх відповідальності.

Особливу полеміку серед  учасників викликало питання  розвитку водопостачання населення. Так, за словами фахівця проекту Азіатського банку розвитку О.Ісокулова, на сьогоднішній день проблема з питною водою охопив весь світ. В даний час більше 40% населення (2,5 мільярди чоловік) землі відчувають брак питної води. Він зазначив, що даний показник в 2025 році буде 5,5 мільярдів чоловік, тобто 65% населення. Щорічно використовуючи непридатну воду для пиття 3400000 людей гинуть. Також була наведена інформація про стан питної води в Джизакській області.

У ході дискусій особливо підкреслювалося зростання, що спостерігається в останні роки інтересу молоді до навчання за спеціальностями екології та охорони навколишнього середовища, при цьому відзначалася важливість підвищення екологічної культури населення у вирішенні існуючих екологічних проблем.

Присутні також обговорили роль махалці (частина міста розміром з квартал, жителі якого здійснюють місцеве самоврядування) у формуванні екологічної культури молоді. Зокрема, зазначалося, що махаллі є вогнищем виховання, і в цьому зв'язку, сьогодні державою приділяється величезна увага розвитку цього інституту, яка повинна стимулювати ініціативу молоді у вирішенні проблем, пов'язаних із захистом навколишнього середовища. Особливо це питання є важливим в «Року благополуччя і процвітання».

За підсумками заходу учасниками були вироблені практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення  діяльності відповідних організацій  у даній сфері.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Пріоритети екологічної  політики

Отже, в плані екології конфліктний потенціал на території  Узбекистану досить високий. Гостро виражений дефіцит родючих поливних земель, стоять питання перерозподілу  енергетичних і водних ресурсів, позначаються особливості демографічної ситуації, у зв'язку з якою, скажімо, у Ферганській  долині на 1 кв. км в середньому припадає 500-600 чоловік, що можна порівняти  з ситуацією в Китаї або  Бангладеш.

Пріоритетом на найближчі  роки повинна стати ліквідація загрози  нестабільності, що вимагає розробки чітких процедур і механізмів інтеграції. Екологічні ж загрози можуть стати  джерелом конфліктів соціального, економічного та політичного характеру. Тому при  розробці стратегії екологічної  безпеки необхідно враховувати  політичну ситуацію в Центральній  Азії.

Як зазначено, на сьогоднішній день республіки Центральної Азії переживають  процес дезінтеграції. Спостерігається  тенденція недовіри та віддалення один від одного. Фактично територія Центральної  Азії розділена на сфери впливу наддержав.

Виявлення джерел екологічних  загроз соціального, економічного, політичного  характеру можливе лише за наявності  всебічного та об'єктивного матеріалу  з моніторингу. З нашої точки  зору, створення надійної системи  безперервного моніторингу екологічної  ситуації в Центральній Азії, зі своєчасним оповіщенням населення  та прогнозуванням її можливих надзвичайних змін, - найважливіше завдання на даному етапі. Причому, згідно з Національним планом дій з охорони природи  Республіки Узбекистан, основними напрямами  екологічної політики є:

• Створення сприятливих умов для проживання населення;
• Раціональне використання та управління природними ресурсами;
• Збереження біорізноманіття на території Узбекистану.

Реалізація наміченого плану  дій можлива тільки при наявності  в республіці мережі станцій з  моніторингу, що входять в Єдину  мережу станцій Центральної Азії, які проводять постійні спостереження  за рівнем забруднення води, ґрунту, повітря і надають фактичні дані про зміну екологічних параметрів.

Необхідно створити інформаційний  простір, з обміном відомостей між  учасниками та користувачами системи  екологічного моніторингу.