Екологічний аудит. Внутрішній та цільовий

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА ” 
 
 
 
 
 

            Реферат

                                             на тему:

«Екологічний аудит. Внутрішній та цільовий. Мета і завдання.»

                                     Виконала: студентка

                                                                                 другого курсу

                                                                                                  спеціальність 6601/1

                                                                                          група №3

                                                                                            Добровольська К.А. 
 
 
 
 

                                                           Київ − 2011 
 
 
 

                               Зміст

Вступ………………………………………………………………………….….…...3

1. Екологічний аудит. Загальні положення…………………….………………….5

2. Екологічні  проблеми великих міст…………………………………………......9

Висновки………………………………………………………………………..…..11

Список  використаної літератури…………………………………………………..12 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Екологічний аудит можна віднести до функцій  управління в галузі охорони  довкілля,   яка,   як  і   функція   екологічної  експертизи, відбрунькувалася від екологічного контролю. Він не підміняє державний, самоврядний чи громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, що ведеться спеціально уповноваженими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Його відмінність від екологічного контролю насамперед полягає в тому, що екологічний аудит є видом професійної підприємницької діяльності. Якщо правовим наслідком здійснення екологічного контролю є прийняття управлінських та інших рішень (зокрема, заборона екологічно некоректної діяльності, притягнення до відповідальності порушників, відкриття фінансування певної діяльності тощо), то екологічний аудит відіграє допоміжну роль при прийнятті рішень, причому не лише органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування, а й юридичними чи фізичними особами, в першу чергу — суб'єктами господарювання, які замовляють екологічний аудит. Звідси — різний статус інформації про висновки екологічного аудиту, з одного боку, та екологічного контролю — з іншого. Якщо результати екологічного контролю (так само, як і екологічної експертизи) переважно мають бути відкритими для громадськості, то висновки екологічного аудиту є власністю його замовника, який і визначає режим такої інформації (за загальним правилом вона є конфіденційною).

    Організація і здійснення еколого-аудиторської діяльності регулюються частинами 2, 3 ст. 49 Закону України «Про охорону  навколишнього природного середовища», Законом України «Про екологічний аудит» (2004), законодавчими актами, що регулюють види діяльності і сфери, в яких здійснюється обов'язковий екологічний аудит (зокрема приватизацію). Низку процедурних документів стосовно сертифікації екологічних аудиторів, ведення Реєстру екологічних аудиторів та юридичних осіб, які мають право на здійснення екологічного аудиту, затверджено наказами Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

      Екологічний аудит систем управління  якістю довкілля регулюється  також міжнародними стандартами. 3 1 січня 1998 р. в Україні, зокрема, адаптовані такі міжнародні стандарти: ДСТУ ISO 14010-97 «Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи», ДСТУ ISO 14011-97 «Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Процедури аудиту. Аудит систем управління навколишнім середовищем», ДСТУ ISO 14012-97 «Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Кваліфікаційні вимоги до аудиторів з екології». На зміну цим стандартам згодом прийшов єдиний стандарт ДСТУ ISO — 19011:2003«Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління». 
1.Екологічний аудит. Загальні положення.

    Екологічний аудит (ЕА) - це вид підприємницької  діяльності по здійсненню незалежних перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, оперативної документації, податкових декларацій та екологічних зобов’язань з точки зору їхньої відповідності діючому екологічному законодавству в галузі охорони довкілля та природокористування, а також надання інших еколого-аудиторських послуг.

    Предметом ЕА є не стільки екологічна звітність підприємства, скільки його фактична виробнича діяльність в усіх аспектах, до яких належить:

1. Встановлення  природоохоронних цілей та завдань; 

2. Стан екологічного  менеджменту на підприємстві;

3. Розробка екологічної  програми та політики підприємства;

4. Моніторинг, регулювання,  мінімізація обсягу викидів та  скидання забруднюючих речовин,  утворення відходів;

5. Раціональне  використання природних ресурсів, сировини, матеріалів, реагентів, а  також готової продукції;

6. Діяльність щодо забезпечення безпеки персоналу, включаючи оцінку ризику виникненню аварій, їх попередження та заходи за умови їх виникнення;

7. Взаємодія  з органами державного екологічного  контролю та регулювання, включаючи  ліцензування природокористування, сертифікацію;

8. Екологічне  інформування, освіта та навчання  персоналу;

9. Зменшення  ризику виникнення відповідальності  за порушення природоохоронного  законодавства, зміну платежів  за забруднення довкілля.

    До  основних принципів ЕА належать:

1. Об’єктивність та незалежність аудиторів від суб’єктів господарювання, які підлягають перевірці, а також власників та керівників екологічних організацій та третій осіб під час проведення ЕА.

2. Професіоналізм  та компетентність аудиторів  в питаннях охорони довкілля, природокористування, а також специфіки суб’єктів господарювання.

3. Достатність  та повнота інформації, наданої  суб’єктами господарювання.

4. Планування  робіт з проведення ЕА.

5. Комплексність  ЕА (охоплення усіх аспектів впливу  на довкілля).

6. Конфіденційність інформації, одержаної внаслідок проведення ЕА.

7. Відповідальність  аудиторів за результати виконаних  досліджень.

    Консультаційні  послуги, які можуть бути надані в  процесі ЕА, враховують:

1. Обґрунтування  екологічної стратегії та політики  підприємства.

2. Визначення  пріоритетів та планування природоохоронної  діяльності підприємства, виявлення  додаткових можливостей її здійснення;

3. Розробка рекомендацій  щодо зменшення ризику виникнення  надзвичайних екологічних ситуацій  та гостроти існуючих надзвичайних ситуацій ;

4. Послуги, пов’язані  з підвищенням ефективності регулювання  впливу на довкілля, мінімізація  впливу раціональним використанням  природних ресурсів;

5. Послуги пов’язані  з розвитком системи виробничого  екологічного 

Об'єктами можуть бути будь-які підприємства та організації незалежно від форм власності і підпорядкування, діяльність яких пов'язана з екологічним ризиком для НПС і здоров'я населення.

    Суб'єкти екологічного аудиту - це спеціалісти, що мають право надавати екологічні послуги підприємствам організаціям і готувати екологічні висновки.

До типів екологічного аудиту належать:

• екологічна експрес-оцінка інвестиційних ризиків;

 • оцінка  екологічного стану території,  власником якої є підприємство, або власник якої змінюється  у процесі приватизації;

 • аналіз  системи еко-менеджменту підприємств.

Екологічний контроль сприяє охороні НПС, але при цьому  не виконує прогнозуючої функції, як це робить екологічний аудит і  експертиза

    Нижче зазначені деякі найбільше важливі  з чинних у даний час документів, що відносяться до сфери екологічного регулювання, та визначають гранично припустимі нормативи:

1. Закон України  “Про охорону НПС” від 16.10.1992р.

2. Закон України  “Про охорону атмосферного повітря”  від 16.10.1992 р.

3. Постанова  КМ України від 13.01.1992 р. №18 “Про затвердження Порядку визначення оплати і стягнення платежів за забруднення НПС та Положення про республіканський позабюджетний фонд охорони НПС”;

4. Постанова  КМ України від 13.12.1992 р. №1092 “Про затвердження Положення  про порядок встановлення рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря”;

5. Постанова  КМ України від 29.05.1995 р. №364 Про затвердження Положення про  порядок видачі дозволів на  викиди забруднюючих речовин  в атмосферне повітря стаціонарними джерелами”.

6. Наказ Мінекобезпеки  №154 до Постанови КМ №354.

7. Постанова  КМ від 1996.09.11, №1100 “Про Порядок  розроблення і затвердження нормативів  гранично припустимого скидання  забруднюючих речовин та перелік  забруднюючих речовин, скидання яких нормується”.

8. Наказ від  1996.07.18, №75 “Про затвердження Порядку  розробки та затвердження нормативів  гранично допустимих викидів  забруднюючих речовин в атмосферне  повітря стаціонарними джерелами  (Мінекобезпеки) (1466)”

9. Наказ/ Інструкція, від 1996.07.18, № 76 “Про затвердження Інструкції щодо оформлення та змісту проекту нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел (Мінекобезпеки) (1467)”.

10. Наказ, від  1997.10.27, №171 “Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (Мінекобезпеки) (2725)”.

    Стандарти України і нормативні документи  по стандартизації в галузі екології

1. Наказ Мінприроди  та Держстандарту України №  125/80 від 07 вересня 1993 року "Про  створення Технічного комітету  зі стандартизації";

2. Наказ Мінекобезпеки  України № 97 від 08 вересня 1995 року "Про Технічний комітет  зі стандартизації ТК 82 "Охорона НПС та раціональне використання ресурсів України";

3. Концепція  стандартизації у галузі охорони  НПС та раціонального використання  ресурсів України";

4. КНД 211.0.1.013-95 "Метрологічне забезпечення. Типове  положення про базову організацію  метрологічної служби Міністерства охорони НПС та ядерної безпеки України";

5. КНД 211.0.1.045-95 "Метрологічне забезпечення. Положення  про Службу Головного метролога  Міністерства охорони НПС та  ядерної безпеки України";

6. КНД 211.0.0.007-94 "Атестація лабораторій по контролю забрудненості природного середовища. Основні положення";

7. КНД 211.1.2.008-04 "Гідросфера. Правила контролю  складу і властивостей стічних  та технологічних вод";

8. КНД 211.1.0.009-94 "Гідросфера. Відбір проб для  визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод. Основні положення";

9. КНД 211.0.4.004-95 "Порядок проведення внутрішньо  лабораторного контролю якості  визначень складу та властивостей  проб вод. Методика";

     10.КНД  211.0.1.017-95 - КНД 211.0.1.044-95 Методики виконання  вимірювань з визначення складу та властивостей стічних вод. Розробка нових стандартів. 
2. Види екологічного аудиту

    ЕА  повинен бути орієнтований па внутрішні  індивідуальні потреби підприємства відповідно до його політики й установленим цілям. Крім того, важливо чітко ідентифікувати мету і завдання діяльності підприємства, перш ніж визначити, який тип ЕА йому необхідний.

ЕА можна підрозділити на кілька типів в залежності від  цілей, однак вони не є взаємно  виключними. Можна провести кілька різних видів ЕА: аудит управлінської діяльності підприємства, енергозбереження, мінімізації відходів, нерухомості і т.д.

    При визначенні параметрів екологічного аудита варто брати до уваги:

• ступінь детальності  аналізу діяльності підприємства, що використовується в аудиті, тобто чи торкається він окремих сторін або усієї діяльності компанії;

• виробка концепції  і заходів, спрямованих на досягнення узгодження з нормативами і лімітами, встановленими природоохоронними  органами;

• географічне  положення об’єкта (число офісів і місце розташування заводів);

• тимчасова  структура (частота проведення аудитів);

• предмет ЕА (повітря, вода, землі, енергоспоживання, відходи).

Екологічний аудит  може здійснюватися в таких формах:

1. ЕА виробничих  об’єктів.

2. ЕА військових, оборонних і інших об’єктів, інформація про які становить державну таємницю.

3. ЕА територій.

4. Екологічний  консалтинг.

    Внутрішній  ЕА підприємства .включає:

• аналіз внутрішнього контролю управління виробничим процесом;

• оцінку слабких  сторін і неполадок контрольного устаткування;

• врахування ризику для навколишнього середовища обстежуваного  об’єкта;

• збір доказів  практичної ефективності внутрішнього екологічного контролю;

• оцінку зібраних матеріалів для визначення недоліків  системи заходів, що перевіряються, з охорони навколишнього середовища;

• представлення  звіту про результати ЕА;

• розробку плану  дій, що уточнює сукупність коригувальних  заходів.

    Поряд з внутрішнім ЕА, за рубежем часто  проводиться цільовий ЕА, який аналізує вплив на навколишнє середовище і  включає оцінку аварій, інвентаризацію устаткування, оцінку потенційного ризику, оцінку стану навколишнього середовища.

ЕА, спрямований  на оцінку аварій, полягає в ідентифікації  підприємств - можливих джерел аварій, вивченні якісного і кількісного  впливу можливих аварій на стан навколишнього середовища, підготовку відповідних рекомендацій.

    ЕА  устаткування спрямований на інвентаризацію природоохоронного устаткування і  його використання.

    Екологічний аудит територій спрямований  на:

• оцінку природно-ресурсного потенціалу конкретних земельних ділянок і інших природних ресурсів;

• виявлення  негативних природних і природно-техногенних  процесів;

• визначення видів  і оцінку рівнів техногенного впливу на навколишнє середовище з метою  виявлення пріоритетів, конкретних дій і джерел фінансування екологічного оздоровлення забруднених територій, а також реальної ціпи земельної ділянки у випадку зміни її власника.

    ЕА  територій проводиться на замовлення при:

• операції купівлі-продажу  нерухомості, при коректуванні вартості нерухомості;

• складанні договору купівлі-продажу земельних ділянок;

• впровадженні національних, державних, галузевих, регіональних екологічних програм і природоохоронних заходів;

• обґрунтуванні  причин, необхідності і доцільності  оголошення окремої місцевості зоною  надзвичайної екологічної ситуації;

• виникненні потенційно небезпечної екологічної ситуації, що склалася на визначеній території.

Висновки

    Кінцевою  метою екологічного аудиту є визначення відповідності сучасної екологічної  ситуації екологічним стандартам, які б забезпечували оптимальний стан довкілля та безпеку життєдіяльностілюдини. Екологічний моніторинг виконується на прикладі нафтогазопромислового району і його результатом є комп'ютерна система кореляції захворюваності населення досліджуваних територій від екологічних чинників, яка включає:

     1) бази даних різних рівнів захворюваності  населення у різних районах  по хворобах згідно діючої  міжнародної класифікації хвороб (МКХ);

     2) бази даних з хімічного забруднення  ґрунтів, поверхневих і ґрунтових  вод, атмосферного повітря і рослинності важкими металами, радіонуклідами, нафтопродуктами;

     3) комп'ютерні карти екологічного  стану геологічного середовища, геофізичних полів, геоморфосфери,  ландшафтів;

     4) електронні карти хімічного забруднення  ґрунтів, гідросфери, атмосфери і фітосфери;

     5) карти екологічного стану техносфери  району.

    Комп'ютерний  кореляційний аналіз баз даних захворюваності кожної із груп хвороб МКХ разом  з комп'ютерними (електронними) картами  екологічного стану кожного із компонентів  довкілля досліджуваної території дозволяє визначити пряму кореляційну залежністьміж різними захворюваннями і ступенем трансформації довкілля. На основі авдиту і менеджментурозробляється прогноз розвитку екологічної ситуації у залежності від того чи іншого сценарію перспектив видобутку нафтиі газув тому чи іншому районі. 
 
 

Використана література

1. Білявський  Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: Теорія та практикум. Навч. посіб.- К.: Лібра, 2006.

2. Захаров В.  Державному реєстру зелене світло// Охорона праці.-2004.-№  3. Баб’як О. С, Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.

4. Екологічне  право України За редакцією  професорів В.К. Попова і А.П.  Гетьмани. Харків, “Право”. 2001

5. Екологічне  право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2005. - 848 с.

6. Закон України  “Про охорону навколишнього середовища”.  – К., 1991.

7. Сафранов Т.А.  Екологічні основи природокористування:  Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.