Екологічний аудит

План

Вступ.

1. Зміст екологічного аудита. Види і параметри екологічного аудита.
2. Процедура екологічного аудитування.
3. Аудиторський висновок.

Висновки.

Список літератури.

Вступ.

Промислове виробництво  і підприємництво в ΧΧΙ ст. повинні  внести вирішальний вклад у стабільний розвиток, як окремих країн, так і всього світового співтовариства. Стабільний розвиток припускає можливість росту обʼєктів промислового виробництва, підвищення життєвого рівня людей, при одночасному збереженні і якісному поліпшенні середовища існування.

Особливе значення ці можливості здобувають для України в умовах подолання тривалої соціально-економічної  та екологічної кризи, що повʼязанні зі зміною форм власності та влади  в країні. Стабільний розвиток не можна  звести тільки до вирішення економічних, соціальних або технологічних питань. Насамперед, тут необхідне формування і розвиток нової промислової  екологічної культури і культури підприємства, де охорона навколишнього  середовища і раціональне використання природних ресурсів розглядаються серед вищих пріоритетів. У промислово розвинених країнах очевидні результати у вирішенні екологічних проблем, у першу чергу на виробничому рівні, звʼязаних з розвитком таких недержавних підприємницьких видів діяльності, як екологічне аудитування та менеджмент.

В Україні правова та нормативна база екологічного аудита тільки починає  формуватися.

Екологічне аудитування  здатне зіграти виняткову роль у  вирішенні екологічних проблем, особливо в умовах виходу України  із соціально-економічної кризи. За допомогою екологічного аудитування  можна підвищити ефективність використання сировинних і енергетичних ресурсів, зменшуючи тим самим негативний вплив діючого виробництва на навколишнє середовище; обґрунтувати необхідність і можливість концентрації зусиль і засобів на найбільш пріоритетних і результативних у даний час напрямках екологічної діяльності; зменшити економічні ризики і запобігти розвитку надзвичайних ситуацій.

Екологічне аудитування  може вплинути на формування і розвиток ринку різноманітних екологічних  послуг в Україні, включаючи послуги  в області екологічного менеджменту, екологічної сертифікації і страхування, фінансово-екологічного аудита, екологічного консалтингу та ін. Саме тут творчий потенціал підприємництва здатний створити принципово нові можливості і шляхи подолання екологічної кризи в Україні.

1. Зміст екологічного аудита. Види і параметри екологічного аудита.

Аудиторська діяльність являє  собою підприємницьку діяльність аудиторів  по здійсненню позавідомчих перевірок  бухгалтерського обліку, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань  і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг.

Аудитор – особа, що перевіряє стан фінансово-господарської діяльності підприємства за визначений період. Аудитор відрізняється від ревізора по своїй сутності, по підходу до перевірки документації, по взаєминам із клієнтом, по висновках, зробленим за результатами перевірки і т.д.

 Поняття аудита значно  ширше таких понять, як ревізія  і контроль. Аудит забезпечує  не тільки перевірку вірогідності фінансових показників, але і розробку пропозицій по оптимізації господарської діяльності з метою раціоналізації витрат і збільшення прибутку. Аудит можна визначити як своєрідну експертизу бізнесу. Аудиторська діяльність включає, крім перевірок, надання різного роду послуг: ведення і відновлення обліку, консультації з питань ведення обліку, оподатковування, навчання й ін.

Метою екологічного аудиту є оцінка впливу і прогнозування  екологічних наслідків діяльності суб'єкта, що хазяює, на навколишнє середовище, установлення відповідності його діяльності вимогам діючого природоохоронного  законодавства, екологічних нормативних  актів, стандартів, правил, постанов і  розпоряджень державних і природоохоронних органів, визначення основних напрямків  забезпечення екологічної безпеки  виробництва, підвищення ефективності природоохоронної діяльності.

Відомий американський фахівець в області теорії і практики аудита професор Дж. Робертсон підкреслює, що аудит - це діяльність, спрямована на зменшення підприємницького ризику, що сприяє зменшенню до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів. Можна приблизно підрахувати цей ризик і визначити імовірність сприятливих подій. У той же час підприємницький ризик компанії прямого впливу на аудиторів не робить.

 Слід зазначити, що  аудит відрізняється і від суд'ївско-бухгалтерської експертизи. Ця відмінність полягає в тому, що аудит -- незалежна перевірка, а судово-бухгалтерська експертиза здійснюється за рішенням судових органів. Специфіка судово-бухгалтерської експертизи виявляється в її процесуально-правовій формі, що забезпечує одержання джерела доказів у застосуванні експертних знань в області бухгалтерського обліку в ході дослідження зроблених господарських операцій.

 Аудит існує незалежно  від наявності або відсутності  карної або цивільної справи. У той час як суд'ївсько-бухгалтерська експертиза не може існувати поза карною або арбітражною справою, оскільки являє собою процесуально-правову.

 Аудитор може бути  притягнутий як експерта - бухгалтера  при проведенні судово-бухгалтерської  експертизи. Експерт як самостійна  процесуальна фігура, як кваліфікований  фахівець в області бухгалтерського  обліку і контролю самостійно визначає методи дослідження, тому що несе відповідальність за обґрунтованість своїх висновків.

 В Україні аудиторська  діяльність і професія аудитора  в їхньому сучасному виді з'явилися  порівняно недавно в зв'язку  з економічними перетвореннями  в країні в даний час. Четверта спроба, що була почата наприкінці 80-х років, виявилася, як нам представляється, найбільш успішної. Перший поштовх до появи аудиторських фірм дало утворення в СРСР спільних підприємств . Для цих підприємств аудиторська перевірка стала обов'язковою для підтвердження річних звітів. У 1987 р. на основі постанови СМ СРСР у нашій країні була створена перша держрозрахункова фірма “Акціонерне товариство “Інаудит”. Ця фірма займалася аудиторськими перевірками, консультуванням спільних підприємств по оподатковуванню, по різних правових питаннях і ін.

Внутрішній екологічний  аудит підприємства включає:

• аналіз внутрішнього контролю керування виробничим процесом,
• оцінку слабких сторін і неполадок контрольного устаткування,
• облік ризику для навколишнього середовища обстежуваного об'єкта,
• збір доказів практичної ефективності внутрішнього екологічного контролю,
• оцінку зібраних матеріалів для визначення недоліків системи заходів, що перевіряється, по охороні навколишнього середовища,
• представлення звіту про результати екологічного аудита.

В даний час у всіх країнах  світу з ринковою економікою існує суспільний інститут аудита зі своєю правовою й організаційною інфраструктурою. Усе більше поширення аудит одержує в країнах Співдружності незалежних держав (СНД). У Білорусі, Казахстані, Узбекистані і на Україні прийняті закони про аудиторську діяльність, у Росії діють Тимчасові правила, що регулюють аудиторську діяльність. У СНД налагоджений процес атестації аудиторів і видачі ліцензій як для аудиторських фірм, так і для аудиторів, що працюють як підприємці.

Бухгалтер-аудитор є представником  вільної професії, як, наприклад, адвокати, лікарі, музиканти. Однак аудитори, що працюють поодинці, у розвитих країнах  з ринковою економікою в даний  час зустрічаються усе рідше. Більшість з них працює в спеціалізованих фірмах, можливості яких для успішної діяльності більше, ніж окремих аудиторів.

Розвиток аудиторської справи привело до створення найбільших транснаціональних компаній і фірм, що мають свої філії і представництва в багатьох країнах світу.

У зв'язку з розвитком  аудиторської діяльності відбувається розширення асортименту й обсягу послуг, що робляться аудиторськими  фірмами. За останні 30років аудит  і аудиторські процедури безупинно  розвивалися. Можна виділити три  стадії розвитку: підтверджуючу, системно-орієнтовану  і стадію аудита, що базується на ризику.

Підтверджуюча стадія аудита характеризувалася тим, що при проведенні перевірки аудитор-бухгалтер перевіряв  і підтверджував практично кожну  господарську операцію, паралельно з  бухгалтером створював власні облікові регістри. В даний час таку послугу назвали би відновленням або веденням обліку.

 Тому що аудит -- це підприємницька діяльність, тобто діяльність, спрямована на витяг прибутку, аудитори повинні застосовувати такі методи перевірки, що дозволили б максимально скоротити час на проведення перевірки, не знижуючи якості.

Аудит, що базується на ризику, -- це такий вид аудита, коли перевірка  може здійснюватись вибірково, виходячи з умов роботи підприємства, в основному вузьких місць у його роботі. Зосередивши аудиторську роботу в областях, де ризики вище, можна скоротити час, затрачуваний на перевірку областей з низьким ризиком. Ті, хто покладається на судження аудиторів, вважають, що це може забезпечити більш ефективну з погляду витрат перевірку.

Системно-орієнтований аудит  передбачає спостереження систем, що контролюють операції. Дана стадія привела до того, що аудитори стали  проводити експертизу на основі внутрішнього контролю. При гарній роботі системи внутрішнього контролю полегшується проведення зовнішнього аудита.

При визначенні параметрів екологічного аудита варто брати  до уваги:

• ступінь детальності аналізу діяльності підприємства, що використовується в аудиті, тобто торкається окремих сторін або всієї діяльності компанії;
• вироблення концепції і мір, спрямованих на досягнення узгодження з нормативами і лімітами, установленими природоохоронними органами;
• географічне положення об'єкта (число офісів і місце розташування заводів);
• тимчасова структура (частота проведення аудитів);
• предмет екологічного аудита (повітря, вода, землі, енергоспоживання, відходи).

2. Процедура екологічного аудитування.

Стандарти ISO серії 14000 встановлюють загальні вимоги до побудови системи управління навколишнім середовищем (ISO 14001, ISO 14004) та до аудиту цих систем, у тому числі до екологічного аудиту.

Разом з тим повинні  бути чітко нормовані екологічні характеристики об’єктів впливу (повітря, води, ґрунту, флори, фауни, тощо), відповідні методи та засоби контролю їх стану (вимірювань, випробувань, аналізу), a також регламентовані всі процедури оцінювання та підтвердження відповідності стану об’єктів впливу, елементів системи управління нормованим чи регламентованим вимогам.

Усе це вимагає створення  сучасної нормативної бази щодо якості об’єктів впливу, правил та процедур сертифікації систем управління навколишнім середовищем, правил та процедур проведення екологічного аудиту, акредитації відповідних органів з сертифікації, органів з атестації аудиторів та інших експертів.

Процедура екологічного аудита повинна забезпечувати можливість оцінки відповідності об'єкта, що перевіряється, установленим, для нього критеріям  екологічного аудита - процедура проведення екологічного аудита проста і доступна в керуванні і виконанні.

Перед проведенням аудита необхідно:

• ідентифікувати процеси, використовувані в комерційній діяльності або виробничому процесі об'єкта аудитування;
• чітко установити цільову спрямованість політики і планів підприємства;
• визначити компетенцію аудита, включаючи його структуру і масштаб;
• розробити процедури, що встановлюють порядок виконання аудита.

Основними етапами процедури  екологічного аудита є:

• перевірка первинної документації, журналів реєстрації й інших матеріалів, що реєструють показники природоохоронної діяльності;
• збір інформації в рамках проведення аудита, включаючи співбесіду з персоналом;
• візуальне обстеження об'єкта, перевірка стану й експлуатації технічних засобів;
• інструментальний аналіз параметрів навколишнього середовища і факторів негативного впливу;
• вироблення рекомендацій з удосконалювання природоохоронної діяльності і раціональному використанню природних ресурсів.

При проведенні аудита підприємство одержує ряд переваг:

• визначення можливих шляхів досягнення екологізації діяльності підприємства і виявлення причин, що перешкоджають досягненню цієї мети;
• зниження імовірності піддатися ризикові судового позову і виплати великої компенсації за заподіяний збиток, а також екологічних платежів і штрафів;
• посилення екологізаційної діяльності і політики підприємства, екологічної свідомості і підвищення екологічної відповідальності персоналу підприємства;
• визначення ступеня відповідності діяльності підприємства екологічним нормативам якості навколишнього середовища, встановленим органами федеральної державної влади і суб'єктами федерації;
• розробка заходів для поліпшення екологічної діяльності підприємства й одночасно по зниженню вартості виробленої продукції;
• розробка інформаційної бази негайного реагування на випадок виникнення небезпеки;
• поліпшення методів керування при рішенні екологічних проблем;
• економічне стимулювання проектів, що забезпечують зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище;
• поліпшення взаємин зі структурами влади і громадськістю;
• оцінки-ризику і збитку, зв'язаного з забрудненням навколишнього середовища в результаті виробничої або іншої діяльності підприємства;
• відповідність стандарту, що встановлює рівень екологічного ризику.

3. Аудиторський висновок.

Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, тобто аудитор оформляє результати своєї перевірки у вигляді висновку і звіту. Аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора, аудиторської фірми, який складається у встановленому порядку і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

 Національний норматив  Аудиторської палати України  №26 "Аудиторський висновок" розроблено  на основі міжнародних норм, законодавства і стандартів України, що регулюють аудиторську діяльність.

 Відповідно до міжнародних  нормативів аудиту та статей  Закону України "Про аудиторську  діяльність", аудитор повинен  проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі аудиторських доказів для формування свого висновку про перевірену фінансову інформацію. Висновок аудитора призначений для широкого кола користувачів, його оприлюднення є свідченням того, що річний бухгалтерський звіт клієнта як у цілому, так і в усіх частинах відповідає чинному законодавству України, правилам ведення бухгалтерського обліку і є достовірним.

 Складання аудиторського  звіту - процес доволі складний. Зміст цього документа залежить від конкретних обставин і результатів дослідження господарських операцій, його форма у зв'язку з цим може бути довільною, він не є офіційним аудиторським документом, а призначений виключно для клієнта і може бути оприлюднений тільки з його дозволу.

 Аудиторський звіт за обсягом більш розширений документ, а висновок - стислий і короткий. Залежно від мети складання аудиторський висновок може мати кілька призначень. Насамперед це змістовний, цілеспрямований висновок незалежного спеціаліста про звіт підприємства, разом з тим висновок є правовим актом, оскільки у визначених законодавством України випадках лише звіт дає інформацію про результати роботи підприємства, яка може розглядатися акціонерами на своїх зборах.

 Результати аудиту  оформляються у вигляді аудиторського  висновку, який повинен містити в собі чітко викладене письмове уявлення про перевірену фінансову звітність.

Основні елементи аудиторського висновку.

Аудиторський висновок складається  з таких розділів:

1. Заголовок.

2. Розділ, у якому йдеться  про замовника аудиторського  висновку.

3. Вступний розділ.

4. Масштаб перевірки.

5. Висновок аудитора про перевірену звітність.

6. Дата аудиторського  висновку.

7. Адреса аудиторської  фірми.

8. Підпис аудиторського висновку.

 Аудиторський висновок  складається у довільній формі. Заголовок аудиторського висновку містить запис про те, що аудиторську перевірку здійснює незалежний аудитор (аудитори), та назву фірми або аудитора, який проводив аудит. Це є свідченням того, що під час аудиту не було жодних причин, які могли б призвести до порушення принципу незалежності перевірки. Незалежність міркувань аудитора – обов'язкова вимога об'єктивності аудиторського дослідження. Якщо цю умову порушено, аудитор не має права робити висновок про перевірену звітність, зібрана інформація не є достатньою і доказовою.

 В аудиторському висновку  має бути чітко визначено, кому він адресується, та споживач інформації, яка наведена в аудиторському висновку. В аудиторському висновку треба зазначити, що відповідальність за складання звітності покладається на керівництво підприємства, яке перевіряється, а також вказати на відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який має бути обґрунтований за результатами проведеної перевірки.

В аудиторському висновку треба показати масштаб та розкрити зміст проведеної роботи. Цей розділ повинен дати впевненість споживачам аудиторського висновку в тому, що аудит здійснено відповідно до вимог українських нормативів та загальноприйнятої практики або згідно з вимогами загальноприйнятих стандартів аудиту (міжнародних стандартів).

 Аудиторський висновок  має містити зауваження про  те, що перевірку було сплановано, підготовлено з достатньою впевненістю у тому, що звітність не містить у собі суттєвих помилок. Під час аудиторської перевірки аудитор повинен оцінювати викривлення та невідповідності в облікових системах підприємства, їх суттєвість, визначити чи можуть вони настільки змінити звітність, що це впливатиме на економічні рішення її користувачів.

 Суттєвість залежить  від абсолютного розміру позиції, або погрішності, оцінюваної аудиторам з урахуванням конкретних обставин. Аудиторський висновок повинен містити також відомості щодо:

- використання аудитором  конкретних тестів під час перевірки інформації, що підтверджує цифровий матеріал, покладений в основу поданої звітності;

- методології обліку, яка використовувалася керівництвом під час підготовки звітності та подання фінансових звітів у цілому;

- масштабу перевірки.

Висновок аудитора про перевірену звітність.

Аудитор повинен підготувати  чіткий висновок про перевірену звітність, забезпечити відповідність її у  всіх суттєвих аспектах інструкціям  про порядок складання звітності  та принципам обліку, що діють в  Україні.

 Дата аудиторського висновку.

Датою аудиторського висновку є день завершення аудиторської перевірки. У цей день аудитор зобов'язаний доповісти про результати перевірки керівництву підприємства, що перевіряється. Тільки після підписання керівництвом звітів, що додаються до аудиторського висновку, і підтвердження їх своїм підписом він проставляє дату аудиторського висновку.

Адреса аудиторської фірми.

В аудиторському висновку слід зазначити адресу (місцезнаходження) аудиторської фірми або юридичну адресу, а також номер і свідоцтво  про включення в Реєстр Аудиторською палатою України.

Підпис аудиторського висновку.

Аудиторський висновок підписує від імені аудиторської фірми  її директор або аудитор, який має  на це відповідні повноваження.

 Аудиторський висновок рекомендується підписувати ім'ям аудиторської фірми, оскільки вона несе юридичну відповідальність за якість проведеного аудиту. Аудиторською палатою України у разі неякісного проведення аудиторської перевірки аудиторська фірма може бути виключена з Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності.

 Після підписання аудиторського висновку і вручення примірників клієнту аудитор повинен попередити його про відповідальність за несвоєчасне подання аудиторського висновку до податкової інспекції у разі проведення обов'язкового аудиту.

Висновки.

Отже, екологічний аудит є інструментом покращення екологічної ситуації в Україні, зменшення негативного впливу на навколишнє середовище кожного підприємства, сталого розвитку нашої країни.

Важливо, що екологічний  аудит є незалежним і здійснюється на таких принципах, як: незалежність; законність; наукова обґрунтованість; об'єктивність; неупередженість; достовірність; документованість; конфіденційність; персональна відповідальність аудитора. Тобто еколого-аудиторська діяльність має здійснюватися на високому рівні  і висококваліфікованими фахівцями.

Згідно з законом України, екологічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту.

В Україні на сьогодні з  упевненістю можна стверджувати про існування гострої потреби  у розвитку екологічного аудиту, що, між іншим, визначається такими факторами:

- погіршенням екологічної  ситуації в державі, що пов'язане  із явною неефективністю традиційних  форм державного екологічного  управління та контролю;

- переважанням «умовно-примусового»  характеру виробничої економічної  діяльності;

- існуванням значного  потенціалу невикористаних можливостей  для вирішення екологічних проблем,  багато з яких не пов'язані  зі значними фінансовими та  матеріальними витратами (найбільш  характерною серед таких можливостей  є творчий потенціал підприємництва);

- практичними досягненнями у галузі екологічного аудиту та екологічного менеджменту у економічно розвинутих західних країнах;

- взаємозв'язком розвитку  екологічного менеджменту та  стійкого розвитку;

- можливістю отримання  істотних економічних переваг,  включаючи й додатковий прибуток, для підприємств, які на практиці  розвивають діяльність у галузі екологічного аудиту.

Екологічна ситуація в  Україні може бути стабілізована  шляхом зміни орієнтації соціально-економічного розвитку держави, формування ціннісних  пріоритетів керівників, які призведуть до того, що українські підприємства застосовуватимуть принципи екологічного аудиту, який є інструментом вирішення проблеми забруднення довкілля.

Список літератури:

1. Екологія: Підручник / С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко та ін.. – К.:КНЕУ, 2008. – 371с.
2. Екологія [Текст] : навч. посібник / Л. І. Юрченко ; М-во освіти і науки України. - К. : Професіонал : Центр учбової літератури, 2009. - 304 с.
3. Екологія та охорона навколишнього середовища [Текст] : Навч. посібник для студ. / В.С. Джигирей. - К : Знання, 2010. - 204 с.
4. Загальна екологія [Текст] : Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів / Ю.А. Злобін; Н.В. Кочубей. - Суми : Університетська книга, 2003. - 416 с.
5. Екологія [Текст] : Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, О.К. Аблова. - 2-е вид., випр. і допов. - К. : КНЕУ, 2009. - 104 с.