Еволюція туристичних подорожей

Індустрія туризму  є досить молодою галуззю бізнесу, але насправді люди займалися  туризмом із найдавніших часів: подорожі з метою торгівлі, завоювань, оздоровлення, поширення релігійних учень, пізнавальні  мандрівки та екскурсії, виїзди за місто  міських жителів і поїздки  в місті сільських тощо урізноманітнювали життя віддавна. Передумови розвитку туризму сягають далекої давнини. 3000 років д н. е. стародавні єгиптяни вже плавали річкою Ніл, перевозячи величезн брили, з яких будували піраміди. Ранні фінікійці плавали Середземним морем до берегів сучасних Сирії та Лівану, щоб розмістити там свої колоні та розвивати торгівлю. Один з експертів Всесвітньої туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці "Феноменологія туризму" зазначає, що люди подорожували завжди. Залежно від мотивації подорожей, способу подорожування і розвитку транспортних засобів, кількості мандрівників й охоплення туризмом різних верств суспільства історичний шлях розвитку туризму можна поді лити на чотири етапи:

1)до 1841 р. — початковий етап;

2) з 1841 р. до 1914 р. — етап  становлення туризму як галузі;

3)з 1914 р. до 1945 р. — етап  формування індустрії туризму; 4) з 1945 р. до наших днів —  монополізація туристичної індустрії.

1. Початковий етап

Використання знарядь праці  й спільне добування їжі об'єднують  люди у громади. Досить обмежена територія  проживання громади зумовлює необхідність дослідження прилеглих і віддалених територій для пошуку найзручніших місць для житла, мисливських  і рибальських районів, лісів  і галявин для збору плодів тощо.

Близько 200 років до н. е., за часів  Римської імперії, римляни почали свої завойовницькі походи, подорожуючи  на кораблях, конях, у колісницях та пішки. Заможні римляни вирушали в Єгипет і Грецію: до місць купання, поклоніння та морських курортів. Римські  мандрівники цікавилися історією і  релігією, відвідували грецькі храми, їздили у фургонах, запряжених мулами. Вони відвідували Єгипет, щоб побачити піраміди, які приваблюють і сучасних туристів.

Крім щоденних потреб, починає діяти  і проста людська цікавість. Чималу роль тут відіграє розвиток мови. Розповіді  мисливців і розвідників про  чужі землі, невідомі береги і долини, ріки й озера штовхають найбільш допитливих і активних членів громади  на стихійні чи швидко сплановані екскурсії  і походи. Процес пізнання довкілля тісно пов'язаний із подорожами. Однак  говорити про якусь систему в  організації подібних походів поки ще не доводиться.

Поділ суспільства на вільних і  рабів, розвиток товарно-грошових відносин, поділ праці й поява осіб, не зайнятих чи частково зайнятих у суспільному  виробництві та управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і загальної  культури — це головні з безлічі  факторів, що спонукали людей до поїздок і подорожей. Розвиток обміну і торговельних зв'язків вимагав  достовірної і докладної інформації про інші країни, їх населення та звичаї. Першими мандрівниками фактично були купці.

Крім пізнавальних цілей, поїздки починають переслідувати  й інші:

— з розвитком культури — скульптури, архітектури, живопису, — з'явилися  шедеври, які багато людей прагнули побачити на власні очі й долали задля цього значні відстані;

— саме в цей період починається  бурхливий розвиток різних релігій, однією з цілей туризму стає паломництво. Прочани різних конфесій, маючи за мету поширювати свою релігію, поклоніння святиням, здійснювали важкі й тривалі подорожі;

— пізнаючи навколишнє середовище, людина відкривала цілющі властивості природних  джерел, місць з унікальним кліматом, що ставали об'єктами нового виду туризму  — рекреаційного і приваблювали можливостями відпочинку, лікування, відновлення  сил, здоров'я і втраченої душевної рівноваги;

— розвиток фізичної культури і спорту, людське прагнення різноманітних  видовищ і дійств вимагали організації  спортивних змагань, будівництва спеціальних  місць для їх проведення, в яких могли розміститися атлети та глядачі. Відповідно виникає і новий вид  туризму — спортивний.

Незважаючи на розвиток напрямів, розширення цілей і будівництво  спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг, паломництва, туризм ще не набув комерційної спрямованості. Комерційні заходи окремих осіб чи установ, що допомагають провести вільний  час, зробити релігійні процедури  чи підлікуватися, залишаються розрізненими, організацією таких походів практично  ніхто не займається. Туризм існує, але галуззю цілеспрямованої  комерційної діяльності ще не є.

Наступний період суспільного життя  серйозно позначився на становленні  туризму. Розвиток і збільшення міст, поглиблення процесу спеціалізації  праці, зростання взаємозалежності міста і села впливають на стан та еволюцію туризму. Зростає кількість  людей, які мають бажання і  можливість займатися туризмом. Збільшується потік міських жителів, які хочуть провести свій вільний час за містом. Ярмарки приваблюють жителів  навколишніх місць і торговців  із далеких і ближніх міст і  сіл, в такій формі розвиваючи діловий туризм.

Значний вплив на туризм має релігія. Величезна кількість людей втягується в релігійні війни, виступає в  походи під прапорами церкви. Повертаючись додому, вони розповідають про чужі країни і краї; дуже часто колишні  воїни стають мандрівниками і, йдучи  від поселення до поселення та розповідаючи про свої враження, запалюють  серця багатьох людей.

Водночас церква шляхом обмежень і  заборон чинить певні перешкоді! для подорожей. Незважаючи на різні  цілі походів і подорожей, усі  вони об'єктивно розширювали географічні  знання людей.

В епоху Середньовіччя переважали релігійні подорожі. Релігійні пере конання змушували мільйони людей  прямувати до своїх святинь: мусульман  — у Мекку, християн — в Єрусалим та Рим, решту вірян — в інші місця поклоніння. Більшість подорожніх зупинялися в монастирях, лишаючи  там пожертви. Можна сказати, що першу  готельну систем створила церква.

Хрестові походи, які почалися 1095 р. і тривали майже 200 років, та кожен  призвели до масового переміщення людей, стимулюючи культурий обмін.

Розширення торговельних і культурних зв'язків, географічні відкриття, що розкривали межі невідомого, змушували  людей пересуватися, отже, пізнавати  навколишній світ.

В епоху Відродження бурхливо розвивалися  не лише найрізноманітніші галузі промисловості, сільського господарства, культури й  освіти, а й різні напрями туризму. Поглиблюються ділові та культурні  зв'язки між країнами, дедалі більше людей залучаються в туристичні поїздки, екскурсії, походи. Помітно  зростає кількість осіб, що звертаються  до туризму з навчальними цілями: одні з них — майбутні учні —  шукають кваліфікованих фахівців і  вчителів, інші — вчителі — переселяються, не знайшовши учнів у рідних краях.

"Подорожі на навчання" в  XVI ст. частішають із появою престижних  університетів.

Інтерес до туризму зростає з розвитком  суспільного виробництва і поглибленням процесу поділу праці: чим монотонніша  праця, тим більше людині хочеться вирватися  хоча б на короткий час зі звичного кола повсякденних проблем. З розвитком  промисловості це прагнення міцніє.

Удосконалення техніки і технології супроводжується  збільшенням навантажень і водночас вивільненням частини часу, що раніше витрачався на роботу. Крім того, життєвий рівень частини зайнятих у суспільному  виробництві почав зростати. У  багатьох людей з'явилася природна потреба побачити нові райони та країни, ознайомитися з життям і звичаями різних народів, до того ж вони мали на це час і гроші. Усе це створило об'єктивні передумови для розвитку туризму.

Перед людьми постало запитання; на що витратити зайві гроші? Одним  із багатьох напрямів витрачання заощаджень з метою задоволення своїх  потреб у відпочинку і розвагах, виконанні релігійних ритуалів, лікуванні  й відновленні сил стає туризм. Його розвитку сприяли пожвавлення  господарських зв'язків, будівництво  доріг, створення зон відпочинку, лікування тощо.

На становлення туризму як галузі починають впливати фактори, пов'язані  з розвитком невиробничої сфери, інфраструктури та сфери послуг. У  першій чверті ХУШ ст. в Англії були зроблені величезні капіталовкладення  в розбудову судноплавної річкової мережі, що розширило її до 1160 миль, зробивши значну частину країни доступною  для водних перевезень. У Франції  в другій половині ХУШ ст. відбувалося  масове будівництво доріг і до початку XIX ст. налічувалось близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.

Дорожнє будівництво і поява  нових видів транспорту уможливили поїздки у досить віддалені регіони. Поява регулярного руху пасажирського  транспорту, мережі підприємств харчування і засобів розміщення позбавили  мандрівників багатьох труднощів, які  сторіччями були пов'язані з подорожами.

2. Становлення туристичного  бізнесу

XIX ст. було століттям видатних  наукових відкриттів і їх застосування  на практиці. Величезне значення  для туризму мали революційні  перетворення в сфері виробництва.

Насамперед, це було пов'язано з  розвитком раніше дуже обмеженої  сфери послуг. Зростання продуктивності й інтенсивності праці призвело до скорочення кількості зайнятих у  виробництві робітників, тобто до вивільнення зі сфери виробництва  значної кількості робочих рук, які можна було використати у  невиробничих галузях.

Швидкими темпами розвивалася  транспортна галузь. Потужні паровози дали людям можливість швидко долати відстані від міста до міста, а  величезні пароплави — від  континенту до континенту. Для зручності  пасажирів біля залізничних вокзалів і морських портів почали з'являтися великі готелі.

Одним із напрямів розвитку сфери  послуг став туристичний бізнес. Початком другого етапу розвитку туризму  можна вважати 1841 р. Саме тоді англієць Томас Кук організував першу  комерційну туристичну подорож із Лейстера в Лафборо, в якій взяли участь 570 членів товариства тверезості. У 1847 р. він створив туристичне товариство, яке розповсюджувало білети (путівки) не тільки в Англії, а й за її межами. У 1363 р. Т. Кук організував велику подорож англійців у Швейцарію, а у 1868 р. — у Північну Америку.

Знайшовши нову перспективну ринкову  нішу для застосування своїх сил, Т. Кук активно почав розвивати  цей новий напрям бізнесу. Він  зрозумів, що, об'єднавши перевезення  пасажирів і розміщення їх у готелях, можна отримувати чималі прибутки. Він першим запропонував туристам комплекс послуг: транспорт, нічліг, побут і  розваги, а також створив специфічний  туристичний продукт — тур, уклавши  угоди зі залізничниками і пароплавними компаніями, готелями та ресторанами  на обслуговування туристів.

Британський політик Вільям Гладстон писав: "Містер Кук створив систему, яка вперше дала змогу цілим соціальним класам без особливих проблем  подорожувати до інших країн і  знайомитися з ними. Туристичні мандрівки  посприяли тому, що люди почали ставитись  до чужих країв не з погордою, а, навпаки, з повагою".

Слідом за Т. Куком ідею підхопили  багато підприємців з найбільш індустріально  розвинених європейських країн, де в 40—50-ті роки XIX ст. почали відкриватися перші  туристичні бюро. Зростанню попиту на послуги туристичних фірм у  другій половині XIX ст. сприяли такі фактори, як підвищення рівня життя  окремих груп населення, розвиток транспорту і зв'язку, впровадження у виробництво  досягнень науково-технічного прогресу, процеси укрупнення, машинізації  виробництва, поглиблення спеціалізації  і посилення монотонності праці, розвиток реклами і сервісного обслуговування.

До 1860 р. у США вже діяло близько  ЗО тис. миль залізниць, будівництво  нових продовжувалося швидкими темпами. Тільки в 70-ті роки XIX ст. у США було збудовано близько 70 тис. миль залізничного полотна. Інтенсивний розвиток залізничного транспорту зумовлювався величезними  територіями країни.

Однак і в  невеликих за площею країнах цей  вид транспорту розвивався не менш інтенсивно. Наприклад, в Англії довжина  залізниць з 1845 р. до 1885 р. зросла більше ніж у 10 разів і становила близько  ЗО тис. миль. Призначена спочатку лише для перевезення вантажів, залізниця  все швидше почала освоювати і  пасажирські перевезення. Уже до середини XIX ст. кожен англієць у  середньому 4—5 разів на рік ставав її пасажиром. Залізничний транспорт  інтенсивно розвивається у багатьох країнах Америки, Європи та деяких азійських  країнах.

Ефективність роботи туристичних  бюро суттєво зросла з розвитком  реклами і засобів зв'язку. Дедалі більше людей одержують можливість ознайомлення з різними куточками  світу: визначними пам'ятками, курортами, природними ландшафтами, історичними  пам'ятниками, художніми галереями, наявним рівнем сервісу тощо. Це значно розширило можливості туристичної  пропозиції.

Із розвитком міжнародних курортів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії ці країни нарівні з Англією стають міжнародними центрами туризму в  Європі.

Значну роль у розвитку туризму  відіграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського й Австралійського  континентів.

Поштовхом до розвитку туристичних  подорожей стала поява нового виду транспорту — автомобільного. Однак до Першої світової війни більшість  туристів і мандрівників усе ж  користувалися залізничним або  морським транспортом

2.3. Туризм як галузь  індустрії

Зростання туристичної активності перервала Перша світова війна. Лише після її закінчення розпочався новий етап у розвитку міжнародного туризму — етап індустріалізації.

Комерційна спрямованість діяльності туристичних фірм дає підстави вважати  туризм галуззю бізнесу. Дослідження  багатьох аспектів, пов'язаних із залученням та обслуговуванням туристів — від  планування і підготовки маршрутів  до будівництва спеціалізованих  комплексів, від роботи з клієнтами  до розвитку інфраструктури окремих  регіонів, дозволяє віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг, бізнесу.

Туристична індустрія — це система  виробничих, транспортних, торговельних, сервісних підприємств і засобів  розміщення, призначена для задоволення  попиту на туристичні товари і послуги, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних  багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.

Сприяв розвитку туризму в 20—30-х  роках XX ст. бурхливий розвиток нових  видів транспорту — автомобільного та авіаційного.

Однак цей період характеризується і низкою чинників, які гальмували розвиток туризму, зокрема міжнародного. Це, насамперед, світова економічна криза 1929—1933 рр. Обсяг міжнародного туризму різко скоротився з початком Другої світової війни. Уся Європа лежала в руїнах, треба було відновлювати дороги, залізниці, електростанції, вокзали, готелі тощо.

2.4. Монополізація туристичної  індустрії

Після Другої світової війни соціальні  зміни та технічний прогрес, пожвавлення  науково-технічного, торгового, економічного, культурного, екологічного й іншого співробітництва між країнами практично  всіх континентів значно прискорили розвиток туризму. У1950 р. кількість  іноземних туристів, зареєстрованих у всьому світі, перевищила довоєнний  рівені досягла 25 млн осіб. Міжнародна інтеграція, розширення міжнародного поділу праці, відкриття кордонів, забезпечення більш легкого доступ в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя значної частини  суспільства були загальними тенденціями  розвитку

Зростанню популярності туризму сприяло  телебачення. Воно дало людям можливість, не виходячи з дому, знайомитися  з цікавими місцями, і Це викликало в них бажання побачити все на власні очі.

На початку 60-х років XX ст. туризм став справді міжнародною індустрією. Упертій половині 60-х років XX ст. за кордон щороку виїжджало 70 млн туристів. У середині 90-х років XX ст. їх було вже 500 млн, Почали з'являтися курорти  для місцевих і закордонних гостей. Туристична індустрія почала давати прибутки навіть тим галузям господарства, які безпосередньо не були з нею  пов'язані. Створення нової індустрії  та поява більшої кількості людей, що мали бажання, вільний час та засоби для подорожування, зумовили швидкий  розвиток міжнародного туризму. Основною ознакою цього етапу можна  назвати монополізацію галузі туризму, тобто виділення її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних навантажень, інтенсифікації життя людей в  індустріальних країнах туризм діє  як ефективний засіб рекреації. З  предмета розкоші він стає необхідністю населення високорозвинених індустріальних країн. Наприкінці XX ст. спостерігається  збільшення попиту на туристичні послуги  серед людей середнього та нижче  середнього статку. Це ще більшою мірою  диференціювало туристичний ринок, сприяло урізноманітненню туристичного продукту, розрахованого на людей  із різним матеріальним становищем, різними  інтересами, метою і вимогами до рівня сервісу. До цього періоду  належить створення великих транснаціональних  компаній.

Нині близько 100 млн осіб у всьому світі зайняті в туристичній  індустрії. Вони обслуговують приблизно  півмільярда людей на рік, причому  і ця цифра щороку зростає. Якщо взяти  за базовий 1950 р., коли тільки організованими на комерційній основі турами було охоплено 25 млн осіб, то можна спостерігати зростання кількості осіб, охоплених  туристським оборотом: 1960 р. — туристів стало в 2,8 раза більше, 1980 р. — у 10 разів, 1990 р. - у 18 разів, 2000 р. - у 28 разів  більше, ніж 1950 р.

Сьогодні від туризму певною мірою залежить економіка більш  як 125 країн. Розвиток малих і середніх центрів обслуговування туристів є  одним із факторів зменшення бідності, бо дає змогу створювати нові робочі місця та сприяє зростанню екологічної, культурної та соціальної освіченості.

Отже, розвитку туризму в світі  сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні фактори. Інтенсивний розвиток туризму спостерігається  в країнах зі сприятливою внутрішньою  і зовнішньою політикою, стійким  економічним розвитком, високим  рівнем культури, соціальною підтримкою громадян.