Еволюція туристичних послуг

В сучасному світі туризм виступає як надзвичайно багатий за змістом і розмаїтий за проявами соціальний феномен.

Своїми функціями –  світоглядною, культурно-пізнавальною, соціальною, комунікативною, інтегративною, рекреаційною – він істотно впливає  на людину, її ціннісні орієнтації, процеси  самопізнання і самовдосконалення.

Процеси урбанізації збільшують потребу в активному відпочинку, у зміні умов життя  для зняття фізичної перевтоми і нервових перевантажень.

Потяг до подорожей є нині прикметою часу. Це висуває туризм на одне з провідних місць серед  найбільш масових і ефективних форм організації відпочинку, що сприяють фізичному і духовному розвитку людини.

Сформувалася цілісна  система державного регулювання  туризмом, яка діє у визначеному  правовому полі відповідно до Закону України „Про туризм”, який в 2003 році отримав нову редакцію, та Державної  програми розвитку туризму на 2002 – 2010 роки. Цими та іншими законодавчими  та урядовими документами туризм визначений однією з пріоритетних сфер розвитку національної культури і  найприбутковішою галуззю економіки.

Своїми багатогранними можливостями туризм забезпечує інтеграцію нашого полярізованого світу,завдяки безпосереднім, спонтанним і щиросердним контактам, що здійснюються між людьми, які  уособлюють різні культури і способи  життя,  активно сприяє встановленню в світовому і регіональному суспільному просторі атмосфери добросусідства, –справедливо зазначається у Глобальному етичному кодексі туризму.      

 Безпосередньо впливаючи  на процеси консолідації нації,  виховує толерантність, гостинність,  сприяє стабільності у суспільстві,  формує комунікативну культуру  та народну дипломатію, поглиблює  своїми засобами та можливостями  знання людей та народів одне  про одного, забезпечує крос-культурні  зустрічі та діалоги.

Туризм покликаний узгоджувати  потреби теперішніх і прийдешніх поколінь у здоровому і затишно  привабливому середовищі свого буття.

Україна прагне посісти чільне місце в європейському і світовому  туристському співтовариств. Туристична діяльність в нашій країні швидко розвивається, оскільки ми маємо всі  передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього й іноземного туризму: особливості географічного положення  та рельєфу, сприятливий клімат, багатство  природного, історико-культурного і  туристично- рекреаційного потенціалів.  

Зрозуміти сутність туризму  допоможе інформація про туризм, його інфраструктуру, історію туристичної  діяльності, її сьогодення і перспективи.

У сучасному світі туризм - це багатогранне явище, тісно пов'язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно схарактеризувати його як об'єкт власних досліджень і жоден  з існуючих соціально-економічних  інститутів не в змозі самостійно розв'язати комплекс його проблем.

Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт.

В умовах розбудови незалежної України  відбувається процес вироблення нових  орієнтирів та концептуальних підходів до економічного і культурного розвитку держави. Невід’ємною частиною практичного  здійснення національного і культурного  відродження України є краєзнавчо-екскурсійна  справа, головна мета якої – глибоке  пізнання історії, багатовікових традицій українського народу.

Історія розвитку туризму в Україні

Перші форми туризму почали проявлятися на території України  дуже давно. Людям завжди була притаманна природна цікавість, їм кортіло дізнатися, як живуть інші народи, чи просто відвідати  інші землі в пошуках чогось незвичайного. Розвитку туризму сприяло вдале  геополітичне положення України, що розташувалася на перехресті багатьох важливих торгівельних шляхів. Завдяки  цьому нашу країну щороку відвідувала  значна кількість іноземних купців, які, приїжджаючи додому, розносили  славу про Україну, про її багаті природні ресурси, гостинний народ  та цікаві традиції, тим самим приваблюючи  все більше охочих побувати в Україні.

Сучасних рис туризм в  Україні став набувати з початку  ХІХ ст. У цей час відома організація  «Руська трійця» займалася організацією та популяризацією серед населення, особливо серед інтелігенції, народознавчих  мандрівок Батьківщиною. Зокрема, Маркіян  Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький  заохочували до пізнання історії  України, ознайомлення з її культурно-історичними  та природними пам’ятками. Згодом активними  громадськими діячами було досліджено лікувальний та рекреаційний (відпочинковий) потенціал Криму, Прикарпаття та Закарпаття, визначено особливості  цих територій та перспективи  їх розвитку.

Перші організації, що пропонували  здійснення туристичних подорожей (туристичні бюро), почали виникати наприкінці ХІХ ст. Так, 1895 року розпочало діяльність Ялтинське екскурсійне бюро, яке стало однією з перших подібних організацій в Україні. Згодом аналогічні організації створюють і на заході країни – основними центрами розвитку туризму стають Львів, Перемишль, Галич тощо. На межі ХІХ-ХХ ст. починається освоєння рекреаційних місцевостей в районі Яремче, Ворохти, Косова, Верховини та ін.

Із приходом ХХ ст. розвиток туризму в Україні відбувається значно інтенсивніше. У 20-х роках на Донбасі, як найбільш промислово розвиненому регіоні, починають працювати перші будинки відпочинку. Згодом подібні заклади створюють і в інших місцевостях. Почала розвиватися специфічна галузь – курортологія. Створено Одеський науково-дослідний інститут курортології (1928 року) для лікування та профілактики багатьох захворювань за допомогою грязелікування та бальнеотерапії.

За часів Радянського  Союзу розвиток туризму в Україні  базувався на відомчій та профспілковій  основі. Своєрідним видом пільг стала  видача путівок на бази та в будинки  відпочинку. Діяла спеціальна структура  – «Укрпрофтуризм», що керувала профспілковим  туризмом. Частина прибутку від путівок  надходила до місцевих бюджетів, далі ці кошти використовувались для  прокладання та модернізації транспортних шляхів, відновлення культурних та історичних пам’яток тощо. Іноземним  та міжнародним молодіжним туризмом опікувалися «Інтурист» та «Супутник» відповідно. Загалом, за часів СРСР туристична галузь України функціонувала  в складі єдиного рекреаційно-туристичного комплексу Радянського Союзу; усі  курорти та об’єкти рекреаційної діяльності належали державі, відповідно, керівництво ними здійснювалося  централізовано.

Розвиток туризму в незалежній Україні

Розвиток туризму відіграє важливу  роль у вирішенні соціальних проблем  держави. В багатьох країнах світу  саме за рахунок туризму створюються  нові робочі місця, підтримується високий  рівень життя населення, створюються  передумови для поліпшення платіжного балансу країни. Розвиток сфери туризму  сприяє підвищенню рівня освіти, вдосконаленню  системи медичного обслуговування населення, впровадженню нових засобів  поширення інформації тощо. Туризм безпосередньо впливає на соціальне, культурне й економічне життя  держави.

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що дає всі  можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і  релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає прибуток у  скарбницю. Не говорячи вже про те, що ця система «годує» дуже багато фізичних і юридичних осіб, так  чи інакше зв'язаних із наданням туристичних  послуг.

Туризм – одна з найпопулярніших  форм активного відпочинку планети. Щорічно десятки мільйонів людей  подорожуючи знайомиться з багатствами  і красотами, історичними культурними  пам’ятками досягненнями в економіці  будівництві різних країн і народів. Для багатьох країн (Швейцарія, Греція, Єгипет, Канада, США, Індонезія тощо) туризм дає величезні прибутки. В  Україні туризму почали приділяти  увагу лише в останні роки.

Україна має значні можливості для  динамічного розвитку туристської  та рекреаційної галузі, розширення міжнародного співробітництва в цій сфері. Туристичний рух в Україні  має давні історичні традиції. Після набуття Україною (1991 рік) незалежності, туристичний рух, і особливо його приватний сектор, почав активно  розвиватись. Розвиток в Україні  туризму, який на сьогодні перетворився на багатостороннє явище, що поєднує  економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти, має невичерпний  потенціал для постійного прогресу, тісно поєднується з багатьма галузями економіки, що зумовлює його провідне місце у соціально-економічному житті країн і народів. Туризм – найдинамічніша галузь у світі, чинник економічного та культурного  розвитку, захисту навколишнього  середовища та історико-культурної спадщини, міжнародного взаєморозуміння, миру, дотримання прав людини та основних свобод без  різниці у расі, статі, мові та релігії. Туризм – економічне джерело створення  нових робочих місць та отримання  прибутку, розвитку інфраструктури промисловості.

В Україні з її багатою історичною спадщиною і безцінними рекреаційними  ресурсами туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Багато діючих у нас туристичних  фірм віддають перевагу перевезенням українців за кордон у новомодні  курорти Болгарії та до старовинних  пам’яток історії Франції, Греції, і лише невелика їх частина працює на запрошення гостей в Україну. У  сучасному світі в Україні  з її економічними проблемами надходження  грошей із сфери туризму могла  б стати стабільним джерелом прибутку.

Туризм в Україні, як галузь, як сектор економіки, сектор, що формує позитивний імідж країни, почав  розвиватися на початку 90-х років. Створення Державного комітету з  туризму стало першою сторінкою  в історії вітчизняної сфери  надання туристичних послуг. Міжнародний  досвід, врахування особливостей національної економіки та ментальності українців  допомогли науковцям, законодавцям та фахівцям туристичної галузі наблизитися  до цивілізованого рівня ведення  цього бізнесу.

Зі здобуттям Україною незалежності починається новий  період розвитку туризму. У перші  роки після проголошення самостійності  нашої держави туристична галузь значно занепала. Складна, нестабільна  політична ситуація відлякувала  іноземних туристів – їх кількість у ці роки скоротилася на 80 %. Так, 1992 року Україну відвідало лише 120 тис. туристів.

За кілька років становище  індустрії туризму почало змінюватися. 1995 року Верховна Рада прийняла закон  «Про туризм». У цьому документі  подано визначення поняття туризм, під яким розуміють виїзд із постійного місця проживання на термін від 24 годин  до 1 року, причому на території перебування  в цей час виключається будь-яка  оплачувана діяльність. Цей закон  також визначав основні засади розвитку туризму в Україні, його пріоритетні напрямки та джерела фінансування.

Нині Україна має значний  потенціал для розвитку туристичної  індустрії. Так, на території нашої  держави функціонують більше 3000 закладів оздоровлення та відпочинку, майже  півтори тисячі готелів, кемпінгів  тощо. Діяльність понад 3000 підприємств  пов’язана з обслуговуванням  туристів та туристичною діяльністю загалом. Постійно зростає кількість  компаній, що пропонують туристичні путівки  в місця відпочинку як в Україні, так і за кордоном. Щоправда, значна їх частина є посередниками, пропонуючи послуги іноземних туристичних  компаній і додаючи до них лише частку своїх.

В Україні створена значна кількість природоохоронних територій. Найбільшою популярністю користуються Карпатський та Шацький національні  природні парки, біосферний заповідник «Асканія-Нова», численні дендропарки, заказники, пам’ятки садово-паркового  мистецтва. Не менш відвідуваними є  місця розкопок на території існування  древніх міст – Херсонесу, Ольвії, Тіри та ін.

В останні роки в Україні  швидкими темпами розвивається сільський  зелений туризм, основне завдання якого полягає у відпочинку туристів від міського шуму та метушні, ознайомленні з історико-культурними пам’ятками та місцевими звичаями і традиціями.

Таким чином, Україна має  всі передумови для швидкого й  успішного розвитку туризму, як іноземного, так і внутрішнього. Проте на заваді цьому стоять певні проблеми, що тривалий час лишаються невирішеними та, відповідно, гальмують розвиток цієї сфери економіки, спонукаючи туристів частіше обирати іноземні місця  відпочинку замість тих, що розміщені  на території Батьківщини.

Перспективи розвитку туризму в  Україні

На розвиток туризму в  світі здійснюють вплив науково-технічний  прогрес, підвищення якості життя населення, збільшення тривалості вільного часу, відпусток, економічна і політична  стабільність і ряд інших чинників.

Для розвитку в'їзного туризму в  Україні існують об'єктивні дуже сприятливі перспективи: відвертість  для масового туризму, великий природний  і культурний потенціал, привабливий, остаточно не поділений і дуже перспективний ринок.

Майбутнє перспективне розвитку туризму  багато в чому залежать від політичної стабільності в Україні та світі. Туризм може розвиватися тільки в  мирних умовах. Війни, депресії, спади  в економіці та цивільні розбіжності  перешкоджають розвитку туризму. Страх  туриста за свою безпеку – серйозний  стримуючий чинник при виборі подорожі. Турист повинен бути упевнений в  своїй безпеці під час поїздки. Тому розвиток туризму спонукає державу  розвивати сферу здоров"я та безпеки суспільства.

Десятиліття глибоких змін і перетворень, що значно змінили політичні, соціально-економічні умови і духовне життя нашої  країни запам'ятається тим, що визначена  нова система цінностей і покладено  початок вироблення стратегії розвитку України в новому тисячолітті. Народжується нове, орієнтоване на здоров'я суспільство, яке вимагає від кожної людини володіння сучасними знаннями, професійними навиками, культурою мирного існування.

Здоров'я населення є ключовою проблемою нашої країни. її витоки лежать, практично, у всіх сферах життя  і діяльності держави і найбільш яскраво виявляються в кризовому  стані систем охорони здоров'я  і соціального захисту населення, стрімкого зростання споживання алкоголю і наркотичних речовин. Наслідками цього глибокого системного процесу є різке скорочення народжуваності та середньої тривалості життя, погіршення здоров'я людей, деформація демографічного і соціального складу суспільства, підрив трудових ресурсів як основи розвитку виробництва, ослаблення фундаментального осередку суспільства – родини. Такий розвиток демографічних процесів обумовлює зниження етичного, духовного  і творчого потенціалу суспільства. Проте необхідно відзначити, що, не дивлячись на серйозність вказаних проблем, фактично не зроблено жодних серйозних дій. В результаті, ми спостерігаємо  розвиток процесу деградації та руйнування генофонду народів України. Так, наші державні керівники по охороні  здоров'я наводять дані про те, що за останні п'ять років, зросло число  насильницьких смертей – від  нещасних випадків, отруєнь, травм –  в 1,8 разу, від отруєнь алкоголем  в 2,7 разу. У доповідях про розвиток людського потенціалу в Україні  за 2004 рік наведені наступні факти: знижується кількість реєстрованих браків, зростає кількість розлучень; зростає частка позашлюбних народжень; продовжує знижуватися чисельність населення; змінилася система цінностей і пріоритетів українців (охорона здоров'я і, тим більше, здоровий спосіб життя займають одне з останніх місць, наприклад, мати можливість забезпечити дітям хорошу освіту віддають перевагу 31,8%, проти 1,7% що віддають перевагу можливості вести здоровий спосіб життя).

В цілях виходу з цієї складної ситуації, забезпечення національної безпеки, захисту культурної, духовно-етичної  спадщини, історичних традицій і норм суспільного життя нові доктрини здорового способу життя повинні  включати такі найважливіші складові, як: освіченість, турботу про власне здоров'я, потребу в творчій праці, духовність і чисте навколишнє середовище. Саме розвитку цих цінностей, а особливо – поліпшенню здоров’я і безпеки  суспільства сприяє розвиток туризму.

Таким чином, здоровий спосіб життя  представлений як цілісна система  життєвих цінностей людини. При цьому  фіксується активна життєва позиція  суспільства по відношенню до свого  здоров’я. Об'єднання зусиль суспільних і державних владних структур дають перші реальні результати – робота по формуванню здорового  способу життя увійшла до повсякденного  життя освітніх установ, трудових колективів. Нам необхідно забезпечити збереження свого великого культурного надбання, історичної спадщини. Вирішенню цієї проблеми також сприяє туризм. Особливої  уваги вимагає пропаганда національних культур народів України і  розповсюдження досвіду роботи з  пропаганди діяльності творчих, громадських  колективів дітей, молоді, національних общин на благо людини, народу і  держави.

Україна особливо гостро усвідомлює значущість широкомасштабного підйому  державних і суспільних зусиль в  питаннях зміцнення і збереження здоров'я населення, і туризму  як основи формування економічного і  соціального потенціалу регіону. Різкий міграційний відтік, що почався в 90-х роках, помітно знизив чисельність  працездатного населення нашої  держави. Сьогодні на території нашої  держави проживає 47 млн. чоловік.

Здорове середовище перебування –  не лише могутнє джерело духовності народу, умови продуктивності праці, але і найнадійніший природний  захист генофонду народу від усіх дестабілізуючих чинників. Слід зазначити, що в нашій державі вже прийнятий  ряд законодавчих актів і програм  у області охорони здоров'я  населення. До них відносяться: Закон  України: «Про санітарно-епідеміологічне  благополуччя населення», «Про якість і безпеку харчових продуктів», цільові  програми: «Радіаційна безпека: моніторинг навколишнього середовища і здоров'я  населення», Державна екологічна політика та інші.

Одним з першочергових пріоритетів  Державної екологічної політики є вживання державних заходів  з охорони генофонду народів  нашої держави. Робота в цьому  напрямі заснована на концепції  охорони генофонду народів України, розробленої із залученням наукового  потенціалу НАН України та інших  державних інститутів. Виділені медико-генетичний, екологічний, інтелектуальний і  соціальний аспекти охорони генофонду, як найбільш актуальні та перспективні в плані вживання практичних заходів.

Настав час кардинально змінити  своє ставлення до здоров'я: кожна  людина повинна сама творити своє здоров'я, а туризм сприяє виробленню непереборної потреби в зміцненні  та збереженні власного здоров'я як несучої конструкції здорового  суспільства.

Закони і нормативні акти визначають, що гігієнічне виховання і навчання громадян, направлене на підвищення їх санітарної культури, профілактику захворювань, розповсюдження знань про здоровий спосіб життя, про охорону навколишнього середовища, є обов'язковим. Закони також визначають стратегію і систему заходів у області профілактики інфекційних захворювань, на поліпшення якості та структури харчування, як одного з основних чинників, що визначають здоров'я населення тощо.

Стратегічною метою розвитку туристської  індустрії України є вихід  її на світовий рівень туристських  послуг. Основними передумовами для цього виступають: географічне положення, наявність природного, історико-археологічного туристського потенціалу, політична стабільність та економічне зростання, конкурентоздатність туристських послуг. Якщо перші чотири умови в теперішній час у державі забезпечені, то дві останні гальмують входження національного туризму в міжнародний туристський простір.

Порівнюючи світовий досвід в організації  туризму з сьогоднішнім станом його в Україні, треба констатувати, що між ними існує значний розрив. Так в перші роки незалежності, Україна стала в основному виїзною країною, що деформувало структуру і баланс туризму. Був продемонстрований у міжнародних відносинах новий феномен: при низькому ВВП на душу населення спостерігався виїзний масовий туризм її громадян за кордон, щороку не менше 6 млн. чол., переважно з комерційно-торгівельною метою. В той же період в Україну приїхало іноземних туристів: 620 тис. чол. – в 1994 році, 2,5 млн. чол. – в 1996 році. Така деформація балансів туристських потоків спричинила значний відплив валютних коштів за кордон .

В 2001–2003 рр. намітились позитивні  зрушення у збільшенні туристських  потоків в'їзного туризму в Україні, що в свою чергу ставить більш  високі вимоги до формування туристської  інфраструктури (готельного і ресторанного господарства, транспорту, зв'язку тощо). Так, кількість в'їзних туристів, які відвідали країну в 2001 р., становила близько 7 млн. чол., в 2002 р. – 10,5 млн., в 2003 р. – 12,5 млн. В той же час треба відмітити, що виїзний туризм залишився досить значним, більшим за в'їзний і становив у 2001 р. – 14,8 млн. чол., в 2002 р. – 14,7 млн. чол., в 2003 р. – 17,79 млн. чол. Така тенденція співвідношення в'їзного і виїзного туризму в Україні не є позитивною в організації туризму .

У світовій практиці туризм відіграє значну роль в забезпеченні розвитку соціально-економічних процесів у  країні та є важливим елементом її загальної стратегії. Значна роль туризму  полягає в розвитку зовнішньої діяльності – це один із напрямків участі України  в міжнародному поділі праці, як фактор розвитку зовнішньої торгівлі, як один із елементів, що формують імідж держави  у фінансових і політичних колах  світу.

Якщо розглядати туризм як внутрішній фактор, він являє собою: джерело  валютних надходжень до бюджету; засіб  здійснення структурних зрушень  в господарстві країни за рахунок  появи на ринку конкурентоспроможних послуг; залучення в обіг індиферентних  ресурсів (природно-кліматичних, історико-археологічних, культурно-побутових та ін.); вирішення  соціального питання розширення ринку робочих місць і за рахунок  цього зменшення безробіття в  цілому та особливо в регіонах зі слабо  розвинутою промисловістю.

Зміни в житті світового суспільства, викликані соціально-економічними факторами і технічним прогресом  у XX столітті, суттєво трансформували соціальний статус людини, тобто підвищився рівень життя, скоротився робочий час  і зріс обсяг вільного часу. Але  в той же час і зросли психологічні навантаження на людський організм, підвищилась  інтенсивність ритму життя і  праці, погіршився екологічний стан навколишнього середовища. В таких  неоднозначних умовах відбувається трансформація людських ціннісних  орієнтацій, зростає потреба у  вільному часі та активному відпочинку, що є невід'ємним елементом суспільного  життя поряд з матеріальним благополуччям. Зважаючи на ці фактори, туризм є тією сферою діяльності, яка здатна частково задовольнити вище наведені потреби  суспільства, і в той же час  він є найбільш високорентабельною галуззю економіки в розвинутих країнах світу, оскільки представляє  собою цілу індустрію, що включає  в себе окрім готельно-ресторанного господарства, транспорту і зв'язку цілу систему інших галузей та сфер діяльності, що обслуговують туристську індустрію (торгівля, промисловість, соціальна  інфраструктура, індустрія розваг тощо), що мають шанс розвиватись за рахунок  туризму.

На наш погляд туризм в Україні  повинен розглядатись Урядом, як один із важливих чинників стабільного і  динамічного збільшення надходжень до бюджету, збільшення ВВП на душу населення, позитивного впливу на стан справ у багатьох сферах діяльності, особливо це стосується в'їзного туризму, тому що на сьогодні створені принципово нові умови для розвитку туризму у зв'язку з відкритістю території України для відвідування іноземними туристами і прагненням країни інтегруватись у ЄС. Перші кроки в цьому напряму вже зроблені, оскільки вирішується питання щодо безвізового в'їзду до України під час проведення «Євробачення-2005». Розглядається також питання про проведення в Україні та Польщі фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Підготовка до цих заходів вимагає вкладання бюджетних та інвестиційних коштів у розвиток інфраструктури готельно-ресторанного бізнесу як в м. Києві, так і в Україні в цілому.

Проблеми розвитку туризму в  Україні

Аналіз ситуації в Україні  показує, що туристичне господарство поступово розвивається, хоча не характеризується стабільним зростанням.  
Так, якщо в 1997 році нашу країну відвідало 337 000 іноземних туристів, то в 2003 році – 591 000, а в 2004 році – 436 000 іноземних туристів. Аналогічне коливання за роками кількості туристів характерне і для внутрішнього туризму. Одночасно, в нашій країні існують всі передумови для розвитку туризму: історичні, географічні, природні, економічні, соціально-демографічні.  Відповідно, причинами нестабільності є ряд проблем, які сповільнюють розвиток туризму в Україні та гальмують розвиток туристичної індустрії.

Насамперед, у засобах  масової інформації населення активно  проводиться реклама міжнародного туризму і майже відсутня реклама  внутрішнього туризму, за виключенням  загальновідомих зон туризму  та рекреації (Криму і Карпат).

По-друге, відсутні кошти  на реконструкцію пам’яток історії  та архітектурного мистецтва, а залучення  інвестицій гальмується через неврегульовану нормативно-законодавчу базу країни. Як відомо, значна кількість населених  пунктів України – Хотин, Межиріччі, Ізяслав та інші, мають пам’ятки архітектури ХVІІ- ХVIII століття, для  відновлення яких необхідні значні капіталовкладення.

По-третє, в Україні не розвинений сектор туристичної індустрії. У жодному місті України не роздаються безкоштовні буклети-путівники  історико-культурних пам’яток міста. Крім того, не у всіх містах наявні такі путівники, що обумовлено вузьким тлумаченням  туризму та малою обізнаністю  про різноманіття туристичних послуг.

По-четверте, різноманіттям  туристичних послуг, можуть похвалитися  переважно міста-мільйонери, міста  загальновизнаних зон рекреації  та туризму (Крим, Карпати), деякі історичні  та культурні центри. В той час  коли, в більшості міст України  можна розвивати промисловий, оздоровчий та інші види туризму. Але для цього  ж знову потрібні інвестиції для  створення бізнес-центрів, рекреаційних зон відпочинку, які поєднували в  собі пасивні та активні види відпочинку. 
           Наявні проблеми гальмують розвиток туризму та туристичної індустрії в Україні. Вирішення розглянутих проблем вплине, як на покращення економічного, так і соціального розвитку країни.

Основною проблемою розвитку туризму в Україні є неефективне та нераціональне використання природних ресурсів, а також відсутність чіткої стратегії розвитку індустрії туризму та чіткого його регулювання. Недостатньо розвинена інфраструктура, а також система транспортного обслуговування туристів та населення стають на заваді швидкому піднесенню та поширенню туристичної слави країни, часто ставлять охочих відпочити перед вибором. Тому розвиток туристичної інфраструктури та транспортних шляхів сполучення є одним із першочергових завдань.

Не менш важливим та болючим  питанням залишається якість надання  туристичних послуг. За цим показником Україна значно відстає від багатьох держав із подібним рекреаційно-туристичним  потенціалом. Внаслідок цього багато наших співвітчизників надають  перевагу іноземним курортам, отримуючи  фактично за ті самі гроші набагато вищий рівень обслуговування та комфорту та стаючи при цьому інвесторами  в економіку іноземних держав. Підняття рівня якості вітчизняних  туристичних послуг до європейських стандартів значно прискорило б розвиток туризму в Україні та привабило б більше охочих відпочити з України та близького зарубіжжя.

Серед інших проблем туристичної  сфери можна назвати недостатню поінформованість населення про  готелі, інші заклади відпочинку, тури по країні, туристичні послуги, а також  відчутний податковий тягар для  об’єктів туристичної діяльності.

Підсумовуючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що інтенсивний  розвиток туризму в Україні сприятиме  зміцненню її економіки та її утвердженню  як туристичної держави.

І цими проблемами не можна  нехтувати, адже Україна, з її унікальним історичним минулим, з її неповторним  мальовничим ландшафтом та гостинними людьми, є ідеальним простором  для розвитку туризму. Відпочинок серед  природи дозволяє не лише відчути  себе в гармонії з навколишнім  середовищем, але й пізнати культуру того люду, що живе в даній місцевині. Візьмемо для прикладу Українські Карпати  – край своєрідний та колоритний. Мальовничість  гірської природи та лікувальний  мікроклімат приваблює людей  зі всього світу. Спеціалісти з кліматотерапії стверджують, що гірський клімат має  щось на кшталт містичних здібностей та сам по собі є кориснішим від  будь-яких лікувальних рослин. Карпати  дивовижні в усі пори року. Взимку сюди приїздять тисячі любителів  гірськолижного спорту, влітку – любителі активного відпочинку – гірського  та велотуризму, альпінізму, скелелазіння. А сільський зелений туризм –  кращий та найдоступніший вид відпочинку в Карпатах. Неповторна краса гірський хребтів, гірські річки, дивовижна  аура смерекових лісів захоплюють тишею, спокоєм, здоровим хвойним ароматом. Самобутній фольклор, народна творчість, смачна гуцульська їжа – невже на це можна махнути рукою та закинути «у довгу шухляду»?

Карпати – це далеко не весь туристичний потенціал, який має  в активах наша держава. Так, вагомою  його складовою є історико-культурні  пам’ятки. Найбільше туристів приваблюють  розкопки античних міст Північного Причорномор’я (Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей); пам’ятки Київської Русі ІХ-ХІІ ст. у Києві, Чернігові, Каневі, Овручі, Володимирі-Волинському; пам’ятки оборонної архітектури (фортеці  в Луцьку, Меджибожі, Кам’янці-Подільському, Хотині, Білгороді-Дністровському, Ужгороді та Мукачевому); палацеві комплекси  в Криму, на Львівщині та Чернігівщині; пам’ятки культової архітектури  в Києві, Львові, на Івано-Франківщині, у Почаєві, Мукачевому і Чернівцях, а також дерев’яної культової  та цивільної архітектури в Карпатах.