Фінансова, бюджетна і податкова системи Великобританії

Фінансова, бюджетна і податкова  системи Великобританії 

Великобританія (Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії (United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) - конституційна монархія, яка складається з Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Адміністративно-територіальні одиниці Англії: 34 дворівневі графства, 32 Лондонські райони, 1 Великий Лондон, 36 графства (міські агломерації), 46 унітарних областей. Адміністративно-територіальні одиниці Північної Ірландії: 26 унітарних областей. Адміністративно-територіальні одиниці Шотландії: 32 унітарні області. Адміністративно-територіальні одиниці Уельсу: 22 унітарні області. 

Загальна площа 244 820 км2 (суша - 241 590 км2, водна поверхня - 3 230 км2). Довжина кордонів складає 360 км: Ірландія 360 км. Довжина узбережжя - 12 429 км. 

Чисельність населення  на 01.07.2009 оцінюється на рівні 61,113 млн. осіб. Середній вік населення складає 40,2 роки (для чоловіків - 39,1; для жінок - 41,3). Приріст населення дорівнює 0,279%; коефіцієнт народжуваності дорівнює 1,66 дитина/жінка; очікувана тривалість життя - 79,01 роки (чоловіки - 76,52; жінки - 81,63). Писемність населення - 99%; витрати на освіту складають 5,6% від ВВП (показник 2005 року). Інтернет користувачів нараховується 40,2 млн. осіб. 

ВВП за паритетом  купівельної спроможності в 2008 році досяг рівня 2 281 млрд. дол., що є нижчим за ВВП, який розраховується на основі офіційного обмінного курсу - 2 787 млрд. дол. Інвестиції складають 16,7% від ВВП. ВВП на душу населення дорівнює 37 400 дол. 

Формування ВВП  за секторами економіки: сільське господарство - 1%; промисловість - 22,8%; послуги - 76,2%. 

Трудові ресурси  нараховують 31,2 млн. осіб; рівень безробіття дорівнює 5,5%; за секторами економіки  зайнятість розподіляється наступним чином: сільське господарство - 1,4%; промисловість - 18,2%; послуги - 80,4%. 

У 2008 році експорт  склав 468,7 млрд. дол. ФОБ, а імпорт - 645,7 млрд. дол. ФОБ. Золотовалютні резерви  оцінюють у 57,3 млрд. дол. Зовнішній борг - 10,45 трлн. дол. (станом на 30.06.2007). Прямі іноземні інвестиції дорівнюють 1 409 млрд. дол., прямі зарубіжні інвестиції - 1 841 млрд. дол.1 

Не зважаючи на економічне зростання в 3% у 2007 році, у 2008 році відбулося уповільнення до 1,8%, проте, починаючи з 2009 року прогнозується зростання ВВП до 2,7% щорічно; у 2012 році зростання очікується на рівні 3%. 
 

Бюджетна  система Великобританії 
 

Бюджетна  система Великобританії включає:

1. державний бюджет;
2. державні позабюджетні фонди (83% всіх акумульованих державною фінансовою системою ресурсів);
3. бюджети місцевих органів влади (бюджети і позабюджетні фонди - 11% усіх фондів державної фінансової системи);
4. фінанси корпорацій.

Державний бюджет Великобританії містить дві частини:

1. Консолідований фонд (поточні доходи і витрати);
2. Національний фонд позик (витрати на капітальні вкладення).

Консолідований  фонд є основною частиною державного бюджету. Перевищення доходів над витратами Консолідованого фонду зараховується в дохідну частину Національного фонду позик. Якщо ж у Консолідованому фонді присутній дефіцит, то він покривається позичкою з Національного фонду позик, і на цю суму уряд збільшує свій борг. Основними доходами Консолідованого фонду є податки (див. Табл. 4.1). 

Витрати Консолідованого фонду включають дві групи:

1. витрати, які щорічно затверджуються Парламентом;
2. витрати для постійного обслуговування (не розглядаються в Парламенті).

Витрати, що затверджуються, включають основні  витрати:

Військові асигнування:

1. прямі військові витрати;
2. непрямі військові витрати;

Цивільні  статті, які відображають витрати на:

1. промисловість;
2. сільське господарство;
3. інші галузі;
4. утримання апарату управління;
5. соціальні цілі;
6. субсидії місцевим органам влади;
7. субсидії країнам, що розвиваються.

До витрат із втручання в економіку (промисловість, сільське господарство, інші галузі) належать витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) - 0,6%. 

У витратах на соціальні  цілі 15% припадає на пенсії, 11% - на допомогу особам із низькими доходами і по безробіттю, 13% - на медичне обслуговування. 

Витрати на утримання державного апарату управління передбачають фінансування: 

1. органів законодавчої і виконавчої влади;
2. суду;
3. прокуратури;
4. поліції;
5. міністерств і відомств.

Витрати для постійного обслуговування включають відсотки за державним боргом (ці кошти передаються в Національний фонд позик і виплачуються з нього). 

З початку 1990-х  років державний борг Великобританії постійно зростає. У 1997/98 бюджетному році чистий державний борг становив 351,8 млрд. ф. ст., або 42% ВВП (27% у 1990/91 році). Однак рівень боргу за сучасною оцінкою має тенденцію до зниження. Чисті позички державного сектора знизились з 28,2 млрд. ф. ст. у 1996/97 році до 8,2 млрд. ф. ст. у 1997/98 році. Валова сума державного боргу наприкінці 1997/98 бюджетного року оцінювалась у розмірі 50% ВВП. 

Головне боргове  зобов'язання уряду Великобританії - це облігації "джилтс", які не мають ризику дефолту (дефолт - нездатність  здійснювати своєчасні основні  та процентні виплати за борговими  зобов'язаннями). Ці облігації є ринковими  цінними паперами й знаходяться в активному обігу. Пенсійні фонди і страхові компанії, що спеціалізуються на страхуванні життя, є найбільшими власниками цих цінних паперів. 

До недавнього часу для державного бюджету Великобританії був притаманний хронічний дефіцит. Наприклад, дефіцит державного бюджету на 1984/85 фінансовий рік становив 11 млрд. ф. ст. У даний час можна говорити про політику держави на зниження дефіциту поточного бюджету. Так, у 1997/98 році дефіцит поточного бюджету становив 4,4 млрд. ф. ст. (1,4% витрат бюджету). 

Витрати за цивільним  листом (утримання королеви та її найближчих родичів) у 2000 році становили 9,385 млн. ф. ст. 

Національний  фонд позик (друга частина бюджету) відбиває витрати на капітальні вкладення. 

Дохідну частину Національного фонду позик створюють наступні джерела:

1. відсотки, які надходять від державних корпорацій і місцевих органів влади за надані Казначейством довгострокові кредити;
2. прибутки емісійного департаменту Банку Англії;
3. кошти, які надано з Консолідованого фонду для постійного обслуговування.

Витрати Національного фонду позик включають: 

1. відсотки  за державним боргом;
2. управління державним боргом;
3. довгострокові кредити на капітальні вкладення, які надаються державним корпораціям і місцевим органам влади.

Місцеві бюджети представлені бюджетами графств і округів, які забезпечують комплексний розвиток територій. 

Дохідну частину місцевих бюджетів формують 4 основних джерела:

1. Субсидії центрального уряду.
2. Податок на житло.
3. Тарифи на рухоме майно.
4. Збори і доходи від продажу ліцензій.

Близько 75% витрат місцевих бюджетів фінансується за рахунок урядових субсидій і тарифів на рухоме майно. 

Тарифи  на рухоме майно являють собою податок, який сплачують власники рухомого майна; вартість цього майна переоцінюється кожні 5 років. Тарифи встановлюються центральним урядом, а потім збираються місцевою владою. Податкові платежі збираються в загальнонаціональний бюджет, а потім розподіляються між місцевими бюджетами. 

Податок на житло стягується з нерухомого майна. Кожне житло належить до однієї з 8 оціночних категорій, залежно від його реальної вартості (сума, за яку його можна було продати на відкритому ринку). На житло, в якому проживають менше двох дорослих, надаються знижки. Ставка податку на житло може бути знижена для малозабезпечених (іноді на всі 100%). 

Фінанси державних підприємств (державних корпорацій, змішаних і відомчих підприємств) характеризуються тісними фінансовими взаємозв'язками з державним бюджетом, які проявляються, з одного боку, у сплаті податку на прибуток корпорацій і процентів за отримані в Казначействі кредити з капітального бюджету, а із другого - включають отримання ними коштів із бюджету на модернізацію виробництва та інші цілі. 

Бюджетний рік Великобританії охоплює період з 1 квітня по 31 березня наступного року. Бюджет є найважливішим із законів, які щорічно приймаються. За його основу береться Бюджетне послання Канцлера казначейства, з яким він виступає в жовтні-листопаді кожного року. 

У посланні викладається аналіз розвитку економіки за минулий  рік і думка уряду щодо перспективи економічного розвитку на середньострокову і довгострокову перспективи, а також проголошується валютна і фіскальна політика держави, розглядаються питання стану державних фінансів і з'являються зміни в податковій та інших фінансових сферах. 

Детальний розгляд  державних витрат проводиться в  спеціальних комітетах Палати громад (наприклад, Комітет із рахунків державних  установ) і в установах, яким делеговані відповідні повноваження. 

У бюджетному процесі  вирішальна роль належить уряду в особі Казначейства, тоді як проходження бюджету в Парламенті зводиться, власне кажучи, до формального схвалення дій уряду. Депутати не можуть вносити, а Палата громад не може приймати законів про збільшення загальної суми бюджетних витрат, яка запропонована урядом. Таке правило розширює можливості уряду впливати на мінливу економічну ситуацію в країні. Палата громад формально має право відхилити законопроект про бюджет, але практично це ніколи не робиться. Незважаючи на тривалу процедуру, Парламент завжди затверджує бюджет у сумах, що запропоновано урядом. 

Особливість бюджетного процесу полягає в тому, що замість єдиного бюджетного закону Парламент щорічно приймає так званий "фінансовий закон", який фіксує зміни, внесені в систему бюджетних доходів, а також один чи кілька законів, які уповноважують уряд витратити протягом року з тією чи іншою метою певну кількість грошей. 

Бюджет виноситься на розгляд по частинах і в різний час (спочатку по витратах, потім по доходах). Після схвалення Палатою  громад бюджетний законопроект передається на схвалення Палати лордів, підписується главою королівської влади і стає законом. Звіт про виконання бюджету доводиться до відома Парламенту, але ним не затверджується. 

Бюджет формується на основі середньострокових програм (на 3 роки) економічного розвитку країни в цілому і сукупності окремих відомчих програм, що розроблюються на рік. У якості основних завдань бюджетної політики на 2007/2008 рік Урядом було названо такі2: 

1. "створення  могутнішої та  конкурентоздатної  економіки";
2. інвестиції в розвиток інноваційних галузей установити на рівні приблизно 110 млрд. дол., з щорічним зростанням у 4% до 2011 року;
3. зростання витрат на науку, освіту, охорону здоров'я, транспорт, дитячу бідність, оборону;
4. спрощення системи оподаткування з метою покращення ефективності й досягнення справедливості.

Структура дохідної частини Бюджету на 2007/2008 фінансовий рік представлена наступними основними джерелами:

Структура витратної частини бюджету на 2007/2008 бюджетний рік представлена наступними статями: 

1. соціальне забезпечення - 26,99%;
2. охорона здоров'я - 17,83;
3. освіта - 13,24%;
4. приватні соціальні послуги - 5,6%;
5. охорона навколишнього середовища - 3,74%;
6. охорона правопорядку - 4,41%;
7. промисловість, сільське господарство, зайнятість - 3,57;
8. обслуговування зовнішнього боргу - 5,26%;
9. оборона - 5,43%;
10. транспорт - 3,4%;
11. інші видатки - 10,53.

Відповідно  до прогнозних даних, заплановано щорічне  зростання витрат за 2008-2011 роки:

1. охорона здоров`я - 3,9%;
2. транспорт - 2,1%;
3. інновації - 2,2%;
4. оборона - 1,5%;
5. правосуддя - 1,1%;
6. культура, засоби масової інформації та спорт - 6,6%;
7. охорона навколишнього середовища - 1,4%;
8. міжнародний розвиток - 11%.

У 2008 році доходи консолідованого  бюджету склали 1 107 млрд. дол., а видатки - 1 242 млрд. дол. Внутрішній борг складає 47,2% від ВВП. 

З метою збільшення контрольованості бюджетного дефіциту урядом Великобританії установлено два  правила:

1. "золоте правило" передбачає, що суспільні витрати повинні фінансуватися за рахунок податкових надходжень;
2. "стійкого інвестування" установлює обмеження на зростання запозичень.

Основний  рефрен державного бюджету  на 2008/2009 фінансовий рік "обладнати  країну до викликів майбутнього, протистояти  кліматичним змінам і покінчити з  дитячою бідністю в цьому поколінні". Уряд збільшує підтримку  пенсіонерів, сплачуючи енергетичні рахунки пенсіонерів у розмірі 360 дол. (біля 180 ф. ст.) для людей старших 60 років і 700 дол. (350 ф. ст.) для людей старших 80 років. Уряд установив ціль до 2020 року покінчити з дитячою бідністю. 
 

Податкова система Великобританії 

Державний бюджет Великобританії отримує наступні види податків: 

1. Прямі податки:

1. особистий прибутковий;
2. корпоративний прибутковий;
3. податок на доходи від нафти;
4. податок на спадщину;
5. податок на капітал;
6. внески на соціальне страхування.

2. Непрямі податки (на споживання):

1. податок на додану вартість (ПДВ);
2. акцизи;
3. мито;
4. гербові податки;
5. податок із грального бізнесу.

Місцеві бюджети формуються за рахунок муніципального податку на нерухоме майно. 

Прибутковий податок (income tax), фінансово й соціально найважливіший податок у Великобританії, запроваджено в 1842 році в розмірі 7 пенсів із кожного фунта стерлінгів оподатковуваного доходу. Нагадаємо, що до запровадження десяткової системи в 1970-ті роки 20 століття фунт стерлінгів складався з 240 пенсів (20 шилінгів по 12 пенсів), тобто в процентному вимірі тодішня ставка дорівнювала 2,9%. 

При визначенні оподатковуваного доходу сучасний прибутковий  податок передбачає знижки й пільги. Стандартна особиста знижка, що виконує  роль неоподатковуваного мінімуму, складає 3 445 ф. ст. у рік; для осіб, старших за 64 роки - 4 200 ф. ст. ; старших за 74 роки - 4 370 ф. ст. . Платники похилого віку сплачують податок за пониженими ставками, якщо сукупний дохід не перевищує 14 200 ф. ст.. Величина знижок щорічно індексується в залежності від інфляції. Оподатковуваний дохід зменшується на суму витрат, які пов'язані з одержанням доходу (спецодяг, обладнання для роботи), а також на суми внесків до пенсійних і благодійних фондів, медичної страховки для осіб, старших 65 років, процентних платежів по позиках на придбання житла та власності (максимум 30 тис. ф. ст.). 

Серед пільг знаходяться  особисті знижки (personal allowance) одиноким людям, які  мають на утриманні  дітей віком до 16 років, або старшого віку за умови, що дитина студент денної форми навчання. На відміну від раніше діючого порядку стягування прибуткового податку з подружньої пари як з одного платника (сумарний дохід сім'ї приписувався чоловікові), з 1990 року запроваджено обов'язкове нарізне (незалежне) оподаткування доходів подружжя. За новою системою оподатковуються індивідуальні доходи подружжя, включаючи ті частини, які походять від власності, що знаходиться в спільному володінні. Крім того, вказані зміни торкнулися особистих пільг, які поширюються на кожного з подружжя при сплаті як прибуткового податку, так і податку на реалізований приріст ринкової вартості капіталу. 

На  перші £3900 оподатковуваного доходу установлена  ставка 20%, на доходи від £3901 до £25 тис. у рік - 25% (базова ставка), 40% - на доходи, що перевищують £25 тис. (Див. Табл. 4.2). По відношенню до прибуткового податку діє правило маржинальної ставки. Це означає, що платник, який сплачує податок за найвищою ставкою 40%, буде на такому ж рівні сплачувати податок на всі додаткові доходи. Є твердження, що таке правило стримує зусилля найбільш діяльної категорії платників. 

Передбачено спеціальну податкову  пільгу на приріст  доходу. Остання надається  у випадку, коли незначне додаткове збільшення доходу платника переміщає  його в категорію  платників, для яких установлені більш високі податкові ставки. Наприклад, декларований дохід платника складає £25100, тобто, одержавши понад £25 тис. усього £100, платник потрапляє у вищу рубрику оподатковуваних доходів. У такому разі в платника є право сплатити податок на £25 тис. за ставкою 22% плюс надлишок у £100, що, вочевидь, вигідніше, ніж платити з усієї суми за ставкою 40%. 

Британський прибутковий податок  має шедулярну форму, що означає групування оподатковуваних доходів за певною ознакою. Шедули названо за літерами англійського алфавіту: A, C, D, E, F. 

Шедула A - доходи від власності  та орендованого майна (землі, будинку, квартири, якщо це буде навіть автофургон чи яхта, пристосовані для постійного проживання); оподатковуваний  дохід вираховується  як різниця між доходами від власності чи володіння майном і експлуатаційними видатками на його утримання; до даної шедули відносяться також доходи від колишньої шедули B (комерційна експлуатація лісів, що знаходяться в приватній власності). 

Шедула C - доходи від облігацій державних позик. 

Шедула D - доходи від виробничо-комерційної  діяльності (наприклад, прибуток власника магазину), від надання послуг особами вільних  професій (адвокатами, лікарями тощо), аліменти, гонорари, доходи британських  підданих від цінних паперів і майна, що знаходиться за кордоном). 

Шедула E - заробітна плата, пенсії із приватних  пенсійних фондів, оподатковувані соціальні  допомоги. 

Шедула F - дивіденди та інші виплати, здійснювані  компаніями. 

Оподаткування доходів за шедулою E передбачає збирання податку в момент і за місцем одержання доходу ("біля джерела") за процедурою pay-as-you-earn - "платіть там і тоді, де й коли заробляєте". Зрозуміло, до цієї групи платників прибуткового податку відносяться особи найманої праці, на роботодавців яких покладається обов'язок стягувати податки із заробітків і перераховувати в державний бюджет. Інші категорії платників сплачують податок за деклараціями. Загалом, шедулярна система має ту перевагу, що дозволяє визначити кількість платників по кожній з окремих груп доходів. 

Корпоративний податок (corporation tax) - податок на прибуток компаній від комерційних операцій та інших доходів після зменшення валового доходу на величину передбачених законом відрахувань і податкових пільг. Стандартна ставка - 30%; для компаній, з доходами менше £250 тис., - 19%. Стягнення даного податку здійснюється за процедурою "pay and file" - "заплати й поклади в папку", що означає обов'язок компанії сплатити належний податок через 9 місяців після закінчення розрахункового періоду, а звіт подати ще через три місяці. 

Корпоративний податок складають  дві частини: авансовий  і основний податок. Авансовий податок (advance corporation tax) пов'язано принципом умовного нарахування (imputation system of taxation), який застосовується при взаємодії стягнення податку з компанії як юридичної особи із прибутковим оподаткуванням дивідендів її акціонерів. При виплаті дивідендів своїм акціонерам британські компанії сплачують податок за базовою ставкою прибуткового податку (24%) плюс авансовий податок (33% від суми дивідендів). Наприклад, при величині дивідендів £750 авансовий податок складе £250 (разом £1000), то 24%-ний податок з даної суми дорівнює £250, тобто буде рівний величині авансового податку. Отже, встановлення авансового податку переслідує потрійну мету: 

(1) сплату особистого  прибуткового податку  на дивіденди,  одержані акціонерами;

(2) частина податку  на прибуток корпорації  прирівнюється до  сплати акціонерами  прибуткового податку  з одержаних дивідендів;

(3) якщо компанія  розрахувалася з  податком на корпорації, будь-які суми виплачуваних нею дивідендів можуть пройти через необмежену кількість інших компаній, не підлягаючи більше податку на корпорації. 

Корпоративний податок у певній його частині виконує  роль податкового  кредиту по відношенню до особистого прибуткового податку, сплачуваного власниками акцій із доходу від дивідендів. Даний порядок стає зрозумілішим у порівнянні з альтернативною системою, коли залишок прибутку компанії після сплати податку на прибуток корпорацій розподіляється між акціонерами у вигляді дивідендів, які підлягають повторному оподаткуванню за повними ставками прибуткового податку. 

При визначенні оподатковуваного доходу компаній (корпорацій) вирахуванню з  валового доходу підлягають: 

1. поточні витрати ділового характеру (оренда виробничих приміщень, вартість ремонту тощо);
2. компенсаційні виплати при звільненні працюючих за виробничою необхідністю, затрати на перепідготовку персоналу, вартість премій і подарунків;
3. витрати на юридичні консультації та бухгалтерські послуги;
4. транспортні витрати виробничого характеру;
5. вартість ліцензій;
6. затрати, пов'язані з одержанням майбутнього прибутку (наприклад, затрати по догляду за садами, врожай від яких буде через декілька років);
7. представницькі витрати розважального характеру на співробітників даної компанії та іноземних партнерів "у розумних межах";
8. подарунки рекламного характеру вартістю не вище £10, крім напоїв, продуктів харчування, тютюнових виробів; подарунки у формі зразків продукції компанії, але вартістю не вище £10 на одного одержувача на рік;
9. витрати на заробітну плату, в тому числі заробітну плату співробітників, які відволікаються на надання добродійних послуг та на викладацьку роботу;
10. поточні експлуатаційні витрати виробничого характеру (водопостачання, електроенергія, газ, поштові послуги, опалення, телефон, канцелярські товари);
11. внески й пожертвування до благодійних фондів (на максимальну суму не більшу 3% від суми дивідендів по акціях);
12. збитки комерційного й некомерційного характеру;
13. витрати на наукові дослідження;
14. деякі інші затрати, борги, платежі (зокрема, спонсорська допомога політичним партіям, програми яких не допускають проведення націоналізації. Усі інші внески у фонди політичних партій вирахуванню не підлягають).

Великобританія - нафтодобувна країна. Для компаній, які видобувають нафту й газ у Північному морі, крім загального податку на корпорації, встановлено спеціальні податки: роялті та податок із доходу від видобутку нафти. 

Роялті (royalty) - податок, який сплачують підприємства, що здійснюють видобуток мінеральних ресурсів, оскільки всі права на них у Великій Британії належать Короні (державі). За своєю економічною природою роялті є формою ренти з експлуатації природних ресурсів. Для нафтовидобувних компаній роялті становить 12,5% від вартості нафти на місці видобутку та 12,5% від вартості нафти, яка доставлена на сушу, при цьому прибутковість видобутку до уваги не приймається. Для деяких нафтових і газових родовищ роялті скасовані. 

Податок із доходу від видобутку  нафти (petroleum revenue tax, PRT) - доповнення до роялті, запроваджено в 1975 році. За ставкою 75% PRT оподатковує дохід від видобутку нафти та газу після відрахування виробничих витрат, роялті, податкових знижок. Податкова знижка на інвестиції складає 135% від їх величини; податкова знижка на нафтовидобуток дорівнює сумі витрат на видобуток 10 млн. тон із нових родовищ. Подібний порядок оподаткування розрахований на стимулювання розвідки та освоєння нових родовищ. 

Податок на капітал (податок  на приріст вартості капіталу, податок  на капітальний прибуток (capital gains tax) економічно спирається на збільшення (реалізований чистий приріст після вирахування збитків) ринкової вартості активів за період між їх придбанням і продажем. Тобто, в ряді випадків оподаткування торкається спекулятивних операцій. До активів відносяться всі форми власності на території Великобританії та за кордоном, включаючи як матеріальні (земля, будівлі та споруди, машини й устаткування, товарні запаси, акції, дебіторська заборгованість, іноземна валюта), так і нематеріальні активи (патенти, авторські права, торгові марки тощо). Від оподаткування звільняються перші £5 тис. доходу від реалізації, а також доходи від продажу приватних автомобілів, житлових будинків, витворів мистецтва, державних цінних паперів (облігацій, ощадних сертифікатів), а також доходи від полісів на страхування життя та азартних ігор. 

У Великобританії даний  податок має однакову шкалу з прибутковим  податком, тобто 20, 25, 40%. Податок сплачують  приватні особи, компанії від нього звільнені. На податок на капітал також поширюється правило маржинальної податкової ставки. 

Навколо оподаткування капіталу йде тривала дискусія, оскільки податок  справляється при  кожному продажу  активів незалежно  від того, чи будуть виручені кошти реінвестовані  у виробництво  чи направлені на особисте споживання.