Фінансова відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності

Харківський національний університет внутрішніх справ

 

Навчально-науковий інститут права та комунікацій.

 

Смілянський навчально-консультативний  пункт.

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

з дисципліни: « Фінансове  право »

на тему: « Фінансова  відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка I курсу

Групи ПЗзм 12-4С

Шестак Олена

 

 

 

 

 

 

Сміла 2012

 

План

Вступ

1. Фінансова відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності.
2. Відмежування фінансово-правової відповідальності від адміністративно-правової.
3. Підстави фінансово-правової відповідальності.
4. Функції фінансово-правової відповідальності.
5. Види фінансово-правової відповідальності.

Висновки.

Список літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

 Постійне ускладнення суспільних відносин, розвиток у зв’язку із цим вітчизняного законодавства, породжує виникнення нових галузей права та правових інститутів в межах існуючих галузей. Норми, що складають кожну галузь права потребують наявності специфічних методів їх реалізації, захисту та охорони. В механізмі охорони та відновлення порушених правових норм важливе місце займає юридична відповідальність. Існує думка, що кожна фундаментальна галузь права повинна мати свій особливий вид юридичної відповідальності. З виникненням нових видів юридичної відповідальності завданням юридичної науки стає їх виявлення, дослідження, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення законодавчої та правозастосовної практики. Останнім часом в юридичній літературі з’явилася низка праць, у яких обґрунтовується наявність нових видів юридичної відповідальності і серед них – фінансової, обґрунтовуючи свою точку зору тим, що самостійність виду юридичної відповідальності залежить від самостійності галузі права і виду правопорушення. Крім того, у законодавстві стали використовуватися як самостійні категорії такі поняття як “фінансова санкція”, “податкове правопорушення”, бюджетне правопорушення”, “фінансове правопорушення” тощо, що свідчить про відокремлення і формування нового виду відповідальності. Процес виділення фінансово-правової відповідальності в самостійний вид юридичної відповідальності супроводжується дискусіями у наукових колах, де існують різні точки зору стосовно цього питання. Висловлюються думки щодо відсутності такого виду відповідальності, про існування тільки адміністративної відповідальності за порушення фінансового законодавства. Процес виокремлення фінансово-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності супроводжувався цілою низкою невизначеностей, що й зараз мають місце. Це породило теорії про відсутність такого різновиду юридичної відповідальності, про існування лише адміністративної чи кримінальної відповідальності за порушення податкового законодавства. У зв’язку із цим, теоретичне обґрунтування становлення і розвитку фінансово-правової відповідальності як особливого виду юридичної відповідальності є одним з пріоритетних напрямків науки фінансового права. [9,3]

 

 

 

 

 

 

 

1. ФІНАНСОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК САМОСТІЙНИЙ ВИД ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

 

Зміна економічних відносин у пострадянський період призвела до активного закріплення новоутворень правом. Розвивається фінансове право України як самостійна галузь національного права. Особливу роль в забезпеченні функціонування фінансової системи, що формується, відіграє юридична відповідальність. В зв'язку із прийняттям значної кількості правових норм, юридична відповідальність також зазнає значного розвитку. В останні два десятиліття з'язвилася значна кількість санкцій за порушення фінансового законодавства, які мають якісні відмінності від санкцій традиційних видів відповідальності. Звідси виникає питання про виокремлення самостійного виду юридичної відповідальності - фінансово-правової. З даного приводу мають місце різні точки зору науковців. Зокрема, одна з них полягає в тому, що фінансово-правова відповідальність - це самостійний вид відповідальності, інша ґрунтується на тому, що адміністративна відповідальність поглинає фінансово-правову, і останньої як самостійного виду юридичної відповідальності не існує.

Головним завданням у вирішенні даного питання постає визначення рис відмінності відповідальності суб'єктів фінансового права за порушення фінансово - правовових норм від адміністративної відповідальності або встановлення факту відсутності таких рис. Особливостями науки фінансового та адміністративного права є те, що вони перебувають в стадії формування та видозміни, у тому числі на рівні самої концепції юридичної відповідальності.

Виходячи із чинних фінансово-правових норм, зокрема, Кодексу України про  адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), суб'єктом адміністративного правопорушення, за яке настає адміністративна відповідальність, є особа, яка на момент вчинення адміністративного правопорушення досягла 16-річного віку.  Тобто суб'єктом адміністративного правопорушення, а, відповідно, і адміністративної відповідальності є фізична особа. [1,4]

Згідно зі ст.9 КУпАП  адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Суб'єктами відповідальності за порушення фінансово-правових норм є не лише фізичні, але й юридичні особи. Адміністративна відповідальність юридичних осіб чинним законодавством України не передбачена.[1,4]

Якщо законодавець встановлює можливість застосування санкцій за вчинення адміністративного правопорушення, не передбачених КУпАП, то щодо суб'єкта адміністративної відповідальності такої альтернативи немає, ним можуть бути лише фізичні особи.

Зважаючи на те, що ані  кримінальне, ані адміністративне  законодавство не передбачає відповідальності публічних утворень та юридичних  осіб зі спеціальним статусом, вони не несуть ані кримінальну, ані адміністративну відповідальність.

Узагальнюючи дослідження  науковців - прибічників виокремлення фінансово-правової відповідальності як самостійного виду, зокрема, А. Іванського [3, с.117-118], Н. Якмимчук виділяємо основні риси відмінності фінансово-правової відповідальності від адміністративної відповідальності:

- фінансово-правова відповідальність  настає тільки за порушення  фінансових норм, що встановлюють  правила поведінки суб′єктів  фінансових правовідносин, захищають  фінансові інтереси держави;

- фінансові правовідносини  через свою природу мають майновий  характер, тому правопорушення в  даній сфері завжди завдають  певної майнової шкоди державі  і всьому суспільству в цілому. Через майновий характер фінансових  правовідносин у конструкції фінансової відповідальності переважають санкції, пов′язані з позбавленнями в основному майнового характеру;

- сфера управління  публічними фінансами та фінансової  діяльності держави не є сферою, за порушення в якій виникають  охоронні адміністративно-правові відносини і передбачено безпосередньо адміністративно-правову відповідальність юридичних осіб;

- організації в статусі  розпорядника (отримувача) бюджетних  коштів не виступають суб'єктами  адміністративно-правових відносин  і, відповідно, не порушують адміністративно-правові норми;

- різний механізм встановлення  та обрахування фінансово-правових  та адміністративних санкцій;

- різні органи юрисдикційних  повноважень щодо застосування  вказаних санкцій;

- різна процедура застосування  фінансово-правових та адміністративних санкцій. Так, наприклад, процес притягнення до відповідальності розпорядників бюджетних коштів за правопорушення, передбачені бюджетним законодавством, хоч і схожий на адміністративний процес, однак відбувається відповідно до передбачених бюджетним законодавством процедур;

- поряд з фінансово-правовими  можуть застосовуватися адміністративні  чи кримінальні санкції. Адміністративні  санкції таких особливостей не  мають;

- застосування фінансово-правових  санкцій не тягне для суб′єкта  правопорушення наслідки організаційного характеру, а тільки грошово-майнового;

- різне співвідношення  способів, прийомів правового впливу  на суспільні відносини, різний  якісний склад юридичних фактів  тощо утворюють специфіку галузевого  методу фінансового права;

- згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року №7-pn/2001 адміністративна відповідальність не охоплює спеціальні види юридичної відповідальності, передбачені іншими галузями права (податкову, банківську, бюджетно-правову (різновиди фінансово-правової відповідальності). [ 5,6]

Таким чином, фінансово-правова  відповідальність є самостійним  видом юридичної відповідальності.

Подальші дослідження  мають бути спрямовані на розвинення понятійного апарату фінансово-правової відповідальності та визначення її внутрішньої будови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Відмежування  фінансово-правової відповідальності від адміністративно-правової.

 У процесі дослідження  питання фінансової відповідальності  найважливішим є момент відмежування  її від адміністративної. Спільними для них є такі ознаки, як нерівність сторін, спрощена процедура накладання стягнення та ін. Та все ж між ними є досить багато відмінностей. Основні з них такі:

1). Фінансова відповідальність  настає тільки за порушення  фінансово-правових норм, що встановлюють правила поведінки суб'єктів фінансових правовідносин, захищають фінансові інтереси держави.

2). Сутність фінансової  відповідальності проявляється  в застосуванні фінансових санкцій,  якими на суб'єкта фінансового  правопорушення покладається обов'язок відшкодувати заподіяну державі матеріальну шкоду (причому для цього немає потреби використовувати цивільно-правові засоби) та зазнати покарання за вчинене правопорушення.

3). Фінансова відповідальність  може реалізовуватись паралельно з адміністративною, кримінальною та дисциплінарною.

4). Суб'єктами фінансової  відповідальності є підприємства, установи, організації та їхні  філії, фізичні особи, але не  посадові особи, які є суб'єктами  дисциплінарної, адміністративної  і кримінальної відповідальності20. Суб’єктами фінансово-правової відповідальності можуть бути колегіальні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють наприклад виконання бюджету. Суб’єкт фінансово-правової відповідальності не загальний – це не будь-яка особа, а спеціальний, тобто наділений спеціальним правовим статусом (платник податку, учасник бюджетного процесу тощо).

5). Відмінності таких  фінансово-правових санкцій як  штраф та пеня від аналогічних  у інших галузях права. Адміністративне  стягнення у вигляді штрафу застосовується в установлених законом межах (певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а фінансова санкція може виражатися в конкретній сумі неправомірно одержаного доходу, в повному розмірі прихованого податку, частині прихованого обов'язкового платежу тощо, тобто розмір цієї суми, як правило, попередньо не визначено. Штраф у фінансовому праві на відміну від адміністративного права не може бути замінений іншим стягненням, від нього не можна звільнити або оскаржити постанову про накладення штрафу. Стосовно пені, то в цивільних правовідносинах вона стягується за прострочку виконання договірних зобов’язань, а у фінансовому праві за прострочення строку сплати податку. Стягується вона у безспірному порядку з юридичних осіб, а з громадян якщо вони не сплачують добровільно через суд. При цьому одержані кошти йдуть до бюджету, а в цивільному праві виплачуються на користь другого контрагента за договором .

 

3. Підстави фінансово-правової відповідальності.

 

Як і інші види юридичної відповідальності фінансово-правова відповідальність має три підстави:

- фактичну, яка являє  собою здійснення суб’єктом фінансового  правовідношення протиправного  діяння, що містить склад фінансового  правопорушення;

- формальну (нормативну), яка проявляється в наявності системи норм фінансового законодавства, що встановлюють склади фінансових правопорушень, прав і обов’язків учасників охоронного фінансового правовідношення і яка регулює відповідальність за порушення норм фінансового права, принципи, порядок і процесуальну форму притягнення до фінансово-правової відповідальності;

- процесуальну, яка полягає  у винесенні уповноваженим органом  рішення щодо застосування санкції  за здійснене фінансове порушення.

 Настання негативної  фінансово-правової відповідальності є можливим лише при наявності усіх перерахованих підстав і в суворо визначеній послідовності: норма права – фінансове правопорушення – застосування санкції. [7,8]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Функції фінансово-правової відповідальності.

 

 Важливе значення для застосування будь-якого виду юридичної відповідальності є її мета та функції. Мета фінансово-правової відповідальності реалізується в функціях. Функції відображають призначення фінансово-правової відповідальності і тому вони є тісно пов’язаними із застосуванням фінансово-правових санкцій та соціальними наслідками їх застосування. Питання щодо виділення функцій юридичної відповідальності, взагалі, і фінансово-правової, зокрема є дискусійними в юридичній літературі. Так, на думку одних вчених, фінансово-правова відповідальність виконує превентивну, право відновлювальну, каральну та виховну функції. На думку інших – юридичну та соціальну функції. Також існує думка про те, що фінансово-правова відповідальність виконує регулятивну, превентивну, каральну, відновлювальну та виховну функції. Зазначаючи, що функції фінансових санкцій відповідають функціям права А.С. Ємельянов до функцій фінансово-правової відповідальності відносить охоронну, регулятивну, виховну, соціально-превентивну, цінностно-орієнтаційну, системно-правову, функцію підтримання державної влади і місцевого самоврядування, а також фіскальну.

Регулятивна функція проявляється в закріпленні й оформленні динаміки фінансових правовідносин, тобто оформленні статики і динаміки правовідносин, що складають предмет фінансового права.

Превентивна функція. Фінансово-правова  відповідальність спрямована на попередження порушень відносин, що існують в  процесі діяльності держави та муніципальних  утворень щодо планомірного утворення, розподілу і використання грошових фондів (фінансових ресурсів). Превентивне (попереджувальне) спрямування правового впливу фінансової відповідальності на ці відносини складається із загально превентивного і приватно превентивного (індивідуально-превентивного) напрямів. Загальні превенції проявляються в самому факті існування фінансово-правової відповідальності. Превентивний вплив здійснює в цілому вся правова норма, а не її окремий структурний елемент (санкція). В іншому випадку виникатиме питання – за недотримання чого саме настає фінансово-правова відповідальність. Завданнями превентивної функції є укріплення фінансової дисципліни, що передбачає добросовісне здійснення наданих прав і виконання, передбачених фінансово-правовими нормами обов’язків.

Каральна функція. Каральна функція впливає на майнові (грошові) відносини, звужує майнову сферу фінансового правопорушення, але неможливо назвати в якості об’єкту впливу тільки публічно-правові майнові відносини. Об’єктами впливу каральної функції може бути право на заняття певним видом діяльності, психіка порушника фінансового законодавства. Так, наприклад, відкликання НБУ банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку є заходом (мірою) організаційно-правового характеру. А письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат залученими коштами, зменшення чи вилучення неефективних інвестицій є мірою психологічного впливу. Способи здійснення карального впливу фінансово-правової відповідальності є досить різноманітними. До правопорушників можуть застосовуватися санкції передбачені Бюджетним кодексом України.

Відновлювальна функція. Ця функція має найважливіше значення для забезпечення та захисту порушеного публічного фінансового інтересу держави та органів місцевого самоврядування в повній мірі. У широкому розумінні об’єктом відновлювального впливу є відносини, що існують в процесі фінансової діяльності держави і муніципальних утворень. Саме цим відносинам заподіюється шкода внаслідок здійснення фінансового правопорушення. Відновлювальна функція призначена нормалізувати відносини щодо цільового використання бюджетних коштів, своєчасного і повного перерахування цих коштів, підтвердження бюджетних зобов’язань розпису закону про Державний бюджет тощо. Відновлювальний характер мають фінансово-правові санкції, реалізація яких унеможливлює здійснення фінансового правопорушення, відновлює правопорядок. Санкції застосовуються з метою спонукання правопорушника припинити здійснення правопорушення, хоча їх застосування інколи може й не спричинити автоматичного його припинення. До цієї групи відносяться санкції, пов’язані зі втратою майна для порушника (стягнення штрафу, пені, санкції, пов’язані з обмеженням прав порушника бюджетного законодавства, призупинення, обмеження фінансування, призупинення операцій на рахунках та інші вищезазначені санкції). [7,10]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Види фінансово-правової відповідальності.

 

1. Позитивна фінансово-правова відповідальність.

   Фінансово-правова відповідальність класифікується дослідниками за двома основними критеріями. Як відомо із загальної теорії держави і права юридична відповідальність перш за все класифікується на позитивну та ретроспективну (негативну). Будучи самостійним видом юридичної відповідальності фінансово-правова відповідальність також має таку класифікацію, яка має втім для цієї відповідальності особливу специфіку. Її сутність полягає у тому, що вона забезпечує відповідальну, правомірну поведінку суб’єкта фінансово-правового відношення. Для позитивної фінансово-правової відповідальності достатнім є наявність формальної (нормативної) підстави, оскільки вона виникає не на підставі фінансового правопорушення, а в силу добровільного виконання суб’єктом фінансового права своїх обов’язків. Фінансова діяльність держави базується не тільки на встановлені заборон стосовно здійснення будь-яких дій. Однією із важливих умов її здійснення є добросовісна реалізація зобов’язаними суб’єктами фінансових правовідносин наданих ним прав і реалізація покладених на них обов’язків. Усвідомлення зазначеними суб’єктами суті і значення своїх дій, узгодження їх зі своїми обов’язками надає фінансово-правовій відповідальності позитивний зміст.

 В цілому позитивна  відповідальність має добровільний  характер, але разом з тим, можливим  є і наявність певного ступеню  державного примусу. Одні суб’єкти  виконують покладені на них  обов’язки в силу усвідомлення свого суспільного боргу, а інші – внаслідок небажання бути притягнутими до відповідальності за неправомірну поведінку. Стосовно позитивної фінансово-правової відповідальності примус у вигляді загрози настання негативних наслідків є тільки засобом попередження фінансових правопорушень. Добровільна форма реалізації фінансово-правової відповідальності має такі ознаки:

а) нерозривно пов’язана  з нормою фінансово-правової відповідальності;

 б) є юридичним  обов’язком, зумовленим правовим  статусом зобов’язаного суб’єкта фінансових правовідносин;

 в) гарантована  державним примусом;

 г) добровільна  реалізація у вигляді правомірної  поведінки;

 д) схвалюється  з боку держави;

 є) здійснюється  в межах фінансових правовідносин. 

 Позитивна фінансово-правова відповідальність має досить важливе значення у фінансовому праві, зокрема у сучасних умовах. Вона доповнює собою ретроспективну відповідальність. У тих же випадках, коли у законодавстві чітко не виписані міри ретроспективної відповідальності за конкретні види правопорушень. Так ні Бюджетний кодекс, ні інші нормативно-правові акти поки що не встановлюють конкретних мір та заходів фінансово-правової відповідальності за бюджетні правопорушення на конкретних стадіях бюджетного процесу. Так, наприклад не передбачено відповідальності за неналежне виконання Державного бюджету через те, що тут має місце колективна відповідальність. Натомість наявність такої стадії бюджетного процесу як підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету очевидно повинна орієнтувати суб’єктів бюджетного процесу на позитивну відповідальність, тобто відповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків на інших стадіях бюджетного процесу.

 

2. Ретроспективна (негативна) фінансово-правова відповідальність

Порушення фінансово-правових норм зумовлює існування негативної фінансово-правової відповідальності, яку можна розглядати у декількох аспектах. По-перше, як реакцію держави на порушення фінансово-правових норм, що проявляється в обов’язку винної особи прийняти каральні заходи державно-примусового впливу за здійснене діяння у формі грошових чи інших майнових позбавлень. По-друге, фінансово-правову відповідальність можна визначити як виконання юридичного обов’язку на підставі державного примусу. Наявність або відсутність державного примусу визначає факт існування фінансово-правової відповідальності. Фінансово-правова відповідальність не пов’язується тільки з несприятливими наслідками до правопорушника, які настають для нього внаслідок порушення ним фінансового законодавства. Каральні механізми фінансово-правової відповідальності існують паралельно з право відновлювальними, оскільки для держави важливим є не тільки покарати поршника фінансового законодавства, а й відновити публічні майнові інтереси, компенсувати збитки, що виникли внаслідок правопорушення. Отже, негативна фінансово-правова відповідальність може існувати у двох формах: каральній (штрафній) та правовідновлювальній (компенсаційній).

 

3. Інші види фінансово-правової відповідальності

 Крім того в межах  фінансово-правової відповідальності як одного із видів юридичної відповідальності можна також виділити окремі різновиди юридичної відповідальності відповідно до певних підгалузей фінансового права. Зокрема можна виокремити бюджетно-правову, податкову, митну, валютну та інші різновиди фінансово-правової відповідальності. Найбільш детальну розробку отримала податкова відповідальність і суттєві перспективи розвитку має бюджетно-правова відповідальність. Зупинимось на них детальніше.

1) Бюджетно-правова відповідальність. Її ще називають фінансово-правова відповідальність за бюджетні правопорушення. Вона характеризується наступними ознаками: [2,12]

- ця відповідальність  встановлена безпосередньо бюджетним  законодавством, зокрема бюджетним  кодексом та ін. законами.

- до відповідальності  притягується лише суб’єкт бюджетного правовідношення.

- відповідальність передбачає  застосування мір покарання до  особи, яка винна у невиконанні  чи неналежному виконанні приписів, що передбачені нормами бюджетного  законодавства.

- в основі відповідальності  лежить бюджетне правопорушення, тобто порушення норм бюджетного законодавства.

- відповідальність полягає  у застосуванні специфічних бюджетних  санкцій.

- притягнення до бюджетно-правової  відповідальності здійснюють органи, що здійснюють виконання бюджету.

- бюджетно-правова відповідальність є засобом забезпечення належного виконання вимог бюджетного законодавства.

Таким чином бюджетно-правова  відповідальність – це застосування уповноваженими органами, що виконують  бюджет, до порушника бюджетного законодавства мір юридичної відповідальності, встановлених цим законодавством, що покладають на правопорушника додаткові обтяження майнового характеру. Міри чи заходи бюджетно-правової відповідальності є одночасно санкціями за здійснення бюджетного правопорушення. Фінансово-правові санкції прийнято поділяти на 2 види: право поновлюючі та каральні (штрафні). При чому більшість заходів бюджетно-правової відповідальності є саме право поновлюючими. [2,13]

До них можуть наприклад  відноситися:

 а) попередження  про неналежне виконання бюджетного процесу – це офіційне повідомлення учасника бюджетного процесу про неналежне виконання ним своїх обов’язків з вимогою припинити порушення бюджетного законодавства;

 б) блокування видатків  – це припинення бюджетного  фінансування шляхом скорочення ліміту бюджетних зобов’язань або відмови в підтвердженні цих зобов’язань;

в) виїмка бюджетних коштів – примусове вилучення у одержувача грошових коштів з бюджету, які надаються  йому на зворотній основі, шляхом безспірного  списання цих коштів з його особового рахунку;

г) призупинення операцій на рахунках у кредитних організаціях – це заборона на проведення операцій на рахунках учасників бюджетного процесу  у кредитних організаціях до усунення причин, що послугували підставою  для цієї заборони;

 ґ) скорочення чи припинення фінансової допомоги з відповідного бюджету – зменшення суми бюджетних асигнувань, що здійснюються у формі фінансової допомоги (дотації, субвенції, субсидії тощо)

 е) повернення коштів, що були використані не за  цільовим призначенням – відбувається у випадках, коли відповідний нижчестоящий бюджет використовує надану вищестоящим бюджетом субвенцію не за її конкретним цільовим призначенням24. Бюджетний кодекс України передбачає не всі із вищезазначених санкцій, а лише деякі. До числа каральних (штрафних) санкцій, передбачених БК України можна віднести лише нарахування штрафу та пені. При цьому штраф та пеню як каральні санкції у фінансовому праві слід відрізняти від штрафу у праві адміністративному праві та пені у цивільному за вже зазначеними нами критеріями25.

2) Податково-правова відповідальність.

 Визначення цього  виду фінансово-правової відповідальності  можна дати виходячи із доктринального  визначення юридичної відповідальності  та застосовуючи специфічні ознаки. Податково-правова відповідальность – це застосування уповноваженими податковими органами до порушника податкового законодавства мір юридичної відповідальності, що полягають у застосуванні до правопорушника додаткових обтяжень майнового характеру. Характерною особливістю цього виду відповідальності також є те, що такі негативні наслідки майнового характеру не звільняють правопорушника від виконання основного обов’язку, наприклад сплати податку якщо він ухилявся від сплати.

 Фінансова відповідальність  за порушення податкового законодавства виступає в формі:

 — стягнення всієї  суми укритого або заниженого  платежу в бюджет в формі  податку;

 — штрафу (що накладається  податковими органами);

 — пені, що стягується  із платника за затримку внесення  податку. Це є вичерпний перелік  мір податково-правової відповідальності, що виступають у формі податково-правових санкцій26. Механізм сплати сум, нарахованих податковим органом за порушення податкового законодавства, регулюється конкретними нормативними актами, що характеризують окремі види податків або відповідальність платників. Детальніше цей механізм конкретизується Декретом Кабінету Міністрів України «Про стягнення не внесених в строк податків і неподаткових платежів» від 21 січня 1993 року. [8,14]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 Таким чином ми  з’ясували всі специфічні відмінності фінансово-правової відповідальності від інших видів юридичної відповідальності. Ці особливості досить ґрунтовно досліджені у наукових працях багатьох вчених. Через те, що інститут фінансово-правової відповідальності перебуває ще на стадії свого формування необхідно визначити яким чином застосувати наукові дослідження на практиці. Для цього необхідно дослідити перспективи розвитку даного інституту та на основі всіх наукових досліджень намітити шляхи вдосконалення чинного законодавства, що регламентує питання фінансово-правової відповідальності.

 Багато спірних  питань діючого законодавства  про фінансову відповідальність  є результатом відсутності єдиного  теоретичного та практичного  підходу до розуміння фінансово-правової  відповідальності, фінансово-правової санкції та фінансового правопорушення. У зв’язку із цим спостерігається гостра необхідність удосконалення чинного законодавства. Першочерговим завданням є закріплення у законодавстві легального визначення поняття фінансово-правової відповідальності, а також чітке визначення її підстав та форм27. Крім того сучасне фінансове законодавство не може далі розвиватися без власних ефективних засобів захисту. В ньому повинні переважати заходи прямої дії, оскільки не забезпечені реальними засобами захисту вимоги закону дозволяють безкарно здійснювати правопорушення. Досить значна кількість декларативних, відсильних, бланкетних та «порожніх» норм дає можливість різного тлумачення при застосуванні мір відповідальності, і навіть ухилятися від неї. Дуже важливим залишається питання співвідношення та чіткого розмежування фінансової та адміністративної відповідальності за здійснення правопорушень у сфері мобілізації, розподілу та використання державних і муніципальних фондів грошових коштів. У законодавстві слід більш чітко розмежувати склади фінансових та адміністративних правопорушень, а також відповідних їм мір відповідальності. Це необхідно здійснювати за такими критеріями як суб’єктний склад та порядок застосування мір відповідальності. Також не розробленими у фінансовому законодавстві залишаються питання про вплив на міру відповідальності форми вини. Як правило форма вини не впливає на розмір санкції. Особливістю мір відповідальності, що застосовуються в сучасний період за фінансові правопорушення є те, що вони у більшості випадків становлять абсолютно визначені санкції. У зв’язку із цим деякими дослідниками пропонується замість абсолютно визначених санкцій встановити відносно визначені, тобто «від» і «до» з метою більш чіткого та коректного їх застосування. Це також буде сприяти втіленню основоположного принципу юридичної відповідальності – принципу індивідуалізації покарання. Крім цього деякі автори також вважають за необхідне закріплення у якості самостійної міри фінансово-правової відповідальності такої санкції як фінансове попередження. Це б дозволило за незначні фінансові правопорушення, вчинені за пом’якшуючих обставин, застосувати менш сувору міру відповідальності.