Фінансове планування та прогнозування діяльності підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Фінансове планування це найширше поняття в теорії фінансів, а стратегія та стратегічне планування найчастіше використовуються в менеджменті.

У вітчизняних господарюючих  суб`єктів склалося хибне поняття, що в ринковій економіці планування відіграє другорядну роль. Насправді це не так, адже на сьогоднішній день планування має не директивний характер, як за радянських часів, а індикативне тобто рекомендаційний характер.

Фінансове планування на рівні підприємства – це процес планування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних співвідношень у розподілі доходів підприємств.

Без фінансового планування не може бути досягнутий той рівень управління виробничо-господарською  діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу. Жоден з інших видів планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони й ділянки його функціонування.

Фінансове планування пов`язане  з плануванням виробничої діяльності підприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються  на планах з обсягу виробництва, асортименту  товарів і послуг, собівартості продукції, вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання цих планів. У цьому-основне призначення фінансового планування.

 

 

 

 

 

1. Сутність  і класифікація прогнозів

Наукове пізнання і законів  розвитку суспільства був із прогнозами. Прогноз у перекладі грецького означає «вперед, впізнавання».

Прогноз – це науково  обгрунтоване судження про можливі  станах об'єкта у майбутньому, альтернативних шляхах і термінах їх здійснення.

Аби їх дати загальну характеристику прогнозу, розглянемо його основні особливості.

1. Прогноз є наслідком дійсності як створення єдиного цілого, а майбутнє,отраженное у передбаченні, - це результат складного комплексу про причини і умов. У прогнозі відбиваються реальні умови та страшної суперечності, що зумовлюють зміна прогнозованого явища. Прогноз – це підсумок висновків, емпіричних даних, і обгрунтованих припущень; представляє аргументований висновок про напрямах розвитку на майбутньому.
2. Можливість виникнення майбутнього як слідства реальних подій має елемент випадковості. Випадковість сприймається як внутрішня закономірність явищ. Тому прогноз повинен мати оцінку ступеня ймовірності наступу події.
3. Прогноз, у якого потенціалом майбутнього, відчуває вплив різних ознак дійсності чи моделює ці ознаки. За відсутності вивчених закономірностей розвитку для прогнозу використовується гіпотеза - про закономірності.
4. Для складання прогнозу необхідні наукових досліджень кількісного і більш якісного характеру, виключаючи кількісну оцінку у майбутнє.
5. Прогноз є орієнтиром для планування; зумовлює дослідницьку основу на підготовку плану.
6. Прогноз носить варіантний характері і є різноманітним.
7. Тимчасові і просторові горизонти прогнозу залежить від сутності аналізованого явища; він зручний як ітеративний, тобто. який повторювався і безперервний процес.
8. Під час розробки прогнозу не ставляться конкретні завдання й виключаються деталізація.
9. Точність прогнозу перевіряється часом.
10. Під час розробки прогнозу від фахівця потрібно дотримання об'єктивності і наукова сумлінність і допускається суб'єктивізм щодо оцінки минулого, сьогодення й майбутнього.

Дослідженням закономірностей  розробки прогнозів займається наукову  дисципліну прогностика. Процес розробки прогнозу називаєтьсяпрогнозуванням.

Приступаючи до вивчення економічних прогнозів, слід пам'ятати, що економіку слід розглядати, як вартісне слідство життєдіяльності суспільства, а пояснення тих чи інших показників і явищ, що з діяльністю суспільства, дають таких наук, як психологія, соціологія, політика, технологія й ін.

Тому економічні прогнози, наприклад прогноз попиту окремий товар, тісно пов'язані з іншими прогнозами, зокрема, демографічними,социально-медицинскими, споживчими, облік яких, безумовно, підвищує надійність економічного прогнозу.

Отже, економічне прогнозування  слід розглядати, як систему наукових досліджень про кількісного і більш якісного характеру, вкладених у з'ясування тенденцій розвитку економічних взаємин держави і пошук оптимальних рішень щодо досягнення цілей цього розвитку.

Економічне прогнозування  має більше із дикою природою плану, ніж із прогнозом взагалі. Економічний прогноз непросто інтерпретує закономірності і його зовнішні умови розвитку, а використовується на допомогу пошуку потрібних рішень. Він може розглядатися як початкова стадія планування, визначальна вибір шляхів досягнення цілей цього плану.

Відповідно, економічний  прогноз – це підсумок економічного прогнозування. Хоча і носитьвероятностний  характер, та все ж має певній ступенем достовірності.

Насправді економічний  прогноз – це документ, фіксуючий можливу ступінь досягнення тих чи інших цілей суб'єкта господарювання залежно від способу майбутніх дій.

На додачу до раніше зазначеним загальним характеристикам прогнозу, відзначимо, що економічне прогноз  дозволяє;

u оцінити стан і зробити пошук можливих варіантів управлінські рішення;

u визначити обриси області й змогу зміни майбутніх подій;

u виявити проблеми, слабко виражені у цьому, але можливі у майбутньому;

u здійснити пошук варіантів активного на об'єктивні чинники майбутнього;

u моделювати варіанти подій з урахуванням провідних чинників.

Призначення економічного прогнозу виявляється у його функціях. До основним функцій економічного прогнозу відносять:

u аналіз соціально-економічних і науково-технічних процесів і тенденцій, об'єктивних причинно-наслідкових зв'язків цих явищ за умов, зокрема оцінку її і виявленняпроблемм господарського розвитку;

u оцінку цих тенденцій у майбутньому; передбачення нових економічних умов й питання, потребують дозволу;

u виявлення альтернативи розвитку на перспективі; накопичення економічної інформації та розрахунків для обгрунтування вибору й терміни прийняття оптимального управлінського рішення, зокрема у плані.

Економічний прогноз  є засіб досягнення поставленої  мети господарювання у межах економічних  відносин. Він є самоціллю, а служить завданням досягнення ефективного господарювання, яку здійснювався за законами ринкової економіки.

Економічні закони вивчаються теорією, названої «>економикс». Тож  за відношення до економічної теорії економічне прогнозування носить допоміжний характер.

У прогнозуванні виділяють  поняття «об'єкт» і «прогнозний  фон». До об'єкту прогнозування ставляться процеси, явища і, куди спрямована пізнавальна  і практична діяльність людини.

Склалася певна класифікація економічних прогнозів, тобто. система їх розподілу на класи відповідно до певним ознаками (критеріям). Типова класифікація економічних прогнозів передбачає їх розподіл з урахуванням наступних критеріїв:

1. Відповідно допроблемно-целевим критерієм розрізняють прогнози: пошуковий і нормативний. Цей критерій дає на запитання: «Навіщо розробляється прогноз?»

Пошуковий прогноз (чи: дослідницький, трендовий, генетичний) – це прогноз  визначення можливих станів явища у  майбутньому. Він відповідає питанням: що найімовірніше відбудеться за умови збереження діючих тенденцій. Прикладами такого прогнозу є прогнози врожайності сільськогосподарських культур числа шлюбів чи розлучень у суспільстві.

Основний метод прогнозування  є екстраполяція. Нормативний прогноз (чи:програмний,целевой)виполняется  з метою визначення колій та термінів досягнення можливих станів об'єкта прогнозування у майбутньому, прийнятих у ролі мети. Наприклад, складається прогноз динаміки споживання м'ясопродуктів населенням регіону за наявності фізіологічних нормах споживання. Основний метод прогнозування є інтерполяція.

2. За критерієм природи об'єкта виділяють прогнози соціальні ( зокрема демографічні); ресурсні (природні, матеріальні, трудові, фінансові); науково-технічні (перспективи розвитку науку й техніки і сфери впливу цих досягнень на економіку); громадських і приватних потреб ( попит, споживання окремих товарів, потреби у об'єктах освіти, охорони здоров'я, правопорядку, культури та ін.)
3. За критерієм часу виділяють прогнози: оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові,дальнесрочние.

Оперативний прогноз  складається на період до 1 місяці; короткостроковий – від 2 місяців до 1 року; середньостроковий  – від 1 року по 5 років; довгостроковий – від 5 до 15 років;дальнесрочний  – на період понад 15 років.

4. За критерієм складності розрізняють прогнози:сверхпростой, простий, складний, надскладний. Ці прогнози різняться наявністю взаємозалежних змінних у тому описі: всверхпростом прогнозі відсутні суттєві взаємозв'язку, всверхсложном прогнозі – взаємозв'язку тісні (з коефіцієнтом кореляції близькими до 1).
5. За рівнемдетерминированности об'єкта прогнози може бути: детермінованими, тобто. без великих втрат інформацією описі умов,стахостическими, у яких потрібно облік випадкових величин, змішаними, куди входять характеристики двох вищевказаних прогнозів.
6. За критерієм характеру розвитку об'єкта у часі різняться прогнози: дискретні, котрим характерний трен зіскачкообразними змінами у фіксовані періоди часу,апериодические, котрим характерна періодична функція часу.
7. За критерієм кількісної оцінки різняться прогнози:интервальние, точкові.Интервальний прогноз представлений результатом як довірчого інтервалу. Точковий прогноз представлений результатом як єдиного значення характеристики об'єкта у майбутньому.
8. За критерієм масштабності об'єкта розрізняють прогнози:сублокальние, локальні,суперлокальние (>субглобальние), глобальні.

Зрозуміло, що з окремої  фірми чи об'єднання підприємств  мова, зазвичай, може бути перші трьох  видах, а регіону чи країни ( країн) більш характерні останніх виду прогнозу.

 

 

 

 

2. Методологічні  основи прогнозування

Для вивчення будь-який науки  треба зазначити її методологію. Методологія наукового економічного передбачення включає сукупність принципів, методів і показників, застосовуваних процесі прогнозування і планування.

Принцип прогнозування характеризує основне початкове положення чи ідею теорії. До основних принципів прогнозування ставляться: системність, узгодженість, варіантність, безперервність,верифицируемость, тобто. визначення достовірності, і ефективність.

Системність в прогнозуванні означає вимога взаємозв'язку ісоподчиненности об'єкта, фону і елементів прогнозування. Узгодженість в прогнозуванні означає необхідність узгодження пошукових і нормативних прогнозів різної природи (ознак) і різного терміну попередження часу.

Принцип безперервності змушує виробляти  коригування прогнозу у міру надходження  нову інформацію об'єкт прогнозування.Верифицируемость означає потреба у достовірності, точності й діють обгрунтованості  прогнозу. Ефективність (чи рентабельність) прогнозування визначає необхідність перевищення економічного ефекту від використання прогнозу над витратами з його розробці.

Основні вихідні становища теорії прогнозування не вичерпуються зазначеними  принципами. Певні вимоги висуваються  до розробки окремих елементів прогнозу. Так, одне із елементів прогнозування – аналіз – має проводитися з урахуванням таких принципів, як природна специфічність, оптимізація описи об'єкта прогнозування,аналогичность та інших.

У прогнозуванні велике значення має  тут обраний метод, і навіть прийом. Прийом прогнозування – це одна чи кілька математичних чи логічних операцій, вкладених у отримання конкретного результату при прогнозуванні. Для прикладу таких прийомів може бути згладжування чи вирівнювання динамічного низки, розрахуноксредневзвешанного значення величин.

Метод прогнозування – це спосіб дослідження об'єкта прогнозування, направлений замінити розробку прогнозу. Сукупність спеціальних правил, прийомів і методів становить методику прогнозування.

 

 

3. Організація  прогнозування

Організація прогнозування входять такі елементи:

1. організацію системи (проекту);
2. лад і послідовність роботи;
3. систему залученої інформації;
4. виконавців;

Залежно від масштабу і цілей прогнозування різняться  такі організації системи (проекту):

u мирохозяйственная система;

u державна система;

u галузева система;

u регіональну систему;

u внутріфірмова система;

u межфирменний проект;

uпрогнозування окремої сфери діяльності, явища, процесу розвитку, параметра чи показника.

Діяльність системи  пов'язані з періодичної розробкою прогнозів та його коректуваннями. Безумовно прогнозування масштабної системи відрізняється від прогнозування лише на рівні фірми, а прогнозування системи – від прогнозування проекту, коли визначається не система взаємозалежних показників, а лише одне показник чи кілька.

Організація системи  входять такі складові, які мають  оптимально забезпечити вирішення  завдань прогнозування:

u колектив фахівців окремого установи, фірми, лабораторії, відділу, служби;

u технічні і математичні кошти;

u методи, алгоритми і евристичні програми;

u організаційні заходи.

Колектив фахівців, тобто. виконавців роботи, може охоплювати фахівців у економічній галузі, фінансів, маркетингу, менеджменту, соціології, технологій і інших галузей знань. Їх зусиллями виконується робота у відповідність до діючої методологією прогнозування.

Прогностичне дослідження  великого масштабу звичайно починаються  із розробки завдання на цей прогноз, тобто. документа, визначального об'єкт  прогнозування, цієї мети, завдання й  порядок розробки.

Отже, в завданні на аналогічний прогноз міститься основу розробки прогнозу. Завдання складається з участю замовника і виконавця. Що стосується значної кількості виконавців може складатися координаційний план, затверджуваний замовником. У ньому міститься перелік що беруть участь організацій (служб), порядок їх взаємодії, завдання кожногосоисполнителя й терміни їхньої виконання, порядок передачі результатів, вартість робіт і порядок фінансування.

Порядок і послідовність  роботи, як елемент організації прогнозування  визначається залежність від застосовуваного методу прогнозування. Зазвичай цю роботу виконується на кілька етапів.

1-ї етап – прогнозна  ретроспекція, тобто. встановлення  об'єкта прогнозування і прогнозного  фону. Робота першому етапі виконується  у такому послідовності:

u формування описи об'єкта у минулому, що включаєпредпрогнозний аналіз об'єкта, оцінку його параметрів, їхньої значимості і взаємних зв'язків;

u означення й оцінка джерел інформації, порядку й роботи із нею, збирання та розміщення ретроспективної інформації;

u постановка завдань дослідження.

Виконуючи завдання прогнозної ретроспекції, прогнозисти досліджують  історію розвитку об'єкту і прогнозного  фону для одержання їх систематизованого  описи.

2-ї етап – прогнозний  діагноз, під час якого досліджується систематизоване опис об'єкта прогнозування і прогнозного фону для виявлення тенденцій їх розвитку та вибору моделей і методів прогнозування. Робота виконується у такому послідовності:

u розробка моделі об'єкта прогнозу, зокрема формалізоване опис об'єкта, перевірка ступеня адекватності моделі об'єкту;

u вибір методів прогнозування (основного та допоміжних), розробка алгоритму і тимчасових робочих програм.

3-й етап –проспекция,  тобто. процес великої розробки  прогнозу, зокрема: 1) розрахунок прогнозованих параметрів на поставлене період попередження; 2) синтез окремих складових прогнозу.

4-й етап оцінка прогнозу, зокрема його верифікація, тобто.  визначення рівень достовірності,  точності й діють обгрунтованості.

У результатіпроспекции з оцінкою виходячи з попередніх етапів вирішуються завдання прогнозу та її оцінка.

Зазначена етапність  є з приблизною і від основного  методу прогнозування. Так було в  разі застосування експертного методу склад етапів не може змінюватися.

Кожен етап прогнозування  відрізняється своїми завданнями, методами і результатами. Розподіл на етапи пов'язаний із специфікою описи об'єкта, збиранням даних прогнозного фону, побудовою пошукової і нормативної моделі, верифікацією прогнозу. Особливе його місце займаєпредпрогнозная орієнтація, яка служить завданням визначення мети, програмування планування, проектування, тобто. управління отриманими прогнозними даними.

Результати прогнозу оформляються як довідки, доповіді чи матеріалу і надається замовнику.

При прогнозуванні можна  використовувати наступна інформація:

u фактографічна, тобто яка містить фактичні дані;

u експертна, тобто. яка містить в експертних оцінках задля досягнення завдань прогнозу;

u науково-технічна;

u по перемінної об'єкта прогнозування, тобто. у значеннях перемінної.

Інформація прогнозного фону повинна враховувати що відбуваються зрушення у довкіллі, зокрема: соціально-економічні, технічні, технологічні, політичні, і навіть чинники, мають вплив в розвитку об'єкта.

 

 

 

4. Основні функції та принципи прогнозування

Принцип системності прогнозування припускає дослідження кількісних і якісних закономірностей в економічних системах, побудову такого логічного ланцюжка дослідження, відповідно до якого процес розробки й обґрунтування будь-якого рішення відштовхується від визначення загальної мети системи і підпорядкування цієї мети діяльності всіх підсистем, що входять до неї. Водночас ця система розглядається як частина більшої системи, що також складається з певної кількості підсистем.

Принцип наукової обґрунтованості  означає, що в прогнозах усіх рівнів усебічне врахування вимог об'єктивних економічних законів має базуватися на застосуванні наукового ін-

струментарію та глибокому вивченні досягнень вітчизняної і закордонної практики формування прогнозів. Прогнозування має будуватися на широкому використанні методик і моделей як умови наукового формування прогнозів окремих блоків комплексної системи, їхньої обґрунтованості, дієвості й своєчасності.

Принцип безперервності потребує коригування прогнозу в  міру надходження нових даних  про об'єкт прогнозування. Коригування  прогнозів повинно мати дискретний характер, причому оптимальні терміни  відновлення прогнозів можуть бути виявлені тільки за результатами практичного використання.

Принцип адекватності прогнозу об'єктивним закономірностям характеризує не тільки процес виявлення, а й оцінку стійких тенденцій та взаємозв'язків  у розвитку виробництва і створенні  теоретичного аналога реальних економічних процесів з повною і точною імітацією. Реалізація цього принципу припускає урахування імовірнісного, стохастичного характеру реальних процесів. Це означає необхідність оцінки сформованих, які можуть мати місце, відхилень та визначення можливої сфери їхньої розбіжності.

Принцип альтернативності прогнозування пов'язаний із можливістю розвитку народногосподарського комплексу  та його окремих ланок за різними  траєкторіями, при різних взаємозв'язках  і структурних співвідношеннях. При переході від імітації сформованих процесів і тенденцій до передбачення їхнього майбутнього розвитку виникає необхідність побудови альтернатив, тобто визначення одного з двох чи кількох можливих, а найчастіше і протилежних, взаємовиключних шляхів розвитку.

Принцип цілеспрямованості визначає активний характер прогнозування, оскільки зміст прогнозу не зводиться лише до передбачення, а включає і мету, що має бути досягнута в економіці шляхом активних дій органів державної влади та управління.

Основні функції прогнозування наведені на рис. 1. Розглянемо деякі з названих функцій докладніше. Науковий аналіз здійснюється за трьома стадіями, або етапами: ретроспекція, діагноз, проспекція.

Рис. 1. Функції прогнозування

Під ретроспекцією слід розуміти етап прогнозування, на якому  досліджується історія розвитку об'єкта прогнозування для одержання  його систематизованого опису. На стадії ретроспекції відбуваються збір, збереження й обробка інформації, джерел, необхідних для прогнозування, оптимізація складу джерел, методів вимірювання і надання ретроспективної інформації, уточнення й остаточне формування структури та складу характеристик об'єкта прогнозування.

Діагноз - це етап прогнозування, на якому досліджується систематизований опис об'єкта прогнозування з метою виявлення тенденцій його розвитку і вибору моделей і методів прогнозування. На стадії діагнозу здійснюється аналіз об'єкта прогнозування, що лежить в основі прогнозної моделі, який закінчується розробкою моделі прогнозування і вибором адекватного методу прогнозування.

Проспекція - це етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розраховуються прогнози розвитку об'єкта прогнозування  в майбутньому, здійснюється оцінка вірогідності, точності або обґрунтованості прогнозу, а також реалізація мети прогнозу шляхом об'єднання конкретних прогнозів на основі принципів прогнозування. На стадії проспекції виявляється інформація про об'єкт прогнозування, якої не було, уточнюється раніше отримана, вносяться корективи в модель прогнозованого об'єкта відповідно до нової інформації.

Дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних  явищ здійснюється у процесі розробки механізму використання економічних  законів, що є відображенням істотних причин-но-наслідкових зв'язків явищ, які виражають їхню повторюваність у конкретних умовах. Разом з тим при прогнозуванні необхідно враховувати і невизначеність, зумовлену ймовірнісною дією економічних законів, неповнотою їхнього знання, наявністю суб'єктивного фактора при прийнятті управлінських рішень, недосконалістю і недостатньою надійністю інформації.

Оцінка об'єкта прогнозування  базується на поєднанні аспектів детермінованості і невизначеності. Детермінізм - філософська концепція, що визнає об'єктивну закономірність і причинну зумовленість усіх явищ природи та суспільства. При абсолютному детермінізмі зникає можливість альтернативного вибору рішень. При абсолютній невизначеності конкретне уявлення майбутнього не можливе. Тому в разі відсутності одного з аспектів прогнозування втрачає сенс.

Виявлення об'єктивних альтернатив  досліджуваного процесу і тенденцій  його розвитку на перспективу припускає  необхідність вибору між взаємовиключними можливостями.

Реалізація функцій  прогнозування дає змогу визначити загальні і специфічні підходи, що становлять його наукову основу.

У прогнозуванні використовують такі загальнонаукові підходи: історичний і комплексний.

Історичний підхід полягає  у дослідженні кожного явища  і процесу у взаємозв'язку з  його історичними формами. У процесі прогнозування варто виходити з того, що сучасний стан досліджуваного об'єкта є закономірним результатом його попереднього розвитку, а майбутнє - закономірним результатом його розвитку в минулому і сьогоденні.

Комплексний підхід припускає аналіз об'єкта дослідження у його зв'язку і залежності з іншими процесами та явищами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Єлейко Я.І., Кандибка  О.М., Лапішко М.Л. та ін. Основи  фі-нансового аналізу. - Львів: Львівський  бнківський інститут Націона-льного банку України, 2000, - С.7 - 128.

2. Матюшенко І.Ю. Основи фінансового менеджменту: Навч. по-сібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - С.30-40.

3. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. A.M. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2005. - С.91-121.

4. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник /За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. - Київ: "Центр навчальної літератури", 2004. -С.122-153.

5. Ченг Ф. Ли, Джозеф И. Финнерти Финансьі корпораций: тео-рия, методьі и практика. Пер. с англ. - М.:ИНФРА - М, 2000. -С. 74-101.

6. Фінансовий менеджмент: навч. - метод. посібник для самост. вивч. дисц./ A.M. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, Н.Ю. Калач та ін. - К.: КНЕУ. 2001. - 294 с.

7. Фінансовий менеджмент: навч. посібник ( Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецька CO., Нестеренко Н.В., Салига К.С. -К.: Центр навча-льної літератури. 2006. - 271 с.

8. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансьі предприятий. - М.: ИНФРА - М. 1998. - 343 с.

9. Павлова Л.Н. Финансовьій менеджмент: Управление денеж-ньім оборотом предприятия:Учебник для ВУЗов.-М.: Банки и бир-жи. ЮНИТИ. 1995. - 400с.