Фінансове планування. 4

     План 

     Вступ

     1. Економічна сутність і завдання  фінансового планування.

     2. Фінансові плани підприємств  матеріального виробництва.

     3. Особливості фінансового планування  в бюджетних організаціях.

       Висновок

     Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     Господарська  діяльність підприємств відбувається завдяки організованому, якісному, своєчасному та ефективному управлінню, що являє собою сукупність взаємопов'язаних послідовно здійснюваних функцій.

     У сучасних умовах господарювання аналіз фінансового стану – необхідна  складова процесу управління підприємством. Головним напрямком його практичної реалізації є виявлення можливостей  підвищення ефективності функціонування підприємства, визначення перспектив його розвитку.

     Метою статті є дослідження сутності, завдань  і необхідності системного аналізу  фінансового стану підприємств, а також дослідження всіх існуючих методів, принципів і методик  аналізу фінансового стану підприємства та надання пропозицій щодо їх вдосконалення. Метою також є дослідження  проблем, що негативно впливають  на фінансову стійкість підприємства на сучасному етапі та розгляд  факторів, що перешкоджають аналізу  фінансового стану підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Економічна сутність  і завдання фінансового  планування. 

     Фінансовий  стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії  всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських  факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

     Фінансовий  стан підприємства залежить від результатів  його виробничої, комерційної та фінансово-господарської  діяльності. Тому на нього впливають  усі ці види діяльності підприємства. В першу чергу на фінансовому  стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

     Як  правило, що вищі показники обсягу виробництва  і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно  впливає на його фінансовий стан.

     Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією  призводять до зменшення надходження  коштів на рахунки підприємства, в  результаті чого погіршується його платоспроможність.

     Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

     Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження  й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової  і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних  і залучених коштів, фінансової стійкості  з метою ефективного функціонування підприємства.

     Саме  цим зумовлюється необхідність і  практична значущість систематичної  оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

     Отже, фінансовий стан – це одна з найважливіших  характеристик діяльності кожного  підприємства.

     Метою оцінки фінансового стану підприємства в системі антикризового управління є розробка і реалізація заходів, направлених на швидке відновлення  платоспроможності, відновлення достатнього  рівня фінансової стійкості підприємства, встановлення можливості підприємства продовжувати свою господарську діяльність, подальшого розвитку, забезпечення прибутковості  і зростання виробничого потенціалу і ухвалення відповідних рішень. 

     Фінансовий  стан підприємства визначається такими елементами:

     1. прибутковість роботи підприємства;

     2. оптимальність розподілу прибутку, що залишився у розпорядженні  підприємства після сплати податків  і обов’язкових платежів;

     3. наявність власних фінансових  ресурсів не лише мінімально-необхідного  рівня для організації виробничого  процесу і процесу реалізації  продукції;

     4. раціональне розміщення основних  і оборотних фондів;

     5. платоспроможність та ліквідність. 

     Фінансовий  стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням  різних методів, прийомів та методик  аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці –  за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого  використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

     Неефективність  використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у  постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану  прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

     Основними завданнями аналізу фінансового  стану є:

     - дослідження рентабельності та  фінансової стійкості підприємства;

     - дослідження ефективності використання  майна (капіталу) підприємства, забезпечення  підприємства власними оборотними  коштами;

     - об'єктивна оцінка динаміки та  стану ліквідності, платоспроможності  та фінансової стійкості підприємства;

     - оцінка становища суб'єкта господарювання  на фінансовому ринку та кількісна  оцінка його конкурентоспроможності;

     - аналіз ділової активності підприємства  та його становища на ринку  цінних паперів;

     - визначення ефективності використання  фінансових ресурсів. 

     Аналіз  фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового  оздоровлення підприємств.

     Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а  також для необхідного диференціювання  відсоткових ставок.

     У результаті фінансового аналізу  ми одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну  картину фінансового стану підприємства.

     При цьому в ході аналізу ми може ставити  перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану  або оцінку фінансової перспективи  підприємства.

     Аналіз  фінансового стану – це частина  загального аналізу господарської  діяльності підприємства, який складається  з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового  та управлінського аналізу.

     Розподіл  аналізу на фінансовий та управлінський  зумовлений розподілом системи бухгалтерського  обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу 

     Особливостями зовнішнього фінансового аналізу  є:

     - орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

     - множинність об'єктів-користувачів;

     - різноманітність цілей і інтересів  суб'єктів аналізу;

     - максимальна відкритість результатів  аналізу для користувачів. 

     Основним  змістом зовнішнього фінансового  аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

     - аналіз абсолютних показників  прибутку;

     - аналіз показників рентабельності;

     - аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

     - аналіз ефективності використання  залученого капіталу;

     - економічна діагностика фінансового  стану підприємства. 

     На  відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш  формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього  і внутрішнього аналізу пов'язана  з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу. 

     Основним  змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

     - аналіз майна (капіталу) підприємства;

     - аналіз фінансової стійкості  та стабільності підприємства;

     - оцінка ділової активності підприємства;

     - аналіз динаміки прибутку та  рентабельності підприємства і  факторів, що на них впливають;

     - аналіз кредитоспроможності підприємства; 

     - оцінка використання майна та  вкладеного капіталу;

     - аналіз власних фінансових ресурсів;

     - аналіз ліквідності та платоспроможності  підприємства;

     - аналіз самоокупності підприємства. 

     Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і грунтується на широкій інформаційній  базі, включаючи й оперативні дані.

     В традиційній практиці аналізу фінансового  стану існують певні прийоми  й методи його здійснення. 

     Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

     1. горизонтальний (часовий) аналіз  – порівняння кожної позиції  звітності з попереднім періодом;

     2. вертикальний (структурний) аналіз  – визначення структури фінансових  показників з оцінкою впливу  різних факторів на кінцевий  результат;

     3. трендовий аналіз – порівняння  кожної позиції звітності з  рядом попередніх періодів та  визначення тренду, тобто основної  тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних  особливостей окремих періодів (за  допомогою тренду здійснюється  екстраполяція найважливіших фінансових  показників на перспективний  період, тобто перспективний прогнозний  аналіз фінансового стану);

     4. аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між  окремими позиціями звіту або  позиціями різних форм звітності,  визначення взаємозв'язків показників;

     5. порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський  аналіз зведених показників звітності  за окремими показниками самого  підприємства та його дочірніх  підприємств (філій), а також міжгосподарський  аналіз показників даної фірми  порівняно з показниками конкурентів  або із середньогалузевими та  середніми показниками. 

     6. факторний аналіз – визначення  впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку)  прийомів дослідження. При цьому  факторний аналіз може бути  як прямим (власне аналіз), коли  результативний показник розділяють  на окремі складові, так і зворотним  (синтез), коли його окремі елементи  з'єднують у загальний результативний  показник. 

     Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану  підприємства – об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних  можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів – можуть застосовуватися  різні методи аналізу.

     Методи  фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів  дослідження фінансового стану  підприємства.

     В економічній теорії та практиці існують  різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового  аналізу зокрема.

     Перший  рівень класифікації виокремлює неформалізовані  та формалізовані методи аналізу.

     Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному  рівні, а не на жорстких аналітичних  взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

     - експертних оцінок і сценаріїв,

     - психологічні,

     - морфологічні,

     - порівняльні,

     - побудови системи показників,

     - побудови системи аналітичних  таблиць. 

     Ці  методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають  інтуїція, досвід та знання аналітика.

     До  формалізованих методів фінансового  аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані  аналітичні залежності, тобто методи:

     - ланцюгових підстановок,

     - арифметичних різниць,

     - балансовий,

     - виокремлення ізольованого впливу  факторів,

     - відсоткових чисел,

     - диференційний,

     - логарифмічний,

     - інтегральний,

     - простих і складних відсотків,

     - дисконтування. 

     У процесі фінансового аналізу  широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки  рядів динаміки), а також математико-статистичні  методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод  головних компонентів).

     Використання  видів, прийомів та методів аналізу  для конкретних цілей вивчення фінансового  стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

     Фінансовий  аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати  та ідентифікувати взаємозв'язки між  основними показниками. Існують  три основні типи моделей, які  застосовуються в процесі аналізу  фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні. 

     Дескриптивні  моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у  різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система  аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

     Предикативні  моделі – це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього  фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних  фінансових звітів, моделі динамічного  аналізу (жорстко детерміновані  факторні та регресивні моделі).

     Нормативні  моделі – це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів  діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів  виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних  від цих нормативів.

     Фінансовий  аналіз значною мірою базується  на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

     Таким чином, у ході аналізу фінансового  стану підприємства можуть використовуватися  найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному  випадку.

     У світовій практиці вже накопичений  достатній досвід інтегральної оцінки фінансового стану підприємств. Це такі відомі комплексні показники, як індекс Альтмана, модель Спрингейта, модель Ліса, метод Creditmen Ж. Депаляна. Але  всі ці моделі непридатні для вітчизняних  умов господарювання, тому що їх розроблено з використанням вибіркових сукупностей  підприємств інших країн, а тому враховані параметри істотно  відрізняються від наших. На сьогодні українськими вченими вже розроблені такі моделі, як дискримінантна інтегральної оцінки фінансового стану підприємства (О.Терещенко), яка базується на застосуванні методології дискримінантного аналізу на основі фінансових показників вибіркової сукупності вітчизняних підприємств і комплексна оцінка фінансового стану підприємства на основі використання матричних моделей (О.Хотомлянський, Т.Перната, Г.Северина). Цей метод оцінки дозволяє виявити тенденції у динаміці фінансового стану підприємства.

     Недосконалість  методів оцінки фінансового стану  підприємства це не єдина проблема сьогодення. На сьогоднішній день також  існують складності проведення аналізу  фінансового стану, що обумовлено:

     1. нестабільністю економіки;

     2. кризовим станом;

     3. політичною невизначеністю. 

     В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників розрахованих на певний час, можуть надалі загубити свою цінність для аналізу  у зв'язку з нестабільністю національної валюти.  

     Повну перешкоду аналізу фінансового  стану підприємства дають:

     1. різні форми власності, наприклад,  чимало показників, що характеризують  фінансовий стан акціонерних  підприємств не можуть бути  розраховані по причині відсутності  або слабкого розвитку у державі  ринку цінних паперів, де б  оберталися акції цих підприємств  і по яким можна б було  судити про положення емітентів.

     2. нестабільність законодавчої бази (фінансового податкового права), це також ускладнює проведення  аналізу фінансового стану підприємства. 

     Для подолання даної проблеми необхідно, враховуючи умови фінансової кризи, розробляти нові методи оцінки фінансового  стану, а також розробляти методи і способи покращення фінансового  стану, підвищення платоспроможності  і ліквідності.  

     На  сьогоднішній день однією найголовнішою  проблемою фінансової стійкості  є наявність фінансових ресурсів.

     Відомо, що ефективне виробництво та реалізація якісної продукції позитивно  впливають на фінансовий стан підприємства. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, ускладнення з  її реалізацією ведуть до зменшення  надходження коштів на рахунки підприємства, внаслідок чого погіршується його платоспроможність. Очевидним також є і зворотній  зв'язок, який полягає у тому, що відсутність  коштів може призвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними  ресурсами, а отже, і у виробничому  процесі. Однак у виробничій діяльності українських підприємств часто  трапляються випадки, коли і добре  працююче підприємство відчуває фінансові  ускладнення, пов'язані з недостатньо  раціональним розміщенням і використанням  наявних фінансових ресурсів.

     Один  з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність  у нього фінансових ресурсів, достатніх  для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси  можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умов ефективної роботи підприємства, яка може забезпечити  одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для  самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного  відтворення.

     З огляду на обмеженість внутрішніх фінансових ресурсів в умовах погіршення доступу  до зовнішніх кредитів підприємці мають  зробити нелегкий вибір: або зупинити виробництво і втратити ринки, тримаючи високі ціни в розрахунку на тимчасові  труднощі, або знизити ціни, тим  самим відновивши попит на свою продукцію  і зберігши споживача. Другий шлях –  це шлях тих виробників, які дбають про майбутнє, розширюючи виробництво  й заробляючи на «обороті», а перший – шлях спекулянтів, що отримують  у короткостроковому періоді  надприбутки і виходять з виробництва. 

     Основним  напрямом забезпечення досягнення точки  фінансової рівноваги підприємством  в кризових умовах є скорочення об'єму  споживання фінансових ресурсів. Перелік  заходів з покращення фінансового  становища є індивідуальним для  кожного з підприємств та залежить від сфери в якій ведеться бізнес, груп продукції, кон’юнктури ринку, регіональної інфраструктури, системи  управління підприємством, структури  витрат на виробництво і управління, техніко-технологічних особливостей та інших факторів.

     Тому  актуальним постає завдання удосконалення  форм і методів фінансового забезпечення функціонування підприємства, тобто  пошук нових ефективних шляхів фінансової діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Фінансові плани  підприємств матеріального  виробництва. 

       Планування виробничо-фінансової  діяльності на підприємствах  передбачає складання виробничого  і фінансового планів. Фінансовий  план є складовою бізнес-плану  підприємства і має вигляд  таблиці, в якій відображаються  розрахунок обсягу фінансових  результатів, а також обсяги  надходжень і напрямки використання  фінансових ресурсів підприємства  в запланованому році.

       Призначення фінансового плану  полягає у визначенні обсягу  фінансових результатів, а також  сукупної потреби підприємства  у певних розмірах фінансових  ресурсів, необхідних для фінансування  передбачених обсягів розширення  виробництва, виконання фінансово-кредитних  зобов'язань, розв'язання соціальних  завдань і матеріального стимулювання  працівників підприємства.

       Необхідність фінансового плану  полягає в тому, щоб дати можливість  керівництву підприємства дістати  уявлення про те, який обсяг  фінансових результатів підприємство  планує отримати у плановому  році, які фінансові ресурси, у  яких обсягах і звідки надходять,  на які цілі вони витрачаються, виявити резерви збільшення власних  фінансових ресурсів, здійснювати  режим економії та контроль  за цільовим використанням коштів.

     Фінансовий  план кожне підприємство складає  самостійно за встановленою формою. Фінансовий план державного підприємства складається  з двох частин:

      1. Формування чистого прибутку.

      2. Джерела формування і надходження  коштів та напрямки їх використання. 

       У першій частині фінансового  плану передбачається розрахунок  фінансових результатів від усіх  видів діяльності підприємства, а також чистого прибутку і  його розподіл.

       Друга частина фінансового плану  містить сім розділів:

      1. Джерела формування і надходження  коштів.

      2. Приріст активів підприємства.

      3. Повернення залучених коштів.

      4. Витрати, пов'язані з внесенням  обов'язкових платежів до бюджету  і державних цільових фондів.

      5. Покриття збитків минулих періодів.

      6. Елементи операційних витрат.

      7. Розрахунок податку на додану  вартість. 

       Розглянемо зміст розділів другої  частини фінансового плану. У  розділі "Джерела формування  і надходження коштів" відображаються:

       • чистий прибуток;