Фінансове забезпечення відтворення основних засобів

 

ЗМІСТ 

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1 ФІНАНСОВЕ  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 

1.1. Сутність основних  засобів та їх відтворення 

1.2. Сутність і склад  фінансового забезпечення відтворення  основних

засобів 

1.3. Фінансування ремонту  основних засобів 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА 

2.1. Фінансовий аналіз  підприємства 

2.2. Оцінка ступеня  забезпеченості підприємства основними  засобами 

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ  ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ. РЕМОНТ ТА

МОДЕРНІЗАЦІЯ 

3.1. Значення ремонту основних засобів в діяльності підприємства 

3.2. Шляхи поліпшення  ефективності виробництва на  базовому підприємстві 

ВИСНОВКИ  

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

ДОДАТКИ 
 
 
 

 

ВСТУП 

Економікою охоплюються  усі без винятку сторони життя  людини, пов'язані з

задоволенням її фізіологічних  і духовних потреб. Щоб підтримувати

необхідний життєвий рівень, мати сім’ю, виховувати дітей, людям

необхідні їжа, притулок. Ці предмети життєзабезпечення створюються  на

підприємствах промисловості, сільського господарства, будівництва та при

участі підприємств  транспорту і зв'язку.  

Безумовно, щоб відбувалося  нормальне функціонування підприємства,

необхідна наявність  визначених засобів і джерел.  Основні виробничі

фонди, що складаються  з будинків, споруд, машин, знарядь  й інших засобів

праці, що приймають  участь у процесі виробництва, є  самою головною

основою діяльності підприємства. І тому, раціональне й економічне

використання основних фондів є першочерговою задачею  підприємства. 

Матеріально-технічною  основою процесу виробництва на будь-якому

підприємстві є  основні виробничі засоби. У умовах ринкової економіки

початкове формування основних засобів, їх функціонування і  розширене

відтворення здійснюється при участі фінансів, за допомогою  яких

утворюються і використовуються грошові фонди цільового призначення, що

опосередковують придбання, експлуатацію і відновлення засобів  праці. 

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що підвищення

ефективності використання основних засобів підприємств є  одним з

основних питань у  період переходу до ринкових відносин. Від вирішення

цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства,

конкурентоспроможність  його продукції на ринку. 

Предметом дослідження  виступають основні засоби підприємства та питання

планування потреби  в них, а об’єктом дослідження є ТОВ „Фіалка”, яке

займається роздрібною торгівлею канцелярських товарів. 

Метою курсової роботи стало вивчення питань – ремонту  та модернізації

основних засобів, аналізу руху, стану та розвитку основних засобів,

оцінки ефективності основних засобів. 

Основними завданнями  при написанні роботи стали: 

підбір та аналіз літературних і наукових джерел з фінансового  аналізу,

их і наукових джерел з фінансового аналізу,

менеджменту та економіки  підприємств тощо; 

узагальнення отриманих  даних; 

оформлення результатів  дослідження у вигляді дійсної  курсової роботи. 

Основними методами дослідження  при розкритті теми курсової роботи стали: 

моделювання — для  опису сутності процесів, фактів, понять і необхідних

взаємозв'язків; 

графо-аналітичний  аналіз — аналіз і підтвердження в певних координатах

економічних постулатів і моделей; 

декомпозиція і  композиція — як прийоми оргпроектування  для побудови

структурних схем підпорядкованості  процесів і прийняття рішень. 

Для досягненя мети використовувалася наукова література у відповідності

до предмету курсової роботи. Зокрема, можна відзначити хоча б окремі з

використаних літературних джерел: Шеремета А.Д., Сайфулина Р.С.

„Методика финансового  анализа”, Яцківа Т.І. „Теорія економічного

аналізу”, Коробова М.Я. „Фінансово-економічний аналіз діяльності

підприємств”, Покропивного С.Ф. “Економіка підприємства”, Бойчика  І.М.,

Харіва П.С., Хопчана  М.І., Піча Ю.В. “Економіка підприємства”  та інші. 
 
 

РОЗДІЛ 1 

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 

1.1. Сутність основних засобів та їх відтворення 

         Підвищення ефективності використання  основних засобів

підприємств є одним  з основних питань у період переходу до ринкових

відносин. Від вирішення  цієї проблеми залежить фінансовий стан

підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. 

Основні засоби - це матеріальні  цінності, що використовуються у

виробничій діяльності підприємства понад один календарний  рік з початку

введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю  понад

500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають

основні виробничі  засоби й невиробничі основні  засоби. 

Не належать до основних засобів: 

1) предмети терміном  служби менше одного року незалежно  від їх вартості; 

2) предмети вартістю  до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання)

незалежно від терміну  служби. При цьому гранична вартість предметів, що

не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством  фінансів

України; 

3) спеціальні інструменти  і спеціальні пристосування підприємств

серійного і масового виробництва певних виробів або  для виготовлення

індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості; 

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні  речі незалежно

від їхньої вартості і терміну служби; 

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства,

незалежно від вартості й терміну служби.  

Виробничі основні  засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у

процесі виробництва  тривалий час, зберігаючи при цьому  натуральну форму.

Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт

поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні

виробничі засоби через  капітальні інвестиції. 

Невиробничі основні  засоби - це житлові будинки та інші об'єкти

соціально-культурного й побутового обслуговування, які не

використовуються  у господарській діяльності і  перебувають на балансі

дарській діяльності і перебувають на балансі

підприємства. 

На відміну від  виробничих основних засобів невиробничі  основні засоби не

беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на

вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок  прибутку, який

залишається в розпорядженні  підприємства. Незважаючи на те, що

невиробничі основні  засоби безпосередньо не впливають  на обсяг

виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту

працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно  позначається

на результатах  діяльності підприємства, на зростанні  продуктивності

праці. 

Основні виробничі  засоби з урахуванням специфіки їх виробничого

призначення поділяються  на такі групи: 

A. Будівлі і споруди. 

Б. Передавальні пристрої. 

B. Машини та устаткування, у тім числі: 

* робочі машини  та устаткування; 

* вимірювальні та  регулюючі прилади; 

* лабораторне устаткування; 

* обчислювальна техніка; 

* транспортні засоби. 

Г. Виробничий і господарський  інвентар. 

Д. Інші основні засоби. 

Співвідношення окремих  груп основних виробничих засобів становить  їх

структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім

підвищення питомої  ваги активної їх частини, сприяє зростанню

виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових

нагромаджень підприємства. 

 Для обчислення  амортизаційних відрахувань основні  засоби поділяють на

такі групи: 

Група 1 - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні

пристрої: 

Група 2 - автомобільний  транспорт та вузли (запасні частини) до нього;

меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади  та

інструменти, включаючи  електронно-обчислювальні машини, інші машини для

автоматичної обробки  інформації; інформаційні системи; телефони,

мікрофони та рації; різне  конторське обладнання, устаткування та

приладдя; 

Група 3 - інші основні  засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі

машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади. 

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів

укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої

ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які

обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості

підприємства.  

Ясна річ, що для  забезпечення нормального функціонування активних

елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди,

інвентар, тобто пасивна  частина основних засобів. 

Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях

промисловості, народного  господарства. Наприклад, у промисловості

України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів

найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд - у

паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв - в

електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин - на

підприємствах машинобудівного  комплексу (45%). 

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих

засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень

еханізації, рівень

спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови  розміщення

підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру  виробничих

засобів. Поліпшити  структуру основних виробничих засобів можна за

рахунок: оновлення  та модернізації устаткування, ефективнішого

використання виробничих приміщень установленням додаткового  устаткування

на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного  устаткування. 

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх

поновлення. Розрізняють  просте та розширене відтворення.  

Просте відтворення  основних засобів здійснюється в  тому самому обсязі,

коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або

заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно

відновлюється попередня  виробнича потужність. 

Розширене відтворення  передбачає кількісне та якісне збільшення діючих

основних засобів  або придбання нових основних засобів, які забезпечують

вищий рівень продуктивності устаткування. 

Процес відтворення  основних виробничих засобів має  низку характерних

ознак, зокрема: 

1) основні виробничі  засоби поступово переносять  свою вартість на

вироблену продукцію; 

2) у процесі відтворення  основних виробничих засобів одночасно

відбувається рух  їхньої споживної вартості та вартості; 

3) нарахуванням амортизаційних  відрахувань здійснюється нагромадження  в

грошовій формі  частково перенесеної вартості основних виробничих засобів

на готову продукцію; 

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом

тривалого часу, що створює  можливість маневрувати коштами

амортизаційного фонду. 

У процесі господарської  діяльності кругооборот основних виробничих

засобів проходить  три стадії. 

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних

виробничих засобів  та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій

стадії основні  виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й

нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми

амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу

виробництва. На першій стадії кругообрроту основних виробничих засобів

втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься

на вартість готової  продукції. 

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих

засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові  кошти через

нарахування амортизаційних відрахувань. 

На третій стадії в  процесі виробництва відбувається поновлення споживної

вартості частини  основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється

заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок

нарахованого зносу  основних засобів. 

Просте відтворення  основних виробничих засобів здійснюється у двох

формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;

2) капітальний ремонт  діючих основних засобів. 

За простого відтворення  у кожному наступному циклі відбувається

створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах  та з

однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів

аміни зношених основних засобів

є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного

наступного циклу  здійснюється кількісне і якісне зростання основних

виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є  використання

частини створеного додаткового продукту. 

Необхідність оновлення  основних виробничих засобів за ринкових відносин

визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція

спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних

виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для

наступного вкладання  коштів у придбання більш прогресивного

устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення

основних виробничих засобів. 

 

1.2. Сутність і склад  фінансового забезпечення відтворення основних

засобів 

       Капітальні вкладення - це витрати  на створення нових,

реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних засобів. За

допомогою капітальних  вкладень здійснюється як просте, так  і розширене

відтворення основних засобів. 

Для визначення розміру  капітальних вкладень на підприємстві складається

бюджет капітальних  витрат, тобто обрахунок запланованих витрат на

капітальні вкладення. Бюджет капітальних витрат включає  такі дані: 

* первісну вартість  усіх основних засобів на початок планового періоду; 

* наявність невикористаних  амортизаційних відрахувань на  початок

планового періоду; 

* суму амортизаційних  відрахувань, яку буде нараховано  протягом

планового періоду; 

* орієнтовний підрахунок  вартості устаткування, яке підлягає заміні або

продажу протягом планового  періоду; 

* орієнтовну суму  амортизаційних відрахувань на  придбані основні засоби

протягом планового  періоду; 

* вартість основних  засобів та суму амортизаційних  відрахувань, яка буде

в підприємства на кінець планового періоду. 

Вихідними передумовами розробки бюджету капітальних вкладень є: 

а) календарний план реалізації інвестиційного проекту; 

б) бюджетні заявки на виконання окремих видів робіт  і придбання

матеріалів, механізмів, устаткування, розроблених виконавцями окремих

функціональних блоків проекту; 

в) загальна стратегія  фінансування інвестиційного проекту; 

г) попередній графік потоку інвестиційних витрат, складений  на етапі

розробки бізнес-плану  проекту; 

д) фінансовий стан інвесторів проекту. 

Бюджет капітальних вкладень включає два розділи: І розділ - "Капітальні

витрати", II розділ "Надходження коштів". 

Під час розробки розділу "Капітальні витрати" передбачається здійснити

такі розрахунки: 

1) виділення із  загального обсягу інвестиційних  витрат тієї частини, яка

належить до поточного  періоду. Це здійснюється в тому разі, коли

тривалість реалізації інвестиційного проекту перевищує  один рік; 

2) уточнення обсягу  інвестиційних витрат поточного  року з урахуванням

корективів, які вносяться  підрядчиком у технологію робіт; 

3) уточнення обсягу  і структури капітальних витрат  у зв'язку зі зміною

індексу цін після  затвердження показників бізнес-плану  проекту; 

4) уточнення первісного  обсягу капітальних витрат з  урахуванням резерву 

урахуванням резерву

фінансових коштів, передбачених у контракті з підрядчиком  на покриття

непередбачених витрат. Обсяг цього резерву в процесі  розробки бюджету

капітальних вкладень має визначитися з урахуванням  тільки тих витрат,

які відображені в первісній оцінці інвестиційних ризиків. 

Процес розробки розділу "Надходження коштів" передбачає, як правило,

такі етапи: 

1) уточнення загального  обсягу надходження коштів з  метою збалансування

цього показника з  показником загального обсягу капітальних витрат, які

відображені в першому  розділі бюджету; 

2) уточнення структури  джерел надходження коштів у  разі зміни обсягу

капітальних витрат; 

3) забезпечення узгодження  обсягу надходження коштів за  окремими

періодами формування дохідної частини бюджету з обсягом капітальних

витрат, передбачених в окремі періоди згідно з календарним  планом

здійснення робіт. 

Бюджет капітальних  вкладень, як і календарний план, розробляється

спочатку на наступний  рік у розрізі кварталів, а  потім у рамках

наступного кварталу деталізується в розрізі місяців. 

На підставі бюджету  капітальних витрат приймають рішення  щодо здійснення

капітальних вкладень. 

За складання бюджету  капітальних витрат і здійснення капітальних

вкладень, треба враховувати  їхню структуру. Розрізняють технологічну та

відтворювальну структури  капітальних вкладень. 

Технологічна структура  капітальних вкладень відображає співвідношення

таких витрат: 

* будівельні роботи; 

* придбання устаткування, інструментів та інвентарю; 

* монтаж устаткування; 

* проектно-дослідні роботи; 

* інші витрати. 

Важливе значення для  підвищення ефективності виробництва  має поліпшення

технологічної структури  капітальних вкладень за рахунок  збільшення

питомої ваги витрат на придбання активної частини основних виробничих

засобів  

За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної  структури

джерел фінансування капітальних вкладень. Фінансування капітальних

вкладень здійснюється за рахунок власних і залучених  коштів  

Структура джерел фінансування капітальних вкладень підприємства залежить

від багатьох факторів, зокрема: від оподаткування доходів  підприємства;

темпів зростання  реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;

структури активів  підприємства; стану ринку капіталу; відсоткової

політики комерційних  банків; рівня управління фінансовими  ресурсами

підприємства; суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства

тощо. 

Найприйнятнішим для  підприємства є комплексний підхід до вибору джерел

фінансування капітальних  вкладень. Тоді основною передумовою  визначення

оптимальної структури  таких джерел може бути детальний  аналіз: 

по-перше, можливого  обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних

вкладень;  

по-друге, можливого  обсягу залучення додаткових коштів, пов'язаного із

подорожчанням капітальних  витрат. 

Не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними

і залученими джерелами  фінансування капітальних вкладень може призвести

до погіршання фінансового  стану підприємства. 

Фінансовий менеджер повинен визначити граничний  розмір капітальних

й менеджер повинен  визначити граничний розмір капітальних

витрат виходячи з  розміру та питомої ваги кожного  джерела фінансування,

які можна залучити для здійснення капітальних вкладень.