Фінансове планування

ЗМІСТ:

ВСТУП З

1. Зміст, завдання  та методи фінансового планування 4

2 .Зміст фінансового  плану та порядок його складання 8

3. Зміст і  значення оперативного фінансового  плану 11

ВИСНОВОК 15

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 16

з

ВСТУП

     Необхідною  умовою прибуткової діяльності будь-якого підприємства є правильна і раціональна організація його фінансів. Для того, щоб успішно функціонувати на ринку кожне підприємство зобов'язане формувати, розподіляти і використовувати фонди грошових коштів, обгрунтовано залучати зовнішні джерела фінансування.

     Фінанси впливають на кількісні і якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу на підприємстві, а також на кінцеві результати його діяльності. Кваліфіковане управління фінансами сприяє швидкій адаптації підприємств до роботи у конкурентному ринковому середовищі, трансформації їх діяльності відповідно до змін чинного законодавства.

      Ефективність  фінансової діяльності забезпечується формуванням оптимального фінансового механізму підприємства. Фінансовий механізм підприємства - це сукупність форм і методів формування та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення фінансування діяльності підприємства. Фінансовий механізм підприємства включає систему фінансових .методів (фінансове прогнозування, планування, фінансові показники і коефіцієнти, нормативи, ліміти, резерви, система розрахунків, кредитування, інвестування, оподаткування, страхування, стимулювання тощо) та фінансових важелів (дохід, прибуток, ціна, норма амортизації, Ставка податку, ставка дисконту, відсотки, нормативи фінансових санкцій тощо). Фінансовий механізм вітчизняних підприємств формується на основі правового (Закони України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, накази, розпорядження, листи міністерств і відомств, статутні документи підприємства), нормативного (інструкції, норми, -нормативи, методичні вказівки тощо) та інформаційного (звітні бухгалтерські і статистичні документи, дані вибіркових спостережень тощо) забезпечення.

      1. Зміст, завдання та методи фінансового  планування Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат централізовано, нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.

     Галузеві  Міністерства займалися перерозподілом доходів та прибутків підприємств. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі. За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросло значення перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.

     Фінансове планування є необхідним для фінансового  забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

     Сьогодні  фінансове планування вимагає використання нових принципів організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами.

     За  адміністративної економіки фінансове  планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок "зверху". Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами. Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

     Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції розвитку.

     Значення  фінансового планування полягає  в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

     Отже, основними завданнями фінансового  планування на підприємстві є:

     - забезпечення виробничої та інвестиційної  діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

     - установлення   раціональних   фінансових   відносин   із   суб'єктами 
господарювання, банками, страховими компаніями;

     - визначення    шляхів    ефективного    вкладення    капіталу,    оцінка 
раціонального його використання;

• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок 
  раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;
• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних 
  засобів.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні  питання:

     - які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні; 
які джерела їх надходження;

     - чи   достатньо   фінансових   ресурсів   для   виконання   накреслених 
завдань; яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні 
фонди, банкам та іншим кредиторам;

• як повинен здійснюватися розподіл та використання прибутку на 
  підприємстві;
• як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів 
  підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

     У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає  в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

     Суть  нормативного способу фінансового  планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки, зборів та внесків, норми амортизаційних

7

відрахувань, норми оборотних коштів. Норми  та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

     За  використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

     Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

     - максимум   прибутку   (доходу)   на   грошову   одиницю   вкладеного 
капіталу;

• економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
• економія поточних витрат;
• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

     Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів. Моделювання може здійснюватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Еко-номіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обгрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.

     2 .Зміст фінансового плану та  порядок його складання За ринкової економіки для  вирішення  виробничих та комерційних

завдань,   які    потребують    вкладання    коштів,    необхідною    є   розробка

внутрішньофірмового документа - бізнес-плану. Бізнес-план має:

     - давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, 
яке місце воно займатиме на ринку;

     - містити всі  виробничі характеристики майбутнього підприємства, 
детально описувати схему його функціонування;

- розкривати принципи та методи керівництва підприємством;

     - обов'язково   містити   програму   управління   фінансами,   без   якої 
неможливо розпочати справу та забезпечити ефективність її виконання;

     - показати    перспективи    розвитку    підприємства    інвесторам    та 
кредиторам.

     При    складанні    бізнес-плану    керуються    такими    стимулюючими мотивами:

1) подати інформацію про підприємство та про наміри власників;

2. викласти   стратегію   і   тактику   підприємства   та   показати,   як 
   взаємодіють різноманітні підрозділи підприємства, будучи одним цілим;
3. висвітлити  фінансові  цілі  та розробити  детальні  кошториси,  з 
   допомогою яких можна проконтролювати фактичні витрати та доходи;
4. переконати третю сторону надати необхідні кошти або сприяти

І»

підприємству  в іншій формі.

     Узагальнення  ще не дуже великого досвіду складання  бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їх застосування:

     - вибір   економічно   вигідних   напрямків   та   способів   досягнення 
позитивних    фінансових    результатів    підприємствами    за    нових    умов 
господарювання, неплатоспроможності суб'єктів;

     - підготовка підприємствами інвестиційних проектів для залучення 
інвестицій та банківських кредитів;

• складання проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів 
  підприємств;
• залучення іноземних інвесторів для розвитку підприємств;
• обгрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної 
  та комунальної власності.

     За  умов економічної кризи перехідного  періоду бізнес-план підприємства має передусім вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану. У цьому зв'язку розгляд саме фінансового аспекту бізнес-плану є найактуальнішим.

     Фінансовий  план - це найважливіший елемент  бізнес-плану, який складається як для обгрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові;

• прогноз обсягів реалізації;
• баланс грошових надходжень та витрат;
• таблицю доходів та витрат;
• прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;
• розрахунок точки беззбитковості.

     Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі, що її вони вважають для себе найбільш прийнятною.

     Враховуючи  зміни в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності, які відбуваються з введенням національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку, можуть бути запропоновані такі форми і зміст поточного фінансового плану.

     Поточне фінансове планування є складовою  частиною перспективного плану, є, власне, його конкретизацією. Воно полягає в розробці: плану руху грошових коштів, плану про прибутки (збитки), плану бухгалтерського балансу.

Складання фінансового  плану може відбуватися в три  етапи:

10

- Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

     - Розгляд та  вивчення   виробничих,   маркетингових  показників,  на 
підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

-Розробка  проекту фінансового плану.

     Мета  складання фінансового плану  полягає у взаємоузгодженні Доходів та витрат. Поточний фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах, оскільки протягом року потреба в грошових коштах значно змінюється і може статися брак або надлишок фінансових ресурсів.

     Розбивка  річного фінансового плану на більш короткі проміжки часу дає змогу відстежувати виникнення вхідних і вихідних грошових потоків, визначити потребу в залученні коштів.

     Розробка  фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної його частин.

     Підприємства, які не складають бізнес-плану, виручку від реалізації визначають методом прямого рахунку, виходячи із запланованого обсягу асортименту виробів, або з допомогою укрупненого методу. Підприємства, які працюють з бізнес-планом, виручку від реалізації відображають у "Прогнозі обсягів реалізації".

      У процесі складання плану доходів  та витрат необхідно перевірити взаємоузгодженість запланованих сум витрат та відрахувань  із джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженням коштів, передбачених у першому розділі плану доходів та витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в другому розділі плану доходів та витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору).

     Якщо  виручка від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податків) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію, тоді прибуток у першому розділі буде відсутній. У другому розділі з'являться збитки в сумі перевищення витрат над виручкою. Після визначення всіх статей плану доходів та витрат та підведення підсумку в кожному розділі

и

перевіряють рівень їхньої збалансованості. Для  цього підсумки першого розділу порівнюють з підсумками другого розділу плану доходів та витрат. Сальдо всіх надходжень і всіх витрат характеризують фінансовий результат діяльності підприємства. Якщо має місце негативний фінансовий результат (збиток), необхідно переглянути витрати в бік зменшення або відшукати додаткові резерви доходів та надходження коштів. Таким чином, у процесі фінансового планування здійснюється конкретна ув'язка кожного виду витрат з джерелом фінансування.

     Поточний  фінансовий план можна розробляти на підставі річного плану руху грошових коштів за видами діяльності з розбивкою по кварталах.

     За  допомогою такої форми плану  підприємство може перевірити реальність джерел надходження грошових коштів і обґрунтованість їхнього витрачання за видами діяльності.

       3. Зміст і значення оперативного  фінансового плану Оперативне  фінансове планування необхідне  підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів. Річний фінансовий план (план доходів та витрат грошових коштів) характеризує' обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-господарської діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

     Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі 
фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну

платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З

12

цією  метою доцільно складати баланс грошових надходжень - оперативний фінансовий план.

     Баланс  надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, - забезпечити залучення коштів.

     Оперативне  фінансове планування полягає в  складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання.

     У платіжному календарі фіксуються всі  види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

     Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити ' оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

     Складення платіжного календаря дає змогу  виявити недостатність коштів, з'ясувати  причини такого становища, визначити  відповідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням.

13

     Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

     На  підприємстві має бути організований  повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації. Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці. При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

     - який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на 
одного або кількох головних боржників;

     - імовірність   погашення   дебіторської   заборгованості,    строки   її 
виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

- питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості. 
Кредиторська заборгованість у складі залучених коштів займає суттєве

місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального'документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативний вплив на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та

14

кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

     Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в наднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності. Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується.

     З допомогою платіжного календаря  постійно контролюється платоспроможність підприємства.

     Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану - плану доходів і витрат підприємства.

15

ВИСНОВОК

     Фінанси підприємств - це складна економічна категорія. У вітчизняній економічній літературі прийнято вважати, що фінанси підприємств - це економічні грошові відносини, які виникають в процесі формування, розподілу і використання грошових фондів і доходів підприємств. Ряд сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених вважають, що фінанси підприємств - це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються задля здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг. Фінанси підприємств займають основоположне місце у фінансовій системі держави. Вони обслуговують процес створення нової вартості, яка знаходить своє відображення у вартості валового внутрішнього продукту, і забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет і позабюджетні фонди.

     Фінансові ресурси необхідні підприємству для фінансування виробничого процесу, їх формують під час організації підприємства і поповнюють протягом періоду його функціонування.

     Фінансову роботу на підприємстві здійснює фінансова служба. Завдання фінансиста - раціонально організувати фінансову роботу на підприємстві, вибирати оптимальні форми фінансування поточної, фінансової та інвестиційної діяльності; ефективно управляти наявними фінансовими ресурсами з метою забезпечення зростання доходів, прибутків і рентабельності підприємства.

16

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Брейли Р, Майерс С. Принципы корпоративных финансов. - М: 
   "ОЛИМП -БИЗНЕС", 1997
2. Бригхем Ю.,  Гапенски Л., Финансовый менеджмент:  Полный 
   курс: В 2-х т./Пер.с англ. под. ред.В.В. Ковалёва. - СПб.: Экономическая 
   школа, 1998.
3. Брігхем   Є.Ф.   Основи   фінансового   менеджменту.   -   К.:   КП 
   "ВАЗАКО" Видавництво "Молодь".
4. Ван Хорн Дж.К. Оновы управления финансами: Пер. с англ./ Гл. 
   ред. серии Я.В.Соколов.-М.: Финансы и статистика, 1996.
5. Никбахт Е., Гроппели А. Финансы.- К.: Век, Глобус, 1992.
6. Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент. Управление денежным 
   оборотом предприятия: Учебн. для вузов.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1995.
7. Росс С. Основы корпоративных финансов / Пер.с англ. - М.: 
   Лаборатория базовых знаний, 2000. - 720 с.
8. Стоянова Е.С.  Финансовый менеджмент:  Росийская практика: 
   Учебник.-М.: Перспектива, 1995.
9. Суторміна    В.М.,    Федосов    В.М.,    Рязанова    Н.С.    Фінанси 
   зарубіжних корпорацій: Навч. посібник. - К.: Либідь,1993.
10. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / под.ред. 
    Е.С.Стояновой. - М.: Перспектива, 1996.
11. Хэррис, Дж.М.Энвилл. Международные финансы.: Пер. с англ. - 
    М,: Инф. издат. дом "Филинь",1996.-296 с.