Голодомор на Дніпропетровщині 1932-1933 років
Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації
Голодомор на Дніпропетровщині 1932-1933 років
Спеціалізованої школи I-III ступенів №74
м. Кривий Ріг
2015 рік
План
Розділ I. Вступ.
Розділ II. Передумови та причини голодомору 1932 – 1933 рр.
II.1 Діяльність виконавчої влади
II.2 Голод на Дніпропетровщині
II.3 Позиція світової спільноти щодо соціального становища в СРСР
II.4 Демографічний аспект голодомору 1932 – 1933 рр.
II.5 Голодомор 1932 – 1933 рр. та його оцінка в сучасній історичній науці.
Розділ III. Висновки.
Розділ IV. Список використання джерел і літератури.
Розділ V. Додатки.
Розділ I Вступ
Найтрагічнішою сторінкою історії українського народу є голод в Україні 1932 – 1933 рр. Понад півстоліття ця тема замовчувалася у вітчизняній історіографії, що заважало науковому осмисленню та об’єктивній морально-політичній оцінці народної трагедії. Народ примушували сприймати віру ті чи інші офіційні погляди та беззастережно їм слідувати. Аби нічим не затьмарити «успіхів соціалістичного будівництва», партійно-державне керівництво наклало табу на тему голодомору. Про страшне лихо не дозволялося відкрито говорити, навіть згадувати в газетах і журналах, офіційних документах.
Зарубіжна ж інформація кваліфікувалася як інсинуація. Згодом категорична установа перетворилася на політичну установку, ідеологічну догму і набагато пережила своїх творців. Не зруйнувала її і доба хрущовської «відлиги». Лише в умовах становлення незалежної України став можливий процес ліквідації цієї «білої плями» в історії, навколо якої не раз кипіли пристрасті.
Спогади старших людей, численні публікації на цю суворо заборонену за радянських часів скорботну тему, що з’явилася протягом останніх років, змушують абсолютно по новому дивитись на наше радянське минуле – як на диявольський експеримент, у який будо авантюрно втягнуто величезні народні маси більшовизмом і надзвичайно жорстокими насильницькими методами здійснюваний його кривавою сталінською системою.
Феномен тривалого
Страхітлива трагедія
голодомору в Україні та в
інших регіонах радянської
Хронологічні рамки моєї роботи охоплюють роки голодомору 1932 – 1933 років. Саме в той період, коли український народ було повністю приречено на повну руйнацію і відрив від свого могутнього коріння.
Географічний регіон теми – Дніпропетровщина та м. Кривий Ріг під час випробувань невблаганним голодом.
Предметом дослідження є голодомор на Дніпропетровщині в 1932 – 1933 роках.
Метою моєї праці буде висвітлення урядової соціально-економічної політики 30-х років, яка призвела до голоду.
Завдання ж даного дослідження полягає в аналізі історіографічної бази цього періоду на основі якої будуть ретроспектовані передумови та причини голоду 1932 – 1933 рр. при цьому один із головних аспектів моєї наукової роботи буде позиція влади щодо соціальної кризи 30-х років, акцентуючи увагу на регіональному аспекті на прикладі Криворіжжя, виокремлюючи місцевих особливостей. Також я розглянула ставлення до ситуації в Україні зазначеного питання сучасниками тих подій в світовій пресі, літературі, а також офіційні позиції урядів окремих держав. На основі проведеного мною дослідження будуть встановлені імпліковані голодомором 1932 – 1933 демографічні наслідки для української спільноти. Окрім того, буде розглянуто заповнення «білих плям» у науково-теоретичній розробці 1990 – 2006 рр., позаяк саме в цей період історична наука отримала можливість на об’єктивність.
Розділ II
Передумови та причини голодомору 1932 – 1933 років.
II.1 Діяльність виконавчої влади
Голод 1932 – 1933 рр. був спричинений насильницькою суцільною колективізацією, горезвісними хлібозаготівлями, людиноненависною політикою розкуркулення, відвертим масовим терором тоталітарного режиму селян в Україні. Він не був викликаний розбурханою стихією, а зумовлений широкомасштабними політичними, соціально-економічними і антигуманними експериментами ВКП(б) та уряду СРСР. Голод, на думку історика С.В. Кульчицького є «результатом безграмотної економічної політики сталінського «стрибка» в індустріалізацію, забезпечуваного за рахунок селянства» []
Ретельне вивчення великої кількості документів про діяльність Політбюро ЦК КП (б) У і Політбюро ЦК ВКП (б), а також республіканського союзного урядів, дає усі підстави для висновку, що голод на Україні – це свідома акція сил проти власного народу. Голод стався внаслідок впровадження комуністичної доктрини у сільському господарстві, яку українські селяни не сприйняли, тому що від діда-прадіда займалися хліборобством на власній землі.
Основною причиною голоду, я вважаю, була продрозвестка, яку повторно запровадили в січні 1928 р. Ще 15 грудня 1927 р. до ЦК КП(б)У надійшла телеграма від А.І Мікояна про необхідність прискорення хлібозаготівлі в Україні до союзної комори. А 28 грудня відбулося засідання комісії Політбюро з хлібозаготівель . Генеральний Секретар ЦК КП(б) У Л.М. Каганович, що був присутній на цьому зібранні, запропонував відрядити на село комуністів для форсування темпів хлібозаготівель. Він доручив В.П. Затонському розібратися з «дефектами хлібозаготівель» []. 30 грудня до Харкова приїхав секретар ЦК ВКП(б) В.М. Молотов, який теж вимагав від Політбюро ЦК КП(б)У форсування темпів хлібозаготівель. Саме тоді для України визначили план у обсязі 265 млн. пудів [ ].
______________________________
– Кульчицький С.Причини голоду 1933 в Україні.// Історія України – 2003.-№43.-с.7-12.
– Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні:20-30-ті рр..- К.,1991
- Кульчицький С. 1933: Трагедія голоду. – К.1999.
У район заготівель зернових культур виїхали усі члени Політбюро ЦК КП(б)У а до Харкова надходили телеграми з Москви. Зокрема, 3 січня 1928 р. до ЦК КП(б)У надійшла депеша, текст якої написав А.І. Мікоян за дорученням самого Сталіна. Від уряду України вимагали впродовж доби розверстати січневі завдання кожної округи та села.
7 січня Політбюро ЦК КП(б)У обговорило відразу три телеграми від: Сталіна, Молотова та Мікояна. Вони вимагали збільшення плану зерно заготівель для України на 30 млн. пудів. Таким, чином, ще до поїздки Сталіна до Сибіру, яку пов’язують з початком так званих «надзвичайних заходів», українські селяни знову зустрілися віч-на-віч з «продрозверсткою» . Офіційно її називали хлібозаготівельним планом, а у документах з грифом «таємно» вживали термін - «розверстка». Відомо, що до хлібозаготівельної кризи і зернової проблеми, які виразно виявились в 1927 р., призвела волюнтаристська соціально-економічна політика більшовицького уряду впродовж десяти останніх років. А методи, якими вони намагалися подолати зернову кризу, приведуть до катастрофи. Продрозкладка, яку запровадили у 1928 р., мала певну відмінність від своєї попередниці, що діяла у роки громадянської війни. Відтепер вона супроводжувалася новими репресивними заходами, а боротьба за хліб знову стала боротьбою за соціалізм. План вважався виконаним лише тоді, якщо кожне село чи окреме господарство вивершили особисте «тверде завдання». Кругова порука земельної громади втрачала своє рятівне значення. Така система хлібозаготівель за розкладкою виснажувала кожне селянське господарство, штовхала його на межу відчаю та голоду. Запровадження так званих «надзвичайних заходів», тобто масових репресій до конкретних виробників сільськогосподарської продукції, означало кінець нової економічної політики. Вона втратила своє регулярне значення за умов командно адміністративного втручання у сільськогосподарське виробництво, у справи кожної селянської родини. Неп замінила нова система визиску, яка викликала переляк у селян.
Внаслідок насильницьких заготівель зерна в Україні селянам бракувало хліба. Навесні 1928р. у деяких південних районах просто голодували. Заготівлі 1928 р. показали, що навіть силоміць хліба не заготовили у 5,2 млн. селянських дворів. Селяни всіляко чинили опір, але переважно пасивний. Майже усі керівники партійних установ, особливо члени Політбюро ЦК ВКП(б), дійшли думки, що саме масова колективізація сприятиме подоланню зернової проблеми.
Ідея суцільної колективізації визріла у грудні 1927 р., яку досить завуальовано подали у своїх промовах Й. Сталін і В. Молотов. Вони говорили про те, що для партії немає завдання найважливішого, ніж виробниче кооперування селянських господарств. Вождів непокоїла природна волелюбність і самодіяльність українських селян. Здійснення суцільної колективізації, на їхню думку сприяло не лише подоланню хлібозаготівельної кризи, а й зміцнило б економічні підвалини соціалістичної держави тоталітарного типу.
Колективізація,
на мою думку, є другою причиною,
яка призвела до голоду. Суцільна
колективізація перетворювала
Кінцева
мета масової колективізації
була проста і доступна
Колективізація
теж відбувалася за розкладкою,
тобто за попередньо
Водночас з колективізацією визріла політика масового розкуркулення – третій досить впливовий суспільно-політичний засіб тиску на селян. Ідея загострення класової боротьби, про яку полюбляв говорити сам Сталін, виконувала насправді роль каталізатора задля успішного виконання хлібозаготівель та колективізації. Так зване «розкуркулення» - не самоціль, а засіб подолання економічних і соціально-політичних проблем, вимріяних більшовиками.
Найбільшої
руйнації зазнали господарства
заможних селян, які жили з
власної праці. У квітні 1929 р. Сталін
зазначив, що зерно насамперед
«доводиться брати в порядку
організованого тиску на
Раднарком УРСР ухвалив 15 серпня 1929 року постанову « Про ознаку куркульських господарств , на які ширяться правила Кодексу законів про працю УРСР[ ]». Куркулями вважали тих, хто використовує найману працю, має 2-3 коней, стільки корів,реманент, певну кількість орної землі тощо. Таких за даними перепису в 1929 р., було лише 4% в країні. Отже, уряд визнав соціально і політично не благодійними заможних селян, а насправді ідейно обґрунтував та «узаконив» відверте пограбування. Перший етап «розкуркулення» тривав в Україні з другої половини січня до початку березня 1930 р. і охопив 309 районів, в яких налічувалося 2524 тис. селянських господарств. Загалом, за 1928 – 1931 рр. зникло 352 тис. селянських господарств. Валові збори зернових зменшувалися, оскільки знекровлювалися продуктивні сили сільського господарства, а обсяги хлібозаготівель зростали.
Навесні
1933 р., колгоспам видали 417 тис. тонн
насіннєвої допомоги. Зерно завозили
таємно, аби його не бачили
голодні селяни. Отже, з’ясовано
основні причини голоду 1932-1933 рр.
Його спричинила суцільна
______________________________
– Конквест Р. Жнива Скорботи. Радянська колективізація і голодомор. – К.,1993
- Кожеяка О. Трагедія України 1932-1933.//Освіта України. – 1998.- №48.-с. 17-21. – Кульчицький С. Шукати правду. Сказати правду.//Наука і суспільство. -1989.№7.-с. 16-21.
Голод не був просто штучний, а рукотворний, тобто свідомо створений тодішнім політичним керівництвом.
II.2 Голод на Дніпропетровщині
Життя селян було поставлене під загрозу восени 1931 року, особливо Кривого Рогу, внаслідок суцільного вилучення хліба, фактично повного порівняно з 1930 р., 1931 р. з різних причин видався важкий для зернових культур 1931. Їх врожайність на Дніпропетровщині порівняно з 1930 р. знизилася на 18% [ ]. Половина готової продукції пішла в засіки держави, що негативно позначилось на стан господарства та добробут селян. Деякі колгоспники та одноосібники під тиском влади перевиконали план у 2 рази, що створило у керівництва уяву, про наявність в селі великих запасів хліба. Взагалі, в 1932 р. поголів’я худоби в районі зменшилося практично в 2 рази, особливо багато загинуло коней. Замість коней, яких катастрофічно не вистачало, в поле почали виводити корів, щоб засіяти озимину (додаток 3).
Зима та весна 1932 р. для селян району видались надзвичайно важкими. Голод охопив фактично всі села, і люди надзвичайно важко його переносили. Їли різні сурогати: масове вилучення хліба, безвідповідальне зволікання з його розподілом на трудодні. Згідно вказівки ЦК КП(б)У, розрахунки з колгоспниками потрібно було закінчити навесні 1932 р. до початку сівби. Однак,безперервно підвищуванні завдання на хлібоздачу можливо було виконати тільки за рахунок усього наявного хліба. Тому все, що заробили колгоспники, було в них забрано. З травня 14% колгоспів району перестали видавати зерно колгоспника, 20% не завершили розрахунків за трудодні. Тисячі людей залишились без засобів існування, а ті 200-300 гр. хліба, які отримували працездатні, не могли врятувати їхні родини від голоду[ ].
В контексті часу слід вказати
одну досить дивну постанову,
яку було оголошено задля
Йшлося про заготівлю шкір собак і котів. Це був час, коли голодні селяни почали їх їсти. Виконання плану було доручення мисливцям і розверстано в сільрадах. У результаті по селах були фактично повністю винищені ці тварини. Деякі дослідники вважають, у тому числі і я, що зазначена акція була проведена навмисно для вилучення потенційного запасу м’яса в
______________________________
- Мельник О. Голод: хроніка,документи та матеріали голоду 1921-1923,1932-1933 – Кривий Ріг,1993
запланованого центром голоду. Ні до цього, ні після подібних хутрозаготівель влада більше не робила. Втративши надію на отримання заробленого хліба, селяни самі почали шукати засоби порятунку.
Дехто купував харчі на ринку, інші продавали власне майно, міняли речі на зерно за межами України. Таких селян перехоплювали на шляхах та залізницях спеціально заслані загони ДПУ і відбирали куплений хліб під приводом боротьби зі спекуляцією. Внаслідок повного розвалу громадського господарства на селі неймовірно звузилися можливості робітничого постачання міста.
Не зважаючи на те, що більшість робітників знаходилась на забезпеченні за особливим списком, норма хліба на одного їдця з березня зменшилась на 100 г, а деякі категорії планували зняти з постачання зовсім (лист облвиконкому ЦК КП(б)У від 06.03.1932 р.)Страждання селян посилили дезорганізацію колгоспного виробництва. При проведені засіву весною 1932 р. не було чим і кому сіяти. Не виконав плану засіву Зернорадгосп, що мав 31109 га землі. Термін остаточного завершення сівби переносився в два рази. Знесилені голодом люди працювали погано, а деякі почали тікати, рятуючись від смерті. Все це обернулося великими втратами врожаю до 20-30% ( по окремих господарствах він не рідко залишався під снігом), зменшенням валового збору, недосівом озимого клину під майбутній урожай. Включилися фатальні зв’язки між причиною та наслідками в механізмі сталінського терору відносно села. Над Дніпропетровським районом нависла тінь голодного мору. Друга половина 1932 року для змученого продрозкладкою села в районі складалася суперечливо. Вдвічі було зменшено план заготівлі м’яса на наступні три квартали 1932 року. Вперше постановою РНК СРСР дозволялося колгоспникам 10-15% авансу все в процесі обмолоту хліба. Робилися деякі поступки на обласному та районному рівнях для заохочування селян кінцевими результатами праці. 22 липня 1932 р. план хлібозаготівель централізовано біло зменшено на 18%. Але і це суттєво нічого не змінило: люди вже не вірили ніяким обіцянкам влади і не сподівалися на остаточний розрахунок взимку 1933.
______________________________
- Мельник
О. Голод: хроніка,документи та
- Мельник О. Голод: хроніка,документи та матеріали голоду 1921-1923,1932-1933 – Кривий Ріг,1993
Голод уже крокував по селах. Влітку, коли з’явилася перша городина та фрукти, було частково зібрано та отримано перші хлібні аванси за трудодні, селяни трохи оклигали від голоду, почали сподіватися на краще життя. Однак, їхні колгоспні мрії знову не здійснилися. Невмолимо набирала оберти примусова хлібозаготівля з урожаю 1932 р.
Слід визначити ще одну доволі цікаву «місцеву» деталь – на фоні зниження плану для Дніпропетровського району, Криворізькому навпаки,його було підвищено на 4-5% .
Один
із найбільших в Україні
Голодуючи
селяни втрачали віру в
У листопаді в район прибула одна з надзвичайних комісій у справі хлібозаготівель, велику кількість яких Сталін щедро посилав на Україну. В грудні було оголошено про 11 розправ над керівниками колгоспів і радгоспів. Десятки причетних до них людей, в більшості не поганих господарників, які намагались запастись мінімально необхідною кількістю продовольчих ресурсів, звинувачувалися в саботажі та шкідництві.
Все керівництво колгоспів і радгоспів району 27 листопада попередили про неминучість застосування до них репресій у випадку невиконання плану хлібозаготівель. У 45-ти колгоспах району почали повторно перемолочувати солому. Всіх, хто ухиляється від хлібоздачі, через «Червоний гірник» оголошуються куркулями, підкуркульниками,саботажниками та переродженцями. В селі Широкому протягом року двічі судили керівництво сільради, але виконання плану так і не домоглися []. Не допомогли навіть розстріли, вироки про які виголошувалися на кожному процесі виїзної сесії обл. суду.
Не забули й про робітників міста: з 2 грудня їм також знижують норми видачі хліба (до 400-200 гр. на одного працюючого й 200-100 гр. на одного утриманця) []
______________________________
– Мельник О. Колективізація та голод 1932-1933рр. на Криворіжжі.// Звєзда 4. – 2003.-№10.- с.21
- Мельник О. Колективізація та голод 1932-1933рр. на Криворіжжі.// Звєзда 4. – 2003.-№10.- с.21
- Мельник О. Голод: хроніка,документи та матеріали голоду 1921-1923,1932-1933 – Кривий Ріг,1993
План хлібозаготівлі 1932 р. Криворіжжя не виконало. Згідно повідомлення «ЧГ» від 11.01.1933 р. в полі залишилося до 20% врожаю[]. Більшість колгоспів тільки в квітні закінчили розподіл прибутків. Багато з них знову залишаться без харчів.
Щоправда,
хлібозаготівельна політикана
В
лютому буле оголошено
II.3 Позиція світової спільноти щодо соціального становища в СРСР
Про голод в Україні знали керівники багатьох країн Західної Європи - Франції, Великобританії, Німеччини, Італії, а також США і Канади. Їхні дипломати інформували про справжній перебіг подій в Україні. Досить компетентні повідомлення з’являлися у «Манчестер гардіан», « Дейлі телеграф», «Матен» і «Фігаро», « Ноє цюріхер цайтунг» і «Газетт де Льозанн», «Стампа», «Райхпост» та багатьох інших західноєвропейських газетах. [ ]. У Сполучених Штатах газети, що виходили масовим накладом, друкували повні звіти американських українців та інших свідків голоду (хоч їхня
- Мельник О. Голод: хроніка,документи та матеріали голоду 1921-1923,1932-1933 – Кривий Ріг,1993
- Мельник О. Колективізація та голод 1932-1933рр. на Криворіжжі.// Звєзда 4. – 2003.-№10.- с.21
– Савченко М. 70-річчя голодомору в Україні.// Історія України. – 2003. - №3. – с. 17-21
інформація не завжди вважалася вірогідною,оскільки паралельно публікувалася у виданнях «правого» напряму). (додаток 4)
Так 1933 р. іноземним журналістам фактично заборонили в’їзд на Україну та Північний Кавказ. Зокрема, англійське посольство 5 березня повідомило Лондон про те,що відділ преси при наркоматі закордонних справ «сповістив усіх іноземних кореспондентів,що вони повинні залишатися в межах Москви» [ ].
Але,
наявної інформації вистачало, щоб
відкинути будь-які сумніви, і
ця інформація була у повному
розпорядженні західної
Як і 1921 р. (хоча в меншому масштабі, оскільки факти не були до такої міри доступні), була спроба створити міжнародний координаційних комітет для надання гуманітарної допомоги - у цьому випадку на чолі з Віденським архієпископом кардиналом Інніцієром. Але Червоний Хрест не був дієздатним, позаяк за статутом він не може діяти без згоди уряду країни, якої це стосується. Уряд зі свого боку продовжував заперечувати все,що тільки можна заперечувати, і друкував численні листи «простих селян», обурених «нахабними» західними пропозиціями. У західній Україні, що входила тоді до складу Польщі, про голод було добре відомо. Громадські організації Західної України, такі як «Просвіта», ОУН, «Союз українок» тощо, намагалися передати гуманітарну допомогу але, тодішнє керівництво СРСР, запевняю міжнародну громадськість, що ніякого голоду в Україні немає, не приймало ніякої гуманітарної допомоги. І лише в липні 1933 р. у Львові створили Український центральний комітет, який зміг надати потерпілим певну допомогу нелегальними продуктовими посилками.
Отже,
так чи інакше, але правда була
доступна і відома Заходові. І
завдання радянського уряду
______________________________
- Конквест Р. Жнива Скорботи. Радянська колективізація і голодомор. – К.,1993
- Голод на Україні
1932-1933: очима істориків,мовою
Найпримітивніший метод – це повне ігнорування голоду. У радянській пресі не було і згадки про щось подібне. Це ж стосувалося, зрозуміло, й українських газет. Між дійсністю та її відображенням лежала глибочезна прірва.
Іншим методом «Великої брехні» були грубі підтасовки та перекручення фальсифікації.
Едуард Ерріо, радикальний французький політичний та державний діяч відвідав СРСР у серпні та вересні 1933 р. Він провів п’ять днів в Україні;половина цього часу пішла на офіційні прийоми та бенкети, а друга половина на ретельно організовані «екскурсії». Зрозуміло, що після цього Ерріо не лишалося нічого, як «категорично заперечувати брехню буржуазної преси про голод у Радянському Союзі» [ ]. Такі висновки широковідомої і вельми поважної особи справили великий вплив на європейську громадську думку. Отож, Сталін мав усі підстави вважати Захід наївним і використовувати цю рису на свою користь впродовж пізніших років.
Здійснивши
ретельно організовані і
- Гололед
- Гололед и гололедица
- Гололед и его последствия
- Голос, его основные характеристики, взаимосвязь голоса и дыхания
- Голосеменные растения
- Голосеменные растения
- Голос и дикция
- Голодомор в Украине
- Голодомор в Україні
- Голодомор в Україні 1932
- Голодомор в Україні 1932-1933 роках
- Голодомор в Україні 1932-33 годах
- Голодомор в Україні 1932-33 роках
- Голодомор в Україні – геноцид українського народу. Причини та наслідки
