Гіпотези виникнення життя на землі
Вступ
1.Гіпотеза стаціонарного стану
2. Креаціонізм
3. Гіпотеза панспермії
4. Гіпотеза
абіогенеза
5. Гіпотези самозародження 13
Висновки
Література
Життя з’явилося на Землі не менше ніж 3,8 млрд. років назад. Як? Гарне питання.
В Сонячній системі життя відомо тільки на Землі, хоча, цілком імовірно,вона існує в глибинах космосу. Земні організми засвоїли самі різні, навіть досить суворі, за людськими мірками, середовища, утворивши практично суцільну населену оболонку планети - біосферу. Вони зустрічаються від найглибших океанічних западин, де панує жахливий тиск води, до розріджених атмосферних висот. Деякі істоти виживають навіть у гарячих джерелах і полярних льодах.[1]
З накопиченням людиною знань про навколишній світ, розвитком природознавства змінювалися погляди на походження життя, висувалися нові гіпотези. Однак і сьогодні питання про походження життя ще остаточно не вирішене. Існує безліч гіпотез походження життя. Найбільш важливими з них є наступні:
- Креаціонізм (життя була створена Творцем);
- Гіпотези самовільного зародження (самозародження; життя виникало неодноразово з неживої речовини);
- Гіпотеза стаціонарного стану (життя існувало завжди);
- Гіпотеза панспермії (життя занесене на Землю з інших планет);
- Біохімічні гіпотези (життя виникла в умовах Землі в ре док процесів, що підкоряються фізичним та хімічним законам, тобто в результаті біохімічної еволюції). [3]
Які з цих гіпотез мають право на життя? Які з них цілком ймовірні, а які безглузді? Давайте спробуємо розібратися.
Гіпотеза стаціонарного стану
Нечисленні прихильники гіпотези стаціонарного стану вважають, що і Земля, і життя на ній ніколи не виникали, а існують вічно, ґрунтуючись на уявленнях, що живе може відбутися тільки від живого (біогенез). Види живих організмів, на їхню думку, можуть вимирати або змінювати свою чисельність, але не можуть змінюватися.[2]
Цю гіпотезу
називають іноді гіпотезою
Гіпотеза етернізма була висунута німецьким
вченим В. Прейером в 1880 р. Погляди Прейера
підтримував академік В.І. Вернадський,
автор вчення про біосферу. [3]
В. Прейер
Відповідно до цієї релігійної гіпотезі, що має давнє коріння, все існуюче у Всесвіті, у тому числі життя, було створено єдиної Силою - Творцем в результаті декількох актів надприродного творіння в минулому. Організми, що населяють сьогодні Землю, походять від створених окремо основних типів живих істот. Створені види були з самого початку чудово організовані й наділені здатністю до деякої мінливості в певних межах (мікроеволюція). Цієї гіпотези дотримуються послідовники майже всіх найбільш поширених релігійних навчань.
Традиційне іудейсько-християнське уявлення про створення світу, викладене в Книзі Буття,викликало і продовжує викликати спори. Проте існуючі протиріччя не спростовують концепцію творіння. Релігія, розглядаючи питання про походження життя, шукає відповідь головним чином на питання «чому?» І «для чого?», А не на питання «яким чином?». Якщо наука в пошуках істини широко використовує спостереження і експеримент, то богослов'я осягає істину через божественне прозріння і віру.
Процес божественного
створення світу
Гіпотеза про появу життя на Землі в результаті перенесення з інших планет якихось зародків життя отримала назву панспермії (від грец. Pan - весь, всякий і sperma - сім'я). Ця гіпотеза примикає до гіпотези стаціонарного стану. Її прихильники підтримують думку про вічне існування життя і висувають ідею про неземне її походження. Одним з перших ідею про космічний (неземне) походження життя висловив німецький учений Г. Ріхтер в 1865 р. Згідно Ріхтером життя на Землі не виникла з неорганічних речовин, а була занесена з інших планет. У зв'язку з цим вставали питання, наскільки можливо таке перенесення з однієї планети на іншу і як це могло бути здійснено. Відповіді шукали в першу чергу у фізиці, і не дивно, що першими захисниками цих поглядів виступили представники цієї науки, видатні вчені Г. Гельмгольц, С. Арреніус, Дж. Томсон, П.П. Лазарєв та ін.
Згідно з уявленнями Томсона і Гельмгольца спори бактерій та інших організмів могли бути занесені на Землю з метеоритами. Лабораторні дослідження підтверджують високу стійкість живих організмів до несприятливих впливів, зокрема до низьких температур. Наприклад,спори і насіння рослин не гинули навіть при тривалому витримуванні в рідкому кисні або азоті.
Інші вчені висловлювали думку про перенесення «суперечка життя» на Землю світлом.
Сучасні прихильники концепції панспермії (в числі яких - лауреат Нобелівської премії англійська біофізик Ф.Крик) вважають, що життя на Землю занесена випадково або навмисно космічними прибульцями.
До гіпотезі панспермії примикає точка
зору астрономів Ч. Вікрамасінгха (Шрі-Ланка)
і Ф. Хойл (Великобританія). Вони вважають,
що в космічному просторі, в основному
в газових і пилових хмарах, у великій
кількості присутні мікроорганізми, де
вони, на думку вчених, і утворюються. Далі
ці мікроорганізми захоплюються кометами,
які потім, проходячи поблизу планет, «сіють
зародки життя». [3]
Гіпотеза абіогенеза передбачає виникнення життя на нашій планеті близько 4 мільярдів років тому в тих умовах, які тоді існували, в результаті декількох тривалих етапів еволюції:
• абіогенний
синтез простих органічних
• виникнення біополімерів;
• встановлення зв'язків між біополимерами;
• виникнення
мембран, що відокремлюють
• поява здатності до самовідтворення;
• формування
екологічних зв'язків і
Гіпотеза абіогенеза ґрунтується на даних сучасної науки про формування Землі не менше 4,5-5 мільярдів років тому.
Після появи
нашої планети як твердого тіла та
її поступового охолодження
Тодішня атмосфера значно відрізнялася від сучасної: в ній майже повністю був відсутній кисень, але значно більшою була частка вуглекислого газу, а, крім того, у значних кількостях присутні сірководень, метан, аміак, пари води і, можливо, деякі інші гази. Так як був відсутній кисень, то не було і озонового
шару. Природно, жорстка частина ультрафіолетового випромінювання сонця досягала поверхні Землі. Середа в цілому була насичена енергією. Для утворення чи розриву хімічних зв'язків були важливі такі джерела:
- Жорстке ультрафіолетове випромінювання (Довжина хвилі <200 нм) -1721 кДж/м2.год
- Електричні розряди -168
- Природна радіоактивність -117
- Ударні хвилі різного походження -46
- Сонячний вітер -8
- Вулканічна діяльність -6
Американські дослідники Стенлі Міллер і Гарольд Юрі в експериментах показали, як у далекому минулому могли з'являтися біологічно важливі хімічні сполуки. Вони підібрали різні гази в співвідношенні, близькому до складу стародавньої атмосфери, і пропускали через цю суміш іскрові розряди. У результаті виходили такі біологічно важливі сполуки, як мурашина і молочна кислоти, сечовина та амінокислоти (гліцин, аланін, глутамінова кислота, аспарагінова кислота) . Подібні досліди ставилися неодноразово. Їх результати в цілому були однотипними.
Багато амінокислоти,
що входять до складу білків, знайдені
як в продуктах вулканічних
Частина утворившихся органічних речовин руйнувалася. Проте інша частина могла концентруватися, наприклад, в мінеральних глинах, утворюючи полімери. Жирні кислоти, з'єднуючись із спиртами, могли утворювати ліпідні плівки на поверхні водойм.
В експериментах
показано, що нагрівання суміші
амінокислот призводить до
Як могли виникати зв'язки між різними біополімерами та іншими речовинами? Цьому, можливо, сприяла ізоляція невеликих обсягів, наприклад, при утворенні бульбашок з ліпідних плівок (так звані коацервати, від лат.coacervus - згусток) або з пептидів (мікросфери). Роль коацерват досліджувалася нашим співвітчизником Олександром Івановичем Опаріним і його англійським колегою Джоном Холдейна. Мікросферами були присвячені дослідження американського вченого Сіднея Фокса. Ізоляція могла здійснюватися й іншими способами - наприклад, в порожнинах глин.
Як пробіонти придбали здатність до саморепродукції, тобто здатність до відтворення структури макромолекул? На це питання відповіді в даний час немає.
У хімічному експерименті вдалося отримати олігорібонуклеотіди, які без участі ферментів можуть будувати комплементарні РНК-копії, тобто мають обмежену здатність до відтворення.Відкриття у 1982 році каталітичної активності деяких молекул РНК дозволяє припускати, що саме молекули РНК були першими биополимерами, в яких здатність до реплікації поєднувалася з ферментативною активністю.
Можна припускати, що на початкових етапах розвитку життя на Землі з'явилося дуже великий різноманітність пробіонтів з абсолютно різним пристроями. Багато хто з них включали з'єднання, не характерні для більшості сучасних живих істот. Про це свідчить величезна різноманітність екологічних і біохімічних особливостей,які збереглися до теперішнього часу прокаріотів. Далеко не всі з них вижили, деякі лінії зникли в результаті конкуренції за органічні речовини, що поглинаються з навколишнього первинного бульйону, інші ж у результаті випадкових процесів. Ясно, що найкращі можливості для виживання і розмноження були у тих пробіонтів, які володіли мембраною, що захищала їх від впливу зовнішнього середовища, і більш ефективними способами одержання речовин та енергії з навколишнього середовища.
Вже на цьому етапі могло з'явитися хижацтво та інші форми зв'язків між видами, тобто первинні спільноти.
На початку біологічної еволюції джерелом живлення, очевидно, служили запаси органічних речовин, створених абіогенним шляхом. Коли ці запаси вичерпалися, то переваги в розмноженні повинні були отримати ті організми, у яких з'явилися можливості автотрофного харчування, і хижаки,які їх поїдають.
Поширення пробіонтів, та й просто біологічно важливих полімерів і олігомерів, обмежувалося жорстким ультрафіолетовим випромінюванням, що проникають у відкриті водойми на глибини до 5-10 м.
Саме тому можна
припускати, що початкові етапи становлення
життя на Землі відбувалися в
якійсь закритому середовищі (або
середовищах). Наприклад, в печерах,
пластах глини, під льодовиками.
У будь-якому випадку 3,4-3,2 мільярда
років тому живі істоти, в першу
чергу прокаріоти, були вже поширені
дуже широко. Про це свідчать як їх залишки
(правда, щодо нечисленні), так і сліди
життєдіяльності, наприклад, що з'явилися
в результаті діяльності прокаріотів
вапняки . У ході подальшої еволюції виникли
еукаріоти. [2]
Стенлі Міллер
заповнив колбу газовою
Гіпотези самозародження
Протягом
тисячоліть люди вірили в
Подібних поглядів дотримувався і голландський вчений Антоні ван Левенгук (1632-1723), який, використовуючи мікроскоп, відкрив дрібні організми, невидимі неозброєним оком. Це були бактерії і найпростіші. Левенгук висловив думку, що ці крихітні організми, або «анімалькули», як він їх називав, походять від собі подібних.
Думку Левенгука поділяв італійський вчений Ладзаро Спаланцані (1729 - 1799), який вирішив довести досвідченим шляхом, що мікроорганізми, часто виявляються в м'ясному бульйоні, мимовільно в ньому не зароджуються. З цією метою він поміщав рідину, багату органічними речовинами (м'ясний бульйон), в судини, кип'ятив цю рідину на вогні, після чого судини герметично запаюють. У результаті бульйон в судинах залишався чистим і вільним від мікроорганізмів. Своїми дослідами Спаланцані довів неможливість самовільного зародження мікроорганізмів.
Супротивники цієї точки зору стверджували, що життя в колбах не виникала з тієї причини, що повітря в них під час кип'ятіння псується, тому як і раніше визнавали гіпотезу самозародження.
Нищівний удар
по цій гіпотезі було завдано в 19
ст. французьким ученим-
Тиндаль стерилізував повітря, що поступає в колби,пропускаючи його крізь полум'я або через вату. До кінця 70-х рр.. 19 в. практично всі вчені визнали, що живі організми утворюються тільки від інших живих організмів, що означало повернення до первісного питання: звідки ж узялися перші організми? [3]
Франческо Реді
Левенгук
Завершуючи розгляд питання про виникнення життя на Землі, необхідно підкреслити, що життя розвивалося та розвивається за єдиними законами. Глибоке розуміння цих законів можливо лише під час розгляду їх фундаментальних основ — атомно-молекулярних процесів. Основні колообіги важливих хімічних елементів є головною умовою стабільності біосфери взагалі. Вони були сформовані ще в кембрії, близько 600 млн років тому. Надзвичайне явище стаціонарного стану живих систем — від бактерії до біосфери забезпечується динамічними процесами: диханням, виділенням, обміном речовин та ш. Таким чином, стабільність та динамічність водночас виступають головними специфічними рисами життя.
Еволюція життя
та середовища, яке оточує це життя, відповідають
девізу «Mobiles in mobile» («Рухливий у рухливому»).
Екологічні проблеми, які виникали в результаті
катаклізмів у житті планети, розв'язувалися
природним шляхом і впливали на процес
еволюції. Один з екологічних законів
американського вченого Б. Коммонера говорить:
«Природа знає краще». Тому сьогодні перед
людством постає завдання вивчати закони
природи, осягати розумом її мудрість
та навчитися не суперечити їм.
1.Иллюстрированный атлас эволюции: Удивительная планета земля.- Paris: Selection du Reader’s Digest, 2003.-86-105 c.
2.Общая биология 10-11 кл. /Л.В.Высоцкая, Г.М.Дымшиц, Е.М.Низовцев,
М.Г.Сергеев, Д.Ч.Степанова,
М.Л.Филиппенко, В.К.Шумный.2005.- 182-191 с.
3. Общая биология: Учебное
пособие для 11-го класса 11-летней общеобразовательной
школы, для базового и повышенного уровней.
Н.Д. Лисов, Л.В. Камлюк, Н.А. Лемеза и др.
Под ред. Н.Д. Лисова.- Мн.: Беларусь, 2002.

- Гіпотези походження мистецтва
- Гіпотези про виникнення Землі
- Гіпотези про виникнення Землі
- Гіпсокартон
- Гірнича промисловість в США
- Гірнича справа
- Гістарычная школа права
- Гіпноз та навіювання
- Гіпноз та навіювання
- Гіподинамія
- Гіпокальциємічний синдром
- Гіпотеза Геї
- Гіпотеза. Її роль у науковому дослідженні
- Гіпотеза її структура