Инвестиционный проект. 9

Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування. У цьому понятті зосереджені  як стратегічне планування інвестиційної  діяльності, так і практична реалізація щоденного оперативного керування  нею.  

Для того щоб  повніше охопити багатофункціональність поняття "проект", визначимо інвестиційний проект у двох аспектах: як документ і як конкретні дії інвестора щодо реалізації своїх інвестиційних намірів.  

Інвестиційний проект — це спеціальним способом підготовлена документація, що містить  максимально повний опис і обґрунтування всіх особливостей майбутнього інвестування. У такому розумінні проект є документованим інвестиційним планом.  

Інвестиційний проект — це комплекс заходів, що здійснюються інвестором з метою реалізації свого  плану нарощування капіталу. Дії інвестора мають бути оптимальними для досягнення поставлених цілей при обмежених часових, фінансових і матеріальних ресурсах.  

Така подвійність  визначення дає змогу надалі точніше  і повніше представити питання  розробки й експертизи інвестиційного проекту. На відміну від поняття "інвестиційний проект" терміном "бізнес-план" позначають спеціальний документ, що містить тільки економічний план реалізації проекту та його обґрунтування. Бізнес-план є складовою інвестиційного проекту.  

Слід зазначити, що інвестиційний проект як план дій інвестора в обраному напрямку істотно впливає на якість (тобто ефективність) інвестування. Можна стверджувати, що за наявності плану інвестор (чи його менеджер по проекту) досягне вищих результатів, аніж за відсутності плану (проекту) інвестування. Проект вносить системність та організованість у процес інвестування.  

Розробка інвестиційних  проектів здійснюється з урахуванням  кількох важливих моментів, що становлять методичну основу проекту. До них  слід зарахувати:  

• комплексність представлення процесу інвестування (маркетингові, організаційні, фінансові, виробничі, трудові, часові параметри, які становлять єдину систему);  

• урахування зв'язку проекту із зовнішніми умовами (стан економіки країни, регіональні, галузеві особливості проекту, сумісність  

продукції проекту  з поточним станом ринку, узгодженість з місцевою інженерною інфраструктурою, місцеві умови і співробітництво  з органами влади, екологічна сумісність, соціальна безконфліктність проекту, відповідність ситуації на місцевому ринку праці);  

• інтегрована  оцінка ефективності проекту на основі співвідношення результатів (зиску) і  інвестиційних витрат проекту, соціального  ефекту, наслідків для економіки  країни в цілому (останнє стосується великих проектів);  

• урахування майбутньої невизначеності проекту і потенційних  ризиків (адже проект на етапі прийняття  рішення є лише прогнозом);  

• урахування альтернативних варіантів використання капіталу інвестора  та відповідної зміни вартості грошових потоків у часі, застосування методики приведення грошових потоків до єдиних умов обліку;  

• прагнення  представити прогнозну модель проекту  з максимальною деталізацією і конкретизацією (у часі й у розрізі кожного  етапу реалізації проекту);  

• урахування соціальних умов і наслідків реалізації проекту як для власного персоналу, так і для зовнішнього соціального середовища;  

• урахування важливості управлінських аспектів проекту  для майбутньої успішності проекту.  

Проекти класифікуються за багатьма ознаками. Основними серед них можна вважати:  

• період реалізації проекту (коротко-, середньо-, довгострокові  проекти);  

• відношення до вже діючого підприємства чи виробництва (проект, що впроваджується в уже  діюче підприємство, і проект, що реалізується на "рівному місці", тобто підприємствоформуючий проект);  

• відношення до діючих основних фондів (проект розширення виробництва, проект модернізації устаткування, проект технічного переоснащення, проект повної реконструкції);  

• масштаб проекту (тактичні й стратегічні проекти, тобто такі, що пов'язані зі значною зміною активів чи сфери, обсягу діяльності, форми власності);  

• форма реальних активів (проекти інвестицій в основні  чи в оборотні фонди).  

Період часу, протягом якого готуються й реалізуються інвестиційні наміри інвестора, становить життєвий цикл проекту. Він розбивається на кілька типових етапів інвестування:  

• формування інвестиційних  намірів;  

• розробка концепції  інвестування (конкретизація завдань, вибір продукту проекту, визначення джерел фінансування, вибір учасників проекту, попереднє опрацювання маркетингового і фінансового плану);  

• розробка проекту  як документованого плану (деталізованого інвестиційного обґрунтування і  плану дій на всю глибину життєвого  циклу проекту (рис. 5.1);  

• передінвестиційний аналіз проекту (вивчення потенційних можливостей проекту, оцінка реальності фінансових планів, зовнішньої й внутрішньої узгодженості проекту, його комерційної реалістичності та доцільності);  

• створення  чи придбання інвестиційного об'єкта "під ключ" і підготовка до початку його експлуатації;  

• експлуатація інвестиційного об'єкта і повернення через накопичення поточного  прибутку інвестованих у проект коштів. Цей етап має назву періоду  окупності проекту;  

• отримання  чистого прибутку за проектом (понад  вкладені в проект кошти);  

• ліквідація інвестиційного проекту (демонтаж основних фондів, продаж оборотних коштів та інших активів, вирішення організаційних і юридичних  питань припинення фінансово-господарської  діяльності з використанням активів  проекту).  

Наведені етапи  можуть бути ще більш деталізовані, але в будь-якому разі їх можна  об'єднати в три етапи: передінвестиційний (розробка проекту як документованого  плану інвестування), інвестиційний (формування активів проекту "під  ключ") і експлуатаційний (запуск і фінансово-господарська експлуатація активів і регулярне отримання поточного прибутку, поступове повернення вкладених коштів).  

Учасниками процесу  інвестування є всі юридичні та фізичні  особи, пов'язані матеріальними і  фінансовими відносинами з інвестором щодо виробництва й реалізації продукції (чи послуг) проекту. Вони є основними, крім інвестора, зацікавленими сторонами в існуванні проекту як документованого плану і як конкретних збалансованих дій інвестора щодо його реалізації.  

Інвестиційний проект потрібний інвестору, його партнерам, його кредиторам, які сформували позичену частину інвестованого капіталу. За відсутності проекту зникає предмет переговорів і ухвалення рішення між інвестором, його партнерами й майбутніми кредиторами. А на етапі реалізації інвестування без наявності документованого проекту неможлива ефективна координація зусиль учасників проекту. Координуюча роль проекту, звичайно, поступово замінюється реальними укладеними договорами між учасниками, але як довгостроковий план проект не втрачає свого значення щодо повного здійснення намірів інвестора.  

Інвестиційний проект як документований план інвестування складається з таких документів.  

1. Економічний  опис— бізнес-план і матеріали  для його обґрунтування.  

2. Технічна документація.  

3. Технологічна  документація.  

4. Контрактне  супроводження, тобто набір уже  укладених або підготовлених  контрактів (договорів) чи більш  м'яких форм закріплення майбутніх  взаємовідносин між можливими  і реальними учасниками проекту.  

5. Експертне супроводження як набір експертних висновків, оцінок або інших форм представлення висновків фахівців (фізичних або юридичних осіб), компетентних в оцінці процесів та явищ, з якими буде пов'язана реалізація проекту.  

6. Інші документи,  їх копії або аналітичні матеріали, що характеризують: учасників проекту, ситуацію на ринку, установчі документи підприємств, копії звітів підприємств про фінансово-господарську діяльність, прогнози, свідоцтва про права власності, нормативно-законодавчі акти державного та місцевого рівня, які впливають на проект.

Проект як план інвестування відіграє важливу роль на етапі прийняття рішення щодо початку реалізації проекту. Рівень конкретності та продуманості проекту  залежить від бажання й можливостей  інвестора, особливостей сфери інвестування і чинних у країні деяких правил і умов.  

Проект є також  найбільш наочним засобом інформування щодо намірів інвестора всіх зацікавлених осіб: партнерів, банків, майбутніх  споживачів, преси, громадськості, трудового  колективу, органів влади, акціонерів.  

Економічний аспект проекту у формі бізнес-плану  має прийняту структуру розділів, хоча вона може змінюватися залежно  від галузевих і регіональних особливостей проекту й бажань інвестора  та його партнерів. Як правило, бізнес-план інвестиційного проекту складається з 10-50 і більше сторінок описів, коментарів, розрахунків, обґрунтувань. Можливий склад розділів інвестиційного бізнес-плану наведено нижче.  

Взаємозв'язок між  ними ілюструє рис. 5.2.  

1. Основні положення  проекту: резюме  

Цей розділ є  концентрованим викладом основної ідеї проекту: продукція, інвестиції, технологія виробництва, фінансові потоки, маркетингова стратегія, можливі учасники, очікувані  результати. Мета першого розділу  — за п'ять хвилин зацікавити й  переконати в перевагах проекту, заохотити до подальшого ознайомлення з проектом.  

Інші розділи  інвестиційного проекту ґрунтовно  і послідовно розкривають зміст  проекту за головними аспектами, планують дії щодо реалізації проекту.  

2. Маркетинговий  план проекту  

Завдання маркетингового плану проекту — прогнозування попиту на продукцію і можливих цін на ринку, план забезпечення збуту. Цілком імовірні помилки в прогнозах поводження ринку після виходу на нього продукції проекту і відповідна розбіжність у прогнозах місткості ринку щодо продукції проекту.  

Прогнози попиту вимагають постійних коригувань навіть уже в ході реалізації проекту. Прогнозування змін у технології, доходах споживачів, цінах на сировину й матеріали досить невизначене  за результатами, особливо на тривалу перспективу. Тому маркетинговий план повинен мати достатній запас міцності в оцінці майбутнього попиту, щоб непередбачені коливання ринкової кон'юнктури не позначилися негативно на прибутковості проекту.  

Те саме стосується й ринкової стратегії, стосовно якої завчасно слід розробити заходи щодо нейтралізації значних змін у ситуації на ринку:  

1. Опис ринкових  якостей продукції проекту: •  опис продукції проекту;  

• порівняння з  Іншими продуктами, представленими на ринку;  

• конкурентоспроможність продукту проекту;  

• можливості посилення  конкурентних якостей продукту проекту.  

2. Дослідження  майбутнього ринку продукції  проекту:  

• оцінка рівня  конкуренції й типу ринку;  

• учасники ринку;  

• аналіз ситуації на ринку;  

• динаміка цін  на ринку за останні два роки;  

• ціноутворюючі  фактори;  

• адміністративні  елементи на ринку.  

3. Аналіз попиту  на продукцію проекту:  

• споживачі  продукції;  

• потреба в  продукції;  

• оцінка платоспроможності  підприємств-споживачів (чи населення);  

• експорт продукції;  

• умови для  експорту (тарифи й правила);  

• прогноз попиту на глибину проекту.  

4. Аналіз пропозиції:  

• обсяг виробництва;  

• виробники  продукції;  

• імпортери  продукції;  

• обсяг імпорту;  

• співвідношення імпорту та внутрішнього виробництва;  

• тарифи й правила  для імпорту продукції;  

• прогнози пропозиції на глибину проекту.  

5. Обґрунтування  стратегії й методів реалізації  продукції:  

• канали реалізації;  

• методи і прийоми  реалізації;  

• рекомендована  цінова політика;  

• організація реклами;  

• ринкова стратегія.  

Під час опрацювання  маркетингового розділу досліджуються:  

1) повнота і  комплексність маркетингових заходів  щодо проекту;  

2) розробленість  і привабливість продукції проекту.  Репутація підприємства і продукції;  

3) правильність вибору цінової політики;  

4) план просування  товару на ринок;  

5) ефективність  зв'язку продавця і покупця.  Організація роботи із споживачами  (особливо постійними) продукції  проекту;  

6) організація  збуту продукції;  

7) опис ринку  продукції проекту і його можлива реакція на продукцію проекту;  

8) використані  методи прогнозування попиту. Можлива  конкуренція з боку товарів-замінників;  

9) організація  впливу на ринок для адаптації  продукції проекту; 10) оцінка ключових  факторів успіху продукції проекту (якість,  

організація продажу, можливість розробки нових продуктів, репутація підприємства, реклама, витрати  виробництва, ціна, фінансова стійкість  підприємства).  

3. Матеріально-технічне  забезпечення проекту  

Так само як і  ринкова стратегія проекту, мають бути відпрацьовані питання забезпечення проекту необхідними матеріальними ресурсами. Потрібно проаналізувати не тільки поточного стан, а й спрогнозувати зміну сировинних (для проекту) ринків на всю його глибину.  

Під календарні плани виробництва готуються аналогічні за деталізацією календарні плани матеріально-технічного забезпечення виробництва кожного виду продукції, представленого в планах виробництва. Вони оформлюються у формі шахових таблиць-матриць, де ліва частина містить номенклатурні позиції сировини і матеріалів, необхідних для виробництва щодня (чи на зміну). З урахуванням щоденної потреби в сировині, матеріалах, комплектуючих виробах і прийнятих норм мінімально необхідних запасів складаються плани закупівлі й завезення сировини, матеріалів і комплектуючих виробів на місяць. При цьому визначається найоптимальніший розмір партії постачань з урахуванням місткості транспортних засобів доставки та вартості транспортування.  

З урахуванням  наявних площ складських приміщень  визначається оптимальна величина запасів по кожній номенклатурній позиції сировини, матеріалів і комплектуючих. Оптимальність полягатиме в такому виборі обсягів матеріальних запасів, за якого забезпечуватиметься мінімум сумарних витрат (вартість транспортування і зберігання) на одиницю матеріальних ресурсів, що постачаються. Варто враховувати, що створення кожного додаткового місця зберігання потребує капітальних вкладень, а транспортування буде тим дешевшим, чим більший розмір партії.  

Місячний план матеріально-технічного забезпечення виробництва складається для кожної товарної позиції сировини, комплектуючих виробів із зазначенням кількості, що поставляється в цьому місяці, і дати (числа місяця) доставки партії на підприємство. Відповідно до таких місячних планів будується робота служби матеріально-технічного постачання: укладення договорів із постачальниками, організація транспортування і приймання вантажів, вхідний контроль якості, організація розміщення і зберігання матеріально-технічних ресурсів, що надходять.  

Як і при  прогнозуванні збуту, для ресурсного забезпечення проекту важливим є  обґрунтоване прогнозування цін  на необхідні матеріальні ресурси  для проекту. Помилки в оцінці вартості ресурсного забезпечення проекту  збільшуються на кінцевому етапі  реалізації, який найбільш віддалений від поточного періоду, коли розроблюється і обґрунтовується проект, як наслідок, об'єктивно якість прогнозу погіршується.  

При аналізі  чутливості проектів щодо окремих факторів ризику типовим є те, що на першому  місці за впливом на загальну прибутковість проекту стоїть прогноз очікуваної ціни реалізації продукції проекту, а на другому — прогноз цін на основні матеріальні ресурси. Еластичність зміни прибутковості проекту у разі зміни цих факторів на 1 % виявляється для проекту найбільшою серед інших факторів (вартість обладнання, вартість проектування, залишкова вартість проекту, вартість підготовки персоналу, кількісні обсяги реалізації продукції тощо). Помилки у прогнозуванні цін збуту та цін на матеріальні ресурси мають найгірші наслідки для інвестування.  

Співвідношення  цін ресурсного забезпечення і цін  збуту продукції проекту формує резерв прибутковості продукції, що розраховується як різниця між витратами  на виробництво одиниці продукції  та ціною її реалізації. Те саме стосується співвідношення тенденцій зміни цін продажу та цін ресурсів. Бажано, щоб за прогнозом ціни продажу продукції проекту зростали більшими темпами, ніж ціни на ресурси. Це дає додатковий запас фінансової міцності проекту.

Робота із забезпечення проекту ресурсами за рівнем значущості для проекту поступається тільки роботі із забезпечення реалізації продукції.  

4. Фінансовий  план проекту  

Аналіз фінансової спроможності проекту передбачає планування грошових припливів і відпливів  по проекту з метою визначення його сумарної вигоди в найліквіднішій, грошовій формі.  

Фінансові потоки проекту становлять результативні  підсумки керування ресурсами проекту: фінансовими, матеріальними, трудовими. Вони агрегують і відбивають у  вартісній формі результативність усіх аспектів проекту. Фінансовий план проекту складається останнім, після розробки інших розділів бізнес-плану, адже він на них ґрунтується. Після фінансового плану розраховуються тільки показники ефективності проекту, які можна вважати продовженням фінансового плану, тому що інформацією для розрахунку ефективності є сконцентровані у фінансовому плані прогнозні грошові потоки.  

Фінансовий план проекту містить такі складові:  

• прогноз доходів  і витрат;  

• прогноз грошових потоків протягом терміну реалізації проекту;  

• прогноз активів  і пасивів проекту (бухгалтерського  балансу);  

• розрахунок потреби  в інвестиційних витратах для  реалізації проекту;  

• джерела засобів  для фінансування проекту, порядок  фінансування та обсяги позик, що потрібні для реалізації проекту;  

• графіки погашення  боргів;  

• прогноз фінансового  стану базового підприємства.  

• обсяги та напрями  використання прибутку.  

Стосовно "виробничих" проектів особлива увага при аналізі  має приділятися рівню спрацьованості організації виробничого процесу і технічного обладнання.  

5. Управління  проектом  

Представлення запланованої системи керування  проектом — можливості для цього  з'ясовуються через визначення можливостей  виробничого менеджменту, на який орієнтований проект, і тих людей, які проект ініціювали, представляють і матимуть право власності на його результати:  

• загальний  опис питань організації керування  проектом;  

• процес моніторингу  й прийняття рішень, розподіл відповідальності, структура підрозділів проекту  і їх взаємна підпорядкованість у процесі керування;  

• досвід і кваліфікація майбутніх менеджерів проекту;  

• зацікавленість і мотивація менеджерів для роботи в даному проекті;  

• організація  оплати праці, стимулювання й мотивація  для персоналу проекту й виконавців на всіх рівнях;  

• належна кваліфікація менеджерів і персоналу для роботи в проекті;  

• розробка етапів або робіт, потрібних для здійснення проекту;  

• визначення відповідальних менеджерів за кожний етап або за роботу загалом;  

• календарні плани  та бюджети;  

• критерії можливого  припинення проекту.  

6. Організаційний  план проекту містить комплекс  питань, пов'язаних з обґрунтуванням  реалістичності інвестування з  боку адміністративних і юридичних  аспектів, узгодженості із зовнішнім  середовищем (загальнодержавним, галузевим і регіональним рівнем економіки й умовам для підприємництва).  

У цьому розділі  наводиться характеристика масштабу і  головних ознак проекту:  

• склад проекту;  

• масштаб, стратегічність проекту;  

• відповідність  стратегії підприємства;  

• період реалізації: характеристика часових параметрів організації проекту, розбивка по періодах і оцінка їх особливостей (підготовчий, період створення інвестиційного об'єкта, період окупності, період отримання чистого прибутку по проекту);  

• тип проекту за формою його майбутніх активів, форма відтворення основних фондів;  

• галузева орієнтація проекту;  

• регіон реалізації (аналіз транспортної й інженерної інфраструктури місця, обраного для  реалізації проекту, географічні й  регіональні умови для проекту);  

• підприємство, на базі якого реалізовуватиметься  проект;  

• джерела коштів для проекту.  

Оцінюється інвестиційна привабливість галузі й регіону, стан та перспективи підприємства, на базі якого планується проект.  

До адміністративних умов реалізації проекту належить надійність партнерів і учасників проекту. Варто оцінити їх слабкі та сильні сто-  

рони стосовно матеріальних, фінансових і людських ресурсів, організаційну будову, ділові якості дирекцій та персоналу.  

Юридичні умови  реалізації проекту включають чинну законодавчу базу країни, установчі документи базового підприємства, підготовлені проекти договорів з учасниками інвестування.  

7. Виробничий  план проекту становить внутрішнє  середовище проекту й організаційно  майже не пов'язаний із зовнішніми умовами. Успішність організації виробничого процесу, надійність технічної бази проекту цілком залежить від роботи менеджерів проекту й персоналу.  

Виробничий план проекту складається з метою  забезпечення добре організованого, взаємопов'язаного (за часом, матеріальними ресурсами, наявною технічною базою і персоналом) виробничого процесу на кожному робочому місці й загалом по проекту. Особливе значення цей аспект проекту має в разі організації багатономенклатурного виробництва зі складною внутрішньовиробничою (подетальною чи поопераційною) системою внутрішньоцехових переміщень продукції.  

Виробничий план зазвичай складається з кількох  складових, синхронізованих між  собою в єдину постійно діючу  виробничу систему проекту:  

• виробничий апарат;  

• календарні плани випуску продукції;  

• забезпечення належної якості продукції;  

• організація  зберігання та транспортування матеріальних ресурсів і готової продукції;  

• плани технічного обслуговування устаткування.  

Плани виробництва  мають забезпечуватися ресурсами через плани матеріально-технічного постачання. Вони також потребують де-талізованості щодо номенклатури необхідних сировини і матеріалів. Детальність у часі таких планів може бути до одного дня і навіть зміни.  

Стандартна форма  подання календарних планів — спеціальна шахова таблиця-матриця, у лівій частині якої (по рядках) перелічуються ті види продукції (кінцевої і на проміжних етапах виробництва), що мають випускатися протягом, наприклад, тижня, місяця. У правій частині (по стовпцях) наводиться перелік одиниць часу (день, зміна), для яких плануються обсяги виробництва. На перетині кожного рядка (вид продукції) і стовпця (день чи зміна) записується запланована до виробництва кількість продукції в натуральних одиницях. Такі календарні плани готуються для кожного структурного