Класифікація банківського кредиту

     Міністерство  освіти і науки України

     Київський національний економічний університет

     ім. Вадима Гетьмана 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Реферат

     на  тему:

«Класифікація банківського кредиту» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав

Студент 3 курсу

19 групи спеціальності 6508

Фінансово Економічного Факультету

Кравець Дмитро  

Перевірив: Стрижак Артур Петрович 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ -2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1)Класифікація  банківських кредитів……………………………………………5

2)Сучасні аспекти розуміння сутності і ролі кредиту як економічної категорії…………………………………………………………………………..10

3) Стан кредитування на сьогоднішній день………………………………..…15

Висновки…………………………………………………………………………18

Список  використаної літератури……………………………………………..…19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Банки складають невід'ємну рису сучасного  грошового господарства. Знаходячись у центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, кредити виступають зв'язуючою ланкою між виробником і споживачем.

    В умовах ринку неминуче банки висуваються  в число основних, ключових елементів  економічного регулювання. У цьому плані особливу роль відіграють кредити, перетворюючись, власне кажучи, у єдине джерело, що поставляє народне господарство додатковими грошовими ресурсами.

    Основним  внутрішнім протиріччям кредитних  відносин є протиріччя між кредитором і позичальником. Ці протиріччя визначаються розміром засобів, що вивільнилися у кредитора і розміром потреби позичальника, а також протиріччям між тривалістю вивільнення засобів у кредитора і тривалістю існування потреби в додаткових засобах у позичальника.

    Природною формою руху грошово-кредитних відносин є виникнення більш складної форми  відносин - кредитних відносин за участю посередника.

    Найважливішою формою кредитних відносин цього  типу є банківський кредит, де у  ролі посередника виступає банк.

    Розвиток ринкових відносин вимагає постійного удосконалювання кредитно-грошових відносин. Сучасна концепція кредитування, на жаль, сповідає винятково ідею всілякого скорочення кредитних вкладень, оскільки, на думку емісійних банків, надходження додаткових платіжних засобів у господарський оборот за допомогою кредиту тільки посилює інфляційні тенденції. Обмеження кредиту одночасно позначається на розвитку підприємницької діяльності як фактора насичення ринку товарами. Якщо врахувати, що приблизно третина грошей, що знаходяться в обороті використовується на нестатки кредитування і населення, а велика їхня частина втягнена в покриття державного внутрішнього боргу, то стане зрозумілим, що обмеження в кредитуванні підприємств і населення виявляються подвоєними.

    В цілому необхідна не стільки тверда кредитна рестрикція, скільки перегрупування форм кредиту, у тому числі розвиток комерційного кредиту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

№1Класифікація банківських кредитів 

    Більшість банківських кредитів надається  під певне забезпечення. Забезпеченість — один з принципів банківського кредитування. Формами забезпечення банківських кредитів в основному є рухоме і нерухоме майно позичальника.

      Незабезпечені (бланкові) кредити  становлять невелику частку у  позичковому портфелі банків. Вони  можуть надаватися при високому ступені довіри банку до позичальника. Їх розмір, як правило, обмежується власним капіталом банку. Найчастіше бланковий кредит надається інсайдерам банку, причому його розмір обмежується певною часткою банківських акцій, що належать інсайдеру.[дж.1]

      За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів — стандартні і з підвищеним ризиком.

      До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позик і сплату процентів за ними.

      Кредити з підвищеним  ризиком надаються банками без забезпечення, а також клієнтам з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих позичок і сплати процентів за ними.

      За методом надання розрізняють банківські позички, які клієнти одержують: одноразово; перманентно; гарантовано.

      Одноразові позички — це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі заяви та інших документів клієнта.

      Перманентні позички надаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії. Позички надаються, як правило, шляхом безпосередньої оплати з позичкового рахунку розрахункових документів клієнта (доручень, чеків та інших) без погодження з банком розміру окремих позичок і документального їх оформлення.Гарантовані позички бувають двох видів:

      — з попередньо обумовленою  датою видачі;

      — з видачею у міру виникнення  в ній потреби.

      Сутність гарантованої позичкової операції полягає у наданні банком зобов’язання надати клієнту кредит при виникненні у нього потреби у визначеному розмірі протягом обумовленого терміну (як правило, кварталу).

      Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються:

      — поступово (в розстрочку);

      — водночас, тобто одноразовим  платежем після закінчення строку;

      — відповідно до особливих  умов, передбачених у кредитних  угодах;

      — за вимогою кредитора;

      — з регресією платежів.

      Поступовий порядок погашення (в розстрочку) встановлюється щодо довгострокових кредитів, а також тих, які надаються перманентно відповідно до встановленої позичальником кредитної лінії.

      Одноразовим платежем здійснюється повернення одноразових короткострокових позичок, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця. Для банківської практики України це найпоширеніший спосіб розрахунків щодо боргів банкам.

      Особливі умови повернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема контокорентного, за овердрафтом, під заставу векселів тощо. Особливість тут полягає в тому, що повернення позички здійснюється за ініціативою не позичальника, що є загальною нормою, а банку шляхом зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок.

      За вимогою кредитора стягуються позички у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема цільовий характер, строковість, або не виконує умови кредитної угоди щодо звітності та іншої обов’язкової інформації, що має надаватися банку.

      З регресією платежів повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов’язання третьої особи.

      За строком повернення банківські позички поділяються на:

      — строкові;

      — до запитання;

      — прострочені;

      — відстрочені (пролонговані).

      Строкові позички надаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді. До строкових належить переважна більшість банківських кредитів.

      Позички до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов’язаний повернути таку позичку за першою вимогою банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позичка сплачується на розсуд клієнта.

      Простроченими вважаються позички, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені. Такі позички враховуються на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену процентну плату.

      Відстрочені, або  пролонговані, — це такі позички, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час. Для цього необхідне обгрунтоване клопотання позичальника. Пролонгація позички оформляється додатковою кредитною угодою і супроводжується встановленням вищої процентної ставки.

      За характером визначення процента банківські позички бувають:

      — з фіксованою процентною  ставкою;

      — з плаваючою процентною ставкою.

      Фіксована процентна ставка застосовується за згодою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам.

      Плаваюча процентна  ставка є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. У цих ситуаціях відповідно до кредитної угоди процентна ставка періодично переглядається і прив’язується, як правило, до облікової ставки центрального банку з урахуванням ситуації на кредитному ринку.

      За способом сплати процента розрізняються банківські позички:

      — з виплатою процентів у  міру використання позичкових  коштів (звичайний кредит);

      — з виплатою процента одночасно  з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).

      За переважною більшістю банківських кредитів процент сплачується через певний час після видачі (як правило, через місяць). Це — звичайні позички. На відміну від них надання дисконтного кредиту передбачає утримання процента (дисконту) одночасно з видачею позички. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит, який надається шляхом купівлі банком переказних векселів у клієнтів-векселедержателів.

      За кількістю кредиторів банківські позички поділяються на такі, які:

      — надаються одним банком;

      — є синдикованими (або консорціальними);

      — є паралельними.

      Найпоширенішими є позички, які  надаються одним банком.

      Синдиковані позички надаються банківським консорціумом, в якому один з банків виконує роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, складає з позичальником кредитну угоду і надає позичку. Банк-менеджер розподіляє також процентний дохід від кредитної операції між банками — учасниками консорціуму. За операції, що пов’язані з таким кредитуванням, банк-менеджер отримує відповідну грошову винагороду.

      Паралельні позички передбачають участь у їх наданні декількох банків, але кожний банк окремо оформляє кредит клієнту на однакових погоджених умовах.[дж.1]

      Розрізняють також  кредити за критеріями  суб’єктного й  об’єктного призначення.

      До кредитів суб’єктного призначення належать позички:

      — торговельно-промисловим підприємцям;

      — сільськогосподарським підприємцям;

      — міжбанківські;

      — небанківським фінансово-кредитним  установам;

      — органам влади.

      Серед позичок  об’єктного призначення розрізняють кредити:

      — іпотечний;

      — споживчий;

      — контокорентний;

      — під цінні папери;

      — пов’язані з вексельним  обігом.  

     Рис.1 Класифікація банківського кредиту 
 
 
 
 

№2 Сучасні аспекти розуміння сутності і ролі кредиту як економічної категорії. 

    Умови функціонування сучасної економічної системи будь-якої країни, що базується на ринкових засадах, визначають ключову роль кредиту і кредитних відносин у всьому комплексі господарських зв’язків та механізмі взаємодії економічних агентів як учасників розширеного відтворення. Незважаючи на кризові явища останніх років, що супроводжують діяльність фінансового сектора та поширюють свій негативний вплив на всю світову економіку, роль кредитних відносин як основи забезпечення неперервності відтворювального процесу залишається незмінно високою навіть попри те, що саме їх нераціональна організація провідними банківськими та іншими кредитними установами стала першопричиною світової фінансової кризи 2008 року. З огляду на вищезазначене, виникає об’єктивна необхідність глибинного категоріального аналізу змісту кредиту і кредитних відносин, що є вихідною теоретичною базою для правильного розуміння ролі банків як їх основних організаторів.[дж.2, ст.7]

    Генезис наукових пізнань про кредит має  відображати умови соціально економічного розвитку суспільства, в якому формуються відповідні погляди на зміст кредитних відносин, їхнє призначення, особливості організації та форми прояву – у вигляді спершу обслуговування руху лихварського, а згодом і промислового та торговельного капіталу. При цьому основні умови, котрі визначають необхідність кредиту, загалом не викликають у науковій літературі особливих дискусій і зводяться до того, що об’єктивна потреба кредиту зумовлена існуючими в суспільстві економічними відносинами, при яких у одних суб’єктів ринку вивільняються певні суми грошових коштів, що тимчасово не використовуються в обороті, а в інших, в різних ланках економічної системи, відчувається потреба в додаткових ресурсах.

    Протиріччя  між вивільненням ресурсів у одних суб’єктів ринку та потребою в цих ресурсах у інших охоплюють три головні сфери економічних відносин:

    по-перше, матеріальне виробництво, що пов’язано з вивільненням у підприємств вартості основного капіталу у формі амортизаційних відрахувань, незбігом часу реалізації продукції і придбання елементів оборотного капіталу й робочої сили, а також необхідністю нагромадження значних коштів з метою інвестування;

      по-друге, державні фінанси, що зумовлено або перевищенням державних витрат над доходами або зворотним співвідношенням, що визначає відповідно потребу в коштах або їхній надлишок;

    по-третє, споживання, яке пов’язане із нагромадженням коштів населенням для майбутніх витрат або ж поточними потребами у додаткових ресурсах для реалізації споживчих цілей. Розв’язання даних протиріч за допомогою кредиту надає можливість перерозподіляти тимчасово вільні ресурси з метою їхнього ефективного використання від одних економічних агентів до інших та забезпечити неперервність відтворювального процесу у масштабах всієї економічної системи.

    У переважній більшості робіт, присвячених  дослідженню суті кредиту, єдиною функцією, із якою згідні більшість науковців, є перерозподільна функція кредиту,яка полягає в перерозподілі коштів між економічними агентами на засадах повернення.

    Така  позиція не викликає особливих дискусій через те, що дана функція об’єктивно характеризує зміст руху вартості у процесі кредитних відносин, а тому вона практично у незмінному вигляді вирізняється у більшості праць із цієї проблематики.

    А на думку М. І. Савлука, кредит забезпечує сприятливі умови для ефективного регулювання обороту грошей, оскільки кредитний механізм дає можливість гнучко розширити масу платіжних засобів в обороті.[дж.2, ст.9]

    Разом із тим, потрібно зазначити, що використання терміна “суспільні відносини” надто розмиває об’єкт дослідження, а тому краще вести мову про економічні відносини, що більш предметно характеризують ту сферу взаємозв’язків економічних агентів, яка стосується використання кредиту, адже кредит як категорія перебуває винятково в межах економічних відносин і поза ними не існує. При цьому поняття економічних відносин як відносин, що складаються у суспільстві з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і нематеріальних цінностей в світі обмежених ресурсів, характеризує усі стадії відтворювального процесу, відображаючи його функціональні закономірності у кожному циклі – від створення продукту до його повного споживання. Кредит як один із головних чинників, що забезпечує неперервність цього процесу, є невід’ємною складовою відповідних відносин на всіх стадіях суспільного відтворення.

    Процес  виробництва має постійно відновлюватися, оскільки суспільство не може припинити  споживання матеріальних і нематеріальних цінностей, а відтак не може перестати  їх виробляти.

    Разом із тим, якщо вже розглядати кредит як невід’ємну складову і одну із форм економічних відносин, то потрібно виокремити певні характерні ознаки, що вирізняють кредит з-поміж усіх інших економічних категорій та дозволяють чітко сформулювати його сутність.

    Основні характерні ознаки, що визначають сутність кредиту як економічної категорії і специфіку пов’язаних із ним економічних відносин, відображають закономірності руху наданої у тимчасове користування вартості. Таких ознак є три.

    По-перше, перерозподіл вартості, що означає вираження за допомогою кредиту саме тих відносин, які виникають з приводу перерозподілу, тобто надання у тимчасове користування тієї вартості, котра вже була розподілена на різноманітні фонди. При цьому кредит охоплює не перерозподіл вартості взагалі, а перерозподіл тимчасово вільної вартості. Кошти, що були вже розподілені і передані у власність економічних агентів, через кредит пере-

розподіляються  і спрямовуються у тимчасове  користування іншим суб’єктами ринку. Перерозподіл коштів в масштабах усієї економіки має, як правило, виробничий характер, бо повернення отриманої в кредит вартості з приростом можливе лише в результаті розширеного відтворення. Це, однак, не виключає широких можливостей перерозподілу коштів і на невиробничі,

тобто споживчі потреби. Крім того, перерозподільча функція кредиту в умовах ринкової економіки відображає переміщення коштів із одних сфер господарювання в інші, забезпечуючи отримання вищого прибутку. Адже кредит зумовлений, передусім, потребами товарно-грошового обороту і виникає саме як засіб повного забезпечення використання коштів, що вивільняються із відтворювального обороту загалом. При цьому намагання отримати прибуток на кожну одиницю грошових чи матеріальних цінностей одержує в кредиті адекватний механізм їх перерозподілу із точок вивільнення в точки потреби.

    По-друге, обов’язкове повернення вартості, наданої в кредит, що означає незмінність власника цінностей, які передаються у тимчасове користування і повертаються до свого вихідного пункту. Йдеться, по суті, про ключову ознаку, яка вирізняє кредит з-поміж усіх інших економічних категорій (і насамперед фінансів). Надана в кредит вартість, здійснюючи кругообіг у господарстві позичальника, вивільняється і повертається до кредитора, забезпечуючи неперервність процесу відтворення як на мікро, так і на макроекономічному рівні. Крім того, об’єктивні засади повернення кредиту, окрім розширеного відтворення, можуть доповнюватись ще й скороченням нагромадження або зменшенням споживання в разі невиробничого використання коштів (наприклад, державою чи населенням). У будь-якому разі саме процес поворотного руху вартості у кредитних відносинах виражає ключову якісну характеристику кредиту.

    По-третє, платність кредиту як фактор економічної зацікавленості суб’єктів ринку надавати певну вартість у тимчасове користування іншим суб’єктам. Адже сааме по собі обов’язкове повернення цінностей, що надається у тимчасове користування, ще не створює достатніх можливостей організації кредитних відносин. Тому погашення заборгованості здійснюється позичальником на загальну суму, що має перевищувати величину початкового боргу. Різницю утворює плата за тимчасове користування коштами кредитора – позичковий процент. Це пов’язано із тим, що кредитор, передаючи кошти у тимчасове користування, сам позбавляється можливостей їх дохідного використання, а відтак втрачені можливості мають бути компенсовані адекватною платою за кредит.[дж.2, ст.12,13,14] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    №3 Стан кредитування на сьогоднішній день

    У серпні динаміка кредитування секторів економіки характеризувалася висхідним трендом як до попереднього місяця, так і в річному обчисленні. Основний приріст кредитів, наданих резидентам, традиційно забезпечували кредити сектору не фінансових корпорацій. Як і в попередньому місяці найвищі темпи приросту спостерігалися за короткостроковими кредитами. П’ятий місяць поспіль тривало зростання кредитів, наданих сектору домашніх господарств.

    Прискорилося  зростання нових кредитів. Обсяг  угод за ними збільшився до 117.9 млрд. грн. Та був більшим, ніж середній обсяг за попередні 12 місяців.

    На  кінець серпня кредити, надані резидентам, становили 790.1 млрд. грн., або на 1.5%(на 11.8 млрд. грн..)більше ніж у попередньому місяці. У річному обчислення темпи  їхнього приросту прискорилися до 10.3% порівняно з 9.3% у липні. Приріст було забезпечено за рахунок кредитів у національній валюті на 3.1% у місячному обчисленні та на 20.1% у річному. Другий місяць поспіль скорочувались кредити в іноземній валюті. Порівняно з липнем залишки за ними зменшились на 0.5% або на 1.9 млрд. грн..Тривало їхнє скорочення й у річному обчислення (на 0.5%)

    У розрізі строків погашення в  річному обчисленні спостерігалося прискорення темпів приросту за кредитами  строком від 1 року до 5 років -12.4% (у  липні -9.7%). Темпи приросту за кредитами зі строком погашення від 1 року до 5 років становили 18.4%, а річна зміна кредитів строком більше 5 років залишалася від’ємною  -0.9%.

    Кредити, надані сектору не фінансових корпорацій, залишались найбільшою складовою у  структурі кредитування резидентів(70.7%). Висхідна динаміка залишків за кредитами, наданими цим позичальникам, спостерігалися на фоні пожвавлення економічної активності. У серпні Кредити, надані резидентам, зросли на 2.1% - до 558.8 млрд. грн.. Темпи їхнього приросту в річному обчисленні прискорилися до 16.9% порівняно з 16.0% у липні. При цьому кредити у національній валюті збільшились на 19.8% у річному обчисленні, в іноземній – на 12.3%. Зокрема, кредити в доларах США в річному обчисленні зросли на 11.0%, в євро – на 18.3%, у російських рублях – у 2.0 рази. [дж.3, ст26] 

    Табл.№3.1 Кредити за секторами економіки  в 2011 році 
 

    Найбільше зростання кредитних вкладень спостерігалося строком від 1 року до 5 років - на 6.1 млрд. грн., або на 2.5%. Певним чином на це вплинуло зниження вартості зазначених кредитів на 0.5 процентного пункту – до 13.8% річних. Короткострокові кредити збільшилися за місяць  на 5.2 млрд. грн.., або на 2.3%. Кредити, надані на строк більше 5 років, зросли за місць на 0.2 млрд. грн.

    Кредити надані сектору домашніх господарств, порівняно з липнем зросли на 0.2% - до 208.9 млрд. грн.. Річне скорочення їхніх залишків уповільнилося за -5.5% у липні до -4.6% у серпні. З початку поточного року спостерігалася стійка тенденція до зростання кредитів у національній валюті. У серпні річний темп їхнього приросту становив 23.5% порівняно з 18.0% у липні. Водночас в іноземній валюті продовжилося скорочення кредитів. Наданих домашнім господарствам у річному обчисленні.

    У структурі кредитів за строками частка кредитів строком більше 5 років, незважаючи на поступове зменшення, залишалися найбільшою - 64.4%

    Кредити, надані сектору загального державного управління, в річному обчисленні збільшились на 30.1%.

    У серпні активізувалась кредитна підтримка  банками резидентів, підтвердженням цього було зростання обсягів нових кредитів на 3.5% або на 4.0 млрд. грн.. до 117. Млрд. грн.. (у липні – зменшення на 0.5%). Збільшення відбулося виключно за договорами з нефінасовими корпораціями 9на 7.3 млрд. грн..) Із ними було укладено 92.0% від загальнох суми угод.[дж.3, ст27] 

    Табл№3.2 Нові кредити в 2011 році (обсяги кредитів наданих протягом періоду)

    Нові  кредити – включають суми за первинними кредитними договорами, укладеними протягом звітного періоду, а також суми за додатковим и договорами, за якими відбулася зміна або суми, або процентної ставки, або суми та процентної ставки.