Комплексна країнознавча характеристика США

    Комплексна  країнознавча характеристика США

    План  характеристики

1. Географічне розташування, природно-кліматичні умови і сировинні ресурси, найбільші міста, структура транспортних сполучень;
2. Історичні витоки та основні етапи розвитку нації і державності;
3. Державний устрій, адміністративно-територіальний поділ, політична система і політичний розвиток;
4. Особливості соціально-економічного розвитку, зовнішньоекономічні зв'язки;
5. Геополітичне середовище, зовнішньополітичні пріоритети, геополітична орієнтація країни;
6. Демографічний потенціал, структура зайнятості, національний склад населення, міграційні процеси і проблеми міграції у зовнішній політиці держави;
7. Розвиток освіти, науки, культури, етноконфесійний склад населення та міжконфесійні стосунки.

    1. США – держава у Північній Америці.  Столиця — місто Вашингтон.

    Площа країни 9 826 675 км². Населення 309 134 000 осіб (оцінка 2010 року). Офіційна мова — англійська (де-факто), юридично офіційної мови немає. Грошова одиниця — долар США.

    Найбільші міста:  Нью-Йорк — 8,008 млн. жителів; Лос-Анжелес (Каліфорнія) — 3,695 млн; Чикаго (Іллінойс) — 2,896 млн; Х'юстон (Техас) — 1,954 млн; Філадельфія (Пенсільванія) — 1,518 млн; Фенікс (Арізона) — 1,321 млн; Сан-Дієго (Каліфорнія) — 1,223 млн; Даллас (Техас) — 1,189 млн; Сан-Антоніо (Техас) — 1,144 млн; Детройт (Мічиган) — 0,951 млн.

    США — федеративна конституційна республіка, в якій владні повноваження розподіляються між федеральним урядом і урядами 50 штатів. Кожен із 50 штатів має свою конституцію, систему органів влади і управління. Виконавча, законодавча і судова влада представлені відповідно Президентом, Конгресом і Верховним Судом.

    Складається із трьох основних частин:

• Континентальні штати – на півночі межують із Канадою, на півдні – із Мексикою, на заході омиваються Тихим океаном, а на сході – Атлантичним.
• Аляска – півострів у північно-західній частині материка; на заході межує через Тихий океан (Берингова протока) із Росією і на сході – із Канадою.
• Гавайї – архіпелаг островів у Тихому океані на півдорозі між Пн. Америкою і Австралією

    Під управлінням США знаходиться, але не входять до їх складу, ряд острівних територій, що мають різний статус. Решта території мають власне основне законодавство. Найбільша з таких територій — Пуерто-Ріко.

    Усі залежні території: Пуерто-Ріко й Північні Маріанські острови, Федеративні Штати Мікронезії, Гуам, Американські Віргінські острови, Східне Самоа, Вейк, острови Мідвей, Маршаллові острови, острови Джонстон і Сенд.

    Клімат. Через свої великі розміри США знаходиться у різних кліматичних зонах. Країна переважно розташована у помірній і субтропічній кліматичних зонах. Аляска лежить у субарктичному і арктичному кліматичних поясах. Південна частина Флориди і Гавайї розташовані у тропічній зоні. В північній частині тихоокеанського узбережжя спостерігається помірний клімат з прохолодним літом і досить теплою зимою без постійного снігу.

    Південна  частина тихоокеанського узбережжя має середземноморський клімат: тепле і сухе літо і холодна дощова зима.

    Клімат Атлантичного узбережжя є континетальним з прохолодним літом і досить теплою зимою з постійним снігом. Ближче до півдня клімат стає теплішим з теплими зимами і теплішим літом.

    У горах Аппалачі континентальний клімат з теплим літом і холодною зимою з постійним сніговим покриттям.

    Рельєф. Близько 50% території США займають гірські хребти, плоскогір'я і плато Кордильєр; східну околицю пояса Кордильєр утворюють хребти Скелястих гір з висотою понад 4000 м. Найвища точка країни — г. Мак-Кінлі (6193 м) на Алясці. На сході — Аппалачі (2037 м). Між Кордильєрами і Аппалачі — великі внутрішні рівнини. На захід від Скелястих гір лежать великі плато і плоскогір'я (вис. 2000-3500 м): вулканічне Колумбійське плато, пустельне плоскогір'я Великий Басейн з западинами (найбільша — Долина Смерті), плато Колорадо. Гавайські острови — група вулканів висотою до 4205 м. Головні ріки: Міссісіпі з притоками Міссурі і Огайо, Колумбія, Колорадо, Юкон. На північному-сході — система Великих озер.

    Славнозвісні безкраї степи, що простяглись у центральній частині країни, - прерії, на жаль зараз являють собою орні сільськогосподарські площі та зрошувані угіддя.

    Корисні копалини. США забезпечує себе нафтою, газом, рудами урану, заліза, титану, ванадію, міді, свинцю, цинку, молібдену, вольфраму, берилію, літію, золота, срібла, фосфоритами, калійними солями, борними рудами (унікальне родовище Борон), флюоритом, сіркою, баритом. У той же час країна майже не має власних запасів марганцевих і хромових руд, бокситів, руд нікелю, кобальту, ртуті, сурми, олова, танталу і ніобію, азбесту. Запаси міді, марганцю, нікелю, кобальту і інш. можуть бути істотно збільшені за рахунок використання бідних руд і руд океанічного дна. З 40 основних видів мінеральної сировини лише по 18 США забезпечують себе на 50% і більше. Економіка США залежить від імпорту 68 видів сировини, і ця тенденція, очевидно, збережеться в майбутньому. Останнім часом спостерігається схильність до консервації мінеральних родовищ, переважно енергоносіїв.

    Захист довкілля. Забруднення навколишнього середовища стало однією з основних проблем у США, пов’язаною з економічним зростанням. З кінця 60-х років загострення екологічних проблем досягло в країні граничної межі і ставлення до них кардинально змінилося. У 70-і роки були запроваджені стандарти якості навколишнього середовища та екологічна експертиза, у 80-і роки – екологічне управління та планування заходів, пов’язаних із збереженням необхідної якості навколишнього середовища та ініціювання США міжнародного співробітництва з охорони навколишнього середовища. Створивши необхідний економічний механізм, американцям вдалося не лише зупинити подальше забруднення навколишнього середовища, а й істотно покращити його якість. У США цільові заходи охорони довкілля встановлює федеральне Агентство з охорони природи, а потім кожний штат окремо пропонує конкретні заходи щодо їх реалізації, пов’язуючи з планами розвитку галузі. Ефективним засобом контролю за викидами є запровадження Агенцією з охорони навколишнього середовища США “дозволів” на допустиму кількість забруднюючих речовин, що можуть бути викинуті у навколишнє середовище. Цей захід дав можливість фірмам, обсяг викидів забруднюючих речовин яких є меншим, ніж встановлений для них ліміт, продавати свої права іншим фірмам. У державі створився ринок прав на забруднення навколишнього середовища. Сформувавши банк дозволів на забруднення навколишнього середовища, уряд США покращив екологічну ситуацію в країні.

    Транспортна інфраструктура. Як велика і розвинена країна, США мають всі види транспорту та їх збалансовану систему. Абсолютні та відносні розміри транспортної інфраструктури і рухомого складу дуже великі. В перевезенні вантажів передують залізниці (38%), автотранспорт (28%), внутрішній водний (16%) і трубопроводи (18%), у перевезенні пасажирів — автомобільний (82%) та авіаційний (17%). Частка залізниць, внутрішнього водного і морського транспорту в пасажироперевезеннях, за винятком туристських круїзів, зведена до мінімуму. Одночасно зростає роль авіації в перевезенні вантажів. Значна частина морського флоту США плаває під «дешевими прапорами». Особлива роль в США належить автомобільному транспорту. Загальна протяжність автомобільних доріг становить 6 261 200 км. Основний засіб пересування населення в більшості регіонів країни - особистий автотранспорт. Насиченість країни автомобілями найвища в світі і продовжує зростати.

    Другий за масовістю перевезень пасажирів транспорт – повітряний. В країні велика кількість авіакомпаній, що здійснюють перевезення як всередині країни так і закордоном. Літаки витіснили залізничні пасажироперевезення, оскільки через розміри країни подорож залізницею займає багато часу і дуже часто коштує так само як і переліт. Залізничні компанії постійно перебувають на державних дотаціях і тримаються на плаву за рахунок вантажних перевезень.

    2. Історія формування нації. США – відносно молода країна. Її історія почалась1942 р. із відкриття Колумбом Нової Землі. Довгий час не відбувалось заселення континенту європейськими переселенцями через те, що провідні морські європейські держави були зайняті міжусобними війнами. Проте наприкінці 16 ст. відбуваються перші безуспішні спроби колонізації Америки Англією. І лише у 1607 було засноване перше постійне британське поселення в Америці – Джеймстаун, яке вважають колискою країни. Це був початок колоніального освоєння Північної Америки в наступні роки були засновані наступні колонії6: 1620 — Массачусетс (Плімут і Поселення бухти Массачусетс), 1626 — Нью-Йорк, 1633 — Меріленд, 1636 — Род-Айленд, 1636 — Коннектикут, 1638 — Делавер, 1638 — Нью-Гемпшир, 1653 — Північна Кароліна, 1663 — Південна Кароліна, 1664 — Нью-Джерсі, 1682 — Пенсильванія, 1732 — Джорджія. Колонізація призвела до сутичок із місцевим  населенням – індіанцями, які згодом переросло у масові війни із просуванням колонізаторів на захід і криваву різню.

    Релігійний  і політичний хаос у Європі стимулював еміграцію в англійські колонії. Надія на процвітання привела сюди багатьох поселенців з континентальних країн.

    В кінці XVII століття маленькі ферми у  прибережних районах півдня поступилися  місцем великим плантаціям. На плантаціях вирощували тютюн, рис, бавовну і т.п. Поневолене чорношкіре населення із Африки широко залучалось до робіт на плантаціях в якості безплатної робочої сили.

    У XVIII столітті соціальний та економічний ріст тривав. Після того, як британські і колоніальні війська спільними зусиллями вигнали французів з Канади і району Великих Озер під час Французької та Індійської воєн (1754-1760 років), колоністи менше потребували британського захисту. Це спричинило складний ланцюг подій, який з часом об'єднав колоністів проти Великобританії і привів до Американської революції (1775-1783 рр.).

    Результатом революції стала незалежність 13 колоній: Массачусеттсу, Нью-Хемпширу, Коннектікуту, Род-Айленду, Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Пенсильванії, Делаверу, Меріленду, Вірджинії, Північної і Південної Кароліни і Джорджії. Згідно з Конституцією, написаною Конституційними зборами 1787 року, створено національний уряд.

    Герой революції Джордж Вашингтон, обраний на посаду президента, започаткував багато державних закладів, включаючи кабінет, монетний двір і перший банк США.

    В середині XIX століття територіальні  надбання, в результаті покупки Луїзіани у Франції, Орегона у Британії та Аляски у Росії, як і війни з Мексикою, змусили законодавців зосередити увагу на питанні розширення інституту рабства негрів на нові території. Мешканці півдня намагалися продовжити його існування, у той час як мешканці півночі все менш терпимо ставилися до цього явища.

    Криза назріла у 1860 році, коли республіканець Абраам Лінкольн переміг трьох опонентів і став президентом. Південні лідери, які вважали, що втрачено можливість справедливого ставлення при республіканській адміністрації, сформували Конфедерацію. Ряд подій призвів до Громадянської війни (1861-65 рр.) — війна між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, які відділилися від Сполучених Штатів Америки і повстали з метою збереження рабовласницького стану на території півдня США. Південь – аграрний регіон цілком залежав від дешевої рабської праці і не бажав відмовлятись від цього ресурсу. Північ – розвинений індустріалізований регіон не потребував рабської праці і наполягав на скасуванні рабовласництва. Маючи практичну всю промисловість країни і більшість населення Північ, зіткнулась із войовничим і добре вишколеним військом Півдня, що призвело до катастрофічних втрат з боку обох сторін. 

    Після завершення Громадянської війни 1861 – 1865 рр. і Реконструкції 1865 – 1877 рр. для Сполучених Штатів наступив період стрімкого економічного піднесення. Протягом останніх десятиріч ХІХ ст. США перетворилися з переважно сільської республіки в індустріально-аграрну урбанізовану державу. В 1860 р. за обсягом промислової продукції США знаходилися на четвертому місці у світі, а у середині 1890-х рр. вони вже вийшли на перше місце, залишивши далеко позаду себе розвинуті країни Європи. Незважаючи на періодичні економічні кризи (1873, 1882 – 1883, 1893), масштаби виробництва були вражаючими.

    До  Першої Світової війни США дотримуються доктрини Монро, ухваленої у 1823 році. Згідно із нею США визнавали себе державою незалежною від урядів європейських країн, відмовлялись від втручання в політику європейських держав і розглядатимуть будь-які спроби втручання європейських урядів у внутрішні справи країн Північної Америки і Західної півкулі та створення нових колоній на її території як ворожі дії. Таким чином США ізолювали себе від Старого Світу і обмежились впливом на Північну і Південну Америки. 

    Проте під час Першої Світової стало  зрозуміло, що країни Антанти не впораються самотужки із Четвертинним союзом. США могли втратити важливих партнерів і позбутись необхідних ринків збуту. Після потоплення німцями ряду кораблів із американськими громадянами під час блокади Англії,  Америка вимушена вступити у війну на боці Антанти, щоб приборкати німецький мілітаризм.

    Після війни США добивались встановлення свого політичного домінування  в світі, добиваючись вільної  торгівлі та свободи мореплавства, проти чого виступили Англія і Франція, не бажаючи допускати ще одного суперника на арену. Це змусило Штати відступити від політичних методів впливу і перейти до економічних. Економіка США на той час показувала неймовірні результати. Індекс промислового виробництва в роки війни зріс на 32%. США давали понад половини світового виробництва станків, чорних металів, вугілля; 85% автомобілів, майже 70% видобутку нафти. На основі бурхливого економічного розвитку експорт американських товарів зріс з 2,33 млрд. дол. в 1914 р. до 8,08 млрд. дол. в 1920 р. Війна справила величезний вплив на економіку США. Воєнні замовлення стали головним фактором розвитку економіки. Воєнні закупівлі країн Антанти з 1914 р. до 1917 р. оцінювалися в 3-5 млрд. дол. Чисті прибутки корпорацій збільшилися з 1914 р. по 1917 р. втричі. Кардинально змінилася роль США у світових фінансах. Якщо на початку війни її зовнішній борг складав 3,7 млрд. дол., то в 1919 р. США перетворилися на найбільшого кредитора, який позичив іншим країнам майже таку ж суму. Золотий запас США зріс в 1914-1918 рр. з 1,53 млрд. до 2,87 млрд. дол., що переважало ресурси банків провідних європейських країн разом узятих.

    На основі «14 пунктів» Вудро Вільсона було підписано перемир'я з Німеччиною і її союзниками. США надавали фінансову допомогу Німеччині та іншим країнам в обмін на відкриття ринків для своїх ТНК та пільгові умови їх діяльності.      

    Після початку Другої Світової США довго  не розпочинали відкритих бойових  дій. Вони надавали допомогу країнам, які  воювали із нацистами. В кінці 1941 року після нападу Японії на ВМБ Перл Харбор США вступили у війну із Японією, і лише у 1944 році відкрили 2 фронт проти фашистів і висадились на берегах Нормандії.

    СРСР  після перемоги над фашизмом прагнув  поширити комунізм  на всю Європу і Захід почав побоюватись експансії Союзу, це призвело до того, що після війни встановилась двополярна система міжнародних відносин із двома центрами сил США і СРСР. Протистояння проявилось у політичному та економічному суперництві, гонці озброєнь та пошуку нових сфер впливу і закінчилось після із приходом Горбачова до влади і початку Перебудови та крахом СРСР.     

    3.  Державний та адміністративний устрій. США — федеративна республіка. В адміністративному плані територію країни поділено на 50 штатів (state) і один федеральний округ Колумбія.

    Внутрішня політика Сполучених Штатів реалізується по горизонталі між трьома гілками  центральної влади (у такій послідовності  вони згадуються в американській  Конституції):

• Законодавчою
• Виконавчою
• Судовою

    По  вертикалі вона реалізується між центральною владою у Вашингтоні і 50 штатами, плюс столичним округом Колумбія, які мають достатньо високі повноваження, в тому числі щодо формування і розподілу місцевого бюджету, податкової політики, питань судочинства і юстиції.

    Діюча Конституція була ухвалена через 11 років – 17 вересня 1787 року (документ, який залишається практично незмінним  і донині, був ухвалений спеціально скликаним Конституційним конвентом  у Філадельфії).

    Протягом  історії країни до Конституції було внесено 27 поправок, причому найперші десять були внесені одночасно, отримавши назву «Біль про права». Решта 17 поправок вносилися окремо. Остання, зроблена в 1992 році, передбачала введення додаткових конституційних обмежень для підвищення оплати праці членів Конгресу.

    Президентом може стати будь-який громадянин США, народжений на американській території  і не молодший 35 років. Аналогічні вимоги стосуються віце-президента, який обирається спільно з президентом.

    Голова  виконавчої влади і адміністрації (уряду) країни – Президент, Кандидати в члени адміністрації, а також посли пропонуються Президентом і затверджуються Сенатом. Президент в парі з Віце-президентом (Дж. Байден) обирається кожні чотири роки за допомогою так званої Колегії виборців, до якої входять 538 чоловік.

    Законодавча влада складається з двох палат  Конгресу:

• Нижня - Палата представників
• Верхня (Сенат).

    Характерною рисою американської системи  демократії є високі повноваження, якими наділена вища судова влада, тобто  Верховний суд. До його складу входять 9 суддів, які пропонуються Президентом і на довічний термін затверджуються Сенатом. Нинішній голова Верховного Суду Дж. Робертс - молодший був обраний до Верховного Суду у вересні 2005 р. 

    Початково до складу федерації входило 13 штатів: Нью-Гемпшир, Массачусетс, Род-Айленд, Коннектикут, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Делавер, Меріленд, Вірджинія, Південна Кароліна, Північна Кароліна, Джорджія. Останніми територіями, що отримали статус штату в 1959 році стали Аляска і Гаваї.

    Штати групуються в 9 регіонів:

• Нова Англія: Мен, Нью-Гемпшир, Вермонт, Массачусетс, Род-Айленд, Коннектикут;
• Середньо-Атлантичні штати: Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсильванія;
• Північно-Східний Центр: Огайо, Індіана, Іллінойс, Мічиган, Вісконсин;
• Північно-Західний Центр: Міннесота, Айова, Міссурі, Південна Дакота, Північна Дакота, Небраска, Канзас;
• Південно-Атлантичні штати: Делавер, Меріленд, федеральний округ Колумбія, Вірджинія, Західна Вірджинія, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Джорджія, Флорида;
• Південно-Східний Центр: Кентуккі , Теннессі, Алабама, Міссісіпі;
• Південно-Західний Центр: Арканзас, Луїзіана, Оклахома, Техас;
• Гірські штати: Монтана, Айдахо, Вайомінг, Колорадо, Нью-Мексико, Аризона, Юта, Невада;
• Тихоокеанські штати: Вашингтон, Орегон, Каліфорнія, Аляска, Гаваї.

    Кожний  штат підрозділяється на округи. Загалом  є 3041 округа. Самі округи діляться на муніципалітети (всього 19 078) і тауншипи (всього 16 734). Перші здійснюють місцеве самоуправління в містах, другі — в сільській місцевості (в Новій Англії обидві одиниці називають тауни).

    Крім  того, на території США є індіанські резервації, де мешкають корінні жителі — індіанці. В резервації, як правило, діють власні законодавчі, виконавчі та судові органи влади, що не підпорядковуються штату, в якому розміщена резервація. 

    4. Соціально-економічний розвиток. США – високорозвинена постіндустріальна країна; держава-гігант, провідна економічна і військова держава світу; займає 3-є місце в світі за площею і чисельністю населення. США мають високорозвинену і диверсифіковану пром-сть, основними галузями якої є загальне, транспортне і електротехн.машинобудування, видобуток корисних копалин, хім. та харчова пром-сть, виробн. металовиробів тощо. Економіка США базується на приватній власності і прагненні до отримання прибутку. Промислові і страхові компанії, магазини, ферми, банки і багато які підприємства сфери послуг належать приватним інвесторам. У 1995 в США нараховувалося 16,4 млн. некорпоративних приватних підприємств несільськогосподарського профілю, 1,58 млн. партнерських компаній і 4,4 млн. корпорацій. Саме корпорації відіграють найбільшу роль в економіці США. У 1995 прибутки некорпоративних приватних підприємств становили 807 млрд. дол., прибутки партнерських компаній - 853 млрд. дол., прибутки ж корпорацій перевищили 14,5 трлн. дол. Велика частина продукції корпорацій продукується невеликим числом найбільших фірм. Хоч в 1995 корпорації з капіталом понад 250 млн. дол. становили лише 1,6% всіх корпорацій країни, на їх частку припадало майже 85% сумарного прибутку. Як правило, це ТНК – транснаціональні корпорації, які є продуктом сучасного процесу глобалізму (і самі є глобалізаторами). На тер. США нараховується бл. 500 центрів ТНК.