Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Кращий менеджер

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….…3

1.Класифікація та функції менеджера…………………………………………...4

2.Характеристики сучасного менеджера………………………………………7

3.Мій ідеал менеджера………………………………………………..…………11

Висновки……………………………………………………………………..….14

Список використаних джерел…………………………………………………..15

Вступ

Як тільки десь і колись збирається група людей, які працюють над досягненням спільної мети, ними без сумніву формується те, що всім нам відомо під назвою ОРГАНІЗАЦІЯ. Це може бути і урядова структура і громадське об'єднання, релігійна громада і спортивний клуб, лікарня і вищий навчальний заклад.

Люди створюють організації просто напросто тому, що працюючи разом, вони можуть досягти набаго суттєвіших результатів ніж поодинці. Невід'ємною частиною будь-якої організації є система менеджменту, спрямована на об'єднання та координацію зусиль всіх її членів. Адже без цього окремі члени організації або їх групи, старанно спрямовуючи свої зусилля на власний розсуд (навіть керуючись найкращими намірами), не враховуючи інтересів і завдань інших, можуть не тільки не забезпечити досягнення організацією своїх цілей, але й навпаки — добитися повної протилежності— фактичного розвалу організації.

Навіть в маленькій організації відсутність менеджменту може привести до марнування зусиль її членів, якщо ж менеджмент відсутній в більш складнішій організації, то найбільш ймовірно в ній запанує хаос.

Таким чином, саме поняття менеджменту можна визначити наступним чином: менеджмент — мистецтво роботи з людьми, метою якої є забезпечення досягнення цілей засобами вироблення, прийняття та реалізації ефективних рішень по використанню всіх доступних ресурсів організації.

Слід підкреслити також, що поняття менеджменту часто використовується для визначення в організації групи людей, які несуть відповідальність за вироблення і прийняття рішень та координацію використання доступних ресурсів. При цьому менеджер — є функціонером цієї системи.

1.Класифікація та функції менеджера

Звичайно, в будь-якій організації (за виключенням дуже малих) всі менеджери займають певні посадові позиції, які традиційно розділяють на так звані "рівні піраміди менеджменту", приналежність до котрих визначається обсягами влади та відповідальності, необхідних для виконання посадових обов'язків.

Приналежність менеджера до певного рівня "піраміди менеджменту" визначається обсягами влади і відповідальності, якими вони наділені для виконання посадових обов'язків.

Влада — право наказувати іншим виконувати або не виконувати певні дії, спрямовані на досягнення певної мети.

Відповідальність — обов'язок, який виникає після прийняття підлеглим певної частки влади, делегованої йому менеджером-зверхником.

Очевидно, що обов'язки та відповідальність функціонерів різних рівнів піраміди відрізняються. Вищий менеджмент — відповідає за загальний стан справ в організації, середній менеджмент — відповідає за справи певної частини організації (підрозділ, департамент), лінійний менеджмент — керує діяльністю найменшої організаційної одиниці (робочої групи, сектора, лабораторії, відділу).

Підкреслимо відразу, що якраз третя група менеджерів є початковою сходинкою менеджерської кар'єри для випускників вищих навчальних закладів, зайняти яку допоможуть знання про основні обов'язки, напрямки та методи роботи лінійних менеджерів, яких в англомовній літературі інколи називають "маленькими менеджерами".

Для того, щоб стати менеджером, необхідно зрозуміти, що ж робить їх такими необхідними для існування кожної організації? Насамперед це виконання менеджерських функцій, важливих для загальної діяльності організацій.

Основні функціональні обов'язки менеджера. Хоча загальної і усталеної класифікації функцій не існує, більшість фахівців погоджуються на тому, що існує мінімальний набір функцій, властивий всім рівням піраміди менеджменту. Приведемо цей перелік в наступній послідовності:

1. Планування

2. Організація.

3. Лідирування.

4.Робота з персоналом.

5.Контролювання.

Успіх менеджера визначається тим, наскільки старанно і послідовно виконуються ним ці функції.

Планування — вибір майбутнього напрямку діяльності організації загалом та її окремих підрозділів зокрема, а також прийняття рішень про шляхи досягнення бажаних результатів на основі збирання та анашу необхідної інформації.

Шляхом планування встановлюються цілі організації та визначаються шляхи і строки досягнення цих цілей.

Всі інші менеджерські функції залежні від функції планування і не можуть привести до успіху при незадовільно виконаному плануванні. Тому планування це постійний "головний біль" любого менеджера, або як дуже образно написано в одному з американських підручників — це діяльність, яка відбувається "між вухами" менеджера.

Організація — прийняття рішень про необхідні дії, які приведуть до досягнення цілей, розподіл людських ресурсів на робочі групи та призначення кожній з груп місце менеджера , взагалом, забезпечення організації всіма видами ресурсів, які необхідні для її діяльності.

Лідирування — безпосереднє і практичне керування підлеглими в процесі виконання ними своїх обов'язків, яке включає: інформування підлеглих про напрямки діяльності, накази та інструкції, мотивування підлеглих до результативного та ефективного виконання їх обов'язків. Деякі автори називають цю функцію "людською функцією менеджменту" або "

людським чинником". Інколи її виділяють як функцію мотивування, наголошуючи на цій складовій.

Робота з персоналом — процес відбору, підготовки, розвитку, використовування та винагородження людей за виконану роботу для організації.

Хоча багато фахівців менеджменту часто розглядають цю функцію як складову функції організації, звернемо увагу на її важливість для будь-якої фірми, що виправдовує її виділення в окремий об'єкт розгляду. В користь цього говорить також і та обставина, що в останній час з'явилось поняття "кадрового менеджменту" — управління персоналом.

Контролювання — процес порівняння фактичних результатів діяльності з плановими показниками та вироблення і застосування (у випадку необхідності) коректуючих заходів з метою досягнення встановлених цілей. Виконання цієї функції необхідне для впевненості в тому, що інші функції менеджменту також виконані результативно та ефективно.

Звичайний порядок виконання менеджерських функцій визначається встановленою вище послідовністю їх розгляду. Однак, це не означає, що можлива тільки така послідовність. Всі ці функції можуть виконуватись в любому порядку та напрямку.

2.Характеристики сучасного менеджера

Для успішного виконання менеджерських функцій кожен менеджер повинен володіти певним багажем знань та навиків. В найбільш узагальненому вигляді можна сформулювати наступні кваліфікаційні вимоги до менеджерів: концептуальна класифікація,кваліфіковані людські стосунки, ділова кваліфікація,фахова кваліфікація. Розглянемо їх детальніше.

Концептуальна кваліфікацій. Передбачає здатність логічним чином акумулювати, аналізувати та інтерпретувати необхідну інформацію. Менеджер повинен розуміти як зовнішнє так і внутрішнє оточення, з яким йому доводиться працювати, вплив змін в цьому оточенні на організацію. Іншими словами, менеджер повинен "бачити велику картину", тобто загальний стан справ, напрямки і перспективи розвитку своєї організації.

Кваліфіковані людські стосунки. Передбачають здатність розуміти інших людей та ефективно взаємодіяти з ними. Це вміння найбільш важливе при виконанні функції лідирування, так як охоплює комунікативність, вміння мотивації і особистий приклад менеджера у відносинах з іншими людьми. Ці навики необхідні не тільки для підтримання хороших стосунків з окремими особами, але й з групами людей, а також навіть міжгруповкх" відносин. Хоча ці навики важливі для менеджерів всіх рівнів управління, найбільш важливими і потрібними вони є все-таки для лінійних менеджерів.

Ділова (адміністративна) кваліфікація. Це не що інше, як вміння, які дозволяють менеджерам всіх рівнів ефективно використовувати для виконання менеджерських функцій всі інші кваліфікаційні вимоги.

Адміністративна кваліфікація передбачає здатність формувати і виконувати певним упорядкованим методом процедури і процеси перетворення рішень в результати. Іншими словами, це здатність керівника реалізувати свої рішення з допомогою чітко вироблених процедур, а не випадковим шляхом, що дає впевненість у правильності втілення рішень в життя.

Фахова кваліфікація. Передбачає наявність певних знань та здатності ефективно виконувати специфічні процеси і вимоги, які властиві тій чи іншій професії, посаді або організації. В той час, як менеджер на вищому рівні піраміди менеджменту повинен володіти фаховою кваліфікацією, достатньою для забезпечення конкурентоздатності організації, лінійний менеджер повинен мати таку фахову кваліфікацію, яка дала б змогу щоденно і ефективно наглядати, оцінювати та керувати роботою підлеглих в специфічних професійних ситуаціях шляхом роз'яснення, або навіть демонстрації їх належного виконання.

Розглянуті вище кваліфікаційні вимоги носять дещо узагальнений характер. Дослідження і вивчення впливу різноманітних чинників політичного, соціального, економічного та психологічного характеру дозволили Майку Вудкоку та Дейву Френсісу в роботі "Розкріпачений менеджер" сформулювати 11 визначних характеристик, необхідних для умілого та ефективного керівника в сьогоднішніх умовах, до яких віднесли:

Здатність керувати собою.
Розумні особисті цінності.
Чіткі особисті цілі.
'Акцент на постійний особистий зріст '.
Навики вирішення проблем.
Винахідливість і здатність до інновацій.
Висока здатність впливати на оточуючих.
Знання сучасних підходів до управління.
Здібність до керування.
Вміння навчати і розвивати підлеглих.
Здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи.

Досліджуючи політичні, соціальні, економічні та психологічні сили, діючі в розвинених країнах, і вивчаючи вплив цих сил на тих, хто займає управлінські пости, можна прийти до корисних узагальнень про змінюваному змісті роботи керівника. Ці узагальнення дозволили передбачити ті здібності та вміння, які вимагають від вмілого менеджера в теперішньому і в майбутньому. У сучасних умовах все більшого значення набувають галузі, пов'язані з інтелектуальною діяльністю. У період перехідної економіки, виникає підвищений попит на менеджерів в обслуговуючих сферах,торгівлі,фінансах, інформаційних технологіях

Дослідження дозволили виділити одинадцять відмітних факторів, які, очевидно, будуть впливати на управлінську діяльність.

1. Стреси, тиск, невизначеність у все більшій мірі присутні в більшості форм життя організації. Тому від умілих менеджерів потрібна здатність ефективно управляти собою і своїм часом.

2. Ерозія традиційних цінностей призвела до серйозного розладу особистих переконань і цінностей. Тому від сучасних менеджерів потрібна здатність прояснити свої особисті цінності.

3. Є широка можливість вибору. Звідси від менеджерів потрібно чітко визначити цілі, виконуваної ними роботи, а також свої особисті мрії.

4. Організовані системи не в змозі забезпечити всі можливості для навчання, потрібні сучасному керівнику, отже, кожен менеджер повинен самостійно підтримувати свій власний ріст і розвиток.

5. Проблем стає все більше і вони все складніше, у той час як засоби їх вирішення найчастіше більш обмежені. Тому здатність вирішувати проблеми швидко і ефективно стає все більш важливою частиною управлінських навичок.

6. Постійна боротьба за ринок збуту, енергетичні ресурси і прибутковість роблять необхідним висування нових ідей і пристосовування. Значить, керівники повинні бути винахідливими і здатними гнучко реагувати на зміни ситуації.

7. Традиційне ієрархічне відношення утруднюється. Ефективне управління закликає до використання навичок впливу на оточуючих не вдаючись до прямих наказів.

8. Багато традиційних школ і методи управління вичерпали свої можливості і не відповідають викликам сьогодення і майбутнього. Тому потрібні нові, більш сучасні управлінські прийоми, і багато менеджерів повинні освоїти нові прийоми і підходи у ставленні до своїх підлеглих.

9. Великі витрати і труднощі пов'язані тепер з використанням найманих робітників. Звідси від керівників вимагається вміле використання людських ресурсів.

10. Зростаючі масштаби змін вимагають освоєння нових навичок, розвитку нових підходів і боротьби з можливістю власного «Управління». Від менеджерів потрібно вміння допомогти іншим в швидкому вивченні нових методів в освоєнні практичних навичок.

11. Складні проблеми у все більшій мірі потребують об'єднання зусиль декількох людей. Спільно здійснюють рішення. Тому менеджер повинен вміти створювати і удосконалювати групи, здатні швидко ставати винахідливими, результативними в роботі.

3.Мій ідеал менеджера

Більшість американців вважають, що Генрі Форд винайшов автомобіль. Всі впевнені, що Генрі Форд винайшов конвеєр, хоча за 6 років до Форда якийсь Ренсом Олдс у виробництві використовував рухомі візки, а стрічкові транспортери вже застосовувалися і на зернових елеваторах, і на м'ясокомбінатах в Чикаго. Заслуга Форда в тому, що він створив потокове виробництво. Він придумав автомобільний бізнес. Коли підприємства стали економічно організовані, з'явилася затребуваність у менеджері. XX століття стало століттям управління. Але щоб до цього прийти, на початку століття повинні були з'явитися творці. Таким творцем і був Генрі Форд. І за це він визнаний журналом Fortune кращим бізнесменом XX століття.

Генрі Форд побудував найбільше індустріальне виробництво початку XX століття і заробив на ньому $ 1 млрд ($ 42 мільярди в сьогоднішніх доларах), його принципи справили величезний вплив на суспільне життя США. Він продав 15 з половиною мільйонів автомобілів "Форд-Т", конвеєр став справою звичною і необхідним. Форд став платити робітником у два рази більше і цим створив клас "синіх комірців". Його робочі збирали гроші, щоб купити "свій" автомобіль - "Форд-Т". Форд не створював попит на автомобілі, він створив умови для попиту. У боротьбі з принципами Форда народився американський менеджмент. Основоположники теорії менеджменту формулювали свої принципи в заочному спорі з Фордом, а один з перших американських менеджерів-практиків - Альфред Слоун з General Motors - розбив Генрі Форда і в очній сутичці.

Він настільки увірував у свій успіх і свою правоту, що не помітив зміни часу, коли процес організації успішного виробництва перейшов у стадію управління. Важливий тільки продукт. Якщо він хороший - він сам принесе прибуток, якщо ж поганий, то ніякі фінансові вливання, ніяке пречудовий керівництво не зроблять його успішним. Мистецтво управління Форд зневажав. У кабінеті він проводив часу менше, ніж в цеху. Фінансові папірці дратували його. Він ненавидів банкірів і визнавав тільки готівкові гроші. Фінансистів він називав спекулянтами, злодіями, шкідниками і навіть грабіжниками, акціонерів - дармоїдам.

Своє підприємство Форд організував вже так, як хотів. Він вибрав гасло: "Якщо хто-небудь відмовиться від мого автомобіля, я знаю, що в цьому винен я сам ". Пріоритет - продукт, простий, надійний, легкий, дешевий, масовий. Із самого початку Форд створював не автомобіль для багатих, а автомобіль для всіх. Він уникав розкішної обробки, мало дбав про престижність марки. Фінансових принципів було три. Форд не залучав до компанії чужих капіталів, купував тільки за готівку, весь прибуток вкладав знову у виробництво. Форд вважав, що на дивіденди мають право тільки ті, хто брали участь у створенні продукту, в самій роботі. Усі зусилля цієї роботи були спрямовані на розробку універсальної моделі автомобіля. При наборі нових співробітників Форд категорично був проти прийому "компетентних осіб". За це його всі часу звинувачували у неосвіченості. Як-то Генрі Форд образився на чикагську газету за слово "неосвічений" і подав до суду. Адвокат газети вирішив продемонструвати суду неуцтво Форда і поставив йому питання: "Скільки солдатів було надіслано Британією в Америку, щоб придушити повстання 1776?" Форд не розгубився: "Я не знаю, скільки саме солдатів було послано, але впевнений, що додому повернулося значно менше". Потім він показав пальцем на адвоката і сказав: "Якщо б мені насправді потрібно було відповісти на ваші дурні питання, то мені варто лише натиснути на потрібну кнопку у себе в кабінеті, як у моєму розпорядженні будуть фахівці, здатні відповісти на будь-яке питання. Чому я повинен забивати свою голову дурницями, щоб довести, що можу відповісти на будь-яке питання? "

Тільки той хто щось зробив своїми руками міг бути гідний поваги Форда. Він вважав, що кожен повинен починати з нижнього щабля робочих сходів. Старий досвід і минуле нових співробітників у розрахунок не приймалося. "Ми ніколи не запитуємо про минуле людини, що шукає у нас роботу, - ми приймаємо адже не минуле, а людину. Якщо він сидів у в'язниці, то немає підстав припускати, що він знову потрапить до неї. Я думаю, навпаки, що, якщо тільки йому дати можливість, він буде особливо намагатися не потрапити в неї знову. Наше бюро службовців тому нікому не відмовляє на підставі його колишнього способу життя - чи виходить він з Гарварду або з в'язниці Сінг-Сінг, нам все одно, ми навіть не запитуємо про це. Він повинен мати тільки одне: бажання працювати. Якщо цього немає, то, ймовірно, він не буде домагатися місця у нас, бо взагалі досить добре відомо, що у Форда займаються справою ".

У пошуках зниження витрат виробництва Форд звернув увагу на те, що робочий витрачав більше часу на пошук і доставку матеріалу та інструментів, ніж на роботу. Прогулянки робочих по цеху оплачувати не хотілося. "Якщо дванадцять тисяч службовців збережуть кожен щодня по десять кроків, то вийде економія простору і сили в п'ятдесят миль ", - підрахував Форд і зрозумів, що необхідно доставляти роботу до робітників, а не навпаки. Він сформулював два принципи: змушувати робітника не робити ніколи більше одного кроку і ніколи не допускати, щоб йому доводилося при роботі нахилятися вперед або в сторони. Ніхто з робітників нічого не піднімав і не переносив. Він бачив підприємство як "робоче спілкування людей, завдання яких - працювати, а не обмінюватися листами ". Одному відділу зовсім немає потреби знати, що відбувається в іншому. У своїй компанії він залишив лише менеджерів нижчої ланки, які звітували за вироблену їх відділами продукцію. Ніяких зборів і нарад не проводилося: орд вважав їх абсолютно зайвими. Занадто складна організаційна структура, на думку Форда, вела до того, що було незрозуміло, хто за що відповідає. Кожен повинен був бути у відповіді за довірену йому маленьку ділянку роботи - тобто в управлінні він використовував організаційний конвеєр. Він тасував дрібних керівників, ретельно стежив, щоб вони не скидали вину один на одного. Чи не заохочував і дружніх відносин на роботі, побоюючись того, що люди почнуть покривати помилки товариша.

Висновки

На відміну від минулого часу, коли кращими менеджерами вважались люди з диктаторськими нахилами, в наш час вимоги до менеджера кардинально змінилися. Стара система мислення оперувала принципами необмеженого зростання, що розумілося тільки в кількісних термінах – максимальні прибутки. Нова система мислення оперує поняттям рівноваги, що відповідає такому стану суспільства, при якому задоволення сьогоднішніх потреб не повинно зменшувати шанси майбутніх поколінь на гідне життя.

Керуючи людьми менеджер повинен мати позитивний зв’язок із своїм персоналом. Він повинен бути лідером, щоб вести за собою підлеглих. А для цього необхідно мати авторитет, високий професіоналізм, позитивні емоції. Він повинен бути дипломатом, щоб налагоджувати стосунки, як з партнерами, так й із співробітниками.

Менеджер повинен бути вихователем з високими моральними якостями. Він повинен бути новатором, який розуміє роль науково-технічних досягнень. Загалом, сучасний менеджер повинен бути справжньою людиною у вищому розумінні цього слова – володіти знаннями, культурою, мати рішучий характер та професійні здібності.