Кредитування студентів в Україні і за рубежем

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

“Кредитування студентів в Україні і за рубежем ”

                                                                                  Виконав:студент

                                                                                  Діденко С.І.

                                                                                  ЕМО-301,3курсу

                                                                             Спеціальності 6601/1

                                                            Перевірила:

                                                                  Самсонова О.І.

КИЇВ 2011

План

1.Кредитування студентів як джерело фінансового забезпечення діяльності вищих навчальних закладів

2.Кредитування студентів в Україні

3.Кредитування студентів за кордоном

Список використаної літератури

   Зростання ролі та значення вищої освіти для розвитку економіки, зміцнення співробітництва між науковими установами, розвиток інтеграційних процесів потребує вивчення зарубіжного досвіду у сфері фінансового забезпечення вищих навчальних закладів (ВНЗ). Актуальність проблеми кредитування студентів для отримання вищої освіти визначається недостатніми обсягами державного фінансування, пошуком уряду будь якої країни шляхів удосконалення механізмів фінансового забезпечення освітньої діяльності ВНЗ.

   Метою є характеристика системи кредитування студентів як джерела фінансового забезпечення вищого навчального закладу. Потребують подальшого дослідження проблеми фінансування освітньої діяльності вищого навчального закладу в сучасних умовах, вивчення закордонного досвіду кредитування студентів для отримання вищої освіти, що дозволить враховувати деякі його аспекти у фінансуванні вищої освіти в Україні.

   В Україні вищі навчальні заклади перетворилися на повноправний елемент ринкової економіки. Власні інтелектуальні, інформаційні, матеріальні сили і ресурси є визначальними у діяльності кожного ВНЗ. Економіка ВНЗ складає визначальний компонент діяльності поряд з освітньою і науковою діяльністю. Реалізація інноваційної політики та фінансового забезпечення вищого навчального закладу вимагає раціонального управління всіма економічними ресурсами і багато в чому визначає подальший розвиток функціонування вищого навчального закладу та зміцнення його позицій на ринку освітних послуг. ВНЗ повинен враховувати економічні  реалії суспільства, потреби ринку та здійснювати постійний пошук нових форм стійкого розвитку. Ці зміни визначають напрями розвитку вищого навчального закладу щодо організації та проведення освітньої і наукової діяльності. Найважливішою умовою забезпечення економічної стійкості та подальшого розвитку ВНЗ є достатнє і стабільне фінансування ВНЗ. Питання фінансової забезпеченості ВНЗ вивчали такі вчені, як Г. М. Артюр, Л. М. Добровольська, Г. Лопушняк, І. В. Мороз та інші.

   Як свідчить досвід розвинених країн, вища школа стає базою економічного зростання країни та підвищення добробуту населення. У той же час сучасний стан фінансового забезпечування ВНЗ потребує визначення місця та ролі витрат на підготовку фахівців в економічній системі країни та пошуку нових додаткових джерел фінансування освіти.

   Найбільш прикрим є те, що вперше за останні роки в бюджеті відсутні кошти на продовження державного кредитування студентів. Щорічно виділялось на ці цілі близько 15 млн. грн. Не ясною тепер залишається доля тих кількох тисяч найбідніших студентів, які навчалися за рахунок цих коштів. Добре було б перевести їх на навчання за рахунок держави.

   Освітній кредит може надаватися на навчання за чинними навчальними планами; здобуття другої вищої освіти; навчання за програмою додаткової бізнес-освіти; цільову підготовку фахівців на замовлення юридичних осіб; навчання в аспірантурі та докторантурі; навчання в магістратурі; повторне навчання та атестація осіб, відрахованих за академічну неуспішність або порушення статуту ВНЗ; додаткові заняття і консультації з вивчення додаткових курсів; навчання на курсах підвищення кваліфікації у позанавчальний час.

   З 2001 року надання кредитів на освітні послуги почали здійснювати і банківські установи, які формують спеціальні кредитні портфелі у системі освіти. На 2010 рік серед лідерів – КБ «Приватбанк» -109 млн. грн., АКБ «Правексбанк» - 100 млн. грн., банк «Фінанси і кредит» -51 млн. грн.

   Суб'єктом визначення розміру кредиту є вищий навчальний заклад, який, виходячи з величини вартості навчання та відповідно до форми навчання, визначає розмір кредиту.

   Основними критеріями розподілу кредитних ресурсів є обсяг державного замовлення, потреба в підготовці фахівців за гостродефіцитними спеціальностями, кількість одержувачів кредитів.

   Вивчаючи механізм кредитування освіти за кордоном, слід зазначити, що існують різні механізми відстрочки оплати за навчання, як, наприклад, студентські позики, за рахунок яких проводиться оплата шляхом фіскальних виплат («податок на диплом»).

   Дедалі більше студентів користується соціальними студентськими кредитами. Студентські кредити пропонують банки під річні відсотки, які є загалом нижчі на 1-2 пункти за класичний кредит. Найкращі умови надаються студентам престижних вищих навчальних закладів, а деякі банки знижують відсоток за кредит студентам, батьки яких є клієнтами цих установ. Здебільшого кредит надається молодим особам віком від 18 до 28 років. Однак, деякі фінансові інститути можуть надавати кредити на освітні послуги незалежно від віку, що є дуже вигідною пропозицією для осіб, які вирішили перекваліфікуватися чи підвищити свою кваліфікацію. Розмір позики залежить від багатьох чинників, проте вирішальною є перспективність навчання з точки зору кар'єри та майбутніх доходів. У практиці кредитування існують і випадки надання кредитів особам, які не працюють або не мають постійного доходу, основною вимогою в такому випадку є наявність відповідної поруки. Соціальний студентський кредит є надто тривалим порівняно з класичним кредитом, строк повернення боргу може сягати 10 років.

   Розширення та поступовий розвиток кредитних відносин у сфері надання освітніх послуг в Україні має певні особливості. Деякі вищі навчальні заклади згодні надавати освітні послуги в кредит. Водночас кредитування освіти має бути доступним для широких верств населення, особливо для талановитої молоді.

   Отже, система кредитування освіти залежить від державного устрою країни і є результатом еволюційного розвитку галузі та попиту на її послуги. Загальною ознакою для країн із ринковою економікою є розмаїття джерел фінансування освіти, у тому числі і кредитних.

   Таким чином, кредитування студентів є одним із джерел фінансового забезпечення діяльності вищих навчальних закладів у сучасних умовах. Система фінансування вищої школи зарубіжних країн останнім часом формується шляхом перерозподілу фінансового тягаря між студентами, їхніми батьками та державою. Як правило, збільшується частка витрат самих студентів. Одне з суттєвих перетворень у фінансуванні вищої школи зарубіжних країн пов'язане з введеням освітніх кредитів. Досвід зарубіжних країн переконує, що система кредитування громадян з метою отримання вищої освіти успішно реалізується, а в деяких із них вона набула помітного розвитку.

   Комітет з питань освіти і науки рекомендував парламенту схвалити законопроект про кредитування вищої освіти. Документ припускає видачу кредитів без застави на навчання студентам з відстроченням платежу на термін, що дорівнює часу навчання у вузі плюс 12 місяців. При цьому буде встановлена пільгова ставка кредитування, що дорівнює обліковій ставці Нацбанку в день укладення договору. Представники банків готові брати участь у цьому проекті, якщо в держбюджеті будуть передбачені компенсації по кредитних виплатах.

   Законопроект «Про кредитування на здобування вищої освіти» містить три основні моменти, які, на думку його авторів, зроблять доступним платне навчання для малозабезпечених верств населення. Зокрема, передбачається кредит на здобуття вищої освіти зробити без застави, а для його оформлення студентові буде потрібний мінімальний набір документів: паспорт, ідентифікаційний код, довідка з вузу про вартість навчання і довідка про успішність. Крім того, банк може надати студентові-позичальникові відстрочення у виплатах по кредиту на термін, що дорівнює часу навчання у вузі плюс 12 місяців. При цьому ставка кредитування для студентів буде дорівнювати обліковій ставці НБУ на момент оформлення кредитного договору (за станом на 16 березня вона складала 10,25%).

   Як повідомляє народний депутат Катерина Самойлик (Компартія), один з авторів законопроекту, різниця між кредитною ставкою банку і пільговою ставкою по кредиту для студентів компенсуватиметься з держбюджету. За її словами, кредитний договір банк укладатиме із студентом строком на один рік і продовжувати в міру необхідності. «Після закінчення кожного семестру студент-позичальник повинен надавати в банк довідку про успішність – якщо його оцінки погіршають або він буде відрахований з вузу, банк має право зажадати дострокового погашення кредиту», - зазначила вона. У документі також наголошується, що держава відповідає по зобов'язаннях позичальника перед кредитором, якщо боржник відповідними органами визнаний непрацездатним або безробітним.

   В Україні і раніше існувала державна система кредитування навчання, однак студенти сплачували державі 3% річних. Нині уряд пропонує позику без відсотків. Однак за низьких українських зарплат будь-який кредит стане великим навантаженням для молодих спеціалістів, впевнена Людмила Черенько, начальник відділу досліджень рівня життя Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України.

   "Якщо необхідність віддавати гроші на навчання буде збігатися з народженням дитини і необхідністю вкладати гроші в сім’ю, то це буде дуже важко, безумовно", - каже Черенько.

   Понад 60 країн світу надають студентські позики. Як правило, управляють такими схемами державні агентства. У США більше поширені варіанти, регульовані безпосередньо приватними університетами і агентствами, що витягують з своєї діяльності прибуток. Таким же чином діють комерційні банки, які за власною ініціативою надають кредити на навчання. Загальними характерними рисами надання позик є тривалий період виплат і субсидування, яке традиційно використовують як форми державної підтримки студентів для зниження тяжкості повернення ними позик.

У деяких країнах, наприклад в Казахстані, Китаї, введення системи освітнього кредитування зв'язане з введенням державного регулювання цін на навчання. Як показує досвід надання студентських позик в розвинених країнах, що розвиваються, повернення їх в більшості випадків низький. До основних труднощів відносяться також безробіття і погане управління поверненням позик. У США і Канаді їх повернення у федеральній програмі, здійсненій в 80-і роки, склав 17 %.

Найбільшого успіху досягли в Швеції, Гонконзі і канадській провінції Квебек, де студенти були захищені системою виплат, орієнтованою на рівень доходу, що отримується випускником після закінчення учбового закладу (income-contingent).

Ще однією проблемою є високі організаційні витрати, особливо в державних агентствах. Так, якщо в розвинених країнах адміністративні витрати складають близько 1 %, то в країнах Латинської Америки - 15-20 %. Багато фахівців навіть приходять до висновку, що загальний ефект в окремих випадках такий низький, що ефективнішим механізмом було б надання стипендій, чим позик.

У Росії першим законодавчим документом федерального рівня, що передбачає освітнє кредитування, був Закон «О освіті». Сьогодні у нас ведуть розробки по апробації і впровадженню різних схем даного виду кредитування. Але їх активне використання натрапляє на бар'єри нормативно-правового характеру, економічно невигідні умови кредитування для студентів, труднощі працевлаштування випускників і інші соціально-психологічні чинники.

У Законі«О освіті» відсутні єдині фінансово-економічні підходи до визначення вартості навчання, єдиний регістр тарифів вартості навчання по різних спеціальностях, а також можливості централізованого і завчасного інформування абітурієнтів і їх батьків про умови здобування професійної освіти на умовах кредитування.

На думку фахівців ГУ-ВШЕ, державне кредитування не можна розглядати як загальнодоступну систему для всіх категорій громадян, оскільки це спричинить за собою відвернення засобів державного і муніципального бюджетів на тривалий термін. Аналогічна ситуація і з державними гарантіями по кредитах. Тому, вважають співробітники ГУ-ВШЕ, необхідно розробити таку систему, яка б, з одного боку, дозволила зробити кредити доступними для малозабезпечених сімей, а з іншої - не лягла б тяжким тягарем на бюджет.

Це вимагає розробки конкретних механізмів надання освітніх кредитів, визначення заходів державної підтримки і пропозицій по внесенню змін до законодавства.

У нас сильна думка, що саме держава повинна виступати головним фінансистом і гарантом даного виду кредитування, причому приводять приклади такої участі як за кордоном, так і в російських регіонах.

Кредитування освіти в Росії

Та все ж необхідний досвід в країні поступово накопичується. Наприклад, у вузах і технікумах Кузбасу з 1997 року введена система державного кредитування з коштів регіонального бюджету на оплату навчання на контрактній основі студентів з малозабезпечених сімей. Бюджетникам видають кредит на придбання товарів першої необхідності, оплату житла, дорогого лікування. Кредити надають на рік, без відсотків. Середня вартість навчання за рік складає 10 тис. крб. в інституті і 3-4 тис. крб. в технікумі. При цьому розроблений певний порядок повернення:

• якщо студент вчиться на п'ятірки - він не повертає кредит;

• якщо на четвірки - повертає 50 %;

• якщо на трійки і нижче - повертає все.

У Уфі страхова компанія «Росгосстрах-акорд» приступила до реалізації програми «Перспектива», за допомогою якої можна оплачувати навчання в розстрочку. Первинний внесок складає 20 %, максимальна сума, на яку можна отримати розстрочку, - 50 тис. крб. Термін - 12 місяців. За основу при розрахунку суми беруть сукупний сімейний дохід, а не особистий дохід кредітозаємщика.

«Сургутнефтебанк» розробив програму освітніх кредитів, яка передбачає кредитування оплати як першої, так і другої освіти (ставка - 16 % річних).

Уряд Челябінської області почало впровадження системи освітнього кредиту. З охочими отримати диплом вузу за державний рахунок укладатимуть договір про обов'язковий відробіток протягом п'яти років після його закінчення в місцевості або малих містах. У разі відмови їхати до місця призначення випускникові доведеться повернути державі всю суму, витрачену на навчання.

У Нижньому Новгороді другу освіту кредитує «НБД-банк». Свою систему кредитування бізнес-освіти розробила і московська Російська економічна школа (РЕШ).

Додамо, що в столиці почала діяти програма «КРЕДО» (кредитування освіти). Кредит видають студентам на 10 років в сумі до 25 тис. дол. під 10 % річних. В даний час її здійснюють за рахунок партнерства банку «СОЮЗ», компанії «Крейн», уповноваженою компанією «Базовий елемент», і вузів. Учасниками програми стали чотири ведучих вузу: Російська економічна академія ім. Р. В. Плеханова, Петербурзький державний університет, МГУ ім. М. В. Ломоносова і Московська сельхозакадемія ім. До. А. Тімірязева.

В той же час до цих пір немає загальнодержавних нормативних документів і загальної практики надання кредитів, за винятком умов Ощадбанку РФ.

Жорсткі російські умови

У липні 2000 року Ощадбанком РФ розроблений і затверджений порядок надання кредитів фізичним особам на оплату навчання в освітніх установах, зареєстрованих на території нашої країни. Пізніше аналогічний порядок був прийнятий ще поряд банків, що ненамного змінило ситуацію. Широкому використанню кредитування перешкоджають жорсткі умови:

• кредит надають в розмірі, що не перевищує 70 % витрат на освіту (30 % необхідно оплачувати самому студентові);

• кредит надають під гарантії поручителів (не більше два) або під заставу ліквідного майна;

• кредит надають під 19 % річних з обов'язковою щомісячною виплатою відсотків за користування кредитом;

• термін кредитування не може перевищувати 11 років;

• індексація відшкодування витрат у зв'язку з інфляцією і, отже, індексація об'єму кредитування - у бік збільшення.

Такі умови неприйнятні для більшості російських сімей. У роботі «Освітнє кредитування: огляд зарубіжного і російського ринку» особливо підкреслюється, що в нашій країні достатньо низька віддача від освіти, особливо в державній сфері. Тому, закінчивши учбовий заклад, молоді люди виявляються обтяжені важкими борговими зобов'язаннями.

Є і інші особливості. Наприклад, традиційно у вузах високий відсоток студенток. На початку реформ співвідношення дівчат (50,4 %), що навчаються, і хлопців (49,6 %) цілком відповідало статевому складу даної вікової групи. Але сьогодні можна говорити про початок фемінізації вищої освіти: дівчат вже 56 %, а хлопцем лише 44 %. Ймовірно, ця різниця була б ще більша без дії «армійського чинника», що істотно збільшує частку хлопців в студентських рядах. Тендерний аспект цієї проблеми полягає в тому, що після закінчення навчання хлопця і дівчини, як правило, мають різні можливості для повернення освітнього кредиту.

При здобуванні вищої освіти на комерційній основі однаковими у чоловіків і у жінок будуть тільки плата за навчання, а матеріальні вигоди від нього - різні (адже останні формуються у сфері зайнятості, де дуже чітко виражена дискримінація за ознакою підлоги). У такій ситуації дівчатам істотно складніше (якщо взагалі можливо) відпрацьовуватиме узяті на навчання кредити.

Таким чином, можна прогнозувати вищу вірогідність відмови дівчат не тільки від освітніх кредитів, але і від навчання взагалі.

Список використаної літератури

1.     Мороз А. М., Савлук М. І. Гроші та кредит – К.: КНЕУ, 2001

2.     Мороз І. В. Кредитування навчання в системі вищої освіти України// Фінанси України  - 2009. - № 4

3.     Боголіб Т. М. Фінансування освіти за кордоном// Фінанси України. – 2010. - № 5

4.     Буцька О. Ю. Кредитування студентів// Актуальні проблеми економіки – 2009. - № 9