Логістичні системи. 2

План

1. Визначення і характеристика розповсюджених логістичних систем.
2. Аналіз логістичних програмних продуктів. Визначення найбільш оптимально.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Визначення і характеристика розповсюджених логістичних систем.

ЗАРУБІЖНИЙ  ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ МАРКЕТИНГОВИХ

ЛОГІСТИЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Розглянуто зарубіжний досвід формування маркетингової логістики  на підприємствах.

Обґрунтовано найбільш розповсюджені у світі логістичні системи. Досліджено нові тенденції  в

розвитку логістичних фірм в державах з високорозвиненою економікою.

В останні десятиліття  промислове виробництво ускладнилось, зросли

потреби до якості продукції  та рівня обслуговування, скоротився час виведення

нової продукції на ринок, в зв’язку з цим виникла  необхідність вдосконалення

методології та технології управління. З однієї сторони, необхідно

систематизувати підходи  до управління виробництвом та планування ресурсів,

з іншої сторони, прискорити вирішення задач, які постали  перед

підприємством. Складність цих задач диктує необхідність зняти з людини

рутинні розрахункові функції  засобом використання потенціалу

обчислювальної техніки, науково-теоретичне дослідження цих  проблем є і

сьогодні актуальним.

Ціль логістичного процесу  формулюється основним правилом логістики –

правилом „7R”: потрібний  товар (right product) потрібної якості (right quality) в

потрібній кількості (right quantity) повинен бути доставлений в  потрібний час

(right time) і в потрібне  місце (right place) потрібному споживачу  (right customer)

з потрібним рівнем затрат (right cost). Недотримання хоча б однієї із

приведених умов може призвести до втрати клієнтів і, відповідно, певної частки

ринку.

Дослідженням зарубіжного  досвіду впровадження маркетингових

логістичних концепцій  на підприємстві займаються багато українських та

російських вчених. Зокрема, Адріанова Т.Р. порівнює досвід японських  та

американських компаній по організації систем закупівель та постачань,

Гаврилов Д.А. досліджує  сучасні логістичні системи і  досвід їх запровадження

в Росії та світі, Смирнов І.Г. аналізує ринок логістики у Польщі як країни-члена

ЄС, Черноусов Е.В. досліджує  ринок логістичних провайдерів  і його

функціонування в країнах  Європи та США.

Незважаючи на досить значне зростання інтересу до маркетингової

логістики як наукового інструменту та механізму практичного обслуговування

споживачів, позитивний досвід впровадження маркетингових  логістичних

систем наших зарубіжних сусідів повністю не висвітлено у  науковій літературі

та не використовується у практиці підприємств. Метою статті є дослідження

головних аспектів зазначених проблем та нових тенденцій в  розвитку

логістичних фірм в зарубіжних державах .

Аналіз стану розвитку логістики в розвинених країнах  на сучасному етапі,

різноманітність форм логістичних  утворень у нестатичних умовах ринку дає

змогу говорити про високу ефективність застосування концепції  маркетингової

логістики. Так, у США  ця концепція набуває дедалі ширшого  використання і

розглядається у вищих  ешелонах управління корпорації як ефективний

мотивований підхід до ефективного функціонування підприємства з метою

зниження виробничих витрат. Ця концепція є основою  економічної стратегії

фірми, коли процес логістики  використовується як знаряддя в конкурентній

боротьбі і розглядається  як управління процесами планування, розміщення і

контролю за фінансовими  та людськими ресурсами.

Такий підхід дає змогу  забезпечувати тісну координацію  логістичного

забезпечення ринку  та виробничої стратегії. Якщо досягається  така

координація, то результатами її стають: потрібний асортимент запасів у

належному місці, в потрібний  час; узгодженість роботи зовнішнього  і

внутрішнього транспорту, що гарантує своєчасну доставку товару відповідно

до економічних вимог; синхронність дій складського господарства і пакування

відповідно до вимог  транспорту, що дає змогу мінімізувати витрати сировини,

скоротити запаси у виробництві  готової продукції; синхронізацію  замовлень і

транспорту.

Важливою складовою  успішного функціонування логістики  є ефективне

використання трудових ресурсів. Застосування принципів логістики дає змогу

підвищити продуктивність праці. У цій сфері у США  вона стабільно зростає на

3 % за рік. Для зниження  ризику від складності реалізації  фірми дедалі ширше

застосовують сегментну  маркетингову стратегію, яка потребує виважено

визначених потужностей розподілу.

Провідні фірми США  пильно стежать за високим рівнем обслуговування

основних споживачів. Усталені стандарти широко рекламуються, доводяться до

відома покупців, вивчаються потреби останніх. За статистичними  даними, одна

з п'яти фірм встановлює жорсткі стандарти обслуговування, гнучко їх регулює,

здійснює зворотний  зв'язок з покупцями. Однак концепцію  логістики на такому

рівні застосовують лише 20 % американських фірм, що забезпечує їм

конкурентні переваги. Нині увага маркетингу зосереджена на проблемах

логістики, оскільки в його середовищі вже визріло розуміння неефективності

концентрації зусиль на підвищенні ефективності окремих процесів постачання.

В останні роки все більше робиться спроб використати досвід логістичного

управління на підприємствах наших сусідів із Заходу. Так, застосування

методів логістичного управління в  господарській практиці польських

підприємств здійснювалося здійснюється залежно від місця і ролі логістики  в

організаційно-управлінській структурі  окремих фірм. Як видно із досліджень

самих польських вчених, у великих  фірмах вже на початку 1990-х років

функціонували відділи логістики, натомість щодо логістичних функцій, які

здійснювалися в межах інших (не логістичних) сфер управління

підприємствами, то виявилось, що до них  належать: постачання, виробництво,

маркетинг, транспорт, склади та запаси. При цьому найчастіше логістичні

функції виконує відділ постачання підприємства (30,5%) та відділ складування  і

запасів (25,9%), а найрідше – відділ маркетингу (10,4%). На відділи транспорту

та виробництва припадає, відповідно, 20,1% та 13,1% [7, с. З5-40].

Однак незалежно від того, чи логістичні функції виконуються

безпосередньо відділом логістики, або  опосередковано – через інші відділи

підприємств, останні проте застосовують методи логістичного управління,

зокрема це особливо стосується великих  та середніх закладів. Серед найчастіше

використовуваних логістичних  систем та методів:

MRP1 – Material Requirements Planning, планування матеріальних потреб;

MRP2,3 - Material Recourse Planning, планування матеріальних ресурсів;

DRP1 – Distribution Requirements Planning, планування збутових потреб;

DRP2 – Distribution Recourse Planning, планування збутових ресурсів;

LRP – Logistics Recourse Planning, планування логістичних ресурсів;

ECR – Efficient Consumer Response, ефективне обслуговування клієнта

KANBAN – японська система  виробничої логістики;

ABC, XYZ – методи управління  запасами;

CRM – Continious Replenishment Management, менеджмент безперервного

поповнення запасів;

ЛТ – Just in Time, точно в срок;

EDI – Electronic data Interchange [2, с. 212; 4, с. 116].

Найбільш розповсюдженою у світі логістичною системою є система

«точно в строк» (just-in-time, JIT), яка з’явилася в Японії в  кінці 50-х років.

Основною ідеєю цієї логістичної концепції є виключення запасів матеріалів,

комплектуючих та напівфабрикатів  у виробничому процесі, потоки

матеріальних ресурсів синхронізуються з потребою в  них, яка в свою чергу

задається виробничим розкладом  випуску готової продукції. Рух  матеріальних

потоків організовано таким чином, що всі матеріали, комплектуючі та готова

продукції доставляються  в необхідній кількості та в той  час, коли їх

потребують ланки логістичної  системи, з метою мінімізації  витрат, пов’язаних

зі створенням запасів.

Вирішальну роль в  реалізації концепції JIT відіграє контроль якості на всіх

стадіях виробничого  процесу та подальшого сервісного обслуговування.

Синхронізація всіх процесів та етапів поставки продукції споживачам потребує

точності інформації та прогнозування, яка досягається  надійними

телекомунікаційними системами  та інформаційно-комп’ютерною підтримкою

[5, c. 203-207].

Однією з перших спроб  практичного впровадження концепції  «точно в

строк» стала розроблена корпорацією Toyota Motor у 1972 р. мікрологістична

система KANBAN, впровадження якої було неможливе без відповідного

логістичного оточення концепції JIT, а саме раціональної організації  та

збалансованості виробництва, постійного контролю якості на всіх стадіях

виробничого процесу  та якості вихідних матеріальних ресурсів у

постачальників, партнерство з надійними постачальниками та перевізниками,

професійна відповідальність всього персоналу. Сутність цієї системи  полягає в

тому, що всі виробничі підрозділи забезпечуються тією кількістю матеріальних

ресурсів та у такі строки, які  необхідні для виконання замовлення. Засобом

передачі інформації в цій системі  є картка KANBAN. Поширено два види

карток: картка відбору – зазначається кількість деталей, яку необхідно  взяти на

попередній ділянці обробки; картка замовлення – кількість деталей, яку

потрібно виготовити на попередній виробничій ділянці. Ці картки циркулюють

як всередині підприємства, так  і між підприємством та компаніями-

співробітниками. За замовленням споживача  готової продукції, кожна наступна

ділянка ланки технологічного ланцюга диктує асортиментну програму

попередній ділянці, яка отримує  своє завдання, оформлене в картці замовлення,

з наступної ділянки. Система KANBAN відноситься  до «тягнучих»

мікрологістичних систем виробництва, коли необхідні матеріали та товари в

необхідний час та в необхідній кількості «витягуються» в необхідне місце

робітниками, які знаходяться на кожній наступній ділянці виробничого  процесу

(готові вироби надходять до  моменту їх продажу, комплектуючі  – до моменту

збирання готової продукції, деталі – до моменту збирання комплектуючих,

сировина та матеріали  – до моменту виготовлення деталей).

Система KANBAN підтримує  мінімальний рівень запасів, який забезпечує

безперервну роботу виробничих ділянок та персоналу. Аналіз діяльності більше

80 німецьких фірм показав, що завдяки її впровадженню, в середньому,

виробничі запаси знижуються на 50%, запаси готової продукції –  на 80%,

продуктивність праці  зростає на 20-50%. Система KANBAN реалізована  на

таких підприємствах як General Motors, Massey-Ferguson, Renault. Разом з тим,

фахівці відмічають, що відсутність страхових запасів при умові порушень

постачальниками договірних зобов’язань часто призводить до зупинок

виробничого процесу. Тому більшість неяпонських фірм працюють, не

керуючись концепцією «нульового запасу»[6, c. 54-62].

Використання системи  МRР І дозволяє збільшити рівень сервісу – від 15 до

26%, знизити рівень  запасів – від 16 до 30%, підвищити  ефективність роботи

виробничих підрозділів  – від 11 до 20%, знизити витрати  на закупівлю – від 7 до

13% [3, c. 25].

МRР системи найбільш ефективні на виробництвах дискретного  типу, в

системах орієнтованих на виробничий процес, які мають  тривалий цикл обробки,

складне багатоступінчасте  виробництво, при нерівномірному попиті та великому

асортименті продукції, яка виготовляється. Запорукою ефективного використання

МRР систем є: ефективна  комп’ютерна система; точна інформація про

специфікацію продуктів  та стан запасів на підприємстві готової  продукції та її

компонентів, матеріалів, сировини; надійність встановлених строків виробничих

та закупівельних циклів; підтримка та участь верхніх рівнів управління

підприємством (топ-менеджменту).

Основні цілі систем МRР  сформульовані у наступних положеннях:

задоволення потреби  у матеріалах, компонентах і продукції  для планування

виробництва і доставки споживачам; підтримка низького рівня  запасів

матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової  продукції;

планування виробничих операцій, графіків доставки, закупівельних  операцій. У

процесі реалізації цих  цілей система МRР забезпечує потік планових кількостей

матеріальних ресурсів та запасів продукції на горизонті  планування. Система

МRР спочатку визначає, скільки і в які терміни  необхідно виготовити кінцеву

продукцію. Потім система  визначає час та необхідну кількість  матеріальних

ресурсів для виконання  виробничого розкладу.

Перевагою систем МRР  ІІ перед системами МRР І є  більш повне

задоволення споживчого попиту шляхом скорочення тривалості виробничих

циклів, зменшення рівня  запасів, більш ефективної системи  організації постачань,

більш швидкої реакції  на зміни попиту. Додатково вирішується  комплекс завдань

з контролю та регулювання  рівня запасів матеріальних ресурсів, незавершеного

виробництва та готової  продукції на ЕОМ. Розвиток мікропроцесорної техніки та

програмне забезпечення дозволили використовувати МRР ІІ системи в режимі

реального часу, зі щоденним оновленням баз даних [1, c. 14-18].

Ефект системи ОРТ  полягає у збільшенні виходу готової  продукції,

зниженні виробничих та транспортних витрат, зменшенні  обсягів

незавершеного виробництва, скороченні виробничого циклу, зниженні потреби

у складських та виробничих площах, підвищенні ритмічності відвантаження

готової продукції споживачам. Цю систему використовують понад 20

корпорацій, зокрема такі, як Ford, General Electric, Westinghouse, British

Aerospace, British Still, Philips та інші.

Проблемними процесами  на підприємстві є неефективне використання

складських запасів, надлишкове виробництво, висока вартість матеріалів. Усі ці

проблеми покликана  вирішити ERP-Система, що дозволяє менеджерам

встановити оптимальний  виробничий графік, вести облік фінансових і

матеріальних витрат, управляти розподілом готової продукції  і управляти

закупівлями. Найсучасніші ERP-Системи призначені для управління не тільки

окремою компанією, але і її постачальниками, партнерами й клієнтами

(Collaborative Commerce), що відповідає  концепції управління інтегрованою

системою логістики. Ці відносини зручніше вести в електронній  формі, тому ERP-

Системи інтегруються з  Інтернет-Технологіями [3, c. 58-63].

Новою тенденцією в розвитку логістичних фірм в Західноєвропейських

державах є формування загальноєвропейської системи товароруху, яка

передбачає наявність  декількох опорних логістичних  центрів та регіональних

логістичних товарно-розподільчих центрів, які взаємодіють один з одним. Це

дозволить врегулювати  та прискорити рух матеріальних потоків  та забезпечити

його безперервність. Розвиток транс’європейського ланцюга  логістичних центрів

дозволить формувати  уяву та розробляти проекти, які пов’язані  з

єврологістичною системою, тобто логістикою в європейському масштабі. Ці

розробки та заходи по єврологістиці направлені на скорочення витрат по

експортних та імпортних  поставках, на послуги при перетині границь, на

скорочення простоїв транспорту в пунктах митного  контролю, на скорочення

запасів на шляху та на підприємствах.

У зв'язку з цим все  більшого поширення у світовій практиці набуває

аутсорсинг (outsourcing). Термін «аутсорсинг» означає скорочення або  відмова

від власного бізнес-процесу, зазвичай не ключового (не профільного) та / або не

прибуткового для компанії і передачу його спеціалізованим  компаніям. Він

дозволяє сконцентруватися підприємству на його основної діяльності.

В результаті застосування аутсорсингу скорочується потреба  в

капіталовкладеннях, підвищується якість продукції, так як постачальником стає

спеціалізована організація, відбувається концентрація управлінських  ресурсів

за рахунок зменшення  кількості об'єктів управління.

Хоча за кордоном концепція  аутсорсингу розвивається вже досить

тривалий час і ринок аутсорсингу оцінюється в багато мільярдів доларів, в

Україні йому приділяється досить мало уваги, поки він залишається

малодослідженим , на відміну  від країн Європи, Азії, США, Канади та інших

країн, де в області  логістики існує тенденція передачі частини або всіх

логістичних функцій  «третій стороні», і аутсорсингом логістичних послуг

користуються переважна  більшість підприємств. «Третьою стороною»  в цих

взаєминах є провайдери логістичних послуг (плу) або 3PL провайдери (3PL's).

Одним з найбільш розвинених ринків логістичних провайдерів та

логістичного аутсорсингу  є ринок США та Європи. Зростання  ринку 3PL

послуг у США за оцінками експертів складає 18% -22% на рік [8, c. 13-17].

На основі проведених досліджень виявили, що:

- найбільш розповсюдженою у світі логістичною системою є система

«точно в строк» (just-in-time, JIT), основною ідеєю якої є виключення

запасів матеріалів, комплектуючих  та напівфабрикатів у виробничому

процесі, при цьому  потоки матеріальних ресурсів синхронізуються  з

потребою в них;

- на таких підприємствах  як General Motors, Massey-Ferguson, Renault

реалізована система KANBAN, яка підтримує мінімальний рівень запасів,

що забезпечує безперервну  роботу виробничих ділянок та персоналу  і

знижує виробничі запаси, запаси готової продукції, при цьому

продуктивність праці  зростає;

- вирішити проблеми  неефективного використання складських  запасів,

надлишкового виробництво, високої вартості матеріалів покликана ERP-

Система__________;

- перевагою систем  МRР ІІ перед системами МRР  І є більш повне

задоволення споживчого попиту і додаткове вирішення  комплексу завдань з

контролю та регулювання  рівня запасів матеріальних ресурсів,

незавершеного виробництва  та готової продукції на ЕОМ;

- ефект системи ОРТ  полягає у збільшенні виходу  готової продукції,

зниженні виробничих та транспортних витрат, зменшенні  обсягів

незавершеного виробництва, скороченні виробничого циклу, зниженні

потреби у складських та виробничих площах;

- розвиток транс’європейського  ланцюга логістичних центрів  зумовлює

поширення у світовій практиці аутсорсингу, одним з найбільш

розвинених ринків логістичних  провайдерів та логістичного аутсорсингу

є ринок США та Європи.

Підсумовуючи можна  зауважити, що необхідно розвивати  та

вдосконалювати виробничу, технічну та технологічну базу логістики в різних

галузях економіки, створювати логістичні товаропровідні структури, мікро- та

макрологістичні системи  різного рівня. Але Україні немає  необхідності

повторювати той довгий історичний шлях, яким пройшла логістика  в

закордонних державах. Використовуючи накопичений ними досвід та свій

потенціал, необхідно  прискореними темпами впроваджувати  сучасні логістичні

підходи та системи в господарській  діяльності підприємств.

Література

1. Адрианова Т.Р. Логистика –  эффективный инструмент управления

промышленным предприятием в новых условиях/ Т.Р. Адрианова // ЛОГИНФО.

– 2002. – №3. – С. 14-18.

2. Альбеков А.У. Коммерческая  логистика: учеб. пос.[для вузов] /

А.У.Альбеков, О.А. Митько. - Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 416 с.

3. Гаврилов Д.А. Управление производством на базе стандарта MRP II / Гаврилов

Д.А. – [2-е изд.] - Питер: СПб, 2008. – 416 с.

4. Гаджинский А.М. Логистика:  учебник / Гаджинский А.М. - [18-е  изд.] – М.:

Издательський дом, 2010. – 375 с.

5. Кальченко А.Г. Логістика: підручник  / Кальченко А.Г. – К.: КНЕУ, 2006. –

284 с.

6. Окландер М.А. Контуры экономической  логистики / Окландер М.А. –  К.:

Наук. думка, 2008. – 176 с.

7. Смирнов І.Г. Ринок логістики  в Польщі як країни-члена ЄС  очима польських

дослідників / І.Г. Смирнов // Науковий вісник Волинського нац. у-ту ім.

Л.Українки.– 2008. - №7. – C. 35-40.

8. Черноусов Е.В. Анализ рынка  логистических провайдеров– зарубежный  опыт

/ Е.В.Черноусов// Менеджмент  в России и за рубежом –  2008. - №6. – C. 13-17.__