Мета, характер і зміст сучасного землеустрою

        Мета, характер і зміст сучасного землеустрою

   Землеустрій - це сукупність соціально-економічних  та екологічних заходів, спрямованих  на регулювання земельних відносин та раціональної організації території  адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

   Відповідно  до ст. 182 Земельного кодексу України  метою землеустрою є забезпечення раціонального використання та охорони  земель, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшення природних ландшафтів.

      У зв'язку з тим, що субстанція  ефективності землеустрою лежить  в суйпЬяійому виробництві, випливає  головний висновок про те, що  землеустрій повинен мати державний  характер і бути головним важелем держави в здійсненні земельних перетворень.

   Це  дозволяє зробити такі висновки:

   Землеустрій є головним механізмом утворення  землеволодінь і землекористувань в усіх галузях народного господарства. Зокрема, без проведення землеустрою, складання проекту, його розгляду,1 погодження, затвердження, Відведення земельних ділянок в натурі (на1 місцевості), видача    документів,    які    посвідчують    право    землеволодіння    або землекористування, не можна розпочати виробйицтва.  

   При землеустрої проходить взаємопристосування виробництва і території, зокрема, здійснюється територіальна організація виробництва, в процесі якої, з врахуванням придатності ґрунтів, місцерозміщення земель, обґрунтовується найкраще і найбільш вигідне використання землі та організовується територія землеволодіння або землекористування. Тому, субстанція ефективності землеустрою лежить в економіці землекористування (виробництві підприємства). Це положення підтверджує також те, що в процесі землеустрою вирішуються питання охорони земель та екологізації землекористування і довкілля. В цьому заключається основний інтерес держави.                                   

   При землеустрої створюються оптимальні (для даного рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин) організаційно-територіальні умови землеволодіння і землекористування, що важливо на стадії формування ринкової економіки і ринкового приватного землекористування.

   Землеволодіння  і землекористування, як і властиві їм системи організації виробництва  і території, функціонують в загальній системі земельно-господарського устрою країни. Між ними є багато економічних, організаційних, технологічних і соціальних взаємозв'язків. Також, враховуючи госпрозрахунковий (а в умовах ринку - комерційний) характер економічних взаємовідносин в народному господарстві, ефективність землеустрою слід розглядати з двох сторін: з точки зору всього суспільного виробництва і по відношенню до конкретного підприємства (або громадянина).

   Отже, ефективність землеустрою слід розглядати з народногосподарського і госпрозрахункового (комерційного) поглядів. В першому випадку землеустрій виступає в якості державного регулювання землеволодіння і землекористування при будь-яких змінах земельних відносин. Госпрозрахунковий (комерційний) ефект землеустрою властивий, в першу чергу, сільськогосподарським підприємствам, які використовують землю як головний засіб виробництва.

   Із  приведених висновків випливає, що в ході широкомасштабних земельних  і економічних перетворень, повсюдної  реорганізації виробництва і  територій, перерозподілу земель першочергового значення набуває землеустрій. В ході землеустрою повинен забезпечуватись перехід до нового земельного ладу з новими формами господарювання, землеволодіння і землекористування, оскільки основним змістом його, відповідно ст. 184 Земельного кодексу України, є:

   а)  встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно- територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;

   б)  розробка загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;

   в) складання  схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;

   г) обгрунтування    встановлення    меж   територій    з    особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

   ґ) складання   проектів   впорядкування   існуючих   землеволодінь   і землекористувань та створення нових;

   д)   складання проектів відведення земельних ділянок;

   є) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; є) підготовка документів, що посвідчують право власності або право користування землею;

   ж)   складання   проектів   землеустрою,   що   забезпечують   еколого-економічне   обгрунтування   сівозмін,   упорядкування   угідь,   а   також розроблення заходів щодо охорони земель;

   з)  розроблення   іншої  землевпорядної  документації,   пов'язаної   з використанням та охороною земель;

   и)   здійснення   авторського   нагляду   за   виконанням  проектів   з використання та охорони земель; 

   і)   проведення   топографо-геодезичних,   картографічних,1 геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

          Суть, зміст і структурні елементи системи

                              землеустрою

   Нагадаємо, що система - це множинність взаємодіючих елементів, які знаходяться у відношеннях та зв'язках і складають цілісне утворення. Слово "система" - грецького походження (systema), яке означає створене з частин, з'єднань. Системи діляться на природні і штучні. До перших відносяться всі природні системи, до других - землеустрою, створена людиною.

   Все, що не входить в систему і діє  на неї або на що діє сама система, називається її зовнішнім середовищем. В залежності від ступеня взаємодії  з зовнішнім середовищем розрізняють  відкриті і закриті системи. За ступенем складності системи діляться на великі і складні. До складних систем відносяться ті з них, які побудовані для вирішення багатоцільових завдань.

   Системи складаються з підсистем, кожна  з яких може бути розглянута як окремо, так і в нерозривній цілісності.

   Очевидно,   що   система  землеустрою  відноситься  до   соціальних систем, підтримка яких в цілісності і якісній визначеності здійснюється на рівні не тільки саморегулювання, але і цілеспрямованої дії. Тому система землеустрою   складається   з   двох   самостійних,   але   взаємопов'язаних систем: управляючої та керованої. До керованої системи відносяться всі елементи, які забезпечують процес цілеспрямованої дії землеустрою на формування еколого-економічної системи землекористування в Україні.

    Тому   управління   системою   розглядають   як   специфічну   форму і інформаційного регулювання, при якому з керованої системи виділяється управляюча   підсистема.    Управління    як    інформаційне   регулювання здійснюється   на   основі   ідеальної   (теоретичної,   абстрактної)   моделі процесу при наявності цілі й алгоритму управління.

   Кожна з названих систем має свої особливості. В цьому розділі ми розглянемо управляючу, як основну систему, яка характеризує організаційну, технічну та технологічну сторону управління.

   Наукова постановка завдання управляючою системою землеустрою передбачає: формулювання бажаної мети, яка може бути виражена через критерії якості управління; визначення  обмежень,  які   виражають  економічні   передумови організації використання й охорони земель шляхом землеустрою; визначення обмежень, що виражають закони природи руху керованої системи

   Основна мета системи землеустрою випливає із мети землеустрою: організація раціонального  використання та охорони земель, створення  сприятливого екологічного середовища та поліпшення природних ландшафтів шляхом землевпорядних дій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Основними завданнями територіального землеустрою  є:

    1.             Утворення  нових  і  впорядкування  існуючих  об'єктів  землеустрою,

    зокрема:

    а)             зміна меж об'єктів  землеустрою,  в  т.  ч.  з  метою  усунення

    недоліків    в    їх    розміщені    (черезсмужжя,    вклинення,    вкраплення,

    далекоземелля, викривленість меж і інших  незручностей у використанні);

    б)            надання земельних ділянок громадянам і юридичним особам;

    в)             вилучення, в тому числі викуп, земельних ділянок;

    г)             в інших випадках перерозподілу земель.

    2.             Межування  земель  адміністративно-територіальних  утворень,  права

    державної і  комунальної власності, спеціальних земельних фондів та

    81   

    земель  з особливими природоохоронним і  іншими режимами використання, зокрема:

    а)             визначення   меж   об'єкту   землеустрою   на   місцевості   і   їх

    погодження;

    б)            закріплення на місцевості меж об'єкту землеустрою межовими

    знаками   і   визначення   їх   координат   або   складання   іншого   опису

    місцерозміщення меж об'єкту землеустрою;

    в)             виготовлення плану (карти) об'єкту землеустрою;

    г)             виготовлення землевпорядної документації та її затвердження.

    3. Кадастровий землеустрій раніше  утворених земельних ділянок,  але юридично не узаконених, зокрема:

    а)             відновлення меж об'єктів землеустрою в натурі (на місцевості);

    б)            закріплення на місцевості меж об'єктів землеустрою межовими

    знаками і визначення їх координат;

    в)             виготовлення плану об'єкту землеустрою;

    г)             виготовлення   землевпорядної   документації,   її   погодження,

    затвердження  та виготовлення правоустановлюючих документів.

    Будь-яку  діяльність розпочинають з надання, вилучення (викупу) земель.

    Надання земель - це передача земельної ділянки  у власність, користування, в тому числі на умовах оренди, громадянину (фізичній особі або групі громадян), підприємству, організації, закладу (юридичній особі).

    Вилучення (викуп) земель__- це припинення в установленому  порядку права використання (власності, володіння, користування) конкретної земельної  ділянки.

    Для того, щоб розпочати використання земельної ділянки на законних підставах, юридична або фізична особа повинна знати точно місце розміщення і межі закріпленої за нею земельної ділянки та мати документи, які посвідчують право на землю. Це здійснюється в процесі розробки і затвердження проекту відведення земельної ділянки.

    Відведення  земель_- це землевпорядні дії з  встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, наданої  у власність, користування, в тому числі на правах оренди.

    Межування земель - це комплекс землевпорядних дій  з встановлення, відновлення і закріплення на місцевості меж земель права державної і комунальної власності, спеціальних фондів (земель запасу, резервного фонду) та територій з особливими природоохоронним, заповідним та іншими режимами використання. Межування земель являє собою певні технічні і юридичні дії.

    Кадастровий землеустрій - це комплекс землевпорядних дій з встановлення, відновлення  і закріплення на місцевості меж  земельних ділянок, які були надані у власність або користування до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельного кодексу України в редакції 1992 року) та виготовлення документів, що посвідчують право на землю.

    Проте будь-яке надання, вилучення або  межування земель зачіпає не окремі землеволодіння або землекористування, а їх групу (систему). Так для організації нового сільськогосппідприємства чи іншого землеволодіння (землекористування), слід реорганізувати старе господарство: визначити режим використання земель, склад угідь, перерозподілити землі, усунути наявні недоліки у використанні земель (черезсмужжя, вкраплення і ін.)- Вказані заходи можна здійснити тільки шляхом землеустрою, який має певний порядок, методи і зміст. Тому даний вид землеустрою, що охоплює групу землеволодінь та землекористувань, має назву територіальний (раніше - міжгосподарський).

    Внутрігосподарський землеустрій - це система еколого-економічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на створення територіальних умов раціональної організації землі і виробництва, в основному, сільськогосподарських підприємств, селянських та фермерських господарств в межах їх землеволодінь і землекористувань, яка забезпечує ефективність сільськогосподарського виробництва, раціональне використання земель, створення екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів.

    Основними завданнями внутрігосподарського землеустрою є:

    а)             організація    раціонального    використання    громадянами     і

    юридичними       особами       земельних       ділянок       для       здійснення

    сільськогосподарського  виробництва, а також організація території земель

    з особливими природоохоронними і  іншими режимами використання.

    б)            розробка заходів з поліпшення сільськогосподарських угідь, осво

    єння  нових земель, відновлення і консервація  земель, рекультивація пору

    шених земель, захист земель від ерозії, селей, підтоплення, заболочення,

    ущільнення, забруднення відходами виробництва  і споживання, радіо

    активними і хімічними речовинами, зараження  і інших негативних дій.

    Зокремлений землеустрій - це система ґрунтозахисних, природоохоронних, меліоративних та заходів по збереженню і підвищенню родючості земель щодо окремої земельної ділянки або території, які вимагають капітальних вкладень або розробки спеціальних технологій організації використання земель. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Стаття 102. Розгляд і затвердження землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою

Розгляд і затвердження землевпорядних проектів провадиться в такому порядку:

1) прогнозні  матеріали, техніко-економічні обгрунтування  використання та охорони земель і схема землеустрою після погодження у порядку, встановленому у завданнях на їх розробку, розглядаються і затверджуються відповідними Радами народних депутатів;

2) проекти  утворення нових землеволодінь  і землекористувань після погодження  із заінтересованими власниками землі та землекористувачами розглядаються і затверджуються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів;

3) проекти  відведення земельних ділянок  у власність або користування  затверджуються Радами народних  депутатів, які надають і вилучають земельні ділянки;

4) проекти  внутрігосподарського землеустрою  колективних сільськогосподарських  підприємств, сільськогосподарських  кооперативів, радгоспів та інших  сільськогосподарських підприємств,  установ і організацій, селянських (фермерських) господарств після погодження їх із власниками землі і землекористувачами, сільськими, селищними Радами народних депутатів розглядаються та затверджуються районними, міськими, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Радами народних депутатів;

5) робочі  землевпорядні проекти, пов'язані  з упорядкуванням, докорінним поліпшенням  і охороною земель, раціональним  їх використанням, розглядаються  і затверджуються замовниками  цих проектів.

Зміни до землевпорядних проектів та інших  матеріалів з питань землеустрою, затверджених у порядку, передбаченому пунктами 1-4 частини першої цієї статті, вносяться за рішенням Рад народних депутатів, які затвердили ці проекти.

Землевпорядні проекти, зазначені в пункті 5 частини  першої цієї статті, змінюються з дозволу  замовників проектів.  
 
 

Стаття 181. Поняття землеустрою

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних  та екологічних заходів, спрямованих  на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Стаття 182. Мета землеустрою

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Стаття 183. Завдання землеустрою

Основними завданнями землеустрою є:

а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем;

б) інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов використання земель;

в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

г) здійснення заходів  щодо прогнозування, планування, організації  раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;

ґ) організація  територій сільськогосподарських  підприємств із створенням просторових  умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;

д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ;

е) організація  територій несільськогосподарських  підприємств, організацій і установ з метою створення умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель.

Стаття 184. Зміст землеустрою

Землеустрій передбачає:

а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;

б) розробку загальнодержавної  і регіональних програм використання та охорони земель;

в) складання  схем землеустрою, розроблення техніко-економічних  обґрунтувань використання та охорони  земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;

г) обґрунтування  встановлення меж територій з  особливими природоохоронними, рекреаційними  і заповідними режимами;

ґ) складання  проектів впорядкування існуючих землеволодінь  і землекористувань та створення  нових;

д) складання  проектів відведення земельних ділянок;

е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних  ділянок;

є) підготовку документів, що посвідчують право власності  або право користування землею;

ж) складання  проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;

з) розроблення  іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель;

и) здійснення авторського  нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель;

і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних  та інших обстежень і розвідувань  земель.

Стаття 185. Організація та порядок здійснення землеустрою

1. Землеустрій  здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.

2. Землеустрій  здійснюється відповідно до закону.

Стаття 186. Розгляд і затвердження землевпорядної документації

1. Розгляд і  затвердження землевпорядної документації  проводиться в такому порядку: 

а) прогнозні  матеріали, техніко-економічні обґрунтування  використання та охорони земель і  схеми землеустрою після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

б) проекти створення  нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому  порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

в) проекти відведення земельних ділянок із земель державної  чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки;

г) проекти землеустрою  сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих  селянських, фермерських господарств  після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами;

ґ) робочі землевпорядні  проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів.

2. Зміни до  землевпорядних проектів та інших  матеріалів з питань землеустрою  вносяться за рішенням органів  виконавчої влади, органів місцевого  самоврядування або власників  землі та землекористувачів, які  затвердили ці проекти.

3. Прогнозні  матеріали використання і охорони  земель, проекти землеустрою, матеріали  державного земельного кадастру, проекти з питань використання  і охорони земель, реформування  земельних відносин, а також техніко-економічні  матеріали обґрунтувань використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону.  
 

     Стаття 2. Призначення землеустрою  

     Землеустрій забезпечує:  

     а) реалізацію державної політики  щодо використання та охорони  
земель,  здійснення  земельної  реформи,  вдосконалення  земельних  
відносин,  наукове  обґрунтування  розподілу  земель  за  цільовим  
призначенням  з  урахуванням  державних,  громадських та приватних  
інтересів,  формування  раціональної  системи   землеволодіння   і  
землекористування,   створення  екологічно  сталих  агроландшафтів  
тощо;  

     б) надання   інформації    для    правового,    економічного,  
екологічного  і  містобудівного  механізмів  регулювання земельних  
відносин   на   національному,   регіональному,    локальному    і  
господарському  рівнях  шляхом  встановлення  особливого режиму та  
умов використання й охорони земель;  

     в) встановлення   і    закріплення    на    місцевості    меж  
адміністративно-територіальних         утворень,         територій  
природно-заповідного    фонду    та    іншого    природоохоронного  
призначення,  оздоровчого,  рекреаційного  та історико-культурного  
призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;  

     г) прогнозування,  планування  і  організацію   раціонального  
використання  та  охорони земель на національному,  регіональному,  
локальному і господарському рівнях;