Методи та форми контролю успішності студентів

  Виступ 

  на  тему:

    “Методи та форми контролю успішності студентів” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  План 

  Вступ

1. Функції контролю
2. Методи контролю
3. Форми контролю

  Висновки

  Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Вступ 

  Контроль, як дидактичне поняття, становить собою  сукупність усвідомлених дій, спрямованих  на отримання відомостей про рівень опанування окремими студентами (слухачами), програмного матеріалу, оволодіння теоретичними й практичними знаннями, навичками і вміннями, що необхідні  в процесі виконання завдань  професійної діяльності.

     Головна мета контролю - визначити якість засвоєння  навчального матеріалу, ступінь  відповідності сформованих умінь  та навичок цілям та завданням  навчання.[6, с. 214-215]

  Необхідність  контролю навчальної роботи й оцінки знань студентів має об'єктивний характер. Тут діє закономірний зв'язок у ланцюгу: мета навчання - процес - результат - наступна мета. Але для того, щоб педагогічне грамотно визначити мету, необхідно точно знати, що вже досягнуто унаслідок навчання. [2, c. 150-151] 
 

1. Функції контролю

  Щоб дослідити методи та форми контролю потрібно перше дізнатися для чого він використовується. Найкраще зрозуміти суть контролю можна через його функції.

Контроль  виконує такі функції:

- освітню  (сприяння поглибленню, розширенню, удосконаленню знань студентів, уточненню і систематизації навчального матеріалу з предмету);

- діагностично-корегуючу (виявлення знань, умінь і навичок, утруднень, недоліків, неуспішності; забезпечення зворотного зв’язку у різновидах: «студент - викладач» і «студент-студент»);

- контролюючу  (визначення рівня знань, умінь  і навичок студентів, підготовленості до засвоєння нового матеріал, виставлення оцінок студентам);

- виховну  (спрямовану на поліпшення особистої  дисципліни, розвиток волі, характеру,  навичок систематичної самостійної праці та ін.);

- розвивальну  (сприяння розвитку психічних  процесів особистості - уваги, пам'яті, мислення, інтересів, пізнавальної активності, мовленнєвої культури студентів);

-стимулюючо-мотиваційну  (стимулювання студентів до покращення навчальної діяльності, розвитку особистої відповідальності, формування мотивів навчання);

- управлінську (забезпечення цілеспрямованості  у навчанні);

- прогностично-методичну  (стосується як викладача, який  отримує досить точні дані  для оцінки своєї праці, результатів запровадження своєї методики викладання, шляхів подальшого вдосконалення навчання, так і студентів, оскільки допомагає їм прогнозувати свою навчальну та наукову роботу) [2, c. 150-151]

  Для ефективної перевірки рівня засвоєння  студентами знань, умінь та навичок  з навчальної дисципліни застосовують різні методи та форми контролю.  

2. Методи  контролю

  Методи  контролю – це способи діагностичної  діяльності, які дозволяють здійснювати  зворотний зв'язок у процесі навчання з метою отримання даних про  успішність навчання, ефективність навчального  процесу. Вони повинні забезпечувати  систематичне, повне, точне і оперативне отримання інформації про навчальний процес [4, с. 380].

  Найпоширенішими методами контролю є: усний, письмовий, тестовий, графічний,  програмований контроль, практична перевірка, а також методи самоконтролю, самооцінки та спостереження.

  Усний контроль (усне опитування). Це найпоширеніший метод у навчальній практиці. Його використання сприяє опануванню логічним мисленням, виробленню і розвитку навичок аргументувати, висловлювати свої думки грамотно, образно, емоційно, обстоювати власну думку. Здійснюють його на семінарських, практичних і лабораторних заняттях, а також колоквіумах, лекціях і консультаціях [7, с. 219 - 220].

  Цей метод здійснюють за допомогою бесіди, оповідання студента, тлумачення певних теорій, ідей, поглядів професійних  явищ тощо, їхня найбільша методична  цінність - те, що вони забезпечують безпосередній  живий контакт педагога з тими, хто навчається. В основі усного опитування - монологічна відповідь  студента або бесідах.

   Під час опитування особливу увагу слід приділяти формуванню доброзичливої  морально-психічної атмосфери в  групі, яку опитують. Спочатку педагог  чітко формулює запитання, і тільки після певної паузи (15 — 20 секунд) визначає студента, який має відповісти [6, с.217 ].

  Усне  опитування передбачає таку послідовність: формулювання запитань (завдань) з урахуванням специфіки предмета і вимог програми; підготовка студентів до відповіді і викладу знань; коригування викладених у процесі відповіді знань; аналіз і оцінювання відповіді.

  За  рівнем пізнавальної активності запитання для перевірки можуть бути: репродуктивними (передбачають відтворення вивченого); реконструктивними (потребують застосування знань і вмінь у дещо змінених умовах); творчими (застосування знань і вмінь у значно змінених, нестандартних умовах, перенесення засвоєних принципів доведення (способів дій) на виконання складніших завдань).

  За  актуальністю запитання для усної перевірки поділяють на основні, додаткові й допоміжні. Основні запитання передбачають самостійну розгорнуту відповідь (наприклад, запитання семінарського заняття), додаткові — уточнення того, як студент розуміє певне питання, формулювання, формулу тощо, допоміжні — виправлення помилок, неточностей [7, с. 220].

  За  формулюванням — звичайними («Які умови є важливими для життя рослин?»), проблемними («Чи можливо, щоб функція була одночасно прямою і непрямою?»); за формою висловлення — логічними, цілеспрямованими, чіткими, зрозумілими і посильними [3, с 346].

    Письмовий контроль. Його метою є з'ясування в письмовій формі ступеня оволодіння студентами знаннями, вміннями та навичками з предмета, визначення їх якості — правильності, точності, усвідомленості, вміння застосувати знання на практиці [6, c. 220].

  У письмовій роботі студентові необхідно показати і теоретичні знання, і вміння застосовувати їх для розв'язування конкретних задач, проблем, крім того, виявляється ступінь оволодіння письмовою мовою, уміння логічно, адекватно проблемі складати свій текст, давати оцінку твору, експерименту, проблемі [4, c. 387].

  Залежно від специфіки предмета, письмова перевірка здійснюється у формі  контрольної роботи, написання твору, диктанту тощо. Теми контрольних робіт, завдання, вправи мають бути зрозумілими  і посильними, відповідати рівню  знань студентів і водночас вимагати відповідних зусиль, виявляти знання фактичного матеріалу. Письмові завдання можуть бути й домашніми роботами.

  Перевагою письмової перевірки є те, що за короткий термін вдається скласти уявлення про знання багатьох студентів, результати перевірки зберігаються і є змога  з'ясувати деталі й неточності у  відповідях. Проте вона потребує чимало часу для читання робіт, часто призводить до зниження грамотності студентів, оскільки викладачі не висувають вимог щодо орфографії.

  Тестовий (англ. test — іспит, випробування, дослід) контроль. Для визначення рівня сформованості знань і вмінь з навчальної дисципліни користуються методом тестів. Виокремлюють тести відкритої форми (із вільно конструйованими відповідями) і тести закритої форми (із запропонованими відповідями).

  Тести відкритої форми передбачають короткі однозначні відповіді, які ґрунтуються переважно на відтворенні вивченого матеріалу, або складні (комплексні) відповіді, які потребують розвинутого логічного мислення, вміння аналізувати.

  Тести закритої форми передбачають вибір відповіді з певної кількості варіантів. Серед таких тестів виокремлюють тест-альтернативу, тест-відповідність:

  Тест-альтернатива вимагає вибору однієї з двох запропонованих відповідей. Застосовують його під час контролю таких показників засвоєння, як уміння визначати використання фактів, законів, підводити під поняття, встановлювати причину якогось явища. Недолік цього виду тесту полягає в тому, що він не дає змоги вільно конструювати, формулювати відповідь. Його перевагою є те, що він допомагає швидше орієнтуватися в матеріалі, знаходити спільне та відмінне у явищах, легше класифікувати конкретні явища за певними видами.

Тест-відповідність, як правило, складається з двох частин, між якими слід встановити відповідність. Застосовують його для виявлення таких результатів засвоєння, як уміння визначати використання речовин, апаратів, процесів, встановлювати зв'язок між абстрактним і конкретним поняттями, класифікувати їх тощо. Перевага тестів-відповідностей полягає у компактній формі завдання, завдяки якій протягом короткого часу вдається перевірити засвоєння великого обсягу навчального матеріалу. Недоліком є обмеженість безпосередньої мети контролю і ускладнення при доборі матеріалу [7, c. 221].

     Щодо цілей навчання тести поділяють на чотири види:

• перевірки знань (фактів, понять, законів, теорій), тобто знання таких відомостей, які необхідно було раніше запам'ятати і тепер відтворити. Головне тут-репродукування знань;
• виявлення вмінь виконати певні розумові дії на основі здобутих знань. Вимагають уміння розв'язати типові завдання;
• виявлення вмінь самостійно здійснити критичний аналіз вивченого матеріалу;
• визначення вмінь студентів творчо використовувати здобуті знання під час розв'язання нестандартних завдань [6, c. 221].

  Тестовий  контроль використовують з метою  актуалізації знань перед викладанням нової теми, виведенням підсумкових оцінок, на групових заняттях, на заліку чи іспиті, а також перед практичними і лабораторними роботами.

Такий вид контролю дає змогу ефективніше  використовувати час, ставить перед усіма студентами однакові вимоги, допомагає уникати надмірних хвилювань. Тестова перевірка унеможливлює випадковість в оцінюванні знань, стимулює студентів до самоконтролю. Однак тест може виявити лише знання фактів, він заохочує до механічного запам'ятовування, а не до роботи думки [7, c. 222].

  Тестовий контроль дає можливість викладачеві упродовж досить обмеженого часу перевірити якість знань у значної кількості студентів; за його допомогою стає можливим контроль знань, умінь, навичок на необхідному, заздалегідь запланованому рівні.

  Проте тестовий контроль знань, має й істотні недоліки, які можна поділити на три групи:

  1) недоліки, які лежать в основі сутності контролю (ймовірність випадкового вибору правильної відповіді або здогадка про неї; можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінити тільки кінцевий результат (правильно — неправильно ), у той час як сам процес, що привів до цього, не розкривається);

    2) недоліки психологічного характеру (стандартизація мислення без урахування рівня розвитку особистості);

  3)недоліки, що грунтуються на організаційно-методичних показниках (велика затрата часу на складання необхідного «банку» тестів, їх варіантів, трудомісткість процесу; необхідність високої кваліфікації вчителів та експертів, що розробляють тестові завдання).

  Для того, щоб тестовий контроль знань був результативним, необхідно дотримуватись таких психолого-педагогічних вимог щодо його застосування:

  1. Поступове впровадження тестового контролю, що дасть змогу студентові психологічно підготуватися. Розпочинати слід з простих тестів, через деякий час вводячи більш складні конструкції.

  2. Завдання повинні мати комплексний характер.

  3. Тестовий контроль мусить гарантувати об'єктивність оцінки знань, умінь, і навичок студентів, сприяти усуненню суб'єктивізму, а відтак і формуванню позитивного ставлення до навчального предмета, а також до викладача.

  4. Важливим є дотримання організаційної чіткості в проведенні тестового контролю, яка передбачає : наявність оргмоменту, підчас якого педагог пояснює тестові завдання, дає відповіді на запитання студентів, обов'язково визначає час, необхідний для виконання роботи; забезпечення кожного студента бланком відповідей стандартного зразка, що великою мірою заощаджує час і студентів, і викладачів.

  5. Тестові завдання дають змогу значно скоротити час очікування студентами оцінки після виконання завдання, що є дуже суттєвим фактором як психологічним, так і виховним.

  6. Обов'язково слід робити аналіз результатів тестування [5, c. 158 - 159].

  Графічний контроль. Сутність його полягає у створенні студентом узагальненої наочної моделі, яка відображає відношення, взаємозв'язки певних об'єктів або їх сукупності. Наочна модель — це графічне зображення умови задачі, креслення, діаграми, схеми, таблиці (наприклад, схема історичної битви, нанесені на контурні карти певні географічні та історичні об'єкти). Графічна перевірка може бути самостійним методом контролю або органічним елементом усної чи письмової перевірки.

  Програмований контроль. Реалізується він шляхом пред'явлення усім студентам стандартних вимог, що забезпечується використанням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань. При цьому аналіз відповіді, виведення і фіксація оцінки можуть здійснюватися за допомогою індивідуальних автоматизованих засобів.

  Практична перевірка. Її застосовують з навчальних дисциплін, які передбачають оволодіння системою практичних професійних умінь та навичок, і здійснюють під час проведення практичних і лабораторних занять з цих навчальних дисциплін, у процесі проходження різних видів виробничої практики. Така перевірка дає змогу виявити, якою мірою студент усвідомив теоретичні основи цих дій.

Метод самоконтролю. Його суттю є усвідомлене регулювання студентом своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим завданням, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю — запобігання помилкам і виправляння їх. Показником сформованості самоконтролю є усвідомлення студентом правильності плану діяльності та її операційного складу, тобто способу реалізації цього плану.

  Метод самооцінки. Передбачає він критичне ставлення студента до своїх здібностей і можливостей, об'єктивне оцінювання досягнутих результатів.

  Для формування здатності до самоконтролю і самооцінки викладач має мотивувати виставлену оцінку, пропонувати студентові самому оцінити свою відповідь. Дієвим засобом є й організація взаємоконтролю, рецензування відповідей товаришів. Важливо при цьому ознайомити студентів з нормами і критеріями оцінювання знань. Занесення результатів самоконтролю і самооцінки знань до журналу робить їх вагомими, позитивно впливає на формування відповідальності за навчальну роботу, на виховання чесності, принциповості, почуття власної гідності [7, c. 222 - 223].

Метод спостереження. За допомогою методу спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю студентів педагог докладно пізнає їх діяльність, ставлення, волю й бажання, з'ясовує нахили і здібності, успіхи, поведінку, можливості та способи дій у певних ситуаціях, визначає обсяг і глибину оволодіння професійними знаннями, рівень опанування відповідними навичками та вміннями, ступінь сформованості особистіших якостей, визначає недоліки й шляхи їх усунення тощо. Контрольне спостереження можна здійснити в будь-який час і на будь-яких заняттях [6, c. 210].

  Розглянуті  методи перевірки знань, умінь і  навичок можуть бути використані  під час звичайних форм організації навчального процесу (лекції, семінарські, практичні і лабораторні заняття) і на спеціальних, організованих з цією метою, заняттях (колоквіуми, захист курсових та дипломних робіт, заліки та іспити). 

3. Форми контролю

  Під час навчальних занять у вищому навчальному  закладі використовують індивідуальну  та фронтальну перевірки знань, умінь  і навичок студентів, а також  підсумкові форми контролю.

  Індивідуальна перевірка. Стосується вона конкретних студентів і має на меті з'ясування рівня засвоєння студентом певних знань, умінь і навичок, рівня формування професійних рис, а також визначення напрямів роботи. Наприклад, індивідуальне опитування передбачає розгорнуту відповідь студента на оцінку. Він повинен самостійно пояснити вивчений матеріал, довести наукові положення, навести власні приклади. Проводячи індивідуальне опитування, викладач має передбачити, що в цей час робитимуть інші студенти. Студентам можна запропонувати виправляти помилки у відповіді їхнього товариша, визначити правильність і точність викладу фактичного матеріалу, доповнювати відповідь і рецензувати її.

Фронтальна  перевірка. Ця форма контролю спрямована на з'ясування рівня засвоєння студентами програмного матеріалу за порівняно короткий час. Вона передбачає короткі відповіді з місця на короткі запитання (йдеться про усну співбесіду за матеріалами розглянутої теми на початку нової лекції з оцінюванням відповідей студентів) або письмову роботу на початку чи в кінці лекції (10—15 хв.) (відповіді перевіряються і оцінюються викладачем у поза лекційний час). Бажано, щоб окремі запитання для письмової роботи були заздалегідь підготовлені на окремих аркушах, на яких студенти й даватимуть відповіді. Фронтальний безмашинний стандартизований контроль знань студентів за кількома темами лекційного курсу (5— 20 хв.) здійснюється найчастіше на початку семінарських занять, практичних чи лабораторних робіт.

  Ефективною  формою перевірки знань, умінь і  навичок студентів є консультації. Хоча вони виконують специфічну функцію, однак сприяють нагромадженню необхідної для оцінювання інформації. Існує два види консультацій з контрольними функціями: консультації, на яких викладач перевіряє конспекти першоджерел, самостійну роботу над допоміжною літературою, допомагає студентам оформляти необхідні узагальнення, і консультації, на яких студенти відпрацьовують пропущені лекції, семінарські заняття тощо.

  Поширеною формою перевірки знань, умінь і  навичок студентів є колоквіуми. Ця форма традиційна в організації наукової роботи, але ефективна і в навчальному процесі. Колоквіуми проводяться як співбесіди з окремих питань, визначених викладачем заздалегідь. При підготовці до них студентам повідомляють основну та додаткову літературу для опрацювання. Колоквіуми виконують подвійне завдання: сприяють вивченню навчального матеріалу і є формою контролю за його засвоєнням [7, c. 224].

      Головне завдання колоквіуму - мобілізація  студентів на поглиблене вивчення провідних  тем чи розділів курсу. Мета колоквіуму - допомогти студентам глибше розібратися в теоретичних питаннях, стимулювати їхню дослідницьку діяльність [3,c. 155].

  Підсумкові  форми контролю. До них відносять заліки, іспити, курсові роботи, дипломні проекти, державні іспити.

  Заліки є підсумковою формою перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних робіт, засвоєння матеріалу семінарських занять, результатів практики. їх переважно проводять як співбесіди без білетів і оцінок. Під час заліку викладач констатує факт виконання чи невиконання студентами необхідних робіт. Якщо студент якісно і систематично працював протягом семестру, викладач може поставити йому залік «автоматично».

  Іспити складають за екзаменаційними білетами, затвердженими кафедрою. На консультаціях перед іспитом викладач ознайомлює студентів з ними. Досвідчені викладачі нерідко проводять іспити за білетами у формі вільної бесіди, що сприяє створенню атмосфери довіри і взаєморозуміння.

  З огляду на специфіку навчального  предмета і рівень підготовленості  студентів практикують іспити без білетів, з «відкритим підручником» з метою перевірки уміння швидко знайти необхідну інформацію, користуватися додатковою літературою, навчальними посібниками тощо (такий тип іспиту доцільно проводити зі складних і великих за обсягом дисциплін). Практичний іспит найчастіше зводиться до виготовлення студентами натуральних об'єктів, їх схем, макетів тощо. У студентів музично-педагогічного факультету іспит може проходити у вигляді підготовленої заздалегідь концертної програми. Іспит-автомат часто практикується викладачами щодо студентів-відмінників, які серйозно і систематично працюють протягом вивчення курсу.

  Курсові роботи студенти захищають на засіданнях кафедр або перед спеціально створеними комісіями. Захист курсових робіт сприяє зростанню самостійності студентів у їхній науковій роботі, а також формуванню їх як майбутніх спеціалістів.

  Дипломний проект (робота) як форма перевірки має свої особливості. Випускник розв'язує конкретне виробниче завдання (дипломний проект) або досліджує і узагальнює певну наукову чи науково-практичну проблему (дипломна робота). Ця форма контролю педагогічно цінна тим, що випускник має можливість отримати важливий інтелектуально-практичний досвід для завершення свого формування як спеціаліста. Це перший і вирішальний самостійний крок у становленні спеціаліста.

  Державні  іспити є перевіркою підготовки випускника і його формування як фахівця. Методика ведення державного іспиту сприяє виконанню завдання завершального контролю.

  Кожна з форм контролю має особливості  й залежить від мети, змісту, методів  та характеру навчання.

     Усне  опитування допомагає контролювати не лише знання, а й вербальні  здібності, сприяє виправленню мовних помилок. Відтворення матеріалу  сприяє кращому запам'ятовуванню, активному  використанню наукових понять, що не можливо  без достатнього застосування їх у мові.

     Письмові  роботи допомагають з'ясувати рівень засвоєння матеріалу, але слід ретельно виключати можливість списування, вони також потребують великої кількості  часу викладача для перевірки.

  Захист  курсових та дипломних робіт сприяє зростанню самостійності студентів, формуванню їх як майбутніх спеціалістів[6, c. 224 - 225]. 
 
 

  Висновки

  Ефективність  використання методів і форм контролю знань, умінь та навичок студентів  залежить від їх вдалого вибору і  включення в загальний процес навчання, а також їх умілого застосування педагогами. Вплив методів на студентів різноплановий. Тому необхідне збагачення методики і засобів контролю за провідної ролі особистого спілкування викладача зі студентами[6, c. 225].

  Поки  що педагогікою недостатньо розроблені питання застосування технічних  пристроїв на етапі контролю, проте вже сьогодні можна стверджувати про доцільність застосування різних технічних засобів у процесі самоконтролю, коли студент зовсім не зацікавлений у самообмані. Те ж саме можна сказати і про прилади, які працюють у режимі репетиторів, тренажерів. Набуто певний досвід застосування стандартизованого контролю (машинного і безмашинного). Водночас доцільність використання різних технічних приладів, що працюють за принципом усунення педагога з процесу контролю на етапі іспиту, є проблематичною. До певної міри тільки педагог у змозі всебічно оцінити ступінь оволодіння студентом динамікою вивчення явищ, логікою мислення, особливо творчого. Це питання потребує спеціального розгляду.

  Важливим  критерієм перевірки ступеня  готовності студента до творчої праці є його участь у науково-дослідній роботі [1, с. 485]. 
 
 
 
 
 
 

  Список  використаних джерел:

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія / А. М. Вітвицька – К.: Либідь, 1998. – 558 с.
2. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи / С. С. Вітвицька – К: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.
3. Волкова Н. П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н. П. Волкова — К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. — 576 с.
4. Зайченко І.B. Педагогіка / І. В. Зайченко - К.: “Освіта України”, 2008 – 528 с.
5. Курлянд З.Н. Педагогіка вищої школи/ За ред. З. Н. Курлянд. – К.: Знання, 2005. - 399 с.
6. Ортинський В. Л. Педагогіка вищої школи / В. Л. Ортинський – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с
7. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи: Навч. Посіб. / М. М. Фіцула – К: “Академвидав”, 2006. – 352c.