Методи та інструменти реалізації валютної політики в умовах фінансової кризи

       Методи та інструменти реалізації валютної політики в умовах фінансової кризи 

       Динаміка  показників стану грошово-кредитного ринку (зокрема, показників вартості національної грошової одиниці) безпосередньо залежить від показників розвитку реального  сектору економіки. За наявності тиску з боку фундаментальних чинників Національний банк через використання монетарних механізмів та інструментів може лише тимчасово втримувати національну валюту від знецінення. Крім того, чим довше тривають спроби штучно втримати вартість гривні, тим більші дисбаланси виникають в економіці і болючіше є подальше коригування вартості національної грошової одиниці до реального рівня. Національний банк неодноразово наголошував на ризики внутрішнього і зовнішнього характеру, які постійно зростали і несли вагому загрозу порушенню стабільності в економіці. Ще до виникнення загострення в економіці та фінансовому ринку України Національний банк у міру можливостей намагався вживати заходів щодо нівелювання зовнішніх ризиків.

       Зокрема, Національний банк:

• проводив процентну політику, яка була спрямована на стимулювання заощаджувальної активності населення;
• нарощував валютні резерви, які надалі дали змогу збалансовувати попит і пропозицію на іноземну валюту в період загострення. Лише в січні – серпні 2008 р. Національний банк викупив у резерви 6,5 млрд. дол. США;
• намагався через вжиття заходів у сфері валютного регулювання та посилення курсової гнучкості зменшити вплив зовнішніх шоків на стан грошово-кредитного ринку та збалансувати попит і пропозицію на валютному ринку.

       Зазначені дії Національного банку певною мірою забезпечили стійке підґрунтя  для протидії кризовим явищам як в  економіці, так і у фінансовій сфері. Цей висновок підтверджується  такими фактами:

• міжнародні резерви за 9 місяців 2008 року збільшилися на 5 млрд. дол. США і на 1 жовтня 2008 р. становили 37,5 млрд. дол. США;
• вдалося забезпечити низхідну інфляційну тенденцію – досягши свого піку в 31,1% у річному вимірі в травні, за результатами 2008 р. інфляція становила 22,3%;
• за станом на початок жовтня 2008 р. банківська система мала досить значний запас ліквідності – обсяги ліквідних коштів банків удвічі перевищували їх потреби, пов’язані з поточною діяльністю.

       У жовтні 2008 р. доступ до зовнішнього  фінансування внаслідок загострення ситуації на світових фінансових ринках був суттєво обмежений. Одночасно виникла напружена ситуація щодо діяльності окремих великих банків. Загалом це спровокувало посилення недовіри вкладників до банківської системи в цілому та відплив коштів з банків.

       Так у жовтні – грудні 2008 р. загальний обсяг депозитів у національній валюті зменшився на 13,7%, або на 31,8 млрд грн., у т.ч. депозити фізичних осіб у національній валюті зменшилися на 14,8%, або на 18,7 млрд. грн., юридичних осіб – на 12,4%, або на 13,1 млрд. грн.

       За  цей самий період загальний обсяг депозитів в іноземній валюті (в доларовому еквіваленті) зменшився на 8,0%, або на 1,8 млрд. дол. США., у т.ч. депозити фізичних осіб в іноземній валюті зменшилися на 12,6%, або на 2,0 млрд. дол. США, а юридичних осіб – збільшилися на 3,6%, або на 228 млн. дол. США.

       Кошти, що вилучалися з депозитних рахунків перетворювалися у готівкову  форму та частково спрямовувалися на готівковий валютний ринок. Так за жовтень  – грудень 2008 р. обсяг готівки  поза банками збільшився на 15.9%, або 21,2 млрд.грн., а її частка в грошовій масі зросла з 28% до 30%. За цей самий час обсяги перевищення продажу банками готівкової іноземної валюти над її купівлею становили 3,3 млрд. дол. США. Це відповідним чином зменшувало кредитний потенціал банківської системи. Адже готівкові кошти можуть використовуватися лише безпосередньо їх власниками, унаслідок чого готівкова частина грошової маси є пасивною і не бере участі у створенні нових грошей через механізми мультиплікації.

       Одночасно погіршення ситуації на зовнішніх фінансових і товарних ринках зумовлювало скорочення пропозиції іноземної валюти на внутрішньому ринку через зменшення обсягів їх надходжень на рахунки українських резидентів. Зокрема обсяги щоденної пропозиції іноземної валюти на міжбанківському ринку зменшилися з 514 млн. дол. США в серпні до 313 млн. дол. США в грудні 2008 року.

       Усе це в свою чергу зумовлювало зменшення  довіри між банками, погіршення ліквідності  як окремих банків, так і банківської  системи в цілому, додатковий тиск на споживчі ціни та на обмінний курс гривні. Офіційний обмінний курс гривні до долара США знизився у жовтні – грудні 2008 р. на 58,4%, а з початку 2008 р. – на 52,5% - до 7,7 грн./дол. США.

       На  початку загострення ситуації на фінансовому ринку в жовтні – листопаді дії Національного банку України спрямовувалися насамперед на забезпечення своєчасності проведення банками розрахунків, недопущення відпливу коштів з банківської системи та збалансування ситуації на валютному сегменті ринку.

       Зокрема, у цей період Національний банк лібералізував вимоги до формування банками обов’язкових резервів, а також розширив можливості банків з підтримки ліквідності через механізми рефінансування. Так у період найбільшого загострення ситуації (у жовтні та листопаді) Національний банк застосовував додаткові механізми рефінансування банків (на основі програм фінансового оздоровлення та у випадку суттєвого зменшення строкових депозитів), які передбачали ширший перелік можливої застави та більш оперативну процедуру ухвалення рішень.

       Для збільшення довіри вкладників до банківської  системи Національний банк відповідно до ухвалених рішень перерахував 1 млрд. грн. для поповнення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що дало змогу  збільшити максимальну суму відшкодування  до 150 тис. грн.

       Зазначені заходи сприяли зниженню напруги  на грошово-кредитному ринку, що знайшло  своє відображення в поступовому  припиненні тенденцій до відпливу коштів з банківської системи, збільшенні ліквідності банківської системи, забезпеченні безперебійного здійснення розрахунків в економіці.

       Так загальний обсяг депозитів у національній валюті протягом грудня збільшився на 0,6 млрд. грн., у листопаді він зменшився на 11 млрд. грн., а в жовтні – на 21,5 млрд. грн. Депозити в іноземній валюті (у доларовому еквіваленті) після зменшення на 1,4 млрд. дол. США у жовтні протягом листопада та грудня знизилися всього на 0,4 млрд. дол. США. Обсяг коррахунуків банків після зменшення в жовтні на 38,5% у листопаді – грудні збільшився на 25,2% - до 18,6 млрд. грн.

       Водночас  унаслідок зростання ліквідності  банків збільшився попит на іноземну валюту, що посилювало девальваційний тиск на гривню. З метою зменшення  попиту на іноземну валюту, а також  закріплення позитивних тенденцій  до стабілізації ситуації в банківській системі Національний банк на початку грудня перейшов до другого етапу стабілізаційних заходів, який, поміж іншого, передбачав: У цілому в 2008 р. попит на іноземну готівку перевищив її пропозицію на 6,1 млрд. дол. США (в еквіваленті) порівняно із 4,4 млрд. дол. США у 2007 р [1, c. 4].

       Незважаючи  на досить значні обсяги інтервенцій  Національного банку України  з продажу іноземної валюти у  ІV кварталі минулого року, обсяг міжнародних резервів у цілому за 2008 р. зменшився всього на 2,8% і на 01.01.2009 становив 31 543,2 млн. дол. США (в еквіваленті).

       Національний  банк України за станом на кінець грудня 2008 р. забезпечив дотримання кількісного  критерію ефективності за чистими міжнародними резервами (не менше 26,7 млрд. дол. США) програми “Стенд-бай”, яка підтримується Міжнародним валютним фондом. Фактичне значення цього показника за станом на 1 січня 2009 року становило 27,8 млрд. дол. США.

       Знецінення  гривні було зумовлено низкою структурних  та зовнішньоторговельних дисбалансів, які пов’язані насамперед з:

• недостатньою конкурентоспроможністю вітчизняних товаровиробників як на зовнішньому, так і внутрішньому ринках збуту;
• недостатньо ефективним використанням зовнішніх запозичень, які за активним стимулюванням споживчого попиту спрямовувалися на інвестиційні цілі за остаточним принципом;
• надмірною енергоємністю вітчизняного виробництва та відсутністю цілеспрямованої урядової політики щодо її зниження;
• бюджетними диспропорціями, що провокувалися надвисокими соціальними зобов’язаннями держави та повільними інвестиціями в основний виробничий капітал;
• формуванням на цій основі стійких товарних дефіцитів та одночасного прискоренням інфляції тощо;
• постійні дискусії в засобах масової інформації посадових осіб, політичних діячів та некомпетентних експертів.

       Особливу роль відіграла стійка інвестиційна байдужість великого вітчизняного бізнесу та урядів, які не спромоглися використати для технологічного оновлення виробництва й зниження його собівартості, а ні сприятливої цінової кон’юнктури, що спостерігалася на міжнародних товарних ринках протягом останніх років, а ні переваг цільових експериментів в експортних галузях національної економіки.

       Щодо  бізнесу, то українські металургійні підприємства не скористалися у 2004 - 2008 роках підвищенням  більше ніж у 2,5 рази світових цін на сталь для модернізації своїх технологій та отримання завдяки цьому нових конкурентних можливостей. Саме через це собівартість їх продукції виявилася занадто високою після поглиблення світової кризи та відповідного падіння глобального попиту на металургійну продукцію й цін на неї. На цьому тлі девальваційний тиск на гривню та її номінальне знецінення природно збігся з початком масштабного зменшення вітчизняних експортних надходжень восени 2008 року.

       Ураховуючи  наведене вище, курсова стійкість  гривні значною мірою почала залежати від надходжень зовнішніх запозичень, які дозволяли фінансувати дефіцит поточного рахунку платіжного балансу: якщо останній протягом 2006-2007 років поглибився від 1,6 до 5,9 млрд. дол. США, то обсяги чистих середньо- та довгострокових зовнішніх запозичень збільшилися при цьому від 9,4 млрд. до 17,9 млрд. дол. США. Але як тільки доступ до них було різко звужено через розгортання міжнародної фінансової кризи, а вітчизняні підприємства виявилися неспроможними гідно конкурувати із іноземними виробниками на внутрішньому валютному ринку, почав формуватися дефіцит іноземної валюти.

       Останній  також посилювався внаслідок  зниження суверенних кредитних рейтингів  України, початок якого був спровокований  надмірними рівнями інфляції, в основі яких лежали бюджетні дисбаланси, пов’язані з прийняттям державою надмірних соціальних зобов’язань, які не супроводжувалися адекватними інвестиціями для розширення виробництва та товарного насичення внутрішніх ринків.

       Наведене  обумовило звернення Уряду України та Національного банку України до МВФ з метою отримання кредиту “Стенд-бай”. Надання останнього передбачало запровадження більшої курсової гнучкості гривні – заходу, який мав підтримку не лише з боку Національного банку, але й також Уряду України.

       Окрім України, суттєва девальвація національних валют відбулась більш, ніж у 20 розвинених країнах та країнах, що розвиваються. Зокрема, за 2008 рік та 22 дні 2009 року девальвація  англійського фунта до долару США  склала 45,3%, російського рубля – 33,1%, польського злотого – 35,8%, ісландської крони - 268%, турецької ліри - 41% [2, c. 33].

       Вже у 2009 році (станом на 22 січня) відбулась  суттєва девальвація до долара США: євро – 7,2%, англійського фунта – 6,2%, російського рубля – 11,1%, польського злотого – 13,6%, ісландської крони – 7,2%, турецької ліри – 7% [3, c. 26].

       Протягом  перших восьми місяців 2008 р. Національній банк України переважно викуповував  надлишок іноземної валюти з ринку. Так, позитивне сальдо інтервенцій  НБУ за цей період перевищило 6,5 млрд. дол. США. Починаючи з вересня і до кінця 2008 року НБУ здійснював переважно операції з продажу іноземної валюти для стабілізації валютного курсу. За цей період від’ємне сальдо інтервенцій Національній банк України перевищило 10,4 млрд. дол. США.

       З метою уникнення негативного  впливу збільшення обсягів рефінансування на валютний курс, Національний банк України  під час прийняття рішень про  підтримку ліквідності окремих  банків, ураховував інформацію щодо причин втрати ліквідності, зокрема, обсягів  відпливу депозитів, неповернених кредитів, у т.ч. підприємств будівельного сектору, агропромислового комплексу та іпотечних кредитів, наданих фізичним особам.

       У міру стабілізації ситуації на грошово-кредитному ринку, починаючи з кінця листопада, Національний банк України почав уживати додаткових заходів щодо зменшення спекулятивного попиту на іноземну валюту.

       Це, зокрема, відображувалося в:

• скасуванні введених у жовтні додаткових інструментів підтримки ліквідності банків – регулювання ліквідності банківської системи почало здійснюватися з використанням стандартних процедур, що використовувалися до посилення напруги на ринку в жовтні;
• посиленні привабливості здійснення операцій банків у національній валюті через диференціацію вимог з формування обов’язкових резервів – на сьогодні норматив обов’язкового резервування за коштами в національній валюті знижено до нуля;
• ужитті заходів щодо підвищення вартості національної валюти (у т.ч. через підвищення ставок за активно-пасивними операціями Національного банку).

       Наприкінці  вересня 2008 року на валютному ринку  почав формуватися валютний дефіцит, спровокований зменшенням надходжень від експортної діяльності резидентів, ускладненням доступу до світових фінансових ринків та відповідним зниженням зовнішніх запозичень. Надалі, протягом жовтня – листопада, ці тенденції посилювалися насамперед через поглиблення світової фінансової кризи та наявності значних зовнішніх зобов’язань резидентів України.

       Усвідомлюючи  вади похідних фінансових інструментів, особливо в умовах загострення загальносвітової фінансової кризи, посилення нестабільності на ринках капіталу, Національний банк України змінами до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (далі – Положення) заборонив проведення суб’єктами міжбанківського валютного ринку України операцій в іноземній валюті з похідними фінансовими інструментами, базовим активом яких є валютні цінності, курси валют, процентні ставки та індекси.

       З метою недопущення купівлі резидентами  іноземної валюти для виконання  зобов’язань за нерезидентів (переведення  боргу, гарантія, поручительство), а  також для зменшення обсягу операцій в іноземній валюті на території України за зобов’язаннями між резидентами (банком-гарантом та боржником) вище зазначеними змінами до Положення Національний банк України заборонив також купівлю іноземної валюти:

• резидентом з метою виконання зобов’язань за нерезидента-боржника в разі переведення боргу за кредитним договором (договором позики);
• резидентом-гарантом (поручителем), що не є суб’єктом ринку;
• резидентом-боржником з метою відшкодування іноземної валюти гаранту (поручителю) – уповноваженому банку;
• резидентом з метою розміщення грошового забезпечення (покриття) для виконання зобов’язань, забезпечених гарантією, договором поруки.

       Цими  ж самими змінами було врегульоване питання щодо можливості купівлі  резидентом-повіреним для задоволення нерезидента-кредитора іноземної валюти за гривні, що отримані внаслідок реалізації предмета застави в разі невиконання резидентом-боржником своїх зобов’язань. Це зумовлено необхідністю задоволення вимог нерезидента-кредитора за рахунок коштів від реалізації предмета застави внаслідок неплатоспроможності резидента–боржника (заставодавця).

       Для унеможливлення штучного виведення  капіталу за межі України під виглядом повернення інвестицій (за даними Державного комітету фінансового моніторингу  України обсяг цих операцій у 2007 – 2008 роках досяг майже 17 млрд. грн.) Національний банк України обмежив обсяг купівлі іноземної валюти з метою повернення портфельних іноземних інвестицій (доходів від них) сумою, що не може перевищувати ринкову вартість цінних паперів відповідно до звіту про оцінку їх ринкової вартості, складеного суб’єктом оціночної діяльності, що є таким відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», або офіційного повідомлення про лістинг цінних паперів.

       Національний  банк України для обмеження попиту на іноземну валюту передбачив низку  додаткових заходів, зокрема:

• заборонено купівлю іноземної валюти під оплату імпорту товарів без ввезення в Україну;
• заборонено банкам здійснювати купівлю іноземної валюти на власні потреби без наявності зобов’язань та для їх дострокового виконання;
• обмежено суми переказів за межі України фізичними особами, а також суми купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням фізичних осіб - резидентів і нерезидентів з метою переказу за межі України за поточними валютними неторговельними операціями [4, c. 5-6].

       З 4 листопада 2008 року з метою посилення  банківського контролю за операціями клієнтів з повернення за межі України  іноземних інвестицій (доходів від них) установлено обов'язковий п'ятиденний строк розміщення коштів клієнтів, призначених для купівлі іноземної валюти, на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку банку.

       Для подальшої мінімізації попиту на іноземну валюту 18.12.2008 було обмежено право банків здійснювати арбітражні операції з купівлі та продажу іноземної валюти. Поліпшення функціонування валютного ринку України відбуватиметься шляхом:

• удосконалення правил роботи на ньому учасників ринку та дотримання чітких принципів і процедур;
• створення та постійного поліпшення механізмів хеджування валютних ризиків;
• посилення роботи з моніторингу валютних ризиків, удосконалення механізмів контролю та протидії спекуляціям, застосування пруденційних процедур для упередження валютних ризиків та недопущення формування інших дисбалансів, пов’язаних із здійсненням операцій капітального характеру в іноземній валюті;
• оптимізації механізмів взаємозв’язку між попитом на національну та іноземну валюту, яка має передбачати спрямування гривневих потоків насамперед у реальний сектор економіки, вагомими важелями чого мають виступати інструменти фінансової політики [5, c. 9].

       Головним  результатом реалізації курсової політики у 2009 році стало розуміння і політиками, і практиками того, що в Україні немає об’єктивних економічних та інституційних умов для введення гнучкого курсоутворення та лібералізації системи валютного регулювання. Адже за всіма ознаками гривня, як і валюти інших країн з незрілими ринковими відносинами, є внутрішньою валютою, тому її поведінка на ринку та механізм курсоутворення суттєво відрізняються порівняно з міцними міжнародними валютами. Так, долар США, євро, єна й інші валюти швидко реагують на  девальваційні чинники і стійко протистоять девальвуючим. Внутрішні ж валюти, навпаки, суттєво реагують на девальваційні чинники, внаслідок чого швидко знецінюються, тоді як традиційні ревальвуючі заходи (наприклад, підвищення облікової ставки центрального банку) на їх ринках практично не спрацьовує. Отож, аби зберегти стабільність щодо провідної іноземної валюти на ринках таких валют, слід повсякчас підтримувати курс національної грошової одиниці щодо провідної іноземної валюти (в Україні це – долар США), тобто застосовувати інші, ніж у економічно розвинених країнах, інструменти валютно-курсової політики.

       Практика  свідчить, що у країнах з незрілими  економічними відносинами, до яких належить і Україна, поведінка суб’єктів  валютного ринку регулюється  шляхом застосування інструментів не лише прямого впливу на динаміку обмінного курсу та економічні процеси в цілому, а також опосередкованого. Співвідношення інструментів опосередкованого і прямого впливу різниться в окремих країнах, оскільки визначається станом і рівнем розвитку валютного ринку, ступенем конвертованості валюти тощо. Якщо валюта є слабкою, неконвертованою і не обслуговує зовнішньоекономічних операцій на міжнародних ринках (до таких відносять валюти країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою – внутрішні валюти), використовується набір інструментів переважно прямого впливу – в основному певні обмеження.

       Якщо  високо конвертована валюта виконує  більшість функцій грошей у світовому обороті (долар США, євро), – домінуючу роль відіграють інструменти непрямого впливу з переважним використанням змін відсоткової ставки. Українська гривня – внутрішня валюта, що не користується попитом за межами країни. Тому для стабілізації курсових коливань НБУ у 2009 році досить ефективно використовував певні обмеження на здійснення валютних операцій суб’єктами ринку, зокрема, комерційними банками. Ці обмеження не завжди адекватно сприймалися банками, особливо з іноземним капіталом, і на початку призвели до певних суперечностей відомчих та державних інтересів. Зокрема, НБУ заборонив враховувати резерви банків у валютній позиції. Ще одним суттєвим обмеженням стало рішення НБУ про позбавлення резидентів можливості виводити за кордон валюту, куплену на міжбанківському ринку за індивідуальною ліцензією або залучену у вигляді кредиту. При цьому до кінця 2009 року банки були позбавлені права здійснювати спотові та форвардні операції. Вони отримали право купувати іноземну валюту для погашення зовнішніх кредитів тільки в тому обсязі, в якому продавали залучену від кредитора валюту на міжбанківському ринку. Ці рішення були прийняті НБУ за часу найвищої девальвації гривні (у лютому 2009 року). Зауважимо, що зазначені обмеження до кінця року сприяли суттєвому поліпшенню ситуації  на міжбанківському валютному ринку.

       Зазначимо, що Національний банк не вводив жорстких обмежень щодо купівлі-продажу іноземної валюти на ринку готівкового продажу, оскільки це пожвавило би діяльність тіньового ринку. Лише для купівля значної суми валюти фізичним особам, за рішенням НБУ, слід надавати паспортні дані.

       На  стабільність гривні істотно впливає  рівень фінансової доларизації. Чим він вищий, тим гірше національна валюта виконує функції грошей на внутрішньому ринку. Міжнародна практика доводить, що сфера поширення тієї чи іншої валюти прямо залежить від її спроможності виконувати всі функції грошей. У 2009 році гривня мала тенденцію до поступової втрати однієї з функцій грошей – нагромадження. Рівень доларизації в Україні зріс з 30,73% у 2008 році до 37,24% у 2009 р. Це означає, що грошовий обіг у країні суттєво залежав від обігу іноземної валюти на внутрішньому ринку.

       Щоб гривня залишалась повноцінною національною валютою, необхідно цілеспрямовано підвищувати її ліквідність. Гривня має належно виконувати функції  грошей хоча б на внутрішньому ринку. Сьогодні для цього необхідно  дві речі: достатня сфера її обігу  (всі готівкові та безготівкові операції в країні повинні здійснюватись тільки у гривнях) і стабільний валютний курс. Від обсягів та ступеня розвитку ринку операцій у національній валюті, а також від ємності українського фінансового ринку залежить становище гривні як грошей. Сила національної валюти полягає ще й у тому, що на території України вона є не менш ефективним засобом нагромадження та обігу, ніж іноземна. Вище вже зазначалося, що для стабілізації ситуації на ринку внутрішніх валют монетарні органи  влади застосовують не тільки певні обмеження, а й інструменти  опосередкованого впливу, а саме: валютні інтервенції. У 2009 році НБУ також використовував їх для згладжування великих курсових коливань гривні в моменти її знецінення та підтримував курс під час його знецінення, особливо наприкінці 2009 року.

       Реалізація  грошово-кредитної політки в І  кварталі 2010 року здійснювалася в  умовах певного покращення макроекономічної ситуації, яке, утім, ще не набуло сталих ознак остаточного подолання  кризи. У таких умовах НБУ відповідно до цілей та пріоритетів, разом із виконанням своєї головної конституційної функції – забезпечення стабільності грошової одиниці – намагався сприяти якнайшвидшому виходу України з кризи, відновленню високих темпів економічного зростання та забезпеченню стійкості фінансової системи держави. Ужиті Національним банком заходи дозволили стабілізувати ситуацію на валютному ринку та закріпити тенденцію до повернення коштів населення в банківську систему, що сприяло зниженню відсоткових ставок за кредитами та створенню умов для відновлення банками процесів кредитування реального сектору економіки. Національний банк, здійснюючи регулювання грошово-кредитного ринку, проводитиме гнучку та виважену грошово-кредитну політику, спрямовану на нівелювання девальваційного тиску. Національний банк використовуватиме наявні інституційні механізми та операційні важелі, дотримуючись середньострокових орієнтирів, забезпечуючи послідовність і прозорість політики, органічно поєднуючи незалежність у виконанні головної конституційної функції з узгодженістю своїх дій з макроекономічними та фінансовими заходами інших органів влади. Удосконалюватиметься система комунікацій з громадськістю, маючи на меті через детальне роз’яснення цілей грошово-кредитної політики та заходів щодо їх досягнення отримувати суспільну підтримку своїх дій та формувати на ринку позитивні очікування. З огляду на прогнозоване перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією у 2010 році через канал валютного ринку очікується вилучення платіжних засобів (виходячи з прогнозу платіжного балансу). Ураховуючи це, очікується, що забезпечення належного рівня грошової пропозиції відбуватиметься через фондовий та кредитний канали [5, c. 6].

       Таким чином, ще до виникнення загострення в економіці та фінансовому ринку України Національний банк у міру можливостей намагався вживати заходів щодо нівелювання зовнішніх ризиків. У 2008 р. він нарощував міжнародні резерви, проводив процентну політику, спрямовану на заощаджувальну активність населення. Українська гривня – внутрішня валюта, що не користується попитом за межами країни. Тому для стабілізації курсових коливань НБУ у 2009 році досить ефективно використовував певні обмеження на здійснення валютних операцій суб’єктами ринку, зокрема, комерційними банками. Реалізація грошово-кредитної політки в І кварталі 2010 року здійснювалася в умовах певного покращення макроекономічної ситуації, яке, утім, ще не набуло сталих ознак остаточного подолання кризи.