Методи та інструменти управління необоротними активами підприємства

Міністерство освіти і  науки України

Київський національний торговельно  – економічний університет

 

 

 

 

 

 

 

Реферат з науково-дослідної роботи

з теми

 

Методи та інструменти  управління необоротними

 активами підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки денної форми навчання

15 групи 3 курсу

Факультету економіки, менеджменту  і права

Шевчук Алли Андріївни

Науковий керівник – професор, кандидат економічних наук

Гуляєва Наталія Миколаївна

 

 

 

Київ 2010

Зміст

Вступ

1. Характеристика необоротних активів, їх зміст та класифікація……………….3
2. Сутність та функції управління активами підприємства……………………...12
3. Основні методи та інструменти управління необоротними активами підприємства………………………………………………………………………….19

Висновок

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Ефективність роботи будь-якого  підприємства  залежить від багатьох факторів, а саме: попиту на продукцію, яку виготовляє дане підприємство; її конкурентоспроможності; технічного рівня виробництва на підприємстві та його відповідності сучасним вимогам; кваліфікації виробничого та управлінського персоналу тощо. Поряд з цим управління активами підприємства, в тому числі і необоротними, займає одне з першорядних місць в його діяльності. Саме на питанні управління необоротними активами хотілося б більш детально зупинитись в роботі.

Все це зумовлює актуальність даної теми, визначає предмет та об’єкт дослідження, мету і завдання.

Метою даної роботи є визначення основних методів та інструментів управління необоротними активами підприємства.

Основними завданнями, які  випливають з мети роботи:

• визначення сутності необоротних активів підприємства;
• характеристика основних складових необоротних активів;
• з’ясування сутності, функцій та механізму управління активами підприємства;
• особливості управління необоротними активами, основні методи та інструменти його здійснення.

Предметом дослідження даної  роботи є організація і методи управління активами підприємства.

Об’єктом дослідження  є необоротні активи та основні методи й інструменти, які використовуються в процесі діяльності підприємства для управління ними.

В роботі використанні праці  таких науковців, як Бланк І.О., Крамаренко В. І., Поддерьогін А. М., Лігоненко  Л. О., Гуляєва Н. М., Гринюк Н. А., Коваленко  Л. О., Ремньова Л. М., Ситник Г. В., Воробйов Ю. М., Холод Б. І. та інших.

 

1. Характеристика необоротних активів , їх зміст та класифікація

Для здійснення господарської  діяльності кожне підприємство повинно  мати у своєму розпорядженні певне  майно, що належить йому на правах власності. Майно в усіх його видах, що належить підприємству, називається його активами.

Згідно із Законом України  «Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні» активи –  це ресурси, контрольовані підприємством  в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання  економічних вигод у майбутньому.

З економічної точки зору активи підприємства – контрольовані  ним економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них  капіталу. Вони характеризуються чітко визначеною вартістю, продуктивністю, спроможністю генерувати доход, постійний оборот яких пов'язаний з факторами часу, ризику та ліквідності.

За характером участі активів  у господарському процесі з позиції  особливостей їх обороту вони поділяються  на:

• оборотні (поточні) – сукупність матеріальних і грошових цінностей, що обслуговують поточний господарський процес підприємства, які знаходяться в постійному кругообігу, та споживаються протягом одного операційного циклу;
• необоротні – визначають сукупність майнових цінностей підприємства, що багаторазово використовуються в процесі окремих циклів господарської діяльності та частинами переносять свою вартість на продукцію.

Необоротні активи є досить важливою складовою економічного потенціалу підприємства. Їх склад, структура та обсяг впливають на виробничу  потужність підприємства; визначають рівень технології виробництва та якість продукції, що виробляється на підприємстві; створюють передумови або обмежують  можливості підприємства щодо розширення та диверсифікації діяльності.

Необоротні  активи підприємства можна класифікувати  за такими ознаками:

1. за функціональними видами:

• основні засоби – засоби праці, що багаторазово використовуються в господарському процесі, не змінюючи при цьому свою матеріально-натуральну форму;

• незавершене будівництво – це вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва;
• довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції;
• довгострокова дебіторська заборгованість – заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в процесі звичайного операційного циклу, та буде погашена  після 12 місяців з дати балансу;
• відстрочені податкові активи – сума податку на прибуток, яка підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки;
• нематеріальні активи – придбані права користування природними ресурсами, майном та об’єктами інтелектуальної власності;
• інші необоротні активи – необоротні активи, які не можуть бути включені до вищенаведених необоротних активів;

2. за характером обслуговування окремих напрямків операційної діяльності:

• операційні – необоротні активи, які безпосередньо обслуговують операційну діяльність підприємства;
• інвестиційні – необоротні активи, сформовані в результаті реального та фінансового інвестування;
• невиробничі – необоротні активи соціально-побутового призначення, які задовольняють відповідні соціально-побутові потреби даного підприємства;

3. за характером володіння:

• власні необоротні активи – ті необоротні активи, які належать підприємству на правах власності чи володіння;
• орендовані необоротні активи – ті необоротні активи, які використовуються підприємством на правах користування згідно з договором оренди;

4. за формами позикового забезпечення кредиту і особливостями страхування:

• рухомі – група необоротних активів, які в процесі застави можуть бути вилучені із власності підприємства з метою забезпечення кредиту (машини чи обладнання, транспортні засоби та ін.);
• нерухомі – група необоротних активів, які не можуть бути вилучені із власності підприємства в якості застави з метою забезпечення кредиту (земельні ділянки, будівлі, споруди та ін.);

5. за характером відображення зносу:

• амортизовані необоротні активи – основні засоби і частина нематеріальних активів, за якими фізичний і моральний знос відображаються в обліку за допомогою нарахування амортизації;
• неамортизовані необоротні активи – інша частина необоротних активів підприємства, рівень зносу яких у фінансовому обліку не відображається.

Необоротні активи в процесі  повного циклу вартісного кругообігу проходять три основні стадії.

На першій стадії основні  засоби і нематеріальні активи в  процесі свого використання переносять частину своєї вартості на готову продукцію.

На другій стадії в процесі  реалізації продукції знос необоротних  активів накопичується на підприємстві у формі амортизаційного фонду.

На третій стадії кошти  амортизаційного фонду як частина  власних фінансових ресурсів підприємства направляється на відновлення діючих або придбання аналогічних нових  видів необоротних активів.

Особливості функціонування необоротних активів

Позитивні особливості	Негативні особливості
практично не піддаються дії  інфляції	важко піддаються фінансовому  управлінню  внаслідок слабкої  змінюваності в структурі в короткому  періоді часу
піддаються меншому фінансовому  ризику втрат в процесі господарської  діяльності і практично захищені від несумлінних дій партнерів	піддаються моральному зносу, у зв’язку з чим , будучи навіть тимчасово виведеними з експлуатації, втрачають свою вартість
мають більші резерви істотного  розширення обсягу виробничої діяльності в періоди підйому кон’юнктури	належать до групи важколіквідних і неліквідних активів (в короткому  періоді часу) і не можуть бути засобом  забезпечення потоку платежів при зниженні рівня платоспроможності підприємства та загрозі його банкрутства
здатні генерувати стабільний прибуток навіть при несприятливій  господарській кон’юнктурі
Сприяють запобіганню (або  істотному зниженню) втрат матеріальних оборотних активів у процесі  їх зберігання

 

 

 

 

 

 

 

Розглянемо детальніше деякі  складові необоротних активів.

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

Життєвий цикл основних засобів  складається з наступних етапів:

надходження – участь у  виробничому  процесі -  переміщення усередині підприємства – ремонт – здача в оренду – інвентаризація – вибуття.

Вартість основних фондів (за винятком земельних ділянок) частинами, по мірі їхнього зносу, переноситься на вартість продукції (послуги) і відшкодовується  в процесі її реалізації. Цей процес називається амортизацією. Грошові  суми, що відповідають зношуванню основних засобів, накопичуються в амортизаційному  фонді.

Особливості відтворення основних фондів визначаються низкою характерних  ознак, до яких відносяться: поступовий перенос вартості основних фондів на вартість виготовленої продукції; рух  споживчої вартості і вартості; оборот вартості фондів; часткове відтворення  вартості в готовій продукції  та її нагромадження в грошовій формі; поновлення основних фондів у матеріально-натуральній  формі через більш-менш тривалі  періоди часу, що створює можливість маневрування засобами амортизаційного  фонду.

Основні засоби підприємства можна класифікувати  за такими ознаками:

1. за характером використання:

• основні виробничі засоби – ті основні засоби, які безпосередньо використовуються в операційній діяльності підприємства;

• основні невиробничі засоби – частина основних фондів, які використовуються для реалізації соціальних цілей, і використовуються понад один рік (один операційний цикл);

2. за рівнем участі в процесі виробництва:

• активні основні засоби – ті засоби праці, які безпосередньо використовуються в процесі створення продукту (обладнання, машини, інструменти та ін.);
• пасивні основні засоби – та частина основних засобів, яка забезпечує здійснення виробничого процесі (земля, приміщення, виробничі площі);

3. за характером володіння:

• власні;
• орендовані;

4. за формою заставного забезпечення та особливості страхування:

• рухомі;
• нерухомі.

Для оцінки та обліку основних засобів використовують такі види вартості:

1. Первісна вартість – фактична собівартість основних засобів на момент їх прийняття і взяття на баланс підприємства;
2. Залишкова вартість – реальна вартість основних засобів, що ще не перенесена на вартість виготовленої продукції;
3. Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін основних засобів або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами;
4. Переоцінена вартість - вартість відтворення основних засобів в сучасних умовах виробництва, включає результати переоцінки основних засобів, що проводяться за рішенням уряду;
5. Ліквідаційна вартість – залишкова вартість основних засобів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням; за цією вартістю підприємство може реалізувати основні засоби, списати або передати на баланс іншому підприємству;

Основні засоби використовуються в процесі господарської діяльності підприємства і підлягають оновленню (заміні) в міру їх зносу.

Знос основних засобів  являє собою часткову або повну  втрату їх споживчих властивостей та вартості в процесі їх використання та утримання.

Види  зносу основних засобів:

1. Залежно від факторів, що його спричинюють:

• фізичний знос – втрата основними засобами своєї споживчої вартості і якостей, внаслідок чого вони стають матеріально непридатними для подальшого їх використання;

• моральний знос – втрата основними засобами продуктивності під впливом інноваційних процесів в економіці;

2. залежно від рівня втрати функціональних властивостей основних засобів та можливості їх відновлення:

• усувний знос – передбачає можливість відновлення корисності основних засобів шляхом ремонту або модернізації;
• неусувний знос – характеризує економічну недоцільність ремонту або модернізації, оскільки витрати на відновлення перевищать приріст вартості внаслідок збільшення корисності.

Нематеріальні активи представляють  вкладення коштів підприємства у  нематеріальні об'єкти, що використовуються протягом довгострокового періоду  в господарській діяльності та приносять  прибуток.

Складові  нематеріальних активів підприємства:

1. Права користування природними ресурсами, до яких належать право на користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище;
2. Права на користування майном, зокрема право на користування земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо;
3. Права на знаки для товарів і послуг – товарні знаки, торгові марки, фірмові знаки;
4. Права на об’єкти промислової власності включають права на винаходи, корисні моделі, промислові знаки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції;
5. Гудвіл – різниця між ринковою вартістю підприємства як цілісного майнового комплексу та його балансовою вартістю,яка виникає внаслідок можливого отримання більш високого рівня прибутку за рахунок використання більш ефективної системи управління, домінуючої позиції на ринку, застосування нових технологій;
6. Авторські та суміжні з ними права включають право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо;
7. Інші нематеріальні активи, наприклад, право на проведення досліджень, використання економічних та інших привілеїв тощо.

За характером застосування нематеріальні активи схожі на основні  засоби. Вони використовуються тривалий період, приносять прибуток, і з  часом велика частина з них  втрачає свою вартість. Особливістю  нематеріальних активів є відсутність  матеріально-речової структури, складність визначення вартості,  невизначеність при виявленні прибутку від їхнього  застосування. Оцінка нематеріальних активів відбувається за узгодженням  сторін при їхньому внеску в статутний  капітал на основі цін світового  або внутрішнього ринку. У вартість нематеріальних активів входять  покупна ціна, витрати, зв'язані з  придбанням і приведенням у стан готовності цих активів. Вартість нематеріальних активів включається в собівартість продукції шляхом нарахування зносу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Сутність і функції управління активами

Управління  активами – однин із найбільш значущих функціональних напрямів системи фінансового менеджменту, тісно пов’язане з іншими системами управління підприємством.

Управління активами підприємства являє собою систему принципів  і методів розробки та реалізації управлінських рішень, які пов’язані  з їх формуванням, ефективним використанням  в різним видах діяльності і організацією їх обороту.

Основні принципи управління активами:

• Інтегрованість із загальною системою управління підприємством. Забезпечення ефективності всіх сфер діяльності підприємства пов’язано із забезпеченням високопродуктивного використання активів. Управління активами тісно пов’язане з усіма іншими напрямками фінансового менеджменту. Це визначає необхідність органічної інтегрованості управління активами з іншими функціональними управлінськими системами та загальною системою управління підприємством.
• Комплексний характер формування управлінських рішень. Всі управлінські рішення в сфері формування та використання активів тісно пов’язані і впливають на кінцеві результати фінансової діяльності підприємства. Тому управління активами повинно розглядатися як комплексна система управління, яка забезпечує розробку взаємопов’язаних рішень, кожне з яких робить свій внесок в загальну результативність діяльності підприємства.
• Високий динамізм управління. У зв’язку з високою динамікою факторів зовнішнього середовища на стадії переходу до ринкової економіки та зміною внутрішніх умов функціонування підприємства, навіть найбільш ефективні управлінські рішення в сфері формування чи використання активів, які були розроблені в минулі періоди не можуть бути використані повторно на наступних етапах господарської діяльності підприємства. Тому  системі управління активами повинен бути притаманний високий динамізм, який враховує зміни факторів зовнішнього середовища, потенціал формування фінансових ресурсів, темпи економічного розвитку, фінансовий стан інших параметрів функціонування підприємства.
• Варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Підготовка кожного управлінського рішення в сфері формування активів та їх використання повинна враховувати альтернативні можливості дій. При наявності альтернативних рішень їх вибір повинен базуватися на системі критеріїв, які визначають фінансову ідеологію, фінансову стратегію чи конкретну фінансову політику підприємства в сфері функціональних систем управління.
• Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Будь-які, навіть найбільш ефективні управлінські рішення в сфері використання активів, повинні бути відхилені, які вони суперечать головній цілі діяльності підприємства, стратегічним напрямкам його розвитку, підривають економічну основу ефективного використання активів в майбутньому періоді.

Головна мета управління активами – забезпечення максимального добробуту власників підприємства в поточному і майбутньому періодах. У зв’язку з цим виділяють основні завдання управління активами підприємства:

1. Формування достатнього обсягу і необхідного складу активів, які забезпечать задані темпи економічного розвитку (це завдання реалізується шляхом визначення потреби в активах, оптимізації співвідношення окремих їх видів і залучення найбільш ефективних їх різновидів з позиції рівня продуктивності та потенціальної дохідності майбутнього використання);
2. Оптимізація обороту активів (це завдання вирішується шляхом ефективного управління грошовими і матеріальними потоками активів в процесі окремих циклів їх кругообігу на підприємстві; забезпечення синхронності формування окремих видів потоків активів, які пов’язані з операційною та інвестиційною діяльністю; мінімізації сукупних витрат на організацію обороту активів у всіх їх формах);
3. Забезпечення мінімізації фінансового ризику використання активів при передбаченому рівні їх дохідності (така мінімізація рівня ризиків може бути забезпечена через диверсифікацію господарських операцій та напрямків діяльності підприємства, які пов’язані з використанням активів; уникнення окремих видів фінансових ризиків; ефективні форми їх внутрішнього та зовнішнього страхування);
4. Забезпечення максимальної дохідності (рентабельності) активів, які використовуються, при передбаченому рівні фінансового ризику (максимізація дохідності (рентабельності) активів досягається за рахунок їх використання в найбільш ефективних видах діяльності і господарських операціях підприємства. Вона повинна забезпечуватися в межах допустимого фінансового ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками чи менеджерами підприємства з урахуванням їх фінансового менталітету);
5. Забезпечення постійної платоспроможності підприємства за рахунок підтримки достатнього рівня ліквідності активів (це завдання вирішується в першу чергу за рахунок ефективного управління залишками грошових активів. Це завдання відноситься до оптимізаційних, в процесі вирішення якого повинні враховуватися різноманітні економічні інтереси підприємства. Необхідна платоспроможність підприємства забезпечується також високим рівнем ліквідності готової продукції, дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових інвестицій та деяких інших видів активів).

Всі розглянуті завдання управління активами підприємства тісно пов’язані  між собою, хоч і мають різні  напрямки. Тому в процесі управління активами окремі завдання повинні бути оптимізовані між собою для найбільш ефективної реалізації його головної мети.  

Система управління активами реалізує свою головну мету і основні  завдання шляхом здійснення певних функцій.

Основні групи функцій управління активами:

1. Функції управління активами підприємства як керуючої системи:

• Розробка стратегії розвитку активів підприємства – виходячи із загальної стратегії розвитку підприємства і прогнозу параметрів зовнішнього економічного середовища і цільових показників фінансової діяльності в даній сфері на довгостроковий період; визначаються пріоритетні завдання використання активів, які вирішуються в найближчому майбутньому і розробляється політика дій підприємства з основних напрямків і форм використання активів.

• Здійснення аналізу різних аспектів функціонування активів – проводиться експрес-аналіз окремих фінансових операцій, які пов’язані з формуванням і використанням активів; досліджується рівень і динаміка основних показників ефективності використання активів в розрізі окремих видів діяльності  підприємства і його «центрів відповідальності»; здійснюється аналіз факторів, які впливають на окремі показники функціонування активів в даному періоді.
• Розробка дієвої системи стимулювання реалізації управлінських рішень в сфері використання активів – формується система заохочень і санкцій в розрізі керівників і менеджерів окремих структурних підрозділів підприємства за виконання чи невиконання встановлених цільових фінансових показників, фінансових нормативів і планових завдань в сфері формування і використання активів.
• Створення ефективних інформаційних систем управління активами, які забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень – повинні бути визначенні обсяги і зміст інформаційних потреб системи управління активами; сформовані зовнішні і внутрішні джерела залучення інформації, які б задовольнили ці потреби; організований постійний моніторинг основних параметрів розвитку і використання активів підприємства, а також умов зовнішнього економічного середовища.
• Здійснення планування розвитку і ефективного використання активів – розробка системи поточних планів і оперативних бюджетів з усіх основних напрямів формування і використання активів підприємства.
• Контроль за реалізацією прийнятих управлінських  рішень щодо використання активів – створення систем внутрішнього контролю на підприємстві; розподіл контрольних обов’язків окремих служб і фінансових менеджерів; визначення системи показників та періодів, які контролюються; оперативне реагування на результати здійснюваного контролю.