Методи визначення племінної цінності тварин

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Реферат

на тему : «Методи визначення племінної цінності тварин»

2013 рік 
ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………3

Розділ 1. Огляд літератури……………………………………………….5

1. Коротко з історії виникнення методів визначення

 племінної цінності тварин………………………………….……………….5

2. Методи визначення племінної цінності свиней..…………...6
3. Методи визначення племінної цінності у скотарстві..……..9
4. Методи визначення племінної цінності у вівчарстві.……..11
5. Міжнародна оцінка племінної цінності…………………….11

Розділ 2. Розрахункова частина…………………………………………14

Висновки………………………………………………………………….15

Список використаних джерел……………………………………………16

ВСТУП

Селекція як наука і практика має свої методи. В селекційній роботі найголовнішим є оцінка племінної цінності тварин, тобто визначений генотип тварин, який при взаємодії з навколишнім середовищем здатний формувати певний фенотип високу продуктивність [19].

Загальну племінну цінність утворюють за рахунок адитивної дії генів, якщо у тварин добра племінна цінність, то зазначають високу загальну комбінаційну здатність [20].

Загальна комбінаційна здатність – це здатність окремих тварин давати високопродуктивних нащадків при поєднанні з різними генотипами. Загальна комбінаційна здатність оцінюється відхиленням продуктивності нащадків від середньої продуктивності по популяції

Специфічна племінна цінність встановлюється за результатами окремих поєднань і зумовлена адитивною дією генів та визначається як дослідним шляхом, так і математичними розрахунками.

Для селекційних цілей найбільш цікавим представлений адитивний ефект, який є основним для племінного підбору. В практиці селекції сільськогосподарських тварин добір спрямовувався на покращення загальної племінної цінності, а не лише однієї ознаки. Труднощі селекції за комплексом ознак полягає, в тому що основні сільськогосподарські ознаки мають полігенний характер успадкування і низький коефіцієнт успадкування, а також і тому, що між ознаками існує зворотня кореляція. [11, 17].

Оцінка племінних якостей тварин грунтується на законах генетики, відповідно до яких продуктивність будь-якої особини (фенотип) зумовлюється її генотипом та впливом факторів навколишнього середовища.

Племінна цінність – це комплекс ознак, одержаний від батьків і предків і закодований у генах. Він передається потомкам від покоління до покоління і за певних умов проявляється в індивідуальних особливостях кожної тварини (екстер’єр і конституція, рівень продуктивності, якість продукції., роботоздатність, поведінка тощо). Як зазначає А. Шпрінг (2004) саме поняття “племінна цінність” та методика її визначення склалися у скотарстві Швейцарії і сприяли значному зростанню молочної продуктивності корів за останні 40 років.

Згодом ця система нарахування пробанду позитивних балів за якість батьків і предків бугая чи корови була перенесена в кіннозаводство. Але ж спортивні коні – це не корови, яких цінують, перш за все, за надоєм, вмістом білка і жиру в молоці і м’ясі, приростами маси та ін. З використанням цієї системи почастішали випадки, коли молодим жеребцям відмовляли у ліцензуванні, а вони не дивлячись на це, досягали світових вершин у кінному спорті. Тому для ефективної селекційної роботи дуже важливо якнайраніше оцінити молодих жеребців за якістю потомків і прийняти рішення про доцільність їх подальшого використання [10].

У системі селекційної роботи в птахівництві основну роль має оцінювання племінної цінності тварин, серед яких буде проведено добір плідників і самок для відтворення наступних поколінь. Племінну цінність визначають на основі фенотипу предків, власних показників, продуктивності бічних родичів (сибсів, напівсибсів) та потомків. екстер’єр і конституція, рівень продуктивності, якість продукції тощо [19, 20].

Протягом ХХ століття методи оцінки племінної цінності тварин постійно вдосконалювалися, особливо бугаїв-плідників молочних порід. До епохи штучного осіменіння бики відбиралися за продуктивністю матерів або середньої продуктивності потомства. Використовувався також «індекс бика», який розраховувався шляхом порівняння продуктивності дочок і матерів [7, 11].

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1. Коротко з історії виникнення методів визначення племінної цінності тварин

Теоретичною основою сучасної методології оцінки генетичної цінності тварин є кількісна генетика, яка описує закономірності успадкування кількісних ознак з використанням методів математичної статистики. Вперше методи математичної статистики при вивченні законів спадковості почав застосовувати англійський вчений Ф.Гальтон. Він сформулював так званий закон успадкування від предків: кожен з предків вносить у спадковість нащадка певну частку своєї спадковості, рівну 0,5n, де n – номер ряду родоводу, до якого належить предок. К.Пірсон ввів такі показники, як дисперсія, коефіцієнт мінливості, коефіцієнт кореляції [7].

У 1909 році В.Йогансен показав, що мінливість кількісних ознак обумовлена як генетичними, так і середовищними факторами. Американський вчений Сьюал Райт обґрунтував зв’язок між фенотипами і генотипами батьків та нащадків. С.Райт ввів такі величини, як коефіцієнт спорідненості між тваринами і коефіцієнт інбридингу, які стали одним з основних елементів племінної роботи. Пізніше введена С.Райтом матриця споріднення отримала нове застосування при оцінці генетичної цінності тварин.

Дж.Лаш розробив формулу передбачення генетичної цінності тварини на основі комбінування даних власної продуктивності і продуктивності найближчих родичів для однієї ознаки. Цей метод оцінки знайшов розвиток у роботах Л.Н.Хэйзеля, який розробив лінійну функцію – селекційний індекс, що включає значення декількох ознак тварини і його родичів [14, 15].

У 1935 р. Альтшулер і Суханов пропонували оцінювати бугаїв за якістю потомства методом порівнювання з однолітками і розраховувати комбіновану племінну цінність (з урахуванням племінної цінності родичів). Однак цінні в методичному відношенні розробки не призвели до ство- 
данію єдиної методики, яка могла б знайти широке практичне застосування.

У 50-х роках в Англії Робертсон і Рендель метод «порівняння зровесницями». У США Хендерсон запропонував метод «порівняння з одностадницями». Обидва методи забезпечували незміщену оцінку тільки тоді, коли: а) середня генетична цінність батьків ровесниць (одностадниць) була одинакова для всіх дочок оцінюваних бугаїв; б) всі оцінювані бики з однієї закритої популяції; в) в популяції не було генетичного тренду.

В СРСР, завдяки ентузіазму професора Басовского, метод «порівняння з ровесницями» став офіційним для оцінки бугаїв молочних порід за якістю потомства [20].

У 1972 році Чарльз Хендерсон запропонував процедуру найкращого лінійного незміщеного прогноза (Best Linear Unbiased Prediction, BLUP) за статистичними моделями змішаного типу. Моделі BLUP враховували вплив різних паратипових факторів і включали ефект адитивної генетичної цінності батька тварини [11, 14, 21].

Починаючи з 80-х років, в різних країнах «відточувалася» технологія прогнозу генотипу тварин по BLUP, що включає адитивну генетичну цінність тварини – так звану «Animal Model» (BLUP АМ). Ідеологія BLUP АМ в оцінці одночасно самців і самок, пробанда, предків і нащадків, з урахуванням всіх родинних відносин між тваринами в стаді, по всіх економічно важливим ознаками, що підвищує точність прогнозу. Багато країн запровадили BLUP АМ у свої національні системи генетичної оцінки (Genetic Evaluation System, GES) [4, 16, 23].

1.2. Методи визначення племінної цінності свиней

Племінні якості свиней оцінюють за походженням, конституцією, екстер’єром та за власною продуктивністю і якістю потомства [19].

Оцінка за походженням. Тварин відбирають за родоводом, який включає 3 ряди предків. На продуктивні та племінні якості потомства найбільший спадковий вплив чинять батько і мати, менший – предки ІІ і ІІІ рядів родоводу. Особливо цінні тварини, у родоводах яких зустрічається багато високопродуктивних предків. Ефективність відбору за походженням зростає, якщо батьки оцінені за якістю молодих племінних тварин: за показниками розвитку, продуктивності та екстер’єру батька й матері, тобто кнура і свиноматки, а інколи і більш віддалених предків. При цьому враховують їх сумарні бонітувальні класи. Оцінка свиней за походженням дуже приблизна, тому що продуктивність предків проявляється не в усіх потомків і не завжди повною мірою [5, 21].

Оцінка за конституцією і екстер’єром. Екстер’єр кнурів, свиноматок і ремонтного молодняку оцінюють за 5-бальною системою. Добрі показники конституції та екстер’єру – 5 балів, задовільні – 4, незадовільні – 3 бали і менше. До тварин із незадовільною оцінкою за конституцією та екстер’єром відносять тих, які мають менше 12 сосків, виражену кратерність сосків, іксоподібність передніх кінцівок, різкий перехват за лопатками, провислу спину, мопсоподібність, криворилість, неправильний прикус, непропорційну будову тіла, слабкі ноги. Такі тварини подальшій оцінці не підлягають, їх вибраковують із стада.

Оцінка свиней за власною продуктивністю. Проводять за результатами контрольного вирощування ремонтного і племінного молодняку (за скоростиглістю й м’ясними якостями) та за результатами опоросів свиноматок (репродуктивними якостями). При оцінці молодняку за власною продуктивністю враховують такі показники: вік досягнення маси 100 кг і товщину шпику на рівні 6-7 ребер (5 см вліво чи вправо від лінії остистих відростків грудних хребців). Товщину шпику заміряють прижиттєво механічними або ультразвуковими приладами різної конструкції з точністю до 1 мм. Свинок оцінюють в умовах племінних господарств, а кнурців (в окремих областях) ще і на спеціалізованих станціях (елеверах). Продуктивність свиноматок на племзаводах, племфермах та у племрепродукторах оцінюють після одержання від них опоросів за багатоплідністю та масою гнізда, поросят – при відлученні у віці 45 або 60 днів [10, 21, 22].

Оцінка свиней за якістю нащадків. Це найбільш точний метод визначення спадково обумовлених племінних якостей кнурів і свиноматок. Відгодівельні та м’ясні якості визначають за результатами контрольної відгодівлі потомства. Контрольна відгодівля – це оцінка племінних кнурів і маток за швидкістю росту, витратами кормів на одиницю приросту живої маси і м’ясними якостями їх потомків (синів і дочок) шляхом відгодівлі – під контролем [10].

Оцінку кнурів і маток за відгодівельними і м’ясними якостями потомства проводять на котрольно-випробувальних станціях чи на пунктах контрольної відгодівлі свиней у племінних господарствах. В першу чергу оцінюють тих, яких використовують для відтворення. До кнурів підбирають свиноматок з 2-3 опоросами, із кожного гнізда для відгодівлі залишають 2 або 4 поросяти. Їх повинно бути не менше 12 від 3 і більше свиноматок. Обліковий період при оцінці кнурів за якістю нащадків проводиться з 30 до 100 кг живої маси, визначаючи вік досягнення маси 100 кг, витрати кормів на 1 кг приросту, товщину шпику на рівні 6-7 грудних хребців, довжину туші. Для виключення впливу матерів на результати оцінки кнурів за якістю потомства в свинарстві використовують діалельне схрещування. Сутність його полягає в тому що на одних і тих же гніздах одночасно перевіряють різних плідників шляхом почергового їх парування із свиноматками в різний час. Так, для перевірки племінних якостей за потомством двох кнурів А і Б виділено 10 свиноматок з номерами від 1 до 10. У першому турі кнура А спаровують із свиноматками 1-5, а кнура Б – відповідно із свиноматками 6-10, а в другому турі навпаки. За два тури осіменінь одержують потомство від кожного кнура і від усіх десяти свиноматок. На основі результатів оцінки за потомством кращих плідників використовують для генетичного поліпшення популяції. Нині в Україні є 17 діючих станцій контрольної відгодівлі, їх спроможність – щорічно оцінювати 1242 кнура і 3726 свиноматок [19].

Бонітування свиней. Проводять з метою визначення племінної цінності тварин та їх виробничого призначення. Бонітуванню підлягають свиноматки, кнури та ремонтний молодняк племінних господарств. Відгодівельний молодняк не бонітують. Серед свиней виділяють 3 групи порід, для кожної з яких вимоги щодо визначення класу за комплексом ознак подібні:

• велика біла, українська степова біла;

• полтавська м’ясна, ландрас, дюрок, українська м’ясна, ес-

тонська беконна, спеціалізовані м’ясні типи;

• миргородська, українська степова ряба, велика чорна.

Кнурів і свиноматок оцінюють індивідуально раз на рік (у серпні-вересні) за комплексом ознак, а ремонтний молодняк – при досягненні живої маси 100 кг. Вимоги щодо бонітування свиней викладено в інструкції 2003 р. видання. Зведений звіт про бонітування складають після формування стада з наявного поголів’я на 1 жовтня кожного року [20].

Сумарну оцінку маток визначають за живою масою, довжиною тулуба, товщиною шпику (з даних контрольного вирощування), багатоплідністю і масою гнізда при відлученні. Всі ці п’ять ознак є обов’язковими для визначення сумарного класу. Потім додаються класи за вік досягнення потомками маси 100 кг, витрати кормів на 1 кг приросту, товщину шпику та довжину туші.

Сумарна оцінка кнурів: вік досягнення живої маси 100 кг, товщина шпику, жива маса, довжина тулуба (до 24 міс.), багатоплідність (свиноматок, з якими спаровували), середня маса потомства у 45 і 60 днів. Потім додають ще такі ознаки: вік досягнення потомками 100 кг, витрати кормів на 1 кг приросту, товщина шпику, довжина туші [5, 22].

1.3.Методи визначення племінної цінності у скотарстві

Оскільки фенотип так чи інакше корелює з генотипом, племінна цінність тварин у молочному скотарстві може оцінюватися на підставі таких джерел інформації: власного фенотипу оцінюваної тварини, фенотипу її родичів (батьків, предків, сибсів і напівсибсів) і фенотипу потомства. Така інформація племінної цінності пробанда (оцінюваної тварини) завжди використовувалася в практичній селекції для відбору і підбору тварин. Отже, племінну цінність тварин можна встановити на основі власних показників, фенотипу предків, потомків та бічних родичів. Характеристика показника, за яким проводять оцінку, повинна бути репрезентативною, тобто слід враховувати або всі виміри, або вибіркову сукупність [7].

Для визначення племінної цінності тварин застосовують такі методи:

1. За однією селекційною ознакою:

• оцінка за власним фенотипом: П ЦФ = Ро -Рˉ;

• оцінка за фенотипом потомства( ) : А = в*(Рд - Рˉр);

• оцінка за фенотипом батьків: А = 0,5Ам + 0,5Аб;

• оцінка за фенотипом бічних родичів: А = в*(Р - Рˉ);

• оцінка за комплексом джерел інформації:

Іа = К1 (Х1 – Х1) + К2 (Х2 – Х2)

• найкращий незміщений лінійний прогноз.

2. За комплексом селекційних ознак:

• селекційний індекс за комплексом джерел інформації:

І = В1*(Х1 - Хˉ1) + В2*(Х2 - Хˉ2) +…+ В п *(Х п - Хˉп);

 • селекційний індекс за власним фенотипом;

• бонітування.

Таким чином, встановлення племінної цінності тварин здійснюється різними методами, але найбільш надійним серед них вважається оцінка тварин за середніми показниками нащадків, що пояснюється високою її точністю (0,9 і більше) [8, 9, 20].

Під час добору племінних бугаїв м’ясної худоби до уваги беруть такі особливості: власну продуктивність, конституцію та екстер’єр, відтворну здатність, живу масу, генотип; масу і тип будови тіла новонароджених від них телят; частку покритих ними корів, що отелилися без надання допомоги; відносні показники коригованої живої маси потомків у 210-добовому та 12-місячному віці [19, 23].

1.4. Методи визначення  племінної цінності у вівчарстві

Найбільш поширеним методом оцінки племінної цінності овець з метою найбільш ефективного використання їх у племінній роботі і технології виробництва є бонітування, яке поділяють на індивідуальне і класне [20].

Індивідуальне бонітування – це комплексна оцінка власної продуктивності тварин, в якій враховуються усі селекційні ознаки й розвиток кожної з них записують у спеціальному журналі. На вусі овець ставлять вищипом відповідний клас (у смушкових вищипом фіксують також смушковий тип ягнят і розмір завитків). Селекційні ознаки – це якісні та кількісні характеристики основних видів продуктивності овець. При бонітуванні ці ознаки позначають певними літерами, а ступінь їх розвитку – цифрами або умовними знаками (плюс, мінус тощо). Сукупність розміщених у певній послідовності й умовно відмічених ознак комплексної оцінки овець утворює бонітувальний ключ.

За комплексом ознак чистопородних овець відносять до класів: еліта, І, ІІ і брак. За результатами бонітування визначають їх виробниче призначення: на плем’я, товарна частина чи брак. Тобто ці дані є підставою для відбору та подальшого використання овець.

Класне бонітування – це комплексна оцінка конституційно продуктивних якостей індивідуально кожної тварини, але без результатів оцінки у журналі. Потім на підставі сумарної оцінки визначають клас тварини і ведуть облік кількості овець, віднесених до того чи іншого класу бонітування. При цьому вказують тільки загальну характеристику продуктивних якостей овець, що належать до того чи іншого класу бонітування. За результатами такої оцінки і розподілу овець на класи бонітування здійснюють груповий відбір і підбір [25].

1.5. Міжнародна оцінка племінної цінності

Інтенсифікація міжнародної торгівлі племінною продукцією, насамперед замороженою спермою бугаїв-плідників молочних та комбінованих порід, призвела до необхідності розробки методів порівняння оцінок їх генетичної цінності. У зв'язку з цим у 1983 році Європейська Асоціація по тваринництву (EAAP), Міжнародна молочна федерація (IDF) та Міжнародний комітет з обліку в тваринництві (ICAR) за підтримки FAO заснували Міжнародну службу за оцінкою биків (International Bull Evaluation Service, INTERBULL). В 1988 року INTERBULL увійшов до складу ICAR як постійний підкомітет. В 1991 року в г.Упсала (Швеція) був створений INTERBULL-центр. Однією з основних завдань служби INTERBULL є регулярне проведення міжнародної оцінки генетичної цінності бугаїв-плідників молочних і комбінованих порід на основі національних оцінок. В даний час створені також служби за міжнародною оцінкою биків м'ясних порід худоби (INTERBEEF) і жеребців (INTERSTALLION). Існують два методи міжнародної оцінки – рівняння конверсії і MACE [11].

Рівняння конверсії. Це найбільш простий метод, запропонований Міжнародною молочною федерацією (IDF, 1981). Він полягає у використанні рівняння регресії:

PB = a + b* PА,

де PA – вихідна національна оцінка бика в країні А;

PB – конвертированная оцінка бика в країні B;

a – вільний член рівняння, що відображає відмінності в генетичних базисах між країнами A і B;

b – коефіцієнт регресії, що відображає відмінності в шкалах вимірювання ознаки (кілограми, фунти, відносні племінні цінності тощо), способи вираження оцінок (племінна цінність або передавальний здатність дорівнює половині племінної цінності), а також генетичні кореляції між країнами. Вихідними оцінками зазвичай є оцінки в країні експортері, а конвертовані оцінки використовуються в країні-імпортері сперми бугаїв.

Незважаючи на простоту і широке застосування, методи конверсії на основі рівнянь регресії мають ряд недоліків: 1) вони ґрунтуються зазвичай на невеликому числі биків; 2) вони можуть бути використані тільки для парного порівняння між країнами, і 3) вони недостатньо точні стосовно до тварин з дуже високими оцінками (Banos, Sigurdsson, 1996). Це спонукало фахівців служби INTERBULL до пошуку більш досконалих методів міжнародної оцінки бугаїв [4, 23].

Багатовимірна оцінка в розрізі країн (MACE). У 1985 році Л.Р.Шеффе (Schaeffer, 1985) запропонував лінійну модель (BLUP «модель виробника») для комбінування оцінок биків, отриманих в різних країнах, в одну міжнародну оцінку. Цей метод ґрунтувався на припущеннях про відсутність взаємодії «генотип ´ середовище», одиничних генетичних корреляциях між усіма країнами і однаковою наследуемости у всіх країнах. Крім того, для його застосування необхідно стандартизувати національні оцінки щодо способу їх вираження (передавальна здатність або племінна цінність) і одиниць вимірювання [16].

У 1994 році Л.Р.Шеффе (Schaeffer, 1994) запропонував новий підхід до міжнародної оцінки биків, який був впроваджений службою INTERBULL. Він заснований на розгляді значень однієї і тієї ж ознаки в різних умовах середовища (в даному разі в різних країнах) як генетично різних ознак, корелюють між собою. Цей метод, названий багатовимірної оцінкою в розрізі країн (Multiple-trait Across Country Evaluation, MACE), дозволяє використовувати в різних країнах різні значення генетичної та середовищний дисперсій (а отже, і різні значення наследуемости), а також враховує генетичні кореляції між країнами менше одиниці, що відображає взаємодію між генотипом і середовищем. При цьому можна використовувати різні способи вираження й одиниці вимірювання оцінок биків в різних країнах [4].

Генетичні групи для невідомих батьків визначаються на основі країни, року народження та шляхи відбору (батьки биків, батьки корів, матері биків і матері корів). Оцінки биків, сперма яких була імпортована, не включаються до міжнародну оцінку у зв’язку з тим, що дочки цих биків, як правило, знаходяться в більш сприятливих умовах середовища, що викликає зміщення оцінок [4, 23].

РОЗДІЛ 2.  РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА.

Завдання №14. До складу популяції входять 9% гомозигот АА, 49% гомозигот аа і 42% гетерозиготна. Визначте частоту алелів А і а в популяції.

Розв’язок. Позначимо частоту проявлення домінантного алельного гену А літерою p, а рецесивного гену a – літерою q. Приймемо всю чисельність популяції за 1. Тоді, згідно формули Харді-Вайнберга p2АА + 2pqАа + q2аа = 1, отримаємо: 0,09АА + 0,42Аа + 0,49аа = 1.

Тоді, доля гомозигот АА = p2 =0,09, а гомозигот аа = q2 = 0,49. Виходячи з цього, частота алеля А буде дорівнювати:

 p = √ p2 = √0,09 = 0,3.

q = √q2 = √0,49 = 0,7 – частота алеля а.

Для перевірки використаємо правило, за яким p + q = 1:

0,3 + 0,7 = 1

Отже, частота алелів А і а складає, відповідно, 0,3 і 0,7.

ВИСНОВКИ

1. . В селекційній роботі найголовнішим є оцінка племінної цінності тварин, тобто визначений генотип тварин, який при взаємодії з навколишнім середовищем здатний формувати певний фенотип високу продуктивність.

2. Оцінка племінних якостей тварин грунтується на законах генетики, відповідно до яких продуктивність будь-якої особини (фенотип) зумовлюється її генотипом та впливом факторів навколишнього середовища.

3. Племінну цінність тварин можна встановити на основі власних показників, фенотипу предків, потомків та бічних родичів.

4. Встановлення племінної цінності тварин здійснюється різними методами, але найбільш надійним серед них вважається оцінка тварин за середніми показниками нащадків, що пояснюється високою її точністю.

5. Існують два методи міжнародної оцінки – рівняння конверсії і MACE.

6. Рівняння конверсії найбільш простий метод, але має ряд недоліків: 1) ґрунтується зазвичай на невеликому числі биків; 2) може бути використаний тільки для парного порівняння між країнами; 3) недостатньо точний стосовно до тварин з дуже високими оцінками.

7. Метод MACE заснований на розгляді значень однієї і тієї ж ознаки в різних умовах середовища (в різних країнах) як генетично різних ознак, що корелюють між собою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бондаренко О.В., Даншин В.О. Система генетической оценки спортивных лошадей. //Факторі експериментальної еволюції організмів. Київ,Аграрна наука, 2003р.
2. Буркат В.П., Єфіменко М.Я. Розведення і генетика тварин: Міжвідомчий тематичний  науковий збірник. Випуск 41/В.П.Буркат, М.Я.Єфіменко та ін. – К.: Аграрна наука. – 2007.
3. Буркат В.П., Єфіменко М.Я. Розведення і генетика тварин: Міжвідомчий тематичний  науковий збірник. Випуск 42/В.П.Буркат, М.Я.Єфіменко та ін. – К.: Аграрна наука. – 2008.
4. В.М. Кузнєцов. Методи оцінки племінних якостей тварин: минуле, сучасне, майбутнє.// Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва: Зб. наук. праць / Білоцерк.держ. аграр. ун-т – Біла Церква, 2010.– Випуск 3 (72) – 224 с.
5. Воробйова Л.І., Тагліна О.В. Генетичні основи селекції рослин і тварин: Навчальний посібник. – Х.: Колорит. 2006. – 224 с.: іл.
6. Воробйова Л.І., Тагліна О.В. Генетичні основи селекції рослин і тварин: Навчальний посібник. – Х.: Колорит. 2006. – 224 с.: іл.
7. Гавриленко В.П. Система оценки, отбора и эффективность подбора в повышении продуктивности молочного скота: автореф. дис. на соискание науч. степени доктора с.-х. наук: спец. 06.02.01 “Разведение, селекция, генетика и воспроизводство сельскохозяйственных животных” / В. П. Гавриленко – Ульяновск, 2007. – 42 с.
8. Гончаренко И.В. Использование метода селекционных индексов для оценки племенной ценности молочных коров: Зб. наук. пр. «Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини». Сільськогосподарські науки. – Х., 2009. –Вип. 19. – Ч. 1. – С. 94-109.
9. Гончаренко І.В. Селекційні індекси у системі селекції молочних корів. – К.: Аграрна наука, 2007. – 74.
10. Даншин В.А.Оценка генетической ценности животных.К.: Аграрна наука. – 2008.
11. Даншин В.О. Современная методология генетической оценки животных.//Факторі експериментальної еволюції організмів. Київ, Аграрна наука, 2003р., с.266-271.
12. Жебровский Л.С. Селекция животных/Л.С. Жебровский. -   М.:Лань. – 2002.
13. Закон України «Про племінну справу у тваринництві», N 3691-XII, 15.12.1993.
14. Зубець М.В., Буркат В.П. Вчені у галузі тваринництва. Книга 2/ М.В.Зубець, В.П.Буркат. – К.: Аграрна наука, 1999.
15. Зубець М.В., Буркат В.П. Вчені-селекціонери у тваринництві. Книга 1/ М.В.Зубець, В.П.Буркат. – К., 1997. – 249с.
16. Иванов Ю.А. Оценка племенных качеств быков-производителей методом BLUP. //Зоотехния. 2005, N6, с.9.
17. Козлов Ю.Н., Костомахин Н.М. Генетика и селекція сельскохозяйственных животных/ Ю.Н. Козлов, Н.М. Костомахин. – М.: Колос, 2009. – 264с.: ил.
18. Ладика В.І. Племінну оцінку – на загальнодержавний рівень / В.І.Ладика, Л.М.Хмельничий // Тваринництво України. –2007.– № 2. – С. 10-11.
19. Мельник Ю.Ф. Селекція сільськогосподарських тварин / Ю.Ф. Мельник, В.П. Коваленко та ін./ За заг. ред. Ю.Ф. Мельника, В.П. Коваленка та А.М. Угнівенка. – К.: «Інтас» , 2008. – 445 с.: іл
20. Підпала Т.В. Селекція сільськогосподарських тварин: Навчальний посібник/Т.В. Підпала. – Миколаїв: Видавничий відділ МДАУ, 2006. – 277 с.
21. Розведення сільськогосподарських тварин / М.З. Басовський, В.П. Буркат, Д.Т. Вінничук та ін.; за редакцією М.З. Басовського. – Біла Церква, 2001. – 400 с
22. Рубан С.Ю. Розвиток племінного свинарства – стратегічне завдання галузі / С.Ю.Рубан, А.А.Гетя, О.І.Кравченко, В.Ф. Вацький // Ефективне тваринництво. – 2009. − №5. – С.9-11.
23. Рубан С.Ю., Даншин В.О., Рубан М.С. Організаційні та методичні аспекти сучасної системи національної та міжнародної оцінки генетичної цінності молочної худоби. //Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини (збірник наукових праць). Вип. 11 (35). Частина 1.Сільськогосподарські науки. 2002, Харків, С.137-144.
24. http://books.br.com.ua/2911
25. http://tvarynnyctvo.ru/племінна робота у вівчарстві.