Монополияның мәні

      Зміст

   Вступ…………………………………………………………………….…….5

1. Теоретичні основи дослідження виробництва овочів................................7
1. Економічна сутність витрат на виробництво овочів та

      завдання  їх обліку...............................................................................7

2. Нормативно-правове та літературне забезпечення

      обліку  виробництва овочів...............................................................13

3. Методика дослідження.....................................................................17
2. Стан обліку та аналіз ефективності виробництва овочів........................21
1. Організаційно-економічна характеристика підприємства............21
1. Загальні відомості про підприємство та аналіз основних економічних показників господарської діяльності..................21
2. Стан екологічної безпеки............................................................30
2. Облік виробництва овочів................................................................35
1. Первинний і зведений облік виробництва овочів.....................35
2. Синтетичний і аналітичний облік виробництва овочів............40
3. Обчислення собівартості виробництва овочів..........................45
4. Вдосконалення обліку виробництва овочів..............................47
3. Аналіз ефективності виробництва овочів на підприємстві...........50
1. Аналіз обсягів виробництва овочів............................................50
2. Аналіз витрат на виробництво овочів........................................53
3. Аналіз фінансових результатів від реалізації овочів................57
4. Шляхи зниження собівартості та підвищення

      ефективності виробництва  овочів..............................................62

3. Стан охорони праці.....................................................................................67
1. Аналіз стану охорони праці..............................................................67
2. Планування заходів з покращення охорони праці та їх фінансування.....................................................................................69

      Висновки  і пропозиції.................................................................................72

      Бібліографічний список..............................................................................75

ВСТУП 

      Овочівництво  – один з важливих пріоритетів  у розвитку агропромислового комплексу України. Вирощування овочів відкритого ґрунту належить до стратегічних галузей сільськогосподарського виробництва, яка характеризується високою економічною ефективністю порівняно з іншими.

      Овочі – високоінтенсивна культура, вирощування  якої сприяє підвищенню продуктивності орних земель, разом з тим вона має важливе соціальне значення для сільськогосподарських товаровиробників, забезпечуючи одержання високих доходів.

      Овочі належить до важливих продуктів харчування жителів переважної більшості країн  світу, що зумовлюється їх високою калорійністю, споживчою цінністю та особливими смаковими якостями. Але останнім часом площі під овочевими культурами набули тенденції до поступового скорочення при деякому підвищенні урожайності і зниженні виходу овочів при переробці сировини. Валові збори цієї культури, а також обсяги виробництва овочів скоротилися.

      Стратегічною  метою розвитку овочевого виробництва  є повне самозабезпечення країни овочами в обсягах, необхідних для безпосереднього споживання населенням, забезпечення харчових галузей, які використовують овочі як сировину, достатність резерву, в тому числі для збільшення обсягів зовнішньої торгівлі.

      Подолання кризової ситуації і відродження  овочевого виробництва на рівні  конкурентоспроможної участі держави на світовому ринку овочів стало національною проблемою, вирішення якої має не тільки важливе економічне, а й політичне значення у державотворенні України.

      Тому  питання овочевого виробництва  стало на даний час актуальним. Мета дипломної роботи полягає у вивченні організації обліку витрат, надходження продукції, пошуку шляхів удосконалення обчислення собівартості овочів відкритого ґрунту і висвітлення резервів її зниження та проведення аналізу ефективності виробництва даної продукції в умовах конкретного господарства.

      Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувалися наступні завданнями:

1. дати загальну характеристику теоретичних основ обліку витрат на виробництво продукції овочевих культур;
2. проаналізувати законодавчі акти та вимоги щодо регулювання поставленого питання;
3. дати оцінку організаційно-економічних умов підприємства;
4. розкрити основні питання обліку витрат на виробництво овочів;
5. на основі аналізу висвітлити проблеми обчислення собівартості овочів на підприємстві;
6. запропонувати основні шляхи зниження собівартості та підвищення ефективності виробництва овочів.

      Об’єктом  дослідження є облік та аналіз виробництва овочів у СГ ТзОВ “Горуцьке” Миколаївського району Львівської області.

     В процесі дослідження застосовувались  загальнонаукові і спеціальні методи та прийоми.

      При написанні даної роботи використовувалась: нормативно-правова база, що регулює відносини у овочевому виробництві та організацію обліку, дані первинних та зведених документів, регістри синтетичного і аналітичного обліку, дані річних звітів, статистична звітність, фінансова звітність (баланс, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, звіт про фінансові результати, примітки до фінансової звітності) про стан рослинництва за 2008-2010 рр.  
 
 
 
 
 

      1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ  ДОСЛІДЖЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ОВОЧІВ  

1. . Економічна сутність витрат на виробництво овочів та завдання їх обліку

      Виробництво є одним із основних процесів господарської  діяльності підприємства. У процесі  виробництва використовують природні ресурси, сировину, матеріали, паливо, енергію, трудові ресурси, основні засоби і одержують готову продукцію, яку потім реалізують. Характерною особливістю цього процесу є формування витрат на виробництво продукції, що становлять її виробничу собівартість. До витрат виробництва відносять витрати, обумовлені технологією виробництва, перебувають у залежності від обсягу випущеної продукції і складають її речову основу [13, с. 664].

      Зважаючи на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів.

      Витрати — це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва [17, с. 554].

      Згідно  з П(С)БО 16 «Витрати» витратами  визнаються [19]:

      1. Витрати відображуються в бухгалтерському  обліку одночасно зі зменшенням  активів або збільшенням зобов’язань.

      2. Витратами звітного періоду визнаються  або зменшення активів, або  збільшення зобов'язань, що призводить  до зменшення власного капіталу  підприємства (за винятком зменшення  капіталу внаслідок його вилучення  або розподілу власниками), за  умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

      3. Витрати визнаються витратами  певного періоду одночасно з  визнанням доходу, для отримання  якого вони здійснені.

      4. Витрати, які неможливо прямо  пов'язати з доходом певного  періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

      5. Якщо актив забезпечує одержання  економічних вигод протягом кількох  звітних періодів, то витрати  визнаються шляхом систематичного  розподілу його вартості (наприклад,  у вигляді амортизації) між  відповідними звітними періодами.

      Витратами не визнаються:

      1. Попередня (авансова) оплата запасів,  робіт, послуг.

      2. Погашення одержаних позик.

      3. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

      4. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

      Випуск  готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.

      До  виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

      - прямі матеріальні витрати;

      - прямі витрати на оплату праці;

      - інші прямі витрати;

      - загальновиробничі витрати.

      Перелік і склад статей калькулювання  виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

      За  способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі  та непрямі. Прямими називаються  ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднести до конкретного об'єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг).

      До  складу прямих матеріальних витрат включається  вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції або є її необхідним компонентом, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

      До  складу прямих витрат на оплату праці  включаються заробітна плата  та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні  робіт, або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

      Іншими  словами, до прямих витрат на оплату праці  належать: основна заробітна плата  основного виробничого персоналу  підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов'язані з виробництвом продукції; вартість продукції, що видається у вигляді натуральної оплати працівникам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві; надбавки і доплати до тарифних ставок та окладів, у тому числі за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування; вартість харчування, продуктів, що відповідно до чинного законодавства безкоштовно надаються працівникам підприємств окремих галузей; оплата щорічних відпусток та інша додаткова оплата; одноразові винагороди за вислугу років; оплата праці позаштатних працівників за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з робітниками за виконану роботу проводить безпосередньо підприємство.

      До  складу інших прямих витрат включаються  всі інші виробничі витрати, які  можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

      При групуванні витрат під об'єктом обліку витрат слід розуміти продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

      Непрямі витрати — це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об'єктами обліку. Тому на практиці їх часто називають тими, що розподіляються, а згідно з П(С)БО 16 "Витрати" — загальновиробничими витратами.

      При калькулюванні собівартості продукції  важливу роль відіграє класифікація виплат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляцій (характером виникнення і призначенням).

      П(С)БО16 „Витрати” регламентує порядок витрат за такими економічними елементами:

      - матеріальні затрати;

      - витрати на оплату праці;

      - відрахування на соціальні доходи;

      - амортизація;

      - інші операційні витрати.

      До  складу елемента “Матеріальні затрати” визначається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

      - сировини й власних матеріалів;

      - купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

      - палива й енергії;

      - будівельних матеріалів;

      - запасних частин;

      - тари й тарних матеріалів і ін.

      До  складу елемента “Витрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати і інше.

      До  складу “Відрахувань на соціальні  заходи” включаються відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

      До  складу елемента “Амортизація” включається  сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів і інших необоротних матеріальних активів.

      До  складу “Інші операційні витрати” включаються витрати на відрядження, на послуги зв’язку, на виплату матеріальної допомоги і ін.

      Групування  витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Але їх класифікація не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції встановлюються підприємством самостійно і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і від ступеню економічної однорідності витрат, які об’єднані в статті, можливості першого віднесення витрат на собівартість готової продукції [17, с. 559-560].

      Існує великий перелік витрат при виробництві овочів. Так, при визначенні фінансового результату порівнюють доходи з витратами звітного періоду. Для цього необхідно виділити витрати, які відносяться до звітного періоду. Їх поділяють на вичерпані і невичерпані. При прийняті управлінського рішення щодо будь-якої господарської операції слід розрізняти релевантні і нерелевантні витрати. При розгляді різних альтернативних рішень слід розрізняти дійсні та можливі витрати. Для оцінки роботи окремих підрозділів, керівників чи спеціалістів виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.

      На  рахунках бухгалтерського обліку повинна  своєчасно, повно і правдиво відображатися  інформація про фактичні витрати  на виробництво продукції, яка використовується для обчислення фактичної собівартості окремих її видів, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Скорочення витрат і зниження собівартості продукції позитивно впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Досягнення запланованої ефективності виробництва вимагає постійного зіставлення витрат і одержаних результатів [13, с. 664].

       Основною  метою обліку виробництва овочів є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірниках.

       З формулювання мети можна визначити  основні завдання обліку виробництва овочів, зокрема:

      - визначення складу та розмежування виробничих витрат за їх економічним змістом, місцем прикладення (центрами відповідальності), елементами, статтями обліку, суміжними періодами та іншими ознаками, передбаченими відповідними стандартами фінансового та управлінського обліку;

      - своєчасне та повне відображення виготовленої продукції за її кількістю та якістю в розрізі окремих об'єктів обліку, центрів відповідальності та суміжних періодів;

      - встановлення фактичного рівня собівартості одиниці продукції відповідно до затверджених положень та порівняння його з нормативним, розрахунковим (прогнозним, кошторисним) та рівнем ринкових цін;

      - формування відповідної інформації про обсяг витрат та виготовленої продукції в передбаченій системі документів, облікових реєстрів та звітності [17, с.554].

      Щоб виконати ці завдання обліковим працівникам необхідно чітко знати Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та загальноприйняту класифікацію витрат. 

2. . Нормативно-правове і літературне забезпечення обліку виробництва овочів

      Основним  нормативно-правовим документом в бухгалтерському обліку є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», саме цим документом регулюється всі операції та правові дії на підприємстві.

      В статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні" № 996 - XIV від 16.07.99 із змінами та доповненнями  зазначено, що підприємство самостійно визначає свою облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, затверджує правила документообігу та визначає технологію обробки облікової інформації [7, с.14].

      Господарський Кодекс створює рівні правові  умови для діяльності підприємств  незалежно від форм власності  на майно та організаційну форму  підприємства. Відповідно до даного закону підприємство діє на основі статуту, що затверджується власником майна. Майно підприємства складає основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Кодекс визначає загальні правові, економічні і соціальні принципи здійснення підприємницької діяльності громадянами і юридичними особами на території України, а також встановлює гарантії волі підприємництва та його державної підтримки [6].

      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000р. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності [19].

      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 18.11. 2005 року №790 [20] і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5.12. 2005 року №1456/11736, визначає собою методичні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про отримання в процесі їх біологічних змін додаткові біологічні активи і сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них в фінансовій звітності. П(С)БО 30 "Біологічні активи" вступили в силу з 01.01.2007 року.

      Методичні рекомендації з планування, обліку, калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств [15] розроблені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з метою забезпечення єдності в складі та класифікації витрат, застосування методики їх планування та обліку, визначення собівартості продукції (робіт, послуг) в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності.

      Методичні рекомендації по застосуванню форм документів первинного обліку на сільськогосподарських підприємствах розроблені на основі виконання доручення Президента України від 25.02. 2003 року № 1 – 1/203 щодо підвищення якості управління державним сектором економіки, Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.25.95 року і інших нормативно-правових актів. Методичні рекомендації встановлюють порядок застосування форм документів в первинному обліку, а також зберігання первинних документів і облікових регістрів підприємствами і організаціями державної та недержавної форм власності, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.

     Методичні рекомендації щодо застосування регістрів  журнально-ордерної форми обліку для  сільськогосподарських підприємств  розроблені Міністерством аграрної політики. Ці Методичні рекомендації спрямовані на узагальнення у регістрах  бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності (далі - сільськогосподарські підприємства), на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів[14].

      План  рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11. 1999 року № 291 [18]. План рахунків — систематизований перелік рахунків, на яких ведеться бухгалтерський облік. Кожний рахунок у плані має код, тобто умовне цифрове позначення і назву. Використання кодів рахунків замість їх назви на практиці значно прискорює і зменшує облікову роботу і є необхідною умовою для застосування комп’ютерів.

       Закон України "Про охорону праці" № 2694 - XII від 14.10.92 року зі змінами та доповненнями визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці на підприємствах України [8].

     Вагомий внесок у дослідження теорії і  практики формування в обліку інформації про витрати належить Ф. Ф. Бутинцю, С. Ф. Голову, В. В. Сопку, Н. М. Ткаченко, В. П. Ярмоленку, В. Г. Ліннику, П. Т. Саблуку,                          Т. Г. Мареничу, Л. К. Суку та іншим. Значний внесок у вивчення проблем формування виробничих витрат внесли економісти Канади, США, Англії, Німеччини та інших країн.

     Вітчизняні  та зарубіжні економісти подають  різні тлумачення сутності категорії  «витрати». Найчастіше трапляються  і дискутуються поняття «витрат», які створюють вартість, і «витрат» у формі виплат. Цей розподіл ґрунтується на монетарному підході. В мікроекономічному аналізі широко використовується поняття «граничних витрат» і «граничного продукту». Це має важливе значення для управління витратами і пропорціями комбінування факторів у виробничому процесі.

     Огійчук М. Ф. вказує на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів. Автор підкреслює, що витрати – це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

      „Сільськогосподарське виробництво характеризується різноманітністю  умов надходження, збереження та витратами  одержуваної продукції. Це приводить  до необхідності використання досить чисельних форм первинних документів”  – пише у своєму підручнику М. Ф. Огійчук. А також він розглядає організацію документального оформлення, надходження та витрат сільськогосподарської продукції по основних її видах [17, с.554].

     У процесі господарської діяльності, як відмічає В. Г.Андрійчук, аграрні підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються у собівартість продукції. З метою забезпечення єдиних методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, а також дотримання однакових підходів до визначення складу витраті віднесення їх на собівартість продукції в 2000 році прийнято Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в якому названі питання знайшли свої відображення і врегулювання [1, с. 122-123].

     Автор Ф. Ф. Бутинець у підручнику «Економічний аналіз» вважає, що економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції [4].