Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Музично – теоретичний та хорознавчий аналіз твору Т.С.Кравцова

Міністерство культури України

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТКРИ І МИСТЕЦТВ

ФАКУЛЬТЕТ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

КАФЕДРА НАРОДНОГО ПІСЕННОГО ТА ХОРОВОГО ВИКОНАВСТВА

Музично – теоретичний та хорознавчий аналіз твору

Т.С.Кравцова

«Ми рвали проліски»

Виконала:

Студентка 2 курсу

Денної форми навчання

Групи ТДН-20

Третьякова Ангеліна Володимирівна

Клас професора:

Шевченко В.В.

Київ 2011

План аналізу хорового твору

І. Загальні відомості про авторів твору.

1.Короткі відомості про автора музики.

2.Його творчий портрет та характерні ознаки творчості.

3.Роль та місце Чеснокова в культурно-історичному контексті та контексті національних та світових традицій.

4.Жанр музичного твору та його ідейно-образний зміст.

ІІ. Музично-теоретичний аналіз.

1.Форма як структура твору.

2.Ладотональний план та гармонія.

3.Компоненти музичної тканини: метр, ритм, темп, динаміка, артикуляція, фразування.

4.Фактура.

ІІІ. Хорознавчий аналіз.

1.Склад, діапазон хору та теситурні умови.

2.Стрій. Інтонаційні труднощі.

3.Ансамбль.

4. Штрихи. Дихання. Атака звуку

IV. Диригентські та виконавські труднощі

Список використаної літератури.

Загальні відомості про авторів твору. Художньо-ціннісний критерій вірша.

Кравцов Тарас Сергійович народився 22 жовтня 1922р. в Харкові. Композитор,музикознавець,кандидат мистецтвознавства,автор дисертації «Поліфонія А.Я.Штогаренко».

В 1941-1947 служить в рад. Армії. В 1952р. закінчив історико теоретичний факультет Харківської консерваторії по класу М.Д. Тіца.

З 1952р викладач в Харківській консерваторії. З 1970 зав. Кафедрою теорії музики Харківського інституту мистецтв.

Автор робіт присвяченим проблемам музичної теорії,учбових посібників,з них «Жемчужина народно-песенного творчества», «Связь уменшенного лада в творчестве Штогаренко с народной песней», «Пособие по гармонии».

Автор творів для соліста , хору та симфонічного оркестру кантата – дума «На могилі Шевченко»(сл.. В. Сосюри,1962р),кантата – поема « Крассная зима»(сл.. В Сосюри,1967р.),для соліста та симфонічного оркестру « Три пьесі картинки» (сл. М. Лермонтова,1964 р).,для симфонічного оркестру « Вариации на укр. Тему»(1957р), для оркестру нар. Інструментів «7 укр. Нар.пісень»(разом з В. Михелісом),для голосу та ф-но цикл «Весна і сонце і пісні» (сл.. В. Сосюри,1962р),хори в 3-х частинах «3 романтичних хори»(сл.. О.Пушкіна,М. Горького,1965р), « Гремели залпі над Донцом»(сл.. В. Сосюри1968р),Укр.нар. пісні (сл.. народні 1971р),цикл « Хорові акварелі» (сл.. В. Сосюри 1974р)в т. ч . збірка пісень « О боевом подвиге»(сл.. Б.Блінкова) а також обробки українських народних пісень.

Твір « Ми рвала проліски» написаний на сл.. В. Сосюри.В ньму розповідається про квітучу весну,при цьму згадуючи про весну в роки ВВ війни.

…Ми рвали проліски…

Там де снарядні ями засипав сніг

Зчорнілий і вогкий,де ми ішли кривавими шляхами.

Ми рвали проліски коханий друже мій.

Кудись пливли хмарок вітрила

І розливала даль вино,зорі вино

І проліски в руках твоїх синіли

Як очі тих що згинули давно.

Ми рвали проліски…

В творчості композитора цей твір займає особливе місце в його житті. Він виступає як згадка про воєнні роки.

Літературний текст повністю відповідає характерові музики. В творі звучить тривога про минуле,а також про ніжність почуттів до природи.

Музика так зв’язана зі словами, що начебто слідує за ними. Але, насправді,музика домінує. Разом із тим слова і музику неможна відокремити друг від друга.

Загальна образна сфера твору сприймаєтья крізь призму текстового змісту. Кравцов , в своєму творі, в першу чергу, відштовхувався саме від тексту, тому слід відмітити, що характер музики зливається в повному моноліті з текстом.

В своїй інтерпретації композитор намагався якомога точніше передати образно-емоційний настрій та зміст вірша . Автор велику увагу приділяє емоційному стану співця, зображуючи у музиці його найменші душевні порухи.

Вірш написаний перехресним римуванням, у розмірі хорея. Складається з 4-ох строф, по 4 рядки в кожній. Тому і композитор для написання хору використав форму, яка легко накладається на вірш - складну двочастинну (АВ).

Музично-теоретичний аналіз.

Кожна з частин має по два періоди, які відповідно містять по строфі вірша. Основна тональність 1-шої частини As dur (загадкова, прозора, холодна). Вона складається з двох періодів, 1-ий з яких неповторної

будови, однотональний, розімкнений, бо закінчується на домінанті. Він має акордову фактуру, а от наступний - викладений імітаційною поліфонією. Цей 2-ий період - неповторної будови, однотональний, не квадратної структури - за рахунок повторення слів останньої фрази «де ми ішли»; розімкнений ( базується на відхиленні в С dur та септакорді 7 ст., який не розв’язуються і ніби підводить до 2-ї частини. 2-га частина As dur (світла, яскрава) малює картинку поля повного пролісків. Складається з двох періодів. 1-ший викладений імітаційною поліфонією розімкнений, модулюючий в такі тональності c moll,F dur, C dur, g moll, f moll. . Другий розділ другої частини за своїм імітаційним написанням також схожий до першого розділу першої частини.

Останнє речення написане як завершальна кода всього твору, тому і фактуру буде мати дуже насичену - гармонічну, з подвоєнням в кожній партії.

Друга частина твору побудована на ланцюгу відхилень

звуків однакової чи різної тривалості в заданому метрі.

Початкові фрази починаються з затакту. Наступні фрази починаються з сильної долі, - це ямбічний метрично-висхідний мотив, що завжди зумовлює рух вперед, тому повинен виконуватися легко, без осідання на перші три восьмі

Стосовно ритму, то автор найчастіше використовує такі ритмічні тривалості

Також використовує такі паузи

Метро-ритмічна організація в хоровому співі має важливе значення не тільки у досягненні технічного ансамблю, але й є важливим засобом художньої виразності.

Говорячи про ансамбль, слід звернути увагу на різноманітну ритмічну палітру в цьому творі. Така ритміка йде від максимального наслідування людській мові.

Ритмічний ансамбль тісно пов'язаний з артикуляцією. Це міра ясності, розчленованості складів при вимові слова (мається на увазі наука про мову), а під артикуляцією в музиці слід розуміти спосіб «вимови» мелодії з тією або іншою мірою розчленованості або зв`язності тонів, що її складають. Це конкретно реалізується в штрихах – прийомах відтворення і ведення звуку. Артикуляція, це дуже важливий та сильний засіб музичної виразності. Функції артикуляції різноманітні і тісно пов`язані з ритмічними, динамічними, тембровими музично-виразними засобами, а також із загальним характером музичного твору. Основний штрих в цьому творі – легато.

Часто легато приводить до втрати певної гостроти при виконанні ритмічних побудов, які в цьому творі дуже різноманітні. Це легко виправляється за рахунок чіткої дикції у співаків. Ідеальний варіант, це коли усі приголосні співаються чітко та коротко, а голосні проспівуються та наповнюються.

Фразування – головний чинник від якого залежить виразність виконання, тобто спосіб поєднання звуків, злиття їх в інтонації, фрази, речення, періоди. Об’єднання звуків в закінчені музичні фрази або розчленування фраз здійснюється за допомогою динамічних і тембрових змін, цезур, дихання, зрушення темпу.

Музична мова – це жива, інтонаційно виразна, природно плинна, зв’язна мова, мистецтво музичної оповіді, в основі якого лежить володіння музичною фразою, поєднання і рух фраз, їх виразність і значення. В цьому творі елементи структурної організації як періоди, речення, фрази, мотиви достатньо ясно відчуваються на слух і легко виявляються зорово. Але навіть така проста структура містить в собі різні можливості тлумачення, фразування. Тому, фразування в хоровому виконанні залежить не тільки від будови музичного тексту, а також від будови літературного тексту.

Друга частина твору побудована на ланцюгу відхилень

Також в творі композитор використовує гармонічні послідовності:

Форма твору – хорова мініатюра.

Фактура твору – двочастинна ( АВ).

В хоровому творі «Ми рвали проліски» автор використовує мішану фактуру: чергує гармонічну та елементи інтонаційної поліфонії.

В творі Кравцов використовує різноманітну гармонічну мову

Де присутні такі послідовності:

Розмір твору 4\4(С).

Протягом всього твору розмір не змінюється.

Динаміка. Темп. Штрихи. Дихання. Атака звуку.

Одним із важливих засобів художньої виразності є темп – швидкість руху. В 1ч. темп moderato rubato(ритмічно вільне виконання), в 2ч. – Tempo 1 , виходячи із динамічності розвитку хорової партитури.

Цій хоровій партитурі притаманний штрих legato (прийом, необхідний для художньо-виразного виконання творів відповідного характеру). Динамічні відтінки хорового твору нероздільно пов’язані зі змістом літературного тексту і сприяють розвитку музичного матеріалу, а також втіленню художнього образу.

Автор використовує динаміку в межах pр-f. Все повинно звучати тихо, загадково. Лише з 12 такту відбувається поступове зростання динаміки до кульмінації. Твір є складним для виконання в динамічному плані (тихі нюанси у високій теситурі і на перехідних нотах) .

Хору притаманне гнучке фразування (до логічного наголосу у фразах).

Дихання є основою співу. В даному хорі переважає ланцюгове дихання, зустрічається і загально хорове дихання на вказаних автором цезурах. Твору характерна м’яка атака звуку, і лише в кульмінації у високій теситурі на нюансі f f–тверда

Музика насичена рухливими нюансами, тривалими crescendo та diminuendo, динамічними контрастами. В практичній діяльності досить не легко досягти поступово тривалого збільшення динаміки хорової звучності. Адже необхідно правильно розподілити силу подачі звуку та економного використання дихання. Тому хористам слід робити crescendo на довгих тривалостях, рівномірно. Поступово витрачати дихання с запасом на динамічну вершину фрази.

Найвиразнішим елементом у побудові драматичної канви твору є

метро ритм та темпові зворушення.

III.Хорознавчий аналіз

Твір написаний для чотириголосного хору. Тип – однорідний чоловічий. В першій частині (початок другої ) переважає триголосний виклад хору.

Діапазон хору не великий: As до g1

1 тенор від с1 до g1

2 тенор від g до с1

1 бас від e до с1

2 бас від As до as

Теситурні умови в хорі досить зручні. Висока теситура відповідає динаміці f, низька – р та . Хоча є декілька місць, де композитор виставляє нюанс р на високій теситурі( 13 т, 27-28т)

Композитор відтворює багату палітру тембрових відтінків та особливостей в партії: від „рухливих” баритонів, від „розспівних” басів до „монументальних” та „епічних” басів.

При розучуванні цього твору з хором треба багато уваги приділити саме басовій партії, так як в них закладений фундамент усього хору. Теситурні умови твору загалом зручні і відповідають динаміці, але слід звернути увагу на хроматичні ходи тенорів(18 – 26т) де використовується зона перехідних нот на нюансі р.

З цим пов`язане невелике вокальне навантаження на партії. Практично всюди розвиток динаміки співпадає з висотним положенням голосів.

Як бачимо проблем з теситурними складностями не маємо. А от з інтонаційними – це задача. По-перше, це інтонування VI# та II ступенів, мажоро-мінорного ладу, чіткі переходи на модуляцію. Все це

вимагає вивіреної точності. Звісно ж, у тризвуках спочатку вибудовуємо квінту, потім терцію, а потім (в септакордах чи нонакордах) септиму чи нону. Це що стосується роботи на репетиціях.

Звуковисотне інтонування – один із головних засобів музичної виразності, який відіграє важливу роль в емоційній і естетичній оцінці виконання. Проблема інтонування в хорі завжди була однією з найгостріших. Специфічною особливістю хорового мистецтва є його колективний характер. Лад в хорі не можливий без чистого унісону кожної хорової партії, який виникає завдяки усвідомленій інтонації кожним із співаків музичних звуків. Унісон хорової партії це першооснова ансамблю в одноголосному викладі, який називають унісонним.

Друга частина не має які-небудь труднощі стосовно часткового та загально хорового ансамблювання, лише під кінець твору треба дослухатися до інтонації та загальної звучності хорової тканини адже йде поступове зниження теситури , при такому русі можливе заниження інтонації ( напр.24 – 31 т).

Отож, ми можемо зробити висновок, що необхідно зберігати синхронність ансамблевого звучання, що являється результатом

єдиного розуміння та відчуття всіма учасниками хору темпу та ритмічного пульсу виконання, їх темпової пам'яті, ритмічного слуху і, звичайно, відповідної техніки.

Щодо інтонування в творі, то слід звернути увагу на всі альтеровані звуки, які дають забарвлення акорду. Стрій хору – це наріжний камінь, на якому базується хорове мистецтво. Строєм називають точне інтонування інтервалів в мелодичному та гармонічному виді.

Голосоведення в партіях плавне, чергується зі стрибкоподібним. Зустрічаються стрибки в партії басів (т.21-26т); в партії тенора (19-25т.). При розучуванні цього хорового твору диригент повинен приділити значну увагу стрибкам в партіях, їх чіткому інтонуванню.

Хормейстеру завжди слід пам’ятати, що унісон проявляє себе як певна «колективна зона». Зона в хоровому унісоні це результат взаємодії двох протилежних тенденцій. Одна тенденція полягає в тому, що уявлення про висоту звуків у кожного співака хору в якійсь мірі відрізняються від уявлень інших хористів, що природно, призводить до розширення колективної зони. Інша тенденція протилежна: музиканти прагнуть співати узгоджено, злито, чисто, єдино, що призводить до звуження зони. Але досягнення унісону лише попередня умова всякого ансамблевого музикування суть, якого, у вимовлені музичного тексту і його найважливішого компоненту – мелодії – за допомогою інтонації

В зв’язку з наявністю відхилень у творі, слід звернути увагу на хроматизми, що зустрічаються. Сам півтон є основою чистого інтонування, тому складність полягає в різновиді діатонічних і хроматичних півтонів. Діатонічний півтон інтонується близько: І - до пониження, І - до підвищення. А хроматичний півтон інтонується з

тенденцією до розширення: І – до підвищення, І – до пониження.

Ансамбль (франц. ensemble – разом) – це здатність окремих голосів зливатися в єдине звучання. Художня єдність виконання завжди обумовлена єдиним розумінням образного змісту твору, та рівнем професійної майстерності виконавців. Не можна опиратись лише на технічні ознаки, розділивши ансамбль на технічний та художній, це суперечить самій природі ансамблю. Робота над однотипністю технічних засобів, над ритмічним ансамблем, над динамічною рівністю, це пов’язано з вирішенням конкретних проблем. Ансамбль тісно пов'язаний з врівноваженням кількісного складу хору. Ансамбль залежить від фактури і теситури.

Дикція – це засіб донесення літературного тексту. Від хорової дикції залежить вокальна сторона виконання, добра вимова сприяє формуванню співочого звуку, активізує дихання, допомагає досягненню потрібної сили звучання. На якість вимови тексту впливають теситурні умови, темп і нюанс. У високій теситурі словесне вимовляння тяжче, а ніж у середній, середня ж сила звучності допомагає і покращує вимову. Ще дуже важливим є те, щоб хор свідомо артикулював і фразував наголошений склад слова.

Щодо шриха у творі, а це legato, то він виконується відповідно до характеру твору. Його мистецтво пов'язане з навиком плавного та рівномірного розподілу співаком звукового потоку від тону до тону, від складу до складу без порушення єдиної співацької лінії, без перерви або поштовху. Не дивлячись на зміну висоти звуку, відмінність у вимові голосних та приголосних, роз'єднання сусідніх звуків та складів повинна бути мінімальною. Для цього необхідно, щоб голосні проспівувалися якомога протяжніше, в цей час як вимова приголосних повинна бути дуже точною та швидкою. В такому разі з'являється

відчуття, що голосна кожного складу переливається в голосну

наступного, утворюючи безперервну, наскрізну вокально-мовну лінію. Диригенту слід мати на увазі, що більш спокійний, плавний рух мелодії полегшує виконання legato, а стрибкоподібний – значно ускладнює його.

IV. Диригентські і виконавські труднощі

В диригуванні цим твором найбільш доцільним буде середня постановка рук. Вона може змінюватися як в сторону пониження та розширення в моменти динамічної кульмінації в кодовому розвитку. Ауфтакти, які застосовуються при диригуванні даною партитурою можна поділити на дві групи. Це – ауфтакти, які направлені на підготовку звучання, та ауфтакти, які готують зняття.

Для зняття в кінці фраз використовуються комбіновані ауфтакти, так як кінці та початки сусідніх фраз поєднані.

Головним завданням диригента під час концертного виконання твору являється вміле поєднання чітких жестів, що найбільш точно виявляли б авторський задум та диригентську інтерпретацію твору, так і втілення емоційного стану та настрою твору, який має надихнути співаків на емоційне виконання твору. Розглянувши складнощі , які стоять перед виконавцями, треба зазначити , що твір дуже технічний, і потребує високої вокально-технічної майстерності і може виконуватися високо професійним колективом під орудою досвідченого диригента.

Великої уваги в творі треба приділити фразуванню. Воно повністю відповідає поетичному тексту , але акценти, довгі ноти та інші моменти можуть спричинити дроблення фрази та стати на заваді драматургічного розвитку в творі.

Весь твір будується на контрастному співставленні емоційного спалаху та душевного заціпеніння і диригенту, як виконавцю та інтерпретатору дуже важливо передати емоційну напругу слухачеві.

В творі використано , як пофразове так і ланцюгове дихання. Прийом звуковедення на legato і акцентоване legato. Партії навантажені в межах свого робочого діапазону. Хористам треба співати на опорі, та ансамблювати у всіх значеннях цього слова.

В творі велику увагу треба приділити інтонуванню та строю, як вже було вище сказано, складнощі виникають при інтонуванні звуків які утворюють стрибки, не можна допускати жодного відхилення від правильності інтонування кожного ступеня, у відповідному ладі, або тональностях , які тут зустрічаються .

Слід зауважити , що диригентський жест в певній мірі впливає і на темброве забарвлення звуку в хорі. Тому необхідно використовувати не досить легкі , але плавні і наповнені жести, щоб надати звукові характерного для чоловічого голосу оксамитового забарвлення. В цьому ж сенсі не варто використовувати жести занадто широкої амплітуди. Аби уникнути широкого та відкритого звуку.

При виконанні твору велику увагу слід приділяти фразуванню та вибудовуванню драматургії твору. У зв’язку з тим , що твір вибудуваний таким чином , що складається з багатьох епізодів та невеличких фраз, потрібно слідкувати за тим , щоб твір не розбивався на окремі шматки і був підвладний єдиній драматургічній лінії.

При роботі диригенту слід приділити велику увагу досягненню гармонічного ансамблю В даному творі дуже важливо, щоб прослуховувався голос, що має інтонаційне проведення. Диригент має звернути увагу на те, щоб кожний важливий мотив в партії був

визвучений, щоб інші партії дали можливість цьому мотиву прозвучати. В гармонічній фактурі повинен домінувати той голос, в якому звучить основний тон акорду, але це домінування має бути збалансовано для слухача. Акорд повинен звучати органічно, як цілісне співзвуччя.

Стосовно диригентських труднощів - твір нескладний. Диригент, на мою думку, має дотримуватись мінімального і легкого, в той же час чіткого і зрозумілого жесту, працювати більше кистю та пальцями, ніж всією рукою у тихих частинах, і диригувати великим вільним жестом на великій динаміці. Ще дуже важливим є те, щоб хор свідомо артикулював і фразував наголошений склад слова.

Важкість являють всі партії. Цей твір написаний для чоловічого хору з високим професійним рівнем, адже не кожен хор зможе впоратися з таким складним матеріалом.

При розучуванні цього хорового твору треба звернути увагу на усі вищезгадані труднощі, для того щоб якомога краще розкрити весь художній потенціал твору, що зачарує слухача своєю витонченістю .

Диригент, на мою думку, має дотримуватись мінімального і легкого, в той же час чіткого і зрозумілого жесту, працювати більше кистю та пальцями, ніж всією рукою.

ВИСНОВОК.

Майстерність Т.С Кравцова як автора хорів виражається яскраво і багатоваріантно : у звертанні до різних складів, у вмілому використанні регістрів і солюючих партій. Численні темброво-колористичні знахідки : чергування з’єднань однорідних голосів, використання чистих хорових фарб у викладі мелодії, перехрещення партій, імітування теми неоднорідними голосами, імітація з подвоєннями, співставлення насиченої і прозорої фактури, темброве варіювання ( передача тематичного матеріалу із одної групи чи партії в іншу ). Тому твори композитора цікаво і приємно слухати та виконувати.

Список використаної літератури

Виноградов К. Работа над дикцией в хоре. -М.: Музыка, 1967.

Вірановський Г. Музично-теоретичні системи. –К.: Музична Україна, 1978.

Вуд Г.О. О дирижировании. –М.: Музгиз, 1957.

Гаврилова А. Работа над хоровыми произведениями. –М.: Музыка, 1972.

Гордійчук М. Хор і майстри хорового співу // Музика і час. - К.: Музична Україна, 1984.

Дмитриевский Г. А. Хороведение и управление хором. - М.: Музгиз, 1953.

Дмитриевский Г. Ансамбль хора. Работа с хором. - М.: Профиздат, 1972.

Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.

Живов В. О выразительности дирижерского жеста: методика, опыт. -М.: Профиздат, 1977.

Колеса М. Основи техніки диригування. - К.: Держвид., 1960.

Колеса М. Навчання студента-диригента в класі по спеціальності // Українська музика. – К.: Музична Україна, 1972.

Ольхов К.А. Теоретические основы дирижерской техники. –Л.: Музыка, 1990.

Птица К. Проблемы стиля и хоровое исполнительство: методика, опыт. - М.: Профиздат, 1972.

Чесноков П. Хор и управление им. - М.: Музгиз, 1952.

Юссон Р. Певческий голос. - М.: Музыка, 1974.

Яковлев Е. Проблемы художественного творчества. - М., 1972.

Якубяк Я. Аналіз музичних творів: Музичні форми. –Ч.І.-Тернопіль: Знання, 1999.

Музично – теоретичний та хорознавчий аналіз твору Т.С.Кравцова